Topics

Якщо їхати з Пісочної на Трускавець то по дорозі крім кількох НУП-ів є ще цікава бурова вишка. Село Опори. Ось точка

Вночі вона світиться просто офігенно! І виглядає дуже незвично вдень. Цікаво для чого вони КУНГ на тросах до вишки підвісили. Щоб сильніше вниз тиснула?

Хто з доброю фототехнікою - не проминіть, це зовсім недалеко від дороги. Є бетонка. Власне в цьому і плюс що не треба далеко їхати. Бо є ще схожі бурові на Цюхові та по навколишніх полях. Але тільки ця така доступна і привертає увагу своїми вогнями. Майже як ракета...











Я був сам і то був вихідний. Всередину не просився. Хоча думаю там ніц секретного нема. Покажуть, розкажуть якщо весела компанія. Ну і як я розумію вона не вічна. Добурять до Китаю та й поїдуть собі геть.

[Крайній час пятниця 20 березня,]

Привіт всім! Ми з akve видаємо книжку про збиті літаки ДСВ в Україні. Це буде унікальне в свому роді видання. Нижче є зміст і приклад статтей. З Експлорера буде дві наші вилазки за Ju-88 і Ju-52. І лого сайту на обкладинці.

Якщо Ви хочете отримати цю книжку записуйтеся тут внизу! Дедлайн пятниця 20 березня! Тому що ми робимо тираж рівно по кількості бажаючих. В магазини вона не піде.

Собівартість вийшла 200 грн. Тверда обкладинка, 80 сторінок, кольорова. До кожної книжки йтиме кусочок літака в подарунок! ;) Повний ексклюзив!

За 200 грн і віддаємо. Наша мета не заробити гроші, а популяризувати добру справу.

Крайній час пятниця 20 березня, піде на друк.. Книжка буде готова в квітні.









Зміст

Фоке-Вульф біля Львова
Міг-3, с. Нижня Білка
Ленд-лізовський літак Бостон
Уламки Фв-190 біля Золочева
Аерокобра чи Іл-2?
Як-7 біля Франківська
Невідомий літак
По слідах Юнкерс 87
У пошуках Месершміта
Перший збитий літак 1941 р
Месер Bf-109 біля Буська
Камянка-Бузька, німецький літак
Один виїзд – два літака
Аерокобра біля Кам'янки-Бузької
Архіви Люфтвафе, втрати червень 1941, західна Україна
Німецьки літаки часів ДСВ В Карпатах
Легенда Карпат – Юнкерс з Яйка-Ілемського
Юнкерс 52 біля Буковелю
Санітарний Не-111 біля Тернополя
Карпатський Фіат з мадярських ВПС
Польський PZl не здається
Герой Радянського Союзу - вождь індіанців
З архіву - Україна-Захід 41-44, підтверджені втрати
Невдалі пошуки
Післямова

По суті все те ж що і було в інтернеті. Але зібране в одному місці і в друкованому вигляді. Так, що за 200 грн матимете колекційний екземпляр.

[Але напишіть будь-ласка тут скільки вас їде. Бо потрібно до пятниці подзвонити сказати кількість учасників.]

Привіт Всім!

Коло Стрия є сирна ферма МУККО. Доволі непогані сири. Її продукція є в багатьох Львівських супермаркетах, включаючи Рукавичку і Ашан.

Планую поїхати туди на 1 березня 12-00 з дочкою. Ще буде Korgyk з своєю сімєю і ще одна сімя. Кому цікаво - приєднуйтеся. Вартість екскурсії 80 /40 грн. У вартість входить дегустація.

Якщо хтось бажає долучитися - буду радий бачити. Але напишіть будь-ласка тут скільки вас їде. Бо потрібно до пятниці подзвонити сказати кількість учасників.

Ось трек. 1 година їзди з вул.Лугандонської "Адреса: с. Угерсько, вул.Лісова 2а , (поворот на с.Вівня)  Стрийський район, Львівська область". Або Маршруткою, Електричкою. Там легко добратися.



Я після Екскурсії поїду домів. А кому цікаво там купа абандонів є попри Стрийську трасу. Чи так по Стрию пошлятися, звітик написати

[разом]

Привіт всім!

