Topics

Посканував журнал присвячений 25-річчу львівського Маслосоюзу. 1932 рік. 127 мб.



Маслосоюз 25 років.pdf

Представляю до вашої уваги пару книжочок для виховання австрійських дітей, з серії "Kind und heim" (Дитина та дім) виробництва Відень 1926 року. В книжках можна побачити тогочасний побут.

Перша книжка "Kleider machen leute" (Одяг робить людей)































Друга книжка "In der kuche" (На кухні)

У зв'язку з тим, що живемо ми в історичному місті і багато чого навколо пропитане історією, вирішено було створити цю тему, щоби тут висвітлювати різноманітні побутові предмети, які мають історичне минуле, або просто предмети, яким понад 50 років і вони далі використовуються в побуті.

Почну з такого цікавого інструмента, як рубанки, їх трохи є, вони всі різні і поступово буду доповнювати. На разі є два рубанки - зензубелі (тип рубанка):

Перший: виробництва фабрики знарядів столярських "Стахановець", м.Перемишль, часів, коли Перемишль був у складі УРСР (1939-1941)





Другий: родом з Відня, йому понад 100 років, виробництва австрійської компанії "Joh. Weiss & Sohn" приблизно кінець 19 ст., компанія існує і сьогодні, в Англії і виробляє хірургічний інструмент.

Народ, зараз літо, спека, хто як переживає цю спеку, якими засобами і способами?))
В нас от в кабінеті стоїть радянський кондюк Бакінського заводу, а ще я собі змайстрував вентилятор з кулерів ;D

Пропоную відвідати форти Перемишля, які є з українського боку, почати з Поповичів і далі  Биків і до Шегенів. Поїздка на 2 дні, з ночівлею в наметах, можна прям на фортах розміститися, з собою мати паспорти, будемо відмічатися на прикордонній заставі.

P.S. Ми з Гандзею +2

Так, чітко і по суті: є в Миколаєві фортифікаційні споруди, печерного типу, найближчим часом є можливість їх втратити через кар"єрний видобуток, пропоную поїхати туди і поки не пізно, то все фотографічно задокументувати. Пропоную 30-31 березня, пишіть кому коли зручно.

Започатковую нову тему. Тут викладаємо всякі кастомні, хендмейдові, саморобні штуки.

Розкажу сьодні про кастомний павербанк.

Ожде купив колись платку, юзав її з якимись старими 18650, але то все було без корпуса, перемотане ізолентою і естетикою не пахло))
Коли зібрав по новому батарею на 6 шт по 2900 mAh, постало питання про корпус, готовий корпус виявився трохи дорогим для саморобки, тому вирішив то все запиляти з тонкої фанери :)









Клеїв прозорим гумовим клеєм. Потім то все пошліфував і вирішив нанести якійсь декор. Вибрав шестерню в якості трафарета.







Потім то все випалював. Гандзя нанесла текст в сецесійному стилі ;)









Далі вирішив покрити морилкою, вибрав колір бук для шестерень, та тік для всього іншого, бо він мав зеленкуватий відтінок.











Далі було лакування, наносив два шари, можна було і третій, але мені і так добре))

Хочу повідати про одне з унікальних місць нашої країни, а саме про так зване Лемурійське солоне озеро. Розташоване воно в Чаплинському районі Херсонської області, близько кордону з Кримом. Побували ми там з Зеленою мишею влітку 2018 року.



Це озеро є лікувальним і має цікаву історію виникнення: У 1969 році бомбардувальник з повним боєкомплектом врізався в землю на краю узбережжя Сиваша в чотирьох кілометрах від села Григорівка. В результаті жахливого вибуху утворилася воронка діаметром близько сорока метрів та відкрилося солоне джерело. Згодом воронка перетворилася в унікальний за своїми лікувальними властивостями екологічний курорт, названий лемурійськіє озером. У ньому 35% солі, під ногами відчуваються її кристали. Дістатися до дна важко - через щільність вода відразу виштовхує наверх. Тому відпочиваючі та місцеві охоче лежать на поверхні. Це не тільки неймовірне задоволення, а ще й неабияка користь. Вважається, що в озері виліковуються всі хвороби, пов'язані із запальними процесами, в тому числі невиліковні засобами традиційної медицини. В першу чергу, мова йде про хронічні захворювання суглобів - артритах і артрозах. Багато хто їде сюди лікувати і хронічні дерматози, в тому числі псоріаз.
Солоність води в озері досягає 270-300 г / літр, це майже як в знаменитому Мертвому морі. А рожевий колір їй надають одноклітинні водорості з романтичною назвою "дуналіелла солонуватоводна", які під дією сонця виробляють бета-каротин (його вважають джерелом молодості). Тому цілюща не тільки вода, але і грязі, які утворилися на березі озера.




