Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#101
Звіт Класний! І закінчення правильне. В гори лазити це круто!
І ЗНО з Української мови здаш на відмінно!

---

Додам троха старчєских спогадів і фоток Тростяну старших ніж герої першого звіту. В далекому 2004 році ще не знали таких слів як «Боард» і «Карвінг». Були просто лижі і всі на них каталися. Буковеля з крісельними підйомниками теж ще тоді не було. Тому зі Львова всі їхали в Славське електричкою. В селі брали на прокат ну дуже вже "беушні" європейські лижі ще й залишали за них завдаток, свій паспорт Українця.

Трасцян на фоні, 2006 рік


Я тоді був синім студентом і дуже хотів стати на лижі. Це було модно, всі круті друзі теж каталися на лижах.

Погар


Любко з гуртяги погодився навчити мене кататисі. Але тільки на Тростяні. Бо на інших гірках йому було нецікаво зі мною. А мені дуже хотілося навчитися тому я погодився.



Навіть заряз Тросятн вважається нелегкою горою. Вчити там кататися новичка це теж саме що чіпати букву «У» на Ламборджіні чи брутальний Нісан Патрол. Тим не менше, її на мене почепили.

Схили Тростяна


Короткий інструктаж "що таке лижі "в поїзді Львів-Мучачево і я готовий бити олімпійські рекорди. Любко мене вивіз на Гору, поставив перед схилом, дав копняка під сраку і яказав «Їдь!». Та най го шляк тарфить! Зараз найбільшим Любковим і своїм досягненням я вважаю те, що нічого собі не зламав. І не впав на першому ж підйомі Бугелем.  Я впав аж на вершині, коли з нього зїхав. Але то не рахується. А потім так падав цілий день що аж сніг в соплях був.



Тростян непридатний для навчання катанню. Тут нема довгих пологих трас де початківець може відчути лижі. Тут просто дика крута гора і місцеві рагулі. Вони нічого не робили тільки брали плату за витяг нагору. В ті часи спуститися аж ДЕСЯТЬ раз з Тростяну вважалося дуже круто. Тому що доводилося попівгодини стояти і мерзнути в черзі на витяг. Зараз, після Буковелю, цифра 10 звучить просто смішно.

Приклад довгої пологої траси ФМІ. Але тут черги на бугель сягяли до години часу


Та якимось чудом я не прокляв ні лижі ні Любка. Під кінець дня навіть зміг спуститися плугом з «Центру». Аааа! Хейтери, камон! Налітайте!

Ця куртка і ці штани з секонду сходили пів Карпат і брали участь не в одінй полазці Експлорера в 2009-2010 роках!


Зараз я люто ненавиджу всіх «Плугатарів» на чорних трасах. Їм тут не місце за означенням. Їдьте на Сині. Але там, на Тростяні, іншої дороги додому не має в принципі. Не можеш на лижах то йди пішки вниз!

Чи мені сподобався мій перший раз? Очікувано що «ні». Це був жорсткий анонізм, насухо без змазки і затерпшою лівою рукою. Тим не менше, на наступний рік я таки виїхав знову на лижі. Але вже на Синю трасу Політеху і з дівчиною. "Синя" це класифікація за станом учасників шо там катаються. Аж на "Політехніці" я нарешті зрозумів шо таке лижі і як ними керувати. До того це все було на рівні підсвідомого болю.

Аджеж в лижах суть не тільки в катанні, а й в компанії!


Дивлюся на фотки зверху. Роки пройшли. А гори лишилися незмінні.

Фото 2019 року. Знову гора Тростян і тепер все на ізі!


ПС: Назвав тему "Трасцян". Бо тоді всі схили і кафешки були забиті хамовитими Київськими які мали бабло і називали цю гору саме так. Ще з тих часів я завів собі звичку брати в торбу канапки і термос та спокійно обідати десь на схилі з видом на Карпати.

Ну і без Експлорера і Таріка не було б цього звіту!
#103
Звіт присв'ячується всіх читачам, учасникам та адміністраторам Експлорера хто зараз хворий на ковід. Одужуйте пошвидше!

