Горища та дахи Львова

Автор gor_qkop, 29.08.2009 22:07:59

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Yuriy

Панорама на костел та вокзал
Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини

ADVENTURE

Yuriy

Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини

ADVENTURE

Roy

Види з даху однієї з багатоповерхівок що по вулиці Панча.

Будинок за адресою Чорновола 99


Ресторація


Інтерсіті, стоянка, вид на вулицю Торф'яну, яку перетинає Полтва.


Тут гарно видно, як старий Львів оточений новобудовами, старого та нового взірця.


Побачив цікаву табличку стовпі живлення. Головне, голову не піднімати.  ;)
Meine Ehre heißt Treue

Roy

Кожна церковна дзвіниця має дуже вдалу енергетику, особливо, де я зовсім неочікувано для себе побував - в дзвіниці собору святого Юрія.
Багато є тверджень про позитивний вплив дзвонів, які генерують енергію і позитивно впливають на здоров'я людини, зокрема на її психологічний стан.

Так і тут, середовище, де десятками років б'ють різноманітні дзвони - особливо приємне! Хочеться просто залишатись тут на довше, і вслухатись в помірний гомін старого міста.

Дослідницька смекалка присутня, тому я вже всередині.



Першим в очі попадає могутній дзвін, на якому є дата та українською мовою написи. При Андрею Шептицькому так було.






Гарно виглядають нещодавно відновлені дерев'яні жалюзі, котрі пропускають в міру світла та достатньо повітря. Тому тут затишно.




Крізь них можна таємно спостерігати за подіями внутрішнього подвір'я


Сучасний вигляд дзвіниця отримала після реконструкції, у 1865 році і до сьогоднішніх днів збережена без змін.
Суха, але доволі міцна деревина ще тих часів.




Тут видно, як знімали, чи піднімали старий дзвін, який непоміщався серед дерев'яних балок




Далі, я піднявся на рівень віконець.
Тут типова голубівня.


І менші дзвоники







До кожного віконця підведена лампа. На ділі, вони чомусь не працюють. Як сказав Стінгер, це гучномовці)




Так виглядає цоколь дзвіниці, де зверху надбудована дерев'яна вежа


Дошки покладені, цвяхами не забиті


Бачу, на верху є трохи світла. Треба пробувати лізти на кульмінаційну точку.


Фу, добре що хоч засохле!


А ось і види з вежі:














Потім, до мене приєднався Стінгер:


Зайшли ще на горище, де було багато старої церковної атрибутики.






Ось і все.
Тепер знову голуби зайняли свої позиції.


Всі фотки є тут
Meine Ehre heißt Treue

Golem

Фото з даху готелю Леополіс. До речі, дуже тихе і затишне місце, шуму вулиці, машин і людей не чути зовсім.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Roy

Види однієї з дев'ятиповерхівок на вулиці Науковій. Цивілізований вхід на дах нам надав Wolf, за що йому подяка.

Недобудований міст стоянка з Кн. Ольги.


Труби аквапарку футуристично виглядають посеред сірих житлових коробок


Зрештою, самі коробки. Сірі і водночас розцяцьковані різними вікнами та балконами.








Тут ще поворот з Кульпарківської на Наукову без кільця


Вид на стадіон АренаЛьвів


Щити, якщо не помиляюсь - захист від снігових наметів.


Нове життя
Meine Ehre heißt Treue

Roy

Дах недобудованого офісного центру на Шухевича.

Якось я з Дедмітом молодшим, шукаючи відносно легких доступів до дахівок в центрі, вирішили піднятись на недобудований офісний центр Галілео.
Звісно, через домовленість з будівельниками, за умови одягання білих касок)

Тому, маємо світлини звідти з виглядом на центральний Львів.

Доволі спірні новобудови  інтенсивно рвуться вгору, перекриваючи тим самим звиклу роками панораму міста


Це ще не останній поверх офісного центру, проте вже він значно виріс, порівняно з іншими будівлями


В "люксовому" будинку на Князя Романа тишком-нишком з'явився ще один поверх


Не був б будинок профспілок старішим, вже б були претензії до його мансардних надбудов




Тим часом будівництво продовжується, незважаючи на сумерки. Над головою сновигає кранова стріла.














От так Львівчик забудовується  :)
Meine Ehre heißt Treue

Roy

Вежа костелу Бернардинів.

