Messages

Цієї зими кілька чоловік загинуло в горах, кількох розшукували рятувальники.
На Попі Івані Чорногірському по дорозі на Несамовите попали в лавину троє туристів, врятували.
Вчора, 4 лютого при підйомі на Піп Іван Мармароський дівчина зірвалась з карнизу, а за нею стрибнула хлопець. 8 годин рятувальники добирались до цього місця. Щось задовго як на мене. Дівчина і хлопець самотужки добрались до колиби. Зірвались якраз в тому місці , що на фото з відео вище ( попередній пост ) , заставка відео


Натрапив на ось таку інформацію, думаю, знадобиться, якщо хтось захоче піти в гори:

Говерлянский горный поисково-спасательный пункт   с. Лазещина Раховского района, урочище Депо +38 (067) 947-14-92   Климпуш Дмитрий Васильевич
Ясинский горный поисково-спасательный пункт   пгт Ясиня Раховского района, ул. Набережная, 4-а +38 (03132) 4-23-23   +38 (03132) 4-20-99,
+38 (067) 762-74-03   Гашпарович Евгений Емилович
Раховский горный поисково-спасательный пункт   г. Рахов ул. Т. Шевченко, 126   +38 (03132) 2-10-13 +38 (096) 212-23-09   Вербищук Юрий Иванович

Проект зі Львівщини - міжнародний фестиваль мисливської культури має відбутися у вересні у ландшафтному парку біля палацу Гредлів у Сколе, в якому також облаштують музей мисливства. Про це повідомляє офіс реформ у Львівському РВ АМУ.

Джерело:
http://lviv.sq.com.ua/ukr/news/novini/01.02.2018/na_lvovschine_poyavitsya_muzey_ohoty/?_utl_t=fb

Знав про нього, назва Городище від нього і походить. А от фільварок нижче варто б відвідати. Не бував там.

Трохи про взуття, бо без нього ніяк.
Маю з часів майдану шкіряні голадські берци, важать 3 кг, експлуатував їх доволі жостко і нічого їм не бракує, окрім ваги. Тож на початку літа придбав ось ці дві пари:

Mil-tec TROOPER - гортекс, набук, кордура... вигідні, легенькі. Але носив недовго, нитки почали торочитись, гума на носку відшаровується від набуку, збоку розтріскується та кришиться. Крім того вони пропускають воду на шві нижче шнурівок. Ніяка пропитка не допомагає. Одним словом, дрантя. 


Lowa GSG REVO (ZEPHYR) - це зовсім інша річ. Легенькі, гортекс, набук, кордура... ортопедична вкладка. Пройшли Мармароси, Горгани, Свидовець, Чорногору, Руну... не пропускають воду, не втратили товарного вигляду. Добрий захист за рахунок високого гумового лиття підошви. Не ковзають на мокрому камінні та льоді. Ходив у них в 30 градусну жару, та при нульовій температурі в 30см. снігу. Хоч вони і літні, але і при -10 можна спокійно ходити. Щойно з гір, сніг по коліна, під ним струмки талої води - берци сухі. Як купив, обробив двічі пропиткою водостійкою, спреєм. Баночки вистарчає на 6 оброблень, це на рік, а то і більше. Тож, якщо хтось захоче купляти, то тільки Lowa. Зараз вони в районі 3 800грн.

Знайшов відносно цікаве місце, звісно не для всіх цікаве, проте ніяк туди не виберусь. Можливо хтось бував, щось знає більше.
А місце - це городище поблизу с.Кульчиці. Наскільки я зрозумів, від нього залишились вали, розміщені колом діаметром 800м.




Контури валів видно навіть на фоні зелені.




Знав про нього, назва Городище від нього і походить. А от фільварок нижче варто б відвідати. Не бував там.

Друга поїздка, місце непогане, але страшно затоптане туристами.

Вибрався трохи на Соколів камінь, не за враженнями, а щоб випробувати на снігу літні берци Lowa.
Це близько і півдня всього зайняло + 6грн. дорога туди і назад. Народ в гори чи ліс не ходить, сніг місцями по коліна, мороз 0, під снігом струмки.


Зупинка розфарбована відносно недавно, місцевим художником. Відповідає тематиці, оскільки в кілометрі від неї на горі розміщувався оборонний замок князя Лева. Зараз залишились лише вали і рів.


















От чого я не очікував побачити, так це яблук на деревах в таку погоду і пору року. Жодної можливості ними поживитись, росли над урвищем і річкою. Здоровенні як кулак.

Доброго, це прикордонна застава, реанімують її.