---

Далеко в горах, на високій полонині стоїть стара автентична церква. Гострий шпиль, дерев'яна покрівля, огорожа з вориння. Все як має бути. А ще чудові карпатські краєвиди на 360 градусів навколо. В цьому місці немає ні доріг, ні електрики, ні прихожан. То ж церква збереглася така як і колись: без кованого паркану та позолоченої фольги на куполах.

Самотня церква в Карпатах


Церква знаходиться на полонині де нема людей


Навколо тільки гори, ліс та дикі звірі




Збудували церкву в 1934 році. Тоді тут процвітало село Кужбеї. Бігали діти, паслися вівці, була школа та клуб. Зараз від села залишилася лише одна хата. Влітку в ній мешкав чоловік який доглядав та ремонтував стареньку святиню.

Попри свій вік і дерев'яність, церква гарно збереглася


Дзвони церкви зроблені з розрізаного балону


На горищі


Цим верстатом цю церкву напевно і робили


Ганок церкви теж з образами


Висока драбина щоб добратися до шпилю


Всередині церкви


Церква Успення Пресвятої Богородиці знаходиться на гірській полонині неподалік села Сойми. Знайшли ми її випадково, побачили з повітряної кулі. «Одинока церква посеред гір – та це ж ідеальне місце для мольфара!», - подумаєте Ви. А й справді, адже тут дуже хороша енергетика. Ми сиділи і заряджалися після виснажливого дня. Пішов легенький сніг. Здалося що от – от має наступити Різдво.

Фасад церкви. Далі підуть фото з усіх боків


Чи то дерево всохлося, чи то люди колись були нижчі


Єдине що захищає церкву від вітру то ці дерева














Заряджаємося позитивною енергетикою


Лише дві вцілілі споруди з цілого села


Коло церкви є старий цвинтар. Найновіша дата 1977 рік. Саме тоді померла місцева жителька Бряник Інна. Вона пережила дві війни і напевно добре пам'ятала як тут на полонині стояли гармати. Зараз від них залишилися лише масивні окопи. Після війни ніхто з молодих тут селитися особливо не хотів. З часом відімкнули електрику, хати порозбирали та попереносили вниз. От село і занепало.

Хрести при вході в церкву


Старенький цвинтар


Цвинтар знаходиться нетипово далеко від церкви


Бряник Інна Іванівна 1915 - 1977


Видно що складне та нелегке життя прожила


Поруч Бряник Михайло Михайлович. 1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові. Але поховані вони не разом.






Велика яма коло церкви


Такі зазвичай копають для гармат


А ось фундамент розібраного будинку


А цей сам завалився


І цей також


До церкви веде розбита лісовозна дорога від санаторію Верховина. Ось точка на карті. Легкові машини краще залишити поруч готелю. Йти приблизно годину часу. На повнопривідних авто можна пробувати їхати. Є ще альтернативна довша дорога з села Майдан.

Санаторій Верховина важко пропустити


Далі звичайний карпатський хайвей


Дорогою догори можна полюбуватися на телевежу


Перед поїздкою машину краще не мити


От він і коло церкви!




Наковтавшись болота зі снігом нам вдалося добратися до самої церкви. Хотілося показати Джимміку справжню карпатську Автентику. І побачене не розчарувало!

Красива церква в незвичному місці


На многії і благії літа Експлорера!


Ну і як бонус до звіту фото останньої хати в Кужбеях. Стодола завжди відкрита. Нагорі є сіно і можна заночувати. Поруч є вода та дрова.

Йдемо подивитися на ці хати


Ліворуч стодола, праворуч хата


Від церкви до хати йти десять хвилин


Якшо ви щойно подумали: "І знову той Голем спалив кльову локацію. Так би мали собі свою колибу для своїх", - то мушу Вас розчарувати. В пресі є достатньо фото цих колиб і без мого звіту. Так шо хто хотів то мав змогу їх відвідати і до мене.


Дах цілий, вікна на місці


Щілини позамазувані глиною. Так що має бути тепло


Горище стодоли придатне для спання


Тільки для спання. На кожних дверях хрест!


