Messages

а то спільнота експлорера чахне

Як це зрозуміти?  :) Типу ніхто ніде нічого не досліджує? Чи як?

Сфоткав герму з протилежного боку, з нижнього рівня. Все викладу сьогодні тільки трошки пізніше.

Нє, ну тоді в любому випадку лишається варіант - один заскочив, подивився, потім інший. Коротше, певно хлопи бажання особливого і не мали труда лізти :) При бажанні спосіб знайти можна. А так то чекаю з нетерпінням нарешті звідти фоток, цікаво ж

Годі розказувати що хто мав робити. Навіщо то всьо мусолити? Ровер вчора був недоречно і все. Ми думали що паркан має великі діри. Я розумію Стінгера.Звичайно не обовязково, що той велік мали красти, але... то був зайвий вантаж.Стінгер не хотів його лишати десь біля дерева чи деінде. Маєш бажання приїдь покажи як ровер перекидувати через паркан ;D ;D ;D

ну заважав той ровер трохи. Краще без нього. Та заліземо. Я вже закінчу що почав.

Зустрілися ми зі Стінгером на перехресті Пасічна-Вашингтона. Пішли в ту сторону. Ми щось думали, що в паркані десь дирка буде і ми туди заліземо. В паркані дирки не виявилося. А Стінгер був з ровером. Лишати десь на стежці він його не хотів. От ми і не полізли.

Та я таки пройдуся з ліхтарем і з палицею. Але  мене просто аж в мороз кидає, коли я думаю, що там може бути під водою)  Ну щось мені підказує що там якийсь комунікаційний тунель був.  І то прохідний. Але точно не впевнений.

Коротше-версій можна багато висувати. В мене навть ідея була-якось відкачати воду з тої насосної станціїї-тоді хоч трохи проясниться ситуація. Для того тре насос і бензогенератор з бензином. Як вам така ідея? І чи дуже воно по дурному виглядає? Через тиждень я планую ще раз залізти в ту насосну станцію, взяти якусь нормальну палицю і прозондувати дно, паралельно це все задокументувати на фото і відео. А потім знову по ходу траншеї до військової частини.

Обговорення основної теми

Спробую я пояснити зі свого боку, що я думаю про це і трошки навколо місця. 25,06,2014 ми вирішили з Павічем спуститися в ту так звану насосну станцію. Чесно кажучи я то незовсім схильний вважвти насосною станцією. І так ми спустилися. Характерний запах, купа сміття і звичайно купа води-майже по коліна. навіть залишки якоїсь вентиляції були. Я вже фотки не буду скидувати. На фотках у першому повідомленні в цій темі все досить добре видно. Також ще є фото Голема.  Отже ми маємо товсті стіни, десь як у старому польському чи австрійському будинку, маємо таку саму стелю. Перше питання-хіба такі насосні станції будуються чи будувалися? Також є гермодвері. Виникає друге запитання-навіщо насосній станції герма?  Також якщо звернути з основної стежки на ту яка веде до станції можна побачити цегляну будку призначення якої невідоме-можливо КПП, можливо трансформаторна. 


Голем в коментарях в фотоальбомі на Пікассі висловлювався що типу є прохід на нижчий рівень. Не можемо сказати-не бачили. Покрутившись ше трошки і зібравшись пішли геть-починало темніти.  Я вже тоді висловлювався, що то може бути частина якогось бомбосховища. Може то дійсно були насоси для системи затоплення чи яка біда?

28.06.2014 ми вже з Фоззі знов прийшли туди. Вирішили трохи дослідити територію навколо. Почали підніматися в гору.
Побачили ось такий один стовпчик. Зразу виникло припущення, що десь могла бути огорожа.


Також побачили щось схоже на траншеї, як для кабелів:


Йдучи все вище -потрапили на якусь свого роду дивну вирубку. До пеньків від дерев були присобачені жолобки, а під жолобками 6 літрові пластмасові бутлі від мінералки. В бутлях чи то сік з тих пеньків зібрався, чи то дощівка, чи то все на купу. І в воді купа жуків потопилося:


І я вже майже здався-кажу до Фозі, що типу валимо-ніц доброго не нариємо. Фозі каже-йдемо далі. Пішли в сторону від вирубки по дорозі для вантажівок. Вирубка закінчилася. Перейшли через ярок невеличкий. Вилазимо на другий бік і бачимо траншею, а в траншеї обмотка до кабеля:


Спочатку спустилися по ходу траншеї в долину-там де вже тече річка, що наповнює Винниківське озеро. Там траншея закінчилася. Побачили отакі два стовпи:


Пішли назад по ходу траншеї. Ось така приблизно:


Вже вище на горбі побачили ось такі стовпи. Впринципі по ходу траншеї буде трохи стовпів і стовпчиків.


