Messages

1872 р. збудований залізничний вокзал Добромиль. Зараз закинутий.
Двічі на день їздить поїзд ( дизель + 1 або 2 вагони )


Задній фасад будівлі




Автентична польська плитка товщиною 2 см.,  такаж як в палаці Лянцкоронських (Комарно)


Квиткова каса.


Сходи на 2 поверх.


Вихід на піддашшя






Вхід в підвал.












ДОК руїни.


Підприємство заснував Самуель Ліхтман, батько шістьох синів та трьох дочок, у 1867 році. (ДОК - дерево обробний комбінат ) зараз пустує.


Колектор (ДОК) таких 5 штук бачив. Бетонна ємність доволі велика 3х7 м. і глибока




Ратуша Добромиль (16-18 століття).


Оригінальний годинник 1883 р. Над годинником дзвін винесений за межі будівлі. Годинник працює, дзвін ні.


Пройшов мимо капітана в центрі Добромиля,нікого не рухаю, чезер 20с. він мене наздоганяє , представляється, показує посвідчення. Збоку біля нього іншій в цивільному повторяє його дії. За 5с. підходить, ще 6 чоловік (деякі в цивільному інші в камуфляжі).
Запитали хто я і звідки.
Показавши на людей в цивільному і камуфляжі я запитав:
- Це самооборона Добромилі?
- Ні погранслужба, це прикордонна зона. - мені відповіли.
- І чим я звернув вашу увагу, я що так виділяюся? - запитав
- Є трохи, - почув відповідь.
- 8 чоловік, стоїте на одній лінії, без броніків, небезпечна в вас робота, кайданки в вас хоч є ?, - запитав.
- Кайданки - це спецзасіб, в участку - відповів капітан.
Погранка показує на полу куртки і питає:
- Що там у тебе?
- Фотоапарат - 2 штуки, 9мм. 1 - штука, - відповів я.(кобура з CZ 83 на поясі)
Показав документи і через пару секунд вже пояснювали мені шлях до потрібного мені місця. ( з 5 км. залишилось пройти 2)
Хотів їх сфотографувати всіх разом ( стояли на 3 квадратних м. 8 чоловік) але відразуш побачивши фотоапарат таксамо оперативно розбіглись як і перед тим збіглись. Двоє невстигли і попали в кадр.
Цікаво чому вже 5 раз мене затримують ( 2 - погранка, 1 - воєнізована охорона, 2 - міліція ) у моїх подорожах.
Надіюсь він не образиться побачивши свою світлину. Спрацював ефективно, за 20с. знайшов 7 чоловік підмоги, показли посвідчення, представились (2 чоловік) розмовляли культурно, ввічливо, доброзичливо. Єдине, що всі стояли на лінії пострілу ніхто не зайшов за спину. (самбірські як затримували 2 спереду, 1 ззаді, один за відкритими дверками машини).В с.Сприня (20 км. проїхали за мною).


Костел Преображення Господнього (Добромиль) збудований в 2 половині 17 століття.


Таке диво техніки бачив у Хирові.


Будівля 18 століття, була тюрмою НКВД. вбитих тут людей вивозили в соляні шахти і скидували шахту імені Кароля. 3600 чоловік мінімум. Потім була школа зараз закинута будівля.




Пам'ятний знак жертвам НКВД.


Хирів Конвікт
Будівництво розпочалося чи то 1881 чи 1883 року. Повністю закінчене – 1906 року.  Стверджують, що за часів 2-ї Польщі о був найбільший навчальний заклад країни.
Наявність шести плавальних басейнів, астрономічної обсерваторії, спортивних залів на кожен клас – показники дійсно вражають. Під час війни тут містився військовий шпиталь). Одночасно тут перебувало до 4000 поранених. З 1939 року його окупували військові, спочатку радянські – величезне приміщення стало в нагоді. Зручно, бой кордон близенько. Згодом – німці. Певний час тут був концтабір, потім – знову шпиталь. З поверненням радянських військ – знову військові частини. В радянський час тут містилася 39 окрема ордену Червоної зірки десантно-штурмова бригада, а з 1992 року – 80-тий окремий аеромобільний полк української армії. В квітні 2003 року полк передислокований в місто Львів.
За Януковича перейшов у власність депутатці регіональці, зараз власник або співвласник депутат Лопушанський. Пробував пройти, територія охороняється (3 охоронці + пси) які піднімають шум при спробі проникнення в невідповідному місці. Охоронці без зброї. Не люблять чужих, бояться зброї, керівництво не беруть грошей. Після довгої розмои з ним, з їхнім керівництвом дозволили перейтись територіїю в супроводі охоронця і нічого не фотографувати. (Настрій зіпсований на 2 дні...) Прошовшись в супроводі охоронця, навіть фасад церкви не дозволили сфотографувати. 50 м. від церкви непоганий будиночок отця, за непоганим парканцем і садом. Шикарний об'єкт, 3 км. підземель (напевно на 2 рівнях) кажуть затоплені.


