Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#61
Недавно ходили по дренажній системі Одеси. Вона величезна і прекрасна! Добре що тоді не було такої грози як зараз. Бо так напевно в ній би і лишилися.

В Одеській Дренажці


Вода тут є! Вона внизу під підлогою


Це вам не Полтва! Можна пити :)


Тут тунель видовбано в суцільній породі


Вхід в дренажну систему знаходиться неподалік пляжу Ланжерон. Вона відводить грунтові води в море і так запобігає зсуву грунту. Частина тунелів зроблена з бетону. Частина з тесаного каменю, частина з ракушняку. Кожна з них по свому цікава та красива.

Вхід знайти неважко


Вид на вхід зсередини


Покищо бетон і сухо


Далі красивий камінь


Один з виходів на поверхню




Тут стандартний бомжатник


Перші кількасот метрів ми йшли по сухому. Підлога викладена бетонними плитами і вода тече під ними. Це дуже гарне інженерне рішення. А далі все як завжди. Плити відсутні, в канал зсипався грунт і зробив барикади. Вода піднялася вище колін. Далі ми не йшли. Недослідженими також залишитлися і численні бокові притоки.

Йдемо далі проти течії




Ще один вихід на поверхню


Бокова дренажна притока викладена з ракушняку


Води тут майже нема. Зараз...


І стан стін ідеальний. Так ніби недавно її побудували


Одеса це однозначно діггерське місто. Бо тут крім всім відомих катакомб є ще розгалужена система дренажних тунелей. А там кілометри ходів під всією старою Одесою. Так що лазити неперелазити! Головне не в дощ!

Тут вже починається дестРой


Але йти ще можна було по сухому


Далі все. Барикади і стояча вода


І підбадьорливі написи на стінах


В кінці видно зсув грунту. Він і піднімає рівень води


Зато якої чистої води! Кайф!


Тут тунель видовбаний в суцільній породі. ПРиходилося згинатися щоб йти


Залишки ізоляторів які лишили будівничі цього тунелю




Після чергового завалу рівень води знову різко пішов вверх.


Наша крайня точка. Далі було вище бахіл.


Слава Експлореру!
#62
Де найкраще місце для ночівлі з наметом в Камянці-Подільському? Правильно, на пагорбі «коло корони». Чому воно найкраще? Бо з нього відкривається неймовірний вид на фортецю та старе місто. Нічні фотки виходять просто бомба! А людей навколо зовсім нема.









Тут ти наче і в місті, а насправді на природі. Розпалив собі вогнище та насолоджуєшся середньовічною атмосферою. Вранці ми прокинулися під рівномірне гудіння пальників повітряних куль, що хмарами літали над містом.













До місця ночівлі веде рівна грунтова дорога. В суху погоду туди заїжджає практично будь-яке авто. Від фортеці до корони пішки йти десь тридцять хвилин. З собою потрібно взяти воду. А сухі патики можна наламати в придорожніх кущах.





Ну і якщо ви вже забралися в Камянець-Подільський то рекомендую також відвідати фортецю в Хотині та скупнутися в Бакотській затоці. Це все поруч. І такого в Україні більше ніде не побачиш!

Хотин




Бакота


#63
Дуже годний матеріал! Дякую! Покажу при нагоді Львівському водоканалу. Пишіть ще! :) Буду лайкати
#64
А ви знали що в Чернівцях під знаменитим Університетом – Резиденцією митрополитів є підземний тунель? Він йде від залізничного вокзалу, під усім університетом і аж до вулиці Нахімова. Довжина тунелю півтора кілометра, глибина залягання - до сорока метрів. Головне його призначення це дренаж ґрунтових вод і запобігання зсуву будівлі. Тунель побудував у 70-х роках Київметробуд. Тому над його входом гордо вибита буква «М».

Зараз під ним і пройдемося


Вхід в Метро :)


А далі стандартні тюбінги


І красиві фотки на них


В одному місці є кілька метрів перепаду. Але так то все там рівно і безпечно


Вхід в дренажну систему вільний, його добре видно з вулиці. Вода всередині чиста, втопитися чи загубитися ніде. То ж якщо Ви їдете в Чернівці на екскурсію то урізноманітність свою прогулянку дигерством. Для цього потрібні лише гумові чоботи та ліхтарик. А таких красивих фотографій як там - мало де можна зробити.

Місцями ще збереглася колія. Нею вивозили мул з дренажки






eXplorer


Хоч тут і є повороти, але заблукати ніде.


Просто одна довга кишка. Праворуч це притока грунтової врди


То ж ми без пригод дійшли до виходу




Якщо в Чернівцях боряться з ґрунтовими водами, то у Львові вони навпаки, виявилися потрібними. Коли поруч Палацу Потоцьких побудували тунель і відкачали воду то будівля почала осідати. Чи то палац має поганий фундамент, чи то глибина залягання львівського тунелю була недостатньою? Це вже хай спеціалісти розбираються. А ми будемо собі насолоджуватися подорожами існуючими підземеллями.

Майже перед самим виходом є така от сходинка


Пару поверхів, не більше


Звідси ми щойно прийшли


Ну і гарне фото напам'ять :)


Дякую всім за увагу
#65
З 21 по 27 червня УСА будуть на Ключі. Якшо є бажаючі навчитися спелеологічній техніці то пишіть сюди

Навчать висіти на шнурку, спускатися з дюльфером і жумаритися вгору. ЦЕ реально специ, тому рекомендую!


#66
У Львові є надзвичайної краси підземелля Полтви. Та прості львівяни, на жаль, не можуть їх побачити: вони закриті. За багато років влада не спромоглася не те що відкрити цю річку. Вона навіть не може облаштувати хоча б один єдиний вхід до неї. Де б усі бажаючі змогли безпечно подивитися на легендарну Полтву.

Справжня Львівська набережна


Памятаєте я був писав шо загубив шолом в Полтві? Так от! Ми його знайшли. Дощова вода була троха його пронесла, але лежав цілий та неушкоджений як показано на цьому фото.