Ось таке маркування невідомо чого:


Вийшли ми десь як пише вікімапія на лісову трасу для гірських велосипедів. І от у свому дописі morpex777 згадав про ті 'дивні горби'.  Якщо трошки розібратися недалеко є покинута військова частина. Я там ще не був. Та й охороняється вона трохи якимись алкашами.


Там де на Вікімапії позначив morpex777 це вроді підземні водосховища. Також я випадково знайшов відео в ютубі-Винниківський ліс,"БУНКЕР".
Ще одна з моїх версій-це все було зєднано. Можливо в тій насосній станції дійсно був прохід на нищий рівень і він десь вів до тої військової частини. А на військовій частині ще досі може бути бомбік.

Приблизна карта і позначки:

1) Насосна станція
2) Вирубка
3) Приблизне місце де проходить траншея
4) Приблизне місце де ми вийшли на лісову дорогу
5) Вихід на вул. пасічну
6) Місце на яке вказав морпех 777-те що я думаю,  що це водосховища, і то що можливо знято на відео.
7) Закинута військова частина на Пасічній.

Обговорення тут

Дуже хочу, але не можу. Купа купезна справ. Якось сам вже поїду. Гарного всім відпочинку.

недалеко є військова частина. потім ще дещо напишу і скину фотки. Маю просто деякі думки відносно тих місць-там досить цікаво

Обговорення основної теми нижче:

Зустрілися ми з Wolfom 31.08.2014 на Погулянці. Пішли спочатку на Винзавод. Трошки перейшлися там. Так як мені Винзаводу було мало, ми вирішили піти до водонапірної вежі на вул. Жасминовій-біля  Львівського Експериментального механічного заводу.  Можливо до нього та вежа і  подавала воду, можливо і до навколишніх будинків. Вежа знаходиться тут. Я на жаль не зміг полізти на вежу в звязку з тим що дуже боліла рука, а там тре було трохи підтягнутися. Поліз Wolf. Далі фото:

Сама вежа. Основа зроблена з залізобетонних балок. У Львові наразі такої схожої ще не бачив:




Далі фотки Wolfa.










Після того як Wolf спустився ми ще трошки дослідили територію насосної станції на якій знаходиться вежа.
Перший люк:


В ньому труби:


Другий люк з якоюсь так званою "скринею":


Люк глибокий:


Ще один люк:




Пиміщення в якому напевно знаходяться, або знаходилися  насоси:


За територією насосної станції знаходиться ось такий резервуар, призначення якого не відоме:


Трошки ще фоток тут. Wolfoві  дякую за компанію.
Обговорення тут

поки що 50/50. Дивився погоду на ці міста-має бути дощ.

Всі карти передані Сталкеру. Так , що всі питання до нього).

взагалі то у мене колекція велика того добра а пан Wolf її мені поповнив) Дай Бог то якось відсканувати всьо. буде ще й електронний варіант)

поки що 50/50.