Вижка для тренувань стрибків з парашутом, збереглась досі. Біля неї столи десятки висотних тренажерів, гірок для відпрацювання приземлення...
Все пішло на брухт. Приміщення повністю знищені, без вікон, дверей, ніяких робіт не проводиться. Усе страшно зруйноване, дверні пройоми закриті рештками металевого паркана. Повна руїна. Лише у нас можуть такий об'єкт так занехаята.

В закинутому вокзалі в Добромилі. Цифрове маркування характеризує ступінь прокаленості цегли. ( 1 для підвалу, 1 для стін інша для пєчі  та комину)










Соляні шахти під Добромилем. Випала з стіни штольні.


Адміністративна будівля Саліни. (соляні шахти)

Закинутий готель. Був повністю завершений, вікна, опалення проводка ... Робочий басейн, власник  з Старого Самбора забанкрутував, виїхав в Київ. Люди потрохи розтягнули все. Вище за течією була дамба, колись стояв млин (18ст.) з водоспадом, підчас повені.
До готелю вів міст, ( війського зразку )


Міст розбірний, опори складаються при транспортуванні.




Для масштабу






Котел в підвалі


Басейн


Бар - ресторан






На 2 поверсі однокімнатні номери, на 3 двокімнатні




Залишки дамби на якій стояв водяний млин(18-19ст.).


Шлюзи млина

В центрі склепінь вентиляційні отвори діаметрон 25 см. для відводу конденсату.

Не чув про конденсат, але принаймі знаю, що отвори зручні для кріплення люстр та їх регулювання.

Костел Різдва Богородиці (1657 або 1656) (Комарно ) В даному костелі присутня система вентиляції яка складається з: вентиляційних каналів всередині стін, та вентиляціні отвори в склепінні, з круглим клапаном, що довзоляв відкривати та закривати при потребі.


Отвори в бічній стіні біля вікон і під ними. (вентиляція)

Зведений на місці дерев'яного, збудованого в 1473р. Будівничий і, можливо, автор проекту - Я.Покорович.
Горів в 1774р. В антаблементі чітко помітні бійниці.
Фасади прикрашені пілястрами корінфського ордену. Фасад багато декорований скульптурами: по боках від головного входу фігури святителів.
За храм давно сперечаються громади римо- та греко-католиків.
Центральні ворота з трьома входами і дзвіниці над ними. Дзвонів ще не поставили.


Костел мабуть мав оборонне значення, по всьому периметру видно такі бійниці.









Під вікном і збоку видно прямокутні вентиляційні отвори. Вони ненаскрізні а ведуть в вентиляційні пустоти в стіні, таких отворів багато по контору.


Схоже на сліди від куль. На кожному древньому храмі можна їх знайти.

Підземелля




Над дверима в захристіє з зовні будівлі.

Рештки пружинного механізму дверей.

Водозлив з даху.(ринв небуло, вода стікала з даху системою порожнин в стінах.), він розміщений на висоті 0.5м. від землі. Можливо вентиляційні отвори по боках храму призначені для просушування водозливних каналів всередині стіни.

Прибудова до захристіє з вручну кованою решіткою.


Вікно підземель


Якщо зблизити, видно що бійниця закрита металевою сіткою для захисту приміщення від птахів.
[/img]
Бічні двері


Цікава ковка.

Вентиляційний отвір оббитий камінцями які кидали діти.( по сусідству спортмайданчик і школа).

Фундаментні блоки розповзаються в процесі вимивання вапняної суміші.

Вежа храму не розрахована на кріплення дзвону, скоріш за все дикор та вентиляція. Детально вгледівшиь можна зауважити вентотвір між колонами в центрі внутрішнього конусу.

Стеля ризниці. Храм був закритий велике спасибі пану Герману Богдану Михайловичу який його для мене відкрив, і ознайомив з храмом.

Двері з ризниці в захристіє

Захристя






Вентиляційний отвір з середини храму, веде в порожнину стіни.



