Messages

Саіжа стаття про Іванковецькі штольні на Збручі.

https://zbruc.eu/node/110165?fbclid=IwAR1o2mJy6WpFcXJPaMHZoY2Pj68C3FSr5W8zpMLpd_fyIE74oeOa_8lr5YY

Вітаю земляків))) Окремий респект за "пішоу не бояусі"  :D

Взагалі не знав, що в нас є такі закриті релігійні громади.
Чув про старовірів на Одещині, які теж старалися жити відокремлено, але то було давно, зараз майже повністю асимілювалися.

 Фортеця Терезін з усіх сторін оточена валами та ровами, та має кілька в'їзних брам. Одна з них, невеличка, знаходиться на західному периметрі міста. Мабуть, це був досить спокійний пост, де нечасто заглядало начальство. Воякам, які тут чергували, було нудно на посту, тому стіни зверху донизу покриті малюнками та пам'ятними написами типу "Тут був Вася" та "ДМБ-1890". Камінь, з якого збудована ця частина фортеці, м'який, тому подряпини глибокі і дуже добре збереглися.

Написи переважно чеською та німецькою мовами, але один є і українською. "Юрко Духан". Можна тільки здогадуватися, хто був цей чоловік і в армії якої країни служив.









Осіння фортеця

Прага





Десь на заправці, під Чесько-німецьким кордоном



Місто Дьйор, Угорщина







Комарно, Словаччина

Кузьма і Ірчик зі Львова в Донецьку.

Все правильно каже)
Російська мова в них, звичайно, "на рівні"  ;D Круто, що через тридцять років ми в культурному плані помітно віддрейфували від порєбріка.
А стіл виглядає, як в мене в абщазі на вулиці Хімічній в ліпші часи: пусті фляшки, недогрижений батон, пачка від червоного ЕлЕму (швидше за все, пуста), і те.де.

Цікава мандрівка,  :D Та сама снежка тільки з іншого ракурсу і на пару років раніше.

Це ти в гори ходив на прогулянку чи по роботі? В Польщі є гори набагато цікавіші за Снєжку, Чехія цим похвалитися не може, на жаль.

Коли я розповідав про це місце своїм друзям, практично всі казали: "Ого, я й не знав, що в Чехословаччині була ядерна зброя". Була, але не в Чехословаччини, а в СССР, просто розміщена на чехословацькій території, поближче до західних кордонів Залізної завіси. До речі, на самі ракети та тягачі для них теж можна подивитися у військовому музеї Лешани.

Після Карибської кризи одним з договорів, які були укладені між двома супердержавами, СРСР та США, була домовленість не розміщувати свою ядерну зброю на території інших держав. Втім, жодна зі сторін договору не дотримувалася. Зокрема, СРСР в 1964 році уклав з урядом Чехословаччини домовленість про побудову на її території трьох спеціальних об'єктів, де розміщалися б "спеціальні боєприпаси". Йшлося про ядерні боєголовки для тактичної ядерної зброї, ракет малого радіусу дії.

Згідно плану, у випадку нападу умовного противника з Заходу, зброя мала б бути приведена у бойову готовність протягом 20 хвилин. Схожі об'єкти були розміщені і в кількох інших країнах Варшавського договору - Польщі, НДР та Угорщині.

Один з колишніх складів на території Чехії викупила громадська організація, що спеціалізується на вивченні спадщини Холодної війни та зробила тут музей. Невеликий бункер підмарафетили, завезли трохи манекенів та протигазів для антуражу, зробили кілька тематичних виставок в колишніх склаlських приміщеннях та відкрили для туристів. Екскурсії проводять кожної суботи, записатися можна на сайті музею.

На карті

Гарне оглядове відео з тих часів, коли музейники ще не засрали простір протигазами та іншим непотребом.

