Майже забутий костел та монастир Кармелітів на Персенківці

Автор Roy, 17.02.2018 17:56:39

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Roy

Сьогодні була гарна днина для нас. Потрапили в приміщення старого костелу, незвичним способом.
Зрештою, це зовсім не важливо, як саме, враховуючи що ми там побачили. Фактично, розконсервували приміщення костелу, зі всім старим радянським надбанням.
Бо власне, вийшло побачити як колись обходились з колишніми святинями, бо дотепер такі або в дуже жалюгідному стані, або ж, вже відновлені.

Побудований костел, у 1938 році, відносно молода будівля. Повна інформація по комплексу тут

(клікайте на фото, буде краща якість)

На фронтоні костелу бачимо слід від влучення артилерійського снаряду - ехо подій другої світової війни.




Видно арку, де колись стояла фігура матері Божої. Є інформація, що вона закопана поруч, під стіною монастиря.


Під карнизом збережена ліпнина, з роком побудови зокрема


Всередині, дещо інша історія


Характерна побілка для стін актового залу, крісла, запах, деякий реквізит.

Сцена. Червоних стягів вже тут не побачити. Актовий зал виконував свої функції, очевидно за незалежної України.




Автентичні вітражі, ясна річ, були вибиті на початку становлення заводу ЛАЗ, та замінені на відповідні, з оригінальною емблемою.


Гарні арки




Ось така суботня історія. Костел, та колишній монастирський комплекс порівну ділять між собою дві структури: недіючий ЛАЗ та Укравтобуспром.
Охороні ЛАЗу не надто подобається, коли хтось туди лазить)

Stay tuned :)


Meine Ehre heißt Treue

Indigo

Трохи від мене більш-менш вдалих кадрів, з тих деталей, що варто було сфоткати.


в кімнатці позаду сцени

на сцені, ближче до виходу

Сходи на перший поверх, стіна на марші


Цікава історія про той монастир кілька років тому оприлюднила прес-секратр ЛАЗу, за сумісництвом редакторка газети «Автобусобудівник» Олена Муляк.
то сталось у 1954 році.Саме цей рік для ЛАЗу розпочався золотом.

4 січня у другій половині дня до директора Б.П.Кашкадамова зателефонував начальник ремонтно-будівельного цеху П. Орлов. "Борисе Павловичу, тут бригада, що поглиблювала підвал у монастирі, знайшла золотий скарб". – "Та що ви там вигадали? Який зараз може бути скарб?"

Ще довго директор не міг повірити в те що йому говорили. Та коли прийшла уся бригада до нього в кабінет, почало ставати все на свої місця.

Нагадаю, що часи тоді були непрості і директор чудово це розумів.

Відповідно, зателефонував куди слід, від гріха подалі. Кашкадамов не пішов дивитись на скарб, чекав офіційних осіб. "Хай ним займаються офіційні особи. А я не хочу не те що його торкатися, навіть дивитися на нього. Воно має здатність бруднити".

Чекати довелося не довго. За пів години було складено опис та акт знайдених речей.

За зовнішнім виглядом було зрозуміло, що вони награбовані. Скоріше за все, їх сховав якийсь німець, адже за часів окупації німці використовували монастир, що знаходився на території заводу до війни, під казарму. Сховав, а потім з невідомих причин не зміг забрати.

Там були різні ювілейні медалі, іконки з зображенням Божої Матері, браслети, персні, сережки, дві з яких були розрізані, напевно, знімались з мертвих.

Було декілька речей великої художньої цінності. Два персні - чоловічий та жіночий.

Однакової форми з однаковими дорогоцінними каменями світло-блакитного кольору, а також старовинний золотий ланцюг – дуже довгий, метрів на два, масивний, але тонкої ювелірної роботи. Загалом скарб важив 400-500 грамів.

Бобер

Думаю ніхто не проти невеликої порції моїх фото звідти)

Дуже сподобалась бібліотека, яка там знаходиться. Дивно, що не помітив її фото в звіті.









Indigo

Кілька слів про те чому ЦЯ вилазка була ДУЖЕ вчасною
1. Поки ми були там, у Києві готували до підпису документи на внесення монастиря до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Зрештою це сталось (через кілька днів після вилазки), офіційно про це тут.

2. Фотки привернули ДУЖЕ привернули увагу до самого факту існування тої споруди, монастиря. До того ж це зроблено напередодні внесення його у те що я писав у попередньому пункті. Бачив ці фотки на різних сайтах, блогах, чув як про них розповідали на львівській ФМці. Припускаю, що в майбутньому, коли хтось шукатиме інфу про цю тепер вже пам"ятку, актуальні фотки детально покажуть в якому вона стані на момент внесення у держ. реєстр.

3. Майже приватна інфа. Знайома мого знайомого десь через тиждень натрапила на ті фотки і в себе на Фб написала, шо ВПЕВНЕНА у авторстві скульптур, які ми бачили і фоткали у кімнатці за сценою. За її словами це роботи Емануїла Миська - за совка це досить авторитетний у Львові скульптор, автор Монумента слави. Вона цікавилась як можна дістатись до тих бюстів, бо є внучкою Миська. На жаль, вона свій допис зробила приватним, і тому я бачив його лиш раз, коли мій знайомий позначив мене під ним, а потім і цього не стало. Якщо раптом кому цікаво, то її сторінка.

