Messages

Західні Горгани - це вам не Чорногора і не Мармароси, це значно складніше.
Скелі порослі мохом, дощі з градом, важкі підйоми, спуски, жереб, сонце палюче і брак води, пересохлі джерела, нічні переходи по хребті.
Тут немає полонин, усе в жерепі, він обмежує видимість, важко проходиться. Лише вершини покриті горганом. Але і своя чарівність є: килими мохів різнобарвних, що покривають скелі, камені, дерева, білі гриби, просто під ногами. Струмки джерельної, холодної води після 15км. переходу, до якого ще потрібно 800 метрів спускатись, та стільки ж наверх.
Будиночок повний туристів, який рятує від грози в останню хвилину, багаття під великим, червоним місяцем...

Ото ж в п'ятницю, о 5:05 виїхало нас троє на Стрий. В Стрию пересіли на автобус Трускавець - Коломия (50грн.). Доїхали до Калуша, далі чекали на примарну маршрутку до Осмолоди, яка могла бути, а могла і не бути, і ніхто про неї точно нічого не знав. Таксисти хотіли 700грн. до Осмолоди.
Але якимось чудом о 10:50 прибула маршрутка, маленький бусик, уже на автостанцію прибув забитий повністю туристами. Ледве втиснулись, рюкзаки в три яруси. Оскільки людей він майже не брав, лише туристів до кінцевої, доїхали за 2 години. Раніше їхав 3 години. Тож о 13 висадились в Осмолоді.

І рушили по маршруті (зелений - кільцевий). Хотіли йти через Петрос - Коретвина - Попадю - Грофу - Молоду - Яйко Іл. - Яйко Перегінське - Мислівка. Але щоденні дощі з градом скоротили цей маршрут вдвічі.


Осмолода - р.Лімниця.


Перші 10км. пройшли за 2 години. Все по дорозі, попри Різарню.
Це мала бути "школа саджанців", показуха для туристів. Зрізують щодня сотні дерев і везуть цими дорогами в Осмолоду. А тут посадили 20 саджанців, які будуть 5 років рости, перш ніж їх висадять.


Так, виглядає дивно, зате дуже практично. Раніше ходив з звичайним дощовиком, рветься моментально, промакає, парить. Для лісу, жерепу найкраще ОЗК (купив за 200грн. новий). Можна й дешевший знайти, але в останню хвилю купляв. Міцна річ, не парить, комфортно в ній. Єдине, що вага 1,8кг. - це мінус, тоді як плащик целофановий 250г. Але тих плащиків порваних шматками на жерепі бачив по маршруті повно.   


Наступних 4 км. йшли дві години. Підйом, рюкзаки біля 20кг., відвик ходити, тож було важко.
Мох різнобарвний, мабуть, від того залежить, які мінерали він з каменю тягне. Якщо там трошки міді чи заліза, робиться червоний.






Стежина в напрямку Петроса. Це вже третій Петрос на моєму шляху. Бракує фантазії, мабуть, гуцулам.


Перед Петросом, просто на стежині поставили намети. Наближалась гроза. Виявилась, з градом. Годину добре лило. Після дощу розпалили багаття, приготували білі гриби, які просто на стежці назбирали, з соленим салом, зажарені з цибулькою, часником, приправами, паприкою. До гречки в солдатському казанку, яка варилась з лавром і петрушкою, часником дуже добре пішли. Двохлітрового казанка на 3 чоловік цілком вистарчає. Вогнище, гілки мокрі, щоб розпалити трошки бензину, на стару шкарпетку на патику, горіло добре.  ;D




Багато туристів, перед Петросом зустріли десь 23 туриста, що в низ йшли. І далі по маршруті ще біля 50.
Так виглядає стежина через жереп. І йдеться просто по цих гіляках, обійти ніяк не вийде.


Вид з Петроса на Попадю.


Вершина Попаді. З водою тут напряг. Струмок є в низу, перед підйомом на Петрос, біля річки. Джерело між Коретвина і Попадею пересохло. Сиділи туристи просто в жерепі, з однією пляшкою води, троє чоловік. Хто не ходив в гори, не зрозумію, що значить брак води на підйомі.


Журавлина на Попаді. Кинув жменю до рота, терпка, відпльовувався пів години.




На спуску з Малої Попаді є гарна поляна, тінь, дерева, місце для наметів, повно дров. До води йти 800м. вниз. Бурхливе джерело, бурівки розміром як сливка, дивитись уже на них не міг, об'ївся.  ;D


Дві години провалялись, просушили намети, спальники, карімати, одяг... 150м. бурівок цим всім накрили. Думали залишитись на ніч, але прогноз погоди підганяв. Підйом на Паренки, хоч і не дуже крутий, але довгий. Спускались якісь люди, казали, годину. Але взагалі без рюкзаків йшли. За ті дві години через поляну пройшло 20 чоловік. Ну просто парк, а не дикі гори.


Початок підйому на Паренки.


Половина підйому на Паренки, більш полога. Піднімались півтори години.




Вершина, Паренки, нагадує Ігровець, плоска, широка.




Наближається гроза. Як за розкладом о 18, другий день підряд. Кілька кілометрів доволі крутого і швидкого спуску по жерепу до полонини Плісце.


Плісце полониною не назвеш, це скоріш заросла деревами велика поляна. На ній стоїть колиба. Яку побудували організація Карпатські Стежки, за кошти благодійників. Вони відремонтували дуже багато колиб по карпатах, під Конем Грофецьким теж їхня колиба, і під Марічейкою...
Кажуть, за цю колибу і досі спір іде, лісництво щось там протестує. Гарна колиба, перший поверх - ганок, коридорчик з пічкою, праворуч та ліворуч по кімнаті, двері всюди закриваються. По 4 чоловіка в кімнатах. В правій пара з Рожнятіва + ще чоловік з Калуша, старший. Постійно ходить по горах, мав повний ОЗК, казав, так надійніше від зливи. У лівій кімнаті - одиночка з Запоріжжя. І ще троє, спустились з гір.
Добрались до колиби в останню хвилю перед дощем. Зайняли другий поверх. Самий комфортний, утеплений, засклений і чистий.


