Останні повідомлення

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1
Футболки вже друкуються. Будуть готові десь через тиждень.
2
Природні Об'єкти / Синевир - Пішконя - Колочава...
« Остання відповідь від Олесь 19.06.2018 21:22:06 »
Рушив на Пішконю. Оскільки в суботу, неділю там нічого не їздить, виїхав в четвер. З Самбора до Дрогобича, далі до Стрия та Воловця, з Воловця на Межигір'я, а звідти на Синевирську Поляну. Автобус йде з Воловця на Межигір'я о 12:30, а з Межигір'я на Синевирську Поляну о 12. Тож о Воловці був о 10 і попуткою добрався за 55грн до Межигір'я. 
З Межигір'я до Син. Поляни автобус ходить до самого підйому на озеро.

З цікавинок: між Синевирською Поляною і Синевиром є Кам'янецький водоспад, але я його застав пересохшим, і це тоді, коли на львівщині дощі. Біля водоспаду є Центр реабілітації ведмедів. А в Синевирській Поляні "Долина вовків".  Це обгороджені невеликі території, в яких доживають свій вік циркові та з приватних зоокуточків ведмеді. В жодне з цих місць не ходив, мені це не цікаво. У нас Білак тримав вовків, ведмедів, левів... Вовків, ведмедів уже давно зелені у нього відбили, а минулого тижня левів мали везти в Африку за зібрані гроші в якийсь реабілітаційний центр. Тож його звіринець конкретно збіднів.

 Також неподалік є цілий комплекс дотів, які оглянув.
Біля дотів розміщений Музей лісу і сплаву. Це вверх по річці піднятись 2 км. Вірніше, залишки цього музею. Колись там була дамба, яка перекривала річку. Коли набиралось достатньо води, дамбу руйнували і потоком води разом з залишками дамби плоти сплавлялись вниз. Зараз вода в цій річці нижче коліна. Не знаю, як можна по ній сплавляти щось.
Бачив вивіски: "На чарчину до Бокораша" і подібні. Думав, що бокораш, це хтось на зразок Олекси Довбуша. Мусів запитатись місцевих, так вони пояснили, що це людина, яка керує плотами на сплаві.

 Щоб до озера добратись, кілометром нижче шлагбаум, за прохід 21грн, проїзд машиною 100грн. За ці кошти принаймні територія мала б бути чистою. Так ні, весь кілометр до озера праворуч, ліворуч дороги сміття просто в лісі засипане і затоптане. І це звичне явище, на Синевирському перевалі і по дорозі до нього ліворуч стоять ящики для сміття, праворуч дороги то сміття зсипають з тих ящиків просто в лісове урвище. От так їдеш автобусом і бачив, праворуч ящики кольорові, ліворуч купи сміття зсипані вниз по схилу. Тобто, його ніхто звідти ніде не вивозить.

 


Саме ж озеро дуже обміліло. У воді водяться сотні мальків форелі на м. квадратний. Озеро перетворили в ринок. Зо 200 столиків з різним туристичним непотребом, що 20 метрів навколо озера розкидані. На них одні і ті ж товари: сушені гриби, мариновані гриби, трави, чаї і мед. Вірніше не мед, якийсь штучний сироп, прозорий, рідкий, зелений, червоний, жовтий, оранжевий... В ньому плавають шишки, шматочки ягелю...
Можна покататись тут на конях, вірніше, шкапинах. Бо кіньми їх не назвеш, поплавати на плоті за відповідну суму, до якоїсь обмілини в центрі озера.


Раніше в фільмах бачив озеро Синевир з зеленими полянами, гарними дібровами, то насправді нічого того немає. Жодної поляни з зеленою травичкою, забудова і витоптано усе. Намети не можна ставити ближче 100м. вогнище не можна розпалювати...
Як їхав сюди хотів переночувати біля озера, сфотографувати схід сонця, захід. О 15 був на озері, розчарувала мене ця калюжа, тож пішов в напрямку дотів. А звідти на хребет Пішконі.







По дорозі на хребет Пішконі, кілометром ліворуч є озеро Озірце. Мальовниче озеро на берегах якого є колиба, альтанки, столики. На це озеро варто вибратись.













Перед підйомом на Пішконю заночував біля джерела. Було там ще 2 групи по 10 чоловік з провідниками і одна група біля Озірця, теж чоловік 10 з провідником.
О 6 ранку рушив, на самому хребті вітер і туман чи хмари, майже нічого не видно. І так було до г.Негровець. Це найвище гора на хребті.






