Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - SANECKA

#38
Прошу тут обговорювати
#39
Плани / пл.Різні 13
18.08.2010 19:39:14
Давно в нас не було вилазок,хто ще відпочиває,а хтось вже вернувся з теплих країв.
Отож пропоную цієї неділі 22 серпня 2010 року дослідити два будинки,які знаходяться один біля одного і є закинутими.Місце майже біля ринку Добробут,краще напевно йти зранку тож перше треба визначитись з годиною.На перших фото будинку під номером 13 саме він є головною ціллю.Мешканців я так поняв недавно виселили напевно будуть робити кап.ремонт.Поки вікна відкриті на першому поверсі пропоную не втрачати можливості поки їх не забили дошками пройтися по трьох поверхах а також дослідити горище і підвали.Цінного там вже напевно нічого нема так як йде звідтам трохи смороду і не виключаю наявність бомжів.
Другий будинок згорів пару років назад і знаходиться в більш аварійному стані тож його відвідуваність по бажанню.Крім того є ще одна непровірена ВШ про яку писав Roy,але це пропоную залишити на десерт.
Ось фото






#40
Тут коментуєм
#41
Отож продовжую розповідати про свій дігерський віддих в Криму.Невеличка справка з інтернету про Червону печеру:
Це найдовша в Україні і одна з найбільших в Східній Європі карстова порожнина у вапняках...
Біля с. Перевальне, на західному урвистому схилі Довгоруківської яйли, в верхів'ях р. Краснопечерка (права притока р. Ангара) знаходиться найбільша в Криму печера Кизил-Коба (Червона).
В Україні відомі природні печери значно більшої довжини, але вони пов'язані з карстовими процесами в гіпсах. Довжина численних досліджених горизонтальних і вертикальних ходів Червоної печери складає на сучасному етапі 21150м, площа – 64000 куб.м, об'єм – 270000 куб.м, амплітуда перепаду перевищень – 275м.
Печера утворилася у верхньоюрських вапняках червонуватого кольору, завдяки чому і отримала свою назву. Вона починається двома входами (на рівні 2-го і 5-го поверхів) і складається з шести поверхів (перевищення одного над іншим від 4 до 10м).
Поверхи – це субгоризонтальні галереї, іноді прямолінійні, іноді лабіринтові, з високими залами, прикрашеними сталактитами, сталагмітами, гронами кристалів, кам'яними квітами. Довжина окремих залів складає 70 – 80м., висота – до 145м. (Зал Блакитного капіжу).
По головній галереї першого поверху тече підземна ріка Су-Утхан з численними озерами глибиною до 4м. На окремих частках вона заповнює всю галерею до її стелі, формуючи так звані сифони, серед яких виділяють 6 головних. Після злив і в часи паводків рівень ріки різко підвищується, підіймаючись до рівня другого поверху і окремі сифони стають непрохідними. Ріка починається в 200м від входу першої галереї. Температура води в ній завжди коливається в межах 9,3-10,4 градусів. Води ріки розвантажуються у вигляді невеликих численних джерел і струмків біля туфового майданчика (субгоризонтальна площадка на поверхні травертіну), розташованого на 17м нижче вхідного отвору печери.
Ближня частина печери (на відстань до 200м від входів) була відома ще давній людині. Карстова печера тривалий час була притулком і святилищем представників кизил-кобинської культури. За історичними даними, кизилкобинське рільниче святилище датоване (VІІ-VІ ст. до н.е). Упорядкування печери щодо екскурсійного обстеження почалося з 1989р. Ближня частина печери в межах другого і, частково, першого поверхів обладнана для екскурсійного огляду. Довжина лінійного екскурсійного маршруту 500м.

Приїхавши з ескурсією на місце, ми плавно почали підніматися до Червоної печери.Скажу зразу мій фотоапарат не може передати тієї навколишньої краси яка була там по дорозі до печери,там просто треба побувати насправді.










Далі ми натикаємся на отакий цікавий камінчик як у казці.