Стеля утеплена, вікна засклені, двері закриваються, стіл з лавочками, навіть віник є, щоб замітати. Праворуч і ліворуч теж були лежанки. Але їх спалили, мабуть, зимою, за дровами ж до лісу далеко йти... Під Говерлою в колибі теж були і столик і лежанки двохрівневі, все спалили, гола кімната залишилась.


Журнал відвідувачів, заповнений на половину. Жаль, ручки не знайшли.




Вид з вікна. Година дощу і знову погода.


Після дощу все мокре, під ганком сухі гілки і дрова, взяли скільки треба. На їх місце з лісу принесли свіжих, нехай сохнуть для когось. Ця пара, з Рожнятіва десь років 30-40, другий день ходили по горах. Залишили машину в Осмолоді, домовились, що нас підкинуть до траси, якщо підемо з ними на вершину. Тож ми о 4 ранку їх розбудили і рушили десь біля 5 самі. Вони мали до нас приєднатись на вершині. Підйом не складний, півтора км. Місяць, та ліхтарка, доволі комфортно йшлось.




Це, в далині, ще місяць, сонце з іншого боку гори зійде.


Вершина Грофи, відсалютували, гільзи не визбирував, порозлітались між горганом.




Схід сонця, дуже гарні краєвиди і тепло. Усі ці ночі було доволі комфортно, градусів 12. Сама по собі вершина дуже калоритна, різні кам'яні скульптури, укріплення...
Взагалі на Попаді, Паренках є залишки шанців, укріплень, доволі багато їх. Навіть частина маршруту по дні шанця глибиною по плечі проходила. Це ще з першої світової залишки, ну і прикордонні австро-угорські стовбці з надписом 1923р. зустрічаються.


Цифро-мильниця не дає того ефекту, як насправді усе виглядає.


Водоспад туманів, звідти вони розливались по менших долинах.






Місцевий "Стоунхендж".


Плато ідолів.  :)












Як розсвітало, піднялась на гору пара з Рожнятіва, казали, що на Плісце приїхали поляки. Чоловік 20. Але минулого року в такий час вся колиба була забита і довкола неї більше 50 наметів. Тож цього року, можна сказати тут пусто. На вершині було лиш нас п'ятеро. Спускались в напрямку г.Кінь Грофецький. Доволі крутий спуск по жерепу, десь півтори години. В низу на сідловині болотисте місце, стоїть колиба. Теж "Карпатськими Стежками" збудована. В ній спали якісь туристи, закрились в середині, ведмедів, мабуть, боялись. Розвели бардак, повно банок, пластикових пляшок...
Це не туристи, це чортові лежні, хіба ходять і смітять і сплять до десятої. Турист в 4-5 ночі встає і йде.












Від колиби до Осмолоди 9 км по стежці вниз. Ото ж, підйом почали о 5 ранку на Грофу, там годину на вершині провели і десь о 10 уже були в Осмолоді. Пара підкинула нас до траси, проїжджали попри їхню хату в Рожнятині. На трасі буквально за 30с. зловили автобус до Дрогобича.  І о 16 уже був в хаті. От правда в місті змокнув до нитки, в горах так не мок, за кілька хвилин. )

Для довшого маршруту потрібно більше часу і гарної погоди. Тож, успішних мандрів усім, хто захоче туди поїхати.

Неподалік від Старого Самбора доволі цікаве поселення, чи вірніше село, Стара Сіль. Засноване в 1255р. За поляків мало  Магдебурзьке право і називалось це село містом Зальцборк.
Раніше Зальцборк оточували фортечні мури з 8 вежами, які не збереглися.Вважають , що мурований костел , з товщиною стін 1,5 м.  , був однією з веж. Кажуть тут сіль добували ще з римських часів. Ну і в навколишніх селах також, в :Солянуватці, Саліні, Березові ( там під г. Кадивна в ярузі залишки шахти)...
Герб.


Колись на місці цього стадіону була солеварня. Старші люди розказували, що їхні бабусі носили з тої солеварні ропу ведрами, вночі виварювали та продавали полякам сіль.


Одна з цікавинок Михайлівський костел. В очі відразу кидається снаряд з першої світової, що застряг в стіні між двома вікнами.




А цей снаряд вже біля 100 років тут стирчить.


Перша згадка про храм датується 1365р. В 1613 році Єжи Мнішек розпочав ремонт споруди. Костел включає в себе каплицю св. Анни,  костел добудували згодом, спершу була каплиця. Єжи Мнішек в 1613р. знайшов надпис латиною: "Знайте, що нащадок Болеслава святиню цю зводить і в покорі просить, щоб ти мала її в опіці. Року Божого 1365". Отже  існує думка що саму каплицю звів король Казимир Великий.


1648 року його спалили козаки Богдана Хмельницького.










Хори, в стелі видно вентиляційний, круглий, отвір. Це щоб не було конденсату, в багатьох костелах подібні бачив. Інколи через них до кроков кріпили світильники або кадила.










І цікавий дзвін на стіні.


Апостол Лука на фасаді








Надпис біля бійниць дзвіниці, костел мав оборонне значення.






Проводять аматорську реставрацію. Випала цегла, її назад на розчині запхали.


Знайшов людину з ключами, яка відкрила мені костел. Але підніматись на верх не захотіла і в підземелля спускатись теж боялась. Зате, казала: "ти походи і покажеш мені фото, в якому  там все стані".