Таємнича Полтва коло Оперного театру


Тут можна побачити старовинні бічні відгалуження Полтви


І відносно сучасні тунелі яким лише сто+ років


Так що я говорю про розвиток Полтви. Влада не здатна утримувати в належному стані навіть те що є. Час від часу мені приходиться писати про руйнування Полтви на вул.Городоцькій, в центрі чи на околицях міста. Та й Зубру на Сихові щось теж не дуже то спішать відновлювати. Минуло вже два роки, а Зубра і далі річка-смердючка. :(

Полтва на вул. Шота Руставеллі. Все ок.


Для прикладу та ж Полтва на вул. Шота Руставеллі коло перехрестя з вулицею Скельною. Тут не ок. :(


Під час зливи рівень води сягає аж до Полтвяного


Підземне джерело чистої води у Полтві


Вихід назовні коло театру ім. Марії Зеньковецької


Зі Львова починається кілька річок. На жаль, усі вони покидають межі міста забрудненими. І їх забруднюємо ми, Львівяни. :( Наше місто ж то знаходиться на вододілі, на витоках. Тобто те що ми видаємо за межі Львова потім тече по значній частині України та Європи! І це не кришталево-чисті потічки, а брудна каналізація. Погодьтесь, так не повинно бути. Треба з цим щось робити!

Щоб не було все так сумно тодам кілька веселих фото з останніх екскурсій Полтвою


Одне зі слизьких місць яке доволі важко проходити новачкам


Друге по складності місце. Тут менш слизько, зато вода тече


А з бувалим Таріком на все пофіг


Забилися в нору так ніби від німців переховуються


Ну і обіцяна нагорода. Прожектор коло Оперного театру


Туризм туризмом. Але хотілося б щоб люди звернули увагу і на проблеми Полтви
#67
Трамплін у Ворохті

Наклейка з гарним краєвидом


Полізли у важкодоступне місце


Годно придумав!

#68
Вертаючись з Довбушанки ми заскочили ше сюди. Місця баянні, але фотодрочибельні. Тому чекаючи у Ворохті на поїзд/маршрутку відвідайте закинутий залізничний віадук та лижний трамплін олімпійської школи. Обидва об'єкти загальнодоступні та знаходяться до 30 хв ходу від вокзалу. Матимете купу вражень і гарних фото.

Віадук у Ворохті


І поруч звичайний автомобільний міст для масштабу


Трамплін. Виглядає страшно, але ще тримається купи


Вид з трампліна


Залізничний віадук збудували ще австрійці коли тягнули колію до Рахова. Він знаходиться коло церкви дорогою на Верховину. Зараз віадук не використовується і там можна вільно гуляти. Поруч є сучасний залізничний міст. З нього получаються дуже класні фото старого Віадука.

Запаркували машину коло церкви і пішли до віадука


Чоп схарився відганяти потоки туристів і покинув свою будку


На Довбушанці ми були згоріли. Тому тут всі троха ховаються від сонця


Віадук то махіна. Дівчина для масштабу який він великий


Спочатку йдемо по новому мості шоб пофоткати його збоку


Вид на віадук з іншого кінця моста


Ну і сам новий міст


Віадук це звичайно добре, а як же гори?! Їх у Ворохті видно лише з закинутого лижного трампліну. Це височенна бетонна конструкція яка, до того ж, стоїть на пагорбі. З трампліну відкривається вид на хребет Свидовець, Драгобрат та менші локальні вершини. Сам об'єкт знаходиться попри дорогу як їхати на Татарів. Вхід вільний.

Влад як завжди у авангарді!


Проникли на територію. Ніхто нас не спалив


Вид з приміщення для суддів


Колись тут на схилі було штучне покриття і спортсмени могли тренуватися влітку. Вже нема :(


А ось і сам трамплін


Деремося нагору. Якшо чесно то тут стояти страшно, не то шо на лижах зїжджати


Вид з трампліна. Воно того вартувало! Хребет Свидовець


Вид з трампліна на Ворохту


Як ви думаєте куди він поліз?


Правильно! Наклеяти наклейку у важкодоступному місці. Так шоб її було видно звідусіль, але щоб її легко не здерли


Раз вже сюди забрався, то чому б не заруфити крісельний підйомник.


Відчуй себе лижником!


І Спиртсменом! :)


Якщо ж Ви на машині то загляньте ще на водоспад Гук що в Тарарові. В карантин там туристів мало, нам навіть вдалося скупатися ;-)

Взагалі нема людей! Підїхали під сам водоспад


Водоспад Гук (Женецький). 18м висоти


Реально круте місце!


А після того шубовсь у воду! Але то фото не для загалу ;-)


Може ще знаєте якісь цікаві локації коло Ворохти? Пишіть!

Було круто!


Ну і все. Їдемо додому. Вже всі звіти з тої мандрівки ніби виклав

#69
Що може бути кращого ніж милуватися заходом сонця і пити пиво? Якщо в горах захід сонця видно з вершини то в місті – з даху власного будинку. Та найчастіше ключі від даху доступні лише мешканцям останніх поверхів. Всі решта мусять вигадувати власний спосіб як туди потрапити.

Захід сонця над Новим Львовом


Сихів потроху перестає бути типовим радянський спальним районом


Давай швиденько фоткай поки сонце не сховалося!


Хух, встиг. Вже сонця не видно


І шо? Ше один день в топку?


Нііі, не в топку! Бо ми тоді дуже годно полазили!


Полазили в прямому сенсі цього слова


Руфінг це не лише залізти на дах та пофоткати з місця, куди ітак можна залетіти дроном. Лазити по дахах це насамперед пригода! А по Львівським дахам – тим більше. Адже на ці красиві скати ще потрібно якось попасти!

Ми паркани не перелазили...


І замків не ламали. Все було відкрито :)


Львівські дахи одразу після паски


Be an Explorer!


Самий ТРУШ-ний дах!