Класно сходили. Цікаво, ці брили, 1790 - невже в ці роки хтось додумався автограф залишити на маршруті ? Чи це місце загибелі когось ...
Треба було і мені туди піти, а я тричі на Парашку ходив. )

Раніш, ще за процвітання торгівлі у Венеції нижні поверхи будівель використовувались як склади товарів. Люди жили вище.
Зараз ситуація не дуже змінилась, нижні поверхи - склади магазинів, санвузол, кухня... Жилі кімнати зауважував на вищих поверхах.
Грибок, не знаю, не зауважував. Вода все ж солена, несприятливі для нього умови. Сіль навіть цеглу роз'їдає, штукатурка на рівні другого поверху відвалюється. Думаю з грибком проблем немає. 
У мене в підвалі колись був, діаметром метр, так купив пачку солі, посипав, він відразу загнувся.

Молодь з Венеції втікає, там нічого їй робити, а місцевих крамарів витісняють китайці з дешевшими товарами та цінами.

Джел, можливо, пише нову книгу, або шукає натхнення, або ж у навчанні вся...
Мало зараз подорожує, або принаймні не публікує подорожі. А спільноту уже давно закрила.

Та ні , карту не купляв. Я ж там не тиждень був.Проїзний на 24 год.,а можна на 72 купити і кататися.  З інфою не по темі , ну може її якось систематизувати, створити розділ :Цікаві міста світу...  . Про Вільнюс була цікаво почитати , може і туди колись виберусь. Може комусь буде потрібна інфа , може не варто обмежуватись вузькою специфікою.   А може я просто правил форуму не читав :)                         Добре ,пописали,почитали  і можна цей флуд видаляти.

Та я вже якось виріс з того етапу, щоб щось руфити чи дігити. Це початки, мені це не цікаво. Мене приваблює архітектура, історія... а дестрой, у нас уся країна суцільний дестрой.
А от почитати інформацію, де в сусідньому селі можна цікаво час провести і щось побачити, а не просто лазити по дахах Львова, я б не проти.
На дах я завжди можу вилізти і на це не потрібно багато часу та вмінь.
Хоча є розділ : Історія. Не пише ,що це історія Украіни, а не сусіднього села. Також є розділ : Природні об'єкти, гори в нього входять, маршрути... інша справа якби я сидів в Буковелі і розписував як я там просиджую дні.
А може форум створений для того, щоб цілу сторінку списувати про вилазку яка так і не відбулась. Тому я волію сам їздити, знаю, що якщо я спланував, я поїду.
Добренько, не буду загружати форум відпустковими поїздками, в гори в тому числі. )

1) Карту, завантажив Maps.me на смартфон, доволі зручна офлайн карта. Орієнтувався на ній легко. А перед тим погуглив цікаві архітектурні пам'ятки та позначив в цій же карті. 
Обійшов центральну частину островів.
2) На чумний острів, Повелья, не добрався, мало часу мав. І там багато ще цікавих місць по островах лагуни розкидано. І мені здається, щоб туди попасти потрібно винайняти катер, персональний. А за 100 євро туди ніхто не поїде. Може  за 500, гондольєри лиш беруть 80 євро за 40 хв. А там треба з пів дня на острові провести.
Не на всякого студента таке задоволення  ;D
Мені та вся поїздка обійшлась в єрунду, 150 євро.

Якби кожен хто поїхав кудись, кинув на форум кілька фото, я б не їхав як сліпий кіт. Мав би на що орієнтуватись.
Люди їздять, просто їм лінь сюди писати звіти. Тому і форм ледве дише. Самбірська спільнота загнулась, Джел її ліквідувала, а шкода. Луцький сайт в комі... повний занепад усюди.

Місто розміщене в глибині лагуни, 4 км. від Італії.
З Італією сполучається мостом, можна добратися поїздом, автобусом, власним транспортом або пішки, півтори години йти.
Можна також поплисти на водному автобусі - вапоретто. Я добирався саме ним.
<a href="https://ibb.co/GQXWZHm">  </a>

В трюм розмістили біля 40 пасажирів, а зверху рубка капітана, місця там мало, але я помістився. Значно приємніше з неї оглядати лагуну та її острови, яких до речі є 117.
Це рубка першого вапаретто, яким добирався до Венеції.
<a href="https://ibb.co/0Vzh82Q">  </a>

А це рубка другого, яким повертався.
<a href="https://ibb.co/W6YH3b8">  </a>

Ходить також ось такий паром.
<a href="https://ibb.co/4jqKb4g">  </a>

І такий от лайнер, теж туди поплив.
<a href="https://ibb.co/ynbR7Qd">  </a>

Порт Венеції.
<a href="https://ibb.co/TLKFsy4">  </a>

На іншому боці Гранд-Каналу видно ще острови.
<a href="https://ibb.co/WFH6VPx">  </a>

