Topics

Нещодавно оглянули черговий львівський довгобуд - споруду на вул. Коциловського, недалеко від Личаківського цвинтаря. Були AHD, Sanecka і я.

Розміщення будинку на мапі


Місце позитивне і цікаве, на диво незасмічене, з даху відкривається чудовий краєвид на Личаків і околиці. Думаю, тут класно сидіти влітку ввечері і дивитися на захід сонця. Охоронець швидше за все є, але ми його не зустрічали. Зустрічали тільки його кімнатку, закриту на патик, та його собаку, що живе під краном у дворі і починає делікатно гавкати тільки тоді, коли непрохані гості вже зовсім нахабніють. Будівля обгороджена, на території збереглася цікава будівельна техніка. Можна навіть залізти в кабіну та посмикати за різні важілі, буйно уявлаючи, як важка бетонна плита, що її тримає керований тобою кран, трощить сусідній будинок :D

Фотки до Вашої уваги

Закинута військова частина за парканом Личаківського цвинтаря, що її вже описував Рой в оцій темі.





Цегли з цілим клеймом не знайшов, на жаль.





А ось і техніка. Старого покоління.









Вид з вікна третього поверху :)





Нагорі













Ліфтова шахта







Лікувальна література

Як і планувалося, на Великодній понеділок відівідали Стрий. Дуже люто там не експлорили, зважаючи на свято, просто пройшлися містом та околицями. Думаю на наступний раз замутим справжній урбан-тріп, включивши туди промзону, сміттєзвалище, бомбіки і всяке таке. Тим більше, товариш Goom щиро запрошував, не змігши в понеділок прийти через роботу.

Отож в понеділок вранці зібралися Лесик, АХД, Смайл і Йа та й пішли світ за очі. Спочатку на пішохідний міст над залізничною колією. Звідти відкривається прекрасний краєвид на вокзал, вагоноремонтний завод та локомотивне депо. Не зважаючи на свято, людей там снувало туди-сюди доста багато.

На фото - залізничний кран. Оббитий дошками, зверху накритий бляхою. Має ще кілька дверей, таких, як в старих сільських хатах. Двері засклені. Не вистачає ще фіранок і вазонків на підвіконнях.



Далі ми оглянули закинутий триповерховий совковий готелик на окраїні локомотивного депо









Хто ж такі Астро Зомбі ???







Негативний смайл :)





Далі ми помадрували рейками і стежками і зрештою потрапили на територію закинутої військової частини. Вона мала колись відношення до авіації, про це свідчить і надпис "Стрий-2" на табличці адміністративної будівлі і залишки "журналу роботи двигуна", двигун, судячи з графи "кількість годин польоту" стояв на літаку.

Шапка з пивнички)))





















Лесик тестує крісло. Пальот нармальний.





Тепер ми знаємо, хто пише всілякі дурниці на руїнах билой вєлічі. Патлаті чуваки в камуфляжі!







Хто знає навіщо тут дві стрілки?





А потім ми знайшли закинуті відстійники чи може водосховища. Всередині плавало всіляке сміття, дошки, а на них сидів пес. Сидів, судячи з усього, вже довго, бо не мав сили навіть скавуліти, і весь трусився. Думаю, хтось собаку туди скинув, пес-камікадзе якось слабо вкладується в уяві. Негайно була розпочата операція з урятування животного. За півгодини нам то вдалося. важко було через те, що глибина резервуара була біля 2 метрів, плаваючі дошки ваги людини не витримували і тонули. Дістати пса двома руками з бортика було неможливо, а для того, щоб підняти його одною рукою за шкірку, ні в кого не вистачило сили. Ми пробували так і сяк, зрештою знайшли дебелу карягу, опустили її в воду, і таким чином дісталися до тварини. На знак вдячності пес спробував вкусити мене за руку і зник в кущах. Ми пішли на річку, відмиватися і відпочивати.




Далі буде

Видобуток калійної руди в Калуші проводився не тільки кар'єрним, а й шахтним способом. Шахти "Калуш", "Голинь" та "Ново-Голинь" залишили по собі кілометри виробок під містом і серйозну проблему для його мешканців. Земля постійно просідає, а одного разу під землю запала ціла вулиця. Більше про екологічні негаразди пов'язані з видобутком калійних руд можна прочитати тут.

В рамках Великоднього вело-туру Калушом я оглянув одну закинуту шахту. Розміщена вона тут. 1.5 км на північний схід розміщена шахта "Ново-Голинь", закинута, обгороджена і з охороною (проте, думаю, заінсталитися туди не було б проблемою). Можливо, шахта, яку оглядав я, також належить до Ново-Голинської. Стоїть вона просто посеред поля, необгороджена. Збереглися два копри і бетонні коробки будівель. Непогана дорога, устелена плитами та зверху укладений ще й асмфальт. На околицях території лежить різне некрасиве сміття, напевно, з довколишніх сіл. Охорони не було, але всюди на стінах написи "Обект під охороною" (дослівно ;D) і "Прохід заборонено". Під одним копром - ствол шахти, нічим не накритий та не обгороджений. Кинутий вниз камінь летів більше 4 секунд, згідно формули глибина приблизно становить h=gt²/2=9.8*16/2= 75 метрів. Глибока дзюра.

Звіт з мандрівки калуським краєм (не мій) є тут - http://yablor.ru/blogs/dolini-tisyachi-kopriv/857838 Я фактично повторив цей маршрут, але почав з іншого кінця.

Тут створив обговорення. Було б добре, якби хтось, хто знає, додав опис калуських шахт і їх розміщення на карті. І взагалі неоціненним артефактом були б старі фото або скани з відповідної літератури.

Тут є основна тема

Пропоную в найближчий понеділок, 25 квітня відвідати Стрий. Деякі індустріальні об'єкти міста вже описані в нас на форумі. Але цікавого там дуже багато: сам залізничний вокзал, пішохідний міст над ним, локомотивне депо, закинута споруда за ним, вагоноремонтний завод, закинуте щось відразу за мостом дорогою на Дрогобич (http://wikimapia.org/#lat=49.2525824&lon=23.8270068&z=16&l=37&m=b), розвалини військового містечка, ще якісь розвалини біля парку, стара військова частина, сам парк, місцями дикий, як джунглі (справжній Стрийський парк, а не львівська підробка ;) ), хлібокомбінат, зруйнований повінню міст на річці Стрий. Там же можна влаштувати пікнік в честь свята. Ще можна погуляти старою частиною міста, позаглядати до під'їздів, оглянути колишню стрийську тюрму, зробити групове фото на веб-камеру з кочовими закарпатськими циганами. А ще в Стрию є багацько бомбосховищ. І він має справжній Дух Міста, що притаманно далеко не кожному місту Галичини.

Не знаю, які з цих об'єктів доступні, які не дуже. І впевнений, що ще багато чого можна додати до цього списку. Прохання до експлорерів, що живуть в Стрию, трохи роз'яснити ситуацію.

Я буду добиратися поїздом Івано-Франквськ - Стрий, він прибуває орієнтовно о 9 годині зранку. Буду радий, якщо колєги зі Львова доберуться приблизно на той самий час. Зі Львова часто їздять маршрутки з головного вокзалу (сідати краще біля Скрині на Городоцькій) і є ще електричка з приміського, не знаю точний час відправлення. До речі, час добирання електричкою і маршруткою не дуже відрізняється.

Отже, буду чекати о 9:15 в понеділок, 25.04.2011 біля головного входу до залізничного вокзалу м. Стрий. Буду, як завжди, з журналом "Огоньок" ;) Приєднуйтесь.

Поки дехто гуляв по Стебнику, а дехто по Ботанічних садах, ми з ровером каталися по ближніх горах. Моєю метою було доїхати до Мертвого озера, але не того, що біля водоспаду на річці Кам'янка, брудного і замуленого, а того, що на південному схилі гори Тирса, чистого і прозорого. Казали, там навіть водиться форель. Поштовхом до мандрівки стала чорно-біла фотокартка в сімейному альбомі, де мама з батьком, молоді та веселі, з колєгами там відпочивають. Забігаючи наперед скажу, що я до нього так і не дістався. Навіть після трьох спроб :-[ Тому тема, швидше за все, буде мати продовження.



Перша спроба була ще восени. Але в день запланованої поїздки несподівано випав сніг і ровер залишився в гаражі.

Друга спроба відбулася два тижні тому. Погода була чудова, я взяв з собою тормозок, а карту і компас забув у Львові. За словами батька і згідно карти, до озера веде пряма і більш-менш рівна дорога. Треба проїхати Болехів, Тисів, Поляницю, а в самому кінці села Буковець звернути направо і їхати дорогою, попри потік. Річка кілька разів перетинає дорогу, тому доводиться переїжджати через кілька мостів. Але вже після третього моста дорога закінчилася, її просто розмила річка. Далі в утворений яр попадали підмиті буки, потім ровер я вже кинув і йшов пішки, а далі почалися зарості ожини...Довелося повернутися назад. Спробував проїхати дорогою, що йде трохи вище понад яром - та сама історія. Третя стежка так само провела лісом через струхлявілий дерев'яний міст понад яром і просто собі закінчилася. Почало вечоріти, я повернув назад і на додачу до всіх обломів довелося біля 20 км додому крутити педалі переборюючи сильний вітер, що дув прямісінько в писок. Так що коли повернувся нарешті додому, мої ноги не дуже хотіли ходити, а я сам не дуже міг говорити. Мимоволі згадалися слова когось із класиків, здається Марка Твена, про те, що куди б ти не їхав на велосипеді, дорога завжди буде угору і проти вітру :)

Річка Сукіль





Перший міст і початок дороги до озера



Жаб'яча ікра в калюжі. Чорні цяточки всередині кожної ікринки невдовзі стануть пуголовками



Дорога закінчується завалом нарізаних дрів



Далі - ще гірше



Залишки моста





Лісові квіти




Цієї неділі я вирішив поїхати через Скелі Довбуша. Про цю природню пам'ятку вже згадувалось на нашому форумі. Трохи доповню цю інформацію.

Найімовірніше, в давні часи тут була скельна фортеця, маєток когось із заможних шляхтичів і монастир. Дощі часто вимивають старовинні монети, залишки зброї та набоїв. Олекси Довбуша, найімовірніше, тут ніколи не було. Більш імовірним історики вважають перебування в цих горах (на хребті Ключ та в околицях) ватаги його брата, якого звали, здається, Іван. Опришки регулярно з'являлися в горах в різні часи, але організовувалися вони часто не з метою творення справедливості,  а більше як  спосіб заробити собі на життя таким промислом.

До речі, рекомендую всім прочитати книгу Гната Хоткевича "Довбуш", де письменник майстерно і, мені здається, максимально правдиво та без прикрас зобразив життя і побут Гуцульщини 18-го століття, ще й на живому карпатському діалекті. Там, зокрема, є цікава легенда про хлопця, який до повноліття прожив на полонині, пас овець і не мав жодного гріха, бо просто не мав де згрішити. Через те мав особливі здібності. Настала пора його женити, пішли до церкви, всі люди переходили річку вбрід, а він йшов по воді. І от стоїть хлопець в церкві під час відправи, подивився вгору і побачив чорта, що сидів на балці, тримав в лапах волячу шкуру і на неї записував людські гріхи. Люди все заходили і заходили в церкву, гріхів більшало, місця на шкірі ставало все менше. Дідько почав шкуру розтягувати, посилився трохи і перднув. Хлопця то насмішило, чорт розізлився і його туди вписав. То коли йшов з церкви додому, то переходив річку вбрід. як всі, бо вже не був безгрішним.

На Скелях Довбуша цієї неділі було дуже багато туристів. Були чуваки на роверах, скелелази зі Стрия і ще якісь східняки, піші туристи і навіть підтоптана група туристів із самої Москви. До речі, зі сторони Болехова можна заїхати автомобілем по непоганій дорозі на самий верх, на в'їзді дядечко бере кілька гривень з машини, роверистів і піших пропускає безоплатно. Зі сторони Труханова є тільки доволі крута пішохідна стежка, маршрут маркований.

Я спустився ровером в Труханів, потім піднявся лісовою дорогою на гору Тирса. На новіших картах ця дорога позначена, на старій кілометрівці її немає. Дорога весь час пряма, зі свіжими слідами лісовозів і коней. Майже на самому вершечку роздвоюється. Звернувши направо, починає невдовзі спускатися в село Сукіль. Поворот наліво приводить на вершину гори і йде далі по хребті. В неділю там було тепло та затишно, відкривається чудовий краєвид на довколишні села. на обрії видно Болехів. Скелі Довбуша здаються наче виліпленими з пластиліну, якимись нереальними і казковими. На вершечку і далі по хребті - залишки окопів Першої світової, в одній ямці я знайшов цікаву гільзу, викладу її знимку дещо пізніше. Далі трохи посидів, відпочив, покайфував і рушив далі. Неприємно здивувало сміття серед лісу. Не знаю, кому приходить в голову ідея тарабанити мішки із сміттям, стару газову плиту і т.д. аж на самий верх і там викидати. Метрів за 500 від вершини йде стежка вниз, вона й веде до озера. Я спустився по ній, дійшов до нагромадження скель-пісковиків, абсолютно хаотичне і дуже цікаве, з розломами і печерами. Були ще кілька каменів з дірками посередині. що нагадували очі, а під одною скелею був облаштований туристичний притулок. Поки лазив там,в лісі вже зовсім стемніло, довелося повертатися. Знову не дійшов до озера, цього разу всього кілька сотень метрів. Можливо, за четвертим разом, я його нарешті побачу :)

Нижче фотки. Зроблені телефоном, тому не дуже якісні.

Тут обговорення

Залишки старого моста



Отакі грибочки ростуть дорогою на скелі



На скелях





Футбольному полю в Труханові далеко до стандартів УЄФА. Але все одно воно ще досить справедливо спроектовано. В горах доводилося бачити поля, де одні ворота значно вищі від інших. Тут же різний рівень правого та лівого флангів.



Місячні пейзажі Бескидів





Мох на камені



Вид з вершини і дорога по хребті





"Окатий" камінь

















Дорога додому. Вид згори.

Обговорення основної теми

Пропоную в найближчу середу дослідити закинуту ВЧ за адресою Личаківська, 105 (На розі з вул. Рєпіна). Тут лінк на Вікімапію. Мою увагу до неї привернув ряд публікацій в пресі та інтернеті, де йшлося про те, що цю закинуту військову територію хочуть передати у власність Московському патріархату. Згідно інформації газетярів, цю земельну ділянку навіть вже передали на баланс Винникам ???

На додачу можна оглянути ще й  Недобудову на вул. Коциловського.

Місце на Вікімапії - http://wikimapia.org/#lat=49.8289862&lon=24.0495443&z=16&l=37&m=h

Пропоную в середу на 16-00 зібратися на площі Митній. Час можна на бажання дописувачів на годину туди-сюди посунути.

Ще одне чудо Полісся. Антонівка - Зарічне Рівненської області, найдовша в Європі вузькоколійка (109 км.). Можна з шальоною швидкістю (30 км/год) гонити Поліссям аж до Білоруського кордону і ввечері вернутися назад.

Маршрут на карті

Офіційний сайт

Ще один інформативний сайт

Іще один)))

І ще. Останній

Графік руху

    Зупинка       Прибуття / Відправлення
1  Антонівка                                7.00
2  Володимирець  7.47               7.49   
3  Зелене     8.05                8.07
4  Хиночі     8.15                8.17
5  Воронки     8.25                8.27
6  Луко         8.35                8.37
7  Біле        8.47                8.49
8  Млинок        9.05                9.07
9  Борова           9.30                9.35
10 Перекалля       9.40                9.42
11 Тиховір          9.45                9.47
12 Острівськ     9.49                9.51
13 Локриця       10.00               10.02
14 Морочно      10.20               10.22
15 Парська      10.42               10.45
16 Зарічне       11.07               14.03
17 Парська    14.25               14.27
18 Морочно      14.47               14.49
19 Локниця     15.07               15.09
20 Острівськ     15.20               15.22
21 Тиховір      15.24               15.26
22 Перекалля       15.30               15.31
23 Борова     15.45               15.47
24 Млинок        16.00               16.02
25 Біле    16.11               16.13
26 Луко      16.23               16.25
27 Воронки    16.33               16.35
28 Хиночі         16.43               16.45
29 Зелене     16.53               16.55 
30 Володимирець   17.21               17.23
31 Антонівка   18.05

Архітектура і дух старих цвинтарів, котрих багацько у Львові, безумовно варті уваги та досліджень. Скільки загалом кладовищ у Львові, дізнатися точно мені не вдалося. Стаття в "Експресі" за 2005 рік - найсвіжіше, що вдалося знайти - каже, що їх є 13. Ховати людей можна тільки на трьох, ще на трьох - лише підзахоронювати.

Найбільшим цвинтарем у Львові є Голосківський, за площею він займає 9-те місце в Україні. Але мене більше цікавлять маленькі невідомі закинуті кладовища. Поки що знаю таких тільки три.

Старознесенське кладовище на Кайзервальді

Маленький цвинтар в кінці Варшавської, біля бомби

Старий цвинтар на Левандівці. Знаходиться за церквою св. Андрія та Йосафата, що на Повітряній. Затиснутий між вузькими вуличками старої частини Левандівки і навіть не позначений на Вікімапії. Порослий старими деревами, високою минулорічною травою та кущами.  Останні поховання датуються початком 60-х років. Видно, що ховали тут простих незаможних людей, гробівців та пам'ятників, що вражають своєю архітектурою зовсім немає, на надгробках переважно ковані залізні хрести, є кілька кам'яних.
Ми з Лесиком та ostin_ex_leopolis відвідали це місце минулої неділі дорогою на Левандівське торфовище. Там щойно поприбирали, проте поміж гробівцями все одно було доста пустих пляшок та сміття. Видно, що родичів похованих тут людей залишилося зовсім небагато. Нижче кілька фоток.

Тут створив тему з обговоренням

Прохання до всіх, хто має якусь інформацію та фотки про старі та сучасні львівські кладовища, закидати в цю тему. Ну і будьте оригінальні - навряд чи фотки Личаківського, зроблені на туристичних маршрутах, котрих в інтернеті є море, будуть тут доречні.

Основна тема тут

Недобудований будинок стоїть законсервований вже принаймні півроку. Охорони швидше за все немає. Треба буде принагідно поексплорити.

http://wikimapia.org/#lat=49.8289031&lon=24.0489972&z=17&l=37&m=h



Крім того, помітив ще завалені буідвлі біля Личаківського, схоже на гаражі, фото не зробив. Отут вони є http://wikimapia.org/#lat=49.8289031&lon=24.0489972&z=17&l=37&m=h

Сьогодні був в Новояворівську, оглянув великий закинутий завод. Не маю жодних ідей щодо того, яке там могло бути виробництво, але всередині дуже красиво! Чотири стихії - бетон, іржаві залізяки, вода і болото під ногами творять разом невимовне видовище. На жаль, знайти план міста, щоб позначити на ньому споруду мені не вдалося, вікімапія в тому районі теж дає дуже погане зображення. Треба знайти вокзал, стати до нього спиною  - і от ВОНО. Комплекс будівель, схоже, не охороняється, зі сторони міста по периметру території розміщені діючі гаражі та автостоянки з охороною.

Всі цехи сполучені між собою темними і заболоченими коридорами, я добру годину блукав всередині, а коли вийшов назовні, виявилося, що великий кусок якось залишився поза моєю увагою.





Територія заводу зустрічає очеретом, болотом та загрузлим в ньому екскаватором.









Всередині цехів

Основна тема тут

Щойно була програма "Гроші" на 1+1 і там показували Голема, як він плаває на човнику по Полтві. Тема сюжету, на жаль чи на щастя, до Експлорера ніякого відношення не має, там йшлося про те, що українські міста скоро западуться під землю. Сам програми не бачив, а в неті відео не знайшов, напевно, не виклали ще. Якщо хтось знайде, залийте сюди, будь ласка (Програма "Гроші" від 19.03.2011р.)

Пропоную завтра, 19.03.2011, за доброї погоди зібратися та дослідити хлібокомбінат, згаданий тут http://wikimapia.org/#lat=49.8333&lon=24&z=12&l=0&m=b та прилеглі території. Пропоную зустрітися на 12 год. вдень біля Янівського цвинтаря, де стоять маршрутки на Новояворівськ і бабки продають вінки. Я буду з журналом "Огоньок" ;)

Поки що не маю жодних ідей, як краще було б проникнути на територію - нелегально чи спробувавши домовитись зі сторожем. Будемо діяти згідно обставин... Дуже хотілося б піднятися на дах елеватора, плюнути вниз і тим самим дати здійснитися ще одній мрії :)

Потрібна глушилка до телевізора, не питайте чому, але ДУЖЕ потрібна. Я вже і схему найшов в неті http://www.zdelaisam.ucoz.com/news/glushilka_dlja_televizora_svinja/2010-05-19-197 але сам не спаяю, потребую допомоги. Хто би міг то зробити за помірну плату?

Основна тема тут

Катався сьогодні на ровері по Рясному, звернув увагу на елеватор-хлібокомбінат, що на вул. Шевченка, 200. Вся територія виглядає закинутою, обгороджена цегляним парканом з присутніми дірками в ньому. Зі сторони залізниці - залізна огорожа, також з придатними для інсталу місцями. З охорони - дядько-сторож, що тусувався біля прохідної та облізлий пес, що грів боки на весняному сонечку. На карті - цифра 1.

Цифра 2 - неідентифікована мною закинута територія, здається, не охороняється.

Пропоную зібратися якось та оглянути цікаве місце. Поки що сьогоднішні фотки, зроблені з-за паркану.























... і драбина на небо. Як в "Лед Зеппелін" ;)

Поштовх дослідженню теми дав сюжет в новинах на СТБ про проблеми вузькоколійки з регулярним пасажирським рухом Гайворон - Рудниця.

І ще одне відео на Ютуб, з казковим гайворонським паровозом

Ось тут стаття в "Дзеркалі тижня"

Цікавий звіт з мандрівки тими краями. Мені особисто після таких звітів хочеться кидати всі справи та їхати туди вже завтра, а краще сьогодні ввечері.

Ще один цікавий звіт

Розклад руху чудо-поїзда

Тема вузькоколійки та ще й діючої дуже сподобалася. Ще з цікавого в місті є тепловозоремонтний завод, де на залізничних колесах стоїть автомобіль ЗІС, та гранітний кар'єр на околиці.