Потім ми починаєм підніматися вверх по незручній дорозі з маленьких камінчиків.Головне коли піднімаєшся наверх то ше нормально, но спускатись вниз по цих кульках можна добряче навернутись.По дорозі зустрічаєм схожий паровозик як у Львові.



Одна цікава річ неподалік від печери знаходиться парк динозаврів,правда вхід туди коштує 100 гривень і,як сказала наш ескурсовод зовсім там не цікаво. Так от коли піднімаєшся по праву сторону тече річка і десь між деревами заховані динаміки з яких лунає дикий рев ніби то динозаврів.Ескурсовод нас зразу попередив про ці звуки, а от люди які приїхали сюди вперше ,насторожливо дивились на дерева в очікуванні напевно якоїсь тварюки.

І от після недовгого підьому ми доходимо до водопаду Су-Учхан.Цей водопад якраз витікає з печери і температура води приблизно 8 градусів. В самій печері тече річка  яка потім і з неї вже витікає у формі водопаду.Охочих скупатись в ньому не було все обмежулось тільки фотографіями.Мушу визнати вода там кришталево чиста.






Після море вражень від водопаду через пять хвилин підьому ми опиняємся біля входу печери.За огорожею бігають три маленьких котика і з кущів виходить їхня мама зі здобичью,якоюсь пташкою.Саму пташку мені не вдалось сфотографувати,так як один з котиків забрав її і втік в недосяжне місце для фотозьомки.Як потім нам пояснили ці коти дикі і в руки не даються а харчуються виключно тим що впіймають.

Незнаю як вам,а мені це фото юних мисливців дуже подобається!!! Вийшло дуже класно!!!


Вхід коштує 35 гривень. На вході видають на прокат куртки за символічних 2 гривні.Довжина ескурсійного маршруту 500 метрів + гід, який може відповісти на всі ваші питання і цікаво розказує про все.

Я як справжній дігерман приготувався до цієї подорожі завчасно,взяв з собою курточку і ліхтарик.Хоч печера майже повністю освітлена, та в деяких місцях світла бракує,тож я там був мегапопулярний,якщо комусь треба було сфотографуватись але бракувало світла.





Плачучий гном

Річка, яка переростає на виході у водоспад.







Моє лице після загару майже зливається з фоном печери ;D.

Якщо добре придивитися то по праву сторону від мене знаходиться так званий господар печери.Можна побачити окремі фрагменти лиця людини.Унікальність його в тому, що коли починається сильний дощ то саме цей господар дає перше попередження того,що через декілька хвилин деякі кімнати печери будуть під стелю затоплені,а в інших кімнатах вода буде сягати 30 сантиметрів.Коли таке має статися з його нібито очей починають текти сльози-це перший знак,що краще печеру покинути.

Ну а далі ми попрямували на вихід,по дорозі я ще зробив пару кадрів.





Далі наша дорога пролягала до печери Еміне Баїр Хосар.Трішки матеріалу з вікіпедії:
Еміне-Баїр-Хосар (в перекладі з татарської — «колодязь на схилі гори під дубом») — печера, відкрита для відвідування туристів на гірському масиві Чатир-Даг поблизу Сімферополя. Вперша була пройдена в 1927 році. Її глибина складає 125 метрів, а протяжність переходів — 1 460 метрів. Світова відомість прийшла до печери в 1970—1980-х роках, коли спелеологи відкрили декілька сотень метрів нових залів і галерей.
Вхід до печери влаштований спелеологами на місці стародавнього русла річки, водами якої була промита печера. Через Північну галерею веде хід до 120-метрового Головного залу, південна стіна якого являє собою різнокольорову кальцитову завісу, що є унікальним для європейських печер.
В Головному залі знаходиться невеликий «палеонтологічний музей», де виставлені на показ знайдені в печері кістки доісторичних тварин: шерстистого носорога, бізона, печерних лева і ведмедя. Добре зберігся скелет мамонта.
Ескурсія в цю печеру по вартості найдорожча-65 гривень.Але тут дійсно є на що подивитись,скелети доісторичних тварин,великі зали,кожен зал захоплює по свому.
Гора Чатир-Даг.