Ну ви вже здогадалися куди ми потрапили ;)




Йдемо глянемо що там з іншого боку даху


А там РадіоТехнічний корпус. або ТрудовіРезерви. Залежно як читати


І наша команда дослідників


Пора лізти вниз та на інший дах


Вилізши нарешті на дах ти наче дорвався до тіла коханої. З'являється неочікуваний азарт та енергія. Ти мечешся по всіх його куточках, досліджуєш кожну його складку, кожну шпарину. І, звісно що, фоткаєш ці чудові краєвиди. Чого справжня кохана не завжди дозволяє робити :)

Дах залізничного технікума доволі пологий та комфортний. Не впадеш


Тут тук тук, а хто в хатці живе?


Гуляємо, оглядаємо ввсе все все


Ваня пішов посрати :)


Шукаємо місце для наклейки


Ооо! Годнота!


Готово!


і фото для звіту!


З відчуттям виконаного обов'язку


Наклейку прекрасно видно з вулиці. Хто має телеобєктив - зробіть пліз кращу фотку!


Смотрящий за цим всім "неподобством"


Фото всієї нашої команди вже на іншому даху :)


Хайвей на Сихів


Знову Вергазить :)


Лазити по дахах це не так страшно та небезпечно як здається збоку. Нагорі людина повністю усвідомлює де вона і що зараз робить. То ж нещасні випадки серед руферів стаються вкрай рідко. Точно рідше ніж з іншими екстремалами. Нагадаю що більшість Львівських дахів таки закриті для масового відвідування. Відкритими є лише «баяни» на яких діти вчаться пити і курити. То ж на складні дахи потрапляють люди з досвідом, в яких кількість підкорених «криш» давно вже перевалила за сто.

Наша Запрєщьонка


Скільки б разів не фоткав захід сонця і Вергаза на Даху, а завжди мало


От звідти б сфоткати захід сонця!


Сихівський автобан


На цьому даху ще ніхто не був. Консьєрж там злий дєдок


Під ним проходить колектор з Сихова


Новобудови на місці Полярону


Запрєщонка. Там теж є наша наклейка


Стадіон Україна


Історичний центр міста


Ну і новий Львів з його дивною схемою організації руху


Вид на кран ЛАЗ-у


Хочете також на дах? Пишіть Вані і Владу!  Вони Вам покажуть де наші наклейки зимують :)

Велкам до нас!


Ушатаєм любий дах!


І наклеєм там наклейку Експлорера :)


Тільки на годних обєктах

#70
Цитата: Олесь від 31.05.2021 23:30:07
Скільки по часі ті 8 км. зайняли? Погода гарна.))

Від машини д околиби йшли пять годин.

Від колиби до вершини йшли три з гаком години в одну сторону.
#71
Чи ще залишилися в Карпатах місця без маркованих туристичних маршрутів але з красивими краєвидами? Чи ще є місця щоб колиба на «майскіє» була точно не зайнятою? Вони є, але я не скажу де. Досвідчений турист по фото сам здогадається. А обивателі та комерсанти най ходять на Говерлу.

Наша команда на фоні Вершини


Йдемо до неї! А які тут по дорозі залипальні краєвиди!


Ура! Ми щасливі, бо щойно...


Піднялися на ось цю гору!


І тепер чалапаємо назад. В звіті на першій фотці ми з псом були на тій галявинці що ліворуч


За шіснадцять років, що я лажу по горах, Там був лише двічі. Тому що до до цієї Гори немає легких маршрутів. Потрібно планувати дво-трьоденний похід з ночівлею. Взимку тут кілька метрів снігу і лавинонебезпечні карнизи. Влітку – непрохідний жереп, спрага та зграї мух. Це вам не Говерла яка хоч і найвища та чи не найлегша гора.

Наша вершина. Всі схили всипані камінням


Я для масштабу. От так вниз-вгору не получиться. Потрібно обходити ліворуч


І ми туди зараз дійдемо!


Під самою вершиною до прутня снігу!


ВИд з Вершини. Буковель і Говерла


Пофоткалися і вертаємося назад до колиби з чудовим видом на Говерлу


Ломитися Сюди вартує! З Вершини видно всі Горгани, Чорногірських хребет з тою ж Говерлою; Свидовець, Братківську, Сивулі, Явірник та примикаючі горби. На початку травня на Горі ще лежало більше метра снігу! З одного боку це добре: жереп був накритий і не заважав йти. Та, на жаль, зі снігу стирчав лише вершечок двигуна Junkers-52. Ми провідали цей знаменитий «гробік» та стянули одну його деталь вниз, до Музею загиблих літаків.

Місце де лежить літак


Зараз з-під снігу видно лише його вершечок


А без снігу воно виглядало ось так


Коли кожен є самим собою


Хоч і сніг але нам не холодно!


Наш провідник


Вид на Братківську


Говерла і Петрос


Горгани кличуть до пригод!


Малий Горган і Синяк


Звідти ми щойно прийшли


Мій писок потроху на сонці починає червоніти :(


Хребет Явірник


Поки ми тут розважаємося наш провідник спить


А розважалися ми по повній!


Влад і Свидовець!


Собаці тут сподобалося. Просився на руки щой його знесли вниз. Бо в лапки холодно :)


Ну і вертаємося назад тим же шляхом




Десь там лежить літачок


Залипалово! Йти далі без зупинки було неможливо


Ваня втикає як там на Драгобраті дівчата в купальниках зїжджають!


Пригодиться в музей!


Так і знесли аж до самої машини


Під Горою є колиба. Колись там велося полонинське господарство: була маржина, стайня та вориння. Зараз дорога до цієї полонини непрохідна. Тому ніхто з місцевих сюди вже не приходить. Зате маємо цілорічний притулок для туристів яким опікується Ярослав Куриляк.

Їжа яку не потрібно нести


Полонина де стоїть колиба


А от і вона!


Якраз встигли на чудовий рожевий захід сонця!


Правда колиба троха далеко від води. Зато які з неї краєвиди!


Стан задовільний


В перший день поки ми по талому снігу дійшли до колиби то всі хто в берцах мали мокрі ноги. Я теж колись починав з військового взуття. Та як тільки спробував сучасне трекінгове то навіки вічні забув про «боти»,«гади» і «мартензи». Амінь. А поки берци сохли то хлопці по черзі юзали мої тапочки: ще один неодмінний атрибут колибінгу який не варто забувати дома.

