Topics

Відсканував видання Атлас Українських Історичних Міст, Том 1, Львів. В архіві тільки карти, буклет, який йшов в комплекті не сканував. Матеріали для сканування надав Олександр Арістархов, за що йому велике дякую.
Посилання на rar архів:
https://drive.google.com/file/d/1zE8riGmnzturiK5bCSfyYv4aL0yybC4N/view?usp=sharing

Отож маю трошки часу, вирішив запросити всіх бажаючих у Гавареччину 18 травня. Це буде субота.  Добирання або маршрутками - спочатку до Злочова, потім з Золочева на Гавареччину, або аутомобілями. Приблизно так.
Автобус Золочів — Гавареччина
05:45 07:45 09:40 11:45 13:30 16:20 18:15
Додаткові пропозиції чекаю нижче.

Отже Le-i-3o в телеграмі сьогодні написав, що ті газети, які ми знайшли в підвалі на пр. Шевченка 8 можуть зацікавити Вахтанга Кіпані для Музею Архів Преси. Я пропоную зібратися в пятницю 8.02.2019 і забрати ті газети, вони і так роками там лежать, а по друге то як не як історія. Збір на 19.00 на пр. Шевченка 8. Я планую прийти на 18.00, ще раз гарно відзняти горище і підвал. Спеціально для того позичу лямпадку в Саннімена. :) Впустить нас туди звісно пан Олександр Арістархов :)
Попередньо підписалися:
1) Стінгер
2) Ромчик
3) Руфус
4) Le-i-3o
5) Нелегал
6) І Я

Хто має бажання підтягуйтеся.

Є варіант сходити в цей будинок в підвал і горище. Доступ любязно нам забезпечить Олександр Арістархов. Збір на 19.00 при вході в будинок. Підписуйтеся нижче.

Обговорення  основної теми

Зустрілися ми з Чаком на приміському, купили квитки, запакувалися в лєтричку, зразу в тамбур.  До відправлення ще залишалося близько 20 хв. Чим ми ближче наближалися до часу відправлення тим більше народу впихувалося в тамбур. Але то таке - не привикати. Рушили, прибули близько 10.00.

Станція:




Трохи з моста фотки:




Трошки пройшлися попри залізницю в сторону до колишньої Замкової Гори:






Ось і зявилася Замкова Гора:


Ось така доріжка веде на гору:




Трошки історії Церкви Богородиці.
Знаходиться на горі, висота близько 300 метрів над рівнем моря. Є різні назви тої гори такі як Замкова, або Церковна, або Монастир. Раніше перед церквою там стояв замок, потім оборонний монастир. від якого імовірно і лишилися оборонні стіни. Дана церква датується 16 ст. Свій теперішній вигляд вона отримала в 1892 році, вона була трибанною, стала однобанною. Дуже гарне місце.

вид ззаду:


От така стіна:


Вїздна брама з дзвіницею:





Трошки всередині:






Всередині церкви:











Капличка:


Після церкви ми подалися на камяний карєр. який знаходиться недалеко. Абсолютно ніц цікавого:





Вид на церкву і щоглу мобільного звязку:


Щогла зблизька:


Після карєру подалися на єврейське кладовище, яке теж знаходиться поряд. Э надгробки:








Опісля спустилися в центр.

Костел Св. Станіслава, теж оборонний, 1400 рік.


Далі був памятник воїнам-визволителям з отакою табличкою:






По сусідству Троїцька Церква:


І памятник Тарасу Шевченку:


Далі по дорозі ось такий цікавий памятний хрест. Перший раз таке бачили - Ісус Христос, череп і кості:





Може хтось знає, що воно все значить??

Склозавод. Живенький. Не по профілю - є всякі там нові пошти і так далі...



Певно самий жосткий індастріал і то під охороною:


Щось похоже на бетонний завод - живе і під охороною теж:






На його паркані ось такі малюнки:




Потім думали забігти на нафтобазу. Теж охорона, але зато поряд була сонячна електростанція, подивилися трохи на ряди панелей:


Підїздна колєя до нафтобази:


Після електростанції пішли назад в Щирець і гоу маршруткою у Львів. Загалом така легенька поїздка. Думаю на наступний рік відзняти гарний фото, відеоматеріал про Щирець, зокрема про церкви і потрапити на кілька тих заводиків. Дякую Чаку за компанію. Чак ще потім свої фотки скине, трохи доповнить.
Обговорення тут, кому цікаво.

Привіт всім. Так як буде файна погода, запрошую всіх бажаючих махнути в Щирець в суботу 27 жовтня. Така легенька прогулянка.  Думаю до 18.00 справимся.