Фото звідси


фото звідси


Фото звідси

Саме озеро я мало знімав, там більше цікаві околиці :)

З одного боку, в напрямку на південь, на горизонті Кримський титан



На захід в нас розташована Сивашська ВЕС потужністю 2,3 Мвт. На вітряній електростанції встановлено 16 вітрогенераторів USW56-100 (107,5 кВт кожен, перша черга) та два вітрогенератора Т600-48 (600 кВт, друга черга). ВЕС знаходиться в концесії компанії «Сивашенергопром».









А на схід - мальовничі рожеві солончаки та грязьові болота.





На березі кристалізується сіль







Засолені комашки









Навколишні краєвиди

  Видалося побувати на Львівському Державному авіаційно - ремонтному заводі (ЛДАРЗ), під час екскурсії на підприємство, в рамках заходу "Дні Європейської спадщини у Львові".

"Державне підприємство Львівський Державний авіаційно - ремонтний завод "ЛДАРЗ" - одне з найпотужніших підприємств Державного Концерну "Укроборонпром" , яке спеціалізується в галузі ремонту авіаційної техніки військового призначення.
Спеціалізація заводу - легкі фронтові винищувачі та винищувачі - бомбардувальники типу "МіГ".
На сьогоднішній день заводом опановано ремонт літаків
МіГ - 21 , МіГ - 23 , МіГ - 27 всіх модифікацій та МіГ - 29."
Офіційний сайт підприємства


    Логотип заводу

  На прохідній заводу нас зустрів пан Андрій, який будучи працівником заводу, по сумісництву проводить екскурсії. Під час екскурсії дозволялося фотографувати практично всюди, окрім деяких місць, все ж таки це оборонне підприємство, яке має свої секрети ;)
Перше що кинулося в очі на території заводу - це широкий плац та веселі яскраві електровантажівки, на яких перевозять вантаж по території.











Першим ділом ми відправились в музей заводу. В музеї представлена історія підприємства, починаючи від часів Польші та закінчуючи сьогоденням. Є велика колекція стендових моделей літаків, виконаних в різних масштабах. Фотографії на стендах розповідають про історію аеродрому у Скнилові та авіаремонтного заводу, а також про літаки, які там ремонтувалися. Крім того, представлені подарунки та нагороди підприємства.













Стендові моделі меншого масштабу виконані членами дитячого гуртка, організованого директором музею. А моделі більшого розміру виконані з бальзи одним з працівників заводу.























Міг-29





Міг-27



Міг-21



Також представлено макет території завода...



Ми в великій будівлі з червоним дахом :)





...і деякі зразки авіаційного озброєння.









На стендах можна дізнатися про історію аеродрома Скнилів





































Ця пам"ятна медаль була подарована в 2000-му році в честь відкриття пам"ятника Данилові Галицькому у Львові і має номер 01







Рухаємось до наступної точки нашої екскурсії.





За невисоким зеленим парканом від нас ховається Міг-21, поставлений у вигляді пам"ятника на честь 70-ти річчя підприємства :)



Фотографуємось та приступаємо до огляду)





















Літак повністю справжній, як і ракети встановлені на ньому, з них тільки вийнята бойова частина та поставлені заглушки на сопло. Мені як людині, яка займалася колись стендовим авіамоделюванням, було дуже цікаво доторкнутися до живої легенди, яку я свого часу клеїв в 72-му масштабі :D





Можна покрутити крила ракеті))







Далі направляємось до цеху-дільниці ремонту планера літака, де здійснюється ремонт силового набору планера за допомогою аргонодугового зварювання.



По дорозі бачимо один з історичних цехів підприємства.



А також песиків, які нас зустрічають))



І от нарешті ми в цеху! Тут все цікаве! :o





















Цеховий транспорт





Всі проходи між приміщеннями мають характерний виріз під силует фозеляжів літаків 50-х - 60-х років



А ще ми дізналися, що американська авіатехніка відрізняється від радянської тим, що на ній всі гвинти на обшивці залиті лаком до рівно вилизаної поверхні.