А запах який стояв!


Сушимося ззовні але не просихаємо всередині!


Пічка троха димить, але гріла норм!


Прибудова вже скоро завалиться


Забули не тільки тапочки


Хвойова зубна щітка


На наступний день ми сходили на Вершину. Дивлячись на неї знизу ми думали що туди ніколи не дійдемо. Такою стрімкою та неприступною Вона здавалася. Але маленько-помало долізли, правда всі згоріли! Уявіть собі: навколо сніг, шкварить сонце, дме зимний вітер - а наші розчервонілі писки аж просяться в тіньок. Це Ґоргани крихітко! Тут що хороша, що погана погода по свому небезпечні. Але ми не скаржилися. Надзвичайна краса повністю перекривала все решта.

Нам туди!


Але маленько помало і зайшли!


Влад йшов в Зону а попав в Карпати :)


Пройдений шлях


Останні метри до вершини


А ось і вона


Ми це зробили!


Втретє тут!


Цекоти - камені з яких складається ця гора. Доволі підступна штука. Особливо коли мокрі


Жереп. Люта зараза влітку і лагідний килимок взимку


По дороза назад знайшли одного "підсніжника"


Мене деколи запитують: «Підскажи цікавий маршрут в гори?». А я відповідаю:

«Навіщо? Хіба не краще придумати свій власний?! Хіба не краще взяти в руки карту, погуглити, включити фантазію та видумати щось своє? А потім піти та спробувати реалізувати це на практиці. В Українських Карпат ще залишилося поле для творчості. На відміну від «загосподарюваної» Європи. І це їх величезна перевага!

Старт!


Вгадайте що вони там робили?


Дорога до полонини


Хоч ще тверезі, але було весело і прикольно


Частину шляху "закуску" таки прийшлося нести на руках


Це дорога на йух


То ж вибираємо найкращий маршрут


На Виршині займаємося наочною географією


Повернення назад


За два дні сонця дорога розмокла і перетворилася на суцільне багно




Але перед самим авто ми надибали чудо-керхер!


Ура! Ми знову в цивілізації!


Дуже дякую Вані, Владу і Кості за компанію та чудовий похід! Вони молодці!



ПС: Частина фото хлопців, з загального чату. Де чиї я вже не розберу. Додав всі в звіт для красоти розповіді.


#72
Вааав! Дуже прикольний звіт, гонські епітети і гарно розставлені фотки. Класна історія получилася! Однозначно "+" і пиши ще :) Окремий респект за наклейку в такому місці куди реально мало хто добереться. Головне шоб робочі її під час "реставрації" не здерли

Від себе лише додам що той ремонт і то риштування там вже от як два роки. Фотки з літа 2019 року є тут

Тоді лазив вдень на пофігу. Було сонечко і гарно получилося все пофоткати
#73
Ми спустились на сорок метрів під землю щоб попасти в тунель де ніхто з дігерів ще не був. Цей тунель йде з вул. Наукова через Левандівку до проспекту Чорновола. Ходять чутки про його стратегічне призначення для непомітного перекидання військ. Діаметр тунелю чотири метри, довжина - більше десяти кілометрів. Теоретично ним міг би курсувати колісний транспорт, але зараз там тече вода. Та й сам тунель напіваварійний. Побачене нас вразило.

Спуск під землю


Над нами зараз сорок метрів грунту


Деякі ділянки ми проходили взявшись за руки. Щоб не знесло


А на деяких навпаки, застій мулу і по пояс води


Вода камінь точить. Якщо не залатати, то скоро це все почне валитися


Ми все дослідили і успішно вибралися нагору


Відкриваємо звичайний каналізаційний люк і відчуваємо себе наче на даху дев'ятиповерхівки. Наші потужні ліхтарі ледве досвічують до дна. Змійкою вниз іде стара іржава драбина. Це і є спуск в щитовий колектор Львова. Мало хто знає, але під такими вулицями як Наукова, Виговського, Ряшівська, Левандівська, Брюховицька та Варшавська глибоко під землею прокладене справжнє «водяне метро». Тільки от транспорт тут чомусь не ходить.

Вид з останнього "поверха" вниз на воду


Туди ведуть такі ось драбини


Майже біля води


Внизу такого от діаметру тунель


Метою нашої мандрівки, крім просто цікавості, було перевірити в якому ж стані ці комунікації. Адже влада не пильнує навіть за тими що є в центрі міста, де все легкодоступне. Що ж казати про глибинні тунелі в спальних районах. На жаль наші підозри справдилася.



До нас тут з дігерів ніхто ще не бував. Ми не знали які небезпеки можуть чекати і тому були максимально обережні. Спочатку, як найдосвідченіший, спустився автор цього допису з газоаналізатором та протигазом. Драбина виявилася міцною а повітря внизу - придатним для дихання. Останній проліт до води з'їла корозія. Та ми мали розкладну телескопічну драбину. По ній і добралися до самого дна тунелю.

Люк хоч і закис, але відкрився


Далі драбинимо вниз


Скоро вже дно


Так краще видно масштаб тунелю. Останній етап був по переносній драбині


Вид з колектора на місце куди ми змогли спуститися по металевих драбинах


Щитовий колектор. Вид проти течії в сторону вул. Шевченка


Щитовий колектор. Вид за течією в сторону вул. Тунельна


Щитовий колектор Львова це унікальне місце. Тут водночас відчуваєш і страх висоти, і КАЛустрофобію. Бо ти стоїш по пояс в калі на глибині сорок метрів під землею. Навколо довга та одноманітна бетонна труба. В ній багато бруду тож труба здається вузькою. Десь далеко над головами через круглий люк світить сонце. Та до нього швидко не доберешся.

Наша глибина під землею більше дев'яти поверхів


Деколи нагору йдуть такі от драбинки. В кінці там Ваня для масштабу. До речі, поставте йому також + Реально йшов весь час першим!


