Messages

В тому і річ плани нарвані ( досить щоб відвести мене на Кульпарківську ) однак лізти посеред білого дня кричучи щось на зразок " ну ми шщя вилізимо і нах охраніків пішлемо ..." ніхто не буде .

Ну тоді нормально. Звичайно, что кричати про наміри не треба. Просто треба проаналізувати інфу, бо останнім часом навіть відомі баяни залочуюють.  Або що взимку у ДШС зимуюють кажани і тому не бажано їх полохати.

То нічьо, головне шоб ляпів на бажаних об'єктах не було. Судячи зі списку, деякі об'єкти серйозні.  8)

Та отож. Дуже амбітні плани. Враховуючи, що зараз непевні часи навіть не знаю що сказати. Я можу запропонувати хіба шо безпалєвні баянні заброшки. ;D
Добре, якщо знайдуються, хто супроводить. Хоча, МШ приїзджав до Києва — так по багатьом об'єктам з цього переліку провели екскурсію.

Від себе можу запропонувати підземну річку Клов.

Якщо така компанія, то є декілька "цивільних" місць для відвідання (може буде цікаво):
Музей вторсировини (там поруч є оце)
Музей метро. Ці музеї безкоштовні.

А на Подільский міст хотілося б напроситися офіційно.

[Xaolas]

Xaolas випередив з коментарем. Головне не перестаратися. Чим менше знають — тим спокійніше лазиться.

Пейзажі одноманітні й у київських колекторах (наскільки мені відомо).

За класні фотки респект! Ну і дивує, що чистенько все.

А де про поїзди звіт? Він мені сподобався.

Не думав, що когось зацікавить. Тема ж не розкрита.

На конкурс спеціально не писав. Бо не знав як завантажити фотки. Так що і про палац культури і станцію написав саме завдяки конкурсу.
І зараз взагалі ніякого алкоголю не вживаю. Може як знову влаштуюсь на роботу, то почну пити. ;D

Обговорення.

Звіт тут.

«Невдача спіткала радянських спортсменів.»
(Студентський фольклор)

Не знаю, чи варто про це розповідати і в якому розділі публікувати. Бо вдалою можна вважати лише вилазку з залазом. Але нехай тут буде. По-перше, як констатація останніх тенденцій по абандонам (в усякому разі, київських). По-друге, може колись вдасться там нормально полазити. По-третє, може хто тут вже був і є що сказати/показати.

Одного літнього дня (EXIF навмисне витер) збиралися дослідити ще один знаменитий київський «баян» — бо ж давно звідти не було новин (останні звіти знаходив за 2011, 2012 і 2013 роки), та й сам там ще жодного разу не був. Заброшка може і не дуже цікава. І невелика за розміром. Та й дивитися там особливо нема на шо, бо майже повністю винесена. Але незвична. По-перше, це незвичний тип абандонів — споруда (справжніми заброшками я вважаю лише будівлі). По-друге, це не тільки наземна, але й підземна заброшка. І головне — з вільним доступом. Ну, раніше так було.

От і я вирішив подивится шо й до чого. Однак вилазка не вдалася. Хоча дещо вдалося відфоткати — що вам і покажу.

Та для початку — історія. Раніше парк «Перемога» був популярним серед туристів. Тому приблизно у 1970х рр. біля станції «Київ-Дніпровський» був побудований відстійник для туристичних поїздів. До нього збудували під'їзд і стоянку для десяти автобусів.На станції були два підземні приміщення з кімнатами для гоління, вмивання, туалетом, прасування. Точна дата коли станція була закинута невідома. Пишуть, що це сталося після переведення всіх поїздів до центрального вокзалу.

Стоянка автобусів біля закинутої станції туристичних поїздів. Або те, що від неї залишилось — бо зараз там гаражі і все перегороджене.


Закинуті сходи до станції. Дежавю! Бо таке вже бачив (на танкодромі).


ВЛ-80. Дивна версія без підфарників.


А ось і сама станція. Не дуже вражає, правда?


Хоча цікавинки можна помітити. Наприклад, контактна мережа, що закінчується (або починається). Бо, вагони у поїздах не мають струмоприймачів і ток потрібен тільки локомотиву.
Також видно входи до підземної частини. Здивувало, що стоять товарні вагони. Начебто їх не повинно бути там.


Потім дуже здивувало, що вагон-битовка пофарбована. На старих знімках вона була занедбаною.
Насторожився. Ледве переконав напарника, що вилазка не пройде.


Подробиці (струм до вагону) ще більше переконали в обжитості заброшки.
Однак уважний глядач помітить іще один нюанс.


Вже вдома, при збільшенні фотографії помітив охоронця. Отаке!


