Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Indigo

#1
Старого велетня оголили

Значну частину життя прожив буквально навпроти саме цього корпусу заводу. Від мого тодішнього будинку до того сплячого велета приблизно 150 метрів. Великим він був, бо був малим я. Сплячим - бо там нічогісінько не відбувалось. Часи такі. А мали б робити телевізори, чи щось інше. З мого вікна було дуже добре видно шпарину від верхнього поверху до першого, вона мала незначну ширину, яку я був охочий перестрибнути з розбігу. Тоді по ТБ щотижня у фільмах бачив саме такі небезпечні стрибки. Та для цього був потрібен очевидець-напарник. Ніхто з потенційних охочих не цікавився велетом, навіть між дорослих. Тому не було ніяких відвідин тіла велета. Тоді ще марили якимось відродженням, а робітники показували фоторафії з місця праці. Дехто з них таємно виніс наліпки-прикраси до телевізорів та й роздав дітям. Ті, хто мав хист до трудового навчання, додали їх у свої колажі-аплікації.

Хоча сусідом велета був кухар-кондитер, який помагав годувати творців того великого сплюха поруч. Він єдиний у районі, хто вмів робити  молочні коктейлі. Щоправда, йому помагав совєцький апарат і його кухня вся була совєцькою на вигляд. Та це не зупиняло щасливих батьків святкувати у нього хрестини, а молодят - весілля. Коли ж у найближчої церкви був храмовий празник, то також йшли до цього кондитера. Він дуже передчасно вмер, навіть не чахнув, а раптово. Його двері досі так і не відкривали. Та ще є двері сусідів-підприємців, які час до часу змінюють власників та КВЕДи. Але там не так цікаво, і нема приємних запахів.
 

Згодом я переїхав, і став рости, - велетень для мене ставав меншим і нецікавим. Ще за кілька років перервали його сон: територія була стоянкою, потім автосервісом, АЗС. А всередині велета взагалі почали СТРІЛЯТИ. 2 чи 3 роки там вправлялись у страйкболі. Можна було навіть влаштуватись на роботу до них. Діловитому велету-сусіду вчепили на лоба і потилицю сині букви, шоб не забував своє ім'я. То ними він також заважає спати, навіть деяким сусідам-людям.

І врешті цього року стало зрозуміло: велета скоро не стане. Спершу його роздягають і ми бачимо ребра й інші частини скелета. Потім швиденько розкладуть і його всього. Тоді почнуть будувати торгово-розважального велета. Він буде барвистим, жвавішим, живішим і привітнішим. Він буде радий дітям, і матиме що їм запропонувати. Такі часи. Часи, коли про давніх сірих велетів пам'ятають старожили. І їхні спомини зовсім не ностальгійні. Бо ностальгувати за велетами не хочеться. Краще сподіватись на оптимізм їхніх футуристичних наступників.


#2
ALBUM INŻYNIERÓW I TECHNIKÓW W POLSCE
Альбом інжинерів і техніків у Польщі виданий у 1930их роках. В ньому статті та реклама присвячені промисловому розвитку міста.
Перші 2 сторінки - про водогін, і станцію у Волі Добростанській.
А потім 4 сторінки присвячені розбудові каналізації Міста. Є ФОТКИ! Більшість з них підписані, наприклад знимка будівництва корита для Полтви десь біля площі Різні
ЧИТАТИ ТУТ
#3
Цієї весни склались кілька обставин аби я ним зацікавився, побував і описав.
1. У квітні ФСЛ виклали кілька фоток з його відкриття, шо було аж у 1910 р.!! Хто б подумав, шо він вже досить старий!?  ::) :o Мало того, за ті 110 років (!!) був і є закладом охорони здоров'я. Уривок з офіційної іст. довідки:
Медики-фтизіатри старшого покоління згадують, що у 30-х роках минулого сторіччя у м.Львові, на вул.Замарстинівській 274, функціонував санаторій для хворих на туберкульоз, збудований за типовим проектом.

З 1946 року на цій базі функціонували туб.стаціонари для різних форм туберкульозу (а з 1988р. до даного часу – дитяче стаціонарне відділення ММО «Фтизіопульмонологія»). В області і у м.Львові було створено протитуберкульозні диспансери із стаціонарами, почала проводитись масова піркетизація дітям.
2.  ...у сер. травня проїздивши у справах Замарстинівською повз нього я не побачив на брамі якої-небудь таблички, шо вказує чим є ця група будівель і руїн...
3. ...a це цілком закономірно, бо де-юре незрозуміло кому належить санаторій! 30 квітня прокурорка області писала:
судимось за два та упереджуємо незаконне відчуження ще п'яти об'єктів нерухомості, у яких були розміщені лікувальні корпуси ліквідованих:
• Медичного об?єднання «Фтизіопульмонологія»,
• Львівського комунального шкірно-венерологічного диспансеру.
Йдеться про приміщення лікарень на вулицях:
? Лемківська, 24
? Устияновича, 14
? Замарстинівська, 274,  81, 83
? Личаківська, 233
? Кордуби, 4а
З'ясували, що у лютому 2008 року Львівська обласна рада, без встановлених законом підстав та поза волею дійсного власника (Львівської міської ради), своїм рішенням вилучила 7 приміщень закладів охорони здоров'я у Львові із власності міста у володіння області.