Взагалі споруда цікава і історія її теж. От за тим ангеликом стирчить снаряд з зовнішнього боку.


Вхід на піддашшя.




Хрест, мабуть з якогось куполу впав.




Захристя.


Провал в підземелля під костелом. Колись там були поховання в сорокових роках: священики Остафінський і Овоц.


В підземелля можна попасти і ззовні костелу. Туди може пройти будь хто, плита лежить окремо від входу. Колись вона накривала вхід, що праворуч.




Колись ця крипта, мабуть, була замурована.




Збереглась лише одна труна.




Останки людей в ніші підземелля. Бачимо два черепи, таз, великогомілкові  кості і все це в перемішку з шкарлупою яйця, цеглою...


А це, капличка Анни. Цю частину костелу відреставрували і проводять служби.


В центрі ікона, яка збереглась з давніх часів, переховували від москалів.




Дзвіниця і кілька фото з неї. Теж була пожежа, школярі курили, підпалили її.










Кріплення на церковний дзвін, дзвону немає.


Церква Параскеви П'ятниці (1440)




Воскресенська церква 1460р. Не попав ні в одну з них, оскільки люди, що відповідають за ключі були на роботі в іншому місті.


Вілла Анна. Колись цей маєток належав якійсь піні, зараз тут лікарня неврологічна.


Легенда:
Колись, давним-давно, в Старій Солі в сім'ї солевара жила дівчина Анна. Одного разу через їхнє містечко проїжджав молодий і красивий граф, в якого вона закохалася. Вона дуже багато молилася, щоб Бог дав їй вічне кохання і граф відповів їй взаємністю. Одної ночі їй приснився сон, якщо вона щиро помолиться в Самборі до святого Валентина, то граф покохає її. Після щирої молитви до мощей Валентина, дівчина поверталася додому і на містку через річку зустріла графа, який зразу безтями закохався в неї. Незважаючи на заперечення родини і друзів, граф одружився з бідною дівчиною. Батьки графа не змирилися з цим і прогнали його з дому. Але молодята на подвір'ї батька дівчини збудували прекрасну віллу, яку граф назвав "Анна". Жили вони дуже добре аж до глибокої старості в померли в один день. Оповита легендами вілла стала найгарнішою будівлею в містечку, на неї приїжджали дивитися зі всієї околиці.








Побудована вілла на штучному пагорбі, скоріш за все для доньки. Бо ззовні вона прикрашена ліпниною з віночків, квітів.


Плитка з давніх часів. Не вдалось пофотографувати її докладно  зсередини, оскільки це псих-лікарня і я своїм виглядом шокуватиму пацієнтів. Так принаймні пояснили мені лікарі.  ;D

Рушив на Пішконю. Оскільки в суботу, неділю там нічого не їздить, виїхав в четвер. З Самбора до Дрогобича, далі до Стрия та Воловця, з Воловця на Межигір'я, а звідти на Синевирську Поляну. Автобус йде з Воловця на Межигір'я о 12:30, а з Межигір'я на Синевирську Поляну о 12. Тож о Воловці був о 10 і попуткою добрався за 55грн до Межигір'я.
З Межигір'я до Син. Поляни автобус ходить до самого підйому на озеро.

З цікавинок: між Синевирською Поляною і Синевиром є Кам'янецький водоспад, але я його застав пересохшим, і це тоді, коли на львівщині дощі. Біля водоспаду є Центр реабілітації ведмедів. А в Синевирській Поляні "Долина вовків".  Це обгороджені невеликі території, в яких доживають свій вік циркові та з приватних зоокуточків ведмеді. В жодне з цих місць не ходив, мені це не цікаво. У нас Білак тримав вовків, ведмедів, левів... Вовків, ведмедів уже давно зелені у нього відбили, а минулого тижня левів мали везти в Африку за зібрані гроші в якийсь реабілітаційний центр. Тож його звіринець конкретно збіднів.

Також неподалік є цілий комплекс дотів, які оглянув.
Біля дотів розміщений Музей лісу і сплаву. Це вверх по річці піднятись 2 км. Вірніше, залишки цього музею. Колись там була дамба, яка перекривала річку. Коли набиралось достатньо води, дамбу руйнували і потоком води разом з залишками дамби плоти сплавлялись вниз. Зараз вода в цій річці нижче коліна. Не знаю, як можна по ній сплавляти щось.
Бачив вивіски: "На чарчину до Бокораша" і подібні. Думав, що бокораш, це хтось на зразок Олекси Довбуша. Мусів запитатись місцевих, так вони пояснили, що це людина, яка керує плотами на сплаві.

Щоб до озера добратись, кілометром нижче шлагбаум, за прохід 21грн, проїзд машиною 100грн. За ці кошти принаймні територія мала б бути чистою. Так ні, весь кілометр до озера праворуч, ліворуч дороги сміття просто в лісі засипане і затоптане. І це звичне явище, на Синевирському перевалі і по дорозі до нього ліворуч стоять ящики для сміття, праворуч дороги то сміття зсипають з тих ящиків просто в лісове урвище. От так їдеш автобусом і бачив, праворуч ящики кольорові, ліворуч купи сміття зсипані вниз по схилу. Тобто, його ніхто звідти ніде не вивозить.


Саме ж озеро дуже обміліло. У воді водяться сотні мальків форелі на м. квадратний. Озеро перетворили в ринок. Зо 200 столиків з різним туристичним непотребом, що 20 метрів навколо озера розкидані. На них одні і ті ж товари: сушені гриби, мариновані гриби, трави, чаї і мед. Вірніше не мед, якийсь штучний сироп, прозорий, рідкий, зелений, червоний, жовтий, оранжевий... В ньому плавають шишки, шматочки ягелю...
Можна покататись тут на конях, вірніше, шкапинах. Бо кіньми їх не назвеш, поплавати на плоті за відповідну суму, до якоїсь обмілини в центрі озера.