Давайте пробіжемося разом! Цього року обрав дистанцію 25км. Таку відстань може пробігти практично кожен. Навіть якщо Ви до того не бігали! Почніть готуватися зараз і до 16 травня Ви точно справитеся! Не вірите? Відкриваємо ютуб і там є безліч тренінгів і відео щодо бігу.

Офіційний сайт івенту Потрібно зареєструватися.

Як це було минулого року читаємо тут

Ну а це світлини з минулорічного бігу


Маєте питання - пишіть, дзвоність. А ще краще - починайте розминати свої гузиці!

В Полтві не те що не смердить, там навіть пивом пахне! Я на повному серйозі. Пахне та її ділянка що йде від перехрестя вул. Чорновола – Хімічна в сторону Краківського ринку та Львівської Пивоварні. Точніше там йдуть аж два колектори паралельно один одному на різних висотах. Звідки там взявся запах пива – думаю зрозуміло. А от якщо там колекторів аж два, то чого тоді затоплює кільце на вул. під Дубом? – резонно спитаєте Ви. Мене це теж дуже зацікавило. Спустившись вниз я дослідив що цей колектор під час злив не наповнюється до стелі, частина його пустує. Припускаю що причина в дощоприймачах. Ну але про все попорядку...

Вид на п'ятий колектор з правого берега Полтви. Поруч є колодязь нагору для прив'язки.


Вид на той самий вхід в колектор вже з лівого берега Полтви. Бачимо що це насправді є два колектори. Один тече прямо з вул.Хімічної і робить полтвопад. А інший йде кудись ліворуч. Висота входу що ліворуч якраз мого зросту. Тоді притока з полтвопадом матиме на око десь метр висоти


Якщо заглянути в більшу притоку що ліворуч то видно як вона майже одразу різко повертає праворуч. Тобто обидва колектори далі йдуть паралельно по вул.Хімічній. Не виключено що цей більший колектор будували пізніше. Тому його і прийшлося врізати у вже існуючий злив з поворотом на 90 градусів. Та і бетон там відрізняється по вигляду. Він схожий на бетоній в колекторі номер 7.


На старій карті позначений один колектор. Хоча по ДПТ тут насправді йдуть два колектори паралельно один одному аж до колії. Так само і в житті, їх є два. Потім за мостом більший йде на вул.Джерельну, а менший на вул.Єрошенка


Сучасна карта. Як бачимо тут є два колектори що йдуть паралельно по вул. Хімічній. На карті впадають вони теж паралельно, але це не відповідає реальному стану речей. Бо насправді впадають вони в одній точці, а не паралельно. На жаль це не єдина помилка на подібних картах.


В менший колектор ми не вліземо. А от більший цілком прохідний. Вид після повороту в сторону залізниці


Ну що, лишаємо Полтвопад позаду і пішли дослідимо пивний колектор! ;)


Практично зразу кидається в очі стан стінок колектора.


Решітка дощоприймача на вулиці Хімічній. Не робе.


Наступна решітка має таку от цікаву трубу. Надворі падає сніг. Він топиться над решіткою і тому капає


До речі, знаєте чому цей колектор п'ятий? Все просто. Рахуємо від Макдональдсу, там колись починався колектор Полтви. Лівий берег – непарні. Правий – парні. Відповідно вище по течії буде 7 на Куліша, 9 на Городоцьку і так далі. Аналогічно 4 на Липинського, 12 на Личаківську, 14 на Пекарську та 16 на Князя Романа і тому подібне.

Троха пройшовшись я побачив дивну тінь попереду! «Це напевно привид ПолтвянОго! Чи може Fantom of the Opera вирішив прогулятися!» - подумав я. Полтвяного якраз недавно вигнали з насидженого місця. А в Опері співали всяку попсу. Привид нерухомо стояв в кінці тунелю та дивився на мене. А ви його бачите? Я бачив 😊 Не було іншого виходу як йти знайомитися.


Насправді це був не привид, а стовп «хробачливої шаурми» із коріння якогось дерева


Природознавці: хто по корінню може сказати що це за дерево? І скільки років воно тут вже росте?


Тунель після дерева. Реально живописне місце. Ліворуч видно ще якісь коріння.


Така наша глибина зараз під землею.


Типова львівська притока фекалій на нашу голову, а також слиз на стінках тунелю. Шолом ефективно захищає голову від обох цих факторів.


Напевно цим інструментом колись чистили колектор. Або лід з дороги. Ще навіть дерев'яна ручка не зігнила!


