Messages

Київським кавесам ;D на замітку — мапа занедбаних (в тому числі, й закинутих) історичних будівель Києва.

https://renovationmap.org/

Трішки переробив відомий хіт у пісню про сталкерську дружбу і спільноту.

Сталкериєвсюди

Ей, друг!
Що сталося з нами?
Де місця,
Куди ходили роками?

Сталки й дахи
Вписки й машини
Кайф та екстрим
Твої сталк-кумири
І ті, хто до цього привчили нас.
І ті, хто до цього привчили нас.

(приспів)
СТАЛКЕРИЄВСЮДИ!
СТАЛКЕРИЄВСЮДИ!
Так було, так є й, й так буде!

СТАЛКЕРИЄВСЮДИ!

Ей, брат,
Навіщо лишати на "потім"
Гарні місця?
Не зникнуть турботи.

Нерви щораз
Стиснуті руки
То проти нас
Тут наші люди,
Так було, так є і так буде.

(приспів)

UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA

(приспів)

Не завадило б підписати моделі і роки виробництва. Не всі ж експерти з Volvo. Добре, що на номерах є таблички з назвою.

Треба було виходити по справам, тож не втримався від прогулянки по місту. Правда, народ не дотримується карантину і ледве не дихають один одному в потилицю. Але жагу до поїздок і прогулянок хотілося якось втамувати, бо нові поїздки хрін зна коли будуть. Можна було б полазити по місцевим закинутостям. Але вони вже у встратому стані. Тому вирішив прогулятись вздовж річки Притварка, що протікає по місту. «Ето історія не риболовна і не охотнича»( (с) Подерв'янський). І місця для мене не нові. Але ви навряд чи їх бачили. Місціна мальовнича (попри призвичаєність). Та й цікавинки є: старовинна дерев'яна церква, водоспад і джерело.

Сама річка невелика, схожа на струмок з перегородженими ставками. Довжина — 10 км. Починається річка з болота і струмків, розташованих у лісі між обласною туберкульозною лікарнею і селищем/мікрорайоном Сільгосптехнікум (праворуч на скріншоті з Google.Maps). Чимала частина протікає через Боярку. Біля села Забір'я вливається в річку Бобриця, яка, в свою чергу, витікає в річку Ірпінь, яка потім виливається у Дніпро.

Прогулянкою охопив лише чотири стави — Шкільний, Лісовий, Лодочний, озеро Церковне (з заходу на схід, тобто, перелічено проти течії). Маршрут був не по порядку — Лодочний став, Церковне озеро, Лісовий ставок, Шкільний ставок.


Перша цікавинка — стара дерев'яна залізнична опора для допоміжних служб (світлофори, будиночки чергових по переїзду). Наприкінці 200х-х їх замінили на бетонні на всій залізниці Київ - Фастів.


До ставків веде "стежка маніяка". Років 10 тому тут маніяк перестрівав жінок. Місця й справді стрьомні. Хоч влітку все зелено.


Пішохідний місток через річку і водопропускна труба.




Лодочний (чому не човновий) став.


На човнах таки й справді пересуваються. Зрідка. А ось купатися і ловити рибу заборонено.
Рибалок так і не зустрів. Хоча раніше їх тут було багато.


Можливо, це пояснюється тим, що вода зазеленіла.






Краєвид в бік залізниці.


Поїзд "Тарпан".


З нового — з'явилось багато мостків.


Вид у бік церкви і мосту.


Свято-Михайлівська церква філії Російської православної церкви. 1901 року побудови.


Берег вузенький, майже впритул до подвірь. Ще й з величезними дубами.


Китайці тут знімали свою версію "Як гартувалась сталь". (Вид у бік залізниці.)


Лодочний став в сторону залізниці з мосту. Сам міст чомусь не здогадався сфотографувати.


З протилежного берегу — Церковне озеро. Воно називається так, бо на його березі розташована Свято-Михайлівська церква.


На протилежному березі будують причал.




В траві валялась зірвана печериця (шампіньон). Такі гриби справді можуть рости на березі ставків.
Мабуть хтось, як і я на дачі, переплутали з блідою поганкою і не захотіли брати.