Сіни


Вид з сін на вхід


Єдина кімната


Стеля низька, вікно лише одне. Зате тут тепло


Довгими зимовими вечорами можна і англійську повчити


А ще є окрема альтанка для паломників


Свічку ми загасили і залишили коло церкви. Хто сюди навідається запаліть будь ласка знову. На благо Експлорера і за здоров'я всіх його учасників
#104
Ну і від себе ще публічно похвалю Сіреніті. Враховуючи що це перша її Вежа взагалі, ще й нелегалом, ще й робоча, ще й після пробіжки і депіляції...  До того ж гарно описана. Тут кожен з читачів має поставити по +.

Ми якраз верталися з Женею з іншої вежі. І надавали їй консультації по телефону. Лазающих Дівчат значно менше ніж хлопців. Ще й на 8 березня. Звісно що мали відпустити без наслідків. :)

#105
Карантин вже всіх порядно піднадоїв. Тому знову почали запрошувати у школи. А я ж тільки за. Хай краще діти від мене почують що таке Полтва, RZDS, Explorer і так далі. Також наголошував що їм потрібно вчити українську мову. Аби потім грамотні писати звіти :) Вчителька була в захваті!



У школі Діти в тапочках а не в бахілах


Звісно шо за пару років це все ще буде лазаюче школоло яке страшенно харитиме старе пердло. Але час йтиме і скоро вже немічні старічки почнуть харити колишнє школоло. В любому випадку лазити це справа молодих. Тому і стараюся налагодити діалог між поколіннями.

Цим дітям менше років ніж Експлореру


Майбутній Дослідник
#106
Пройшов рівно рік. Ситуація з памятником рухається в тому ж напрямку. Видно як хтось акуратно замалював весь напис. Тепер його прочитати значно важче.


#107
«Де ти свою сраку запаркував! Не бачиш тут люди ходять!» - ласкаво привітав мене Борис Гора. Йому можна адже він - жива легенда. Борис це Людина яка ще з 80-х років розвиває туризм в Україні. В дев'яності він власноручно шив рюкзаки, намети, катамарани та інше спорядження. З ним Борис водив групи молоді в категорійні походи Карпатами. А заодно прививав підліткам Українську мову та давав по голові за алкоголь і цигарки. Зараз багато його учнів мають власний туристичний бізнес. Та попри комерцію Борис залишився таким же відвертим як і був. А кому не подобається то «хай ідуть до сраки».

Ми, Гора і печера Млинки


Дитячі пустощі за класифікацією Бориса Гори


Колись тут текла вода. А зараз ходять люди


Протягом останніх сорока років Борис ходить в печеру Млинки сам та водить туди інших. А все почалося у восьмому класі. Тоді в малого Бориса закінчилося саморобне світло на батарейках і він палив шматки свого комбінезону аби хоч якось вийти на поверхню. Пригода в стилі Тома Сойєра започаткувала його любов до спелеології.

Борис Гора


Центральний коридор печери Млинки


Звідси ми щойно прийшли. Без світла тут ходити страшнувато


І без карти та провідника теж


Так чим же цікава печера Млинки? Бувають в нас печери довші, глибші, з озерами чи гігантськими кристалами! Зате в Млинках є спорт! Тут можна перевірити себе в розпорках для ніг та сраки, ракоходах куди протискуєшся лише на видоху легень, повзанні на животі, сповзанні на спині та карабканні на носках. Тут трапляються слизькі та глибокі ями куди дуже бажано не падати. Тому ти щосили розкарячуєш свої кінцівки та шкодуєш що їх лише чотири. Млинки - це як суперкар для тих хто любить активне життя!

Зміг він, зможемо і ми


А стінки то слизькі


Пройшла голова пройде і все решта. Не вірите? Дістаю шпильку...


А я казав!


Там з іншої сторони яма і потрібно буде акуратно розвернутися.


Щілина в яку краще не падати


Міцно тримаємося за "тещин зуб" і ліземо вниз


А потім знову вгору!


