Двотижнева матрасна мандрівка Грузією сьогодні добігла кінця. В цій темі хочу поділитися тим, що встиг побачити за цей час, розповісти про країну, людей та цікаві місця, які трапилися нам з Христиною на шляху. Готуючись до подорожі помітили, що матеріалів про Грузію в мережі, особливо українською мовою, майже немає. Можливо, ця тема трохи допоможе зорієнтуватися тим, хто планує мандрівку до цієї сонячної, гостинної та смачної країни.
Тут є обговорення, буду радий відповісти на всі запитання.
Грузія – маленька, але горда і красива країна. Колись разом з Україною входила до складу однієї великої імперії, де ковбаса була дешева. Відрізняється Грузія теплим кліматом, добрими людьми, красивими горами, теплим морем та смачною їжею. Столиця країни - Тбілісі з населенням біля мільйона чоловік. Всього ж населення Грузії складає 5 мільйонів.
З України є регулярні авіарейси до Тбілісі, Батумі (з аеропорту «Бориспіль», що в Києві) та Кутаїсі (з аеропорту «Жуляни», Київ). Можна добиратися також екзотичнішими шляхами: поїздами з пересадками через Росію, паромом через море з Іллічівська до Батумі, електричками, автостопом, ровером, собачими чи котячими упряжками і навіть пішки. Проте літаком все-таки найзручніше. Ціна на авіапереліт з Києва до Кутаїсі стартує від 1200 грн. за квиток туди і назад, до Тбілісі та Батумі від 2000 грн.
Можуть виникнути проблеми з перетином кордону у тих осіб, які перед тим відвідували Абхазію. Принаймні, мені відомі кілька таких випадків. Загалом же митний контроль в аеропорту не займає багато часу.
Окремого слова заслуговують водії і дороги. Дороги тут хороші, але правила дорожнього руху існують тільки формально. Переходити дорогу треба дуже швидесенько, і марно надіятися на те, що на «зебрі» хтось зупиниться перед пішоходом. За весь час перебування в Грузії я таке чудо бачив тільки двічі, і обидва рази це були авто з вірменськими номерами. Переходячи, треба найперше добре подивитися в обидва боки, навіть якщо рух тут односторонній. Знак про обмеження руху до 50 км/год означає, що всі акуратно будут пекти соточку, обганяти один одного і сигналити. Зараз ми їдемо в маршрутенвагені по трасі, де обмеження становить 110, тому я у вікно навіть не дивлюся, щоб не псувати собі настрій і штани). Розвертатися з крайнього правого ряду на світлофорі через подвійну суцільну лінію – норма, головне, як завжди, добре посигналити перед тим. Взагалі, сигналити треба завжди і всюди. Якомога більше. Паркуватися треба на тротуарах та вело доріжках (яких тут дуже багато).
Тут є обговорення, буду радий відповісти на всі запитання.
Грузія – маленька, але горда і красива країна. Колись разом з Україною входила до складу однієї великої імперії, де ковбаса була дешева. Відрізняється Грузія теплим кліматом, добрими людьми, красивими горами, теплим морем та смачною їжею. Столиця країни - Тбілісі з населенням біля мільйона чоловік. Всього ж населення Грузії складає 5 мільйонів.
З України є регулярні авіарейси до Тбілісі, Батумі (з аеропорту «Бориспіль», що в Києві) та Кутаїсі (з аеропорту «Жуляни», Київ). Можна добиратися також екзотичнішими шляхами: поїздами з пересадками через Росію, паромом через море з Іллічівська до Батумі, електричками, автостопом, ровером, собачими чи котячими упряжками і навіть пішки. Проте літаком все-таки найзручніше. Ціна на авіапереліт з Києва до Кутаїсі стартує від 1200 грн. за квиток туди і назад, до Тбілісі та Батумі від 2000 грн.
Можуть виникнути проблеми з перетином кордону у тих осіб, які перед тим відвідували Абхазію. Принаймні, мені відомі кілька таких випадків. Загалом же митний контроль в аеропорту не займає багато часу.
Окремого слова заслуговують водії і дороги. Дороги тут хороші, але правила дорожнього руху існують тільки формально. Переходити дорогу треба дуже швидесенько, і марно надіятися на те, що на «зебрі» хтось зупиниться перед пішоходом. За весь час перебування в Грузії я таке чудо бачив тільки двічі, і обидва рази це були авто з вірменськими номерами. Переходячи, треба найперше добре подивитися в обидва боки, навіть якщо рух тут односторонній. Знак про обмеження руху до 50 км/год означає, що всі акуратно будут пекти соточку, обганяти один одного і сигналити. Зараз ми їдемо в маршрутенвагені по трасі, де обмеження становить 110, тому я у вікно навіть не дивлюся, щоб не псувати собі настрій і штани). Розвертатися з крайнього правого ряду на світлофорі через подвійну суцільну лінію – норма, головне, як завжди, добре посигналити перед тим. Взагалі, сигналити треба завжди і всюди. Якомога більше. Паркуватися треба на тротуарах та вело доріжках (яких тут дуже багато).