В 5ст. н.е. римляни втікаючи від гунів, яких очолював Аттіла, в глибині лагуни побудували на болотах Венецію. Для цього вони забили в болото 10млн. дерев'яних стовпів з модрини та дуба.
Поверх тих стовпів кинули горизонтальні балки та мармурові блоки - як фундамент. Вище рівня води мурували уже звичайною цеглою.
<a href="https://ibb.co/P65k2PN">  </a>

Усе тут розраховано на туристів і для туристів. Ось, на набережній зустрічаються місцеві художники, крамнички з сувенірами... До чого ж багато китайських. Що цікаво, кажуть, що нерухомість в Венеції поступово викуповується уся китайцями.
<a href="https://ibb.co/7CSXLsr">  </a>

Венеція мала 6 000 колодязів. Ось два із них:
<a href="https://ibb.co/wdNMJf9">  </a>

<a href="https://ibb.co/kyK2mSK">  </a>

Деякі з них задекорували під сучасне мистецтво. Вони розміщувались посередині майже усіх площ. Інженерне рішення доволі цікаве, колодязі збирали дощову воду, оскільки грунтова вода солона.
Копали котлован, дно і боки викладали шаром глини, і засипали доверху піском. В центрі був сам колодязь, а по кутах площі водоприймачі.
<a href="https://ibb.co/6YZgRV6">  </a>

Зараз вони не функціонують, оскільки Венеція опустилась і кілька разів на рік її затоплює майже на півметра.
<a href="https://ibb.co/bKgTBmb">  </a>

Гондоли та гондольєри, колись єдиний вид транспорту в Венеції. Що цікаво, їх є обмежена кількість 425 людей. Серед них одна жінка, що десять років цього добивалась.
<a href="https://ibb.co/yRmf4V4">  </a>

Ціна 40хв. прогулянки на гондолі - 80 €. Вапаретто ж коштує біля 20 €, вони бувають більші, менші від того залежить ціна.
<a href="https://ibb.co/K5hYQFC">  </a>

Каналізації немає, тож все зливається в ті канали і відповідно вони пахнуть. Бачив людину з Харкова, яка пробувала цю воду на язик.  ;D
І це при тому, що поруч були таблички не купатись, не рухати воду. І я розказував про каналізацію йому. Взагалі він цікава людина, його друзі довго відмовляли від поїздки. Казали, що там набагато гірше ніж в них, там усе загниває, а на Західній Україні його взагалі бандерівсці ще до кордону вб'ють.  ;D
Йому було біля 40.
<a href="https://ibb.co/gtTj44q">  </a>

От цікаво, як вони до них добираються. з інших гондол, мабуть. Глибина каналів десь до метра. А самих каналів 150. Гранд-Канал глибиною більше 4м.
<a href="https://ibb.co/z2cssvp">  </a>

Гранд-Канал
<a href="https://ibb.co/zbhd83P">  </a>

<a href="https://ibb.co/Zc71XSG">  </a>

У Венеції 409 мостів.
<a href="https://ibb.co/vQS4YGK">  </a>

Міст Ріальто - найбільш відомий, та свого часу єдиний через Гранд-Канал. В ньому прокладені газові та водопровідні труби на інший берег Венеції.
<a href="https://ibb.co/ZTjPxXF">  </a>

Міст Зітхань, по ньому вели засуджених у катівні Палацу дожів. І Казанову теж по ньому вели. Цікаво, що він свого часу працював на інквізицію, донощиком.
<a href="https://ibb.co/1GHBJvM">  </a>

Палац дожів.  Дожі - правителі Венеції які обирались з найвпливовіших родів.
<a href="https://ibb.co/27GZmxD">  </a>

<a href="https://ibb.co/44X6g7T">  </a>

Колони Сан-Марка, одна з них видніється ліворуч на фото, з крилатим левом та книгою в лапі - символ Венеції. Біля цих колон страчували засуджених.
<a href="https://ibb.co/183cfdF">  </a>

Площа Св.Марка, собор Св.Марка, та його дзвіниця. Ця дзвіниця впала в 1902р, її відбудували в 1912р.
<a href="https://ibb.co/THWPzBr">  </a>

В 17 ст. на цій дзвіниці свій телескоп встановив Галілей.
<a href="https://ibb.co/VxPNHVb">  </a>

Голубів у Венеції можна кормити лише на площі Св.Марка. В інших місцях штрафують.
На фото продавець зерна, кукурудзи. Кажуть, для цього їм ліцензія потрібна.
<a href="https://ibb.co/xfMN9GX">  </a>