До мене приїхала гостя з Кривого Рогу. Вона дуже хотіла побачити спрАвжню печеру. Бо то в них там тільки шахти та кар'єри. Везти її в якийсь попсовий тур? Нєєє! Без Борисового «Знання української мови суттєво збільшує шанси вийти з печери» враження гості були б неповними. Тим більше що Борис дівкам подобається.

Вхід в печеру Млинки


Ухти яке тут все незвичне!


В печері Млинки прямо на стінах ростуть кристали


Ухти які вони гарнюні!


Плафон


Печера Млинки Жені явно зайшла!


Емблема заводу ЛАЗ


Звісно шо у Млинках Вас можуть поводити і по широким галереями де показати кристали, Столовий камінь чи Африку. І ви також будете задоволені. Досвідчений провідник завжди оцінює фізичний стан групи і поступово збільшує складність маршруту. Так що Млинки пройдуть всі. Якщо ж Ви відчуваєте себе Аполоном, не боїтеся фізкультури і хочете «провіритися» на клаустрофобію – то вам на Зондер маршрут. Пройти Зондер за три години не вдавалося ще жодній групі!

Центральна галерея Млинок


Памятник білому спелеологу


Камінь "Африка" і срака Бориса Гори


Це також відноситься до "легкого" маршруту




«Завжди люблю йти першим а потім милуватися як цицькаті тьотки мордуються в Чортовім Горлі» - каже Борис Гора. Саме так, Чортове Горло, називається вузький та довгий прохід куди ледве-ледве протискається грудна клітка людини. Спочатку потрібно проплазувати на животі у вузький та довгий стравохід. Потім простягнути руки над головою, видихнути і лише кінчиками пальців ніг проштовхувати себе вперед, у саме «горло». В той час твої руки висять у повітрі і не мають за що зачепитися. От так маленько-помалу ти пропихаєш свою тушку у вертикальну дірку з поворотами! Вже в самому кінці «горла», у роті, можна нарешті опустити руки, взятися за «зуби» та затарабанити сюди свої потовчені об камЕні ноги.

Підхід до Чортового Горла


Стравохід


В самому Чортовому горлі не було як фоткати. Ось фотки вже після нього. Розслабуха після масажу всього тіла


Печеру Млинки відкрили випадково. Багато років тому тут добували камінь. На млинах його перетирали в порошок і так робили алебастр, аналог вапна. У шістдесятих роках в одній з каменоломень виявили природнє продовження підземного ходу. Це і була печера Млинки. Наступних кілька десятиліть печеру активно досліджували та розширяли. Зараз її довжина складає понад п'ятдесят кілометрів.

Вхід в печеру Млинки знаходиться прямо в скелі


Машину залишив в селі і сюди пішки


Ця зала штучного походження, видовбана в скелі


А це вже природнє продовження


Всередині печери




Зі Львова в Млинки їхати якихось три години. Дорога через Тернопіль люкс, без ям. Якщо є час то можна перепочити та розімнути коліна на одному з чисельних Тернопільських замків в Микулинцях, Теребовлі, Чорткові і так далі.

Чудовий арочний міст в Теребовлі прямо попри дорогу


В'їжджаємо в село Млинки. Хату Бориса Гори впізнати неважко. Вона, як і сам Борис, самобутня, автентична та неповторна. Перед нами наче повстала козацька Хортиця. Подвір'я оточене дерев'яним частоколом, заїзд через фортечні ворота попри високу вежу. На ній, звісно що, майорять українські прапори. Всередині обійстя нас зустрічає слов'янська свастика, статуя Сварога та місце для «кохайтеся чорнобриві, та не з москалями». В будинку Бориса Гори можна переодягнутися, взяти напрокат спорядження чи навіть заночувати. Головне не вмикати російський шансон.

Фортеця Бориса Гори


З таким контингентом в селі без фортеці ніяк


Мусів перепаркувати свою "сраку" сюди


Беремо комбінезон напрокат


А я - не москаль :)


Печера Млинки доступна цілий рік. Взимку тут тепло а влітку стоїть приємна прохолода. В перервах між походами в печеру Борис Гора ще водить групи в Карпати, відписує у ФБ та радіє всім адекватним гостям. Так що пишіть, дзвоніть, лазьте!