Ну нарешті! Давненько ще, пригадується мені, як я хотів потрапити на цю вежу, тепер вже церкви святого Андрія. Так вже символічно для мене.  :)

І ось, я і Дедміт молодший, за допомогою доброго слова добрій людині попали всередину монастиря.
Щоб піднятись до входу в вежу, треба перейтися через житлові приміщення. З гарними, старовинними меблями, чистотою та порядком. Від яких ще також віє старовиною.




Ось ця кімнатка з кам'яними стінами і є основою вежі. Дерев'яні сходинки.


І ми всередині. Задираємо голови:


Круговий підйом і перше віконце


Далі вийшли на карниз, що огортає вежу.




Трошки виду з нього на внутрішнє подвір'я


Далі ми зайшли до кімнатки з годинниковим механізмом.


Павуки наплели тут павутин...Господаря давненько тут не було




Артефакти з часів радянської епохи.


Все ефектно припало пилюкою


Ось вони, краєвиди, з вежі колишнього оборонного монастиря.


Оцінюючи характер місцини, можна відмітити таке враження, що наше місто тут, справді, як на долоні. Виглядає все близько.
Дивне відчуття.


Сонечко повільно спускається до горизонту. Видно шпиль дзвіниці.


Годинник, який згідно легенди має спішити на п'ять хвилин.
"Годинник на вежі завжди спішив на п'ять хвилин. Це зроблено у пам'ять про монаха, котрий побачив з вежі турків, що підкрадалися до міста й вже були майже під мурами. Не маючи часу бігти й когось попереджати, монах перевів годинник уперед — до часу закриття міських брам. Таким чином місто було врятоване."


Хрест на фронтоні церкви.


Вид на центральну частину міста


По цьому фото можна оцінити відносно невелику площу Львова. На горизонті - Брюховицький лісовий масив.




Церква св. Юри, церква Ольги (костел Ельжбети), готель Дністер і колишня вежа-глушилка.


А ось і процес будівництва офісного центру Галілео, де ми нещодавно були, постом вище.


Вежу костелу Кларисок (музею Пінзеля) добряче облюбували голуби


Вид на обладміністрацію, костел Кармелітів (церква Михаїла) і на ЛТБ


На даху дому легенд юрбиться народ


Вид на Личаківську


Скульптура святого з вінком квітів


Обласна адміністрація і гора Лева позаду


Вид на пл. Галицьку


Численні мезоніни, мансарди


Латинська катедра


Успенський та Домініканський собор


Сонце сіло за горизонт. Поволі вмикається підсвітка.










Всі фото можна подивитися тут
Дякую Deadmeat243 за гарну компанію
Meine Ehre heißt Treue

Driver

Ці фото можна віднести до розділу "Незвичні види Львова", гарна робота +
Одінь окуляри з фіолєтовим шклом так легше стіну пробивати чолом.

Bottlehunter

Йду якось влітку містом в білій футболці з пацифістичним гаслом "Ні пияцтву на об'єктах", нікого не рухаю і свищу си потиху "Фай-дулі". Аж раптом назустріч мені Цезар, а під пахвою в нього - не може бути! - маленький портативний телепортатор. "О, - каже Цезар, - ходи зі мною. Я якраз зібрався в наукову експедицію, головна мета якої повештатися". Я сумно зітхнув і подумав про те, що як тільки взую нові мешти або чисту сорочку, то відразу - абсолютно випадково - здибаю колєгу і ми йдемо в ідеальне місце, де можна одяг повимазувати, порвати або хоча б назбирати павутини на голову. Але бажання приєднатися до наукової експедиції перемогло, і через кілька хвилин ми вже топтали грубий шар сенсу існування міських голубів на горищі старого будинку, котрий стоїть на площі Міцкевича.





G





Нічого там такого дуже особливого не знайшлося. Найкраще - це те, що можна побачити, видершись сухими кроквами до маленького круглого віконечка









Най жиє Гуцулія!

STALKER

Ще один дах-вул Пулюя 19-панельна 9-поверхівка:




















Roy

Вежа Корнякта, Успенського собору у Львові

Колись, ця вежа вважалась однією з найгарніших у Європі. Була побудована у  1572–1578 роках, архітектором  Петром Барбоном за участю Павла Римлянина. Названа на честь мецената, Костянтина Корнякта.
Але сучасний вигляд вежа отримала у 1780 році, переживши пожежі та перебудови.