щоб упередити продаж у аналогічний спосіб ще п'яти приміщень, загальною площею  майже 5000 м2, ініціюємо їх повернення у судовому порядку до комунальної власності міста.

Наближаючись до його території вирішив за собі мету знайти хоч якийсь артефакт, натяк, доказ, слід про його роботу в ті давнi довоєнні часи.

Хоч санаторій відкривали в селі Голоско, я б сказав шо він є ПІД ГОЛОСКОМ (у цьому мікрорайоні є така вулиця): бо заклад фактично на околиці колишнього села і заодно міста Львова, якшо рухатись зі Львова у сторону Брюх, то на парній стор. Замарстинівської після нього лиш один двір, і той - нежитловий. Втім, з іншої сторони від санаторію живе досить відомий сусід. Але хто це тут я не афішуватиму.

Перш ніж вирушити на об'єкт, погуглив про нього і прочесав мапи. А державна мапа земельних ділянок показала шо за ним закріплено 7 га землі! Навіщо їм стільки? Що на цих лісових гектарах: якісь альтанки для дихання відносно лісовим повітрям, теренкури для оздоровчих прогулянок?

гугл-мапс зберегли, шо кілька літ назад при вході на його територію була хоч якась табличка, звідки можна було б дізнатись про заклад охорони здоров'я на цьому лісовому схилі. тепер є лише попередження про заборону СТОРОННІМ В'ЇЗДУ сюди. Що ж, я не їду, а заходжу пішки...

Варто звернути увагу на рельєф території: тут є можна сказати три рівні, три тераси: на найнижчому - сад (про нього трохи згодом) і будиночки менші,- їх одразу видно увійшовши в браму. Алейка від неї веде прямо до сходів що підіймаються на верхній, третій, рівень схилу - на цій терасі основні корпуси. Зліва від брами другий рівень, на цій терасі досить захаращено, чимало руїн, серед яких у одному з будиночків купка "слоників", позаду них увагу привертає майданчик зі смiтниками, на яких абревіатура "КЗ ЛОР" гласить, що тут все належить обласній раді.






Більш охайним серед хатинок виглядає дезнінфекційне відділення з дахом цікавої форми.

Хатки праворуч від головної алейки - старі проте накриті у наші часи, переважно замкнуті.



Хоча є виняток. Ближче до схилу головні корпуси - світлі та доглянуті будівлі. Під більшою бачив припарковану "копійку" в нормальному стані.
Аби не привертати уваги її власника, що мабуть працює тут і не захоче мене тут бачити, залишаю цю частину території. Зрештою за совка і дотепер тут лікують, його ремонтували, вкладали ресурси і про його давню історію тут в подвір'ї мало шо нагадує. Тим паче перш ніж побувати тут, натрапив на публікацію про ремонт і загалом нормальні умови всередині. Більше офіційно-стерильних фото його приміщень зсередини і ззовні - тут
Тому йду оглянути оті гектари, що в глибині лісу.

Безлюдність і переконаність що тут все-таки хтось працює і когось лікує нагадують мені уривок "Санаторію під клепсидрою" дрогобицького Бруно Шульца:
"Стосунки в Санаторії з кожним днем стають нестерпніші. Ніяк не заперечиш — ми просто потрапили в пастку. З часу мого приїзду, коли передо мною, новоприбулим, явлено було якісь види гостинної запобігливости, керівництво Санаторію не завдає собі найменшого труду, щоб залишити нам хоч би оману якоїсь опіки. Ми просто полишені самі на себе. Ніхто не турбується про наші потреби. Я давно виявив, що проводи електричних дзвоників уриваються тут-таки над дверима і нікуди не провадять. Служби не видно. Коридори і вдень, і вночі занурені у темряву і тишу. Маю сильне переконання, що ми — єдині гості в цьому Санаторії та що таємничі й дискретні міни, з якими покоївка хряскає дверима кімнат входячи або виходячи — то просто містифікація."

По дорозі в ліс бачу старий фруктовий садок,між дерев стежка, що веде до брамки лише для пішоходів.



Рухаючись вверх на схил натрапляю на краєвид, в якому домінують новобудови на малоголосківських пагорбах.

Ліс довкола огорожі закладу густо зарослий, і навіть якшо моя теорія про теренкури має право на існування, то нічим не підкріплена, - маркування нема. Тому фоткаю балкони і труби, що поєднуючи будівлі нагадують мости.



Але, після кільканацяти хвилин прочісування лісу натрапляю на якусь огорожу і металеві труби, - це вже цікавіше. Обходячи таку малу архітектурну форму здогадуюсь,що це - санаторний водозабір.

Обходжу його і...БІНГО! На водокачці бачу назву фірми-виробника, написане латиницею. ЦЕ і є те, що я шукав, той самий доказ того, що об'єкт є тут настільки давно!! Адже за України чи за совка навряд чи встановили б помпу NK Rudolf!?