Далі нас ведуть через стоянку літаків до оглядового майданчика.









Підвісний підфюзеляжний паливний бак Міг-29



Консолі крил та стабілізатори Міг-29



Міги-29, які готують до ремонту.







Міг-29 УТИ





З оглядового майданчика добре видно старий та новий термінал аеропорта та взлітно-посадкову смугу.











Фоткаємось на пам"ять та йдемо до виходу ;)

Теоретично на пісках міг бути якійсь бомбарь для офіцерів концтабору, який був збудований силами в'язнів, той яр з тими цистернами Ензимівськими мною мало досліджений, там дуже все позаростало і пересічена місцевість, схил яру, тре там пройтись

В нашому місті, задяки зусиллям ентузіастів, з"явився музей мототехніки. Знаходиться він за адресою: вул. Дашкевича 2 (перехрестя Замарстинівська-Хімічна) Тут представлена велика кількість різноманітних велосипедів, мопедів та мотоциклів виробництва СРСР та інших країн європи, є унікальні апарати :). З мототехнікою можна сфотографуватись та дізнатись її історію. Експозиція музею постійно поповнюється новими моделями. Вхід коштує 20 грн, також можна залишити пожертву на реставрацію та відновлення техніки. Буде цікаво як дорослим так і дітям ;)

Деякі фото з музею:

Мені вчора дзвонили з каналу 1+1, їм треба зняти рекламний сюжет про західну Україну, зокрема диковинки Львова, але не тільки попсові, а й нетуристичні, проект цей фінансується Коломойським, тому до справи підходять серйозно, треба бажаючі поводити їх по колектору Полтви, бо я сам не впевнений що зможу.

Народ, може в когось вдома завалялася подібна до такої аналогова відеокамера? можливо чорно-біла, я би купив гривень за 50 :)

Вирішив створити цю тему, бо скоро зима і з апаратом в полі чи лісі ходять тільки самі відчайдушні, всім решті залишається чекати весни, або шукати альтернативу. Альтернативою може стати підвальний коп, особливо цікаві підвальчики в старій частині львова, які ще приховують багато цікавинок ;)

Одже почну тему зі свого підвальчика. Захотілось мені недавно розчистити свою кімнатку в підвалі, повикидати старий мотлох і добратися до її недр. Варто сказати, що будинок в мене побудований 1912 року, це був так званий пасаж Грюнерів, трохи історії:

Будинок №5 на пл. Генерала Григоренка звів у 1912 р. в дусі модернізованого бароко арх. О. Пйонтковський. Довга галерея вестибюля, оздоблена металевими ґратами з оригінальним малюнком, сполучалася через подвір'я з аркадою з будинком №8 на вул. Менцинського, спорудженим також Ю. Пйонтковським - це колишній пасаж Грюнерів.

У 1912-1914 РР. тут містився Рільничий банк. Займався він купівлею і продажем сільськогосподарських машин, добрива, вівса.

У 1922-1929 рр. тут містився Загальний союзний банк. У 1906 р. тут була і молочарня "Пшеворська", у 1909 р. - редакція єврейського журналу "Тагблат", у 1929-1930 рр. - спілка з обмеженою відповідальністю "Автосервіс". У 1938 р. - Львівський відділ всесвітньо відомої фірми "Філіпс".

Уже в 1918 р. тут був кінотеатр "Марисенька". На діяльність кінотеатру видавали ліцензію. У 1921 р. він на¬лежав К. Лісовському, у 1926 - Т. Кухару. Наприкінці 1939 р. тут організували Театр мініатюр. Після 1944 р. у приміщенні деякий час функціонував кінотеатр "Москва", потім Клуб прикордонників, потім кінотеатр "Піонер". Тепер тут Львівський духовний театр "Воскресіння".