Скажу я вам, що так доволі не просто було туди потрапити, але, одного дня нам ( Дедміту молодшому, мені, і його другові) таки поталанило.

Вхід в вежу проходить між капітальними стінами церкви та вежі.


підйом на верх по дерев'яних сходах


Піднявшись, над головою бачимо доволі великий дзвін, з слідами виробітки


Його кріплення




Доволі свіжо виглядали старі надписи робітників, та відвідувачів






Сучасне настінне письмо, звісно, теж присутнє




А тут ми вже вибрались на обхідний балкончик вежі


Сонце зайшло за хмари, чи то війшло в горизонт димки, від масових палінь на полях


Дах колишнього страхового товариства "Дністер", що на Руській. Голуби облюбували балкон.




Вежа, цього ж будинку


площа Ринок


Вид на Львівське телебачення


Фрагмент ратуші, і вид на собор св. Юра, та на церкву св. Єлизавети (костел Ельжбєти)


Закохані на ратуші


Ляльковий театр, а позаду будівництво нового торгово-розважального центру Форум Львів


Довгииий готель Львів. Зліва зелена будівля драмтеатру ім. Зеньковецької.


Будівля обласної адміністрації


Перехрестя Руська-Федорова


Iпиль собору Домініканів. Швидше за все. це буде наступна точка, де ми побуваємо.


Кований балкон, має автограф майстра та рік виготовлення.


Ковка взагалі гарна


Сонце докочується до горизонту


Бачимо, як Львів огортає димом


А наостанок, вирішили піднятись на шпиль церкви, поміж старих балок, по вузьким проходам.








Шпиль пофарбований в яскраво-зелений колір. При жовто-гарячому підсвічуванні, знизу, шпиль вежі гарно милує око.


На завершення, знимки тих дослідників, через яких ви можете бачити ці фото. :)


To be continued...
Meine Ehre heißt Treue

Roy

Дах вчених будинку вчених  :)




Непарадний вид на головне управліня УМВС нашої Львівської області
















В когось сушаться серйозні костюми)














Ось звідси денне світло ллється на знамениті дерев'яні сходи




Всі фото тут
Meine Ehre heißt Treue

Roy

Церква св. Анни у Львові за свою історію існування, зазнала чимало спалень, грабунків та перебудов. До нашого часу не залишилось практично нічого з минулих днів існування костелу: було втрачено іконостас та розписи, демонтовано та вивезено дзвони, годинник і орган. За радянського часу, з костелом повелись більш гуманно, не зробили в ньому якийсь там склад хімікатів, а простіше - квиткові каси, а згодом вже меблевий магазин.
Теперішній вигляд вежі костел отримав у 1927 році - саме тоді за польської влади була остання перебудова костелу (польський архітектор Броніслав Віктор).


фото wikipedia


Підіймаюсь на вежу. Бачу пусті дерев'яні рампи, а на них лише один невеликий дзвін.


Спантеличені голуби від появи непроханих гостей, крилами з переляку почали підіймати засохлий багатоярусний їхній же послід)


А його там ой як багато. Просто нашарування! І скелетиків також доста. Такі собі цілі життєві цикли.




Цікаво, які причини виникнення цього напису? Невелика загадка. Втім, думаю настоятель храму чи ще хтось з парафії мали б знати.


Лізти на вершину куполу було так, чесно кажучи не вельми приємно, торкаючись фекальних осадів за трухляві перекладини.


Мене і deadmeat243 витримали.
Тому ми вже на вершині, в тісненькому куполі, де  ледь помістились.
Ранок вже почав переходити у фазу активного, трохи підпеченого сонцем літнього дня.


Початок Шевченка та поворот на Клепарівську вулицю.


Хтось зробив надбудову на поч. Шевченка, гадаю власники приміщення будуть мати непогану панораму на місто


Городоцька і вид на центральну частину міста


Городоцька у напрямку до гол. вокзалу. зліва приміщення театру ім. Лесі Українки (ПрикВО), далі височіє собор св. Юра


собор св. Юра ближче


сад собору та аварійна стіна


На передньому плані Залізнична лікарня, що на Огієнка. Правіше, управління Львіської залізниці.


