Messages

Антураж закинутостей приваблює не лише «дослідників руїн», а й музичних виконавців.
В цій темі пропоную викладати відеокліпи (хоча, по-моєму, всі я вже знаю), в які знімали на закинутих локаціях.

Минулого року «Океан Ельзи» представили відеокліп на пісню «В небо жене», який знімали у недобудованій поліклініці на... (подружка казала, щоб не розголошував, але після вилазки вже пройшло 5 років, тому думаю шо не образиться) Лук'янівці (м. Київ).
Це досить відомий абандон та й без координат можна знайти по карті. Головна фішка даного недобуду — купол, під яким повинна була бути водолікарня.

Ну і декілька скріншотів з таймлайнами.

Титри з назвою виконавця і пісні (з'являються згодом) на фоні куполу.


Нижня частина під куполом. А там я ще не бував. Може сходити ще?


Вакарчук на заброшці:)


P.S.: Був на недобуді в 2014му. Тоді півгодини никалися від бабульки, яка слідкувала за нами.  ;D
А ще запам'ятався лід на даху(!). Тримався за стіни, щоб пройти.

Потім було бажання навідатись ще раз, але через ностальгію не наважувався. А оце думаю: чом би й ні?

Модульний транспортер "Mammoet" (Мамонт), який задіяний на будівництві Шулявського шляхопроводу в Києві.



Складається з секцій, які можна комбінувати (зчепляти/розчепляти). Колеса крутяться в усі боки(!!!).
Керуються дистанційно (правда, на "шнурку", а не бездротово).

Згадав, що біля свого міста і по дорозі на дачу часто бачив такі штуки. Навіть пригадав, де саме. Ось тільки незрозуміло, де знаходите закинуті?! У нас все діюче.

На виїзді із Боярки є така будка.




Одного разу в лісі бачив ящички з надписами "під тиском". Всередині ще було гніздо шершнів.
Батько сказав, що то кабель зв'язку.

Дякую що написав. Цей розділ для того і є. Буду в тих краях то обовязково гляну!

Головне, щоб мені маякнув. Бо мені теж хочеться, а сам навряд чи туди виберусь.

Довго думав: писати чи ні? Не прихильник ділитись координатами ДО вилазки. Але стосовно нездійсненного можна поділитись. Можливо, в когось вийде. Чи мене покличете в дорогу. Та й розпилювання все одно відбувається навіть без розголосу.

Отже, досліджуючи супутникові знімки на Вікімапії, в Чернігівській області знайшов досить незвичайний об'єкт чи групу об'єктів — недобудовану високовольтну лінію електропередач напругою 750кВ (найбільша, яка тільки можлива. Лише в Казахстані є одна лінія більшою напругою, 1150кВ(!), але вона використовується під меншу напругу). Згадування про неї майже нема. Інформація відсутня. Начебто, ЛЕП повинна була йти від Чорнобильської АЕС (правда, невідомо куди). Але після чорнобильської аварії у 1986-му прокладання лінії зупинили.

Декілька років тому по супутниковим знімкам нарахував біля 50 опор. Зараз їх може менше. Опори двох типів: проміжні — двостійкові на відтяжках (тросах) і кутові — по окремій опорі на кожну фазу. Найбільше проміжних опор. Кутові є лише в парі місць.

По карті наче співпадає, що могла йти від Чорнобильської АЕС.


В одному місці є поблизу "цивілізації". Кутові опори виглядають так.

Скріншот з Google Street Wiev.

Для дослідження потрібно їхати машиною. Бажано позашляховиком.
Також не завадило б мати дрон.

Ще один цікавий нюанс.
Біля кінотеатру є два кіоски. І вони теж закинуті.


Можливо тому, що назвали як кінотеатр.


А ще щотижнева ярмарка буквально декілька тижнів тому впритул наблизилась до кінотеатру. Так що черги в біотуалет не страшні.  ;D

Знайомих сталкерів іноді не допросишся, щоб кудись злазити. А лізти самому на об'єкти сцикотно. Проте цього разу ризикнув.

В місті Боярка є три кінотеатри — і всі вони закинуті (хоча один цього року почали ремонтувати). В двох із них, при сільськогосподарському технікумі та ім. Островського, я вже встиг побувати. А ось в кінотеатрі "Космос" не доводилось залазити.
Йому пощастило допрацювати до початку 2000-х. Пам'ятаю, що на центральному перехресті міста була афіша (вона навіть зараз є) з анонсами фільмів. Звичайно, показували кіно не першої свіжості, але й то добре. Не пригадаю, коли він перестав функціонувати. В інтернеті знайшов інформацію, що у 2010-му він ще задіювався як театральна сцена.