Повторюючи рельєф вулиці колектор повертає до залізничного моста


В одній з приток знайшовся такий от ящик. За союзу в ньому пляшки зберігали. А потім придумали пластикові ящики і ці кудись щезли. На жаль. Бо були по своєму прикольні. А цей хтось перед тим зіжмякав щоб він влізся в трубу.


Ці білі шмати-серветки нанесло сюди водою в дощ. Ними покрито лише половину ящика. Друга половина ящика чиста. Це означає що з притоки дощова вода не йшла, лише текла по головному руслу.


Вид на колектор після першого повороту ліворуч. Це ми зараз десь в районі кільця на вул.Хімічній. Бачите ці нарости на стелі? Вони свідчать що вода тут не часто піднімається догори. Інакше їх би поламало чи забруднило. Також ліворуч можна бачити необрослі брудом скоби нагору. Вище пояса скоби взагалі йдуть без сміття. В інших колекторах скоби оброслі: в смітті аж до самого люка. Чи може це просто тут все вже почистили до мого приходу? :)


Цей же люк що на попередньому фото. Також можемо бачити що зростає наша глибина під землею. Бо колектор йде з малим нахилом. А дорога над головою має відчутний підйом.


Ще один поворот ліворуч повз мальовничі нарости і... відчувається ніби я у кішківнику львівцІ


Ми прийшли до зменшення колектора. Висота на око десь метр. Також видно чисті скоби від люка що праворуч


Стоїмо орієнтовно після залізничного моста. Ось вид у сторону кільця вул.Джерельна - під Дубом. Стінки колектора такі ніби його щойно збудували. Сміття на них не видно.


А так виглядає колектор звідки ми прийшли. Вид в сторону проспекту Чорновола. Менший білий колектор зараз в нас за спиною. Відчуваєте різницю в розмірі і стані? Все таки добре коли стінки колектора гладці, бактерій менше розмножується, слизу немає.


Якісь добрі люди лишили тут гачки. Вони підозріло чисті. Хто бував в Полтві той знає: всі виступаючі частини під час злив дуже швидко покриваються брудом та серветками.


Для прикладу нарости зі сміттям на вул.Городоцькій 9 колектор


Ізолятор на стелі колектора коло готелю Львів. Теж весь брудний.


Тобто контраст на лице. Всюди в Полтві виступаючі предмети в смітті. А тут усе чисто.

Стоїмо коло зменшення колектора, воно ліворуч. Ось є люк нагору для прив'язки. Ми зараз знаходимося поруч з залізничним мостом на перехресті вул. Єрошенка – Джерельна.


Можна повісити рюкзак і трохи розвантажити спину.


Мені згадалося відео Нелегала про підтоплення цієї ділянки вулиці в зливу. Орієнтовно це було в районі де я зараз стою під землею.

Тепер дивимся на цей білий чистий колектор, в якому навіть гачки на стелі без бруду. Відсутність бруду означає що в дощ вода тут не піднімалася доверху. Тобто коли вода стояла там на дорозі та на тротуарах, тут внизу ще було вільне місце в колекторі! В інших колекторах у зливу вода піднімається аж до стелі, використовуючи всю їх пропускну здатність. Виглядає що тому і потопала вул. Джерельна, бо колектор не працював на повну потужність. На мою персональну думку тут є (чи була) чітко виражена проблема з дощоприймачами. Вони не справлялися з відведенням води під землю.

Ось приклад забитої бокової притоки в цій системі. Фото зроблено коло люка за залізничним мостом.


Ще одна не дуже чиста притока всипана битим шклом. Виглядає що це просто фекальна каналізація, без дощівки. Сфотографовано на вулиці Хімічній.


Ну і все. Вертаємося назад до полтвопаду. А то ще, чого доброго, нанюхаюся тут пива та засну десь під люком. Замість газоаналізатора сюди алкотестер треба було брати!


Фото другої притоки що йде паралельно. З неї тече полтвопад. Зроблено на витягнутих угору руках. На око тут висоти колектора в районі метра.


До цього місця ми дійшли по вул.Хімічній. Видно повороти дороги. Колектори йдуть так само.