Із відчуттям розкритої таємниці та виконаного обов'язку спускаюсь і фоткаю яскраві гойдалки і качелі біля найбільшого корпусу.

Ця водокачка мала б право бути унікальною частинкою тематичної підбірки, але у неї є прив'язка і спец. огорожа, тому будучи такої невільною, вона туди трохи "не вписується".
#4
Ну що б здавалося труба...
Труба та дим, - і більш нічого.
А серце б'ється-ожива, як їх побачить!...

Попередній мій звіт я умисно завершив на певній інтризі, - трубі з викладеними на ній цифрами "1924". Ракурс, з якого я її фоткав, мабуть, найкращий аби розгледіти їх. Втім, якшо дуже захотіти, можна побачити їх і з вулиці Шевченка.

Чому я написав у заголовку теми "святого"? Це можна буде зрозуміти читаючи тему, або ж доскролити до кінця і прочитати трохи незвичний аргумент.

Отож спустившись з 6 поверху Легенди-Клас я зразу рушив до труби. Мене відверто цікавило як виглядає вона зблизька, і чи є ше якісь ознаки, що свідчать про її ймовірне зведення у 1924 році??  Звиняйте за пафос, але то наче якийсь дух дослідника спонукав її побачити з різних сторін, пофоткати.

І мої сподівання виправдались!!
На нижньому рівні її є синя табличка, на ній напис полською: "Alfons Custodis Budowa kominow Lwow". Хммм...цю річ реально стилізувати під міжвоєнний період якшо захотіти, начіпити, не виключаю і такого сценарію. Бо навколо здебільшого сучасні будівлі, квартал з офісами і котельнею. Раптом хтось вирішив похизуватись тим, що береже такий артефакт і зробив копію?
Втім, з іншої сторони, попри скептицизм до автентичності таблички, у мене виникають питання про Альфонса Кустодіса! Ким він був? Чи можна пов'язати його життя/діяльність з міжвоєнним періодом і Львовом?

Поки їхав додому, згадав шо колись купляв собі одяг у магазину що десь тут, як і швейне підприємство. Пригадую, шо тоді, кілька років тому труба трошки привернула увагу. Власне через цю табличку. Я її бачив, трясця, і не раз!! Просто це тривало 1 секунду, коли проїздив повз квартал.  Гугл-мапс у доказ...

Друга річ, яка спонукала мене зацікавитись цим комином (назваю річ як належить) стала відома нам тільки тепер - це оті 4 цифри на ньому - 1924.

Тому як тільки дорвався до компа - почав гуглити. Україномовні сайти (в т.ч. львівські) не писали про нього. Тому читаю на російськомовному форумі про цеглу, де є відповідна тема:
В 1894 году Альфонс Кустодис получил патент на круглую дымовую трубу,
а в 1895 начал строительство труб на Донецко-Юрьвском Металлургическом Обществе (ныне Алчевский Металлургический Комбинат)
1900 год утверждено Акционерное общество для постройки фабричнных труб и печей
Общество работало практически на всей территории Российской Империи, имело представительства не только в Питере и Москве, но и на Урале, а на юге работали кирпичные заводы в Ростове и Дружковке Екатеринославской губ.
Компания Альфонса Кустодиса успешно работала в Соединенных Штатах Америки, вот очередной патент.


Що ж, така знахідка - це круто, і цілком відповідає нашій львівській табличці та комину. Шукаю далі вже в польському та англомовному сегментах нету.

Еврика! На сайті польських оголошень а-ля ОЛХ є архівний запис про те, що у 2016 році хтось з Освієнцима продав за 18 злотих раритетне видання:
1911 23 Ceramika Łagiewniki Podgórze Tarnów
PRZEGLĄD CERAMICZNY- Dwutygodnik Podgórze


ul. św. Floriana 5 1911 nr.23 Redaktor odpowiedzialny: inż. Karol Rolle Ilość stron: 16

Мій приблизний переклад інфи про лот:
Фірма  Ceramika Łagiewniki з району Podgórze, що у Кракові в 1911 році на регулярній основі випускала тижневик для будівельників, де в одному з випусків була реклама фірми Альфонса Кустодіса, саме львівської філії (LWÓW ul. Sapiehy 45 - Alfons Custodis. Galicyjski Zakład budowy kominów fabrycznych), що була на вул. Сапіги (теп. вул. Бандери). Втім, у архіві скан-версія тої реклами не збереглась.
Але маємо доказ, наша табличка на Шевченка вже має вагомі причини вважатись правдоподібною!

Подальші пошуки в ПОЛнеті приводять мене на сайт польської фірми, що виготовляє п'єци. На їхньому блозі все-таки є скан реклами фірми Кустодіса з того таки 1911 року, з тижневика для будівельників. З неї також дізнаємось, що крім фабричних камінів його фірма будувала фабричні п'єци, муровані та залізобетонні водні резервуари.

