Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter

#1501
Вийшло гарно і нестандартно. Думаю, старі польські люки би пасували сюди найбільше. Один такий лежить на початку вул. Єфрємова, на повороті з вул. Бандери. На жаль, фото не маю.
#1502
Питання з газовим пальником залишається відкритим. Допоможіть! Розрахуюся пивом чи грошима.
#1503
Дуже гарна ідея, сам думав колись таке організувати! Але якби ти ще сказав не напередодні, а хоча б за тиждень... Ровер до ладу привести не встигну :(
#1504
Urban Exploration Луцьк
Сторінка ВКонтакте Івано-Франківських колег.
Дніпропетровськ. Сторінка, схоже, давненько не оновлювалася. Для перегляду матеріалів необхідна реєстрація.
Pioneer-club
Сталкери Хмельницька
#1505
Стаття взята з форуму Волинських Експлорерів http://denied.org.ua  Оригінал з більшою кількістю фото лежить тут.

Колись на Волині була густа мережа вузькоколійок. Велика частина була прокладена німцями у Першу світову, як польова військова залізниця. Так німці та австрійці налаштовували комунікацію між військами, доставку боєприпасів – ви ж знаєте , які у нас дороги, а тим паче на Поліссі. Ще частина доріг була побудована в 20-х роках для вивозу з лісу деревини, частково використовувалась як пасажирська.
Колись були ми в поході по Цуманській пущі. Йшли лісовою дорогою, прямою, як магістраль, що дивно в такій гущавині. Місцеві називають її "колейка". Як потім вияснилось, там теж була вузькоколійка.





До чого я це все веду? Так ось, більшість цих залізниць розібрали або проклали звичайну колію, але деякі лишились, і найголовніше – вони діють! З  села Прилісне (це трохи північніше Маневич) є прокладена колія вузькоколійки, що позначена не на всіх картах. Справжня назва села не Прилісне, а Маневичі. Нинішнє смт. Маневичі було спочатку невеличкою залізничною станцією, потім воно розрослось до розмірів селища, а назва залишилась. Ну а справжні Маневичі перейменували в Прилісне. Так от, в Прилісному є торфозавод "Сойне". До торфовищ прокладена вузькоколійка довжиною приблизно 18 -20 км. Торфовища – це забуті Богом та людьми болота, які меліорували для видобутку торфу. Товарний поїзд там їздить 4-5 разів на добу. Торфозавод "Сойне" в побудований, напевне, в 70-80х роках. Від Маневич до заводу йде звичайна колія, а далі на північ – вузькоколійка. Декілька локомотивів курсують вдень і вночі. Є декілька торфовищ, останнє – біля хутора Городок. Там і закінчується колія. Хоча, хутір давно не жилий.
Отже, план походу був такий: проїхатись на вузькоколійці в кінцеву (18-20 км). Там висадитись десантом і далі пішки в Черемський заповідник, точніше до озера Редичі, потім – болото та озеро Локоття, Панська гора, озеро Паніно (Засвіття), потім село Серхів, по дорозі від села до озера Охнич. Там ночівля. Наступного дня до озера Довгого в селі Замостя, далі — через село Карасин (там оглянути старовинну церкву та дерев"яний вітряк) до озер Святе та Біле, і фінал на озері Тросне.
До слова, однойменних озер з назвою Святе та Біле на Волині є з добрий десяток. Ось нитка маршруту (позначена малиновим). Кінцева вузькоколійки – червона крапка. На багатьох картах вузькоколійка не позначається. На цій закінчується в Серхові. Далі синіми цяточками позначена колія. Болото Засвіття – це зараз торфовище.