Нічого не залишалося як обійти і піти в парк, що поруч, щоб хоба б щось пофоткати.


Поруч — залізнична станція «Київ-Дніпровський».


Тут колись був трансформатор. Цікаво, що трансформатори прибрали й на перегонах між платформами (здається, це почалося тоді, як замінювали металеві опори на бетонні). Може хтось знає чому раптом стали непотрібними?


Граффіті. Злі сніговики з відомим слоганом.


Станція «Київ-Дніпровський» зараз не використовується. Проте вважати її закинутою недоречно. Скоріше, недіюча. А це не одне й теж.


На станції повно товарних вагонів. Мабуть через закриття вантажоперевезень в частині країни і через кризу.

Вантажна частина станції.


Панорама вантажної станції. Не закинута, але виглядає закинутою.


  От цікаво, так було й раніше?

Обговорення тут.

З погодою пощастило. ;D
Фотки по дорозі з гори класні! Хоча весною та ранньої осені було б красивіше.

Кожен про своє:)

Туристичний двоповерховий(!) чотирьохвісний(!) комунальний(!) автобус Neoplan.  Досить незвична конфігурація.
Нажаль, навряд чи вже поїде.

Обговорення.

Звіт тут.

Дивлюся, всі завантажують на Гугль. То і я... Наче фотки видно.

«На безрыбье и Кинг-Конг — Алсу»  ;D
(Вєрка Сердючка)

  Не знаю як назвати тему — у цієї недобудови є багато назв. Офіційна — Палац культури Виноградара. Неофіційних назв декілька — ДК «Бомж» або З?мок сміттєвого страху. "Баян" — бо входить в десятку популярних київських заброшок. Об'єкт, яким гидуюють (російською — «брезгуют») «дослідники руїн». Все ж таки більшу увагу привертає фотографів, аніж сталкерів. Певно, на те є причини — поганий стан і засміченність. Саме завдяки купам сміття і притону бомжів ця недобудова отримала такі прізвиська. Контингент відповідний — бомжі, місцева дітвора, наркомани. Можна і у какашки вступити, а можна і невернутися.

  Хоча... знайдуться причини, щоб дослідити цей абандон. По-перше, це незвична архітектура. Палац культури чимось нагадує замок. По-друге — баянність. Ну як не відвідати легендарну заброшку?! По-третє, вільний доступ (що теж важливо).

  Отож і я поїхав не лише заради цікавої архітектури та відвідин популярного абандону, а щоб полазити хоча б десь. Бо з цим останнім часом складно. Недарма згадав вислів Вєрки Сердючки.
До речі, довелося повертатися на цю помийку об'єкт. Бо під час першої вилазки не відфоткав, що хотів.

На підході.


  Величезний палац культури почали зводити в 1989 році, пізніше за основну забудову масиву (1975-1985). Але так і недобудували. Говорять, що будівництво закинули із-за прорахунків в проектуванні фундаменту і подальші роботи визнали недоцільними. Будівля мала бути чотириповерховою, але встигли побудувати лише 80%. Найбільш добудована (і красива) тильна частина. Проте навіть масштаби того, що побудували, вражають. У ДК повинні були розміститися дві сцени, гримувальна, гуртки для дітей. Можливо планувався і кінотеатр.

Перед палацом розмістили автостоянку. Так що з цієї сторони можна пофоткати лише крізь сітку.




Типові фотки як для недобуду.


Будівля проглядається наскрізь. Тож, знаходячись на об'єкті, слід мати на увазі, що й вас добре видно з навколішніх будинків.


Восени виглядає антуражно.


Один із залазів.


З тилу схоже на з?мок.


Коли фоткав то і першого, і другого дня по недобудові бігали місцеві діти. Як тільки фоткав, то ховалися. Боявся, щоб не вцілили чимось.


Полізли усередину. А там якраз дітвора сиділа. Як нас побачили, стали ходити по будівлі.


По будівлі не дуже то і полазиш, бо всередині споруди пустка.


На підлозі купи битого скла. Добре що взув чоботи, а не кеди.


Перший поверх, якщо зайти з надвору. Всередині наче другий або третій.


Я такі пейзажі пізніше став називати «мальовничі руїни».


Стильне архітектурне рішення.


Всередині будівлі також можна знайти ракурси, що схожі на з?мок.


Піднялися на верхній поверх. Кімнатки дуже маленькі.


Прикольне віконечко.


Подивилися на нижчі поверхи, але побачили там лише купи сміття.


Не схотіли лізти в такий смітник.


Більш нема що дивитись. Треба через інші "входи" заходити, щоб подивитися інші частини будівлі.

А ось чому довелося повертатися другого дня. День був сонячний, тому фоткати було складно. Зате другого дня було похмуро.