Австрійський довідник-енциклопедія дає непогану біографічну довідку про нього, і ще одне підтвердження про зв'язок з Містом:
* 24.05.1850 - † 20.05.1924
нар.: Еммеріх, Німечина. смерть: Дюссельдорф
Релігійна конфесія: невідома

Перший шлюб (1879) з Марією Людовикою Сабіною,
2-й шлюб (1895) з Наталі, Шмітц
Діти від 2-го шлюбу: Альфонс Марія Антоніус (1896-1976); Гертруд Марія Агнес / Герта (* 1897)

Професійна кар'єра, викладання
приблизно з 1899 року   Компанія Alphons Custodis у Відні доказується
1906   Нова реєстрація будівельної компанії Alphons Custodis Карла Герцера
1920   Будівельні ліцензії на компанію
1920   "Alphons Custodis Ges.mbH" Будівельна компанія, зокрема виконання заводських димарів, котлової кладки, громовідводу, металургійних заводів, печей і цегельних заводів.
   

Неправильно названий у всій відповідній спеціалізованій літературі архітектором "Sonnenuhrhaus" у Шенбрунні, Альфонс Кустодіс був зовсім не архітектурно активним. Через масове і поширене нерозуміння його біографії - як внесок наукового Просвітництва - тут все-таки фіксується.

Альфонс (також Альфонс) Кустодіс народився в 1850 році в Еммеріху, Німеччина. У 1881 році він заснував "Tonwerke Düsseldorf", який спеціалізувався на будівництві печей і високих димоходів. Окрім живих ділових відносин з Росією, він заснував філію в США, а також підтримував філію в Празі (із зміною назв компаній). У 1896 році філія зареєстрована у Відні. Як власник, "Alphons Custodis, Ing. В Дюссельдорфі" було процитовано, що говорить про інженерну освіту. Невдовзі Відень з'являється як головний штаб, але Кустодіс ніколи не залишався у Відні довгий час. Про це свідчить реклама в журналі "Neubauten und Concurrenzen" з 1899 року що компанія вже була процвітаючою компанією в той час: "будівництво фабричного димоходу, нове будівництво, піднесення, ремонт без перебоїв. Понад 3000 замовлень з Європи та Америки. За даними комерційного суду, у колишній імперії Габсбургів існували записи фактично декількох філій, таких як у моравських Острау, Будапешті,Львові, Кронштадті, Ауссіг і Граці.

Близько 1918 року Альфонс Кустодіс вийшов з віденського бізнесу, і колишній керуючий директор Карл Герцер став єдиним власником цієї компанії. Однак компанія залишалася зареєстрованою до 1970-х років під назвою компанії "Alphons Custodis GmbH" у Відні. З придбанням магістерської концесії в 1920 році компанія отримала дозвіл також на здійснення будівництва у Відні.

У невідомий час син Альфонса Кустодіса Альфонс перейшов на батьківську компанію. Згідно з реєстраційним архівом, в 1930-х він провів деякий час у Відні, але будь-яке залучення його сина у віденську компанію не зафіксовано в документах комерційного суду.


Як бачимо, наш львіський комин фірми Кустодіса завершений ймовірно після смерті цього великого будівничого. Втім, його фірма процвітала і по той бік океану.
Димова труба Анаконди - цегляна димова труба колишнього мідеплавильного заводу в місті Анаконда штату Монтана, США. Вважається однією з найвищих цегляних споруд в світі (за деякими даними, є найвищою). Була зведена в 1918 році нью-йоркською будівельною компанією «Alphons Custodis Chimney Construction Company». Запущена 1919 року.

Зараз у США його компанія має іншу назву (Хамон Кустодіс). Втім, там про А.Кустодіса пишуть як новатора у промисловому будівництві:
Під час ери, коли низькопотужні будівлі в промислових містах породжували густий покрив смогу і просочувалися вулиці з забрудненням повітря, Кустодіс переніс промисловість димоходу на новий рівень з винаходом радіальної цегли.

"Це була інновація в дизайні, яка дозволила побудувати труби вище", - сказав Гіббонс. «На початку 1900-х років, це був цілком інженерний подвиг, щоб побудувати таку високу структуру. Підвищуючи висоту димоходу, краща локальна якість повітря, тому що димовий газ менш концентрований ». Близько століття потому, у 1998 році, Custodis була придбана міжнародною інженерною та контрактною компанією Hamon, яка обслуговує важкі галузі промисловості. Це призвело до народження нинішнього куреня Хамона, який обслуговує всі п'ятдесят штатів і десять провінцій Канади. Головний офіс компанії Hamon Custodis розташований у місті Сомервілль, штат Нью-Джерсі.



Наш львівський комин фірми Кустодіса особисто для мене трохи не вписутється поміж сусідніх будівель. Він був би гармонійним, скажімо десь на Підзамчі. У цих краях протягом 2000их років ландшафт змінювався, я також пригадував шо залишки досовкових артефактів тут фоткав, здається Голем - то була коробка "Сіменс" на електроопорі. Десь поблизу Шевченка, 146. Але якшо він тут, то з якою метою його звели у кварталі, в якому за совка був крупзавод, про який нагадує хіба назва найближчої зупинки гром. транспорту? Що тут було раніше? Приблизну відповідь на це питання читаю у Вікі, стаття про вул. Шевченка:
№115: До 1939 року був млин «Едмін і син» та 1-ша Малопольська парова лущарня пшона та круп, в радянський період — крупзавод № 25, за часів незалежності України завод був зупинений, а його будівлі частково зруйновані.
до речі, зараз димар у робочому стані, - він приєднаний трубою до котельні. Здається є і вікночечко  у трубі, що ї поєднує.