Щє варто додати, що під час війни в будинку були розквартировані німецькі офіцери з гестапо, а в підвалі катували людей, робили допроси, моя покійна прабаба пригадувала, що коли приїхала сюди в 1946 році, то з підвалу солдати вигрібали дуже багато збритого волосся і зірваних людських нігтів. Дід мій розповідав, що як був малим, то знайшов з друзями в підвалі кілька пістолетів Люгер, казав, що там багато було тайників.
Легенди легендами, а я почав розгрібати свою кімнатку, перше що мені трапилось - це старий чавунний унітаз ;D Дігер завжди гімно знайде ;)



далі були такі цікаві краники



два таких ліхтаря 1965 року



і на останок виявив в ящіку от таку пляшечку фабрики лікеров Станіславова ;)




Але на цьому історія не закінчилась, вчора знадобилося перекрити воду на весь будинок, для цього довелось лізти в підвал першого под"їзду, лаз туди являє дірку в стіні 0,5 на 0,5 метра, перекривши воду вирішив побродити в пошуках чогось, в одному закутку випадково помітив дірку, заглянув, а там виявилась ще одна кімнатка :D судячи зі всього в тій кімнаті ні кого не було з часів побудови будинку, там були знайдені різні винні пляшечки



Пляшечка львівського пивзаводу ::)



Три огранених камінчика з кришталя



і два гудзика



На разі ще в планах дослідити то місце з апаратом :)

Народ, а чи хтось має старі непотрібні роликові коньки, які не шкода викинути, можливо без коліс? Я збираю пару ходулів для виступів і мені від роликів потрібні стяжки, що затягуються і фіксують взуття на платформі

У Львові знайшли масове поховання Пересильної тюрми СРСР.

Працівники меморіального музею "Територія терору" спільно з фахівцями комунального підприємства з питань національно-визвольних змагань та жертв воєн "Доля" проводять ексгумацію поховань пересильної тюрми №25.

Поховання виявив торік власник дачної ділянки, який планував побудувати тут будинок. "Під час земляних робіт власник ділянки виявив скелет людини, після чого звернувся до музею "Територія терору" та КП "Доля". Ми провели пошукові дослідження, що дали підстави стверджувати про масове захоронення, - розповів Святослав Шеремет, директор КП "Доля". - Зараз уже другий тиждень фахівці під керівництвом Володимира Харчука проводять дослідження".

Наразі фахівці виявили чотири ряди захоронення, а також зазначають ймовірність, що захоронення можуть поширюватись на територію значно більшу, ніж досліджувана. "Ми можемо стверджувати, що маємо справу зі спецкладовищем НКВС, де ховали в'язнів пересильної тюрми", - розповів Шеремет.

Під час проведення розкопок були виявлені жіночі скелети та скелети маленьких дітей. Фахівці зазначають, що їм вдалось виявити велику кількість немовлят, що поховані разом з жінками. Усі були поховані в дерев'яних ящиках, часто по декілька людей в одному. Разом із скелетами знаходять ампули від ліків та металеві бірки з номерами ув'язнених. В деяких є сліди трепанації черепа.

"В переважній більшості поховані тут були українцями, однак, серед них можуть бути полонені німці, власівці, засуджені за різноманітними вигаданими статтями червоноармійці, а також полонені вояки УПА, - зазначив Тарас Чолій, директор музею "Територія терору". - На даній ділянці ми переважно знаходимо поховання жінок, дітей та навіть немовлят. Вони, скоріше за все, були звичайними селянами, яких в повоєнний час радянський режим планував масово вивезти в Сибір. Також це було пов'язано з боротьбою проти Українського визвольного руху, тут можуть бути похованні родичі повстанців".

Він також додав, що працівники музею звертатимуться до МВС, що володіє архівом Пересильної тюрми, з проханням надати доступ до документів. Це дозволить ідентифікувати імена похованих тут людей та повідомити родичам про їх долю.

Пересильна тюрма №25 діяла на території Львова з 1944 до 1955, виконуючи роль концентраційного табору, куди звозили засуджених в повоєнний час людей. Тут формувались ешелони, які відправлялись до концтаборів "Гулаг". Умови в пересильній в'язниці були жахливими, антисанітарія та погане харчування, що спричиняло високу смертність серед в'язнів. Мертвих в'язнів під покровом ночі вивозили на околиці Львова та закопували в дерев'яних ящиках.

Фото - Сергій Бобра, Гал-інфо.





