Ваня в тунелі під землею. А єдиний вихід високо і далеко


Або той же Ваня в тому ж тунелі але повністю забитому брудом. Аж голова в стелю впирається


Старт був на вулиці Брюховицькій коло фанерного заводу. Спочатку ми пішли проти течії в сторону вул. Шевченка. Стан колектора тут просто жахливий. Рухатися приходилося по в'язкому мулу по пояс у воді. З кожним кроком з мулу виділявся газ який вітер ніс нижче по течії. Це нас і рятувало. Місцями ми діставали руками до стелі яка, по ідеї, мала би бути на чотириметровій висоті. Бо стояли ми не на бетоні, а на бруді. Його тут половина колектора. І так не повинно бути.

Колектор в сторону вул. Шевченка


Опа! Загата з бруду :( Вона ж і затримує мул


Після неї рівень став підніматися


Ваня майже дістає головою до стелі чотириметрового колектора


Коли просуватися далі стало і небезпечно і дуже важко ми повернули назад. Запищав газоаналізатор сигналізуючи сірководень з мулу. То ж ми майже бігли до точки старту.

Наша крайня точка десь під вулицею Шевченка


Води і мулу тут багато. То ж поки що повертаємося назад.


Вниз по течії колектор мав відчутний нахил та течію. Тому аж такого мулу там не було. Як і бетонного дна. Воно десть зникло залишивши по собі багато гострих уламків. Інколи ми йшли немов по гірському камінню, обережно переставляючи ноги під водою. Напевно дно зруйнувала вода і тиск на колектор.

Вид за течією в сторону вул. Тунельна. Буруни на воді свідчать про нерівності на дні


Тут дно все було всіяне гострим камінням


То ж йшли ми помало та обережно


Але бувало попадалися і хороші ділянки


І ще один. В сумі ми таких бачили п'ять.


Ділянка з чистим дном та цілими стінками ближче вулиці Винниця. На стіні навіть зберігся телефонний кабель будівельників


Оооо! Запасні чоботи!


Ехх, розмір замалий


Це рівень води в горизонтальних ділянках тунелю


Коли з'являвся нахил то виникала стрімка течія. Вона і викривала всі нерівності дна під ногами


Стінки тунелю, в основному, є зношеними але ще +- цілими. Так було всюди крім ділянки коло озер на вулиці Винниця. Там вода пробивала бетонну стелю і потужними душами змивала кал з наших костюмів хімзахисту. Де не де ці струмки були заткані старими дерев'яними чопами. Тобто колись з цим ділом боролися. Та, на жаль, нових чопів ми не бачили. А от нові струмки – були!

Ооо! Нарешті душ! Район озер на вулиці Винниця


Пробуємо заткати один з отворів


Старий чоп зроблений до нас


Ну а це прямо таки гігантський ЧОПИЩЕ в тунелі


«Вода камінь точить»,- говорить народна мудрість. Дно колектора вже пошкоджене. Якщо нічого не робити то вода зруйнує і стелю. Куди тоді ходитиме в туалет третина Львова? Не кажучи вже про те, цей тунель ДВІЧІ проходить під залізницею. По ній, крім іншого, транспортують небезпечні вантажі. Не дай Бог відбудеться трагічний збіг обставин.

Лиє як з відра


Якщо нічого не робити то потім оті струмочки прийдеться такими от чопами затикати


Спокійна течія в колекторі. По слідах на стінках видно як піднімається вода у вечірні і ранішні години. А ще стращна тінь Стіка праворуч :)


Царівна колектора


Ми пройшли два кілометри за течією. Далі тунель різко пірнав униз, до вулиці Тунельної. Йти було неможливо, зносило. Але і не потрібно. На цьому місці я був з іншої сторони. То ж ділянку вважав дослідженою.

Останні метри де ще можна йти і фотографувати. Зі стінки далі лиє вода


Тут нас почало зносити течією


Прийшлося взятися за руки і так викарабкуватися назад


Як ми орієнтувалися по відстані? Кожних п'ятсот метрів тут є запроектований вихід на поверхню. От їх і рахували. На жаль, жоден з них зараз не є в робочому стані.

Боковий вхід №1


Зверху тече вода


Піднятися нагору нереально


Зато знайшли таку от красуню


Вхід №2


Нанизу купа сміття


Наверх йде драбина


Але по ній лізти теж щось не дуже хотілося


Вхід №3


Тут драбина ціла. І є акуратна пластикова фекальна врізка. Респект тим хто це зробив! Молодці!


Не полінувалися і цю трубу довели аж до дна


Ваня поліз перевірити чи відкриється люк. А стік його пильнує знизу жеби не впав


Вхід №4. Засипаний сміттям як і решта входів.

П'ятий вхід не фотографували бо там був повний капець на течії. Було не до того

Шлях назад забрав в рази більше сил та часу. Бо йти приходилося по коліна в воді та ще й проти сильної течії. На щастя ми справилися до часу пік, коли всі приходять з роботи і починають користуватися водою. Тоді рівень піднімається вдвічі. Якби ми не встигли, то йти проти такої сильної течії не змогли б фізично. І мусіли б перечікувати до пізньої ночі в одному з виходів.

В разі чого біля цих аварійних виходів можна було б перечекати


Ще одне схронісько. Місця якраз на трьох


Стрімка течія і сильний тиск води дуже утруднювали пересування


Радіє те що на стінах залишився телеграфний дріт. Напевно шоб не заблукати :)


Дев'ять поверхів драбиною нагору минули легко. Так наче це лізти на другий поверх ліжка в жіночому гуртожитку. Ще б пак. Прогулявши цілий день під землею нам хотілося нарешті побачити сонце! Відчути як моральне, так і фізичне полегшення. Бо ми це зробили і вже в безпеці! Ми пройшли найзагадковіший та найнедоступніший з колекторів Львова. Від вулиці Шевченка під дачами і лісом Кам'янка і до вулиці Тунельної. А також побачили що там коїться на власні очі.

Карта пройденого маршруту


Ура! Ми побачили світло!