З цього місця за мостом далі прямо пішло менше продовження колектора, там де були гачки на стелі. І там далі площа з кільцем що її затоплювало влітку. Праворуч, згідно планів, йде другий паралельний колектор. Той що потім полтвопад робить. Туди я не лазив.


Ну і на завершення ось пісня про колектор номер п'ять. Вона хоч і російською мовою, але якщо її згадує навіть Ліна Костенко в своїй книжці, то і мені можна. :)

«Но пятый мой совсем не такой
В его ходах я лажу как крот
Меня уносит теплой рекой
В подземелье

А я спустился я, спустился
В него опять-опять-опять
О, как намаялся я с тобой
Пивной коллектор номер пять»

Вирішив задокументувати в нас на форумі очисні споруди Давидова. Бо по документах мають їх скоро реконструйовувати. То ж хай будуть для історії.

Село Давидів, що під Львовом, має власні очисні споруди. Це міг би бути хороший приклад як потрібно поводитися з відходами... Якби ці очисні споруди працювали. Станом на зараз вони скидають брудні стоки у річку Давидівка. А потім ця річка тече назад через все село.

Стік з очисних споруд в річку


Чому так відбувається? Тому що зараз очисні споруди є закинутими. Їх огорожа дирява, двері всередину прогнили наскрізь, насоси аерації демонтовані. Як наслідок процес очистки стоків відбується без подачі кисню. То ж брудна та смердюча вода з цих «очисних споруд» тече у річку. Забруднюючи, тим самим, навколишні території ☹

Їдучи на Бібрку я час від часу заглядую на ці очисні. Розруха там триває вже мінімум рік, а може і більше. Погугливши вдалося знайти приписи екологічної інспекції пофіксити ситуацію, 2018 рік. І виграний в тому ж році тендер на проектну документацію нових очисних споруд. Все було б добре, але вже 2020 рік, а стоки і далі течуть неочищені ☹ Чи нові очисні вже десь будуються, а ці просто доживають своє?

Очисні споруди попри трасу


Видно шо колись тут була охорона. А зараз навіть толком дверей немає


Прогнивші двері в очисні споруди Давидова




Всередині першої кімнати. Внизу видно резервувар зі стоками.


Вміст резерввуару


Наверху бочка. В ній колись була хімія яка помагала очищати стоки


Праворуч від мостика


Сюдою колись додавалася хімія чи як її там


Вхід в другу кімнату очисних споруд Давидова


Вид з кімнати в сторону дверей


Друга кімната очисних споруд. Так як тут масивна решітка внизу то напевно що стоки попадають спочатку сюди а потім в першу кімнату


Басейн на дні кімнати


І драбинка в "басейн" щоб скупнутися


Тут колись стояли насоси аерації стоків. Кисень суттєво сприяє процесу очищення стоків від забруднень


Щиток управління поруч


Обидва насоси відсутні. Тобто кисень в стоки не поступає.




Ще щиток. Що означають вимикачі вниз ми знаємо ☹


Теж баки для чогось і теж порожні та сухі


Всередині баку


Очисні споруди крупним планом і вода на виході


Мяко кажучи не дуже чиста


І це все тече в річку!


Ці чорні баки зараз сухі


Аварійний перелив на випадок коли основні споруди не справляються. Також видно сліди сірководню та аміаку


Три кола Пекла


Все таки щось очищають. Вода в другому колі на вигляд чистіша ніж була в першому колі


Ось що ми маємо на початку очисних, для порівняння. Перше коло


Брр. Аж гавнобульки йдуть


А ось і вхіж очисних споруд з села і КНС. Тут відсіюють грубий бруд


Відстійники для мулу


Вихід очисних споруд у річку. Сюдою мала б текти відносно чиста вода


Моніторячи фейсбук бачу що недавно вони модернізували каналізаційно-насосну станцію в самому Давидові. То ж доведіть вже справу до кінця...

КНС в Давидові. Архітектура дуже схожа на очисні. Та ж біла цегла, схожа висота і проект


Запаси солі і жила зона поруч. Туди мені не цікаво


Всередині чисто. Спуск кудись вниз


Внизу по сходах є майданчик і новий на вигляд насос


Двигун насосу зблизька


Друга секція КНС. Видно теж яму і якісь пластикові труби


Всередині ями майже порожньо.


Видно що вода колись затоплювала цей острівок. Лишився мул


Решітка грубої очистки стоків


Ну і саморобний покажчик рівня стоків в резервуарі з острівком.