Собор Святого Марка ( 849р.) Тут знаходяться мощі св.Марка які викрали з Олександрії двоє венеціаців. Олександрія в ці роки знаходилась під мусульманами, тож вивезти мощі вдалось в бочках з свининою. Венеціанці взагалі мали схильність до грабунків і крадіжок. Уся оздоба цього собору, який вважається найбільш багатим у Європі, була виконана з награбованого золота. Один дож організував хрестовий похід, але пішли вони не на мусульман, а на християнський в той час Константинополь. Скульптури, коні на фасаді собору, ті які хотів вкрасти Наполеон звідти. Частину скульптур втопили в лагуні, випадком.
Мармурові колони собору теж з цих грабіжницьких походів.
<a href="https://ibb.co/kqrpmzh">  </a>

<a href="https://ibb.co/QbC3gfj">  </a>

<a href="https://ibb.co/M5VCQ5r">  </a>

Годинникова вежа.
<a href="https://ibb.co/QK4h7cB">  </a>

Загалом у Венеції біля сотні церков.
Собор Св.Мойсея
<a href="https://ibb.co/R7qL4b1">  </a>

<a href="https://ibb.co/2FtQ7jq">  </a>

<a href="https://ibb.co/k4S1zJG">  </a>

Санта-Мария-дель-Джильо
<a href="https://ibb.co/1zJX9Ns">  </a>

<a href="https://ibb.co/ssk3cbz">  </a>

Собор Санта-Марія делла Салюте
<a href="https://ibb.co/ZYprsgV">  </a>

<a href="https://ibb.co/xsSjQM3">  </a>

<a href="https://ibb.co/vcK6JYP">  </a>

<a href="https://ibb.co/FX74bK9">  </a>

Церква Санто-Стефано
<a href="https://ibb.co/Y8m6GzY">  </a>

<a href="https://ibb.co/Y3DNpSD">  </a>

Собор Санті-Джованні
<a href="https://ibb.co/dcz7W0S">  </a>

Палаццо Контаріні дель Боволо. Але навіть щоб попасти на ці сходи потрібно купити квиток за 8 євро. Не настільки цікаве місце, щоб витрачати на нього цю суму.
<a href="https://ibb.co/BsSLbZ0">  </a>

Пожежний гідрант.
<a href="https://ibb.co/421kSNG">  </a>

Сміття вивозять вручну, ось такими возиками. Місто дуже чисте. Але кажуть, вечором, коли туристи його покидають, сотні щурів заповнюють ці вулички.
<a href="https://ibb.co/X8FJYy4">  </a>

Чого я не очікував побачити у Венеції - це домашніх улюбленців. Але їх там доволі багато.
<a href="https://ibb.co/CKggf6S">  </a>

<a href="https://ibb.co/QmTC6dH">  </a>

<a href="https://ibb.co/3BKvXqx">  </a>

<a href="https://ibb.co/wS6hskP">  </a>

Арсенал, оскільки Венеція була морською державою власне в ньому будували та оснащували кораблі, 1104р.
<a href="https://ibb.co/nsHVPTW">  </a>

<a href="https://ibb.co/7tfndGX">  </a>

<a href="https://ibb.co/Fzc9b0r">  </a>

<a href="https://ibb.co/F4bLt6s">  </a>

Венеція, графіті на європейського туриста. Мабуть, блондинка, карта за поясом, Гуччі, Dolce & Gabbana... щойно з шопінгу.
<a href="https://ibb.co/561W2BW">  </a>

<a href="https://ibb.co/85RDLR0">  </a>

<a href="https://ibb.co/PCsDJNM">  </a>

Літо підходить до кінця, а я ще на Західні Горгани не встигаю. Зате встигнув центральні пройти.
Маршрут цікавий і туристів майже немає. Бо на Чорногорі за два дні можна кілька сотень побачити. І гори доволі кам'янисті, круті, відрізняються від інших. Тут немає майже полонин з отарами, сироварнями...
Отож, добрався до Стрия, о 7:00.
7:45 автобус на Калуш. Вийшов на привокзальній, годину почекав і сів на автобус до Осмолоди (50грн. взяли). Їхав три години, дорога жахлива, пилюка, хмара народу.
Осмолода - невеличке село через яке протікає річка Лімниця. Місцеві живуть з відпочиваючих 60 -100грн спальне місце, та збору яфен. Здають їх по 57-80грн., як удасться. Ходять за ними 11-16км в гори. Збирають по 10-20 літрів, повертаються інколи в 12 ночі.
Перед Осмолодою за 4км. є дача Митрополита Андрея Шептицького "Кедрова палата". Поруч є мінеральне джерело.
У 1809р. митрополит Ангелович сюди втікав зі Львова від наполеонівських військ. За Шептицького була навіть вузькоколійка, три мінеральні джерела та три басейни. Розмовляв з жителем, що поряд проживає. Розповідав, що його родина возила лікувальні, мінеральні грязі за кілька км в дерев'яних діжках. І мовляв, крім нього місця з грязями ніхто не знає, дідок мав 86р., доволі шустрий.