Збереглись оригінальні розписи. На задньому плані хори в центрі яких стоїть пневматичний орган.(дуже старовинна і цікава конструкція інструменту)






Рака для мощей святого. Різблена з дерева, точена шашілем, реставрована гіпсом з маленькою колодкою, їй сотні років.





Мармурова чаша для свяченої води.

Двері храму з оригінальними завісами.

Колодка кустарна робота, на заклепках видно насічки зубилом, ціна 1р. 40к. видно.


Гвинтові сходи на хори.(реставровані)



Вид з хорів.



Орган костел Різдва Богородиці пневматичний трьохсотлітній неробочий (цей орган велика рідкість, в єдиному екземплярі)
під ним видно міх, зправа ручка якою накачували міхи.

Ручка для накачування міхів.

Внутрішня конструкція неробочого органу.

міхи

Труба для подачі повітря з міхів на пищалки труб.

Ручна та педальні клавіатури органу (повністю дерев'яні)

Дерев'яні труби органу квадратної форми, в глибині видно 1 круглу металеву трубу. Деякі ограни мали труби з різних матеріалів (дерев'яні, мідні, стальні, цинкові, срібні...) для різних регістрів.

Клавіатура


П-подібні цинкові труби для подачі повітря на пищалки органу. Круглі отвори - місця де кріпились органні труби (їх багато загубилось за століття). В ті отвори зліва подавалось повітря.

Органна труба (дерев'яна )

В глибині органна труба цинкова круглого перерізу.

Органні труби

Пищалки

Зведена в 1754 році, як і дзвіниця. Діюча. За своє існування пережила чимало реставрацій і реконструкцій: в кінці ХІХ ст., в 1920-тих роках, в 1970-ті тощо. Зараз відновлена в первісному вигляді. В усіх довідниках фігурує як Михайлівська.
Церква і дзвіниця закриті, але дякуючи отцю Івану та пану Герману Богдану Михайловичу для мене її відрили, дали можливість задокументувати конструкцію та іконостаси. Нажаль забув оглянути з середини дзвіницю.

Перелаз


Центральний вхід, досить незький. Зліва від церкви між двох ялин видно дубок 5м. висоти. Розказали. що його посадила білка яка жила під дахом церкви (згубила жолудь). Його кілька разів скошували разом з травою, але вперто ріс, і його залишили.


Лавочка для літніх людей на осонні.

Зовнішні бруси стін стягнуті металевим клином на двох прямокутних шайбах.Забиваючи або попускаючи клин регулюють щільність з'єднання.

Фігурно викласти гонт доволі важко.


Два шари гонту, його замовляли в Старосамбірському районі с.Терло. Хвойний гонт.



Давні розписи, видно слід від сходів, що вели на хори. Сходи зліквідували.

Стяжні прути утримують стіни




Видно сліди протікання стелі.


Оригінальні двері з рідним окуттям.(металом)

Кована решітка з прошивними отворами ( ковальська робота )


Двері в захристіє.




Оригінальний іконопис та різблення церкви.



Захристіє





в захристії бічні двері в якесь приміщення.


Старовинні завіси

Рідна підлога ( їй сотні років ) шапка кованого цвяха розміром 2х1 см. з квадратним стержнем. (сучасні мають круглий переріз стержня )

Скарбонка для пожертвувань.

Міцно закріплена на стіні, видовбана з суцільного бруса дуже цікаве окуття.



Не кожен коваль викує зараз такий гак з отвором квадратної форми ненаскрізним.

Стяжні прути стін. з зовні вони дотягувалися металевим клином на 2 квадратних шайбах.( фото вище.)



Металевий клин регулює щільність кріплення брусів. ( як будували з сируватого дерева за рік часу клини добивали, щоб усунути шат брусів )

Навершя воріт до кладовища.

Перші відомості про місцеву церкву походять з 1515 року. В коментарях до акту генеральної візитації парафії 1730-1733 рр. дослідник І. Скочиляс зазначив, що церква в Кліцьку збудована 1603 року. На стінах церкви збереглися багато різьблених написів. Іконостас був зроблений у 1674 році, тоді ж розмалювали інтер`єр. Реставрація церкви відбулася у 1686-1687 рр. (вигляд до реставрації - акварель Антіна Вариводи, 1931 р. з www.picasaweb.google.com/ myronmycio), а 1707 року під неї був підведений кам`яний фундамент. Обновлена у 1808 та 1880 рр. В церковному інвентарі, складеному 12 липня 1838 року, зазначено, що церква збудована 1692 р.(?) і мала розмір 5 на 3,5 сажня (сажень- міра довжини, біля 2 метрів - моя прим.). З 1877 року парохом в селі був о. Антін Бачинський. Варто зазначити, що при о. Бачинському церква була відремонтована 1880 року. Він також мав намір збудувати нову церкву і 1905 року попросив дозволу на розібрання діючої, адже в 1904 році відомий архітект Василь Нагірний виготовив проект нової мурованої церкви. Але справа не була доведена до кінця. З 1955 по 1989 рр. церква використовувалася на архів та склад книжок, що і врятувало її від руйнації. Існуючий вигляд отримала після реставрації, яку розпочали в 2005 р. 22 квітня 2008 р. горіла - в результаті було частково пошкоджено покрівлю і стіни. Церква в користуванні громади УГКЦ. Пам'ятка архітектури національного значення.