На разі все. Приємно що село має свою каналізаційну систему. А не у фосу як то деколи буває. Але за всім потрібно слідкувати та підтримувати в належному стані. Для контрасту ось тут є звіти з Львівських очисних споруд

Привіт Всім!

8-9 лютого їду в Оптимістичну. Це найбільша гіпсова печера в світі.

Попасти туди не дуже просто. Зазвичай напрягають або шось носити або кудись копати. В цей разу буде виняток. :)

Житимемо там на місці, є хата. Виїзд зі Львова о 7 ранку. Мій джиммік вже повний. Може хтось бажає скористатися нагодою і скочити на своїй машині? Цезар попередньо писав що буде. Зголошуйтеся!

В Золотій Підкові з'явився новий об'єкт. Їдучи на Золочів не оминіть музею Анатолій Недільський. Дуже імовірно що, потрапивши туди, решту музеїв будуть Вам вже нецікавими. Ви проведете весь день тут та поїдете собі щасливі додому.

Чому? Бо В чотирьох будинках він зібрав величезну кількість старих книг, речей побуту, картин, карт та просто старовинних приколів. І майже всім цим можна користуватися! В цьому музеї кожну річ треба взяти в руки, роздивитися, спробувати який трьохсотрічної давності папір на дотик.

Тобто ти проживаєш частинку свого життя разом з цією річчю, а не просто дивишся на неї через запилюжене шкло. Повірте, це зовсім інше відчуття! Це як дивитися на дівчат з монітору, а що вживу ;) До речі, дівчат я згадав недаремно. Анатолій планує тут скоро відкрити ще «Музей галицької еротики». Впевнений що це буде бомба!

Marta Gul Гуль представила в Анатолія Недільського свої графічні роботи. Чудова обкладинка книжки Книжки "Туристичні Креативи" теж її авторства. То ж я дуже вдячний Марті за запрошення та можливість представити свою працю. А також познайомитися з чудовими людьми та гарно провести час. Мартусині Ангелики експонуватимуться там протягом місяця. Не прогавте нагоди побачити їх вживу!

Автор і винуватець виставки


Країна Уранія. Повірте що по тих клавішах треба бити добряче щоб щось відбулося


Було по зимовому тепла атмосфера


ну і як без оранжевого шолома


Показую де Полтва


Манеж для маленький дітей


Автентичні ляльки молодий та молода після весілля


Ого! Раритет! Тільки от всередині ніц не було записано


Компактні кишенькові видання з Золочева


Хоч і сумна, але весела картина


Як і веселою була атмосфера на презентації


колись в дитинстві читав Чайковського. Прикольно було побачити оригінал


Шкільна література


Ух карапузи! А ще впізнаються автобус ЛАЗ та Волга на задньому плані


так так. Стародруки тут лежать просто на сходах


Якщо за триста років їй ніц не сталося, то і від мого пальця теж не буде


думаєте диск від Болгарки?


Це насадка для музичної шкатулки з мелодією!




Щось про святе прищачення написано. Більше не розібрав


памятаєте залишки муру на Підвальній коло Федорова? Ось як воно колись виглядало. Як тут все з тих часів змінилося!


Гм, цікаво за що її хотіли спалити?


Чомусь "і оцта" написано




Мій персональний ангелик від Марти


Сайт музею Перед відвідуванням краще задзвоніть

[Ну що, цікаво як там під Левандівкою? Тоді пішли досліджувати!]

«Що, на Левандівці теж є свої підземні річки?» – здивовано подумаєте Ви. «Ще й які!» – відповім Вам я.

Можливо Ви звертали увагу на канал з водою по вулиці Рудненській що тікає кудись під землю коло Протезного заводу? А широченний та майже сухий тунель що виходить з-під вулиці Широкої коло ОККО? Хіба Вам не було цікаво кудою це все може проходити і де з'єднуватися?