Тут відпочивали і лікувались аристократи з усієї Австро-Угорщини, а згодом Хрущов, Шелест, Щербицький, Галина Брежнєва.


Цього оленя комуністи поставили, перед цим тут стояв хрест.


А за 10км. до Осмолоди збереглись залишки доменної печі, єдиної вцілілої і найстарішої в Україні ( 1810р.). Цікаво, що ї заново відкрили десь в 60-х роках. От уявляю собі, такого москаля, який натрапив на цю піч, щелепа відвисла і сказав:
- Да, здесь хохли еще что-то делали...
Просто комуняки вивезли усі навколишні села в Сибір і ця місцина повністю вимерла.
Піч обслуговувала 12 шахт. Була також кузня, в якій кували цвяхи. Кажуть, ангелівськими вухналями були підковані усі австрійські коні. Піч побудована за сприяння греко-католицького митрополита А.Ангеловича, тому і Ангелівська називається.


Рушив 14:30, пройшов якихось 10км. по карті, це зайняло 5,5 год. Це дуже довго як на мене, але йшов я однак швидше від інших. Троє чоловік які вийшли зі мною наздогнали мене через дві години на стоянці.


Маршрут починається за ось таким містком.


По карті маршрут виглядає так:


А насправді він ось такий:


Притулок, на карті - зелений будиночок. В нього кожного літа вселяється якийсь чоловік, каже - пише. Два роки безробітний, раніше паркани викладав з дикого каменю, пролетів на зміні курсу долара. Одним словом бідує. Пробував мені продати дешево сокирку ( рідкісний непотріб - сокирка ). Я показав йому свою, дамаську, він відстав. Поділився з ним чаєм.
Джерела нема, є маленька смердюча коричнева калюжа і копанка біля неї ( яма в землі глибиною пів метра з дохлою ящіркою, що плавала в ній ). Воду тягнув з Осмолоди, наступне джерело аж на спуску з Ігровця, на перевалі Боревка.


Ось такий ліс на протязі 8км. А далі 1км. - жереп.


Жереп та Іван-чай під г.Висока.


Так виглядають горгани - так називається каміння яке "гергоче", тобто хрускотить при ходьбі. Спершу вони не великі, а під г.Сивуля уже глиби.
Попереду видніється г.Ігровець.


Австрійські укріплення в ріст людини, їх десятки, в різному стані.


А це сідловина між Високою та Ігровцем, тут зупинився ночувати і за 2 години до мене приєдналось ще троє чоловік років по 30 ( ті, що вийшли зі мною з Осмолоди )
Місце гарне, чудові краєвиди, бурівки низенькі, 10-20см. але багато ягід, дров багато (під жеребом увесь нижній ряд сухий, можна ламати ). Єдине що води немає.


Намет розмістив в захистку збудованому туристами, 3х2м приблизно. Спершу вагався, чи не розміститись на м'якій рослинності, але уже затемна знялись сильні вітри. Тож захист від них знадобився.   


Захід.




Я бачу у вогні стіну з льоду... зима близько !  ;D


Курча, обгорів, задивився  :)


Вітер перешкоджав спокійно спати, тож о 4:20 прокинувся і рушив на Ігровець де зустрів схід сонця.




Дві такі кімнатки з коридорчиками на Ігровці. Збудовані в 1914р.


Ігровець, це скоріш не гора, а майже високогірне плато вкрите розсипами каменю.






г.Велика Сивуля.


Ліворуч в далині Мала Сивуля. Гостра, праворуч - Велика Сивуля. Пройти треба увесь хребет. що починається праворуч на фото і весь не поміщається. ( на спуску з Ігровця - фото )


Перед г.Велика Сивуля є г.Лопушна. На спуску з неї зустрічаються залишки австрійських укріплень з першої світової, жмути колючого дроту, паркани...






З Великої Сивулі вид на Малу Сивулю. Взагалі, Сивуля цікава гора, гостра, кам'яниста з величезними глибами на вершині. І краєвиди з неї неймовірні, ось тут би заночувати. Схід, захід зустріти, хехе але хіба з якорем, вітром здує.  ;D




Ігровець з Великої Сивулі.






Полонина Рущина. Повно наметів, сміття...
Двоє місцевих тричі мені попадались, шукали коней яких у ночі вовки погризли. Хтось бачив ще живих їх неподалік.


Урочище Пекло. І люблять ж люди перебільшувати, така краса, а вони її Пеклом називають. Місцеві збирали бурівки, які ужє закінчуються, а також журавлину. Вона подібними кущиками росте, але червоні ягоди. Вони дозрінуть десь аж за два місяці, а збирають її чомусь зеленою. Як не дивно у нас в Самборі її ведрами продавали, але ніхто не купляв таку зелень.


Полонина Боярин, це вже по дорозі до с.Бистриця. На ній потрібно різко повернути ліворуч в ліс, не доходячи до загорожі.