Раніше в фільмах бачив озеро Синевир з зеленими полянами, гарними дібровами, то насправді нічого того немає. Жодної поляни з зеленою травичкою, забудова і витоптано усе. Намети не можна ставити ближче 100м. вогнище не можна розпалювати...
Як їхав сюди хотів переночувати біля озера, сфотографувати схід сонця, захід. О 15 був на озері, розчарувала мене ця калюжа, тож пішов в напрямку дотів. А звідти на хребет Пішконі.






По дорозі на хребет Пішконі, кілометром ліворуч є озеро Озірце. Мальовниче озеро на берегах якого є колиба, альтанки, столики. На це озеро варто вибратись.












Перед підйомом на Пішконю заночував біля джерела. Було там ще 2 групи по 10 чоловік з провідниками і одна група біля Озірця, теж чоловік 10 з провідником.
О 6 ранку рушив, на самому хребті вітер і туман чи хмари, майже нічого не видно. І так було до г.Негровець. Це найвище гора на хребті.






На Негровці розбив намет. Як правило - це остання вершина в маршруті, всі групи з неї йдуть вниз до с.Негровець. З 11 до 12 почало розвиднюватись. І я рушив далі, ліворуч півколом, через сусідній хребет до Колочави. Це ще +16 км.






Краєвиди тут гарні, багато бурівок, місцеві заготовляють їх та здають по 20грн. Вірніше, на разі їх не приймають, заборонено, щоб встигли дозріти усі (накладають штрафи). Але для себе збирають по 18 літрів за пів дня. Цього року їх дуже багато.  Розказували, що білі гриби приймають по 120грн. за кг. А як сезон то дехто по 120кг. за день збирає, п'ять разів бігає до лісу. Вони йдуть хвилями, спершу десь на узліссі, масово, потім в глибині лісів, а згодом на полянах. Казав місцевий, що люди часто губляться в лісах і МЧС шукає їх, це вже третій мене попереджував.




Знайшов величезний шмат снігу. Пресований і щільний, ще з місяць протримається. Раніш на цьому місці мало бути озеро, принаймні на карті так.




З хребта Пішконі на г.Ясновець веде гарна поляна, висока трава, джерело внизу, яке я довго шукав. На карті воно на кілометр в іншому місці позначено, багато сухостою, чудові краєвиди. Але щоб піднятись на Ясновець довелось кілька годин продиратись крізь зарості жерепу. Спершу вела гарна стежинка, яка раптово закінчувалась на бурівнику, а далі кілометр жерепу. Жереп, дуже паскудна штука, це сосна яка під вагою снігу, поки молода, росте горизонтально до землі на півтора метра. Від стовбура до землі десь 40-60см. Далі вона росте на 2-2.5м. під кутом 60градусів до землі. При чому росте в різних напрямках. Отож, щоб по ній пройти прийшлось ступати по цих горизонтальних стовбурах, які прогинались і пропихатись з 100 Террою через ці густі чагарники. Орієнтуватися лише по компасу, або вилазити на вершечок жерепу і крутити головою. Я думав, що ночувати там буду, не виберусь засвітла. Він росте так густо, що там не те що лягти, там сісти немає як і стати на землю ніде. Почувався мавпою яка по деревах лазить уже кілька кілометрів і це з рюкзаком на 18кг. Таких дивних і настільки густих заростей в житті не бачив. На землю майже не ступав, весь час по стовбурах йшов і вважав, щоб щось собі не зламати. А це доволі важко, після цілого дня походу по горах. За якийсь час, десь за півтора км. виліз на полянку на вершині гори. Побачив напрямок на сусідню вершину і рушив ще в півтори кілометрову хащу жерепу. Ці три кілометри зайняли зо 3 години. І йшов я дуже швидко, ночувати не хотів в такій гущавині. Тож при нагоді оминайте жереп любими способами. Тепер я розумію, чому на той маршрут ніхто не ходить.


Далі полонина Дарвайка, чудові краєвиди, легко йти. А після жерепу, то взагалі, бігти хочеться. На ній і переночував, за 7км. від Колочави. Джерела немає, яке на карті позначене, тож нічого не готував, зате об'ївся яфенами. 4:30 збудився, спакувався і рушив вниз. За два км від Колочави знайшов джерело, зготував собі перше. гарнір...


В Колочаві був година 9 ранку, пішов в Старе Село. Вхід 40грн., це по студентському. Будиночки закриті, треба чекати до 12 на екскурсовода. Старе Село, це щось подібне до села в Ужгороді під замком, або до Шевченківського Гаю у Львові. Проте бідніше і значно гірше організоване. Відвідав бункери, теж закриті. треба екскурсовода, групу туристів і кілька сотень, щоб відкрили.






А це музей пам'яті афганців, в Колочаві.
Хотів ще сходити до водосховища, це 8 км. від Колочави, Теребовлянське водосховище. Проте погода почала псуватись, та й прогноз показував дощі. Тож злапав таксиста за 50 грн. відвіз мене до Межигір'я. А звідти автобусом до Воловця за 35грн. З Воловця до Стрия електричкою і далі електричкою до хати.

Часто неподалік  проїжджав і проходив, обійшов ці ліси, але ніколи не піднімався на гору Замчище (г.Холодник). Сьогодні спеціально з'їздив туди.
Спас, невеличке село розміщена на правому березі Дністра. Відоме руїнами замку та монастиря. Замок спорудили наприкінці ХІІІ століття в часи Галицько-Волинської держави і він контролював дорогу на Ужоцький перевал. Розміщений на Замковій горі, він напевно в княжі часи був дерев'яно-земляним із кам'яними елементами, в ХVI столітті було споруджено муровані стіни, фундаменти яких сягають товщини трьох метрів.
Замок також мав кам'яну башту, яка була квадратною, з сторонами по 9 м.