В 2015-му в ньому, за сприяння одного чиновника, привели генеральне прибирання. А я проґавив шанс легально потрапити в недіючий кінотеатр.
Сам кінотеатр причепурили.


Через декілька років в Фейсбуці поскаржилися, що хтось зробив залаз і по заброшці тиняється дітвора.
Розбиті вікна і двері замінили. Вцілілі двері зачинили.


А в серпні 2018го в кінотеатрі (в зачиненому!!!) трапилася пожежа, після якої декілька днів вхід був вільний. Але я протупив.
Поки надумав досліджувати, входи і вікна накрили сіткою.


Так би я про нього і забув, але днями проходив повз. Наче нічого нового, але здалося, що сітку обрізали.


Виявилось, що так воно і є.


Трохи вагався: чи буде щось цікавого у згорілому кінотеатрі?
Та й страшнувато. В тому районі є безхатьки. Але, хто не ризикує, той не кайфує.


"Втамуй спрагу: «Смак ночі»". Судячи з афіши, кіно показували гарне:)))


Всередині смітник. Але не дуже вигорів.




Думав, що в глядацькому залі порожньо, як і у більшості кінотеатрів, а виявляється, там ще залишились крісла!


Шкода, що не взяв ліхтарика. Перечепитись там — запросто.


"Шампанськоє в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю п***ть дрючком. Рояль гуде"(© Лесь Поддерев'янський).




Правда, більша частина крісел таки вигоріла вщент.


Вигляд в бік кінопроекторної.


Колонка.


Сцена.


Будівля була добряче закрита.


І трохи допоміжних приміщень, в яких є меблі.


Схоже, тут влаштовують посиденьки.


Квиткова каса.




Холл.


Збирався пофоткати приміщення з протилежного боку, але в кімнаті хтось сидів.
Довелося негайно згорнути експедицію і тікать.

Рута-20ПЕ ("Рута 20", перероблена з дорестайлінгової фейсліфтинговою "Газелі". З заводу випускали лише з рестайлінговим передком) в одному з міст Київського передмістя.

Відео з репортажем буде аж після закінчення виборів. До того часу весь ефір уже викуплений 😊

Тіки шо по ТСН показали сюжет.
Застав тільки закінчення.  :'( Може, на Ютубі викладуть.

Щоб мали уяву, чого так мало назнімав. Там якраз показано центр території, де машини і люди.

У Святошинському району столиці, в Святошинському лісі, є колишній піонертабір, який називається... "Святошин". Розташований на околиці Києва, але на території міста (тут). Раніше він належав профспілковій організації. Потім віддали в оренду. В 2018-му майно передали до Фонду Держмайна, але використовується орендодавцями. До нашого часу від нього залишилось небагато: напівзнищені, напівзруйновані, ще й частково обжиті залишки з діючим підприємством та собаками. Ще й невідомо скільки будівель на території. Бо з супутника будівлі, окрім однієї, зовсім не проглядаються. А на панорамах Google теж видно лише одну споруду. І то, якщо придивлятись. Коротше, зовсім непривабливий об'єкт для вилазки...

Але випадково натрапив на репортаж з цього пінеортабору. І виявилось, що на території чимало спальних будиночків і господарських будівель (хоча вони і напіврозвалені). А ще є декоративні дитячі вежі і старі плакати. Ну і, звичайно, табличка на воротах. Так що можна щось нафоткати на невеличкий звіт. Оскільки інших варіантів не було, запропонував вилазку напарниці. Вона погодилась і ми поїхали, поки погода не спекотна і бездощова.

Вилазка не передбачала пригод із доїздом. Бо по-перше, це ще вважається Києвом, попри те, що на трасі стоїть в'їзна стела. А по-друге, їздять міські комунальні автобуси. Так що "цивілізація" поруч.


Вздовж дороги до табору стоять занедбані стовпи освітлення. По дорозі безперестанно проїздили автівки.


Ось найближчий до нас і, водночас, найвіддаленіший від обжитої частини, корпус.


4 роки тому він був цілішим (Google Street View).
"Слющай, абідна, да?!"


Раніше ця частина була з дахом і стінами.


Невже запізнились із вилазкою?


Будівля зроблена з металу, цегли і деревини. Тому і розбирають.