До відвідин:
1) Залізнична станція Щирець ІІ, походити навколо. тут
2) Покинуті АЗС і нафтобаза Лукойл.тут.
3) Церква Різдва Пресвятої Богородиці(оборонна), поряд карєр. тут
4) Автомобільний батальйон ВЧ А 3581.тут.
5) Щирецький піщаний карєр. тут
6) Склозавод. тут

Добирання: до станції Щирець-2 лєтричкою Львів-Мукачево, яка стартує з головного вокзалу о 9.06, близько 10.00 ми вже в Щирці.
Збір на 8.15-8.30 на головному вокзалі.

Пропоную всім бажаючим махнути на гірку Камянопіль 7 жовтня в неділю. Виглядає цікаво. Невисока приблизно десь 300 метрів над рівнем моря. Знаходиться тут.
Погода обіцяє бути хороша. Зголошуйтеся хто має бажання.

Друга по рахунку зустріч-презентація під назвою: "Підземні річки України і не тільки" відбулася 7.06.2016 у приміщенні антикафе Come In.  Перша зустріч -8.12.2015 на тему: "Екстримальний туризм-двері у невідоме".
Розказували:
Bottlehunter про підземні річки Польщі і України;
Лесик про нашу рідну Полтву;
і я про Зубру сказав паро слів. Також я ще умудрився зняти відео, яке кидаю нижче. Загалом було класно. Дякую всім за компанію і  всім хто прийшов.

P.S. Дякую знову Інтроверту за кінокамеру.

Зустріч-презентація під назвою "Екстремальний туризм-двері у невідоме" відбулася 8.12.2015 у кафе Come in на вул. Крушельницької 3. Розказували і відповідали на запитання Bottlehunter і Лесик. Нижче 4 відео з зустрічі. Відео трохи неякісні-стара камера і дуже мало місця було-не зміг розкластися. Але загалом уявлення про зустріч дають.

Частина 1:

Частина 2:

Частина 3:

Частина 4:

P. S. Дякую Інтроверту за відеокамеру. Всі хто робив фото-закидуйте нижче.

Обговорення основної теми нижче:

Обгворення основної теми нижче:

Гуляли ми якось із Soulstorm по Старому Селі. Надибали щось таке не то цегельний завод не то цегельну фабрику. Ну впринципі щось таке схоже. Обєкт наче нічим не особливий, але виглядає цікаво всередині.  Далі фото:



Труба:


Всередині овальна типу пічка чи ще щось таке, має кілька входів-виходів:


На її так би мовити дашку розсипано купу цегли:


Всередині все цегляне, цегла як бачите дико оранджева ну і аркові склепіння:


Купа таких дупел:


Так воно збоку:


Дупло в дашку:


Ось така цегла там зокрема була:


Будка на дашку:


Щитки:


З іншого боку ззовні:


І напевно підставки на яких цегла сушилася:


Знаходиться це за залізничною станцією-ось тут. Я вже і позначив на Вікімапії.
В кого які думки що воно таке? Обговорення тут. Ще пару фоток тут.

Обговорення основної теми

Обговорення основної теми нижче:

Зустрілися ми з Wolfom 31.08.2014 на Погулянці. Пішли спочатку на Винзавод. Трошки перейшлися там. Так як мені Винзаводу було мало, ми вирішили піти до водонапірної вежі на вул. Жасминовій-біля  Львівського Експериментального механічного заводу.  Можливо до нього та вежа і  подавала воду, можливо і до навколишніх будинків. Вежа знаходиться тут. Я на жаль не зміг полізти на вежу в звязку з тим що дуже боліла рука, а там тре було трохи підтягнутися. Поліз Wolf. Далі фото:

Сама вежа. Основа зроблена з залізобетонних балок. У Львові наразі такої схожої ще не бачив:




Далі фотки Wolfa.










Після того як Wolf спустився ми ще трошки дослідили територію насосної станції на якій знаходиться вежа.
Перший люк:


В ньому труби:


Другий люк з якоюсь так званою "скринею":


Люк глибокий:


Ще один люк:




Пиміщення в якому напевно знаходяться, або знаходилися  насоси:


За територією насосної станції знаходиться ось такий резервуар, призначення якого не відоме:


Трошки ще фоток тут. Wolfoві  дякую за компанію.
Обговорення тут

Основна тема тут

Перечитуючи  цю тему, а зокрема цей документ , мені вже давно хотілося сходити подивитися що там залишилося від вузькоколійок  і від самого Торфобрикетного заводу. Для початку трохи інфи з того самого документу. Цитую:
"Торфовозні залізниці. Даний вид промислових залізниць належить до тих, закриття яких в першу чергу має екологічні наслідки. Яскравий приклад –залізниця колишнього торфобрикетного заводу (ТБЗ) у Рясному (тепер м. Львів). Закриття підприємства не мало значного соціального резонансу, оскільки загальна чисельність працюючих складала~50 чоловік, з них 12 – пов'язаних з експлуатацією залізниці. З іншого боку, торфопідприємство та залізниця знаходилося між двох густо населених міських мікрорайонів Рясне та Левандівка. Відомо, що болота, зокрема торф'яні, які характеризуються особливою субфлорою і субфауною, є справді ,,зеленими легенями", і недаремно багато з них,  мають заповідний статус різного ступеня. Саме собою створення ТБЗ на цій території наприкінці 60–70-х роках було виявом типової радянської,  непродуманої псевдоіндустріалізації. Як видно з карти, територія торфовища затиснена населеними пунктами, міською забудовою й зоною відчуження Національної залізниці та міського водогону є перспективно обмежена через віддаленість інших полів, ускладненість довозу і відсутність у плані розвитку станції примикання до залізниці загального користування, неправильне розміщення заводоуправління (на значній відстані від ст. Клепарів). В результаті інтенсивної розробки в 70–80-х роках торфовище практично було вичерпане як промислове на ? території, і на місці дикої рослинності, локальних ставків, ареалу проживання ряду тварин та птахів виникла спочатку дисгармонійна промислова зона. Після стагнації заводу на початку 90-х, погрому техніки та залізниці утворилося пустирище з ,,місячним" ландшафтом із руїнами заводу (фото 1-4)), яке повільно реновується власниками самозахоплених городніх ділянок. Нова влада через брак досвіду допустилася помилки, яка зараз повторюється на Волині та в інших регіонах. Саме тому аналіз Ряснянського ,,феномену" має бути повчальним для багатьох органів самоврядування тавиконавчої влади.  Отже, проведений нами аналіз свідчить, що будівництво підприємства на даній територіальній та сировинній базі було економічно невиправдане. Саме з цієї причини завод після переходу до ринкових умов господарювання перестав існувати. Хоча, як свідчить досвід такого зразкового підприємства, як ТБЗ у Лопатині, виробництво брикету може бути цілком економічно успішне. Для цього потрібно правильно спланувати розміщення підприємства стосовно сировинної бази, шляхів сполучення та раціонального використання вузькоколійної залізниці. Вигідним може бути також видобуток насипного торфу (крихти), який дає можливість існувати залізниці та видобувним підрозділам торфопідприємства у Стоянові. Повертаючись до ТБЗ у Рясному, абсолютно неконтрольоване закриття підприємства спричинилося до утворення величезного пустирища, на якому порушено екобаланс і яке слугує в значній мірі нелегальним і неконтрольованим звалищем різноманітних відходів. Втрата контролю над територією призвела до того, що в літній період виникають по-
жежі на колишніх торфополях, які суттєво ускладнюють екологічну ситуацію в довколишніх житлових масивах. Все розкрадено місцевим населенням і використано для будівельних цілей (виготовлення огорож, фундаментів, балок перекриття тощо). Хоча траплялися рейки цілком унікальні, які можна вважати об'єктами технічної спадщини. Приклад рейка кінної вузькоколійки довоєнного виробництва(фото 5-6)".

Фотоілюстрації до документу.
Залишки залізничних насипів.
Фото 1:


Фото 2:


Рештки виробничих корпусів.
Фото 3:


Фото4:


Рейка Р18 (а) та 16 мм рейка (б) кінної вузькоколійної залізниці в елементах огорожі у житловому масиві Рясне.
Фото 5:


Фото 6:


Також є інфа і фото тут. Цитую:"Торфовозна УЖД. Колія 750 мм. Неелектрифікована. максимальна довжина 5 км. Розібрана. Торфовище між мікрорайонами Рясне і Левандівка м. Львова інтенсивно експлуатувалося до кінця 70-х років. Зараз УЖД демонтована і розкрадена місцевими жителями. рухомий склад торфовозні вагони і локомотиви ТУ4 або ТУ6"
Фотоілюстрації.
Закинуті вагони ТСВ, торфовозна ВЗД в Рясному-2, передмістя Львова, 1995 рік:


Закинута торфовозка, Рясне-2, передмістя Львова, 1995 рік%


І от 19.07.2014 ми з моїм колегом трохи вирішили дослідити ту територію. Стартували з Левандівки. Прийшовши на місце зразу незорієнтувалися. Почали питати і один дядько нам дещо розказав. Територя заводу була невелика. Цех, КПП, адмінкорпус і склад автозапчастин, який потім став гаражем. На даний момент лишилися цех, гараж і бункер для торфу. Вся інша територія зайнята меншими якимись грубо кажучи підприємствами.
Карти:
Шматок листа М-34-084-Б-видно вузькоколійку з відгалуженнями-вусами. Стан місцевості на 1987 рік. видання карти 1988 року.