І кілька наших радісних фото в честь цього


Фото для дівчат і мами


Дякую Ваня і "містеру Стіку" за компанію і реалізацію моєї давньої мрії


А коїться там повний піхвець. Більшість входів в колектор у аварійному стані, мулу та бруду на дні багато, дно розмите тому вода підмиватиме все навколо колектора. На додачу зі стелі б'ють численні джерела грунтових вод. Якщо їх негайно не залатати то з часом ці джерела розмиють бетон і великого обвалу не уникнути.

Бурунці на воді свідчать про стан дна під водою


Рівень мулу і води в колекторі. А має бути лише на дні. Якби з нами йшов хтось нижчий то йому було б реально важко


Стан самого колектора


Душ прямо через бетон


Нерівномірність дна колектора


Та й таке. Головне шо всі цілі вибралися на поверхню!


ПС: Присвячується Ромчику який всю цю тему і затіяв багато років тому і в якого нині Днюха
#74
А ви знали що коло Сколе є ціла гора що пронизана печерами? Це хребет «Ключ» неподалік водоспаду Кам'янка. І якщо на водоспад туристи їздять от вже як двадцять років, то печери лише зараз починають відкривати свій потенціал. Одна з них, печера Пілігрим, знаходиться одразу коло каньйону поруч з туристичною стежкою. Значну частину печери можна пройти без спеціального спорядження а всередині запросто розташується туристичний табір!

Спуск в печеру Срібної Стелі


Після спуску потрібно тиснутися у вузьку щілину. Що у ній - читаємо далі у звіті ;)


А це полога ділянка печери Пілігрим


Печера є попри стежку, тому тут багато слідів перебування людей


Спуск на дно печери Пілігрим


На дні печери Пілігрим доволі просторо


Ці печери відкрили ще у 80-х роках львівські спелеологи з турклубів «Родина» і «Циклоп». Але тоді не було інтернету, то ж до початку 21 століття про них майже ніхто не знав. А жаль! Адже печери - це новий вимір нашої планети. Це територія яку ми от тільки зараз починаємо відкривати.

Юрій Касян маркує печеру


Бо тут класна стеля!


Стеля печери "Срібної стелі"


І вихід назовні


Саме тому я в 2019 році опублікував на ФБ свій перший репортаж з печер коло гори Ключ. Моя мета була привернути до них увагу спелеологів. І це вдалося. Юрій Касян, голова УСА (Українська спелеологічна асоціація) організував вже три походи в ці печери. Спочатку вони їх просто дослідили, а зараз використовують як навчальну базу.

Табір УСА


Коло входу в печеру Пілігрим


Його ми теж промаркуємо


Сам вхід доступний без шнурків. Але далі вони будуть потрібні


Тепер всі знатимуть де яка печера


На жаль, більшість вертикальних печер України є в тимчасово окупованому Криму. А вчитися ж то десь потрібно. Тому Юрій Касян і взявся за печери гори Ключ. Вони тут навішують мотузки, вчать як користуватися спорядженням і, паралельно, шукають нові печери. Згідно з прогнозами науковців їх має бути ще багато.

Юрій Касян йде в печеру Пілігрим


Я за ним, чогось повчуся


Майже при вході ще живуть кажанчики.


А вже травень місяць! Агов, скільки можна спати


Вид на вхід печери Пілігрим


Далі або з мотузками, або з парашутом


Людина на дні печери для масштабу


Бажаєте стати спелеологом? Це просто! 21-27 червня буде їх наступний табір. Приєднайтеся і вас з нуля навчать всіх азів майстерності. Або доможуть покращити вже існуючі навички.

Юра знімає відео про печеру


Як бачимо на дні печери Пілігрим місця вистачає


Я вважаю що гора Ключ і її печери мають величезний туристичний потенціал. Перша за все тому що на Львівщині печер мало. По друге, тут вже є розкручена локація. Водоспаду Кам'янка, шашликів і карпатської природи людям стає замало. Хочеться більшого. А поруч ми маємо справжні печери з кажанами. Третина з них доступні без спеціального спорядження. То ж можна полазити, перевірити себе на клаустрофобію і, якщо все добре, знайти хобі на все життя.

Наша команда


Початок маршруту до печери Пілігрим


Є шляк баум, інакше б на Джимміку поїхав. Йди від водопаду десь дві години


Майже на вершині гори Ключ. Тут праворуч


Могила січовим стрільцям. Надійний орієнтир


Напрямки на всі випадки життя. Нам праворуч. За кількасот метрів і буде печера Пілігрим.


Дякую всім за увагу
#75
З часу останнього звіту школу.... запилили. Всі вікна-двері законопатили, а в кожній кімнаті поставили по дачлу. І вони робочі. Після спрацювання на об'єкт приїхала служба охорони ВенБест. Ми встигли евакуйуватися і розкласти «поляну» на галявинці навпроти автошколи. Такі жуємо собі пляцки, запиваємо енергетиками і втухаємо з чувачків з автоматами які не можуть зрозуміти що це була за тривога.

Ну що, пробуємо?


наклейка Венбест


Сі світит курча


Дачло всередині


Пульт від дачла


Пробували електрику відмикати. Не помагає. Є акуми


Во скільки їх ту наставили


І некитайських колодок понавісили


Порівнюючи старі і нові фото видно шо запилили її не просто так. Багато речей зникло. Очевидно шо тут попрацювали металісти. Але дивно... Школа в такому стані що скоро завалиться а на її місці побудують висотку. Навіщо було витрачати гроші на сигналку?

Фото станом на Паску 2021















Щось не заводиться


Волинянка на місці




Вчу їзди по бездоріжжю


В будь якому випадку мораль цієї історії проста. На об'єкти треба лазити тут і зараз! І не відкладати на потім. Мені щиро шкода тих людей які не встигли по легкому попасти в цю автошколу. Те що ми були забрали координати зі звіту не допомогло зререгти об'єкт. Бо місцеві ітак знають де він є. А тепер там так вільно вже не погуляєш.

Класи станом на паску 2021








Кабінет директора












Такі от щити використовувалися для навчання водінню коли ще не було компютерів


Щит, вид ззаду




Інформація станом на 2007 рік






Є діафільми з машинками


Кому євробляхи?