І про те чому слово Альфонс для мене зазвичай асоціюється зі святим. На Замарстинівській монастир є, монастир святого Альфонса, може й архітектора Кустодіса у професійних колах колись вважали святим??...



#5
Поки в одній темі переживають за ймовірне зменшення кількості недосліджених об"єктів, а у іншій - діляться враженнями від промислової гордості райцентру, я спробую поєднати ці два поняття: НЕВІДОМИЙ (тому що досі недосліджений нами) об'єкт, що, водночас, є промисловою гордістю мікрорайону (а колись - села-передмістя Львова).

Якось так вийшло, шо фанерний завод, який пережив ДСВ, перебудову працює і зараз, і його велику територію не планує ніхто забудувати (як Полярон чи інструментальний). Тим часом непомітно для міста, він відзначив сто років! Так, у 2019 році фанерному виповнюється аж 102 роки.
Зараз про це мало шо нагадує в його архітектурі чи технологіях.

Втім, якшо уважно придивитись, можна впізнати початок ХХ століття у стінах корпусів, фасади яких максимально близько до вулиці Брюховицької. Мої фотки (літо чи осінь 2011 р.)



Про вік заводу писали краєзнавці-автори книги "Слово про Кам"янку" (2002).






І от недавно я йшов повз нього і надибав оголошення про потребу в працівниках, а там - і номерки адміністрації заводу.

Це підштовхнуло мене погуглити якісь фотки/відео/репортажі про нього. Якось дивно, шо про нього в неті майже нічо путнього нема (крім хіба бізнес-інформації). Нема нічо і у нас. Тепер принаймні є тема у розділі Плани.
Але все-таки одне шикарне відео я знайшов! У ньому є класна зйомка заводу дроном, і фотки зсередини, а також спогадив ветеранів з-ду.


Чому я це пишу в планах? Бо вважаю шо було б круто попасти на завод, якому от-от буде 102 роки і він працює і ніби не ризикує найближчим часом закриватись. Хочеться щоб це було по-людськи, офіційно (як з локомотиворемонтним було). Що я для цього вже маю?
По-перше це відео: у ньому є фотки заводу ВСЕРЕДИНІ, у цехах - очевидно що з дозволу адміністрації зроблені. Це і дає підставу вважати, що зайти на територію можна, попередньо домовившись з керовніками. На них можна вийти завдяки оголошенняю, яке я додав у цю тему.
По-друге, завдяки тому шо живу недалеко і знаю деяких місцевих, скажімо так активних громадян Кам"янки, є ймовірність вийти на краєзнавців, які замутили цей відос=тобто домовились про дрон-зйомку і фотографування цехів.

P.S.: місце для інсталу на територію також знайшов, але наразі його не афішую, бо конкретно щодо фанерного я суто за нормальне потрапляння.
#6
Дозволю собі дати в цю тему якісь направду класні звіти, написані НЕ адміністраторами і не мною.

Євреї в Полтві, дослідження на місцевості

Сильно! Поєднано і роботу з джерелами, і вишукування об"єктів на вулицях і під ними: детально, ретельно, достовірно, ВАЖЛИВО.

Центр космічного зв'язку
тема доповнена різними коментами, але тут є дуже цікаві фотки антен зблизька Електрічкінга і Алекса-Л.

Цвинтарі Львова
Тема на перший погляд нудна, але В НАС вона сповнена інфи про маловідомі, зниклі кладовища/поховання.
Цікаві фотки від Anhorda. Але як на мене, то важливою деталлю тої теми є те, що White Love  писала курсову саме по зниклих некрополях Львова. І в списку джерел у гордій самотності онлайн-ресурсів Еxplorer.lviv.ua!

Як на Гуцульщині вугілля добували
Xaolas i Magnowski наповнили цю тему суперовими фотками, текстовим звітом, професійними поясненнями, схемами.

Кременець, замок, штольня
Driver і Ко поїхали у замок, - пофоткали його, панорами міста і штольні у лісі біля Кременця.

Сховище тролейбусне
Soulstorm про один з бомібків, де у 2015 р. були нові електрощитки, лавочки і...унітази

"Поворот не туди", або Як я вперше на товарняках до Києва добирався
Segfault якісно і стильно написав про трейнхоп. Vasi4 йому був за штурмана

Далі буде...

#7
Прочитавши цю тему я вирішив, що традицію можна і треба підтримати, хай і наодниці. Я це зробив по-своєму. У рідному мікрорайоні Рясне є цілих два місця вшанування вояків УПА: пам'ятник на вул.Рясненській і хрест на Брюховицькій. Останній я фоткав у цій темі.

До того ж сьогодні була добра погода жеби "вигуляти" свою чорно-червону футболку.
Мої скромні квіти контрастують поміж посаджених тут на День Незалежності парафіянами одної місцевої церковці.

Вдруге в житті я наблизився аж так до цього придорожнього хреста.