Розбудовувати цей замок розпочав князь Лев Данилович ( 1225-1301 рр.)
Галицький князь Лев дуже піклувався про Спас. Він наділив його грамотою, записав йому монастирі в Созані та Страшевичах, а також подарував пергаментне Євангеліє. У 1292 р. За наказом князя на місці дерев'яної церкви розпочали будівництво нової кам'яної, яку завершили 1295р., а також на горі Замчище був зведений замок, який згодом став резиденцією князя.
Лев, приїжджаючи у Спас чи Лаврів, зупинявся у замках. Ці старовинні споруди були укріплені двома рядами валів, частоколів.
Спаський (Спасо-Преображенський) монастир був розташов. на території села, на мисі, утвореному струмками Великий і Малий Дубен.
Монастир ліквідовано 1786. 1816 його будівлі (у т. ч. муровані храм та башту) розібрали на буд. матеріал.

А що до замку, в історії пам'ятки виділяють 3 буд. періоди: давньорус. (12—13 ст.), 14—15 ст., 15—17 ст. Виявлено рештки оборонного муру 2-ї пол. 15 — 16 ст., під ними — розвал цегли від будівлі 14 — 1-ї пол. 15 ст.

У сімдесят п'ять років Лев серйозно захворів. Помираючи він заповів поховати себе на подвір'ї монастиря. Кажуть він похований у монастирі села Лаврів. Це за 11км. від Спаса.
Ще збереглись перекази, які свідчать про те, що під час розбирання церковних мурів у 1816 р. у Лаврові випадково знайдено кістяк людини. Існує версія, що це останки галицького князя Лева. Що ж до дійсного поховання Лева Даниловича (в схимі Онуфрія), то яко ченця його мали б погребти в монашому одязі, в простій труні. І вона, напевно, має знаходитись у ще недослідженій археологами частині храму, де колись зберігалися єдині у Східній Європі мощі святого Онуфрія.

Що до моїх вражень, на цій горі майже нічого не збереглось. Як було написано вище, все розібрали на буд.матеріали. Замок мав два в'їзди, з сторони Спаса, та з сторони Лаврова - Тершіва. Піднявся я одним, та зійшов іншим, повернувшись в Тершів.




Це не дуже крута гора, з легким підйомом з сторони в'їзду (воріт). Але з крутими спусками з інших трьох сторін. Видно де був проїзд в валах, шириною метрів 3, два ряди валів і рів між ними. Вершина пагорба більш менш рівна площадка, овальної форми, поросла столітніми черешнями і яблунями. Башта, мабуть, була праворуч від в'їзду на крутому березі Дністра. З неї добре проглядалася уся околиця.

Ліворуч один вал, праворуч інший, між ними рів. Трава по коліна.


Тут скоріш за все розміщувалась вежа, на крутому спуску до річки.


Яма діаметром метрів 7 та глибиною 3м. Можливо колодязь, який обвалився, в низу м'яка, земля, що провалюється. Багато розкопів, навіть доволі свіжих.


Отже окрім залишків земляних укріплень не збереглось нічого.

О, а такої теорії у мене не було. Хехе, ну й дизайн в того гаджета  ;D

Відвідав на днях пол.Боржаву, а саме: Плай, Темнатик, Цицьку.
Вітряків на разі не ставлять, працівники метеостанції ремонтують, штукатурять, антени нові поставили.








Хто знає, що це таке  ? Я думав, спалювач відходів, але він повністю пластиковий. І цей агрегат живиться від сонячної батареї.






На Стої трошки снігу ще.




Зустрів двох гадюк, одна більша, шустро втекла. На іншу я вже був готовий, до всяких несподіванок. Тож вдалось зробити кілька фото. Ну і відпустив.

Ну просто краса...

Свіжі новини про Конвікт.
Так він виглядав після ремонту і перетворення його в ЛАЯР Палац.
Басейн обладнали в приміщенні, де складали парашути за діючої десантної частини.

Сьогодні згорів від даху до першого поверху. В церкві згорів купол та дах.








А це видно як пожежа вечором дійшла до першого поверху.


Було 11 пожежних машин, навіть не знаю, за що вони одержують зарплату.
В нас в місті горіла маленька хатина, 10х10 метрів. Було три пожежні машини, приїхали без води. В результаті хатина згоріла до фундаменту і це в центрі міста. Це вже 4 пожежа яку я спостерігав. У всіх фінал однаковий, голий фундамент та кілька стін. Ну і двоє людей згоріло. Може ці пожежники всюди так працюють...

   Заходи в ці колиби , десь о 4 ночі , як піднімався . Там більше 30 чоловік стояли , чекали світанку . Заглянув і пішов далі.    Якийсь "турист"недавно спускався з нього, зійшов 2 км. трохи лівіше і чекав 5 днів поки його знайдуть.   Дві ночі спав під деревом в ямі, решту в колибі поруч.    Пробував утеплити колибу, виїв усю вівсянку ,що знайшов на поличках.    Йому 27 років , не травмований ( без переломів , вивихів) , не розумію((.      Йти вниз дві з половиною години ( сам цієї зими звідтам спускався в 20 гр. мороз) а він чекав порятунку.    Десь з тиждень тому загинув турист між п. Гроппа та Вихід ( це як з Ділового через Мармароси йти на Попа,5 км. перед Попом).   Група з 3 чоловік, біля 30 років їм, розділилась перед Попом.   Один направо , один наліво , один помер.   Що за безвідповідальність , якщо вже йдуть групою - то групою й приходять , не можуть групою - хай соло ходять.  Кожного року кілька чоловік гине на цих хребтах.