Гонті на церкву замовляли в Старосамбірському районі с.Терло (підчас реставрації)

Бруси стягнуті за допомогою гвинтів з квадратними гайками.

Церква постраждала від підпалу (діти 10-11 років ) перекриття передньої частини відрізняються

Дзвіниця.

І дзвіниця і церква були закриті, але знайшов людей які мали ключі, і після перевірки документів (паспорта), відкрили церкву і дзвіницю.

Дерев'яна архітектура дзвіниці.


Дзвін має надписи які знизу майже неможливо прочитати і клеймо майстра


Перед входом в церкву розміщена алебастрова плита, це надмогильний камінь першого з служителів церкви (про це вже ніхто непам'ятає з місцевих)

Вирізблено череп з перехрещеними кістками. З права від черепа (якиого зрубали або стерся) цифри 46 з ліва цифра 2 можливо рік поховання

З права від хреста надпис Гробь (на староруській мабуть) а решта надписів майже стерті. Хоча при потребі можна прочитати.

Сліди пожежі




Відновили повністю покриття.(свіжі дошки) весь верх церкви відбудували заново.(вигорів)



Нажаль надпис не відповідає духу церкви.

Сліди пожежі

Прутки які стягують протилежні стіни



Захристіє оригінальна ікона, і свічники

Подібну форму мали вали Золочівського замку і багато інших замків Європи.

Рів та 2 ступінчасті вали замку

Досить глибоко і це при тому, що вони вже на половину засипались.

Делікатно сплетене гніздечко.

На самій вершині валу, там де була кутова вежа - ВАРВАРСТВО

Лише в Україні можуть розібрати замок до основи, забути про його історичну цінність та побудувати стадіон на його валах.




Поряд знаходиться лікарня, сміттям з якої засипаний весь палац Лянцкоронських.

До старої польської будівлі домурували сучасне крило.

Оригінальні сходи в польській частині лікарні.
На перилах надпис 'тут був Т.А.Р.'  шашечку декоративну з перил відірвали, лише 5 нагелів лишилось. На сходинках збереглись металеві кільця для кріплення прутка, що тримав килимок.

Нагадування про давно минулі часи.

Мала Академія Мистецтв

Петропавлівська церква

Михайлівська церква

А ось і зниклі плити з аеродрому Черляни. (вимощений трутоар біля церкви)

Кафе на залишках старого мосту

Також відвідав монумент
1663 році. Монумент присвячений перемогам над турками і татарами у 1641 і 1663 роках, про що свідчать дати на західній стороні постаменту.
На пам"ятнику є цікавий напис, який виведений по периметру колони (по слову з кожного боку). Дослівно цей напис звучить так - "Mea Mors Tua Vita", що в перекладі з латинської означає - "Моя Смерть - Твоє життя". Досить символічно! До речі, споруда є пам"яткою архітектури загальнонаціонального значення.
Смерть

Моя

Життя

Твоє

В лісі на горбочку знайшов таке укріплення. (мабуть з часів війни ), але плити сучасні відносно.

Варвари засипали на 1 метер побутовим сміттям.


Неподалік був забетонований 5 кутної форми окоп вщент засипаний побутовим сміттям (глибина 1-1.5м.) навіть не фотографував його.
Капличка з похованням ксьондза Владислава Фриделя

Польське поховання

Польське кладовище


Найстарша могильна плита 1878р. Якуб Коляновський



Фундамент розходиться, реставрація непомогла.