Домовившись попередньо з начальством заводу про поїздку на локомотиві, їдемо з Луцька в Прилісне (біля 2 год) і з рюкзаками йдемо до заводу. Викликали здивування в місцевого дядька : "Та куди ж ви йдете? Там же кунєц швєта!" Він не перебільшував. Чекаючи на поїзд, спостерігали за розгрузкою вагонів. Вагон заїжджає в хитромудру конструкцію, і механізм повністю перевертає його догори дном, знову ставить на рельси , а далі наступний. Торф падає вниз — там під землею конвеєр , по якому все доставляється на завод. Сідаємо в маленький локомотив, і пригода почалась! Перед кабіною є невеличка платформа-балкон з перилами. Швидкість невелика, кілометрів 20 за годину, навколо ліси та болота. Їхали з зупинками 2 години , довжина 18-20 км (я вираховував на карті). Торфовища – вирівняні бульдозерами поля з пластами торфу товщиною 5 м. Один метр торфу утворюється за тисячу років.
Колись наші предки поклонялись духам боліт і кидали в трясовину піднесення. Не здивуюсь, якщо і людей. Адже знаходять в болотах Ірландії тіла, які пролежали в торфі тисячі років. Можливо, кельти приносили їх в жертву. Причому, тіла ці дуже добре збереглись, адже торф – прекрасний консервант. Чув історію, що не так давно, десь хлопці на Поліссі копали торф, та викопали вершника в обладунках з конем(!!!). Чорні археологи поживились...
Отже, ми висадились десантом біля Городка. Хутора ніде не видно... Через лісові дороги пішли до Черемського заповідника. Залишки хутора таки побачили – садок серед лісу. Як потім вияснилось, ще одна пуста хата була за пару сотень метрів у лісі. На перехресті лежав напівзогнивший хрест-фігура. Орієнтуватись тут дуже складно. На карті дороги не позначені, а прив'язати її до місцевості немає змоги – відсутні орієнтири. На супутникових знімках гугль-мапс дороги-стежки слабо проглядаються. Навколо море чорниць та брусниць. В поході смачна вівсянка з чорницями, брусницями, малиною, ожиною, полита згущеним молоком. А десерт – різні ягоди, посипані покришеним печивом та перемішані зі згущеним молоком – з'їдається за пару хвилин.
Зустріли єгерів. Поросили нас не палити вогнище та не курити – навколо торф. Не дивуйтесь, якщо вас завернуть назад, адже це заповідник і будь-яка діяльність тут заборонена. Це, між іншим, єдиний на Волині заповідник. Єгері підказали нам дорогу. Розповіли про хрест, що ми бачили. За легендою на хуторі жила тяжкохвора жінка. Їй приснився сон, що треба серед лісових доріг поставити хрест-фігуру, і тоді вона вилікується. Хрест поставили – і жінка швидко одужала. От така легенда...
Черемський заповідник – це особлива тема. Один знайомий бував тут років десять тому. Сказав, якщо хочеш попасти в загублений світ – то тобі туди. Каже, що єдиний раз бачив підводу, повну білих грибів – саме тут. Не рідкість тут тетерева та глухарі, рисі, частенько заходять вовки. Багато рідкісних рослин, наприклад, реліктова рослина шейхцерія. В неті можна скачати документальний серіал про природу України з декількох десятків серій, "Унікальна Україна". Конкретніше – шукайте серію про Волинську область, здається, називається "Полісся, край тисячі озер". Там розповідається про Шацькі озера, парк "Прип"ять-Стохід" , Черемський заповідник, Оконські джерела.
Ось як це виглядає в гугль мапс (червона цятка – озеро Редичі, світло-салатовий колір – це болото, що розкинулость на десяток км, а ліворуч озеро Черемське).