На Негровці розбив намет. Як правило - це остання вершина в маршруті, всі групи з неї йдуть вниз до с.Негровець. З 11 до 12 почало розвиднюватись. І я рушив далі, ліворуч півколом, через сусідній хребет до Колочави. Це ще +16 км.






Краєвиди тут гарні, багато бурівок, місцеві заготовляють їх та здають по 20грн. Вірніше, на разі їх не приймають, заборонено, щоб встигли дозріти усі (накладають штрафи). Але для себе збирають по 18 літрів за пів дня. Цього року їх дуже багато.  Розказували, що білі гриби приймають по 120грн. за кг. А як сезон то дехто по 120кг. за день збирає, п'ять разів бігає до лісу. Вони йдуть хвилями, спершу десь на узліссі, масово, потім в глибині лісів, а згодом на полянах. Казав місцевий, що люди часто губляться в лісах і МЧС шукає їх, це вже третій мене попереджував.




Знайшов величезний шмат снігу. Пресований і щільний, ще з місяць протримається. Раніш на цьому місці мало бути озеро, принаймні на карті так.




З хребта Пішконі на г.Ясновець веде гарна поляна, висока трава, джерело внизу, яке я довго шукав. На карті воно на кілометр в іншому місці позначено, багато сухостою, чудові краєвиди. Але щоб піднятись на Ясновець довелось кілька годин продиратись крізь зарості жерепу. Спершу вела гарна стежинка, яка раптово закінчувалась на бурівнику, а далі кілометр жерепу. Жереп, дуже паскудна штука, це сосна яка під вагою снігу, поки молода, росте горизонтально до землі на півтора метра. Від стовбура до землі десь 40-60см. Далі вона росте на 2-2.5м. під кутом 60градусів до землі. При чому росте в різних напрямках. Отож, щоб по ній пройти прийшлось ступати по цих горизонтальних стовбурах, які прогинались і пропихатись з 100 Террою через ці густі чагарники. Орієнтуватися лише по компасу, або вилазити на вершечок жерепу і крутити головою. Я думав, що ночувати там буду, не виберусь засвітла. Він росте так густо, що там не те що лягти, там сісти немає як і стати на землю ніде. Почувався мавпою яка по деревах лазить уже кілька кілометрів і це з рюкзаком на 18кг. Таких дивних і настільки густих заростей в житті не бачив. На землю майже не ступав, весь час по стовбурах йшов і вважав, щоб щось собі не зламати. А це доволі важко, після цілого дня походу по горах. За якийсь час, десь за півтора км. виліз на полянку на вершині гори. Побачив напрямок на сусідню вершину і рушив ще в півтори кілометрову хащу жерепу. Ці три кілометри зайняли зо 3 години. І йшов я дуже швидко, ночувати не хотів в такій гущавині. Тож при нагоді оминайте жереп любими способами. Тепер я розумію, чому на той маршрут ніхто не ходить. 


Далі полонина Дарвайка, чудові краєвиди, легко йти. А після жерепу, то взагалі, бігти хочеться. На ній і переночував, за 7км. від Колочави. Джерела немає, яке на карті позначене, тож нічого не готував, зате об'ївся яфенами. 4:30 збудився, спакувався і рушив вниз. За два км від Колочави знайшов джерело, зготував собі перше. гарнір... 


В Колочаві був година 9 ранку, пішов в Старе Село. Вхід 40грн., це по студентському. Будиночки закриті, треба чекати до 12 на екскурсовода. Старе Село, це щось подібне до села в Ужгороді під замком, або до Шевченківського Гаю у Львові. Проте бідніше і значно гірше організоване. Відвідав бункери, теж закриті. треба екскурсовода, групу туристів і кілька сотень, щоб відкрили.






А це музей пам'яті афганців, в Колочаві.
Хотів ще сходити до водосховища, це 8 км. від Колочави, Теребовлянське водосховище. Проте погода почала псуватись, та й прогноз показував дощі. Тож злапав таксиста за 50 грн. відвіз мене до Межигір'я. А звідти автобусом до Воловця за 35грн. З Воловця до Стрия електричкою і далі електричкою до хати.