Всередині тлін. Але радує, що хоча б стіни і дах на частині будівлі ще залишились.


Несподівано! Дошки.




Корпус нагадує радянські кооперативні овочеві магазини. Стіни з заліза. Грати в формі променів на віконечках попід стелею.


Здивувався залишкам вентиляції.




Приміщення, схоже на кухню. Там теж поки ще вціліла вентиляція.






Остов шафи. Теж якимось дивом вцілів.


Зала їдальні в лівому крилі завалена дахом.


В другому крилі взагалі немає ні стін, ні даху.


Насторожило, що лежали дрова.


Ззовні всі будівлі заросли густою рослинністю.


Не хотілося, але треба було йти вглиб території. А по дорозі проїхала машина. Палєво!


В зарослях помітив якусь споруду. Це була сторожова дитяча вежа. Думав, що вони в іншій частині табору.


Окрім цієї було ще дві.


Естакада. Звідки вона в піонертаборі?


Трансформаторна підстанція і обжита частина.


Якщо придивитись, видно ворота. Сам табір невеличкий.


Палєво, але підійшли до будинку.


Біля нього були плакати!




Нажаль, кропива перекривала огляд.
Ну і поки фоткали підійшли люди. Тож вирішили розвертатись на вихід.

Вглибині території стояла вантажівка. Теж палєво! Але ризикнули підійти до спальних корпусів. В кущах їх важко помітити.

Нажаль, перший корпус був напіврозвалений.




З протилежного боку дороги трапився цілий. Виглядає незвично. Дах односкатний.




Всередині скавчало щеня. Подруга спробувала розшукати. Але я подумав, що там сторож тримає собаку і на гавкіт збіглися б мешканці табору.


Поруч був наступний корпус. Але навкруги зарослі кропиви і павутина. А з дороги зайти дуже палєвно.


З другої сторони дороги теж був корпус. Ось два в одному кадрі.
Але почули голоси і поспішили на вихід.


Обійшли через ставки. Краса! Видно околиці Києва на фоні ставків.


На ставках довелося пройти повз вівчарку. І ще хтось пішов у наш бік?)
Тому швиденько фоткаємо руїни табору в кущах і по стежкам (яких там купа!!!) йдемо в ліс.


Стежки напевно протоптали орендарі.

На розі табору натрапили на таку штукенцію. Що це може бути?


Руїна будинку.


Ворота.


Табличка. Судячи за назвою, встиг попрацювати після розпаду Союзу.
Можна було б сфоткати краще, але не схотів діставати телефон, бо...


Бо поруч було виробництво. У вихідний день(!).


Територія оздорочого табору.


Обійшли не все, але подивився, те, що планував оглянути. Все одно влітку там такі зарослі, що важко щось нафотографувати.

Можу порадити цю заброшку тим, кого цікавлять закинуті піонертабори або хто любить полоскотати нерви. Іншим сталкерам там робити нічого.

P.S.: На сайті Prozotto вказано: "Майновий комплекс недіючий, не використовується. Деякі літні будиночки перебувають в занедбаному стані.
Частина об'єктів нерухомості, що входять до складу майнового комплексу зруйнована. "

Цікаво, але про таке бажано повідомляти заздалегідь (щоб купити квитки без переплат).
Тим паче, якщо їхати, то краще поєднати із Кам'янцем-Подільским. Думаю, там теж можна знайти, що поексплорерити.

На ці святкові вихідні синоптики обіцяли проходу, так що можна було подумати над наступною вилазкою. Хоча ще з попередньоі епічної вилазки по не менш епічній заброшці не пройшло й тижня.

Щоправда, разом із прохолодою збільшилась ймовірність опадів. Однак на заплановану дату на метеосайтах наче не прогнозували дощів (хоча були сумніви). Вирішальним фактором стала дивна поведінка компа (вірусняк? глюки операційки?). Тож не завадило б десь прогулятись.
Лише в останній момент захотів передумати. Але знайома сталкерша сказала, що все одно можна поїхати. Ну, сталк, так сталк:)

Для вилазки вибрав закинутий колгосп ім. Андреєва в с. Богданівка на Київщині (координати). Цей абандон давно взяв на замітку, однак не ризикував туди поїхати. Все-таки, це околиці Київської області. І туди їздять приміські, а не міжміські маршрутки. Ось тільки маршрутів нагуглив лише два. Причому транспорт в села їздить рідко (це зрозуміло).