Та й таке. Сумно насправді :(

#76
В один час я був перестав викладати сюди відосіки. Щоб рубрика з "ми в Пресі" не перетворилася на "Голем в Пресі".

Зараз знову можна! Бо тепер в пресі нове покоління Explorer 2 - 0 :) Гарний репортаж. Хлопці і Іванка молодці!

#77
Ми вже звикли до красивих арочних тунелей Полтви під центральною частиною міста. А ви знали що у Львова є свій Клов? Широкий, прямокутний підземний тунель викладений, як в Києві, з бетонних блоків. Якщо в центрі Львова Полтва вражає своєю старовинністю, то тут – модернізмом та масштабом. Якщо в центрі Полтва вивчена до останнього камінчика, то тут – терра інкогніта.

Полтва коло Оперного Театру


Полтва коло ринку «Торпедо»


Мова піде про колектор по вулиці Липинського від АЗК «ОККО» що на проспекті Чорновола і аж до очисних споруд. В 60-х роках 20 століття тут ще текла річка Полтва. Причому вона була менш більш чистою. Фекалії на очисні споруди постачалися іншим, старим польським колектором. Та Львів ріс, з'являлися нові мікрорайони. Старий колектор вже не вміщав усі відходи, вони переливалися і текли по відкритій частині Полтви. А в зливу ще й виходили з берегів. Тому Полтву і закрили в бетонний саркофаг бо це вже, по суті, була каналізація.

Зараз ми стоїмо на бетонному колекторі Полтви


Висота колектора над землею. Фото коло очисних споруд. Ширина поза десять метрів.


Знайшли спуск всередину


Троха акробатики. . .


І ми внизу! Там в кінці тунелю вже видно вихід на очисні споруди. А також Тарік-а фотомодель :)


Йдемо глянути скільки там тої Полтви


Тут вона вперше бачить сонячне світло


Основна маса води тече ліворуч на очисні споруди де її і очищають. Але є й частина води яка ЗАВЖДИ перетікає в річку напряму через цей бортик. В дощ майже вся вода тече зразу в річку без очистки.


Поруч стоїть екскаватор яким дістають мул з Полтви. Як бачимо, екскаватор вбитий. Значить золоті сережки в мулі попадаються рідко.


Точку старту ми вибрали символічну – вулицю Полтвяну. Вона знаходиться якраз посередині цього колектора. Спочатку ми пішли проти течії. Тут я вже бував раніше коли досліджував причину затоплення вулиці Торф'яної. А потім за течією в невідомі краї. Таким чином ми дійшли аж до очисних споруд.

І чому я не купив тут будинок... Зробив би собі з підвалу прямий вихід в Полтву. І човен з двигуном пришвартував :)


Готуємося до зустрічі з Полтвою


Такої чистої, як медичний халат, хімзи я ще в житті не бачив


Полізли це виправляти


Як не дивно, але драбина витримала


Ми опинилися в боковій притоці на лівому березі


Навпроти є інший вхід, але він трохи засипаний сміттям


Ну і ось він, колектор Полтви що так схожий на Клов


Я щасливий бо знову в Полтві :)


«Вааав, та тут як в Клові!» - вигукнув Тарік. «Я не знав що у Львові таке є!».

Клов – знаменита київська підземна Річка. Вона тече під вулицею Хрещатик і виходить на поверхню неподалік вокзалу. В Клов ходять усі. Туди, як і в Полтву, водять екскурсії. Я от подумав: а чого завжди до мостика і назад? Потрібно розширяти підземну географію Львова!

Одна з екскурсій центральною частиною Полтви


А це Полтва на Галицькому Перехресті, Львів


Клов в Києві. Правда схожі?

(с)Bottlehunter

Знову Львів, коло очисних споруд


Тут у воду без бахіл не зайдеш. Зато драбина ще ціла


Сучасне мистецтво Полтви


Дякую Таріку за супровід і веселу компанію


Ми пройшли за течією аж до місця роздвоєння колектора. Перед виходом на очисні споруди тунель стає вдвічі ширший і вищий. В лівій притоці води по груди, права замулена і мілка. Під час сплаву по Полтві ми були поплили саме в праву притоку.

Уявляєте, тут бортики бруківкою викладені! Незнав...


Один з бокових входів в Полтву


Надійно закритий від дигерів


Але сюдою колись люди спускалися. Навіть драбина збереглася


Вихід назовні на протилежному березі


Практично аж до ринку "Торпедо" йшов такий от низький колектор


Тут висота колектора суттєво зросла. Вода піднялася і залила бортики

Глибина води вище бортика. По центру тут взагалі по груди


Підходимо до роздвоєння колектора. В сильну зливу така конструкція допомагає зменшити швидкість течії перед виходом на поверхню. Щоб гамном у всі боки не траскало :)


А це річка Клов в Києві. Нічого не нагадує?

(с)Bottlehunter

Вниз по течії нам трапилося кілька цікавих бокових приток. Перша – забутована цеглою. Вона знаходиться трішки нижче за стадіон і церкву на вул.Лінкольна. Вона заважає нормально йти по бортику за течією правим берегом.

Мій найперший вхід в Полтву коло церкви на вул.Лінкольна


2008 рік




Звідси можна йти вверх проти течії аж до Макдональдса. А от вниз далеко не підеш. Заважає така от конструкція


Друге – було кілька півтораметрових труб з районів вул. Лінкольна та Мазепи. Ми туди не ходили так як нашою ціллю було дослідити головне русло. Залишили на інший раз!

Бокові притоки з району вул.Лінкольна


Йти можна, але недовго. Інакше лікуватимеш Полтвеохондроз. І газоаналізатор дуже бажано мати


І третя, найцікавіша, це величезна притока праворуч перед роздвоєнням колектора на дві частини. На око там діаметр поза два метри, і вона практично суха. Ймовірніше за все це був перелив води з старого польського колектора. Під час реконструкції його води спускали в Полтву. Це, швидше за все, і є цей спуск. Потрібно буде ще якось її дослідити.

