Topics

Основна тема тутка

В суботу 22 числа вирішив собі прокатнутись на лісопеді в сторну Бібрки.
Думав просто покататись до Бібрки і назад, але так си стрєсло що невийшло туди доїхати через те що я умудрився десь на узбіччю дороги налетіти на цвєх :(
Одже, зупинився я в селі Відники, залатав колесо і подумав що до Бібрки ще залишається немало кілометрів, а вже підходить сьома година, і вирішив подивитись що є цікавого в селі.
Село було зовсім нецікавим крім одного моменту, гори недалеко від зупинки з якої відкривався гарний краєвид на саме село, Звенигород і ще на якесь село.





Дальше надумав вже потрохи вертатись в сторну дому.
Але побачив на карті якусь цікаву поляну серед лісу неделеко від самого села.
І вирішив я туди навідатись.

Отже, їду по лісовій дорозі, де не де видніються бетонні плити.
Виїжджаю з лісу на ту саму поляну, і мене зустрічає сад з яблунь і ялиць і ще якихось чагарників.





Дальше вже побачив напів розвалену бідівлю.








Збоку біля дорожки видніється якісь вхід під землю, вже обрадувався думаю "вхід у бункер"

А далі розчарування  :'( :'( :'(
Як виявилось, простий невеличкий погріб для зберігання сміття хз чого.

В середині стоїть запахгівна пустоти.

Віконечко для засипання картофану  ;)

Бетономішалка, явно колись використовувалась для будівництва отого всього  :)

Мисливський патрон і не один він там був


Далі по праву сторону в хащах побачив ще якісь будівлі, і поплентав через кропиву і чагарники до них зі словами "Курча мать, колюча хрєнь"  ;)

Перша будівля трохи похожа на якусь трансформаторну





Друга будівля була трохи цікавшою.

В ній колодязь.


Ну і як же дах незазняти  ;)


А ще позаду погребу надибалось зарослий ставок.

А внизу був ще один ставок яки я нажаль незафоткав  :(

Пізніше коли вже надумав їхати зідтам, недалеко від табору на полі зустрів мужика який випасав бидло худобу.
Який мені трошки розказав про цей табір.
Одже, по його словам цей табір був від ЛАЗу, пізніше коли той табір закинули там жив лісник.
з того колодця були проложені труби до звенигорода.

потім ми попрощались, я подякував за інормацію і я поїхав в сторну доміу.
поки іхав то забув дорогу через ліс і трохи заблукав, поки недодумався включити навігацію.
ітого заїжджав з одної сторони лісу, а виїхав з другої :)

Пропуную в середу 19 серпня вибратись на давним давно забутий тру-експлорерами завод ЛьвівХімСільМаш.
Одже збираємось на 16:00, на площі перед церквою Анни.
Новачки теж велком :)
Кому потрібне додаткове інфо, то звертайтесь в пп.

Історія озера Задорожнє (Байкал)

Колишній кар'єр в Дороговижі, відомий в народі ще як озеро "Байкал" чи "Задорожнє" (від назви найближчій залізничної станції),
зобов'язаний своїм виникненням Миколаївському цементному заводу і багатим покладам вапняку в цьому районі. Недарма половина львівських будинків мають фундамент з Демнянського вапняку. Розробка кар'єру почалася у 1940-му році, одночасно з будівництвом
цементного заводу. У 1941-му війна законсервувала будівництво. Є свідчення, що в 1943-му році були спроби німецької сторони
запустити виробництво і почати випускати цемент, але це було малоуспішно. Основна експлуатація драговижського кар'єру почалася
з початку 50-х років. Видобуток вівся відкритим способом і глибина кар'єру на початку не перевищувала 10 метрів. По суті це і є стандартом для такого роду
кар'єрів. Добутий вапняк відправлявся в збагачувальний цех, який і зараз можна побачити під'їжджаючи до озера. Це промислова
будівля з червоної цегли біля воріт дачного кооперативу. У цьому цеху вапняк дробився до необхідної фракції і вирушав по трубі у вигляді суспензії на завод. Дана технологія використовується і зараз, але вже на новому кар'єрі. Невдало зроблений землевідвід не міг забезпечити нормального
розвитку кар'єру. Зі сходу кар'єр був обмежений залізницею і річкою Щирка, з півдня і заходу він межував з річкою Зубра. Таким чином
кар'єр міг розвиватися або на північ, або в глибину. За словами місцевих жителів, вже до кінця 60-х років, глибина кар'єру дозволяла
добувати мармур. Як відомо, мармур - це морфологічне похідне вапняку, утворене під тиском. Достовірна глибина кар'єру на момент
прориву карсту не відома. За різними даними вона коливалася від 40 до 60 метрів, перевищуючи таким чином глибину стандартних
вапняних кар'єрів в кілька разів. За словами очевидців, глибина кожного ряду кар'єра складала 7 метрів, а ширина - 6-8 метрів. Це було обумовлено діючими
стандартами, глибиною ходу роботи ковша екскаватора і розмірами кар'єрної техніки, що вивозить видобутий матеріал на верх.

За словами працівника кар'єра, на початку 70-х, вже використовувалися потужні спеціалізовані самоскиди "Белаз". Поступово кар'єр досяг глибини вироблення в 7 ярусів. На дно кар'єра була підведені електрика та вода для забезпечення технічних потреб.
Залишки труб, стовпів і електричних проводів до цих пір можна побачити на дні озера. У 1974 році у північно-східній частині кар'єру
стався прорив одного з численних карстів, що оточували об'єкт. Спроби відкачування води результатів не приносили. Тому було прийнято рішення про евакуацію техніки з кар'єру і його затоплення. По можливості вся техніка, яка могла самостійно пересуватися, була піднята з кар'єру. Внизу залишилися тільки деякі великі запчастини та
залишки технічних споруд та механізмів, які вимагали тривалого демонтажу. Тому під водою ви не зустрінете бульдозера і
екскаватара, хоча можете натрапити на зняті з них і не вивезені лопату і ківш.

З метою убезпечити залізничне полотно, в 70-і роки минулого століття був проведений гідронамив, який зміцнив західний берег озера і зробив більш доступними інші його береги. Надалі на східному березі озера був утворений дачний кооператив працівників цементного заводу. На західному березі більшість ділянок озера в
даний момент здані в оренду під пляжі та рекреаційні зони. На дні озера знаходяться два штучно затоплених об'єкти - автомобіль ЗАЗ і автобус КАВЗ. За останній час в озері активно розвивається флора і фауна. Зростає популяція риб.

І декілька фото кар'єру:





І ще дві моїх фотки заходу сонця на байкалі за 04.08.2013



Ну і фотка з повним зближенням

Обговорення цієї теми