Messages

А мені це все схоже на розкол.

Нинішнє літо, здається, ще спекотніше. В кімнатах вдень нижче +30 не опускається. На балконі (при зачинених вікнах) показує аж +42.
Дуже дратує, враховуючи, що причин для переживань й так багато.

Історія наче недосказана. Тема спуску нерозкрита. Потрапили під дощ, чи ні?

Порція унікальних історичних фото. Мітинг, присвячений випуску першого автобуса ЛАЗ-695Н. 08.10.1976р.

Цікаво! Дивує, що виштамповка під прямокутні ГДРівські фари (як на пізніх Москвичах 408/412), але самі фари звичайні, круглі.
А ще на автобусі з написом 120001, по-моєму, не вистачає евакуаційного люку.

Залишки закинутої ферми і старої техніки у відеокліпі Курган і Агрегат.

Біля церкви в зарослях стоїть старенький лазик:

Не Лазік, а Пазік.

Мабуть, збила з пантелику літера "Л".

В минулому році навернувся налобний China-light, тож замислився над придбанням нового. Але ошелешили відгуки: пишуть, що акумуляторні ліхтарики або не заряджаються, або розряджаються навіть без використання, або вибухають акуми.

Характеристики щодо яскравості і водонепроникності, наскільки я розумію, теж далекі від реальності?

Нині попалося на очі, вроді не було раніше

Відео видалили.

Рік непродуктивний, попри нові знайомства: всього лиш 8 звітів (в блозі). Правда запам'ятався несподіваною зустріччю зі сталкерами на оздорочому таборі в Пущі-Водиці і давньою "хотілкою" — мега-крутим і величезним пансіонатом "крішнаїтів" на острові, який дослідив із новим знайомим. А ще вдалося дістатися і полазити по школі на околиці Зони відчуження (теж давня "хотілка"). Під час самоізоляції спостерігав за місцевими забросами. Так що було цікаво, але мало.

Все заплановане переноситься на 2021-й. Хоча не впевнений, що він буде легшим.

Гарно, що колія була електрифікована. Але шкода, що не лишились рейки. З ними було б цікавіше.

В звіті не вистачає даних про довжину тунелю.

Далі я почув знайомий звук каналізації. А потім у ніс вдарив різкий запах колектора. <...> Все ясно, тут є щось цікаве. Будемо вскривати!

Регіт аж до сліз!  ;D Одразу помітно справжнього дослідника! Це ж яка повинна бути витримка?!
До речі, чого газоаналізатор не взяв?

Читаючи звіти і переглядаючи відео про закинуті віськові бункери і піонертабори у лісах, шкодував, що у нашому лісі немає нічого подібного. Хоча ліс сам собі приховує купу всього — газопроводи, лінії зв'язку, водогін і свердловини, могили загиблих воїнів, пам'ятник вузькоколійці та її будівельникам, пам'ятник поету. А ось із закинутостями у лісі не склалося. Хоча... дещо таки є із заброшок. Руїни каналізаційних очисних. Маленькі і понурі. За інших обставин я би туди не поліз. Однак для достатньої кількості матеріалів для оглядового звіту про місцеві заброшки, потрібно було проінспектувати хоча б всі абандони у новій частині Боярки. Тому довелося навідатись і до руїн очисних посеред лісу.

Шлях до них був непростим через погоду і пошуки місцерозташування. Проте об'єкт перевершив очікування: надодачу до тлінної невеличкої будівлі виявив відстійники та інші споруди. Заброшку відфоткав для окремого звіту. Надодачу відзняв відео.

Ну а саундтреком до міні вилазки став новий кавер на пісню початку 2000-х. Якраз тоді я вперше й дізнався про таке місце.

Про будівлю очисних почув аж 20 років тому, коли у 11-му, випускному, класі воєнрук організував ігри у зарницю. Наш «штаб» тоді був неподалік і однокласники бігали по руїнам з дерев'яними калашами. Я ж був при штабі, тому полазити вдалося лише зараз.


Знайти закинуті очисні не так-то й просто. Мені це вдалося лише з третього чи четвертого разу. Звичайно, можна було піти по просікам. Але це довший шлях. Простіше було «зрізати» дорогу по стежкам. Так і блукав, поки не зорієнтувався за супутниковими знімками, що треба топати не по стежкам, а за азимутом. Врешті вибрався до просіки. Значить заброшка близько.


За рогом й справді помітив якийсь пагорб і закинуту будівлю.


Пагорб, укріплений кам'яною кладкою. Невже бункер? Було б круто. Але бомбосховищ біля КНС не будують.


З іншого боку на пагорбі видно бетонні конструкції. Але це точно не бункер. Можливо, підземне водосховище?


Руїни насосної станції. Даху немає, перекриттів між поверхами — теж.




Власне, будівля невелика, тож розглядати особливо нічого.


Насосна розділена на три секції. Перша ось така. Помітно сліди перебування людей.


Дивна конструкція з трубою. Хтось знає її призначення?