Берег Церковного озера, на відмінеу від Лодочного ставу, пологий.


Праворуч, за кущами, — заброшка. Але я там був, тому не поліз.


Річкова трава. Зелене на зеленому.


Красиво.


Поммітив гарну квітучу водну рослину. порадьте як вона називається, бо я не ботанік.




Квітка сподобалась бабці (стрекоза).


Храм.


Перейшов на інший бік залізниці. Вулиця під ухилом.


Ліворуч — пішохідний міст через річку. Вулиця завертає праворуч.


Праворуч тече струмок.


А ліворуч — відомий "боярський водоспад", що йде від водопропускного тунелю під залізницею. Ось тільки потік чогось пересох.




Над стежкою, на насипу, розташована горловина станції "Боярка". А перед нею — нейтральна вставка.


Завдяки карантину тепер знаю, що означають ці знаки.


Повертаюсь у середмістя. Біля школи встановили фігуру школяра-пішохода, які вже давно понаставляли у сусідніх населених пунктах.


Стрьомний тротуар. Особливо весело, коли за парканом собаки зганяють на дорогу.


Автомобільна дорога до Боярської лісодослідної станції і селища лісодослідної станції. По обидва боки від дороги — ставки. Ліворуч — Лісовий. Праворуч — шкільний.


Що цікаво, ставок вважається лісовим угіддям, оскільки квартальний стовп розташований перед озером. Треба туди ткнути носом розумників, які вимальовують контури лісових кварталів на Вікімапії.


Лісовий став. За логікою він мав називатись Шкільним.


Там теж вода зелена.


Новий водоспуск.


Шкільний став, який було б логічніше назвати Лісовим, оскільки він розташований навколо ліса. Фактично, це вже за межами міста.


Два квартальні стовпи поруч. До речі, квартали цього року перенумерували у бік збільшення. Може якесь лісництво приєднали до лісгоспу?


За 700 метрів у лісі є джерело. Сфотографував декілька років тому.


Далі є Йосипів ставок. Можливо, колись розповім і про нього. Минулої осені ходив туди на розвідку — у тумані виглядає шикарно.

Хтось скомуниздив скульптуру з фонтану. Це при тому, що санаторій охороняється!
На території прибрано. Помітив шпаківню. А от стосовно збереженості, то здається, що всередині ніц нема.

Матеріалу є море! Місце на три зірки Мішліна:) хто і як пише звіт?

Так напиши. Хоча б коротко, про найцікавіше.

Відео від напарника. У ньому показане навіть те, на що я не звернув увагу.

Пандемія ковіду змусила відкласти вилазки на невизначений термін. Це вже не кажучи про скасовані фестивалі, концерти і виставки. Але, схоже, новий коронавірус надовго із людством, якщо не назавжди, тож треба було думати, як повертатись до звичного ритму. Більшість людей нехтує дотриманням залишених карантинних обмежень, тому користуватись громадським транспортом небажано. А подорожувати і лазити хочеться! Отож залишався варіант поїздок на індивідуальному транспорті. А це не так-то й просто, бо знайомих з машинами мало. Та, на щастя, в своєму оточенні знайшовся знайомий сталкер. Однак організація і вибір об'єкту зайняли багато часу, бо знаходилися причини, щоб відласти поїздку.

Це мала бути перша за 4 місяці поїздка поза свого міста(!) і перша вилазка протягом крайніх 5 місяців(!). Вирішили поїхати до закинутої школи, що в одному із сіл поблизу Чорнобильської зони відчуження, яку примітив ще в 2014 році. Об'єкт небаянний. З гарною мозаїкою на фасаді. В інтернеті було лише два знімки з того місця. Тому цікавість і близькість до Зони відчудження інтригувала. Школа виявилась не звичайною, а експериментальною. І попри очікуваний понурий тлін, здивувались знахідкам. До того ж, будівля не засмічена. Саме тому координати не розкриваю. Тим паче, під час вилазки натрапили на охоронця Зони відчудження. Ну а на зворотньому шляху потрапили під дощ з грозою.