<a href="http://www.youtube.com/watch?v=3hWinFJS5wk" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=3hWinFJS5wk</a>
3
Військові Об`єкти / Re: Лінія Арпада (Західні Горгани)
« Остання відповідь від Bottlehunter 19.06.2018 17:21:08 »
Колись був в тому музейчику: https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,6282.msg39468.html#msg39468
4
Військові Об`єкти / Лінія Арпада (Західні Горгани)
« Остання відповідь від Олесь 19.06.2018 16:17:31 »
Лінія Арпада в районі с.Синевир та с.Колочава.
Оборонна лінія будувалася в 1939 — 1944 роках проти наступаючої Червоної Армії і простяглася майже на 600 кілометрів.
Будувалась вона угорськими військами та оборону вела армійська група генерал Хейнріці в складі німецької 1-ї танкової армії. Було побудовано 99 опорних пунктів, 759 ДОТів, 394 ДЗОТи, 439 відкритих вогневих рубежів, 400 км траншей і стрілецьких окопів, 135 км протитанкових споруд.

Деякі з них можна знайти і зараз.
































А це вхід, можна зайти лише боком. Цікаво, що бійницями спрямовані вони на схил гори. А не зі схилу на дорогу.










А з другої кімнати цього доту зробили смітник. Там ціла машина пластику.




Протитанкові надовби. Колись перегороджували дорогу.


Це біля с.Синевир. Побудували будинок над дотом.


Той же дот, який пробували під житло переобладнати.


А це Колочава. Доволі великий бункер, вузький простягнувся по схилі гори.










Перископ на тринозі, це на другому рівні бункеру.


Протитанкові надовби в Колочаві.


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=SFSHhGFCWdc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=SFSHhGFCWdc</a>
5
Інженерні Споруди / Рівненський радіотехнічний завод
« Остання відповідь від Vasi4 16.06.2018 13:53:53 »
Сьогодні буде трохи фоток Рівненського радіозаводу, з тих часів коли він ще не був окупований чотирма сотнями тибетських мастифів, і ймовірно був набагато комплектнішим ніж є зараз. Нажаль в одну з тих вилазок які відбулись в день не мав ні фотика ні штатива, тому деякі фотки не найкращої якості, та й взагалі було досліджено не більше 20% усіх приміщень і цехів. Зараз нажаль потрапити на територію трішки проблематично через наявність вищезгаданої фауни на площах заводу: http://radiotrek.rv.ua/news/mastyfiv_z_rivnenskogo_radiozavodu_ne_vyselyly_227296.html
Тексту майже не буде, тільки фотки з найбільшого цеху: http://wikimapia.org/#lang=uk&lat=50.608694&lon=26.288910&z=17&m=b






Проходимо однією з центральних "вулиць" цеху довжиною більше 200 метрів.




Тут мабуть відбувалось травлення друкованих плат.






Якісь станки з програмами до них на перфолєнтах.


Було й імпортне обладнання, яке закуповувалось перед самим розвалом союзу.









Токарні станки з ЧПУ SCHAUBLIN 102-CNC, від яких залишились одні скелети...







Автоматизований склад, нажаль уже пустий.













На цьому поки все, можливо пізніше доповню ще якимись цікавими фотками з історії заводу, можливо віднайду фотки безехової камери в якій перевіряли авіаційне обладнання. Також можна переглянути фото з бомбосховища цього заводу: https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7333
6
Здано. Дякую всім за допомогу
7
Цього разу шукаємо нових людей на тех. підтримку та системного адміністратора.
Вимоги на підтримку не змінилися, вимоги до адміністратора додаю:




Вимоги:

Досвід роботи на аналогічній посаді від двох років;
Знання англійської мови - Intermediate;
Знання операційних систем сімейства Unix (FreeBSD, Debian, Gentoo, Ubuntu);
Знання наступних рішень, протоколів та понять: natd, ipfw DNS, DHCP, nagios, zabbix, IPSEC, WOT, mrtg, php, proftpd , phpmyadmin, webmin , samba, exim, shell, gmirror, NFS;Mysql (встановлення, адміністрування, реплікації баз даних);shell (sh,tcsh,bash написання простих скриптів);apache, nginx, tomcat (встановлення, адміністрування, статистика, підтримка віртуал хостів); php (встановлення різних версій, адміністрування);
Знання основних мережевих архітектур; досвід створення, налагодження та адміністрування локальної мережі(вита пара, бездротові мережі, активне та пасивне обладнання);
Навики роботи з хмарними середовищами (AWS, Azure ).
 

Обов'язки:

Інсталяція, налаштування та підтримка серверів під керуванням Unix-подібних операційних систем;
Налаштування та адміністрування веб-серверів, поштових серверів, баз даних;
Обслуговування та налаштування віртуальних серверів у хмарних середовищах;
Налаштування каналів комунікації з зовнішніми клієнтами: VPN, IPSEC-тунелі;
Моніторинг обладнання, вирішення проблем;
 

Умови:

Досвід роботи в міжнародній Компанії;
Можливість кар'єрного зростання;
Конкурентна компенсація залежно від досвіду та навичок;
Професійний розвиток, обмін знаннями;
Дружня команда та приємна робоча обстановка.