Даний колгосп цікавий тим, що він має величезну територію, а будівлі не розвалені. Для Київської області таке поєднання — рідкість.


Зранку погода була ясна і сонячна. А от по приїзду до столиці побачив ось таку картину. В місті це не так страшно, як в селі, де в разі зливи ніде буде сховатись.
Ну, думаю, нагуляємось:)


В дальніх поїздках, особливо в села, мало знайти потрібну маршрутку і розклад руху. Треба ще її знайти і дочекатися на автостанції.
На місці виявилось, що потрібні маршрутки або взагалі не їдуть, або стартують не з автостанції, а в іншому місці. На щастя, на автостанцію під'їхала інша маршрутка, яка проїздила через Богданівку.
В дорозі приєдналася напарниця.


В селі, по дорозі до колгоспу. Один лише краєвид навіює думки: "А може ну, його, нафіг?"
А ще ж холодний вітер! І надодачу, вишка стільникового зв'язку. Це ж гарна приманка для блискавки:)


За межами колгоспу стоїть така заброшка. Дуже схоже на насосну станцію.


Паркан колгоспу. Але й за ним не надто спокійніше. Хотілося скоріше зайти в будівлю, щоб сховатись від вітру і можливого дощу.


Перше, що побачив на території колгоспу — стара трансформаторна підстанція і новий трансформатор. Це означає...


Що стара трансформаторна закинутою.


Навіщо руйнувати стару трансформаторну підстанцію, якщо трансформатор все одно потрібний?

Всередині є хіба що декілька ізоляторів.






Нарешті, корівник.


Поки відливав, помітив у кутку чималенького павука. До кінця літа вони ще розжиріють і їх стане більше.


Всередині корівника "інтер'єр" звичний.


Хоча конструкція незвична. Таких корівників іще не бачив.


Корівник засмічений. Придивився до сміття — наркомани туди навідувались:(


Годівниця.


Збоку до корівника примикає довгий темний коридор. Це перехід між двома корівниками. По бокам були службові приміщення.


Це схоже на кухню для приготування кормів.




Другий корівник.


Попри те, що приміщень багато, всі вони порожні.




Навпроти видно корівник через дорогу. 


Але спочатку треба оглянути два будинки.




Всередині порожньо. Тому не фоткав.




До другого будинку взагалі було неможливо потрапити.


Під супровід вітру йдемо до наступного корівника.


Панорама будівель, які дослідили.


Щойно оглянутий корівник.


Вийшли на дорогу. До корівників, праворуч від дороги, повернемось на виході.


Мене зацікавила водонапірна вежа.




Будівля завалилася.




Нижня частина водронапірки.


Нагору лізти не стали. Все-таки, драбина стара. Та й дуже вітряно.


Цей корівник не схожий на попередній.


На кожній будівлі нанесено інвентарний номер. Можливо це пояснює, що колгосп не розібрали на цеглу?


Стіни біля входу обкладені кахлем.


Приміщення іншої конструкції, ніж попереднє.


Ще один старий корівник.


Краєвиди майже осінні. А це ж лише кінець червня! От що роблять спека і рання весна!


А цей корівник без даху.


За ним були ще два корівника. Але чомусь розвернулись в бік виходу.
Чому... Тому що малий хлопчина катався на квадроциклі.

Пішли до напіврозваленого складу.






Пройшли повз перший оглянутий корівник. Він виглядає як військове арочне сховище:)


Сусідній корівник, який із ним суміщений.


Корівник навпроти.


Четвертий корівник був в таких зарослях, що не знімав. А ще там була якась невеличка будівля.

А вдалині ще одна споруда. Відзняв здалеку.


Силосні ями.


Дощу не було. Маршруток теж. Тому запропонував пройтися до вагової станції, яка розташована в іншій частині колгоспу.


Таки дійшов до протилежної частини колгоспу з ваговою і складами. Без неї звіт був би неповним.


Вагова.


Десь далеко були склади, переобладнані під діюче підприємство. До них не пішов, вдалині вже дощило. Сфоткав на зумі — і добре.


Колгосп оглянули — можна чекати на маршрутку. На щастя, виявилось, що через село проходять не два, а набагато більше маршрутів. Навіть 710, у якої маршрут не такий, як вказано на транспортних сайтах. Значить, виїхати до Києва можна.


Інша річ: скільки чекати на маршрутку? Одну пропустили, бо хотів сфоткати вагову. Другу пропустили, бо вона була незручною для напарниці. Поки чекали, здійнявся вітер і пішов дощ. Добре, що можна було перечекати на зупинковому павільоні. Радували лише відсутність грози і те, що поруч проїздили велосипедисти. І що маршрутка на Київ буде.