Не знаю, з чого розпочати, тому розпочну з самого початку. В блозі деякі моменти упустив і переплутав фотки місцями. Та й дорогу покажу окремо.

Почну з того, що синоптики обіцяли суху погоду. Опади, й то — короткочасні, намічались лише о другій половині дня. Місцями. Однак зранку зарядив дощ, який переріс у грозову зливу і трива три години(!). Але вирішили, що "матч відбудеться за будь-якої погоди".
До місця зустрічі ледве не плив.


Після дощу в моєму місті намило здоровенні калюжі.


Київ зустрів заторами.
На виїзді з Києва.


Частина маршруту пролягла по відремонтованій дорозі.


По дорозі в одному місці було багато лелек.


Чим ближче до Зони відчудження, тим спрямованіша реклама. Такого не очікував!


79 кілометрів від Києва. Міст через річку Тетерів поблизу Іванкова. Погода прояснилася.


Стан мосту поганенький.


Пам'ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. І бігборд навмисно поставили, щоб реклама туроператора була в кадрі.


Високовольтна ЛЕП 750кВ. Дуже схожа на 330кВ. Хіба що дротів більше і вище підвіс.


Село виявилось бадьореньким. Покинутих хат штуки 3-4, не більше.


Поки їхали, знов почали насуватися хмари.


Пообідали на зупинці. Повністю павільон не показую, щоб не палити місцерозташування. Надпис "1984", мабуть, свідчить не лише про рік побудови зупиночного павільону, а й школи.
Хоч зголоднів, їсти не хотілося. По-перше, щоб не затримуватися на дорозі, щоб зайвий раз не палитися (поки їли, проїжджала автівка туди-сюди). По-друге, підганяв дощовий фронт.


Оцінивши густу траву з колючками ожини вирішили пошукати стежку, або ділянку, де менше трави.


До комірки і шкільних майстерень не дійшли. Бо і палєво, і по зарослям не хотілось пробиратись. Та й якби затримались, до машини повертались би під зливою.


Школа. На вигляд схожа на будівлю 1980-х.


В дорозі були передчуття, що можемо на когось натрапити. Як виявилось пізніше, в школі ми були не одні.
Бінокль бачите?


Перед школою красиво 9особливо перед фасадом): берези, сосни, ялини.




Цю щакинуту школу було варто побачити хоча б заради мозаїки на фасаді.
На панно школярі і гасло Ілліча: "Учитись, учитись, учитись". В санаторії, в якому відпочивав мучився в дитинстві було написано інакше: "Вчитися, вчитися, і ще раз вчитися".


Ґанок весь поріс мохом. А він же гарно накопичує радіацію.


Фойє на вході.


На підлозі не одразу помітив артефакти. Якось не звик звертати увагу на мотлох під ногами.


А там виявився аркуш з правил дрожнього руху і кіноплівка чи діафільми.




Нажаль, саму плівку не рзглядав, бо колись вже фотографував плівку на просвічування (в кінотеатрі).


Зала перед бічним коридором (ліворуч від входу) і спортзалом.


Спортзал. Навіть вікна часткового зберіглися.




Туалети біля спортзалу. Помітно, що вбиральнею постійно користуються.


Бічний коридор першого поверху.


Дивна підлгога.  Думав, що це криві плити, але напевно, там йшов електричний кабель.


Очікував на понурий тлін, бо проводка геть видрана, віконні рами лише в спортзалі, меблів і освітлення нема.


Кімнати, й справді, порожні.






В декількох кімнатах на підлозі валявся мотлох. А я ж бачу погано, тому поки напарник не підказав, не помітив, що там купа шкільного приладдя — макети, плакати, папки, платівки, кіноплівка.


Мабуть, це був клас біології та хімії.




Молекули.


На стіні якимось дивом вцілів плакат з двигунами.


Його-то я сам побачив.


Кінець коридору.


Бічні сходи чомусь зруйнували.


Ну, що, на другий поверх?


Хол другого поверху. Там, де на першому поверсі двері, стіна, оскільки спортзала займає два поверхи.


В кімнатах теж нічого немає.