Церква Єлизавети. Трохи лівіше вдалині видно вежу на вул. Любінській


Вид на В/Ч


Виглядає порожньою


Управління льв.залізниці


готель Дністер


Цю новобудову на Городоцькій, відносять до однієї з найкращих у місті.


Три покоління будинків по мірі зростання :)


Красива баня колишнього єврейського шпиталю що по вулиці Рапопорта, тепер пологовий будинок.


За радянської влади назва вулиці була Джамбула Джабаєва ( то такий казаський поет був). Але стара назва вулиці вкорінилася у пам'ять львів'ян: -" Де ти родила?" - "та там, на Джамбула". Прізвище поета не так сподобалось Львівянам, як його нехарактерне для наших країв ім'я))
А позаду пологового будинку, хто не знав, був великий Єврейський цвинтар. Зараз там Краківський базар.
Зліва видно колишній шпиталь. Сьогодні на цьому місті гандлюють одягом, звіриною всякою та наїдками.




Десь так приблизно і падає зверху цегла


Ось як мало б виглядати покриття даху, справа вже сучасне.


Наостанок, трохи метушливої Городоцької.




Всі фото є тут
Meine Ehre heißt Treue

Wolff

Чисто випадково попав на горище по вул. Левицького біля рн. Адміністрації. Сподобались як мешканці дбають за старими металевими дверима на горище- пофарбовані, змащені. Не так часто вже і побачих такі в хорошому стані. А от горище як стандарт  - темне з павуками і з своїми таємницями) які так  і не віддкрились мені , хоч лазив там десь годину(.










White Love

 Сихів.  На жаль, вже закритий дах.








Electri4king

Драмтеатр Заньковецької ;)

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.


16.


17.


18.


19.


20.
Кажуть, що найприємніша втома, коли ноги болять після тренувань в залі. Але ні, все-таки найприємніша втома, коли вони болять після прогулянок новими містами.

ІНТРОВЕРТ 997

Сьогодні ваш не дуже скромний слуга і Electri4king були на даху Музею ( того , що в центрі міста , назву замовчую )   ... Але спершу початок історії . Похмурий ранок неділі прямо натякає на дощ і посилення суїцидальних нахилів , туди сюди снують копи і чопи із раціями , сонні львів"яни шукають сухі лавки на стометрівці , і поміж усього цього підозрілий тип обходить периметр в пошуках точки інсталу . Їх знаходиться дві обидві слабенько проглядаються обидві з нюансами .  В однієї є пара охоронців і ризик зламати хребет інша не очевидна ( не зовсім ) і при цьому умовно доступна . Піднявшись можна зрозуміти чому у Львові стільки хвотографів розвелось , такі краєвиди на місто та інші дахи. Але краєвиди не єдина мета ні то було б надто тупо . Нашою метою був купол і шпиль Музею  і сказати це легше ніж зробити , але дарма так цікавіше .
На абсолютно доступному даху однієї будівлі і її горищі (в основному даху ) беремо драбину піднімаємо куди треба і все тепер ми на даху Музею . Дах цей має більш крутий схил можна вбитися якщо мокрі ноги і п"яний мозок ! Останній акорд це дах тераса на ньому аж три драбинки і вони дають неймовірні можливості тим хто до них дістався . Якщо ви іще не заснули і не втомилися рахувати помилки у тексті тоді розповім про купол і шпиль .
Купол яйце-видний і має шпиль із розширенням при основі крізь яку можна пролізти на горище музею ( теоретично і при бажанні ) щоб постояти коло штилю треба бути нахабним і небоязким ... Фотоапарт розряджається , від адреналіну трусяться ноги , від вітру мерзне дупа , що ж пора забиратися звідси .
Кладемо драбину назад , закриваємо портал , обтрушуємось від бруду щоб менше викликати зайвої уваги .

П.С. ФОТО І ВІДЕО будуть пізніше . Місце інсталу розкрию адміністрації форуму якщо їй цікаво  ...

Тут могла бути ваша реклама...

abbabb

Вид з біснес-центру що будують на Науковій

Wolff

Вид з Наукової 7А. ( 9ти поверховий офісний центр). Жаль апарат скис після декількох фотографій ( чесно не очікував , що буде фотосесія на даху)



357 Гості, 0 Користувачів