Вікімапія:


Червоним квадратом позначена приблизна територія заводу:

1-цех, що видно на старих фотках.
2-бункер для торфу.
3-залишки гаража.

І тепер мої фото.
Цех який видно на старих фото:


Всередині:


















Зі слів того дядька в цьому цеху колись стояла велика піч, яка працювала на солярці. Ця піч сушила торф.

А це здається транспортер, по якому торф подавася до цеху:


Бункер для торфу:




І сам гараж:






Ось так ми і погуляли. Як бачите з заводу дійсно мало що лишилося. А те що лишилося то далі руйнується. Насипи через зарослі майже нереально знайти. А може вже і з землею  зрівнялося.  Вузькоколійок і спраді давно нема. Розволокли ті рельси хто куди. Ось таке я на Левандівці і знайшов.
Вузькоколійна рельса на перехресті Широка-Низинна:


Рельси на перехресті Повітряна-Ловецька:




Обговорення тут
Трохи фоток ще тут

Основна тема

    Проїжджаючи якось по трасі M06(E372) в сторону до Рави-Руської нераз бачив невеличку територію, яка поросла зеленню. Серед того всього вдавалося розгледіти величезний обеліск, памятник чи то пак стеллу трошки вдалині  і руїни невеличкого будинку. Почав цікавитися трохи, що воно таке. Виявилося, що це був колись музей Петра Нестерова-льотчика, який перший в світі зробив так звану "мертву петлю".   
   Коротко про місце і яке відношенняя має Петро Нестеров до цього  місця. Був 1914 рік. 11 авіазагін в якому служив Петро Нестеров дислокувався у Жовкві. Нестеров і авіатори його загону здійснювали авіарозвідку території біля Жовкви. Так само і робив противник автро-угорський барон льотчик Фрідріх Фон Розенталь-щодня його біплан «Альбатрос» з'являвся над розташуванням штабу 3-ї російської армії. І от коли австрійський літак знову зявився над Жовквою, Нестеров на літаку "Моран" злетів у небо. Автрієць помітив наближення "Морана " і почав втікати. Але Нестеров наздогнав ворога і протаранив "Альбатроса" прямо в повітрі, від чого в літаку Нестерова лопасті пропеллера переломилися, і він почав падати. Також почав падати і літак противника. Так як парашутів тоді не було то всі пілоти загинули. Це відбулося якраз над тим місцем де тепер  руїни музею і обеліск. На місці загибелі П. Нестерова було насипано великий курган та споруджено хрест з написом: "Тут загинув штабс-капітан П.М. Нестеров 26 серпня 1914 року" (дату вказано за старим стилем) 3 серпня 1947 року на цьому місці було закладено обеліск, який відкрито 18 червня 1952 року (автор Л. Біганич). Поряд із пам'ятником 6 січня 1979 року розпочав роботу меморіальний комплекс, до складу якого ввійшли музей пілота та 45-метрова стела (автор Л. Біганич). На превеликий жаль, у кінці 1980-тих років музей почав занепадати. Вже у часи незалежності його було доведено до повної руїни.
     Побували ми там сьогодні з Sunkatalano. Місце дуже гарне. Не дивлячись на свою простоту і часткову знищеність, обеліск шикарний. На жаль такого не скажеш про приміщення музею. Там повний атас - стіни зруйновані,  усюди лежить сміття, вікна вибиті, експонати, звичайно ж, відсутні. В кращому стані хіба що купол над круглою кімнатою - він  частково зруйнований. Дах не тече, внаслідок чого зберігся малюнок на склепінні купола.
Місцерозташування:




Далі фотки.     
Обеліск:












Навколо все поросле ялинками а також іншими рослинами:


Досхочу нафоткавшись біля обеліска і нафоткавши сам обеліск ми пішли до руїн приміщення музею:


Купол:


Барельєфи на стіні під куполом:




















Під куполом:






Малюнок на склепінні купола:


Поїздка мені сподобалася. Дякую Sunkatalano за компанію.
Посилання на звіт дослідників із Польщі: тут
Стаття на Вікіпедії про Петра Нестерова тут
Паро інших фоток тут
Обговорення  тут