Хіба, що повиглядати з вікна. Цим якраз і займався чоп у сусідній кімнаті.
Проходячи коридором, в одній з кімнат помітив рюкзак на стіні — і тупо пішов далі, тому не бачив, хто там і не вступав в контакт. А напарник розповів, що там сидів вояка з біноклем, який начебто відпочивав (ага, так і повірили). Мабуть, вистежував сталкерів чи збирачів чорниці.


Краєвид на внутрішній дворик.


Коридор бічного крила на другому поверсі. Вже вдома, редагуючи знімки, помітив відблискуючу кулю в кінці коридору. Що це могло бути?


Діафільми і рукомийник.


Повністю другий поверх не досліджував, бо після запалу різко захотілося спуститись на перший поверх.


Як виявилось, на підлозі були портрети біохіміків, шкільні трафарети, плакати. І плівки.


Віконечко. Коли писав звіт у блог не здогадався, що це їдальня.


Бічний коридор за спортзалою.


"Чи не їдуть по нас поліцаї?"


Фойє першого поверху. Виходжу.


Перед школою хтось поскладав протигази.


Ялинкова шишка просто гіантська.


Фасад зараз деревами і кущами, але вхід до будівлі проглядається з дороги.


Коли від'їжджали, посилився вітер, захмарилось і стало похмуро.


Як тільки виїхали з села, розпочався дощ, який потім перейшов у зливу з грозою. Не візняв і не зафільмував краєвиди з помаранчевим небом на фоні насуваючої сизо-сірої хмари. А дощ не припинявся аж д пізньої ночі. Тому подяка напарнику, що недовелося мокнути під дощем.

Підсумки. Закинута школа ймовірно була експериментальною. Стан оцінив на 3+/4-. Сподобалось, що чисто (крім декількох пляшок з води) і не засрано. Також нема шприців. Шкільні плакати додали цікавості об'єкту. Шкодую, що відфоткав не все і облазили не всі корпуси — поза нашою увагою залишились майстерні і котельня. Але й так вийшло непогано. Звіт +/- вийшов такого об'єму, як і планував.
Хоча хотілося, звісно, побільше. Якби ж не запал, більша уважність і несприятлива погода.

Проте відзняв невеличке відео.

P.S.: Здійснилась мрія побувати біля ЧЗВ. Однак патрулювання до "ключки" шокувало.

Звідки у них там БелАЗи? Старі, звичайно, могли постачатися. А от нові..?

Тс-с-с! Схоже на пародію деяких відеоблогерів.

Є такий стереотип, мовляв "Все розвалили". Насправді, багато чого, але не все. Та все ж, переробив пісню про це.

Все розвалено

Я не бухаю, я люблю лиш чай.
Синдром похмільний — то кошмар.
Але в дворах навколо повно алкашні
Розвалили все, що могли.

Були на радіо не наші всі пісні
Не було мови у кіні.
Країной правлять чужі Джорджі й москалі
Доруйновують вже свої.

(Приспів х2)
Оу-о, все розвалено!
Геть усе розвалено!
Вдома все, як після війни.

На нашім чорноземі соя або рапс —
Або, ще гірше, — пустирі.
Нема в полях ні, буряку, ні коноплі —
Є склади і «маєточки».

Когось дратує, що звалили Іллічів.
Мене це не обходить, ні.
Звели заводи й санаторії круті
Не вожді й партробітники!

(Приспів)

Згинуть вороженьки,
Як роса на сонці —
І почне країна добре жить
Відбудуймо знову
Все, що розікрали.
Але вітчизняне тре робить.

Крадуть усі, бо «Україна» і «украв» —
Так, ніби однокорінні.
І пісню через це в The ВЙО і Стінга взяв.
Вдома все, як після війни. (х3)

(Приспів)

До заводу дістався Сергій Трейсер.  ;D

Місцевим мешканцям не сподобалося що ми лазимо по даху і викликали поліцію. Поки вони йшли нагору ми встигли ше тут добряче набутися

І шо було? Побалакали і пожурили?

Щось зачастили зі зйомками на заброшках. Ось іще.
У кліпі краєвиди з Чорнобильської зони відчудження.

Зарубіжний хіт "Lose Control", виявляється, має сталкерський відеоряд!  8)  Ще й музончик кайфовий!
Цікаво, де вони знайшли таке величезне недобудоване містечко?!