Уже повернувся звідтам. Як не буде морозу  пройти важко , хляпа, сніг під ногами розповзається. Петрос , ПІЧ , Шпиці найбільш цікаві на Чорногорі. На ПІЧ легкий маршрут , вдвічі коротший ніж на Петрос та Шпиці. Та й суть уся , щоб вилізти туди в найбільший сніг і мороз.

Щоб пройти усю Чорногору зимою, потрібно не два дні, як влітку, а мінімум 5. І чоловік 3-4 компанії для безпеки. Розказували, хлопці яких зустрів на хребті, що піднялись на Говерлу. почалась хурделиця. І вони на вершечку гори просиділи 3 дні в наметах і лише пізніше змогли спуститись до будиночку 400 метрів нижче. Тож погода в горах непередбачувана.
Ото ж, я вирішив принаймні відвідати протилежні кінці хребта, це Піп Іван та Петрос, Шешул. Це найбільш цікаві вершини і важкодоступні. Говерла ж нічого не варта.
Квитки купити треба за кілька днів, на раховоз, плацкарт - 19грн по студентському, купейний - 95грн. (інших не було, в ньому принаймні лавки довші, я вміщався).
Після Франика поїзд повністю пустий. В Кваси прибув 23:30. Пройшовся селом і пішов в гори набравши води в Буркуні (джерело мінеральне по дорозі). Тягнув з собою усе, спальник. каремат, намет, пальник... усе щоб у разі зміни погоди можна було десь відсидітись.


Графіті на поруйнованій туристичній базі.


Ось так вона виглядала влітку, а зараз жодного намету, жодних слідів людей.


Зимовий ліс о 4 ночі.


А ось така місцями видимість була, снігова пороша. Ходжу по пам'яті, та карті, без навігатора. Зимою усе виглядає інакше, і орієнтири не ті.


Перші полонини на світанку.


Зимою йти набагато важче ніж літом, на полонинах замети, стежка ніби протоптана, але ступиш в сторону, провалишся. Та й стежку замело.


г.Близниця в далині.


Якщо досі слідів переді мною не було, то на полонинах побачив кілометрі за 3 попереду, також самотнього, туриста. Мабуть ночував в біостаціонарі (база львівського університету, біологінчого факультету). Там є сторож, песик, можна переночувати, ліжка, коцики... я туди не заходив. Біля нього ж неподалік є стаєнки і одне з приміщень де живуть літом чабани. Теж придатне для ночівлі, троє нар, пічка і діри в стінах, що кулак навиліт проходить.




Джерело на пол.Менчул. Біля нього поставив пальник з газовим балоном і спробував закип'ятити літру води. Але за 35хв. вона так і не закипіла.


Джерело ще треба було розкопати, спершу було лиш дзюрчання чути з під снігу.


Ліворуч Шешул. А трошки далі за кадром Петрос. Шешул і Петрос найбільш лавинонебезпечні гори, тому сюди туристичні групи не піднімаються. Ходять на Говерлу і на Піп Іван. Стежка йшла траверсом попри Шешул, кущі пригнуті, видно час від часу сходять лавини.


Від перемички до Петроса усе в хмарах, камера здохла як і фотоапарат, вони не люблять морозів.


Льодовиковий кар на Близниці, з перемички. Вийшов у ночі і потемки повернувся, темніє в горах в годині 18. Зустрів ще двох туристів на зворотній дорозі, вони йшли до Петроса, хотіли ночувати на перемичці. З льодорубами, снігоступами, солідно екіпіровані.




Шлях на Піп Іван.

Ну сюди добратись куди важче. З кучею пересадок, з Самбора на Дрогобич, потім на Стрий, Франик, Верховина і нарешті Шибене.
А це в Франику, з псами шукали контрабанду або вибухівку по сумках. Ну як можна з таким песиком і джаггернаутом не сфотографуватись.


Початок шляху з Шибеного на хребет. Бачите, дорога ще рівно йде. Підйом зайняв 7 годин, йшов цілу ніч. А зворотній шлях, години 3. Просто підйом вверх, бездоріжжя, сніги по пояс місцями, мороз, дві пари рукавиць мав (руки змерзли, так що спухли). Мав на Алясці комір з єнота, чудова штука, дуже добрий теплоізолятор, напарник та й деякі туристи на вершині відморозили собі все що можна, спухнули і як чукчі виглядали. В мене уже руки майже перейшли.


Камеру залишив в хаті, фотоапарат замерзає відразу ж як тільки його відкриєш. Фотографував частину фото мобілкою, тицькав на сенсор носом, пальці так замерзли, що не відчував і не гнулись.  ;D Товариш точно так само фотографував, носом як і я.




А це полонина Веснарка ( половина шляху), кілька колиб. Літом тут були чабани, заходив до них. Півтора року тому. Думав нікого тут немає, заходимо, а там туристів не то що сісти, стояти не було де. Вони чи то морозу налякались, чи темряви, усі набилися битком, стояли і чекали світанку. Були з Харкова, казали, 20+ годин добиралися, щоб піти на гору.


Один з туристів розповідав, що загубив минулої зими мобілку, тут. Так за пів року знайшли її, як сніг розтанув, зарядили, віддзвонили і відправили Новою поштою. Інший розповідав про знайомого, той провалився по плечі в сніг, ішов сам. Не зміг вибратись, викликав рятувальників, добу чекав поки його знайдуть, розкопають. Трошки зігрілися і рушили далі. Частина з тих туристів відмовилася йти на верх і чекали світанку, щоб піти назад.   




Саме починало світати, найкраща пора в горах. Тому я і люблю в ночі ходити. Щоб на світанку, десь на вершинах уже бути.