Дорога переходить в стежку, яка губиться серед болота . Йдемо по коліно у в'язкому торфі, ще сотня метрів – і ми біля озера Редичі. Навколо озера болотне рідколісся з берізками — картина просто феєрична! Таке враження, що ми в іншому вимірі. Дуже своєрідна атмосфера. Дно тверде. Після купання шкіра, ніби змазана гліцерином. Вода мутнувата,чайного кольору, з домішками торфу. Біля озера рідкісні рослини – образки болотні, дуже гарні квіти, схожі на кали. Вертаємось назад і прямуємо до озера та болота Локоття. Це природний заказник. На цьому відрізку шляху ми зробили помилку — пройшли біля озера по дотичній, промахнулись. Плесо так і залишилось в сотні метрах поруч серед гущавини, але це ми зрозуміли вже після походу, під час розбору польотів. Зате я зрозумів ясніше значення слова "трясовина". Під ногами відносно твердий грунт, видно сліди від підводи, але земля пружинить та грає. Навколо великі поляни, всіяні журавлиною, а серед неї рідкісна комахоїдна рослина – росичка.
Далі лісовим стежками йдемо до Панської гори, на якій стоїть склеп. Ось цікаві статті про це місце: day.kiev.ua/213050 і lesovod.org.ua/node/3435. Склеп знайшли, золото ні.
Далі підійшли до озера Паніно (Засвіття), а від нього лісом до села Серхів, де повернули на захід. Якщо йти там на схід, можна вийти на велике озеро-курорт Біле в Рівненській області. Хоча, там буде одна перешкода – півкілометра шляху через болото в воді. Отже, з Серхова йдемо до озера Охнич. Переходимо через шпали вузькоколійки і вже в сутінках ставимо намети на місці призначення. Озеро досить велике, є піщаний пляж, хоча більша частина узбережжя – це заболочений ліс. Опівдні вирушаємо до озера Довге в селі Замостя. Скупавшись, по шоссе йдемо в село Карасин. Там огляндаємо стару церкву та дерев'яний вітряк. Механізм з жорновами повнівстю збережений. Попивши холодного молока з погреба, і трохи відпочивши від спеки у затінку, йдемо до озера Святого та Білого. Озеро Святе серед лісу – пляжу немає. Але є пірс.
Вже було близько до вечору, на озеро Біле не пішли. Фініш на озері Тросному. А там... гамір, крики, музика. Людей, як на морі. Як контрастний душ. З незайманої природи одразу в цивілізацію. На нас, з рюкзаками на плечах, дивились, як на прибульців-уфолюдеків (ufoludek — польською інопланетянин). А далі автобусом до Луцька. Загалом вузькоколійкою – 18-20 км, пішки – 32 км.









#1506
Одна моя знайома дуже розхвалювала озеро в Перемишлянах. Ну таке вже там шикарне озеро, що то просто словами не описати і в казці не сказати (за словами Натахи)

Ну то ми з Христиною одної гарячої неділі зібралися, сіли на 5 автостанції на маршрутку, заплатили по 12 грн та й поїхали. 5 автостанція знаходиться тут, на Зеленій біля ДБК. 

В Перемишлянах перше, що вас зустріне - обшарпана будівля автостанції з добротною совіцькою вивіскою "Бутербродна" на боці. Звідси до озера трохи більше кілометра. Від автостанції в північному напрямку йде дорога, мимо комбікормового заводу і місцевого бурситету.



Огорожа коледжу







Саме озеро розташоване в порослій деревами долині, досить велике за розмірами. Вода гарно прогріта, але на дні добрячий шар намулу, вище кісточок. Двоє-троє людей в одному місці - і ти вже купаєшся в болоті. Ви би бачили, яка брудна вода була з мене, коли по повернення додому відвідав ванну! Але це ще не все, в намулі живуть здоровечі молюски. І їхні ракушки мають гострі краї, до одної я собі розпанахав ногу. Слимаків на дні сила силенна і, підозрюю, зуби вони не чистять.







Що стосується міста, то воно в той день більш нагадувало Дикий Захід в старих вестернах - дуже жарко, майже нікого на вулиці немає, якщо не рахувати бродячих собак і заснулих у затінку пияків. Біля одного будинку ми бачили напівживу від спеки мишку. Навіть не мала бідака сили втекти.









Люк, черговий до колекції

#1507
У "Високому замку" за 9 серпня надибав на цікаву статтю про швидкісні поїзди (швидше навіть - рейкові автобуси), що їздили по Галичині до Другої Св. війни.

Нижче зісканована стаття. а тут лежить оригінал на сайті газети




Уривок телепрограми каналу ТВІ і старе відео, де можна побачити автомотрису





І ще одна стаття:

ЦитуватиПерші "торпеди" поєднували Краків із модним курортом Закопане. В 1936 році поїзд проїхав цю відстань (150 км) за 2 години й 18 хвилин - рекорд, не побитий досі. Пізніше були відкриті рейси "Краків-Варшава", "Варшава-Катовіце", "Варшава-Лодзь", "Львів-Закопане" та інші.
На Галичині станом на літо 1939 року "торпеди" обслуговували маршрути "Львів-Стрий-Дрогобич-Борислав", "Львів-Галич-Станіславів [Івано-Франківськ]-Коломия", "Львів-Красне-Золочів-Тернопіль" і згаданий на початку тексту "Тернопіль-Чортків-Заліщики".