Ще не дійшовши до печери ми бачим величезний колодязь,який обгороджений парканом.Саме через цей колодязь спустилась перша група спелеологів які вперше дослідили печеру.Також на думку археологів древні мисливці заганяли свою здобич саме до цього колодця і коли тварина падала вниз там її і вбивали.Про це свідчить багато костей знайдених саме в цьому залі,а також знайденого там мисливської зброї а також різної посуди і амулетів.




І ось після видачі курток тим людям які були легко вдягнуті ,починається наш спуск.


А тут можна було загадати бажання і кинути монетку.


А ось кістяк маленького мамонта,сайги і бізона.



Це відсканована мною одна з відкриток яку я купив.На ній видно як виглядає колодязь зсередини печери.

Маленьке озерце печери.




Король і королева і я.






В цьому місці просто заворожуюча атмосфера.Грає розслабляюча музика і зверху капає постійно краплина води в таку чудову форму.










Шапка Мономаха.

Ну і на кінець ще дві відскановані мною фото.


P.S.Хочу сказати таку річ:хоч і потратив я немалу суму грошей на ці печери ,але це було круто.Зовсім не жалію за те що побував в тих печерах.Так, що будете в тих краях обовязково відвідайте хоч одну з цих унікальних природних памяток.Для мене на все життя залишиться згадка про ці чудові місця.
всі фото тут
#43
Отож під час відпустки довелося мені побувати на Ай-Петрі, ну і звісно щоб я був за дігер якби не заліз десь під землю,але про все по порядку.
Для початку думаю трохи інформації з вікіпедії про Ай-Петрі:
Ай-Пе?трі (крим. Ay Petri) — одна з мальовничих вершин Кримських гір. Висота 1234,2 м. Розташована на Ай-Петринській яйлі на північ від Алупки і над містом Кореїз. На плато розташоване село Охотниче. Назва від грецького ай (святий), Петрі (Петро) — «гора святого Петра»
Складається з вапняків. Має вигляд зубчастої стіни, зубці якої складаються з чотирьох великих (по 12—15 м) й низки дрібних прямовисних піків, утворених під час вивітрювання неоднорідних рифових вапняків.
На Ай-Петрі проведена канатна дорога з найдовшим у Європі безопорним прольотом — Місхор — Сосновий Бір — Ай-Петрі. Окрім канатної дороги, до гори можна дістатися автомобілем трасою Ялта—Бахчисарай, яка проходить повз вершину, після виїзду на плато. Пішки — від водоспаду Учан-су стежкою Таракташ до виходу на яйлу й ґрунтовою дорогою до траси Ялта—Бахчисарай. Також на гору ведуть числені альпіністські маршрути, в тому числі через зубці Ай-Петрі.
З гори відкривається прекрасна панорама на берег і місто Ялта. Ай-Петрі занесена до Книги рекордів України, як найбільш вітряне місце в Україні. На ній 125 днів на рік віє вітер, його швидкість досягає 50 метрів у секунду.
На плато також побудована вітроелектростанція але на даний час вона в неробочому стані.Також на плато в совіцькі часи був побудований комплекс радарних станцій слідкування за космічним простором,який і досі працює. Через постійний вітер солдатам які там служили рахували рік за два.
Ця карта може стати в пригоді тим хто вирішить сам поїхати на Ай-Петрі,але я б радив їхати з ескурсією, так цікавіше і економія часу щоб не стояти у черзі.

Отож тепер починаю свою розповідь.Сама ескурсія коштувала 180 гривень з людини. В оплату входило дорога від міста Судака і назад,білети на підьом на фунікульорі правда як на мене то трохи дорого за підьом 50 гривень і окремо за спуск 50 гривень,ну і звичайно гід.
Отож перед підьомом на всім видали квитки, які треба було зберігати до другої станції, щоб пересісти в другий вагончик.
Схема маршруту

Як видно по схемі тип канатної дороги маятниковий,тобто якщо ми їдемо вгору то на середній станції вагончик з іншими людьми має їхати вниз. В один такий вагончик запускають 40 чоловік + чоловяга який по рації повідомляє диспетчерам,що його вагончик готовий до підьому,тоді диспетчери звязуються з другим вагончиком і якщо всі готові тоді починається підьом.
До середньої станції Сосновий Бір по дорозі треба проїхати дві опори.Коли пролітаєш над ними таке враження що вагончик зараз вріжеться дахом в одну з них.


Вагончик


Станція Сосновий Бір


Механізм піднімання.

Диспетчерська


Очікуєм головного підняття!

Підьом на вершину і чудові краєвиди. Можливо трохи розмазані фото і деякі силуети людей,тому що всі у цьому вагончику старались добратись до вікна і щось сфотографувати.







Після прибуття на кінцеву станцію починається різного виду тошнотсво тобто вам починають пропонувати фото за гроші з різними тваринами,але саме більше вам пропонують поїсти чогось смачненького. От до мене один тошнот зі своїм птахом і пристав. Спочатку запропонував потримати птаха на руці, потім за 20 гривень пропонував зробити фото. Всі я його пропозиції відхиляв ,причому ціна з кожним разом спускалась на 5 гривень. Коли я йому відмовив і за 5 гривень він запропонував сфотографуватись безплатно. Тільки він взяв в мене фотоапарат, як підійшло ще двоє його знайомих зі своїми птахами і в кінці кінців прийшлося все таки заплатити 5 гривень тільки,щоб вони відстали.

Звичайно різних звірів там дуже багато з якими можна сфотографуватися,там і косуля була і рись маленька.
Ось наприклад з таким звіром фото коштувало 50 гривень і охочих було багато.Скажу чесно я б це не підтримав,тому що на відміну тих птахів з якими мене просто змусили фоткатись цей леопард виглядав дуже стомлений і чесно кажучи було його дуже жалко.

Мені більш до вподоби ось такі фото коли випадковий осел захтів в мої жінки цигарку забрати ;D

Далі наш ескурсовод запропонував нашій групі відвідати одну з трьох печер на вибір. Для ескурсій їх на плато існує три:печера Трьохглазка, печера Ялтинська,і печера Геофізична.
Печера Трьохглазка-ця печера має функцію справжнього природнього холодильника, в ній лід і сніг зберігаються все літо навіть у найбільшу спеку. Цією властивістю навіть користувався знаменитий граф Воронцов, охолоджуючий там шампанські вина.
Печера Ялтинська-цю печеру можна віднести до неочікуваному відкриттю.Вона була знайдена випадково в 1997 році коли син ялтинського альпініста і спелеолога під час збору грибів на айпетринському плато знайшли під листям і камнями порожнину за якою відкривався великий сталактитовий зал з висотою стелі до 18 метрів.
Печера Геофізична-Була відкрита для ескурсій в 2009 році.З входної шахти в глибину печери веде унікальна гвинтова драбина, її довжина 28 метрів.
Саме в печеру Геофізичну ми і пішли. Не можу не відзначити чудову погоду яка тоді була. Чудове свіже повітря яке не можна передати словами, а також легенький вітерець який освіжав від спеки.



І ось ми на місці.Вхідна ціна також кусалась 35 гривень, проте мій поклик дігерства переміг.


Спуск в глубину на 28 метрів.

По довжині печера має десь 100 метрів.В одязі якому ми зайшли спочатку було дуже свіжо а потім навіть стало холодно.Температура в печері +8 градусів.В кінці ескурсійного маршруту встановлений постамент на честь відкривачів печери - геофізиків.

Від самої печери я був у захваті, одним словом -краса підземна.









Жалко ,що не змогли піднятись до так званих Зубців.Причина в тому що просто не вистачило грошей тай часу до кінця ескурсії оставалось мало.Ескурсовод нам сказав що ще рік назад підьом туди був безкоштовно,а тепер 10 гривень.