Озеро Марічейка.


А це, іглу хтось побудував і укріпив ялиновими гілками.




Обсерваторія.




Щоб пройти в притулок, рятувальники прокопали траншею в снігу глибиною 3 метри. А ось і снігохід. який їм недавно купили поляки. І на реставрацію обсерваторії поляки виділили кошти, як і на догляд за маршрутами теж. Наші нічого не виділили, мабуть, ще й вкрали.




В притулку теж ночували якісь туристи, вони чогось цей шлях ділять на два дні.
Двері відкриваються в середину, якби на зовні, ніхто б звідти не вибрався, засипало б снігом. Рятувальники чергують по 3 чоловік, 4 дні зміна, 10 днів в хаті. Якраз застав перезмінку. Хоча, на виклик вони не дуже спішно виходять, мабуть, думають, якщо уже попав в лавину. нічого спішити, і так загнувся. Як з карнізу двоє зірвались, вони виїхали годин за 6. А на місце прибули годин десь за 15. І то ще хотіли чекати світанку. Тож, якщо сам собі не допоможеш, рятувальники теж навряд чи.




А це капличка.


А це вона літом.


Майже вершина.






Зворотня дорога, полонина Веснарка. Так вони виглядають вдень і жодного туриста в середині.










А тут літом чабани жили. Нічого крім пива і сиру у них не було, щоб купити.






А тут варили сир. Минулої ночі тут було повно туристів.












А це, вікна автобуса, з Шибеного.




Знайшовся шмат покрівлі з Білого Слона. Цьому мідному чанові уже, мабуть, біля ста років.



Пройшло уже трохи часу після вилазки на Піп. Невеликі наслідки 20 градусного морозу - вчора шкіра позлазила з пальців разом з відбитками ( попілярними лініями ). Такими шматками по 2 квадратні сантиметра. До того були вони тверді і нечутливі. Напарник в універі не появлявся жодного дня з часу поїздки. Сьогодні написав, що у нього уже нова шкіра виросла на обличчі. І готовий до нових сходжень.  ;D
Ну з обличчям у мене все в порядку, врятував комір капішона з єнота ( і нехай сховаються усі поради Зелених з замінниками шерсті і захистом тварин). Як там дівчата почуваються поняття не маю, вони пообморожувались теж добре.  Тож треба мати на подібні виправи відповідні рукавиці, подвійні. Дві пари міських не дуже врятують.

Цієї зими в Карпатах кілька чоловік заблукало, шукали їх рятівники, на Петросі хтось зірвався, зламав ногу, рятівники діставали. Трьох засипало лавиною, відкопались самі, двоє зірвались з карнизу і разом з лавиною з'їхали кілька сотень метрів вниз. Рятівники з'явились через годин 12, вирішили почекати до світанку і тоді йти шукати ( мабуть, уже трупів).
Але ці двоє самі вибрались годин за 15-17 добралися до будиночку.
На Хом'яці хтось замерз, сам в ночі піднімався. Мабуть, більше таких випадків було.
То що, невже не хоче ніхто завтра о 3 ночі підніматись на ПІп Іван ?
Градусів -20 обіцяли, сніг, без GPS, класно буде.  ;D

Останній раз як я сюди кинув інфу, отримав 8 мінулів.  ;D
Добавте ще, маєте можливість. ))

На Піп Чорногірський ніхто не хоче піти в найближчі 10 днів ?
Вихід з Шибеного о 2:00-3:00.
Нічний ліс гарний, тихо.

Хм... з усього цього висновки, панове не пишіть сюди нічого, не кидайте жодної інфи, звітів, їздіть суто для себе. ))

Та може й так , просто як уявив замість зелених полонин широченні роздовбані дороги до кожного вітряка ( а їх там повно план.), то шляк мене трапив...

 ;Dта як ніде повтикати , під Старим Самбором десять стоїть. Власне стоїть , не крутяться. Кожного разу їду і дивуюсь, в що гроші вкрали, а точніше на чому відмили. Воно ж не відпрацьовує, ну може галочка для союзу європ., мовляв новітні технології і тд. Був в Німеччині, Італії, там крутяться і чомусь не в горах, а в полях обабіч доріг. А в Ст.Самборі стоять. Крутилися при запуску, а далі все.

Будувати треба з головою, а у нас так не вміють. Враховуючи об'єм робіт, та кількість вітряків, зрозуміло, що полонина перетвориться на лисий полігон без жодної рослинності. В Європі навіть квадроциклами заборонено їздити по подібних місцях, а в нас грейдерами гусеничними усе зрівняють і так залишать. Хтось на цьому добре заробить, а далі черга дійде до інших полонини. Чи може ви думаєте , що все буде так гарно  , зелено ,як на цій фотографії.
Я розумію, в гори ніхто не ходить, а от дестрой, підвали та дахи всі люблять, ну їм нічого не загрожує. Тож пан дігер завжди буде мати де вийти на прогулянку подихати свіжим повітрям, розім'яти ніжки і далеко їхати не треба. 

Кінець Боржаві, такій як ми звикли її бачити. І бурівники пропадуть і буде срач, як на Драгобраті.

"Друзі! Друзі друзів і всі всі всі!
Ви мабуть були на хребті "Боржава" (це там де с.Пилипець. водоспад Шипіт, гора Гимба, Великий Верх і т.д.)? Мабуть ходили там в походи чи просто піднімалися на Гимбу щоб помилуватися краєвидом і позбирати/поїсти чорниць? Може катали там на вєліку чи мотику? Може навіть каталися на параплані чи літали самі?

Так от - тепер забудьте! Бо купка олігархів, турецьких інвесторів і їх місцевих прихвостнів-яничар вирішили взвиздячити по усьому Боржавському хребту 140-метрові вітряки.