Вхід в музей - зі сторони вантажної рампи, через масивні бронедвері. Ними ж колись "вантаж" колись потрапляв на склад



Боєголовки простояли тут від середини 60-х і до початку 90-х років, за весь цей час жоден чехословацький вояк на територію не потрапив. Бункер був розміщений в лісі, не території звичайної мотопіхотної ВЧ, до речі, і досі діючої. Це був закритий філіал Радянської армії з надзвичайним режимом секретності та підпорядкуванню напряму Москві, сюди навіть були проведені окремі лінії зв'язку. Більше того, навіть вояки, які обслуговували технічну частину (дизелі, вентиляцію, водопровід тощо) не знали про сам склад, який розміщувався в другій половині бункеру та до якого одночано мали доступ тільки восьмеро людей - 2 зміни по 4 бійці. Кажуть, що часто навіть ті, хто сюди потрапляв, не знали, що вони на території Чехословаччини.

Великий зал. Направо розміщені складські приміщення, наліво - технічна частина. Білі лінії на підлозі позначали простір, який завжди повинен був залишатися вільним, щоб возик з боєголовкою міг проїхати. Вгорі зліва розміщені холодильні установки, для дотримання температурного режиму. Всередині і досі незвично холодно, як на такі підземелля.





Різні військові артефакти, розміщені на стендах















Таблички з ящиків, якими перевозилися "іздєлія"



Одне зі складських приміщень зі стендами на навколоатомну тематику. Зверніть уваги на ямки на підлозі, вони для того, щоб возики з радіоактивним вантажем не порозбігалися в різні боки)))



Одна з виставок присвячена нашому Музею ракетних військ в Первомайську. Інша - американському Titan missile museum.



Йду подивитися на ту частину об'єкта, де колись розміщувалося технічне забезпечення. Те, що об'єкт стоїть на військовій території, позитивно вплинуло на збереження металу всередині.

Гелій використовувався, щоб ізолювати боєголовки від надмірної вологи.





Туалет, єдиний на весь об'єкт.



Двері зі штурвалами



Система вентиляції







Малі бронедвері, якими власне і ходилося "на роботу"



Ну і дизель марки "Шкода", як без нього







Ще одна цікава історія цього місця - після того, як Чехія і Словаччина розділилися, тут зберігалися тони вилучених з обігу монет, чехословацьких крон. Згодом їх переплавили в Німеччині.



Отакий музей. Цікаво було побачити такого типу об'єкт та дізнатися щось нове з історії.
Наостанок - автографи відвідувачів з різних країн на стіні біля виходу.

Кілька цікавих робіт, які побачив в Празі

Ого, крута машинерія.
Знаходили щось цікаве під землею?

А ось як чистять каналізацію в Празі (спойлер: лопатою і відром переважно  :P)

Як чистять сміття з малих приток, все руками чи є якась механізація?
І в чому полягає праця водолаза в каналізації?

Вранці приїжджали перевірити, чи я ставив намет, двічі. І попереджали про заборону.

А яка причина заборони, це національний парк чи щось таке?

Класні фото, і місця небанальні, аж самому захотілося поїхати. Але як подумаю, скільки там мабуть комарів... :-X

Ще пару таких буревіїв,і ми втратимо цікаву пам'ятку нашої історії

А що сталося? Пам' ятник почав хилитися і його закріпили? Чи через грозу якась гілка на нього впала?

Круто! Хотілося би більше фоток...

Як там із залазами? Людям, які не мають офіційного дозволу відкривати люки спеціальними ключами, можна відносно легко потрапити всередину?

Історія наче недосказана. Тема спуску нерозкрита. Потрапили під дощ, чи ні?

Та спуск нецікавий був, тому й нерозкрита. Не змокли, сховалися від дощу під смерічками і пообідали. Одна з переваг ходіння в гори з мамою це те, що точно не лишишся голодним)))

З Яйка Ілемського до Мислівки можна повертатися іншою стежкою, ніж піднімався, через гори Горган Ілемський, Великий та Малий Пустошак. Це цікавіше, але і довше, години на півтори.

Ще був такий прикольний епізод. Спускаємося вниз, назустріч йдуть троє чуваків в дощовиках. Я кажу першому: "Привіт!", він у відповідь щось мурмоче під ніс. Повертаємо далі стежкою поміж жереп і за пару секунд за спиною чую як один з тої групи питається іншого: "Што он сказал?!"