Львівська пересильна в'язниця №25 (Джерело)

Збудована за зразком таборів ГУЛАГу восени 1944 р., на вимогу «СМЕРШ» 1 Українського фронту, за залізничним насипом, по лівому боці вул. Полтв'яної, 45 (тепер проспект Чорновола). Частково була використана територія гетто, яке діяло за німецької окупації по обох боках вулиці. Табір-тюрма мала 21 барак, був обнесений триметровим цегляним муром.
З кінця 1945 р. тюрма перейшла у розпорядження Відділу виправно-трудових колоній (ОИТК) Управління НКВД, а з березня 1946 р. перебувала у підпорядкуванні УМВС Львівської області. Сюди звозили засуджених в'язнів з усієї Галичини, Буковини, Закарпаття. Тут формували ешелони для відправки етапів до стаціонарних таборів ГУЛАГу - в далеку Північ, на Схід.
Серед в'язнів «пересилки» значну кількість становили непрацездатні - хворі, виснажені та скалічені після тортурів у слідчих в'язницях, особи похилого віку, вагітні жінки. Були й поранені при захопленні, рани яких під час слідства не гоїлися. Таких в'язнів на етап не брали, вони місяцями залишалися на місці. Смертність була висока, особливо серед народжених тут немовлят і стариків. Були випадки самогубства, вбивства при спробах втечі. Антисанітарні умови та мізерне харчування також не сприяли виживанню. Камери розмірами 25-40 кв.м заповнювали до 60 в'язнів. Спати через брак місця вдавалося лише по черзі. Туалет справляли у камерах.
Нерідко для з'ясування якихось обставин слідчі різних в'язниць вдавалися до допитів уже засуджених осіб. Допитували їх прямо в «пересилці», від непокірних потрібні їм свідчення добували тортурами.
Не вдалося виявити документів про місця поховання 445 в'язнів, які померли чи загинули у пересильній тюрмі. Свідки стверджують, що у перші повоєнні роки їх закопували на цій же території, вздовж залізничного насипу. Пошукові роботи тут ще не проводилися.
Перша знайдена пошуківцями в архівах УМВС документальна згадка про «повноцінну» діяльність закладу міститься в особовій справі Гриніва Василя Івановича, народженого в 1911 р. в с. Гринівка Богородчанського району Станіславської (тепер Ів.-Франківської) області. Зазначено, що він помер у вагоні етапного ешелону з Львівської пересильної тюрми, і тіло його для поховання здали на станції Харків 31.12.1944 р.
На початку 1947 р. не території в'язниці стала до ладу обласна лікарня МВС (поштова скринька №17). У книзі смертності цієї лікарні перший запис датований березнем 1947 р., останній – 28.04.1953 р. Число загиблих у цих обох установах, складене з актів особових справ та лікарняної книги померлих, складає 1268 осіб. Серед них 17 немовлят. 83 в'язні померли на етапах.
Останнє поховання з пересильної в'язниці зафіксоване 19.10.1954 р. «ОИТК МВД №25» була ліквідована 4.06.1955 р. Територія колишньої катівні була відведена під обласну лікарню інвалідів війни. З 1995 р. тут розміщують різні приватні бізнесові та розважальні установи.
Як свідчать зазначені архівні документи, поховання померлих у різні періоди проводили на різних кладовищах: Янівському, Левандівському, Замарстинівському. На діючому Янівському міському кладовищі для цього виділялися спеціальні місця – між могилами або на краях. У цвинтарну книгу такі поховання після війни не вносили, а за якийсь час ці місця відводили під нові цивільні могили, щоб і сліду від них не лишалося. На 49 полі львів'янка Дарія Коцур і литовка, які відвідують сусідні могили своїх родичів, досі таємно зберігають від підзахоронення одне з таких поховань, яке не має документального підтвердження. Вони доброчинно оформили і доглядають цю могилу. Левандівське цивільне кладовище, що біля церкви, давно недіюче. Свідки, опитані членами «Пошуку», вказують на кілька імовірних місць, відведених у цьому мікрорайоні для таємних поховань, але виявити ділянки поховання також не вдалося.
Замарстинівське спеціальне кладовище пересильної тюрми та обллікарні МВС виявлене за свідченнями очевидців, що підтвердили згодом і архівні знахідки. Пошуком встановлені 265 імен похованих там в'язнів, досліджені їх анкетні дані, звинувачення, вироки, лікарняні діагнози. Не вдалося лише отримати план розміщення номерних могил, такі документи досі залишаються під грифом таємності. Під час ексгумаційних робіт Львівський «Меморіал» виявив там у 1996 р. 20 останків, у 1999 р. ще 124. Вони урочисто перепоховані на Марсове поле Личаківського кладовища. Але не вдалося встановити, кого саме з наявного списку жертв удалося перепоховати. Дослідження кладовища вимагає продовження.

