Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#1621
Цитата: Bottlehunter від 16.10.2013 14:17:27
Журналісти з ЛТБ просять аматорське відео з колектора (будь-якого) для недільної інформаційної програми. Хтось може допомогти?

Ми два роки тому провели журналіста і оператора ЛТБ від Липинського і аж до памятника Шевченку. Йшли ми довго, вони все методично і скурпульозно знімали на камеру з великою лампочкою зверху. Хай шукають в себе в Архівах. Якшо, звісно, вони не затерли і не перезаписали зверху якоюсь програмою вітань :) В них таке часто буває.
#1622
Цитата: RomanMural від 15.10.2013 20:46:34
Доброго дня всім! Принято через знайомих шукати роботу. А як це зробити якщо люди не має знайомих у Львові? Цікавить не підробіток а дійсно робота.

А що ти вмієш робити? На яку допомогу ти очікуєш не написавши резюме і не розказавши про себе?
#1623
Можна. Але буреломом.

Ось карта


Хтось промаркував Бескиди, але так шо маркування можна знайти тільки на вершинах і в селі. Стежки він також не чистив. Так от, Маршрут 13 через Параску, потім він Йде до гори Кривий верх. Туда Дорога цілком нормальна і промаркована. Далі падаємо різко вниз, Переходимо на Хребет Середній. На самому хребті дорога є. З Хребта Середній є на карті Перехід на Високий Верх Сопітських полонин. Але на Карті Сколівських Бескидів там написано "Нетрі Громового Лісу", оптимістично! Але знову ж таки. Ніхто тудою особливо не ходить, так що стежки там чисто умовні. Зрештою, на фотках видно і рельєф, і самі місця. Повна карта тут

Зараз Я б йшов на 3 дні. День перший: Параска, Кривий Верх, Спуск вниз. Ночівля. На 2 день підйом на Хребет Середній, перехід на Сопітські Полонини, Ночівля. ну і спуск вниз і добирання до Льоваа без машини - ще один день :) Влітку коли довгий світловий день можна встигнути за 2 дні.
#1624
В мене теж Хром і 64 біта віндовс. Частина картинок з ПЗК теми не відображається :(
#1625
Цитата: RoMeL від 11.10.2013 20:48:17
Максимум Online сьогодні: 293. Максимум Online: 293 (Сьогодні в 15:43:36)

Форум справився з нагрузкою:


Дивно. Мені в пятницю ввечері кілька разів виводило повідомлення що пеервищення ліміту :(
#1626
Кинув лінк на тему про ПЗК в ЗІК. Нехай народ читає і знає де він проходить. Тим більше люки і вентшахти які ми досліджували ще тоді, в 2009 році, були відкриті і до вчора їх ніхто не закрив. Правда тема стара, дійсні лінки і фотки тільки на Пікассу. :(
#1628
Цитата: Ioan85 від 11.10.2013 15:08:41
Пластикові люки можуть і поспливати під час серйозних дощів...

Бетонні і чугунієві вода теж непогано піднімає ;)
#1629
Якщо здати чугунієвий люк, то за ці гроші можна купити пластиковий!!!! От і вирішення проблеми крадіжки люків.

Чугуній по ціні лому йде по 2200 грн за тонну, при вазі легкого люка 200кг, виручка стане 440 грн. А пластиковий легкий люк в епіцентрі коштує 250 грн. А з спеціальним ключем 330грн. Мерія ще заробить! Якщо я помилився в розрахунках, заперечте мені, будь-ласка.

Так що якщо посадовці дійсно хочуть боротися з проблемою, нехай закочують рукава і міняють люки. Їх вже точно ніхто на лом красти не буде.

#1630
Шкода Хлопчика і бабусю. Знаю шо то таке є мала дитина, втримати її на місці неможливо.

Згадуючи своє дитинство в далекі 90-і, відкриті люки були повсюди: на теплотрасах, каналізаціях, дренажні. Ми часто любили там бавитися, де можна залізти влаштовували "штабіки". Звісно шо ЧП могло статися з кожним і з нас, та й ставалися напевно глобально по Україні. Просто тоді ЗМІ ше не були так розвинуті як тепер.

З іншої сторони ЗМІ часто драматизують ситуацію: ми ж якось вижили в радянських дитсадках де цвяхи стирчали з лавок, в школах з обов'язковими нормативами по фізкультурі, розбиті і гнилі турніки на подвірї, купанням в карєрах, лазання по старих заводах де все трималося на соплях, чай в столових набивали в чайники методом опускання останніх в виварку з чаєм, в гуртязі щурі бігали по ліжках зі спячими студентами. І нічо :)

Маю шрам на чолі з вини виховательки і стільчика, 4 роки. Потім в 5 років інша вихователька вилила мені тарілку з капусняком на голову, досі не люблю капусняк. Потім 2 клас школи, в столові хтось штовхнув хлопця який ніс гранчак з чаєм - кипятком, ледве тримаючи його в почервонілих пальцях. Вміст гранчака опинився в мене на спині. Згадую як ми переходили річку коло Борислава по трубі теплоцентралі, висота 10 м . Зараз цього б не наважився зробити.

А зараз вихователя виганяють з садіка якщо вона вдарить дитину, фізкультура факультативний предмет, дитячий майданчик за рівнем захисту громадою поступаєтсья тільки церквам і капличкам.

Дуже невдале місце для падіння. ПЗК в цьому місці доволі швидкий і повноводний. Колись ми спускалися трішки нижче по течії. Вільного місця для перебування людини в трубі майже не було. дуже б не хотілося щоб хлопця знесло туди... :(
#1631
З радістю б приєднавсі але цих вихідних мене у Львові не буде. Але дякую за інфо, загляну якось так.
#1632










Сопітські Полонини один з небагатьох кусків Сколівських Бескидів куда ще не прознакували туристичну стежку і не облаштували місце для кемпінгу коло Водопаду. Тут відчуваєш себе майже як в незайманих Карпатах наодинці з природою. Сопітський водопад висотою 8  метрів є другий по висоті в Сколівських Бескидах. Але вражає він насамперед красотою. Краєвид з полонин надзвичайний, від Стрия, Урича, і Тустані до Параски, Пікуя і Боржави. Правду кажучи, не думаю що після опублікування цього звіту народ масово почне відвідувати Сопітські полонини і водопад. Їхати в село Сопіт потрібно жахливою дорогою, маршрутки зі Львова навряд чи їздять, а сам підйом на полонини йде закинутою та зарослою старою лісовозною дорогою. Так що вони довго ше залишаться затишним кусочкою незайманих Карпат для справжніх цінителів.







Село Сопіт, звідки я рекомендую починати похід, знаходиться посередині дороги з Верхнього Синьовидного до Східниці. З Траси Львів-Чоп в Верхньому Синьовидному або дубині слід звернути на Корчин, далі проїжджаємо Крушельницю, Підгородці і от він Сопіт. В самому селі переїхавши міст через Стрий звертаємо ліворуч і головною дорогою їдемо аж до переїзду через річку. Тут можна або залишити авто або проїхати ше кількасот метрів до будинку, звідки й почнеться маршрут.





Хребет Сопітських Полонин прямо перед нами. Ліворуч є невеличкий підйом на відріг хребта і далі по ньому весь час на південь старою лісовозною дорогою. На Горі Вари беремо на захід і опиняємося на Полонинах. По Сопітських полонинах йде вузенька протоптана стежка. Найзручніше місце впасти і поїсти, на мою думку, в кінці полонин. Тут є вода з джерела і найкращий краєвид на всі Сколівські Бескиди.








Далі піднімаємся на гору Високий Верх і звідси струмким спуском йдемо на північний схід. Такою ж старою лісовозною дорогою через десяток дрібний галявин виходимо на останню і найбільшу галявину безпосередньо перед селом, зоо метрів від хати. Щоб вийти на водопад потрібно спуститися в найнижчий край галявини. Там далі водопад можна знайти вже на слух.









Галявина коло водопаду чиста і незасміченя. Сам водопад знаходиться в каньйончику, спуск в який доволі стрімкий і небезпечний. Якщо не дуже спішитися, збирати гриби по дорозі і все таке, маршрут долається за сім годин, 12 км. Набір висоти 700 метрів. Від траси до села їхати приблизно годину на автомобілі. Якщо є час можна ще відвідати найвищий водопад Сколівських бескидів - водопад Лазний,10,5м і залишки недобудованої ГЕС, вони вражають!







Звіт з Сопітських Полонин 2009 року

Всі Фото
#1633
"Почалася прогулянка з маленького затору біля залізничного переїзду в Запитові. Його саме ремонтують і автомобілі рухаються тільки однією смугою, по черзі."

Рагульський переїзд. Його перманентно ремонтують починаючи з 2009 року. Два роки робили три метри залізничного переїзду, в результаті виклали його бруківкою. Весь цей час люди обїжджали його боком і витрачали по 20 хвилин часу. на Євро переїзд відкрили. Пройшло Євро, переїзд знову закритий. Що вони там роблять - неясно. Гроші напевно відмивають. Два тижні тому я бачив шо один робочий гордо малював паркан на переїзді. :)

Театр абсурду. Припускаю що працівниця переїзду пішла в декрет. Вуйки вирішили переїзд на цей час закрити шоб хтось інший не зайняв її місце. Ну і під шумок змінити кілька разів покриття дороги, перемалювати парканчик, все за державний кошт звісно.
#1634
Фотодроччери біля сцени вчора в Зеньковецької. Одне діло коли фотокореспонденти фоткають для газет, а інше - коли всі кому попало з гавно-мильничками як в мене починають попід сцену один поперед одним бігати, заважаючи дивитися тим, хто в перших рядах.
#1635
До нового року вакансій немає.
#1636
Я ще в неті зустрічав такий рецепт :)
Соррі за нецензурщину.  ::)
#1637
Фото надав Комендант

Давидів


Сихів


Повнорозмірні фотки тут
#1638


Пропоную опис ще одного одноденного походу в Гори недалеко від Львова, основною ціллю якого є побути якнайдовше на сонці на висоті, аби трохи засмагнути перед довгими зимовими вечорами. Ну і пройтися Карпатами, побачити краєвиди і вернутися назад. Тобто на цей маршрут файно йти в добру погоду. Великим плюсом є добирання. В Камняку півтора години їзди власним автотранспортом, тричі на день ходять маршрутки з Львова ну і до Колії недалеко. Гора Лопата відома тим, що тут наші дали тягла німцям





Так от, перед Сколе як їхати зі Львова повертаємо ліворуч по вказівнику Камянка. Далі проїжджаємо КПП, кажемо шо ми в гості до знайомих з села і нічого не платимо, водоспад ну і саме село. Залишати машини рекомендую в центрі села коло Церкви. Тут їм точно ніц не буде + це найкраще місце шоб вернутися до них назад.









Зібравшись йдемо далі прямо по дорозі в напрямку на південь до перевалу на село Сукіль. Проїхати дорогою можна практично будь-яким позашляховиком. На перевалі звертаємо праворуч і йдемо в сторону хребта Зелемянки. Дорога далі автомобільна, але вже не така якісна. Зблудитти важко. Є одне місце де дорога розгалужуватиметься. Правильний відріг – правий. Лівий виходить на гарну галявинку ще ми піджирали, але з галявинки треба потім ломитися по хребту напряму вгору до основної тепер вже стежки.







Ще година ходьби і ми нагорі Беньки. Звідси відкривається шикарний краєвид на 270 градусів. ҐорҐани, Високий Верх, Тростян, Боржава, Пікуй, місто Стрий ну і звісно Параска. Куди без неї. Сюди, також, можна піднятися коротшою дорогою з Камянки, на карті сині стрілки. Для цього при переїзді річки потрібно повернути праворуч.









З Беньок пряма дорога на Лопату, півтора години ходу. Гора мутна заросла лісом, тому її траверсуємо. На Лопату виходимо майже без підйому. Тут Хрест і викопані гільзи. А також кавун який ми винесли з собою по приколу :) Звідси також можна йти вниз прямо в село, або більш пологою стежкою яка дублює маркований підйом зі Сколе. Недалеко від Лопати є гора Кудрявець з якої є агрний краєвид на місто Сколе.







Ми спускаємся довшою дорогою. Півтора кілометра йдемо вниз маркованою стежкою. Далі поворот праворуч на менш втоптану стежку і попадаємо на відріг хребта. За кілометр стежка переходить в автодорогу і виходить в село. Щоб не вертатися до машин назад, рекомендую зрізати по азімуту в напрямку церкви.







Ми йшли з 9 ранку до 6 вечора. Це з двохгодинним привалом на обід, збиранням грибів і поїданням ягід. По треку вийшло приблизно 15 км.





Всі фотки тут
#1639


Яйко Ілемське – одна з найближчих до Львова Ґорганських вершин, 130км по прямій іприблизно 1700м висоти. На Яйко веде маркована стежка з Мислівки. Але недавно змило міст і пройти цією стежкою важко. Хіба що переходити Свічу вбрід. Інший варіант – йти або їхати до Миндунку і ломитися на Яйко звідти. Скажу чесно – без машини до Миндунку з Мислівки добиратися годин чотири, так шо Одноденного походу не получиться. З автом – зовсім інша справа, пів години їзди від траси, проїдуть навіть Жигулі.





В Миндунку повертаємо ліворуч і їдемо до переїзду річки. Якщо нема загрози дощу – можна проїхати ще кілометр –два.Наступна точка – роздоріжжя коло річки і старого лісовозного моста. Стежка праворуч (на карті синій штрих пунктир) є найпологішою але і найдовшою. Ми тудою не ходили. Натомість ломанулися напряму попри потічок. Стежки там особливо нема, йдеш по лісу або по потічку. Зато ненудно і відносно терпимо стрімко. Весь час попри потічок і виходимо на синю стежку а потім на головну дорогу якою спускалися вниз. Далі підйому майже нема, полого йдемо по відрогу аж до галявини перед Яйком.





Тут мона напряму на вершину, по ЖПС 800 метрів. Або траверсом на марковану стежку і тудою. Вниз ми спускалися по лісовозній дорозі, рівномірно стрімко вниз, позашляховик проїде в обидва боки. Далі внизу назад до машини. Якшо підніматися сюдою – головне не пропустити поворот направо вверх.









З Миндунку на Яйко нам вийшло 3 години підйом і дві спуск. Разом з три години на добирання туда і назад автом. Вклалися в один день. Орієнтування відносно просте: ми весь час були в тумані, ніхто раніше сюдою не ходив, маркування нема, карту місцевості знайшли кимось загублену аж на вершині Яйка, але вийшли без проблем, отримали масу задоволення і не блудили.



Всі фото тут
#1640
"А де то я не знаю ???"

Офісний центр який будують наближені до Софт Серву люди на Садовій