Зате багато і позитивних моментів. Навіть те що я сходив там в туалет за 3 гривні ;D,у Львові точно такого нема.
Ну і на кінець ще декілька фото.
Ялта

пробую взлетіти :D

Зубці


Після швидкісного спуску добряче закладає вуха від тиску,чи то може від отриманого задоволення від ескурсії ;D

Дві фото з вікіпедії
Комплекс радарних станцій


Всі фото тут
Обговорення
#44
Вирішив це написати бо маю свою власну думку,можливо багато хто зі мною не погодиться,або цю тему викинуть в смітник та мені все одно.
Таке питання до всіх форумчан:1)як вам святкування дня перемоги у Львові? 2)взагалі коли в нас в місті був останій парад?
Взагалі сьогодні зранку взнав,що Львівський окружний суд заборонив у Львові проводити масові заходи з нагоди 65-ї річниці Перемоги.Він зазначив, що відповідна постанова суду була прийнята та оприлюднена присутнім на засіданні представникам політичних партій і громадських організацій пізно ввечері - близько 22.00 8 травня.
Незнаю але я б дуже хотів подивитися парад,чи можливо мені треба було їхати в друге місто? Знаю що мій дід дійшов до Берліна.І вернувся з тої війни інвалідом тому що на війні отримав тяжке поранення.Він боровся проти фашистів і це для нього була перемога.
Так є багато фактів що російськи солдати вбивали українців,але і є немало фактів проте що й УПА не були вже такими героями як їх зараз відображають.А що би було якщо би Німеччина виграла цю війну?Скільки все таки людей загинуло під час цієї страшної війни?
Одне скажу я не за москалів і не хочу з них зробити видатних героїв,але думаю що про День Перемоги треба памятати а не забороняти його святкування.Заборона цього свята це є своєрідна неповага до всіх людей які в той час померли захищаючи вітчизну.Навіть подивитися майже по цілій Украіні в багатьох містах пройшли паради,відбулись якісь святкування.А в нас що параду не було вже скільки років,за цілий день гуляючи містом я не побачив ні одного ветерана,а це напевно тому що вони просто бояться виходити одні на вулицю тому що їх можуть побити або навіть зірвати медалі як сказала одна жінка ветеран.
Саме головне що ці медалі зривали молоді люди які навіть не були на війні,а половину з них навіть в армії не були.Хто їм дав на це право адже ветеранів війни з кожним день стає менше,а в нас у Львові можна навіть їх полупцювати.Хіба це нормально? Навіть якби я був проти воїнів УПА,чи є в мене право підходити до них і зривати зних медалі? Наприклад мені стидно навіть про таке подумати!
А потім самі не розумієм чому в інших містах не люблять,нас якщо ми кажем що ми зі Львова.Я коли відпочивав у Вінниці то чуть два рази не хапнув там тільки і за того що сказав що я зі Львова.
Сьогдні мені мама нагадала ситуацію одну яка відбулась у нас у Львові років два назад якраз на День Перемоги.
В маршрутку зайшла жінка ветеран війни з медалями.Так сталося що сидячих місць не було.І коли вона попросила в молодого хлопця вступити їй місце(але сказала вона це на російськиій мові).То хлоп подивився на неї і сказав що вступить місце тільки після того як вона скаже те саме тільки по українські.Зате в нього на футболці пише:Дякую тобі Боже,що я не москаль.Можливо на таких патріотів нам треба рівнятись? >:(
Як би там не було рахую ніхто не має права забороняти свято або ображати старших людей.
От за це я не люблю Львів бо живе тут багато БИДЛА.
Впевнений в одному якщо би мій дід був живий і хтось би посмів на нього руку підняти я б з останіх сил зрівняв би ту падлюку з асфальтом.
http://news.bigmir.net/ua/ukraine/276183/?bm_lang=ua&[
http://www.youtube.com/watch?v=5QVdSjD5sC0
#45
Обговорення тут
#46