Широка труба яка кудись іде невідомо куди. Дослідимо при нагоді...


Ще одна труба з напівзруйнованою кришкою майже коло очисних споруд.


На превелике розчарування всіх зрадофілів жодна новобудова на колекторі не стоїть. Як і не видно якихось явних руйнувань від їх будівництва. АЛЕ! Будинки обступили колектор з усіх боків. Таким чином вони унеможливили його розширення! А це критично важливо. Вже зараз колектор Полтви не справляється з існуючою кількістю води в зливу. Його висота на відрізку від вулиці Торф'яної і до ринку «Торпедо» є замалою. Через це затоплює вулицю Торф'яну та прилеглі. Дієвий спосіб усунення проблеми це побудова ще одного колектора поруч з вже існуючим. ми його вже профукали. На жаль...

Це фото в районі коло вул. Торф'яної. Стеля низька ще й труба поперек


Ось вам Тарік для масштабу яка тут висота стелі


А це вже згаданий колектор коло очисних споруд. Висота та ширина його суттєво більші. Цікаво що до вулиці Торф'яної також підходить широкий колектор.


Ось вам той самий Тарік для масштабу. Висновки робіть самі.


Як бачимо Полтва ще має нас чим здивувати! Колектор на вулиці Липинського вражає як розмірами, так і грою світла та сучасною архітектурою. А його бокові притоки ще повні таємниць...

Досліджуватимемо Полтву не тільки в центрі


А й по всій її довжині!


Дякую за увагу!

#78
Більшість з нас пам'ятає той характерний запах фарби Галлак. До початку 2000-х нею було помальовано парктично все: стіни, підлога, лавочки та паркани. Аж раптом на ринок вийшли якісніші польські фарби. Тоді Галлак і загнувся. В цьому дописі можна подивитися що від нього залишилося.

А пам'ятаєте як вона смерділа? ;)


Фірмовий вимпел виробника фарби


Макет заводу Галлак


Галлак був заснований ще за Австрії, в 1902 році. Він знаходиться попри дорогу Дрогобич – Борислав неподалік нафтопереробного заводу. Ще й сьогодні на перший погляд виглядає ніби ще недавно тут все працювало. Є паркан, облізла вивіска і навіть ціла прохідна. Але це лише на перший погляд. Бо всередині, за парканом, більшість корпусів вже розібрали на цеглу.

Прохідна заводу


Територія за прохідною


А на території одні руїни


Тут був основний виробничий цех


був...


Єдине що менш більш вціліло від Галлаку так це адмінбудівля. Принаймні дах не тече, а в більшості кімнат є шкло у вікнах. Та, на жаль, на цьому все. Меблі потрощені, люстри побиті, підлога поламана. На ній валяється сучасна, як на початок 2000-х оргтехніка, але з вибитими кінескопами. Це й не дивно. Повсюди бачимо пусті пляшки та сліди від закуски. На жаль така людська природа: спочатку напитися а потім з диким реготом все навколо ламати. Шкода що охорона це допустила.

Коридори адмінки


Актовий зал


Тут колись виголошувалися полум'яні промови про світле майбутнє цього підприємства


Залаз на дах. Самому було неохота лізти щоб не накохнутися вниз з цієї камасутри


Тут колись видавали житло працівникам


А зараз тут хіба що голуби можуть жити


Їдальня Галлаку. А заодно і місце де курочили офісну техніку


Цікаво який він кабінет директора...


Директор любив холодне пиво. Тому в себе в кабінеті тримав холодильник


На моє щастя в адмінбудівлі уціліло багато артефактів часів розквіту підприємства. Фірмові календарики, тарілки, плакати і навіть цілий макет заводу! Фотографую це все для історії і забираю дещо додому. Можливо колись передам в музей Галлак, якщо такий створять.

1998 рік


1999 рік


нагадало "Борислав ригає"


Як вам такий комп з двома! системними блоками?


Колись все треба було пояснювати що і як. Зараз можна загуглити


5-и дюймова Дискета (з великої букви) з бугалтерською програмою


ВААААВ! Вони ще тоді юзали ліцензійний віндовс!!!


Акції підприємства


Звичайні папірчики за підписом якогось Бугая


А ось і сам Бугай


Зразки кольорів фарби


Тематична література


Оооо! Добре їх памятаю. Вони виступали на кожному дні міста.


Вивіска фірмового магазину


Ну і хто не помив за собою посуд?


А всі тарілочки ж то зі свастикою!


Весняне сонце добряче прогріло машину і в ній почали розмерзатися мамині вареники. То ж я змушений був хутко мчати додому, до морозильника. Решту території Галлаку залишаю якось на наступний раз, або іншим дослідникам. Досліджуйте! Це, звісно що, не такий гігант як ЛАЗ. Але ЛАЗ теж був помальований цією фарбою. То ж об'єкт історичний та вартий уваги.

Поки я тут гуляв якісь Дозорні сіли на мій Джиммік і поїхали


Тому беру найцінніше і гоу їх доганяти!


Хто шарить в історії комп'ютерів зрозуміє яка це рідкість . Ще й на українських теренах!


Без жодних мук совісті можу показати свій скромний хабарспас. Там ще є ;)


Дякую за увагу!
#79
Мені одну чорну! Розмір м. Дизайн класичний
#80
Додам сюди якісніші за попередні фото злиття ПЗК і Полтви. Знято з човна.

Підпливаємо, течія навіть вповільнилася


Тому походили цю ділянку цілком спокійно


Квадратний переріз колектора. Перед зливом з ПОлтвою видно підняття стелі. Але сам отвір, який веде в колектор, чомусь знову малий. Не бачу тут логіки.


Вдалині видно навіть бокові притоки. Тобто на вулицях Панча і Варшавській колектор робили відкритим методом. Бо щит круглий не буває


Знято під час сплаву Полтвою.

І відео зливу ПЗК і Полтви. ПЗК починається на 2:32


За ПЗК човен притиснуло до лівої стінки і там ми стояли на місці. Така от заплава. Прийшлося звідти вигрібати.