Основна тема тут

Перечитуючи  цю тему, а зокрема цей документ , мені вже давно хотілося сходити подивитися що там залишилося від вузькоколійок  і від самого Торфобрикетного заводу. Для початку трохи інфи з того самого документу. Цитую:
"Торфовозні залізниці. Даний вид промислових залізниць належить до тих, закриття яких в першу чергу має екологічні наслідки. Яскравий приклад –залізниця колишнього торфобрикетного заводу (ТБЗ) у Рясному (тепер м. Львів). Закриття підприємства не мало значного соціального резонансу, оскільки загальна чисельність працюючих складала~50 чоловік, з них 12 – пов'язаних з експлуатацією залізниці. З іншого боку, торфопідприємство та залізниця знаходилося між двох густо населених міських мікрорайонів Рясне та Левандівка. Відомо, що болота, зокрема торф'яні, які характеризуються особливою субфлорою і субфауною, є справді ,,зеленими легенями", і недаремно багато з них,  мають заповідний статус різного ступеня. Саме собою створення ТБЗ на цій території наприкінці 60–70-х роках було виявом типової радянської,  непродуманої псевдоіндустріалізації. Як видно з карти, територія торфовища затиснена населеними пунктами, міською забудовою й зоною відчуження Національної залізниці та міського водогону є перспективно обмежена через віддаленість інших полів, ускладненість довозу і відсутність у плані розвитку станції примикання до залізниці загального користування, неправильне розміщення заводоуправління (на значній відстані від ст. Клепарів). В результаті інтенсивної розробки в 70–80-х роках торфовище практично було вичерпане як промислове на ? території, і на місці дикої рослинності, локальних ставків, ареалу проживання ряду тварин та птахів виникла спочатку дисгармонійна промислова зона. Після стагнації заводу на початку 90-х, погрому техніки та залізниці утворилося пустирище з ,,місячним" ландшафтом із руїнами заводу (фото 1-4)), яке повільно реновується власниками самозахоплених городніх ділянок. Нова влада через брак досвіду допустилася помилки, яка зараз повторюється на Волині та в інших регіонах. Саме тому аналіз Ряснянського ,,феномену" має бути повчальним для багатьох органів самоврядування тавиконавчої влади.  Отже, проведений нами аналіз свідчить, що будівництво підприємства на даній територіальній та сировинній базі було економічно невиправдане. Саме з цієї причини завод після переходу до ринкових умов господарювання перестав існувати. Хоча, як свідчить досвід такого зразкового підприємства, як ТБЗ у Лопатині, виробництво брикету може бути цілком економічно успішне. Для цього потрібно правильно спланувати розміщення підприємства стосовно сировинної бази, шляхів сполучення та раціонального використання вузькоколійної залізниці. Вигідним може бути також видобуток насипного торфу (крихти), який дає можливість існувати залізниці та видобувним підрозділам торфопідприємства у Стоянові. Повертаючись до ТБЗ у Рясному, абсолютно неконтрольоване закриття підприємства спричинилося до утворення величезного пустирища, на якому порушено екобаланс і яке слугує в значній мірі нелегальним і неконтрольованим звалищем різноманітних відходів. Втрата контролю над територією призвела до того, що в літній період виникають по-
жежі на колишніх торфополях, які суттєво ускладнюють екологічну ситуацію в довколишніх житлових масивах. Все розкрадено місцевим населенням і використано для будівельних цілей (виготовлення огорож, фундаментів, балок перекриття тощо). Хоча траплялися рейки цілком унікальні, які можна вважати об'єктами технічної спадщини. Приклад рейка кінної вузькоколійки довоєнного виробництва(фото 5-6)".

Фотоілюстрації до документу.
Залишки залізничних насипів.
Фото 1:


Фото 2:


Рештки виробничих корпусів.
Фото 3:


Фото4:


Рейка Р18 (а) та 16 мм рейка (б) кінної вузькоколійної залізниці в елементах огорожі у житловому масиві Рясне.
Фото 5:


Фото 6:


Також є інфа і фото тут. Цитую:"Торфовозна УЖД. Колія 750 мм. Неелектрифікована. максимальна довжина 5 км. Розібрана. Торфовище між мікрорайонами Рясне і Левандівка м. Львова інтенсивно експлуатувалося до кінця 70-х років. Зараз УЖД демонтована і розкрадена місцевими жителями. рухомий склад торфовозні вагони і локомотиви ТУ4 або ТУ6"
Фотоілюстрації.
Закинуті вагони ТСВ, торфовозна ВЗД в Рясному-2, передмістя Львова, 1995 рік:


Закинута торфовозка, Рясне-2, передмістя Львова, 1995 рік%


І от 19.07.2014 ми з моїм колегом трохи вирішили дослідити ту територію. Стартували з Левандівки. Прийшовши на місце зразу незорієнтувалися. Почали питати і один дядько нам дещо розказав. Територя заводу була невелика. Цех, КПП, адмінкорпус і склад автозапчастин, який потім став гаражем. На даний момент лишилися цех, гараж і бункер для торфу. Вся інша територія зайнята меншими якимись грубо кажучи підприємствами.
Карти:
Шматок листа М-34-084-Б-видно вузькоколійку з відгалуженнями-вусами. Стан місцевості на 1987 рік. видання карти 1988 року.