Шість км. від с.Бистриця є водоспад Сапатручіль, впадає в доволі велике і чисте озерце.

Кілька свіжих фото з Пнівського замку.
Пусте, закинуте місце. Жодних туристів, лише в одній башті на каріматі спав з великою кальянницею якийсь чудак.

Збудований замок Владиславом Опольським. Побудований він в передгір'ї, таким чином, щоб закривати давній торговий шлях (частина відомого транскарпатського). Біля замку була митниця, вона приносила дохід власникам та приваблювала ремісників в ці краї. Отож, поруч виникло поселення Надвірна. Що означає поселення біля двору ( замку ).   
Вперше захопили замок опришки під командуванням Гриня Кардаша, малочисельним загоном. Браму їм відкрив Степан Буклашка. Пізніше його було ще раз захоплено у 1648р. повстанцями Семена Височана.
Неподалік проходив Олекса Довбуш, проте на замок не пішов.
Штурмували його турки 1676р., він вистояв. Двічі брали козаки.










Східна вежа частково обвалилась під час зсуву грунту в наслідок повені в 2010р.


















Підземелля перетворилось в смітник.

Щоб пройтись Мармаросами варто виробити дозвіл. Процедура приблизно така:
Потрібно заповнити заяву за 2-5 дні до поїздки:
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-prikordonniy-zagin-dozvil-blank.jpg?i=429280354

Дані для заяви на зразок: ПІП теперішнього командира можна дізнатись на сайті:
http://dpsu.gov.ua/ua/structure/zahidne-regionalne-upravlinnya/mukachivskiy-prikordonniy-zagin/

Далі потрібно цю заяву роздрукувати, підписати, відсканувати і відправити відскановану з підписом на електронну пошту: mukachevo_zagin@dpsu.gov.ua
Саму ж заяву роздруковану узяти з собою і залишають її в Діловому, в прикордонній частині при отриманні дозволу. Перед поїздкою варто зателефонувати ((03131) 2-25-21) в частину і дізнатись чи заяву зареєстрували.

Думаю, можна було пройтися хребтом без дозволу, його ніхто не перевіряв. Хоча в дорозі зустрічалися два прикордонні пункти, в одному переписували дані з паспорта.
Отож, в суботу подзвонив в частину, Ділове. Дізнатись, чи в неділю дозволи вони теж видають. Сказали:
- приходите в адекватное время;
- А це як ?
- С 8 до 17, а не в 4 часа ночи.

До Львова добрався за годину - 37грн. Зі Львова до Рахова (15:45), 8 годин дороги - 16грн. В Рахові був приблизно о 12 ночі. О третій ночі до Ділового йшов перший автобус, звісно ж в Закарпатті усе на півгодини затримується.
Хочу сказати про закарпатських безхатченків, це щось з чимось. Львівські порівняно з ними просто інтелігенція. Отож, в зал очікування прийшло два такі суб'єкти і буквально за 5 хв. я мусів евакуюватись на вулицю, де й простояв дві години до автобуса. "Запах" неймовірний, я то людина терпляча, багато чого перенести можу, але це було вже вище моїх сил.
Отож, кілька чоловік чекало на дворі, а безхатченки з комфортом зайняли зал.

Тож рівно о 4 ранку я стояв під брамою частини в Діловому. На брамі була "пипочка", кольорова, на неї натиснув і відразу 5 чоловік вискочили з частини.  ;D
Нічого не згадували про адекватний час, взяли мій паспорт, заяву роздруковану і за 5 хв. винесли дозвіл. При тому тричі наголосивши, щоб я виходив на маршрут не швидше шостої ранку і кожного дня дзвонив в частину. Так ось, не дзвонив жодного разу, та вийшов відразу, о 4:10.












Тут мали збирати по 30грн. за вхід в заповідник.


Проходив повз наметові містечка туристів та відпочиваючих, їх було багато.
Дорога вела попри струмок, між двома хребтами. Тож сонце там не швидко появилось.
Кілометрів за 6 від Ділового був поворот до водоспаду, ліворуч невеликий дерев'яний місток та стежка. Ніяких позначок, 2,5км. крутого підйому пройшов за півтори години.
Це дуже довго, рахується. По дорозі думав собі, для чого воно мені, цих водоспадів бачив уже більше десятка. Проте, як вийшов з ущелини до 26 метрової скелі з котрої падає вода - краса.
Ялинський водоспад.


Фото нічого не передає, можливо відео і то лише частково.


Поряд печерка.






Від водоспаду до пол.Лисичої можна було йти траверсом, або повернутись назад. Обрав перше.


Пол. Лисича та Піп Іван Мармароський (ПІМ - далі буду скорочувати).