Чекали не дуже довго. Через півгодини приїхала маршрутка.
Дорогу додому довелося змінити, щоб уникнути ризику потрапити під дощ.

З вилазки зробив висновок, що не варто довіряти транспортним сайтам-довідникам (eway та ін.). Там і ціни, і маршрути не відповідають дійсності. А ще не варто повністю покладатися за синоптичні сайти. Особливо, якщо вони не збігаються з прогнозами Гідрометцентру. І ще... в метро без проїзного робити нічого, бо жетони виводять з обігу, а на заміну нічого не пропонують.

Дерев'яна опора ЛЕП 10 кВ, яка дивом зберіглася після заміни ліній на бетонні.
Поряд сучасна опора, яка набагато нижча.

М. Боярка (Київська обл.).  По-моєму, зараз це єдина така опора. Раніше (до початку 2010-х) всі лінії 10 кВ були такими.

На сонці з вулиці наміряло стільки. :o
В кімнатах +30°. Але вночі не опускається нижче +29° :(

UV Modular Treka 16 - фургонобус на базі Mercedes Sprinter.

Не те, щоб окремий сайт, але по контенту стоїть "особняком" — відеоблог вітчизняного дослідника (з Кривого Рогу) Belov Blog про закинуті підземні шахти.
https://www.youtube.com/user/Igorek89777

Продовження огляду історичних абандонів спало на думку спонтанно. Згадав, що тема київської «історички» не розкрита повністю і можна подивитись і інші закинуті старовинні будинки. Враховуючи, що переважна більшість з них зачинена і загороджена не розраховував на щось більше, ніж оглядову прогулянку. Тим паче, лізти одному не хотілося.
Проте, в одну будівлю вдалося потрапити.

Нажаль, вийшло, як завжди, поверхово. Можна було більше обійти, більше пофотографувати. Але будній день — повно народу і автівок, відсутність залазів, перед прогулянкою не вивчив карту. Плюс — чашка чаю, яка виявилась зайвою.  ;D Тож всі думки були — пошвидше відфотографувати — і додому.

Перший об'єкт. Точніше, два будинки, — по вул. Тургенєвській, 17 і 19. Перший з них знесли цього року (за будівельним парканом видно залишки фасаду). Другий поки ще стоїть.


Цей будинок побудований у 1901 році за проектом архітектора І. Агурова. Будівля має охоронний статус, на відміну від сусіднього. Можливо тому і вистояла перед забудовниками.
Жалкую, що не звернув уваги на декор.


Дивно, що знайшовся вільний доступ. Всередині купи сміття.




Пекриттів між поверхами нема. Тому дивитись фактично нічого.


Всі поверхи видно наскрізь.


Далі вийшло так, що поряд був ще один закинутий будинок. Але оскільки не було при собі скріншотів з карти, шукав його в сусідньому кварталі. І навіть шось напівзакинуте знайшов. ;D Тому пішов прогулюватися далі.

Наступна будівля — колишнє видавництво по вулиці Гоголівській, 7б. Коли закинули — невідомо. Даних про історію будівлі, чи фоток зсередини нема.


За парканом — «склад» з дверей.


Поряд розташована закинута господарська будівля.


Вигляд з протележної сторони.


Наступна «історичка» — адміністративна будівля по вул. Михайла Коцюбинського, 12. Це частина садиби Міхельсона. Побудована в 1899 році(!!!). Будинок використовувався під різні установи: гімназію і училище, Контрольну палату шляхів сполучення, Міністерство Юстиції УРСР, курси підвищення кваліфікації кадрів Міністерства юстиції України. Закинутий з 2010го.


Будівля в гарному стані, тож лише зблизька помітно, що вона закинута.
Для дослідження недоступна. Плюс — навколо купа державних установ і посольства.


Черговий абандон, чи точніше — комплекс закинутих будівель, розташований в 5 хвилинах від Майдану Незалежності(!). Це будинки по вул. Мала Житомирська — колишня садиба Мурашка і прибуткові будинки, збудовані на початку 1900х або навіть раніше.


До речі, саме ці заброшки, спонукали зробити збірний огляд історичних будинків.


На диво, прохід під аркою був відчинений і я пройшов до внутрішнього двору зі ще одним закинутим будинком.
Хоча, судячи по ящикам з-під пляшок та вікнах, закритих плівкою, не такі вони й закинуті. Та в сусідні будинки доступу нема.