Сьогодні вирішили трохи пройтися по вул.Личаківській і її околицям.Був:-),Ростислав і я.Спочатку зайшли на Короленка, щоб подивитися на той бомбік який я описав тут. Всередині через грати побачили паркет і дійшли такої думки що то може бути просто погріб який використовує інтернат.Недалеко від того місця знайшли якийсь фундамент з діркою вниз. Я взяв в Смайлика ліхтарик і вирішив провірити це підземелля. Всередині було трохи сміття,а саме підземелля виявилось  дуже малим .Чимось нагадувало по формі Дойчландській бомбік, трохи пройшовши виявив засипаний прохід. Зробили висновок, що то просто якісь старий підвальчик.
Далі ми пішли по спортивних площадках де знайшли пластмасовий каналізаційний люк. Я дуже здивувався бо ніколи раніше не бачив таких.
Вирішили трохи дослідити територію медінституту. Нічого дуже цікаво не знайшли крім одної розваленої і засипаної ВШ, ну і ще пару дестроїв. Залізли під балкон одної будівлі думаючи що в кінці тунелю знайдем щось цікаве,але крім медичних бутилочок і добре замаскованого великого бутля нічого не знайшли. А ту здорову бутилку напевно хтось собі заховав бо добре замаскував її в мішок.Ще на території знайшли гермодвері  відкриті, але за ними була решітка закрита на колотку, тай звідтам дуже не приємно пахло каналізацією..
Далі зайшли на територію ботанічного саду на Погулянці. Там також я трохи пофоткав територію і озеру. Після цього вирішили розходитись. Я по дорозі додому ще трохи зафоркав Личаківську в нічному русі.
Хоч нічого суттєвого не знайшли, але пройшлися добре. Думаю ще пару раз сходити в той район на розвідку,можливо на слідуючий раз знайду щось цікаве.
Обговорення тут.
#47
Побували також сьогодні на дестрої Молдвинпрома.Хоча на території була якась мінімальна охорона,все таки пофоткати нам це не завадило.
Все також зруйновано і розкрадено.Будівля потерпає від значної вологості.По стінах тече багато води,а в деяких місцях взагалі схоже на душ ;D.Саме цікаве ми побачили на останьому поверсі.Тут напевно колись був цех по розливу вина у пляшки.На стінах ще досі збереглися дивні стікляні труби,можливо саме по них колись і текло вино.Також на підлозі були розкидані етикетки від вина і корки для бутилок.Жаль тільки,що не залишилось якоїсь фляшчинки з тих часів.
Фото маю не багато але думаю форумчани доповнять мою колекцію світлин.
Обговорення тут
#48
Кому є що сказати пишіть тут.
#49
Сьогодні нас зібралось 11 чоловік:Roy stinger deadmeat Pasja ostik Fetole STALKER Дануся Martin Lesyk і я.Заходили в будинок через дворик церкви.Перелізли невисокий паркан і опинилися в подвір’ї будинку.Сам будинок в доволі руйнівному стані.Перекритя будинку прогнило від вологості.На третьому поверсі навіть обвалився потолок з горища.Тож дослідити горище прийшлося відкинути так як був ризик обвалу стелі.Все добре дослідивши і пофоркавши ми пішли на вихід.
В самому дворику будинку було багато кусків цегли і стін.Якщо вірити моєму знайомому,то колись тут був ще один будинок.Це було десь років 30-40 назад,будинок постраждав від пожежі і тому з часом був повністю зруйнований.
Цей будинок, який ми досліджували був проданий Онуфрієвському монастирю,якій знаходиться поруч.Але чи то коштів не хватило на його ремонт,чи можливо була якась інша причина,але як бачимо зараз він перебуває в непригодньому стані.Зі слів мого друга в цьому будинку мали жити монахи з монастиря.Вірити чи ні це вже вам вирішувати.
Від себе хочу всім подякувати за те що прийшли на вилазку, і думаю кожен провів цікаво час.
Закину від себе пару фото і прошу також всіх хто фоткав кидати фото сюда.
Обговорення тутка
#50
Тутка можна обговорювати цей обєкт
#51
Тутка можна обговорювати ;).