Нам в печері Млинки дуже сподобалося!


А як вам така фізкультура?
#108
Ви круті! Це перший звіт з діючого кабельного колектора у Львові. А ця мотузка вже прямо як прапор Експлорера. Де вона тільки не була! :)
#109
Andrey Kiryanov і я видаємо вже другий том книжки по збитих літаках ДСВ в Україні. У ній розповідатиметься по наші знахідки в 2020 році а також про Музей Загиблих Літаків.

Книжка повний ексклюзив! Такого в Україні ще ніхто не робив! За попередню книжку ми отримали подяку від національної бібліотеки. До речі, до кожного примірника йтиме маленький кусочок літака в подарунок!

Ціна книжки 300 грн. 150 сторінок, колір, тверда обкладинка. В магазини книжка не піде, лише по передзамовленню! Не проґавте свій шанс! Замовляйте вже і зараз! Для цього просто напишіть коментар а я занесу собі в список. Забрати книжку можна буде або особисто у Музеї або Андрій вишле новою поштою.

Хто бажає може також замовити і перший том книжки. Комплект зі знижкою 450 грн.

Замовлення приймаються до п'ятниці 12 березня. Далі книжка піде в друк.

Ось пару світлин








#110
Дякую. Нам в той день взагалі везло. Куди б не приїжджали всюди все вдавалося. Скоро буде ще один звіт ;)

А тим часом надибав відосік цих вітряків з Дрона

#111
Ні. Чомусь на всіх що я бачив тільки механічні.  Не знаю чому. Є значить нюанси в ультразвукових . Наприклад робота в слабкий вітер, бруд чи обмерзання
#112
Загадка: Назвіть місце де у вітер стає жарко? – Правильно, це вітряк що виробляє електрику. Коли він крутиться його нутрощі нагріваються і навіть взимку тут залишають відкриті вікна. Один такий вітряк виробляє до 600кВт в годину. Множимо на ціну кіловата і розуміємо що це дуже навіть цікавий об'єкт для екскурсії. А ще ми попали аж на його дах.

ВЕС Зборів


Ласкаво просимо на екскурсію всередину вежі


Всередині гондоли вітряка


+65м від точки старту. Дах гондоли


Ціна б/у вітряка не така вже і велика: ~100тис доларів. Але щоб його сюди привезти, встановити та виробити всі дозволи потрібно заплатити ще в кілька разів більше. Та навіть попри це окупність вкладень орієнтовно до п'яти років. Залежно від вітру.



Конкретно цей вітряк двадцять років стояв десь на полях Баварії. Потім німець замінив його на новіший та потужніший, а цей продав в Україну. В нашому кліматі його віддача за рік десь 40% номінальної потужності. Але навіть це вдвічі краще за сонячні панелі. Їх віддача ще нижча.

Наверх лізти далеко. Тому Ревка для ривка!


Драбина нагору


Заходимо всередину. Тут внизу розміщено блок керування. Тобто вітряк працює без участі людини. Сам повертається за вітром, сам міняє кут нахилу лопастей, сам стартує і зупиняється. В сильний вітер лопасті ставляться кромкою до потоку. Так їх не поламає. В Слабкий вітер навпаки, лопасті максимально затримують потік повітря.

Початок екскурсії


Сніг почищено, двері відкриті. Все для туристів


Блок керування всередині вежі


Перше на що ми дивимося це вверх


Ого! Троха є що лізти


Переводимо погляди вниз. Табло блоку керування


І це хтось має читати?


Контролери всередині блоку керування


внизу блоку керування стоять конденсатори для компенсації реактивної потужності кабелю


ну що, полізли нагору?


Висота вежі 65м, це два дев'ятиповерхових будинки. Підйом наверх по драбині. На більших вежах ставлять ліфти, але це не наш випадок. Нагорі вежі є гондола в якій стоїть редуктор, генератор і гідравліка. Тут можна ходити не згинаючись. Насправді генераторів є два. На малу і велику потужність. Редуктор потрібен щоб повільне обертання лопастей перетворити в швидке обертання генератора. Вироблена електрика поступає вниз до трансформатора і далі в енергосистему України.