Текст повністю тут.





#1508
Резерв можна.
Температури не вказані, спалося при +5, було навіть жарко
#1509
Спальник відомої китайської фірми "Ноунейм", майже не був у використанні. Теплий і зручний. Плям або інших дефектів не має. Ціна 70 грн.



#1510
Ще одне гарне озеро для відпочинку - Барвінок в Новому Роздолі. На карті отут.  Добирання: Їдемо спочатку в Новий Розділ, перед базаром треба звернути наліво і майже три км дорогою, яка впирається в озеро. Машину доведеться залишити на березі біля дамби. Сама водойма продовгуватої форми, розміщена між лісистими пагорбами.  Класно було б покататися там на човнику  :) Є де стати з палаткою, дрів для вогнища також вистачає, берег майже не засмічений. Вода чиста, але через дерева на березі трохи прохолодна. А ще там водяться раки. Один дядько їх шустро витягував з нір і складав собі в труси, абсолютно не переймаючись можливими наслідками ;D

Увага! Explorer.lviv.ua категорично не рекомендує складувати свіжовпійманих раків в труси. Країні потрібна здорова нація!

Дістатися до Нового Роздолу можна автомобілем через Миколаїв та Розділ або ж маршруткою №555 з Приміського вокзалу, яка ходить досить часто.

Кілька фото з Панораміо:

#1511
Варто пошукати в книгарні ім. Тараса Шевченка на проспекті Шевченка. Можна в бібліотеку ще зайти.
#1512
Донецький варіант білбордів про розруху. Всіх доволі товсто потролили)))

#1513
Збираюся в вересні потоптати Кримську землю, в зв'язку з чим потребую горілку (але не ту, котру п'ють, а ту, на якій їсти варять) і пару (а краще дві) трекінгових палиць. Буду дуже вдячний, якщо хтось мені їх незабезплатно позичить.
#1514
Цитата: maxis від 03.08.2012 09:05:01
На Зеленій - звичайний житловий будинок, просто паркан "модний " )))

Та ні, він вже принаймні рік як світить порожніми вікнами. Вхідні двері закриті, але всередину можна влізти через підвал. Минулого тижня навколо будинку прибрали територію, вирубали кущі. Напевно, скоро почнеться будівництво.
#1515
UPD: будинок, що на останній фотці (вул. Б. Хмельницького) вже знесений. На його місці будують новий.

Ото не треба відкладати на колись те, що можна зробити нині ввечері. Ніколи всередині вже не побуваю >:(
#1516
Біля Бібрки, а саме отут є база відпочинку "Узлісся". Облаштована, судячи з фото, добре, є ресторан, сауна, альтанки здаються в оренду відразу з мангалом та дровами. В озері можна купатися. Але ціна за вхід - 50 грн. з дорослого та 25 з дитини. Я подумав-подумав та й поїхав в Шкло)))



#1517
На території військових частин майже завжди стоять пам'ятники, присвячені вони переважно роду військ, до яких належить ВЧ. Їх або їхні залишки ми дуже часто бачили, зокрема, на території численних закинутих ВЧ. Деколи стоять пам'ятні монументи в честь Другої світової або Лєнін. Або якийсь місцевий Герой Радянського Союзу. В Саках (АР Крим) біля ВЧ стоїть погруддя Кірова, що мене здивувало.

А хіба пам'ятник, про який ти написав, не проглядається з Трускавецької?
#1518
Може знаєш хто (Яка організація чи організації) маркування наносив? Ми б з ними зконтактувалися і всю необхідну інфу попросили.
#1519
Цікаві роботи в тих "Інтересниз казОк", але в Києві та Одесі я бачив і кращі. Але фоток не маю, тому тихенько мовчу.

А "графіті" з одним "еф", в словах іншомовного походження приголосна не подвоюється.
#1520
Лондон і стріт-арт - майже слова-синоніми. І є в тім Льондоні цілий район, розмальований і заклеєний. Brick Lane сі називає.

Отут можна почитати. Це, до речі, блог чувака, що називає себе Nomerz. Ось помилуйтеся, як він файно бомбік розмалював:



А це вже Льондон: