Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#561
І то і то :) Екскурсійний маршрут справді великий. Ось сайт

Поки він там шось чесав по польськи ми ходили і роззиралися навколо. Але далеко не відходили.


Як бачимо тут є кільце кудою ми і лазили. Все навіть тут не обійшли, не кажучи вже про закриту його частину. Ну і поруч є ще одні екскурсії. Навіть більші ніж ці. Але ми туди не попали, час був незручний.

#562
Важко зараз уявити що у міжвоєнні роки Німеччина серйозно боялася агресії Польщі. Доказом цього є тридцятикілометрова лінія оборони на між річками Вісла та Одер. Її почали будувати в 1932 році і проект курував сам Гітлер. На момент другої світової війни вона була одна з найсучасніших ліній оборони в світі. Крім ДОТ-ів та вогневих точок ця лінія ще включала підземні тунелі з залізницею, автоматизовані склади, госпіталь. Місцями залізниця пролягала до 40м під землею.



Перед тим як перейти до самої лінії ось трішки історії. Після поразки в першій світовій війні Німеччина була обкладена тяжкими виплатами(репатріаціями) на користь Франції та інших країн. А ще країну роздирала тяжка політична та економічна кризи. Більше десяти років в Німеччині була велика бідося, німці почували себе безправними рабами у власній державі (майже як українці в 90-х). Натомість Польща навпаки, розвивалася та користалася з ситуації що склалася. Вони мали сильну і патріотично налаштовану армію, а також спірні з Німеччиною прикордонні території. Все як завжди.





Ця лінія оборони по німецьки називається Regenwurmlager (табір дощового хробака) а по польськи Międzyrzecki Rejon Umocniony, MRU. Так як зараз це територія Польщі, то я вживатиму саме польську назву. Лінія знаходиться на дорозі Берлін-Варшава коло села Борижин недалеко від кордону, є вказівник з траси.



Всередині одного з ДОТ-ів


Сходи вниз до основного тунелю


Скрябін тут колись зупинявся своєю Побєдою мандруючи на Берлін, старого залізяччя на узбіччі вистачає. Зрештою кращого місця для відпочинку з дороги годі й придумати. Лінія ця довжелезна, реальних 30 кілометрів ходів під землею і сотня амбразур назовні. Мала її частина зараз окультурена і там проводять екскурсії. Решта відносно-доступна для дикого експлору.

Залізо хоч і старе, але я навіть сьогодні не встидався би на такому підїхати під Малевич




Опілля там немає. Відгадайте що ж тоді привернуло його увагу? ;)


Скільки джимміків влізеться на таку переправу?


Так як на наступний день мав бути концерт Металіки, а нам(+ Васіч і Святодій) ще до тої Варшави пиляти і пиляти то ми обрали офіційний шлях. Даєш пару злотих і по культурних гвинтових сходах спускаєшся глибоко в освітлене підземелля. Я не буду зупинятися на детальному описі цієї лінії та екскурсії, в інтернеті є багато і всього по ній. Опишу лише свої враження. А вони дуже сильні.

Початок екскурсії


Недобудована частина лінії. Гітлер планував закінчити її в 1950-хх роках


Вентиляція


Німці курва


Кімнатка в ДОТ-і


Напевно тут був комутатор телефонних ліній






Спуск вниз до колії




Катушки з телефонним дротом


Це навіть не лінія оборони, а повноцінний військовий метрополітен. А як інакше назвеш тридцять кілометрів підземних ходів по яких прокладена колія і їздять електропоїзди? Є тут свої станції, стрілки та вокзали. Тільки от замість кіосків з шаурмою на поверхні нас зустрічають озброєні до зубів бетонні їжаки. Я колись туристам розповідав яка Лощина велика і як це технічно складно все було зроблено. Але в порівнянні з MRU Лощина це курсова робота студента перед тим як його допускали будувати цей бункер. Розмір тут більший, він сам є глибший а ландшафт місцевості складніший. Над MRU болотиста місцевість з озерами, мало би тексти. А в тунелі хоча й холодно, але сухо. Термометр на стіні показував лише 7 градусів все ще тепла. Зазвичай в підземеллях тепліше, коло 10-12 градусів.

Зразу видно шо колись тут не було Екскурсій і всі ходили дикуном


Найпоширеніше слово після "Х*й"


Німецькі написи коло колії


Станція. тут могли розминатися поїзди


Відгалуження в склад








Побродивши зо дві години по MRU ми добряче втомили ноги і обморозили литки. Крім тунелів ми оглянули ще величезні кімнати-склади. В свій час у них навіть працювала автоматична логістична система. Коли радянська армія зайняла цей об'єкт то вони ше довго не могли зрозуміти що це і для чого потрібне. А спитаєтеся як зайняли? Та дуже просто: валили вперед три доби без перепочинку. Німці, що воювали на два фронти, не встигли перекинути в бункери потрібну кількість солдат.

Цілком законно лишили тут нашу наклейку






На 1939 рік Польща умудрилася безнадійно відстати від Німеччини в технічному розвитку. У них навіть ще на той час існувала кінна армія гусар. То ж бункер німцям не пригодився. А от зате Союз пробував сюди вивозити радіоактивні відходи з Чорнобиля. А шо?! Глибоко під землею, нікого тут немає. Але потім, на щастя, заспокоївся з тим.

Кажанчики вже звикли до шуму туристів


Запусти сюди воду і буде тобі каналізація


Я ще чув теорію ніби то ця лінія оборони будувалася насправді проти Союзу. Як і аналогічна в Чехії. Але звучить це малоймовірним, враховуючи реальний стан справ в країні зРад на той час. Навіть у 1940-ому році великий Союз з неймовірними труднощами та нереально високими втратами зміг віджати півострів ханко у маленької Фінляндії. А в далекому 1933 році ще тільки починалася індустріалізація країни. То ж ні про яку наступальну міць не могло бути і мови.

Все, на вихід!


Якшо їхатимемо сюди на наступний раз то обов'язково візьмемо з собою електросамокати. Пішки MRU фіг пройдеш. Цей об'єкт робили Німецькі інженери, а не якісь радянські військовополонені. Тут всюди рівно, сухо і просторо, одним словом є де поганяти на електротязі. Звісно що частина ділянок є підтопленою, але їх небагато. А без самоката все за розумний час ітак не обдивишся. Екскурсія була цікава, хоч і по польськи. Ми мали вдосталь часу все обдивитися та перефотографувати.



До Svyatodiy: Графоманія лікується лише відрубаними пальцями. Так шо настрочив я і про MRU. Знаю твою думку про звіти з баянів. Але я отримав задоволення 😉 А хіба не в цьому сенс життя?
#563
Узгодив всі деталі. Паспорт беремо. Бо хоча в ті гори пускають без нього, але

"Правда, Явірник за пару км перед кпп. Я щось переплутав :) Але при мінімальному відхиленні при спуску попадаємо в Шибене"

Ось маршрут. На карта вода позначена в одному місці "Ночівля 1". Але всі ночують в іншому "Ночівля". Без скидання висоти і на південному схилі. Спробуємо і ми так.


Перший день йдемо під Стайки(червоний). Падаємо з західного чи східного боку. Де буде вода. У випадку емердженсі маємо запасний варіант ночівлі біля води на півдорозі.

Другий день синій маршрут. Там лютий жереп. Можна буде полазити по окопах, пошукати шось цікаве.

#564
От знаєте, приємно зустріти людина яка "любіт пріроду и знаєт поезию раднова края" :)

Ви писали про ДОТ-и. Маєте може якісь їх фото?

Ну і назагал дуже класний настрій звіту. Перегукується з геологами чи археологами як вони розповідають про молоді часи і тижні в полі. :) Так тримати!

А ще мені було його цікаво читати бо я є абсолютно холоднокровний до пернатих. Відповідно я ставив себе на місце людей що читають мої звіти по Полтву (каналізацію з гамном). І бачив цю тему їх очима :)

На рахунок українських болотяних черепах то знайомий купив таку на Краківському. Я йому приносив мишей зловлених на моїй фазенді. То ця черепаха їх зїдала зараз, разом з шерстю. От жадна сц..ка :)

Чекатиму наступних звітів!
#565
Вже традиційно ломимся на 14 жопня в гори. Звіт з минулорічної мандрівки тут. На цей раз буде hard core. Бо хочемо відвідати заросші та малоходжені місця. На весь інтернет лише два звіти звідти. Зате там є бункери по ПСВ.

План:
- Виїзд 12 жопня субота 8-00 ранку.
- 14-00 прибуття в Явірник, коло Щибеного
- Ломимся вгору
- 19-00 таборимся під Стайками


(с) фото зі звіту за лінком нижче


- 13 жопня неділя: лишаємо намети де є. Перехід до Микулески, огляд залишків фортифікації. Ночівля на тому ж місці

- 14 жопня понеділок: спуск до машин.
- Огляд ДОТ-ів коло Богородчан Ми ше не були в 3-и поверховому ;)
- Повернення у Львів

Попереджаю зразу: буде лютий жестяк. Хто продирався через триметрові зарослі жерепу а ще й в дощ той знає. Ось є кілька звітів звідти. Люди собі травмували коліна, губили палиці, багато матюкалися.



Звіт 1 і 2
Кілька фоток

Ночівля в наметах і вночі точно буде мінус. З собою обов'язково мати трекінгове взуття, дощовик, палиці та окуляри. Жереп часто травмує очі.


Нагору йде якась стежка, але на інтернет картах її немає бо тудою мало хто ходить. Так шо будемо шукати на місці. Дозволів від прикордонників не потрібно.

Додам кілька світлин. більше є в тих звітах. Але кажуть що чорні там все цінне вже позбирали. Я апарат беру.



Попередньо зголошувався Саннімен, Бригадир, Міша Le-i-3о, Діма Експлорер, може ше когось забув. Підтвердіть будь-ласка хто їде шоб ми порахували місця в машинах.
#566
Маленьке уточнення. Всі хто бажають йти на Презентацію по Полтві в цей четвер мають записатися тут

Участь безкоштовна ;)
#567
Не пройшло і 24 годин ;) Дякую Святу, Олі  і Саннімену за компанію! Ось прув що це саме ветеринарна, а не якась інша клініка.





#568


Приходьте, потусуємся, поговоримо про нашу рідну Полтву. Це буде просто лекція, в Полтву не йдемо. Заодно можна буде купити наші фірмові жилетки та книжку Туристичні Креативи за ціною автора.
#569
Фоткаємо знахідки за день


Неможливо навчитися їзді на велосипеді переглядаючи лише ролики на ютубі. Аналогічно неможливо навчитися користуватися металошукачем не вставши з-за монітора. В обох випадках потрібні практичні уроки.



В нашій країні, на жаль, людей з металошукачами часто називають «чорними археологами». Таке клеймо повісили засоби масової дезінформації на всіх, кому цікаво що там приховує земля. І це не дивно. Люди що не сидять перед телевізором це їх прямий збиток. Звичайно, малий відсоток шукачів і справді розкопує кургани та плюндрує могили. Але цих людей є дуже мало. Неправильно всіх мусульман в чамлі вважати терористами бо 0.00~01 відсоток цим займається.



Для чого мені здався той металошукач? Тобі шо, Полтви мало? Гм, та прикладів море. Пройтися по місцю падіння німецького літака, знайти залишки перебування Євреїв у Полтві, перевірити старі печери чи не жили тут бува люди або знайти ключі що випали з шортів під час пробіжки. І це все теж чорна археологія??? Очевидно шо ні поки ти не знайшов щось цінне. Далі когось починає жаба дусити, зразу тебе фоткають і викладають на Вартову Башту 1.



Металошукач для дослідника це такий же інструмент як і ліхтарик, шнурок з карабінами чи автомобіль з правами. Але ним потрібно ще навчитися користуватися. Варіантів є два. Або самому довго і нудно копати цвяхи, дріт, гусениці та інше сміття. І так крапля за краплею здобувати досвід. Або приєднатися до людей які цей етап вже пройшли і взяти кілька базових уроків. Що, як у випадку Golem 14 Лема, прискорить еволюцію в сотню разів.



Коло Львова був монастир, а де монастир там і ярмарка. А де ярмарка там і монета та їх п'яні власники. Наприклад Південний ринок існує заледве тридцять років, і то скільки люди там всього загубили. А якщо ярмарок існував 300 років? Та ще й у відкритому полі? Туди ми і зібралися копати.



«Чим раніше почнеш, тим більше за день встигнеш», - мій перший урок . Це стосується не тільки роботи, стосунків та відпочинку, але й копу також. То ж о восьмій ранку мої колеги вже ладували свої металошукачі.

-   «Ти новачок, копай всі сигнали!» - сказали мені та лишили самого в полі.

І поки я зі своєю Аською виколупував з землі старі цвяхи вони встигли взяти кілька монет за 10 хв. І справді тут місце козирне. Я не злюся і не заздрю що нічого не викопав. Моє головне завдання на сьогодні здобути досвід. А покопати на результат завжди встигну. Як я потім дізнався, люди шо копають весь метал підряд і здають його на металобрухт часто заробляють більше, ніж ті хто шукає лише монети. На полях і в Карпатах чорного металу є дуже багато. А ще його значно легше знайти та  збути.

В пісчаному грунті все файно зберігається


Ця штука дзвенить як золото


Порпаюся в піску. Дитина виросла, іграшки залишилися


Місцевий мешканець вийшов пасти корову і почав до нас приставати. «Се муя приватна власність, ідіт гет звідси!». Ми не стали сперечатися та відійшли в сторону за вказану ним межу. Цей чоловік нам пояснив що колись Чорні Рагулі перекопали йому весь город, лишили ямки і він тому тепер нікого не пускає.

В сусідному полі монеток було менше. Зате нас чекало продовження цирку. Цей мешканець привіз на скутері свою жінку Галю. Як вона на нас налетіла! «Ах ви ж іроди! Держава гине, заводи стоять а ви тут копаєте! Нє шоб піти десь працювати! Та щоб ви здохли як моя корова. Тільки про гроші думаєте, мільйони заробляєте. Нині свято а у вас Бога в душі немає. « Ну і в такому дусі. Ми з того щиро поржали і вирішили не псувати їй настрій. Шкода мужика шо має таку жінку, шкода жінки що має такого чоловіка який цілий день пасе одну корову, замість піти на роботу. Мають поле чудес, а навіть не спромоглися його обробити, обгородити чи продати.

За словами досвідчених це був доволі нетиповий вияв агресії. Напевно чорні їх справді дістали. Монастир позначений на всіх картах, от і їздять. Ми передислокувалися на поле коло мого дому. Тут нас точно ніхто чіпати не буде. На цьому полі колись рубали ліс, потім садили пшеницю. Були дві дороги якими їздили на кавалєрку. Зараз я тут зранку бігаю. На перший погляд це нічим непримітне поле в глушині. Та на моє превелике здивування на цьому полі були цілі розсипи монет. Деякі лежали навіть на поверхні.

За день ми не обійшли і половини цього поля


Як виглядає коп у новачка? Я йду зі своєю аською і пікає лише чорний метал. А поруч йде робо-коп і в нього монетка за монеткою. Підходжу я до нього і там де він показує пальцем моя асьська теж чує монетку. Питається: чого я нічого не викопую? Одним словом справа не в апараті, а в досвіді. Як його правильно тримати, як водити, на який звук звертати увагу, де і скільки копати, нюансів тьма.



Коли мені це все пояснили то я теж став монетки зустрічати. Небагато, але більше від нуля. В цій справі велике значення має точність визначення цілі та глибини в землі. Бо на одну монетку попадається десять корків, дротів і пляшечок з міндобривами. А ще чорний метал з отвором посередині дзвенить як золото. Відрізнити це сміття від монетки дуже важко, тому треба копати. Якшо ти новичок як я, то одна ціль займає пів години. Велика траншея, купу грунту навколо, пошуки що пищить серед цього всього. А профі практично за 1-2 копка вже мають ціль в руках. Ефективніше копаєш – більше викопуєш.





За день до копу я собі був думав «Копати це не моє. Я ж не азартна людина. Надоїсть за дві години, піду додому полежу собі, а вони най там порпаються в тій землі.» Але насправді час з 8 ранку до 7 вечора пройшов швидко. Ходиш собі на свіжому повітрі, чимось зайнятий, щось нове вчиш, в телефон не заглядаєш. Час від часу переговорюєшся з товаришами про знахідки. Мозг відпочиває, ти наповнюєшся спокоєм. Навіть на обід не сильно тягнуло.





Перед копом я був нагострив свою лопату. Виявляється що це було зайве. Гостра лопати може випадково зачепити ціль і серйозно її пошкодити. Тому краще копати тупою, але безпечною лопатою. Та й пальці на ногах ціліші будуть. Вввечері ми підрахували улов. На нас всіх поза п'ятдесят монет. Найстаріші це 1500-і роки, найновіша ювілейна 20 копеєк до пятдесятиріччя революції 1967 року. Основна маса була крейцери 1800-х років. Значить за Австрії тут був жвавий рух. Один мідний крейцер був еквівалентом десь 50 грн зараз. Загубив в полі дорогою з корчми і не дуже помітно. Другим великим пластом йшла перша світова війна. Багато патронів, шрапнелі, ґудзиків, пломб. Активних бойових дій тут не було, але хтось та й ходив. Для офіційної науки ці всі знахідки просто сміття, а для нас – радість!





Підсумовуючи: день був супер, я дуже багато навчився і навіть викопав кілька своїх монеток. Ми сюди ще раз приїдемо коли скосять сусіднє поле. Бо епіцентр монеток повинен бути саме там. Сьогодні Шумахер вчив мене їздити на Daewoo Matiz з коробкою автомат. Бо хоч апарат в мене простий, учень з мене ніякий але я з місця зрушив. Тепер значно впевненіше чуюся з приладом в руці.





Багатьох пошук з металошукачем приваблює можливістю отримати щось цінне і на шару. Майже як пошук грибів у лісі. Якшо обгородити цю ж ділянку парканом і запускати людей за гроші то кількість бажаючих упаде в рази. До шари я не звик. Напевно тому пошук скарбів це не зовсім моє. Але я дуже вдячний всім друзям за досвід та чудово проведений день!





А який був Ваш перший раз?
#570


Хоч ця фраза і означає «До побачення», але на суржику читається як «зупинися». Що я і зробив у місті Грац. Заїхати з Варшави в Хорватію можна і за день, як і зі Львова в Берлін. Але для цього потрібно виїжджати вранці, що було для нас анріал. Адже перед тим був концерт Металіки. То ж після довгих збирань, бронювань, прощань та обнімань я вперше за тиждень опинився сам на сам із трасою.

Альпініст та Піхотинець, прощання


Правильна тара для алкоголю


Ото Австрійці дають!


Їхати мені 12 годин, зайнятися особливо немає чим. То ж я спершу сумував, прокручував в голові події за тиждень, думав як писатиму звіт з Бункера. А потім вимкнуся і просто їхав. Є свій кайф в самотності. Робиш шо хочеш і як хочеш, ні на кого не потрібно зважати, ні з ким не потрібно узгоджувати спонтанні ідеї. До речі, на підході є ще два великих звіти 😉 з розводлом та хитанням, але ще проявляється плівка... А тим часом розкажу про місто де народився Шварцнегр.

Центр Міста


Мій готельчик. Симпатичний.


Базар як і в нас. Але циганів нема


А як же без хустки!




У Граці я був о 10 вечора, запаркувався майже в самому центрі, випив пива, витягнув польського кліща з паху та й завалився спати. Вранці пішов у розвідку. Грац це старе автентичне австрійське містечко, розміром як два Дрогобича. Тут все як було колись: справжній ринок в центрі міста, скляні багаторазові банки замість пластику, поважні дядечки читають газети на дерев'яній рамі зранку в кав'ярні. Туристів тут небагато, ціни помірні, люди спокійні. Але мене історія не дуже цікавила. А от шось посучасніше...

зустрічає при вїзді


Просто і зі смаком. наші на автошроті теж могли б таке зробити і скульптури для дитячих парків продавати






тут він спав




І в армії служив




Хоч і деревяний, але австрійський!


Кухня з того часу






Наша якась простіша і надійніша


А я завжди думав що це китайський винахід


Порівняння 1:1. Мязи звичайної людини і цього качка


Оригінальні речі якими він тренувався


Напевно найвідоміший його образ




Для порівняння зріст Шварцнегера і мій, 1.72м






Містечко Грац відоме тим що на його околицях народився сам Арнольд. Зберігся його будинок і багато автентичних речей. Зараз там музей. Ще від народження він був богатирем, потім цілеспрямовано качався. Емігрував в штати де власною працею добився успіху.

Двір будинку


Ну і дітвакам для яких навіть третій термінатор це старі нецікаві фільми, зробили такі от скульптури






Австрія!


Також поруч є величезна радіостанція. Побудували її ще в німецькі часи. У ангарах стояв передавач. Ця вертикальна мачта була антеною. Зараз радіостанція закрита на самонарізи. Через вікна проглядається масивний дизель розміром з автомобіль, узгоджуючий пристрій з антеною. Навколо кілька хатинок та поля. Гарна точка щоб заінсталитися на наступний раз. А сьогодні мене чекає Хорватія і море.

Будинок радіостанції


Вихідний передавач та узгоджуючий пристрій з антеною


Писало що це так катушка антенного контуру замаскована




на жаль все "закрито"


Вид в приміщення через вікно


Дизель. Соррі за погану якість. Всередину не було часу попасти


Тут загинув хлопака коли хотів вилізти на антену. Австрія, а все як і в нас.


Ось. Видно що вихід передавача напряму зєднаний з мачтою антени!


напис на одних з дверей радіостанції


Зараз радіостанція на повну потужність не працює. На антену навішали всякого сучасного мотлоху


тут навіть радіоаматорський гурток є, але в сусідньому крилі будинку, за офісами.


+5 годин і я на морі!
#571
Мав в понеділок розмову з Євгенієм Васильєвим. Це людина яка якраз відкривала і називала ці печери.

1) Він ходив по горах у 80-х роках коли весь Ключ був вирубаний і не було людей. Можна було лишити намет і тиждень до нього не вертатися
2) Він назвав ці скелі Острів Пасхи бо коли нема дерев вони виглядають як ідоли в Карпатах
3) Ті печери що ми знайшли вони теж досліджували. Це трьох і семи кажанів. Я в звіті вже виправив.
4) Прохідний двір знаходиться нижче коло озера. Пілігрим на хребті коло Хреста. В нього є точні координати якшо шо
5) Вони зробили топозйомку лише кількох печер. Також ще тоді бачили велику кількість печер які взагалі не досліджували. Є перспективні з хорошою тягою
6) Шукати печери найкраще в мороз. Тоді вони парують і їх видно здалеку.
7) В ті часи вони їздили сюди експедиціями. Тому печери з нарами найімовірніше лишилися з тих часів

#572
Дякую! Час під землею йде по інакшому. Ну і коли це тобі цікаво то все минає швидко. На рахунок протигазу я не впевнений. Ми ніби всі ітак нормально дихали. Єдине шо в цьому колекторі чомусь було гарячіше ніж назовні. Тобто повітря через решітки шо проникало здавалося реально холодним. Зазвичай в основній Полтві температура 18 градусів
#573
В неділю знову сходили в Полтву. Відвідали і цей колектор. Весь звіт є тут

Якшо коротко:

1) Старий польський колектор використати не вдасться. На вул.Промисловій і коло Окко його перетинають нові бетонні жолоби і забирають дві третіх обєму.
2) Далі вверх по течії він сильно замулений

А так то гарне місце щоб сховатися від цивілізації. Додаю кілька фоток тих що є в звіті сюди. Так шоб пост не вийшов таким сухим та сумним :)






















#574
В неділю хочеться прогулятися містом, відпочити. З часом центральні алеї набридають і ти починаєш шукати якісь дрібні вулички, маловідомі закамарки. Коли вже і це все відвідав то можна перейти на новий рівень, підземний. Пройтися тим же містом але в іншому вимірі. Але й тут є вже свої находжені місця. Цей звіт буде не про них. Ми перші за дуже багато років пройшлися старим польським колектором в сторону центру. Також ми дізналися що найбрудніша частина Полтви є на Погулянці, коло її витоків!

Ось короткий підсумок:

1)   Ділянка старого польського колектора від ринку Топпедо і до Липинського 50Б (Ніко захід) прохідна. Це десь два кілометри. Далі в сторону центру міста колектор дуже сильно замулений.

2)   На вулиці Промисловій та коло ОККО в колектор врізані жолоби під комунікації. Вони забирають до дві третіх його об'єму. Під час сильних дощів проїжджу частину вулиці Липинського може затоплювати. Хоча зливні решітки на цій ділянці в чудовому стані. Вода просто не встигатиме стікати вниз.

3)   Ці жолоби були зроблені в радянський період. Під час реконструкції дороги на вулиці Липинського можна було їх переробити. Це б відновило проектовану пропускну здатність цього колектора.

4)   Також ми пройшли проти течії всю вулицю Левицького аж до з'єднання вулиць Погулянка-Вахнянина. Востаннє ми тут були десять років тому.

5)   Це найбрудніша частина розвіданого колектора Полтви. Я ще ніколи таким брудним з мандрівки не виходив. Всі стіни колектора тут в сантиметрі білого слизу. Зі стелі звисають гірлянди бруду. З часом вони вкривають весь шолом, спину, рюкзак. На бортиках лежить сміття та екскременти в чистому вигляді, чекають наступної зливи щоб їх змило. Багато каміння, дошок. Про щурів я взагалі мовчу.

6)   В кількох місцях бортики поруйновані. В 2014 році хтось встановив оранжеву трубу яка наскрізь перетинає колектор на рівні пояса. Навіть Совєти пускали такі речі попід стелю. Цікаво як у них з дозволами на це?

7)   Після колектора на Левицького «туристична» Полтва на проспекті Свободи виглядала так, ніби її щойно поприбирали Керхером та підготували до приходу інспектора Фреймут.

Старий польський колектор


Решітка ззовні не можна було проникнути в колектор. найчастіше ставили у вязницях


Бетонний жолоб на вул. Промисловій що перегороджує колектор


Але пройти можна


А це вже жолоб коло ОККО. Тут тільки навкарачки


За жалобом в сторону центру


Перехід колектора на Левицького в яйце на Погулянці


Яйце на Погулянці. Все вкрите слизом


Колектор на Левицького в сторону центру. Теж слиз


Сподіваюся ви не залипаєте в телефон за столом? ;)


Врізка пластикової труби з кабелем в колектор. 2014 рік


Вихід з колектора на левицького в основне русло Полтви


Ліворуч йде фасад оперного. Ні тобі дубових паль, ні виходу в оркестрову яму.


Все почалося з цього репортажу. Він підняв багато питань, наприклад який стан колектора на Липинського в сторону центру? Ми(Brigadir, Gandza, Golem, Sunnyman, Stinger і просто Саня з бородою) вирішили це перевірити. Домовилися зібратися на 10 ранку коло ринку Торпедо, щоб побільше встигнути за день. Але самі знаєте, у Львові як не хресна хода то марафон. Тому купа доріг було перекрито, всі ми троха спізнилися.

Запаркувалися практично коло самого люка на території ринку. Люк знаходиться в кущах за парканом, нас не видно. Це міг бути ідеальний залаз якби навколо не було так нагаджено. Чесно, нам всім хотілося пошвидше спуститися в Полтву щоб цього всього не бачить та не нюхати.

Тільки совєти могли будувати колектор меншого діаметру нижче по течії ніж був до цього вище. Цих чотириста метрів до старого польського колектора нам прийшлося йти напівзігнутими у повній концентрації. Головне пошвидше пройти цю ділянку. Але пошвидше не дуже получалося. Місцями траплялися намули і вода майже переливалася через край бахіл.

Карячимся в радянському колекторі




Це перехід польського колектора (більший) в радянський (менший)






Води тут небагато. Але через сміття виникають "заплави". Бахіл якраз вистачає.


Далі стеля колектора піднялася як і наш настрій. З рівними спинами ми пошурували проти течії. Скоро минули люк коло готелю Вольтер в який я недавно спускав журналістів. За ним ще кількасот метрів до повороту вулиці Липинського і квадратний колектор переходить у яйце. Висота яйця навіть вища за стелю колектора, десь поза два метри.









Задзеркалля Полтви


перехід квадратного колектора в яйце




Обабіч колектора у великій кількості присутні австрійські керамічні зливи з клеймом Reiss. Це дозволяє певним чином датувати колектор. Також на цій ділянці ми виявили цікавий артефакт. Це була решітка яка закривала бічний злив. Схожі решітки ставилися на ділянці колектора по вул. Чорновола, де була пересильна тюрма. На жаль до сьогоднішніх днів дожила лише ця решітка. Основне її призначення було щоб в'язні не втікали у колектор.

Сюда що вапно з будівництва зливали?


Яйце далі в сторону центру


Для цього є смітники!


Тут колектор розбирали шоб щось пустити зверху. Але зробили все культурно.


Клеймо Reiss




Підходимо до вулиці Промислова


Тут є сміття, знову заплава




Автентична решітка що перекривала вихід в колектор


Видно отвори на стелі куди вона кріпилася


От і вулиця Промислова. Про це ми знаємо приставивши телефон до люка і послухавши ритм GPS міста. Наш колектор йде далі прямо по вулиці Липинського в сторону центру. Але його перпендикулярно перетинає дебелий бетонний жолоб. По жолобу, напевно, йдуть комунікації. Очевидно що так совєтам було простіше зробити, ніж кидати все під землею. Тут жолоб перекриває добрячу половину колектора. Далі буде ше гірше... Це створюватиме перешкоди дощовій воді під час злив і вона стоятиме на проїжджій частині. Цей жолоб зроблений з іншого бетону і значно пізніше основного колектора. Та й поляки би собі так не дозволили будувати.

Бетонний жолоб посередині колектора


Але протиснутися можна


Також в цьому місці після жолоба вливається менший колектор з вулиці Промислової. Це звичайна кругла труба. Поруч є два люки назовні.

Притока з вулиці Промислова


Крупним планом


Поруч є старий забутований колектор




Цю ділянку ми всі подолали сухі. Зазору між жолобом і водою якраз якраз вистачає щоб втиснутися у нього та не намочитися. Тут вже дно було порядно замулене. Далі проти течії намулу почало ставати все більше і більше. Форма колектора не змінилася, те ж яйце, але стеля поступово ставала все нижча та нижча. Тобто «земля» під ногами поступово піднімалася. Аж поки коло заправки ОККО колектор не перерізав ще один жолоб. На цей раз пробратися під ним можна було лише навкарачках. Що я і зробив.

Колектор на ділянці від вул.Промислової до ОККО


Видно що рівень води поступово піднімається


Решітка назовні


ще один жолоб. Довший і нижчий




Пройшовши ще кількасот метрів я по рації передав що вертаюся. Мулу ставало дедалі більше, спина так низько вже не згиналася. Для мене стало очевидним що кількість мулу буде тут тільки накопичуватися. І далеко я так не дійду. То ж висновок простий: колектор забитий мулом і перекритий жолобами. В цьому місці його пропускна здатність не більше 30 відсотків від номінальної.

За жолобом


Зараз я стою напівзігнутим так ніби мене пасуть чопи


Ще одна решітка і точка привязки до ЖПС




Кінцева точка куди я дійшов. Десь район державної служби охорони


Вертаюся назад. Там мене чекають


Ходьба по Одеськи


По дорозі назад ми знайшли смітник викинутий кимось в колектор. Зробити це можна було лише через люк. Куди дивиться поліція? Карячитися аж до Торпедо не дуже хотілося. То ж Бригадир запропонував відкрити один симпатичний люк. Майже з останніх сил я все таки переборов стару заіржавівшу завісу та перекинув кришку на траву. Люків на такій підвісці я ще не зустрічав.



Звідси дуже смердить хімією


Назад завжди швидше йдеться. Течія помагає.


А ось вже і вузький колектор


Знахідка! В нього ж можна Полтводендрони посадити!


Годинне відео Саннімена як ми верталися назад.


Як би ти не любив Полтву, а вилазити назовні завжди приємно. З посмішкою ми розсілися по центру клумби на кільці коло Епіцентру. Поскидали з себе хімзахист, пороздівалися, сушимся та засмагаємо. Заодно і спорядження підсихає. Машини навколо пхаються з усіх сторін, на нас навіть патруль не звертає уваги. Завжди хотів вилізти посеред клумби на якомусь кільці. 😊







Але це ще не кінець розповіді. Не втамувавши свою жагу до пригод ми з Бригадиром піджерли пиріжків на Словацького та ломанулися досліджувати інший малоходжений колектор по вулиці Левицького. Запаркувавши машину коло адміністрації ми відкинули з землі неважку металеву пластину та, як колись, по сходинках сховалися від людей. Тут собі спокійно переоділися та пішли проти течії в сторону Погулянки.

Вид від адміністрації в сторону Погулянки


Наші сходи


Як я вже писав, в цьому колекторі дуже брудно та неприємно. Зато води небагато і можна йти прямо по руслу. Минаємо зелений люк до Російського консульства, потім є розгалуження. Ліворуч вливається вода з вулиці Мечнікова. Там йде каскад водопадиків щоб скинути висоту. Діаметр яйця малий, але ходибельний.

Стеля колектора


Важко було зробити культурний стік у воду?


Ця притока давно вже не працює


Так ніби запхав камеру в раковину громадської вбиральні


Висюльки зі стелі


Крокодиляча голова


Що вище по течії то більше бруду. напевно тому що менше води яка б це все змила


Вихід до Російського консульства ;)


Тому і не можна їсти та втикати в телефон :) Насправді це фото показує що туалетний папір непогано розчиняється в каналізації. Якщо, звісно, зливати за собою.


Притока з Мечнікова


Красиве яйце!


Йдемо глянемо шо там в яйці


Далі йде менше яйце і каскад Полтвопадів


Йдемо прямо в сторону Погулянки. Невдовзі широкий колектор закінчується і перед нами просто яйце. Йти ним можна, не зносить. Потрібно руками триматися за стінки. А вони липкі та слизькі, хоч у фільмі жахів показуй. Ще через кілька метрів на голову я яйці ллється полтвопад. Пройти таку ділянку можна тільки в повному ОЗК. То ж я йду далі, а Бригадир залишається «охороняти» вхід. Після водопаду в колекторі з'являється невеличка кімната і скоби нагору до люка. Вдалині просвічується злиття двох менших колекторів з вулиць Погулянка та Вахнянина.

А ось і Погулянка


Відчуття ніби ти в шахті і ці каменюки це порода що впала зверху


Таке от шось незрозуміле біле вкриває всі бортики і плаває у воді


Яйце в сторону Погулянки


За Полтвопадом. Є вихід назовні чи спуск всередину. Залежно з якої сторони дивитися.


В кінці видно злиття яєць з Погулянки і Вахнянина


Ми доволі глибоко зараз під землею


Вертаюся назад тримаючись за ці липкі стінки


Без хороших рукавиць сюди зась!


Ось і вихід


Колись піднімалося питання «скільки джерельної води дає притока з Погулянки?». Відповідь: «Я не знаю скільки тут джерельної, але навіть з каналізацією води тут мало». Ми вертаємося назад. Практично одразу нижче входу колектор стає вищим. Можна йти по бортику не згинаючись. Тут також брудно, але вже не настільки. Зато трапляються розсипи чорного металобрухту у відносно великих кількостях. Таке враження що хтось регулярно його скидав сюди зверху. Ми, наприклад, на бортику знайшли сокиру та грубий кусок мідного кабеля. Це ще раз доводить що ніхто тут довго не був.

Востаннє я тут ходив в 2009 році з Fenriz i Zelia. З того часу нічого в кращу сторону не змінилося. Навпаки, решітки дощоприймачів часто забиті, свіжого повітря через них попадає мало. В одному місці колектор навскосяк перетинає оранжева труба. Напевно комусь треба було кинути кабель з одної сторони вулиці на іншу. От він і продовбав отвір в бетонних стінах колектора. Якщо так триватиме і далі, то в перспективі тут не буде як пройти, стільки труба та кабелів стирчатиме! Я не говорю вже про витік води та фекалій в навколишній грунт через ці отвори.

Закамянілий кусок дерева. Як він сюди потрапив?


Зруйнований бортик на Левицького


Ще одне руйнування і купа заліза


Чийсь гаманець. Пустий :(


Вулиця Левицького в сторону Центру


Обросла труба під стелею


Хтось врізав сюди кабель


2014 рік


Бокова притока чистої води десь в районі шостої школи


Тут вже колектор затоплює під сам верх і тому бруду менше


Агов металісти, чим ви там нагорі займаєтеся?


Знайшли сокиру


І кусок кабеля




Починаються повороти. Підходимо до центру міста


В основне русло Полтви ми прийшли як до себе додому. Вибратися з колектора можна по вузькому, сантиметрів 10 підводному гребеню. Це все що залишилося від бортика після минулорічних злив. Про руйнування ми неодноразово писали, за рік так ніхто не поремонтував. З гребеня можна впасти і опинишся вище пояса у воді (були прецеденти). Якщо яму не залатати то з часом вона тільки збільшуватиметься.

Злиття з центральним колектором коло памятника Грушевському


"Шагать по водє со мной"


Тут колись був такий же бортик як і на Мечнікова. Змило


Бригадир висунув цікаве питання: коли закривали Полтву, що було з мостиками? Роботи тривали не один місяць, люди якось мусіли ходити з берега на берег. Можливо в колекторі залишилися частини цих старих містків. Як мінімум для чогось же існують ці три щілини на місці клумби на Маріїнській площі....

Австрійська ложечка. Лежала в боковій притоці в центрі


Проспект свободи. Тут також бортик добряче підмило і скоро зруйнує. Чи не скоро...


Щілини над клумбою на Маріїнській площі. 3 штуки. Можливо тут був деревяний місток?




Вид на Полтву з-під Фонтану в сторону Оперного театру


Щоб менше вертатися до машини ми вирішили вилізти коло театру Марії Зеньковецької. Я надів фірмову жилетку «Дослідники Львова» і поліз першим. Не встиг я відкрити люк як почув «Оооо, дивися! Дігери з Полтви вилазять». Молода компанія подивилася на нас як на живу ілюстрацію новин з фейсбука, але обніматися не пішли. Ну дуже вже брудні ми були.

От для чого в Полтві потрібен шолом!


Ну а далі вже традиційне вмивання у фонтані та повернення назад тією ж дорогою, тільки по поверхні. Була вже 19 година, нині відвідали дві нові ділянки Полтви. Брудні, смердючі та страшенно задоволені ми ніяк не могли розійтися. Ще зо дві години просто сиділи в машині і ділилися враженнями.
#575
Обєднав три теми про закинутий Дрогобич в одну. А то сам в них путався вже :(
#576
Ура! Є компанія. @roy ти зможеш на машині якщо ще хтось захоче?
#577
Звіт супер! Дякую. Чекатиму продовження ...
#578
Ігор Чава з міської ради запросив нас вгості.

Є старі підвали по центру міста. Ось наприклад тут

Чи тут


Також я будуча малим пам'ятаю як вода вимила «підземний хід» неподалік фотоательє. Вхід в наші знаходиться неподалік вежі костелу. «ніхто не знає що там лазив якось мій друг але не далеко бо ... страшно)» Чогось видатного я не очікую. Буде те ж що і у Львові. Кілька кімнат максимум засипаних землею. Але все рівно цікаво, може старовина якась буде. Чисто теоретично мав би ще десь бути дренаж в центральної частини в річку. Щоб відводити воду за мури подібно як у Високому замку. На старих картах я знайшов хіба що річку яка зараз йде під землею під ринком в сторону ДСЮША. Теж можна глянути, але нічого великого там не повинно бути.





В другу половину дня в залежності від компанії ми можемо глянути шось по промисловості
Старий нафтопереробний
Полігон
Галлак
Очисні споруди 1 і 2
Автокрановий (робочий)

На крайняк є абандони тут і тут

Або полазити по баянах.

Поговорю з Ігорем, може нам покажуть Дрогобицький Мясокомбінат.

Одним словом буде чим зайнятися. 😊

Пропоную їхати машинами шоб могти нормально пересуватися по місту. Виїжджати зі Львова 8-30 щоб на 10 бути там. В мене є ще три місця.

Підписуйтеся!
#579
Так як на ЛАЗ я ні ногою, прийшлося взяти транспорт. :) Відео від прохідної попри адмінку і до крану. А потім назад. Все поросло кущами, мало що видно. Але є адмінка, вентшахти без жалюзів, забиті вікна в цехах, кран і будка охорони.

Туди


Назад


Ну і кусок прохідної туди



#580
купив нині штани від ОЗК, в народі "Елька". Дав дорого, 450 грн. Але зато не розлізуться як дешевші з Прой.юа.




Ці прослужили дві вилазки і їм хана. Розкелялися. Стали звичайними бахілами. таке враження шо їх вхтось дома клеяв. Прошивка теж не тримається