Приміщення в центрі виглядає як стіни фортеці.




Крім того, що будівля маленька, задня частина ще й зруйнована.


Секція була розділена на дві кімнати.


Ліве приміщення із залишками нещодавнього першого снігу і чи то зруйнованою балкою, чи просто підпоркою.


Права кімната — як віддзеркалення лівої.


Навколо КНСи купа опалого листя з дубів. Серед нього можна знайти гриби.




Руїни КНСки виглядають моторошно.


Тепер на черзі дослідження пагорбу з бетонними уламками. Про його існування навіть не здогадувався, бо на мапі була розмічена лише будівля.


Гори бетонію з такого ракурсу нагадують ДОТ.


Краєвид з пагорбу. Навпроти видно будівлю насосної станції.


Бетонні штукенції виявились резервуарами-відстійниками, поділеними на сектори.


Зазвичай, закинуті споруди — рідкість серед моїх вилазок.




Таких відстійників виявилось два. Між ними — невеликий майданчик.


Обидва відстійника з'єднані жолобом для переливу.


Другий відстійник.


Можна оцінити глибину.




Стоки стікали вниз до струмка, який через це назвали Гівнянкою або Смердючкою.


Бічний відсік.


Ще не всі труби розпиляли.


Збоку від будівлі помітив бетонні канавки, що розходяться радіально.






На неспішну вилазку витратив, здається, лише 20 хвилин. Може навіть ще менше. Тому по дорозі ще помилувався природою і пошукав гриби.
Їх, до речі, навіть після приморозку було багато.


Підморожена говорушка буро-жовта у кристалах льоду. А мухомори геть зблідли від похолодання і поморщилися.


Наостанок заскочив до струмка. Вважав, що він пересох. А виявилось, що він просто стікає в колектор.
Струмок зі стічними водами "Гівнянка".


За сотню метрів до міста він переходить у колектор.



Ось така знаїхідка. Якби ж не карантин, пройшов повз.

Ну і відео.

KAZKA в Прип'яті.

Шкода, що можна милуватись лише з-за паркану.

Чому так? Як на рахунок інсайду?

На території живе сторож з собакою. Наскільки мені відомо, всередині ще ніхто не був.

+ Все зачинено.

Золотої осені виглядає офігенно! Шкода, що можна милуватись лише з-за паркану.






Турніки і котельня.


Спальний корпус.


Скульптури у фонтані знову є. Невже примарилося їхнє зникнення?


Видно, що залази оперативно заколочують.


Радує хіба шо паркан. Але, мабуть, довго доведеться чекати.

Спостереження за змінами стану місцевих заброшок.

Крісла вже викидають надвір. Аж 2 штуки вже ззовні кінотеатру. Тому, якщо хтось хоче там побувати, їхати нема сенсу (привіт друзям!  ;D).
Цікаво було б поглянути, чи не згоріло або чи не доламали піаніно. Але лізти одному не комільфо і "баянити" об'єкти не люблю.








Друге крісло валяється з заднього двору.


Оскільки вирубили кущі стало видно сходи до проекторної.


З кіоску відвалилися літери на вивісці.

Ужоцький перевал.

В санаторій дитинства, який, на відміну від санаторіїв знайомих сталкерів, не закинули і досі працює, ще кращі залази — взагалі не треба перелазити: з боку поля бетонна огорожа, а з лісу — сітка, в якій купа дірок і стежок.
Причому, коли я там відпочивав нудився, виховательки водили на екскурсію через дірку в паркані.  ;D

А в тому "Артеку" є закинутий корпус і будівлі. Чесно кажучи, думав, що полізли заради них.

Почув вперше і текст до приспіву сам напросився.
Пісня про дерибан забросу і запал.

Ой, лихо!

То сталося в лиху годину,
Коли в новий заброс пішли ми.
Мабуть господарі втікали,
Бо все навколо полишали.
Лишили меблі і портьєри,
Проводку в стінах, батареї,
Від вантажівок бензобаки,
Й на кухні посуду багато.

(Приспів х2)
Ой, йой лихо!
Сигналка нас "спалила" тихо.
Десять років ми хитали,
На одинадцятий попали.

Кавєс — народ хазяйнуватий.
Та й правда же, добру не ма що пропадати.
І того ж дня приперли із забросу з лісу
Плакати, вимпели і дещо із заліза.
Микола теж був файний парєнь,
Але він іншу мав забаву.
Він їздив до сусіднього села,
В магазі купувать собі пивка.

(Приспів х2)

- Хто там?!
- Сталкери.
- А кіко вас?
- 10.
- Кіко, кіко?!

І випало, що саме в час вертання,
Відчув Микола в дупі хвилювання.
Він не сказав у вічі ані слова —
Допив пивка і швидко втік додому.
Гриміли матюки й собаки —
Ледь не летіли в кавєсів гармати.
Сумний Микола їхав через ліс,
В маршрутці протигаз з заброшки віз.

(Приспів х2)

Був вже сайт по історичним руїнам. Це мабуть його реінкарнація.