На Лисичу не пішов, маршрут для лінивих. Повно наметів, туристів... Пішов лівіше, хребтом на ПІМ.
Притулок під ПІМ, це якщо не йти на Лисичу, а взяти лівіше. Є джерело, в притулку пічка, нари, стіл... Гарно облаштований. Навіть хтось запас харчів залишив, крупи.. для потребуючих.




В цьому притулку і зимувати можна, пластикове вікно, навіть прихожа є.


Петрос Мармароський


ПІМ


Вершина Попа.


Трішки світлин:


Криваве озеро. Біля нього було два намети.


Вода по краях мала червонуватий колір, мабуть, дно таке - глина або сланець.






Петрос Мармароський на передньому плані, та Петрос Чорногірський вдалині. Можна сказати перша та остання вершина мого маршруту.


Сніг у серпні, єдиний шматок який знайшов на всьому маршруті.


Спершу планував переночувати на вершині ПІМ. Гарний захід, схід сфотографувати. На вершині уже був о 14 годині. Тож, не бачив змісту чекати там до вечора, пішов далі.
Рукавиці взяв, щоб палка не натирала. Трекінгові палиці не купляв, це зайве. Компас теж не пригодився, брав його на випадок туманів, поганої видимості. А з погодою пощастило.


По всьому маршруті зустрічались велотуристи, по двоє, четверо... Але жодного разу не бачив, щоб вони їхати. Або пхали, в кращому випадку, або несли на плечах свої роверки та рюкзаки на вершину.
Як на мене, цей велотуризм в горах, щось абсолютно зайве.

Вид з г.Рапа.


Вперше купив собі ось таку карту, 45грн. Всі попередні рази ходив з мапою на телефоні.
Нормальна, правда майже нею не користувався.


Праворуч підеш в Румунію зайдеш, ліворуч в Україну...  Так виглядає кордон та дорога просто по полосі.
Стовпці з рештками колючки валялися де-не-де на узбіччі.
На цій ділянці аж до урочища Пікет зустрічались збирачі яфин (бурівок). Їх зранку вивозять зілом за 2400грн. Чоловік 25-30. Під вечір забирають, Вивантажує по  2-3 чоловік що кілька км. І вечором сигналить, щоб вони усі збіглись на стежину. Десь по ведру назбирав кожен. Як побачив цей транспорт, згадав відразу Індію. Та ж картина. Весь кузов забити людьми (праворуч і ліворуч біля дверцят по двоє з кожного боку, зверху над водієм, на кабіні ще двоє сидять і позаду кузова також висять, на якихось підніжках). І це врахувати, що машиною кидає на метрових ямах. Як вони там тримаються для мене диво.


Пікет, невеличка полонина ліворуч шляху. Там розміщений будиночок з прикордонним постом. Десь 7 чоловік. Мають сонячні батареї і мізерне джерело + 10-20 наметів з туристами довкола.
Запитали чи маю дозвіл, кивнув, більше ніхто не перевіряв. Одним словом можна було і без дозволу.
Заночував на полонині біля Пікету. За перший день пройшов 34км.
Найбільше туристів трапляється від Попа до Пікету, далі вони йдуть на Богдан. Від Пікету до ПІЧ (Попа Івана Чорногірського) взагалі нікого. Зустрів лише одного (30-35 років), йшов 9 день, з Берегомету (Чернівецька обл.). Мабуть, через перевал Німчич.
Ця ділянка найбільш приємна, ніяких туристів.


25 -км. другий день.


Полівка, зовсім нічого не боїться. Можна погладити  :)


Скелі Смерті. Це вид з Міке-Маре (румунською означає - велика, мала). А гуцули її називають Велика - Мала Неніска.


г.Феркеу


Румунія.




Це біля полонини Щаул.


г.Стіг. Поруч джерело, гарна стоянка. І уазік прикордонників, захований в кущах. Я так розумію, вони собі на вершині гори зробили спостережний пункт. Сподіваються ще перехопити кілька фір з цигарками румунськими.  ;D
З цього боку можна піднятись ще на гору, якщо акуратно. З протилежного боку гори прикордонний пост, переписали дані паспорта в якусь книженцію.  Підніматись забороняють.


Їх там, мабуть, чоловік 5. Побачив мене один, покликав старшого, той вхопив автомат, берет і побіг мені навперейми. Я трохи посміявся з нього, що він в таку жару з автоматом бігає...


Біля цього поста неподалік пам'ятний знак. Командиру, який загинув тут, чому і за яких обставин... ?


Капітан Чорний П.В. загинув 10.09.2003 р. при охороні державного кордону.


Знайшов маленьку сироварню на полонині Щівник. Купив у них цукор, хліб, будз. Усе по подвійній ціні.




Церковка на г.Вихід. Альтанки, столики... пройшов мимо.