#8
Якось я натрапив на форумі на тему про брак води у Львові. Згадав, шо в мому фотоархіві маю кілька знимок водокачок (водяних колонок) Міста та й вирішив якось звести це в одну тему.
Зважаючи на те, що Львів на великому Вододілі, можна припустити шо поверхневі води в нас були неглибоко, тому й водокачки ставили у різні роки. Та з часом, на них забили, не доглядали а той зовсім демонтовували. На моїх (і не лише!) фотках колонки різні: є зі Львові, є з області, з різним принципом помпування.
почну з далеку, так як більшість колонок, які знимкував за межами Львова ДІЮЧІ.
Стрий, 2012 рік
Обидві діючі. Вода ринула після кількох секунд качання достатньо потужним потоком. Мають спеціальні носики - швидше всього функціонал, ергономіка - можливість повісити посудину до якої набираєш воду і не тримати її в руках. Зверніть увагу - поряд, за кілька сантиметрів люк в каналізацію.



Добромиль, Старосамбірський р-н, 2013 р. Подвір'я житлового будинку. Швидше за все колонка з сссрівських часів - припускаю це бо на трубі є клеймо "Ц 22 р" (цена 22 рубля)




Дубляни (передмістя Львова), січень 2015 р. Клеймо на кришці вказує на те шо це аж з Одеси! недіюча





Львів. більшість (якшо не всі) недіючі.
Вул. Стрийська, 36-40. Взято з блогу. Клеймо під трубою польською




фоткаincognito - його знахідка під Кортумовою горою (вул. Петрівського). Там до 2004 року не було водопроводу, тому для місцевих ця колонка, мабуть, мала велике значення.


Три колонки на Кам'янці (Батарівці) поч. 2012 р.
Недалеко від цього мікрорайону є ліс "Глобус", де є джерела питної води і невеличке озерце. Тобто рівень залягання підземних вод спонукав мешканців пробивати свердловини і ставити колонки. Не дивно, шо тут поблизу одна від одної є (точніше БУЛО) кілька колонок.
вул. Шевченка, 258. Її вже тут нема - не знаю що з нею, але десь в 2013 по ній залишилось тільки порожнє місце, яке нагадує про її існування обнесеною огорожею



вул. Брюховицька, 25 -- її також вже тут НЕМА. я її сфоткав у січні 2012.




І найцікавіший експонат доживає віку на Шевченка, 276. В 2012 році я зняв її первісний вигляд.  В 2010-2011 рр., до речі, за докладання зусиль з неї можна було "вижати" воду наполегливим натисканням на кришку.
З тих часів вона "змінилась" -- вандали зняли кришку з польським клеймом, зафарбували її в рожевий колір.

До речі, клеймо - я ретельно погуглив rudolf schmidt bia?a і знайшов інфу шо це робота польської фірми, швидше всього міжвоєнний період.




#9
Натрапив у свому архіві пофотканий млин в селі відомому завдяки фестивалю й фортам. Але біля зупинки є непогано збережений млин. я в нього залізти  не мав часу, так як вже чекав на автобус до Львова, але вдалось зробити кілька кадрів кімнат першого поверху з підвіконників.
загальний план. Будівля в самому центрі села, біля роздоріжжя


По сусідству люди ведуть господарку - їхня хата примикає до млину. Мабуть нащадки мельників.


Інтер'єр

курити зась!




мануали для робочих


як не дивно ше не все розікрали!


через дорогу - залишки МТС (мототракторної станції) колгоспу

це здається тильна стіна МТС

малюнок на корівнику

те шо від нього лишилось


ОДНЕВСЕ в Поповичах - сільрада+магазин

нечасто бачу рушнички на вуличних хрестах
#10
Я довго думав в який розділ-тему дати цей відеошедевр. Тому шоб воно не згубилось, даю окремою темою.
Особисто мене воно ВРАЗИЛО. З перших секунд не розумів з якої сторони вони їдуть в Місто, потім ніби нічо особливого, але як вони проїхали кільце Кульпарківська-Виговського-Великого. словом, ЦЕ ТРЕБА БАЧИТИ.
Автобусні БУДКИ, скромні та прості вивіски великих магазинів, нема реклам, заторів, багато ЛАЗів та бобіків, зупинка гром. транспорту під катедрою, ЯЛИНКИ на клюмбі, нема пам. Кобзарю (ну і хвилі), ДАІшники в шинелях, перехожі в хутряних шапках


#11
За останні кілька днів натрапляв на якусь інфу в ЗМІ про те, що стосується і діґерства і АТО водночас. Вирішив зробити тут тему, де буду додавати такі повідомлення.
Почну зі Львова. Поки ми самовіддано і завзято штурмували стіни та головний вхід Роздільського пивзаводу, з суттєвими втратами пального потрапили в палац і санаторій, поки ми в чудовій атмосфері ближче знайомились і лапали писками сніг на тамтешньому озері і лазили в печеру,
?Львів?'ський Демократичний Альянс впорядкував бомбосховище. от таку інфу знайшов на їх Фб:

Цього разу об'єкт знову розташований на території дитячого садочка, по вул. Родини Крушельницьких, 23 (бічна від вул.Зеленої, близько клубу "Picasso") в цю суботу 31 січня об 11:00, як завжди чекаємо Вас з хорошим настроєм, змінним одягом, а також з ліхтариками!
Як ви можете долучитись?
1) Прийти власною персоною зі змінним одягом і взяти участь безпосередньо;
2) "Нагрузити" свого чоловіка, хлопця, брата долучитись до цієї правильної ініціативи smile emoticon
3) Репостнути цей запис з мотивуючим гаслом важливості цього заходу!
Зареєструватися як волонтер можна за лінком:
http://goo.gl/forms/TErYpvSprB
або телефонуйте: 093 717 47 48 - Святослав Могиляк



вже пророблена робота ними є на їхньому ж каналі ютуб. Відеозвіти:

#12
Тема by Fry і Нелегал

Основна тема ТУТ
#13
Думаю, є шо обговорити. до речі, шо там на знайденій флешці ;)
і як там папуга з кіндера??
#14
...Або історія про те, як Експлорер святкував Андрія квестом двориками й іншими цікавими місцями рідного Міста.
Почали, як і планувалось з-під пам'тника. Ті, хто підписався в темі прийшли вчасно, a cамe Bottlehunter, Roy, Stinger, Stalker, Soulstorm і я (здається, нікого не забув).
Стартанули з Костюшка, 14. Чи той Roy, чи Bottlehunter доречно згадав шо семе тут свого часу був потужний вибух газу. Без жертв не обійшлось. Але мости, як бачимо, витримали, а саме подвір'я відреставроване. Драбина-стремянка - тут ми побачили її вперше (в інших дворах її там лишати на стін - мейнстрім, адже саме там її тримати дуже зручно, там як під ліжком чи біля шафи малуватио місця в хаті). Також варто взяти уваги ВЕРХНІЙ міст - в цьому дворі він підсилений аркою. Коли вже вдома я переглянув фоточки ВСІХ мостів, які ми дослідили в той св'ятковий день, то дійшов висновку шо це ЄДИНИЙ АРКОВИЙ міст між балконами який ми з вами бачили! Не помилюсь якшо заявлю шо це і є ЩЕ ОДНОЮ особливістю двору на Костюшка, 14.

Далі був подарунок імениннику по дорозі на Дорошенка, 67 (про презент більше знають Bottlehunter i Stalker)
На Дорошенка, 67 ми дочекались фото_графині і давай знимкувати дворик:

Тут я також звертав на висячі драбини (їх тут більше - на кожному мості по одній), сподіваючись довести свою теорію про те, що такі мости є частиною пожежної безпеки будинку: горить одне крило->жильці біжать по мостах в інше і вже звідти по сходах спускаються на вулицю чи в двір. Теорія правдоподібна, однак не доведена. Драбини прямого відношення до теорії не мають. Так чи інакше, тут мости є такими собі кладовками і оранжереями: вазонки, інші домашні причандали зручно зберігати шоб в тісних квартирах не забирали місце.

Потім ми виявили між Дорошенка 76 та Дорошенка 65 цікаву стіну, де є Ґрааль і Територія "А". Святе місце.

Сусідній двір (Дорошенка, 65) також з двома коротшими ніж попередні мостами
Однак тут крім вищезгаданих драбин є ще й дашок і нижній заставлений меблями та купою домашнього вжитку.
Зацініть ше одну цікаву річ: і на Дорошенка 67 і на 65 є приварені декоративні елементи для завішування на них вазонків (москалів, одягу для сушки, сушки, хто шо придумає, потрібне підкреслити)
Ні тут , ні на Костюшка нам не вдалось вийти на ці мости, так як двері на змаках а подекдути є відеокамери+детектори руху.
#15
Маю ідейку: йдемо на вихідних (швидше всього в суботу в обід або зранку) по кількох адресах: вул. Руська, вул. Костюшка, вул. Дорошенка 67, вул. Карпатська, як пощастить, то ще й на Мартовича побуваю (Галицький райвідділ  ;) ::)
Справа в тому, що ці адреси об'єднують мости між балконами. Я вже знаю навіщо вони. є дві причини. першу здогадатись неважко. другу розповім на місці й опишу в окремій темі
Хто зі мноу? пишіть в приват.
на фото: двір адреси Дорошенка, 67.


#16
натрапив на фоторепортаж завод на Залізничній. хтось знає місце розташування об"єкта?
#17
Можливо це трохи офтоп, але подумав, що вам буде цікаво. До того ж ви люди небайдужі, тому скопіпастив з фейсбука от такий пост:
Elena Troianska
Репост дуже вітається!!!!
Друзі, хто має час і бажання допомогти Львівському бронетанковому заводу. Потрібно в робочий час носити, грузити, прибирати, загалом розвантажити майстрів від непрофільної роботи, чим пришвидшити ремонт бронемашин.