Не подумайте, що підлизуюсь — просто почув оцей хітяк ;D і під приспів слова самі напросилися)))
Сподіваюсь, Голем не заперечуватиме.

Super Golem

(Куплет 1)
Не кажіть мені, що моветоном стало.
Не кажіть мені, що лазити погано.
Я це знаю, я це знаю, знаю.

Не кажіть мені, що вдень і вночі
На Експлорер класні звіти пощу.
Я це знаю, я це знаю, знаю.

Ну що ти хочиш?
Ти голову морочиш
Скоріш хімзу вдягай.

(Приспів)
А Golem супер-пупер
А Golem супер сталкер
Якщо ви вже зі мною
Все буде хорошо!

А Golem супер-пупер
А Golem супер діґґер
Зі мною залишайтесь
Влаштуєм в Полтві шоу.

Golem, Golem
Golem, Golem

(Куплет 2)
Не кажіть мені, що я кращий в світі.
Не кажіть мені, що є крутіші й інші.
Я це знаю, я це знаю, знаю.

Ну що ти хочиш?
Ти голову морочиш
Скоріш хімзу вдягай.

2x(Приспів)


(Приспів)

В Фейсбуці писали, що 3 квітня о 2й ночі знову палало.
Мабуть, догоріли меблі і крісла, які позалишались від першої пожежі.

Як добре, що встиг вчасно полазити.

Пропозиція чим розважити себе на карантині. Сталкери-відеоблогери не часто балують новими оглядами. Та й не всім в такий час буде приємно дражнити себе вилазками, а особливо крутими об'єктами. А ось залізничні огляди з кабіни машиніста (cabview) — інша цікава і захоплююча тема. Тим паче, для більшості такі ракурси просто неможливі. Ну і LongPlay — якраз те, що треба, щоб позалипати перед компом.

Маршрут "Київ-Пасажирський - Запоріжжя". Один раз на поїзді проїздив по такій трасі.
Якість відео можливо й не дуже, але маршрут мальовничий. Особливо раджу подивитись одноколійну гілку від Видубичів до межі Києва (7:33 - 15:00); район Українки з Дівич-горою (25:40 - 34:40); віражі з купою поворотів (32:00 - 34:40); ст. "Корсунь" і міст через Рось (1:22:11 - 1:25:45).

Пропоную в цій темі розміщувати прикольні відео з залізниць. І зазначайте таймінг найцікавіших краєвидів.
А може десь біля колій буде щось закинуте?

Ця пісня сама напрошувалась на перепрацювання на сталкерський лад, оскільки "сходинки без перил" — то неодмінний атрибут (за рідкісним виключенням) на закинутому об'єкті.

Бетонні сходинки

Ти відкрила мені новий світ закинутий.
Бачив все: і сохран, і понурий тлін.
Ах заброс, ти заброс — це бетонні сходинки, (х2)
Це бетонні сходинки без перил.

Ми з тобою пройшли так багато вилазок.
Кожен сталк і об'єкт я би повторив.
Ах заброс, ти заброс — це бетонні сходинки, (х2)
Це бетонні сходинки без перил.

Карантин вже дістав — сидимо без вилазок.
Я гуляв, я любив, я на сталках пив.
Ах заброс, ти заброс — це бетонні сходинки, (х2)
Це бетонні сходинки без перил.

Тане лід, тане сніг, і "епоха бідності" —
І зникають місця, де експлорерив.
Ах заброс, ти заброс — це бетонні сходинки, (х2)
Це бетонні сходинки без перил.

[Jerry Heil - #Охрана отмєна (The Faino & Alladin Remix) [Extended version] на Soundcloud]

Поки карантин і всі на осадних умовах, можна згадати таку сторону вилазок, як обломи. Вони періодично трапляються. З різних причин. На цих прикладах їх дві — несвоєчасне дослідження і вилазка без попередньої розвідки.