Колоритний краєвид. Щоправда, не став чекати, поки «мешканці» проженуть — швидко пофоткав і гайда шукати інші заброси.


Наступні закинуті старовинні будівлі також розташовані неподалік. Наприклад, ось цей будинок по вул. Алли Тарасової, 6б.


По сусідству розташований особняк, в якому хтось живе.


Наліпки:)


Далі спустився на Поділ. На вулиці Боричів Тік натрапив на таку хатинку. На вигляд явно закинута.


Ближче до Дніпра, на Волоській 2/19 розмістились чергові закинуті руїни. Ну а припарковані автівки наглядно демонструють стан вулиць в будній день:(


Одноповерховий будинок по Волоській, 5. І поруч ще один заброс.


Чекає нових господарів.
До речі, в нього можна було пробратись. Але чогось розхотілося.


На Контрактовій площі стоїть пусткою Гостинний двір. І хоча він новоробний, 1982 року, за архітектурою нагадує старовинні будівлі.


Всередині виглядає як типовий недобуд.


Знову повертаюся до центру. Там, на Ярославовому Валі поки ще стоїть будинок Сікорських (в якому народився авіаконструктор Ігор Сікорський) 1903 року побудови (вул. Ярославів Вал, 15б).


Доступу всередину немає.


Повертаюсь у район, звідки почав прогулянку.
На бульварі Шевченка, 34 знаходжу ще одну закинуту будівлю.


Біля неї, на розі вул. Коцюбинського і бульв. Шевченка розташований мальовничий двоповерховий будинок — колишній дім родини меценатів Терещенків. Збудований, начебто, у 1874 році(!).


Нажаль, і він зачинений.


Ось така туристична оглядова прогулянка.
І це ще не повний перелік старовинних заброшок.

Засмутився, що мало нафоткав, але як не буде інших ідей,  прогулянку можна повторити в розширеному варіанті.

Старовинні будинки в столиці — доволі цікава тема для досліджень. Не в останню чергу через те, що пам'ятки архітектури кінця 1870х - початку 1900х, які  перебувають в занедбаному стані, поступово руйнуються, зносяться і забудовуються. Або перебудовуються на сучасний лад. Принцип нищення історичних будівель простий: початок довготривалої реставрації, пожежі — і все. Далі можна зносити. Але поки ще є вцілілі об'єкти можна на них поглянути.

Своє дослідження історичних будинків розпочав ще у 2013му. Але справжня вилазка по київській старовині відбулася два роки тому.
Проходячи повз околицю центра — Лук'янівку, помітив, що звична офісна будівля на вул. Січових стрільців 91, яка була обжитою, виглядала занедбаною.

Історія ціє будівлі така: збудована 1902 році за проектом відомого київського архітектора Іпполіта Ніколаєва. Будинок представляв «цегляний стиль». Це коли декор створювала не ліпнина чи скульптури, а фігурна цегляна кладка.
Спочатку ця будівля використовувалась в ролі поліційного околотку. Напівпідвальний цокольний поверх використовувався для тимчасового утримання арештантів. Потім поліційний околоток став міліцейським відділком, який у 1958 році переїхав в іншу будівлю. Відтоді історія будинку губиться. До листопада 2013го року там було Шевченківське відділення податкової служби. В жовтні 2015го власником цієї нерухомості стала заморська офшорна компанія. До 2016го будинок був виставлений на перепродаж.


Через деякий час, після виявлення заброшки, знайшов можливість дослідити.






Внутрішній двір.


Можливо, крісло залишилось від податкової служби.




Всередині будинок виглядає не дуже. Сходи зруйновані. Тому довелося обмежитись дослідженням першого поверху.


Заброшку перетворили на смітник.


А це, схоже, «готель» для безхатьків.


Очікавав, що всередині буде порожньо. Але якийсь скарб від попередніх мешканців залишився.


Древній монітор з інвентарним номером.


В кімнатах були залишки меблів.


А за вікном проходять перехожі.


Під час вилазки ми з товаришем були не самі — нас супроводжував собакен і періодично гавкав:)

По-моєму, це вже було в інших темах. Але все одно цікаво. Масштаби підприємства вражають. Якось воно не співставляється зі ствердженням, що на ЛАЗі було виробництво рівня авторемонтного заводу.

Станом на 2019й, як я розумію, об'єкт важкодоступний і не представляє інтересу для досліджень?