Є печеньки, різні плюшки, деколи навіть ЗП дають ;D
8
Звіти / Городище в с.Спас
« Остання відповідь від Олесь 12.06.2018 18:28:12 »
Часто неподалік  проїжджав і проходив, обійшов ці ліси, але ніколи не піднімався на гору Замчище (г.Холодник). Сьогодні спеціально з'їздив туди.
Спас, невеличке село розміщена на правому березі Дністра. Відоме руїнами замку та монастиря. Замок спорудили наприкінці ХІІІ століття в часи Галицько-Волинської держави і він контролював дорогу на Ужоцький перевал. Розміщений на Замковій горі, він напевно в княжі часи був дерев’яно-земляним із кам’яними елементами, в ХVI столітті було споруджено муровані стіни, фундаменти яких сягають товщини трьох метрів.
Замок також мав кам'яну башту, яка була квадратною, з сторонами по 9 м.



Розбудовувати цей замок розпочав князь Лев Данилович ( 1225-1301 рр.)
Галицький князь Лев дуже піклувався про Спас. Він наділив його грамотою, записав йому монастирі в Созані та Страшевичах, а також подарував пергаментне Євангеліє. У 1292 р. За наказом князя на місці дерев’яної церкви розпочали будівництво нової кам’яної, яку завершили 1295р., а також на горі Замчище був зведений замок, який згодом став резиденцією князя.
Лев, приїжджаючи у Спас чи Лаврів, зупинявся у замках. Ці старовинні споруди були укріплені двома рядами валів, частоколів.
Спаський (Спасо-Преображенський) монастир був розташов. на території села, на мисі, утвореному струмками Великий і Малий Дубен.
 Монастир ліквідовано 1786. 1816 його будівлі (у т. ч. муровані храм та башту) розібрали на буд. матеріал.

А що до замку, в історії пам’ятки виділяють 3 буд. періоди: давньорус. (12—13 ст.), 14—15 ст., 15—17 ст. Виявлено рештки оборонного муру 2-ї пол. 15 — 16 ст., під ними — розвал цегли від будівлі 14 — 1-ї пол. 15 ст.

У сімдесят п’ять років Лев серйозно захворів. Помираючи він заповів поховати себе на подвір'ї монастиря. Кажуть він похований у монастирі села Лаврів. Це за 11км. від Спаса.
Ще збереглись перекази, які свідчать про те, що під час розбирання церковних мурів у 1816 р. у Лаврові випадково знайдено кістяк людини. Існує версія, що це останки галицького князя Лева. Що ж до дійсного поховання Лева Даниловича (в схимі Онуфрія), то яко ченця його мали б погребти в монашому одязі, в простій труні. І вона, напевно, має знаходитись у ще недослідженій археологами частині храму, де колись зберігалися єдині у Східній Європі мощі святого Онуфрія.

Що до моїх вражень, на цій горі майже нічого не збереглось. Як було написано вище, все розібрали на буд.матеріали. Замок мав два в'їзди, з сторони Спаса, та з сторони Лаврова - Тершіва. Піднявся я одним, та зійшов іншим, повернувшись в Тершів.




Це не дуже крута гора, з легким підйомом з сторони в'їзду (воріт). Але з крутими спусками з інших трьох сторін. Видно де був проїзд в валах, шириною метрів 3, два ряди валів і рів між ними. Вершина пагорба більш менш рівна площадка, овальної форми, поросла столітніми черешнями і яблунями. Башта, мабуть, була праворуч від в'їзду на крутому березі Дністра. З неї добре проглядалася уся околиця.

Ліворуч один вал, праворуч інший, між ними рів. Трава по коліна.


Тут скоріш за все розміщувалась вежа, на крутому спуску до річки.


Яма діаметром метрів 7 та глибиною 3м. Можливо колодязь, який обвалився, в низу м'яка, земля, що провалюється. Багато розкопів, навіть доволі свіжих.

Отже окрім залишків земляних укріплень не збереглось нічого.
9
І ще одне замовлення:

Нікнейм: Anastas
Кількість: 2
Колір: 1) Чорний, варіант_1
          2) Light graphite, варіант_3
Розмір: М (жіночий)
10
Йов-йов, поїзд ще не втік?

Мені:
Нікнейм: Lesyk
Кількість: 1
Колір: 1) Light graphite, варіант_3
Розмір: M
Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10