Вікімапія:


Червоним квадратом позначена приблизна територія заводу:

1-цех, що видно на старих фотках.
2-бункер для торфу.
3-залишки гаража.

І тепер мої фото.
Цех який видно на старих фото:


Всередині:


















Зі слів того дядька в цьому цеху колись стояла велика піч, яка працювала на солярці. Ця піч сушила торф.

А це здається транспортер, по якому торф подавася до цеху:


Бункер для торфу:




І сам гараж:






Ось так ми і погуляли. Як бачите з заводу дійсно мало що лишилося. А те що лишилося то далі руйнується. Насипи через зарослі майже нереально знайти. А може вже і з землею  зрівнялося.  Вузькоколійок і спраді давно нема. Розволокли ті рельси хто куди. Ось таке я на Левандівці і знайшов.
Вузькоколійна рельса на перехресті Широка-Низинна:


Рельси на перехресті Повітряна-Ловецька:




Обговорення тут
Трохи фоток ще тут

Основна тема

    Проїжджаючи якось по трасі M06(E372) в сторону до Рави-Руської нераз бачив невеличку територію, яка поросла зеленню. Серед того всього вдавалося розгледіти величезний обеліск, памятник чи то пак стеллу трошки вдалині  і руїни невеличкого будинку. Почав цікавитися трохи, що воно таке. Виявилося, що це був колись музей Петра Нестерова-льотчика, який перший в світі зробив так звану "мертву петлю".   
   Коротко про місце і яке відношенняя має Петро Нестеров до цього  місця. Був 1914 рік. 11 авіазагін в якому служив Петро Нестеров дислокувався у Жовкві. Нестеров і авіатори його загону здійснювали авіарозвідку території біля Жовкви. Так само і робив противник автро-угорський барон льотчик Фрідріх Фон Розенталь-щодня його біплан «Альбатрос» з'являвся над розташуванням штабу 3-ї російської армії. І от коли австрійський літак знову зявився над Жовквою, Нестеров на літаку "Моран" злетів у небо. Автрієць помітив наближення "Морана " і почав втікати. Але Нестеров наздогнав ворога і протаранив "Альбатроса" прямо в повітрі, від чого в літаку Нестерова лопасті пропеллера переломилися, і він почав падати. Також почав падати і літак противника. Так як парашутів тоді не було то всі пілоти загинули. Це відбулося якраз над тим місцем де тепер  руїни музею і обеліск. На місці загибелі П. Нестерова було насипано великий курган та споруджено хрест з написом: "Тут загинув штабс-капітан П.М. Нестеров 26 серпня 1914 року" (дату вказано за старим стилем) 3 серпня 1947 року на цьому місці було закладено обеліск, який відкрито 18 червня 1952 року (автор Л. Біганич). Поряд із пам'ятником 6 січня 1979 року розпочав роботу меморіальний комплекс, до складу якого ввійшли музей пілота та 45-метрова стела (автор Л. Біганич). На превеликий жаль, у кінці 1980-тих років музей почав занепадати. Вже у часи незалежності його було доведено до повної руїни.
     Побували ми там сьогодні з Sunkatalano. Місце дуже гарне. Не дивлячись на свою простоту і часткову знищеність, обеліск шикарний. На жаль такого не скажеш про приміщення музею. Там повний атас - стіни зруйновані,  усюди лежить сміття, вікна вибиті, експонати, звичайно ж, відсутні. В кращому стані хіба що купол над круглою кімнатою - він  частково зруйнований. Дах не тече, внаслідок чого зберігся малюнок на склепінні купола.
Місцерозташування:




Далі фотки.     
Обеліск:












Навколо все поросле ялинками а також іншими рослинами:


Досхочу нафоткавшись біля обеліска і нафоткавши сам обеліск ми пішли до руїн приміщення музею:


Купол:


Барельєфи на стіні під куполом:




















Під куполом:






Малюнок на склепінні купола:


Поїздка мені сподобалася. Дякую Sunkatalano за компанію.
Посилання на звіт дослідників із Польщі: тут
Стаття на Вікіпедії про Петра Нестерова тут
Паро інших фоток тут
Обговорення  тут