Подумаєш, двічі піднятися на девятий поверх по драбині


Співчуваю тим що знизу. На них летів весь бруд з взуття


Час від часу робимо зупинки і відпочиваємо


Підлазимо під платформу що обертається


Емоції як після першого сексу!


Всередині гондоли. Червоне це кнопки аварійної зупинки. Година простою генератора коштує кілька едсятків тисяч гривень. Тому краще ці кнопки не натискати


Клімат-контроль гондоли


Ну і вид на гвинти що обертаються. Це просто неймовірно! Така потужність! В кінці поста є відео зсередини як вони крутяться


Конкретно в цей день була відмовила гідравліка що регулює кут нахилу гвинта. Його ремонтували тому вежа була відчиненою. Навіть справні вітряки вимагають регулярного обслуговування. Банально нападає лід на давач вітру і він перестане обертатися. Чи щось відмовить в автоматиці.

Електропривід автоматики редуктора


ПОчинаємо перший такий РУФ!


Це вам не на девятиповерхівки лазити!


Крутіше цього може бути хіба що заруфити літак в польоті!


Гондола це та частина вітряка шо знаходиться нагорі. Вона зроблена зі склопластику і в ній розташовується власне генератор що виробляє електроенергію. Всередині гондоли запросто можуть розміститися до п'яти людей. Тут тепло, є два вікна і люк на дах. Поверхня гондоли рифлена та з поручнями. Щоб випадково не зірватися і не впасти.

Дах гондоли


Давач вітру. Ключовий давач для роботи вітряка


Перехід з гондоли на трубу що веде вниз


Вид з центру на зад гондоли. Там в кінці відтривається вікно щоб лебідкою подавати наверх деталі


Вид з заду гондоли в сторону гвинта


Накричалися, нафоткалися. Пора спускатися


Па-па гондола! Дякую що пустила і випустила!


Попри те що була зима вікно коло лопастей було привідкрите. Через нього всередину поступало свіже холодне повітря. Ще б пак. Згідно даних контролера температура мастила в редукторі 55 градусів. Це як хороша батарея в будинку. Тільки от дуже шумна батарея. Всередині гуде, аж приходилося кричати.



Уявімо собі шо почалася затяжна війна з Росією. Ми залишимося без імпортного вугілля, газу та атомного пального. Можливо вони ще пустять ракети по наших електростанціях. Та електрика в Країні все рівно буде. Тому що в нас є ГЕС, ВЕС та сонячні станції. Автономність та роззосередженість є їх основною перевагою! Екологія це звичайно що добре. Але мати електроенергію яку потенційний противник не може в тебе легко відібрати це стратегічно важливо.

Наша команда


Дякую Vergaz і Вані Акимову за чудову компанію. Сподобався звіт? Поставте спочатку плюса їм, а потім вже мені. Без них цієї вилазки б не було! Це їх ідея та реалізація. А я так, інженерні війська. :)

ПС: Якшо "монтер" читає цей звіт то прошу пробачення за бруд зі шкар який міг лишитися. МИ чесно та добросовісно витирали ноги. Просто відлига :(
#114
Всі Львівяни знають що сніг скидають у Полтву коло памятника Міцкевичу. Ось відео як потім ці брили снігу пливуть по Полтві так ніби по річці в Антарктиці! Завжди хотів це побачити!



Але не всі Львівяни знають що дно Полтви викладено бруківкою. І то Всюди!!! Так його менше розїдає "вода". Але через це дно дуже слизьке. Тому якщо впадеш у Полтву то вибратися назад без шансів.

Я якось звик до цієї бруківки. Але хто тут вперше то дивувалися!


А так то сьогоднішнє танення снігу на рівень води в Полтві особливо не вплинуло. Все було як завжди. Тільки трішки туману.

Додам пару фоток як воно там зараз.

Багатостраждальний залаз


Сніг на сходах у Полтву це щось новеньке. Гарно проїхався.