Дивитись під Jerry Heil - #Охрана отмєна (The Faino & Alladin Remix) [Extended version] на Soundcloud


Всього лише півтора кілометра від Києва(!) — і величезний незруйнований радгосп, який віджали закинули відносно нещодавно — в 2011му! Декілька років тому був шанс спокійно в нього інфільтруватись, але стрьомався. І дочекався, поки з'явилось палєво у вигляді рекламної "Газельки" (якраз біля залазу!) і садових центрів з шиномонтажками через дорогу.
До речі, на рекламі зображено що може з'явитись на території цього радгоспу.


Поки був залаз пофоткав здалеку будівлі на території.


Якась адміністративна будівля. Контора або лабораторія?




Біля радгоспу був помічений цікавий артефакт — старий дерев'яний електричний стовп.


Цікаво було б дізнатись, що в тій будівлі. Навіть якщо і тлін, будинок чималенький.


Ворота.


Це була філія столичного агрокомбінату "Пуща-Водиця" (йому пощастило менше, бо вже знесли під забудову) — агрофірма "Совки". До того це був радгосп "Совки", який переїхав до Софіївської Борщагівки в 1978 році. Перед тим розташовувався на території нинішнього Києва. В 1974 році звели тепличний комбінат (розташований через дорогу). Також завдяки радгоспу з'явилась їдальня (пару років тому була закинутою), 9 житлових багатоповерхівок в селі і одна в Києві, школа і будинок побуту.


"Запал залаза."(с) Все одно вже не знадобиться.


Вглибині території.


Через радгосп проходить високовольтна ЛЕП 750 кВ.


Цього року територію частково розчистили від дерев. Тому добре видно, що граффітники якось туди пробирались.


Споруди вглибині території.


Фалоси Силосні вежі.


Вагова. Також можна розгледіти сільгсптехніку.


Прохідна.


Вагова станція обжитого вигляду. Радгосп охороняється.


З прохідної добре проглядається частина території.


На зумі можна навіть вичепити дошку оголошень.


Окрім будівель представляли інтерес дві стоянки техніки (станом на 2020-й техніку розпиляли). А раніше там стояв навіть пожежний ЗІЛ!


Ех, а скільки було підходів по ярам, гівнам багнюці і смітникам!
Зараз, нажаль, активність на території пожвавилась. Тому виклав для історії хоча б те, що нафоткав.

Наступною спробою дослідити сільгосппідприємства була фейлова вилазка в Чернігівському напряму, теж на Київщині.
Це був птахорадгосп в одному із сіл, в якому я вже був.
Довелося прокидатись спозаранку і ледве не на першій маршрутці їхати у Київ, щоб через все місто доїхати до автостанції.
Потім — пригоди з пошуку потрібної маршрутки, тому що: вони можуть відправлятися не лише від автостанції, а й від найближчих станцій метро; деякі рейси можуть не виконуватись.
Але якось доїхав. Виявив інших маршрут, який підходив.


І ось він — жаданий птахорадгосп.


Але виявилось, що є собакени.


Тож лишалось лише фоткати з-за паркану.


Пішли до другої відокремленої території.


Ця частина виглядала більш закинутою. Правда, паркан цілий.


І заборонна табличка (чогось на російській мові).




Курники.


Двері зачинені, тому навіть при наявності злазу заходити на територію не було сенсу.


Класний ракурс! Територія виглядає закинутою, але не покинутою.


Дроти цілі, але геть провислі.


Периметр цілий. Це теж багато чого значить.


Д третього птахокомплексу (а всього їх там чотири) йти не стали, бо з 99% ймовірністю нас і там би чекав облом. Та й на зумі видно залатаний паркан.


Можна було пробратись на чисні. Але топтатись по багнюці не захотів. Тим паче, звідти дуже смерділо курячим послідом (значить тоді птахорадгосп діючий?!).


Напрти розташувалась контора і машинно-тракторна станція з елеватором.


Не знаю наскільки воно закинуте, але виглядає епічно.


Щоб поїздка не виявилась зовсім даремної пройшлися до недбудованого розважального комплексу. Але там зовсім понуро.


Поки виходили звідти собачки на птахофермі зовсім збудилися.


Ось такі обломи.
Для себе вирішив вже не шукати закинуті колгоспи, бо осад від фейлів лишився.