18століття Палац Кароліни Лянцкоронської (Комарно)
Тут в міжвоєнні часи була польська школа. Але раніше в цих стінах мешкала Кароліна Лянцкоронська, улюблена та найталановитіша дочка графа Кароля. Кароліні Лянцкоронській, останній в роду Лянцкоронських, пощастило жити в трьох сторіччях: ХІХ, ХХ та ХХІ. Вона народилася в 1898 році, а померла в 2002-му. Мала ступінь доктора філософії та мистецтвознавства, була видатним спеціалістом з італійського Ренесансу. 1934 року вона захистила докторську дисертацію в Львівському університеті, тим самим стала першою жінкою в Польщі, яка отримала науковий ступінь з мистецтвознавства, та першою жінкою, яка захистила докторат у Львівській alma mater. Після смерті батька отримала родинний маєток в Комарному, та проживала більше у Львові, на Зіморовича, 19. Протягом кількох років пані Кароліна викладала в Львівському університеті, аж поки не була звільнена в квітні 1940 р. Під час війни була в Польській Армії Крайовій та Червоному Хресті. У травні 1942 року Кароліну заарештовують в Коломиї. Потім — в'язниці Станіславова та Львова. Смертний вирок завдяки втручанню італійської королівської сім'ї замінили на відбуття покарання в концтаборі Равенсбрюк. Після звільнення в квітні 1945 року продовжила боротьбу — цього разу вже в Італії.


Вцілівший елемен воріт палацу ( верх викований з шматка металу пірамідальної форми)

Задній фасад будівлі, передній розвернутий до парку

Праве крило будівлі, дерев'яні перекриття поверхів обвалились

Внутрішня частина лівого крила будівлі.

Підземелля, більшість з них засипано доверху сміттям з лікарні розміщеної поруч.(машини сміття сипали в кожну яму, діру, провал який знайшли я такого варварства ще не бачив).

Гриби порхавки буйно ростуть на руїнах палацу.

Частина колони фасаду палацу

Колони кріпились парами, по боках вибрано паз (жолоб) і гребінь (виступ) для кріплення колон між  собою.

По висуті колони штукувались за допомогою 6 гранного кованого прута, ось отвір від нього.

Підземелля

Під колоною обвал, подвір'я вкрите провалами в підземелля палацу.




Вентиляційна шахта підвалів


Переглядаючи фотографії підземель звернув увагу ось на таку річ (камера бачить краще ніж очі в темряві), думаєте це вона? Власники використовували італійський інтрєр які розікрали німецькі солдати. Дуже нехочеться щераз туди їхати


подвір'я, залишився фундамет огорожі на межі дерев

На стіні видно слід від сходів на 2 поверх

Протилежні стіни стягувались кованою полосою з зажимом


Оригінальна плитка підлоги товщиною 2см.


Обвал

Калина і модрина.

Збереглось фасадне облицювання

Рештки водопроводу біля палацу

Стіна господарських будівель біля палацу, зараз тракторна бригада

Маркування цегли палацу

Стовпець з рештками кованої огорожі палацу

Цей раритет розміщений в 50м. від палацу

Костел Святої Трійці (Родатичі)

Руїни Палацу Лянцкоронських (Комарно)

Маєток Штілецького. (Новошичі).Місцеві жителі казали, що був дуже добрий пан, дбав про село, забезпечував роботою в майстернях при маєтку. Власники виїхали в Польщу, приїжджали нащадки оцінити стан маєтку.


Будинок був 2 поверховий критий черепицею, праве і ліве піддашшя були криті оцинкованою бляхою по дерев'яних фігурних кроквах.

Балкон.

Вхід для прислуги.

Рештки сходів.

Всі дерев'яні перекриття і підлоги повністю провалилися.

Залишки даху.

Металхантери довершили руйнування маєтку. Повиймавши металеві елементи будівлі та даху з несучих конструкцій.
Вхід в підвали.





Цікавий надпис з радянських часів.

Стеля армована рейсами.




Вид з підвалу, провал висотою 2 поверхи+піддашшя.


Частина підземель, що знаходяться під садом.


Ця частина підземель розміщена не під будинком, а під садом.Вентиляційне вікно має бетонний захист.


Вентиляційне вікно підземель(3шт.).



Будинок для прислуги, таких було 3. Цей заселений самотньою старшою жінкою, інші знесено.

В саду вирізали вікові дерева і побудували стадіон хоча довкола повно полів і вільного місця.

Рядом з маєтком розміщена ця будівля, спершу я вирішив що це будинок для гостей, але як виявилось це якийсь гуртожиток побудований за часів комунізму.




Залишки пожежі на 2 поверсі.

Дах перекрили шифером.(дивиться жахливо).Крім того його опустили на кілька метрів, це видно по дзвіниці (залишки штукатурки, уламки черепиці).