Лопата скидачів снігу


Полтвяний спророкував що скоро у ВодокАналі будуть великі зміни!


Прокладаємо у Полтві домашній інтернет


Наша команда + інтернетчик  з бухтою дроту за кадром


У полтві страшний Туман. Щось сфоткати дуже важко


Сучасна врізка в старий колектор


Вивів чиновників на слизьке :)


Їде потяг, треба десь сховатися


На цій ділянці змінили русло Полтви коли будували йОперний театр


Попереду вихід коло фонтану


Всі дружньо йдемо дивитися на сніг


А ось і він!


Маріїнська площа


І так само назад. Бо всі виходи засипані снігом


Моя група


Па-па, Полтвяний. До зустрічі! Дочекаємося нової влади у Львівводоканалі!


Найкращий спосіб очистити з себе залишки Полтви це прийняти снігову ванну


Ну і скидання снігу нагорі. Всі лопати поламали, прийшлося екскаватором вивозити
#115
Дуже гарний та обширний звіт зі станції у попередників. Але фоток з бомбаря чомусь нема. А що то за станція без бомбосховища?

Охоронець подумав шо то охотніки приїхали. Шкальнув в нас цигарки і сказав же би ми тільку по цистернах туйво не стрілєли


По цистернах ні. А по хоперах можна!


Тільки я це подумав, як з-за кута появився гоп-патруль


"Каемки єсть? А як найду!"


Прийшлося терміново евакуйовуватися в бомбарь


Герму зрізали і віднесли в найближче село у сарай


Залишки вентиляції


Звісно що бомбарь, як і сама станція, закинутий та розхабарений. Але викладу пару фоток для повноти картини що там таке колись було.

Помещение №1


№2


Вони мене вже і тут шукають!


Помещение №3


Карта сховища. В мене теж на Бомбарі стоїть :)


Завжди прикалювало що клапани ставили саме в параші. Заходиш, опускаєш ту ручку клапана і вже аж після цього готуєшся до бомбового удару.


ФВУ зрізали


ВанЯЯЯ! Ходи сюди. Я тут знайшов ящик з хабаром! Поможеш занести в Джимміка
#116
Пройшло рівно два тижні з моменту публікації цього звіту. Приємно що він зайшов і на Експлорері, і загальній публіці. Дуже дякую всім за плюси(реально я стільки за раз ще не отримував) а журналістам за поширення інформації! :) Весь нет ряснів фотками з великим жирним лого Експлорера :)

Ну і кілька прикладів з преси


ЗахідНет


1+1


Ну і ми хочемо повторити! Тим більше досвід вже є!
#117
Покищо найвища наклейка Експлорера. Звіт тут.





Ну і привідкрию секрет. Після польоту наклейка опинилася у дуже цікавому місці. Звідки, поки що, нікому не вдалося її забрати :)



Згодом додам сюди ще фоток з пригод цієї наклейки.
#118
Можна подивитися тут



Давач стоїть коло трамвайного депо. Максимум ввечері +16 градусів. Мінімум зранку +11 градусів. Вдень температура стабільна :)

Тішимося поки воно є. Бо ЛьвівВодокАнал вже в курсі і може це щастя демонтувати.
#119
Дуже крутий похід і звіт також. Проплюсив.

Чому крутий? Бо хлопці перші пройшли від Депо на Сахарова вниз аж до Стрийського ринку. Цю ділянку до них ще ніхто не ходив! Всі доходили до яйця і розверталися.

Тепер реально здійснити найдовший похід Полтвою. Зайти на Сахарова а вийти на кільці Чорновола-Липинськогго.
#120
Цитата: Bottlehunter від 10.02.2021 21:25:16
Не переживай, зараз практично все можна підлікувати/реабілітувати, головне твоє бажання. Тут на форумі є історії схуднення від Голема і Зєлі, може щось звідти почерпнеш для себе.

І ще Зеленого і Інкогніто

Дуже співчуваю що таке трапилося. Коліна це серйозно. Але бачу ти взявся за це раніше ніж не зміг встати з ліжка тому все буде добре. Бажаю успіхів і одужання!