Зупинився на полонині Гропа. Довго шукав джерело, виявляється треба вийти по маршруті на невеличку поляну, пройти метрів 30 по ній і круто праворуч через хащі спуститись до струмка. Верх по струмку знайти його витік, буйно б'є і шумить вода. Гарне джерело.


21 -км третій день.




4:30 прокинувся, зварив чайок з добавкою чебрецю, дуже смачний та запашний вийшов. І 5:30, приблизно, рушив до ПІЧ. Шлях пролягав через г.Васкул, стежиною крізь жереб до підніжжя ПІЧ. Дуже гарні краєвиди. Гори сині, тумани...


Піп, та обсерваторія.




Підйом доволі крутий, мабуть, найважчий з цього боку на Піп Іван. На середині підйому знайшов батарею. На ній написано: "Донеси до вершини"... і звідки вона тут взялась. Невже поляки мали опалення в обсерваторії. Тоді нам до них далеко.


За рік часу в обсерваторії нічого нового не зробили. Навіть паркан не завершили. І ніяких робіт більше не ведеться.




Браму ще рік тому встановили.




Мабуть, хтось нудився на вершині...




По всіх хребтах зустрічаються залишки укріп точок, шанці...


Мальовничих озер на маршруті не мало, але майже усі відпочиваючі та туристи тягнуться до Несамовитого.




На всьому маршруті, Чорногірського хр. та Мармаросів, о.Несамовие та Говерла - найбільш мерзенні і засмічені місця. Купи сміття, від 3 до 5 метрів. Можна побачити все, від рваних джинсів до пластику. В обох місцях бувають по дві тисячі туристів, відпочиваючих щодня. Це неприємне відпочинкове гірське озерце - це смітник, завдячуючи Заросляку та лінивцям що з нього туди піднімаються. Бо людина яка пройде хребет сама, ніколи смітити не буде...
Жах.
Я от йду по хребті з 20кг. рюкзаком і ні смітинки за собою не залишаю. А з Заросляка "панство" з барсетками піднімається і зуміє з цієї сумочки накидати пляшок, кульків...






Говерла


Це лише малесенька частинка зівак, що з цього боку зібрались. Біля 2 000 кожного дня туди пхається. От іду по маршруту, назустріч  група з 5 чоловік. Нічого абсолютно не несуть, ледве ноги тягнуть, зате медалька - покорив Говерлу висить. І питають:
- А где здесь попить купить можно ?
- Хм... та кілометрів за 3 джерело буде...
-А ето много ?
- Та з вашим темпом з півтори години.
Це все Заросляк винуватий, відправляє людей на погибель в гори ...  ;D
Вони звикли, що навіть на Говерлі чайок, кавусю продають, якісь сувеніри... спаскудили гору.


Ночував на екопункті - Перемичка. Паршиве місце, джерело як сірничок товщиною, зате велика табличка - Вхід на Говерлу платний.
Але є магазинчик, де можна багато чого купити.
Все брудно, засрано... жара пекельна, спав під наметом. Взагалі Чорногірський хребет не сподобався мені за друге відвідування. Сотні туристів, відпочиваючих, жара...


Баранчик з кульчиками.


Чорногірський хр. з Петроса. Взагалі підйом на Петрос зайняв 55хв. На Говерлу 25хв. Білоруси піднімались 1.1 год. Якісь києвляни - 2 години. Бачив їх в Квасах, медики. Ледве ходили, чи вірніше колимали. Шкода було глянути на них, не звикли.
Що цікаво, звідки не глянь, а Петрос виглядає вищим за Говерлу...


Тумани над Чорною Тисою.


Це мале песя з білорусами йшло від Попа Івана. На Перемичці пішло за мною і піднялось на Петрос, доволі шустре.


У Квасах був о 12:00. А поїзд о 1 ночі. Тож отаборився біля річки, водичка приємна, рятувала від спеки.
Дуже багато людей з Квасів піднімалось. Дивно, що вони дочекались 11 години, пекельної жари і лиш тоді полізли вгору. Мабуть, "справжні' туристи.
Тягнув на собі terra incognita discover pro 100, десь кілограм 17 під кінець маршруту мав. Знаю, знаю... забагато як для професіонала. Професіонал ходить з 40 літровим рюкзаком, не ходить, а літає над полонинами і без рукавиць, окулярів в одних шортах...  Ну я початківець, ходжу як мені вигідно і ношу, що забажаю ;D
З іншого боку, бачив з Квасів хлопці по каменю несли на Петрос, в руках. А що до Терри, класна штука, вигідний, єргономічний, чудово регулюється, не натирає.  Бачив туристів, в яких спину натерло до живого м'яса якимись рюкзаками.

Полонина Руна, "Барс".

Можливо й краща ситуація з сміттям. Просто мені кожна *скалка* око ріже.