Товстий коханчик

пробували з другом потрапити туди десь місяць тому. на стоянці закинутої техніки за пару метрів від костелу нас побачили двоє вмазаних, але сумлінних охоронців і попросили піти. точніше поїхати, бо ми були на роверах).
сказали, шо на костел їм пофіг, і туди можна потрапити десь з іншого боку, але шоб по їхній території ми не лазили.
іншого шляху ми не знайшли.

Indigo

Слово "майже" у заголовку теми доречне. Бо про нього все-таки хтось пам'ятає. На днях той дядько, шо посприяв нашому фотографуванню костелу зробив онлайн-петицію. Основна мета петиції:
це примусове вилучення Комплексу у державну або комунальну власність, оскільки теперішній власник будівлі допускає її подальшу руйнацію. Згідно пп.2,3,4 ст. 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у зв'язку з фінансовою неможливістю власника будівлі (зараз споруда та й все майно колишнього автобусного заводу заарештовані Державною виконавчою службою через банкрутство ЛАЗу) провести реставраційні роботи та у зв'язку з загрозою знищення нововиявленої пам'ятки державний орган охорони пам'яток зобов'язаний в судовому порядку вилучити пам'ятку архітектури в державну власність.
Усуватися, відсторонюватися, вважаючи це не своєю справою, є неправильним для кожного громадянина, тим більше для християнина. Для кожного з нас очевидно, що ми повинні відбудувати те, що нашим народом було присвячене Богу, а потім в безумстві зруйноване.


Гадаю шо вимога є притомною і спосіб її донесення нормальний. Я підписую петицію.

Wolff

На великий жаль. Пожежа 21 серпня 2019 знищила перекриття між трьома поверхами і є ризик обвалу покрівлі.
Ця невипадкова пожежа співпала в часі з масовим збором підписів з закликом до міської влади почати радикальні дії щодо порятунку храму від подальшої руйнації.

То ж що з того вийде невідомо. Думаю що нічого доброго ((((



Golem

Та там толпами всі лазять. Могли просто бичок кинути в бібліотеці наприклад. Чи якийсь посерйозніший дестрой влаштувати а потім злякалися і втекти.
Дігери всіх країн єднайтеся!

Indigo

Все-таки є і маленька перемога: петиція про порятунок  ::) монастиря набрала необхідних 500 підписів. У вересні міськрада повинна дати відповідь. Логічно припустити, що це суттєвого ефекту не дасть, хіба ймовірно десь наступного року. та все ж...

Indigo

Щодо вчорашньої вилазки і спілкування з охороною та поліцією.
Нас виявило двоє чоловіків у цивільному,які не представились. "Знайомство" вони почали з вимоги на сховати фотоапарати, що ми і зробили. Спілкувався з нами  старший з них, інший, значно молодший, спостерігав з коридору. Потім він звелів показати вміст наших рюкзаків, це зробив тільки один з нас, інші відмовились робити це до приїзду поліції. Після виклику поліції та кількох дзвінків іншим чоловікам, він заявив що тут приватна територія і приватна власністю (не називаючи якої організації) і ми проникли сюди несанкціоновано. Також він розповів, що такі проникненні тут не вперше але наші дії для охорони матимуть наслідки присутності тут громадських активістів,ймовірно, журналістів для нього це все зайва непотрібна морока. Під час розмови він неодноразово акцентував на тому що та пожежа є підпалом, імовірно ми до нього причетні.
У відповідь ми нагадали, що будівля монастиря Ордену Кармелітів Босих є пам'яткою архітектури місцевого значення і нам не байдуже її стан після пожежі.
Тому ми вирішили це фотографувати ти аби в подальшому оприлюднити в інтернеті. Він також запитав звідки нам відомо пропожежу, на що ми відповіли що з повідомлення ДСНС.
Згодом до нього прийшли ще два чоловіки в уніформі охоронної фірми. Ми дали їм аналогічні пояснення. З приміщення в якому нас виявили надвір ми виходили в присутності двох поліцейських (також не представились), працівників охоронної фірми і двох чоловіків які нас виявили першими. Один з них представляючись поліцейським згадував якийсь керамічний магазину чи склад.



































Sunnyman

Додам ще трохи фотографій з повітря:









Якщо придивитися, то в центрі фотографії можна побачити обвалене перекриття:



А ось фото, зроблене 4 квітня 2019:


P.S.: Велика подяка Andron'у та DerTrident'у за участь у зйомці та якісні фотографії.

Indigo

Викладу нарешті я фоточок трохи
Загальне фото на підступах


Біб-ка де все і сталося. У кутку під вікном натрапили на місце, де ймовірно найбільше горіло.





Пригодився? А він взагалі придатний був?


Витримав пожежу


Вилізли на дах



Хто і навіщо лишив той бутиль? Що у ньому? Невідомо, - ми не чіпали його.


Цікаві залишки від кушеток. Може лишились тут з часів монастиря (1930ті рр.)




Цегла і черепиця марковані там


Знахідка десь на третьому поверсі


З вікон протилежної сторони добре видно кіптяву над вікнами.



_Tarik_

Тааа, охорона там нагла і неадекватна. Треба було в поліції і тих "охоронців" попросити пред'явити документи. Бо по закнону вони зобов'язані представитися тільки вас побачили. Вміст рюкзака мали право не показувати, оскільки (напевно) не було 2 свідків, які мають  бути присутніми при обшуку
Das Leben ist kurz - lebe mit Würde

Indigo

роки минають, даху нема, руху по передачі християнам-католикам також. міська рада зробила трошки піару, ми також і три крапки...

130 Гості, 1 Користувач