Кілька свіжих фоток з мого недавнього походу на Яйко з Мислівки через полонину Мшану. Ходив разом з мамою, яка порівняно недавно відкрила для себе гори і тепер бігає по них так, що я ледве встигаю  8) Машину лишили на краю села і в спокійному темпі справилися туди-назад до темряви. Находили трохи менше 30 км та 1 км набору висоти.
Взагалі навіть досить посереднім позашляховиком можна доїхати попри потік Правич аж до початку крутого підйому на полонину Мшану. Місця там спокійні, людей по дорозі майже не зустріли. Вода на маршруті теж є практично всюди, останнє джерело вже перед самим хребтом.

Полонина Мшана, тут є гарне місце для ночівлі.




Напис маркером на інформаційному плакаті в лісі: "До Яйка реально 1,5 км!". Ставлю "+1" до цих слів)



Кінець стрімкого підйому, ми на хребті і вершина Яйка попереду.



Довколишні гори









А тут видно стіну дощу, яка суне просто на нас. Тому кидаємо прощальний погляд на хребет Аршиці та біжимо вниз, до смерічок, щоб не змокнути до нитки.



Рівненька Аршиця та Грофа (якщо не помиляюся) на горизонті.

Сходив вчора розімнути ноги і поперек та глянути на невеликий потічок в районі Сміховського вокзалу. Інфи про нього в інтернеті майже нема, довелося трохи постудіювати мапи та покружляти на місцевості в пошуках входу.
Річка називається Радліцкий поток та тече вздовж однойменної вулиці Radlická. Як і більшість побратимів, Радліцкий потічок почали спускати під землю наприкінці 19-го століття, коли околиці почали активно розвиватися та забудовуватися.

Невелика відкрита ділянка біля входу. Вода чистенька і її дуже мало, сміття практично немає.



Йду вверх по течії. Спочатку отаким квадратним порталом, висота дозволяє сповна користуватися привілеями, що дісталися нам від найближчих предків - Людини Прямоходячої, або ж Homo erectus  ;D



Далі починається напівкругла та, судячи з форми та розмірів цегли на стінах, старіша ділянка. Початок порталу хтось розмалював.







Вода тече жолобком посередині, бортики широкі та неслизькі. Тут вже стає нижче і результат праці кількох поколінь павуків осідає на футболці і кепці.



Позначки працівників каналізації на цегляних стінах



Один з виходів на поверхню завалений



Знову зміна декорацій. Тепер жолоб більший та викладений плиткою, а висота стає ще менша. Зі стін де-не-де стирчать пластикові труби-врізки, але нічого непристойного через них, схоже, не зливають.









Доходжу до бетонного яйця, прямого і довгого. Зверху чути трамваї, зовсім недалеко є розворотне кільце кількох маршрутів. Якщо б я пройшов трохи далі, почув би і поїзди метро. Але я знаю, що вище по течії нічого цікавого нема, за станцією метро починається нова забудова. Тому вирішую дати спині та ногам спокій і повертаюся до входу.

Про Вроцлав був би радий послухати "з перших рук". Якраз туди збираюся.

З дозволу автора перемістив тему у більш відповідний відповідний розділ і змінив назву

Цегляна кладка в каналізації суперово виглядає. Підозрюю, ще ще з тих часів, коли її у Варшаві проектував і прокладав англійський інженер Вільям Ліндлей. Вдячні містяни йому навіть поставили крутий пам'ятник.

Як далеко вам доводилося заходити в тих тонелях? І яке саме обладнання встановлюєте?

Блог "Подорожуй", про різні маловідомі місця, куди можна з'їздити на вихідні. Найбільше описане Закарпаття, але є і інші цікаві напрямки. Мені сподобалося як автор пише та організовує поїздки, відразу видно, що любить те, чим займається.

Також знайшов інфу про кілька підземних ходів та штолень на Закарпатті, куди б з радістю з'їздив.

Фейсбук: https://www.facebook.com/podorozhuy