Красиво ж виглиядає?! А якщо ще трохи Фотошопу (не втримався, та й зйомка прроти сонця вимагає спеціальної обробки фото).






Вигляд зі сторони автостоянки.


Спробував знайти «сходи в нікуди», або хоча б дослідити іншу частину будівлі, але не ризикнув. В інших залазах підлога була завалена листям і всяким мотлохом. Чесно, неприємно іти, коли не відчуваєш твердого грунту. Та й невідомо що там може бути під тим листям. Вирішив не ризикувати.


Подивився не все, тільки куди зміг (не побоявся) пробратись. Але вважаю що й так непогано.

Обговорення тут.

Дуже сподобалося відео від ІНРОВЕРТ 997.
Тим паче, що відеозвіти стають популярнішими, аніж фотозвіти.

Гарні сходи.  ;D Я б на такі стрьомався лізти.

Цікаво.
Якби ж тільки з хостінгом розібратись.

Виставка була гарною і великою. Аж понад 300 машин нарахував. А ще були мотоцикли. Тролейбуси, автобуси, трохи вантажних машин. З раритетів, яких не було на першій виставці — ГАЗ-22, Москвич-410Н, СМЗ-С3Д.
А ця, що планується у жовтні не OldCarFest, а OldCarLand. Частина участників та сама, що й у квітні. :(

Як хоч вилазка відбулась?

Вибачайте, що не зміг зустріти — було багато проблем.

У нас батько примудрився збити собаку. Раптово вибігла на дорогу. Причому в місці, де житла немає.

А тепер ще й кіт утік.

З фотками щось незрозуміле. Але під час написання постів все було видно.

Прожовження.

Та пригоди на цьому не скінчились. На початку розповіді писав про транспорт. Так ось... Назад, до автобусу залишалось дві години. Що робити? Я вирішив, що крайти пройти декілька зупинок до кінцевої або по дорозі назад, назустріч, ніж торчати стільки часу на одному місці.
А йшли довго. Відстань між зупинками виявилася ледве не двокілометровою(!).

Дійшли до Покровської церкви, побудованої у 1758 році.>



Поруч магазин і пам'ятник захисникам Вітчизни.>



  Ну а ми чекаємо на автобус. Довго довелося чекати... Снігопад підсилювався і стало холодніше. Щоб не нудьгувати вирішив сфоткати вулицю. >



Старовинний автобус у селі — краса!
Виявляється це білоцерківський ЛАЗ. Гарний автобус, але нажаль, не по дорозі:( >



Згодом дізнався, що в Кожанку їздить аж 3 маршрути(!).

Стоїмо собі. Запропонував поїсти. Тільки почав їсти — як виїзжає ПАЗік. От так завжди, тільки зберешся перекусити — з'явиться транспорт. Але як я радів що виїхав звідти. На зупинці прочекали автобус більше години! А назад поїхали на електричці підвищеного комфорту за звичайною ціною:)

Ось така подорож.
Жаль, що завод виявився у стані руїни. Зате пригоди класні!

Обговорення тут.

Обговорення.

Звіт тут.

Продовження.

Через дорогу — цукровий завод.>



Пробиралися не поспішаючи, оглядаючись по сторонам. І несподівано, як це завжди буває, невчасно задзвонив телефон. ;D  Але нервувалися дарма — територія цукрового заводу — прохідний двір для селян, що йдуть навпростець, щоб не обходити.



Недобудований ангар.>



Старовинний пакгауз.>



Пакгауз з іншого ракурсу.>



Залізничні колії розібрані майже до воріт заводу. Збоку видно ще одну залізничну гілку і напіврозібраний гідротранспортер>



Ворота. Всі вікна в пакгаузі закриті металевими листами або закладені цеглою. Залазу не знайшли. Біля воріт стежка кружляла, тож вирішили скористатися нагодою і заглибитися на територію.  ;D

КНС (каналізаційна насосна станція) на фоні борщовика.>



До насосної станції веде якась канава.>



Закинуті цехи. З цього боку ніби можна пролізти. Але ж на виду у охорони — прохідна поруч.>


  Нас почула собака, тому протупив і не сфотав всередині. Пішли в цех, що на першій фотці. Він подалі від охорони.

Інтер'єр, якщо можна так назвати.>




Вигляд з цехів вглиб території.>


Адміністративно-виробничий корпус. 1975 року.
Двері гостинно відчинені. Але наближаючись гавкали собаки.
Виявилося, що в будинку чергує охоронник. Ледве не «спалилися».>


  Розвернулися і пішли до виходу. Хотілося б облазити всю територію, але... видно, що стан адмінбудівлі не набагато кращий, ніж ніших побачених будівель. Зато тепер знаємо, що є охорона.