Дзвіниця без даху, деревяні перекриття підлоги завалились.Видно сліди місця де колись закінчувався дах, отвори крокв.

Центральний вхід. Двері закриті.

В середині зроблено косметичний ремонт, видно стіл зі скатертиною, гоцульського типу килимки на підлозі.( проводять відправи на польські свята).

Зправа видно прибудову захристія.

Збереглись оригінальні двері.

Ніша в захристії.

Стіна за вівтарем побита кулями, видно по вибоїнах.

Один з слідів від куль.


Ніде не зміг знайти інформації по цьому храму. Якщо хтось володіє якоюсь інформацією, допишіть в темі.

Побудована за радянських часів, з розвитком ядерної енергетики її закрили як малоефективну, з водосховища брав забір води Дрогобицький Нафтопереробний завод. Два роки тому відбудували і запустили.Забезпечує енергією підриємства Дрогобича.
Водозабір

6 шлюзів, на карпатськів було 4 шлюзи, інша система підйому шлюзів.


Шлюзи піднімаються вертикально по рейковому механізмі. Зправа видно коліщата на направляючій.

Механізм підйому шлюза

Водозабірники 400Вт. генераторів.

Шлюзи піднімаються вертикально по рейковому механізмі.

Водозлив, направляючі шлюза

Водосховище

Закрита територія, охороняється, після довгих перемовин вдалось попасти всередину.

Працівник дуже не хотів допускати до цього приміщення.

3 турбінних генератори, всюди ведетсья відеоспостереження.

Щитова генераторів.

Рибалка, на березі тліло багаття для жарки риби.

Наживка рибалки, клюють щуки.

Кілька свіжих фото після поїздки.
Кожна цеглина склепіння маркована логотипом (на стіни пішла інша цегла ), ця цегла набагато міцніша, водостійкіша, більш прокалена.

В центрі склепінь вентиляційні отвори діаметрон 25 см. для відводу конденсату.

Так вентиляційний отівр виглядає з даху. Склепіння товщиною 1-1,5 цеглини. для легкості конструкції. Мабуть ледве мене витримало)

Дах поріс рослинністю, на задньому плані обвалені склепіння. Цегла сипиться під ногами.

Обвалені склепіння. Був наверху.

В глибині видніються рештки хорів на рівні 2 поверху, і двоє дверей, хори були дерев'яні від них залишився лише ряд отворів в стіні.

Права вежа гвинтові сходи.

По таких сходах піднімався (простукуючи кожну сходину перед підйомом).
Другий поверх двері на колишні хори, є ще вихід на дах і вежі, також був там.

Сходи лівої вежі з 2 поверху, ведуть на дах. Можна піднятись.


Найвища точка, галерея між вежами над дахом.

Ліва вежа піддашшя.

Права вежа, гвинтові сходи вид з піддашшя.

Схрон 2 штуки біля арт. позиції

Здається це не річка Стрий. Якшо не помиляюся то це тут тут

побудовані за схожим проектом

Костел св. Франциска Борджія Розлуч

Червоногородський замок


Червоногородський замок — оборонна споруда, у першій половині XIX ст. перебудована на палац. Розташований в урочищі Червоне поблизу села Ниркова Заліщицького району Тернопільської області на стрімкому пагорбі посеред глибокої котловини річки Джурина, що в цьому місці творить майже замкнуту петлю.

Так він виглядав колись


Родова капличка власників замку, за 2 км. від замку

Усипальниця власників замку, розграбована повністю

Монастир, хори

Монастир, права башта



Монастир, обвал який веде в підземелля




Монастир, 2 комплекс підземель доступу немає

Монастир, за нею 2 комплекс підземель


Монастир, підземелля вікно

Монастир, підземелля, поховання розграбоване

Монастир, підземелля, келія

Половина вежі недавно обвалилась

Прохід в вежу


Прохід по колу в стіні вежі




Червоногоро?дський (Джу?ринський) водоспа?д — водоспад, гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Назва Червоногородський походить від назви поселення Червоногород, яке було неподалік кілька століть тому.
Повна висота водоспаду 16 м, ширина — до 20 м, кількість каскадів — 3.
Так він виглядав колись

Верхній ярус водоспаду


Це фундамент статуї висотою 8 метрів порожній всередині

Карпатська ГЕС(гідро електро станція)р.Стрий
4 шлюзи


хвилеріз

Штурвал ручного аварійного зливу(охороняється як і весь об'єкт)




краєвид з перевалу