#52
Сьогодні моїй мамі на роботу прийшло от таке повідомлення.Хоч я сам ніколи не відкриваю листи від невідомих  але вирішив всіх попередити.
#53
Пропоную 20 або 21 лютого спробувати домовитись за вхід в цей будинок Багатьом моя ідея з драбиною не сподобалась.Залишається надіятись на розуміння людей з тої контори.Від себе обіцяю ще добре все обдивитися на можливість іншого варіанту проникнення.
#54
Як добре деколи згадати дитинство, зразу згадуються місця куди хотілось залізти просто з цікавості.
Пропоную до вашої уваги закинутий будинок на вулиці Б.Хмельницького №34.Коли був малим лазив там по першому поверсі(вище не піднімався бо чув голоси робітників, які мали там робити ремонт).Також помню в тому будинку був спуск вниз напевно до підвалів. На подвір'ї будинку якщо память не зраджує теж були якісь підвали. Точно все не можу пригадати бо було це 10 років назад.
З того часу практично нічого не змінилося. Капітальний ремонт по невідомим мені причинам так і не зробили. Робітників там немає, охорони теж. Є один великий мінус-пройти в цей будинок так як мені тоді вдавалося зараз неможливо. На місці колишнього проходу дехто собі побудував гараж і обгородив то діло парканом. За парканом практично завжди бігає пітбуль і спокусити його віскасом не вдасться.
Добре все обдивившись дійшов висновку, що попасти в цей будинок можна трьома способами:
1)Позаду того будинку на вулиці Замковій 11 є якась контора. На території майже завжди є якийсь пес. Чомусь завжди різні собацюри попадаються там. Сама зліша там овчарка а деколи бувають і дворняжки різні.Варіант пробратись через територію цієї контори не поміченим зразу відпадає. Пропоную домовитись з охороною тої контори. Тому, що якраз пройшовши через цю територію можна легко спуститись вниз до самого подвір'я  закинутого будинку. Правда вся територія цієї контори обгороджена маленьким парканом. Але я думаю, якщо отримаємо дозвіл від тих охоронців то діру в паркані десь знайдемо для спуску вниз.
2)Зрізати замок на головному вході.
3)Напевно найтупіший але також варіант. Дістати десь драбину і залізти в будинок через другий поверх(вікна там всі відкриті). Залізти через перший поверх напевно не вдасться, бо на всіх вікнах решітки,  які не відкриваються а вбиті в самі вікна. Можна звичайно попробувати виламати ті решітки але мені здається в цій ситуації краще вже зламати замок на головній брамі-тобто простіше.
Цікавий цей будинок тим, що він старий і неподалік нього з двох боків є церкви. До речі одна з них найстаріша у Львові. Тай тим більше в кожному будинку є підвали і цей напевно не виключення в підвалах в свою чергу є багато що досліджувати. Думай цей об'єкт треба обов'язково дослідити.
Фото:
1)Колишній прохід через який тепер не пройдеш бо там зараз збудували паркан.
2)Територія контори через, яку можна спуститися до подвір'я будинку.
3)Вхід в контору де треба домовитись з охороною про вхід і звичайно зла псіна.
4-5)Сам закинутий будинок.
6)Запасний вхід через який пройти напевно не вдасться так як забитий він намертво.
7)Вікно другого поверху.
8-9)Всередині будинку.
10)Головний вхід.
11)Колодка, яку треба зняти.
#55
Робив сьогодні в шуфляді порядок і просто мені вже надоїло перекидувати ці батареї.Батарея від мотороли Т192 віддам безплатно.Вона новенька в упаковці.
Від нокії батарея напевно трохи б/у.Знайомий знайшов на дорозі телефон повністю розтрощений все що від нього залишилось це оця батарея.Марку телефона незнаю.Поміняю на невелику кількість пива.
Ось фото
#56