За детальною інформацією звертайтеся по телефону: 063 78 73 761
Чи скайпу: myhaylo.ohiyenko

Не кидайте помідорами! Якшо геть зовсім офтоп - просто повідомте про це в приват.
#18
До 100-річчя першої та 75-річчя другої Світових воєн у Яворівському національному парку створили довготривалу експозицію історичних знахідок.
Як повідомили «Вголосу» в Яворівському національному природному парку, на експозиції можна побачити експонати, що розповідають про важливі події історії цього краю, життя і побут мешканців від найдавніших часів до ХХ століття.
Ініціатором створення музею став працівник Яворівського національного природного парку Віталій Гавгун.
«Мало кому відомо, що ще не так давно, під час І-ої та ІІ-ої Світових воєн, цей благодатний край був ареною жорстоких бойових дій. Тут були розташовані військові об'єкти та лінії оборони австрійських і російських армій. В результаті запеклих боїв 5% лісу було повністю спалено. Типовий, унікальний рельєф, який сформувався впродовж мільйонів років, у деяких місцях був перекопаний оборонними спорудами і потерпів від обстрілу гарматних снарядів», – йдеться у повідомленні.
Довготривалу експозицію в адміністративному приміщенні Яворівського національного природного парку вже оглянули перші відвідувачі – учні та педагоги Львівщини, а також чисельні туристи.

Інфу стягнув звідси
#19
натрапив сьогодні на паблік ВК, в якому є інфа про майбутню подію:
Urban Exploration Lviv Fest – подія, яка поєднує демонстрацію унікальної фотоекспозиції, непересічну театральну програму, коктейль музичних заходів та ексклюзивні освітні лабораторії на території загадкової та повної таємниць та легенд фабрики повидла.
Захід має на меті привернути увагу до закинутого і забутого арт-об'єкту та звісно народження нового і актуального фестивалю, що стане платформою для молодих художників, архітекторів, фотографів, музикантів, акторів, режисерів та звісно поціновувачів актуального мистецтва.
Ідея створення заходу виникла спочатку з бажання показати у Львові виставку Urban Exploration, яка здобула неабияку популярність в Києві (15 тисяч відвідувань за півтора тижні), але згодом у зв'язку з відсутністю прийнятного приміщення почала обростати ідеями і вилилась у масштабний соціокультурний проект.
Urban Exploration Lviv Fest – це перспективний стар-ап з контентом, аналогів якому в Україні досі немає. Долучитись до фестивалю зможе будь-хто, ви можете допомогти врятувати памятку архітектури якій більше трьохста років переглядаючи унікальну фотоекспозицію у катакомбах заводу, послухавши концерти найпопулярніших музичних гуртів, подивитись найцікавіщі вистави молодих театрів, потанцювати вночі під сети провідних драмендбейс діджеїв... або записатись у волонтери допомогти у реставраційних роботах та території... або відвідати майстер-класи...кожен знайде на Urban Exploration Lviv Fest щось для себе.
вхід платний. електронні квитки можно буде придбати в передпродажі тут з початку наступного тижня
з опису ніби нічо так. згадав шо колись було обговорення з київської виставки.
від себе додам: в 2011 році був на Фабриці повидла і запам"яталось. тоді Дзиґа там робила виступ театру Арабески з Харкова. частина тої вистави була в підземеллі Фабрики. місце інфернальне і досить холодне  ::) раджу.
#20
Є один хлопака, який робить важливі девайси.
Цитую текст з його Фб-сторінки:
Друзі! Потрібна Ваша допомога. На даний момент я допомагаю АТО пристроями для стрільби з за кута, укриттів, траншей і т.д. Якщо коротко - на автоматі маємо невелику камеру, а на касці моніторчик для лівого ока (електронний видошукач). Це дає змогу бачити те, що бачить автомат - тобто можна вести вогонь не висовуючись з укриття. Очима буквально стає дуло автомата.
На даний момент дуже потрібні:
1) Найпотрібніші старі, непотрібні чи неробочі камери 80х-90х років або видошукачі від них (якщо чорно-білий значить підходить)
2) Камери відеоспостереження - чим менші тим краще, бажано не квадратні, а подовгасті, циліндричні, як в супермаркетах.
3) Батарейки формату AA
4) А також USB продовжувачі, DC-DC конвертери 6->12V, перемикачі, силіковнові палички для кріплення деталей.

Детально поясню як зробити такий пристрій тим хто має таку можливість і бажання допомогти нашій армії - знань електроніки для цього не потрібно. Ну і звісно не відмовлюсь від допомоги руками та ідеями.

PS: Страшненькі фото - це тільки стендовий пристрій для випробувань. Кінцевий девайс акуратніший і з меншою
камерою.

Я з ним поспілкувався і от що: аналогові видошукачі й DC-DC конвертери 6->12V наразі найпотрібніші й найбільший дефіцит. Але якшо полазати по шафах (подібно як це було тут
і може тоді комусь з вас вдасться знайти щось з вищепереліченого. мені вдалось знайти 2(!) ЮСБ-продовжувачі.
Погодьтесь, він помічну річ для наших військових майструє. два чи три примірники вже відправив військовим для АТО. через тупість/байдужість/відсталість і т.д. вищих чинів серед військових від них на якесь сприяння не варто сподіватись. а тут час від час хтось шось пише про купівлю/обмін/дарування різної техніки та запчастин до неї. може й зараз вдасться шось найти.
фотки для розуміння як то приблизно виглядає