Трапився мені якось один німецький магазинчік з туристичним спорядженням, там мене зацікавила одна корисна штука, а саме похідна розбірна пічка, що правда 22 єврика було шкода, тож вирішив повторити конструкцію, взяв з сайту цю картинку



підігнав до потрібних розмірів і роздрукував



залізо вирішив використати від корпусів блоків живлення ПК



в процесі трохи вніс корективи в конструкцію



з початку вирізав і зібрав макет з картону





потім переніс на залізо



різав дремелем, обрізними дисками



готові деталі



деталі можна скласти, місця займають мало, можна почепити на карабін, або зробити для них чохол









зібрана пічка













підставку можна використовувати окремо, вона має зацепи, щоб горнятко не з"їзжало



також її можна перевернути зацепами вниз і поставити котелок





випробовував на сухому спирту, але топити її можна дрібними гілками, щепками, шишками, торфом, і всяким дрібним твердим паливом









Планую брати її десь в ліс, або в похід, як запасний варіант :)

Шановне панство, громадяни, мешканці Львова! Зараз в країні склалася важка ситуація, є вірогідність війни зі східним ворогом. В нас не політичний чи військовий форум, але ми як мешканці Львова маємо бути готові до всякого розвитку подій. Отже, я пропоную збирати і обговорювати в цій темі потрібну львів"янам інформацію, що до доступних захисних споруд (бомбосховищ), в яких можна сховатися в разі авіаудару, список потрібних харчів, амуніції, речей, потрібних дій, куди бігти, що робити, ну і таке інше, як інструкції для гостей форуму, хто не в курсі. Ідею запропонував Fetole, а я озвучив її.

Картинка в тему з соцмереж

Обговорення теми тут

У селі Козацьке, Бериславського району, Херсонської області, на березі Дніпра, поруч з Каховською ГЕС, розташована дозорна вежа часів Великого князівства Литовського (кін. XIV ст.)




Історія свідчить, що в той час південно-західна частина сучасної України перебувала під владою Великого князя Литовського Вітовта, і займала весь правобережний бік Дніпра, по якому проходив кордон. Відповідно існували митниці, одна з них перебувала в районі між Бериславом та Каховкою на острові Тавань, нині затопленому Каховським водосховищем, а поруч, на правому березі, знаходилась дозорна вежа, яка контролювала південну частину острова. В подальшому ці території перейшли у володіння Кримського ханства, при цьому були побудовані три фортеці: Кази - Кермен, в 1484 році, на місці сучасного Берислава; Іслам - Кермен (Шагін - Гірей), в 1492 році, на місці сучасної Каховки; і Хан - Бурун на острові Тавань . Між фортецями були натягнуті ланцюги через Дніпро, які перешкоджали сплаву козаків на човнах. У 1695 році фортеці були зруйновані козаками Мазепи. Дозорна вежа, перебуваючи в стороні, пережила всі ці події. У 80-ті роки XIX ст. добудовано четвертий ярус зі стрільчастими вікнами в псевдоготичному стилі. Тоді ж вежа була переобладнана князем Петром Трубецьким, у водонапірну вежу, він налагодив у XIX столітті в напівдиких степах Херсонщини широкомасштабне виробництво якісного, як на ті часи вина, відомого нам як «Оксамит України» і «Перлина степу». Швидше за все вежа використовувалася як водонапірка до 1950-х років, до того як була побудована Каховська ГЕС, після чого з неї був демонтований бак для води і вежа була покинута.

Розташування вежі.





Архівні фото 50-х років, під час будівлі Каховської ГЕС, на яких зображена вежа. Можна розглянути гострокінечний купол даху.















Вежу ми відвідали влітку 2012 року. Місце не сильно засмічене, але і не дуже чисте, руйнувань як таких немає, швидше за все в 19 столітті проводилися реставраційні роботи. Є залишки не допилених гвинтових сходів. Можливо у вежі знаходяться засипані підвали, наявність арок можуть про це свідчити.

Вид на вежу



















Вид в бік Каховскої ГЕС



Залишки штукатурки на стіні



Замурований вхід або вікно



Вхід, товщина стін близько 2 метрів





Старий цвях :D



Залізні сходи





Вікна







Засипана арка













Обговорення :)