Хто зараз здивується побачивши на дорогах Львова Mercedes або BMW? Проте погодьтесь якщо по вулиці  буде їхати та сама марка авто, але рік випуску її буде 1940 або 1950 зразу ж перехожі почнуть тицяти пальцями і фотографувати на мобільний телефон.
Все таки коли бачиш на дорозі такого ветерана зразу в душі наступає ностальгія і подив. Думаю всі хто присутній на цьому сайті не раз мріяли би повернутись в минуле. Та проте, це поки що тільки нездійсненна мрія. Багато  старих речей нагадують нам минуле, думаю не останнє місце в цьому списку займає ретро транспорт. Адже в цьому транспорті їздили наші батьки.
Можливо ця тема не дуже підходить для цього сайту, але якщо врахувати, що тут ми займаємося дослідженням бомбіків, а також різних об’єктів які будувалися ще за СССР і пізніше. То звідси можна дійти висновку що тим самим ми вивчаємо історію нашого міста і взагалі цілої України. Висновок такий, що ретро транспорт це також частина історії. Всі ми прекрасно розуміємо, що пройде ще пару років і цей транспорт можна буде побачити тільки в музеях або на архівних фотографіях. Зараз в нас є унікальна можливість побачити цих красенів на вулицях нашого міста. Проте з кожним роком вони зустрічаються все рідше.
Рік назад в мене виникла ідея ходити по Львову і вишукувати різні марки машин які свій експлуатаційний термін вже відслужили, але не дивлячись на це, деякі ще й досі залишаються в прекрасному стані.
Думаю багатьох ця тема зацікавить. Від себе пропоную викладати в цій темі фото ретро транспорту. По можливості вказувати що за марка авто була вами сфотографована і місце іі перебування. Тобто на якій вулиці це зроблено фото або в якому населеному пункті.
Для тих кого ця тема дуже цікавить рекомендую слідуюче - сьогодні 27 січня починає виходити журнал „авто легенди СССР”.До речі я собі вже придбав його і пропоную всім колекціонерам також це зробити.
Почну свою фотогалерею з всім знайомим горбатих запорожцівїх завжди можна побачити на проспекті Шевченка(фото №1,2,3,4,5,6)
Москвіч 407 гоцав в мене на районі біля Добробуту поки його остаточно не добили.На ньому возили банани і інші фрукти.(фото №7,8)
Ще одного зафоткав біля пузатої хати.(фото№9,10)
Далі йде TATRA дуже схожа на ГАЗ 24.Стояла на вулиці Каліча Гора.(фото№11,12)
На вулиці Сербській знайшов ГАЗ-М20В ПОБЄДА.(фото№13)
ГАЗ 24 напевно саме частіше зустрічається (фото№14,15)
#57
Зустрілись ми всі біля 12:00 навпроти Франка.Був inkognito,Roy,stinger,Romchick,YserL,ostik,Pasja і я SANECKA.Спочатку вирішили полізти в недобудований будинок який знаходиться неподалік Монумента Слави.По дорозі купили собачого їдла на той випадок якщо будуть злі собаки на території.Майже біля обєкту Roy зустрівся з дівчиною з сайту DOZOR.Вона приїхала з знайомим на машині і вони запропонували,що хочуть також з нами сходити на цей обєкт.Коли пробрались на територію нагодували одну собачку яка зовсім не виглядала загрозливо.Все пофоткавши вирішили прямувати до тунелю.Проте виникла одна проблема з нашими колегами з сайту DOZOR.Вони не могли вийти з обєкту бо десь взялась друга собака яка на них гавкала.Ми почали відволікати собаку гримаючи з другої сторони обєкту по брамі.З горем пополам їм все таки пощастило вийти з обєкту.Говорять був там ще якийсь охоронець але сам я його не бачив.
Дослідивши один обєкт я вирішив приємно всіх здивувати і дістав гарячого глінтвейну щоб трохи зігрітися.
По дорозі надибали ще один цікавий обєкт навіть не знаю як би правильно його назвати.Проте Roy пообіцяв що колись треба буде його дослідити.
Пробрались ми в той тунель, нічого цікавого там не знайшли.Також не зрозуміли для чого він був збудований.Але зважаючи на те що це була моя перша вилазка я зостався дуже задоволений.
Також закидую свої фотки.