Парапланеризму і дельтапланеризму п...ц приходить відразу - так як вітряки зафігачили на усіх стартах на горі Гимба і головне - на "південному тригері". А от як буде з іншими видами діяльності - це вже самі подумайте і напишіть.

Після опитування місцевого населення нам не вдалося виявити якусь значну кількість прихильників цього проекту. Купку місцевих депутатів, які бурно підтримують це варварство ми не рахуємо

Також прохання донести цю інформацію всім впливовим людям, яких тільки знаєте. Політикам, спортсменам, активістам, просто небайдужим людям.
----

Запитання власникам землі, крісельних витягів, бугелів, лижних трас, Гранд Готелів "Пилипець", просто готелів, приватних садиб, кафешок, ресторанів і просто всім жителям-бізнесменам Пилипця, Подобовця. Ізок і всіх навколишніх сіл: ВИ ПРИБЛИЗНО УЯВЛЯЄТЕ НАСКІЛЬКИ ПОДЕШЕВШАЄ ВАШ БІЗНЕС, ваша нерухомість і ваше майно, коли кількість туристів зменшиться??? Ви готові рахувати збитки? Ви роками розвивали свій бізнес - місцевий туризм! Заберіть в Боржави походи, польоти, чорниці, краєвиди - що лишиться? Люди їдуть милуватись природою - тому тратять там гроші! Милуватися техногенним парком бажаючих буде значно менше!
--------
Вітряки створюють зовсім мало вібрації, шуму в інфразвуковому діапазоні, електромагнітного випромінення. Кабель, що буде між вітряками - буде в землі його зовсім не буде видно, а магнітних "наводок" ви і не відчуєте. ОТ ТІЛЬКИ КОМАШКИ, ХРОБАЧКИ, РІДКІСНІ РЕПТИЛІЇ, ПТАШКИ і навіть МІКРОБЧИКИ зовсім іншої думки ... мабуть...
А що треба чорничкам щоб утворювались ягідки?

Схема розміщення вітряків прикріплена.
Відео для тих хто забув, яка прекрасна Боржава: https://vimeo.com/86271716
**********
Як утворюється турбулентність за вітряком. Дослідження DHV https://youtu.be/WTJFv8VQ0sI
***************

------------
PS
Нам прекрасно відома проблема з енергетикою в Україні і те що Закарпаття в плані електроенергії - проблемний регіон. Мабуть немає жодного любителя природи хто б не підтримував "зелену енергетику". АЛЕ! Перетворити кращий туристичний гірський хребет на індустріальний парк? Ви серйозно? Невже немає більш придатного місця? Будь-хто вам покаєе на карті мінімум 10 таких локацій в одному тільки закарпатті. Ми за вітряки! Але не на Боржавському хребті!

****************
УВАГА!
На третьому скріншоті червоним - межа міжгірського і свалявського районів! Після довгих розборок і непорозумінь виявилося що Міжгірський район і його голова не давали ніяких погоджень на це варварство! Ділянки уздовж лінії розмежування усі на стороні свалявського району! Тобто - обвели довкола пальця і їх і всіх нас.

*****************
Трошки математики:
1 парапланерист в середньому в день залишає в Пилипці (Подобовці, Ізках, Студеному. Гукливому і т.д.) 500 грн (житло, 2 рази харчування, підйомник, уазік, перекусити в чайовні, розваги, піцца, чани, сауни, масаж і т.д.) Причому! Ці гроші рівномірно розприділяються по інфраструктурі і відразу попадають місцевим жителям.
Парапланерні змагання - 8 днів - 80 учасників. Множимо: 80*500*8=320000!!!
За ОДНІ змагання тільки парапланеристи залишають в Пилипці 320тис грн.
А змагань таких в сезони ТРИ (два великі і одні на точність)! Тобто разом це 640-700 ти грн менше ніж за місяць. Воловецькому району обіцяють 600тис в РІК!!! Причому гроші йдуть на рахунки. В якій формі вони доходять до місцевих жителів не зовсім ясно.

На Гимбі працює 5-10 тандемів. Кожен тандем викатує в день в середньому 5 пасажирів. 90% пасажирів їде на Боржаву політати спеціально! Половина з них лишаються більше ніж на 1 день, тобто ночують і додатково харчуються. Кожен пасажир окрім польотів залишає 300-400 грн (транспорт, підйомик, харчування, зайти в магазин по дрібниці, сувеніри)).
60 льотних днів в рік * 5 тандемів * 5 пасажирів * 400грн = 600 000 грн!
ТІЛЬКИ тандеми приносять в рік 300-600тисяч гривень!!!!

Маємо змагання + тандеми = 1000000-1200000 грн в рік (МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ). З вітряками парапланеризм вмирає - отримуємо 0 грн в рік! Нафіга місцевим дорога чи дешева енергія якщо грошей на її покупку стане значно менше?
Тобто кілька депутатів воловецького і головне свалявського районів порішали на двох що жителі міжгірського районів будуть зароблять на МІЛЬЙОН гривень в сезон МЕНШЕ! Геніально! І дуже по сусідськи...

******************

НАЙГОЛОВНІШЕ! Парапланерний курорт в Україні з такими унікальними географічними даними ТІЛЬКИ ОДИН! Це Пилипець-Боржава!
Уявіть що хто розчерком пера знищив в Україні повністю біатлон, чи баскетбол чи фігурне катання за те щоб в одному селі були поремонтовані парканчики чи встановлені лавочки - бо на більше подачки в 600тис не вистарчить."
Автор: Andriy Kohut

А я ще нарікав на 2000 щоденних туристів на Говерлі. Натрапив на ось таке фото 1975р. травень, це 15 вагонів туристів приїхало на Говерлу.