Колектор на вулиці Рудненській що збирає воду з дренажу залізниці


Вхід під землю на вулиці Широкій. Яка вулиця такий і вхід. Можна Джимміком заїхати😊


У 19 столітті коли закривали Полтву то усю воду з Головного Вокзалу та прилеглої залізниці пустили у Білогорський потік, тобто у Чорне море. Залізниця навіть мала свої очисні споруди. Ще в ті часи інженери побоювалися що Полтва може не справитися з такою кількістю води. Потім Левандівка стала мікрорайоном, а річку перетворили на каналізацію. В 20 столітті її все таки завели у Полтву, але тепер вже глибоким підземним тунелем(щитовий ПЗК). Він йде під торфовищем і виходить аж на вул. Варшавській і далі в Полтву на вул.Торф'яній. Та навіть зараз під час сильних дощів неочищена вода все таки скидається напряму у Білогорський потік. Для цього передбачено спеціальний перелив на вулиці Широкій.

Ось на фото підземелля Левандівки. Прямо пішов тунель на вулицю Широку аж до Головного Вокзалу. Праворуч кругла труба до Протезного заводу і на вулицю Рудненську. Обидві притоки замулені, вода там стояча по коліна. В інших ділянках того ж колектора вода тече по центру, її не більше 10см, йти значно легше.


Забруднене дно колектора під вулицею Широкою


А ось на фото той же колектор але нижче по течії. Теж є бруд, але менше. Тут вже вода тече по центру, де їй і місце. Є широкі бортики щоб вільно пройти.


Більшість львів'ян запам'ятали колектор на вулиці Широкій по нещасному випадку що стався в 2013 році. Тоді маленький хлопчик впав у люк і його знайшли мертвим майже через два дні. Пошуки утруднювало замулення та забруднення на дні колектора. Ця історія з хлопчиком ще більше підштовхнула мене все тут гарно дослідити. Що б майбутньому в разі чого змогти їм допомогти.

Ну що, цікаво як там під Левандівкою? Тоді пішли досліджувати!

Білогірський потік за Львовом. Левандівка на горизонті. Вода тут майже стояча. Потім це все впадає в річку Зимна Вода і далі в Дністер (за спиною)


Цей же потік, але в межах міста Львова. Хто уважний то вже бачив його з вікна машини чи маршрутки. А може в цьому блозі прочитав.


Вхід в тунель знаходиться зразу під дорогою і йде в сторону вулиці Широка. Цікаво, цей бетонний блок сюди вода принесла, чи його тут просто забули?


Заходимо в тунель. І справді вулиця Широка! Але щось тут води зовсім немає... А мало би бути багато, мікрорайон ж то великий! Дивно...


Лишаємо вхід за спиною і йдемо всередину тунелю


Води тут небагато, а та що є то в основному дзеркальні калюжі.


Вид з повороту колектора на вулицю Широку


Раптом я чую як хтось ззаду кричить: «Андрііііій! Андрііііій! Ти там?» Виявляється один із читачів побачив мою машину припарковану коло входу в підземелля та одразу все зрозумів. Він казав шо багато читав моїх звітів і тому Джимміка впізнав з першого погляду. На жаль хлопець був без бахіл, тому йти далеко не зміг. Ми попрощалися, обмінялися побажаннями та контактами, а також я пообіцяв йому написати цей звіт який ви зараз читаєте.

Коли є незамулені бортики то ходити одне задоволення


В кінці за поворотом стояли бетонні блоки. В разі чого тут можна організувати блок-пост і відстрілюватися 😊


Насправді це не блок-пост, а спеціальний перелив. Ось його вид з іншої сторони. Вхід в тунель там далеко за блоками. Брудна вода з Левандівки впирається у цю бетонну перешкоду і тече праворуч, у ПЗК. Там є отвір в стіні. У випадку сильної зливи вода переливається через бетонні блоки і неочищеною стікає у річку. Звідки ми, власне, щойно і прийшли.


Ось перелив у ПЗК і решітка щоб затримувати бруд. Нагорі є люк через який цю решітку можуть чистити.


А ось цей люк на поверхні. Видно як хтось чистив решітку.


Вид в сторону колектора на вулиці Широкій (де ми щойно були)


Вид в сторону вулиці Роксоляни де наш колектор впадає в ПЗК. Щодо решітки, то в мене залишилося одне запитання. Ця решітка там до самого дна? Якщо так, то все гаразд. Це означає що всі крупні речі які попали в колектор на ній і зупиняться. Якщо ж там внизу під водою є дира, то вода може нею протягнути важкі предмети в ПЗК і далі аж на очисні споруди Полтви.


Під цією будівлею проходить ПЗК. Тут також є злив з колектором з вулиці Широкої. Біля самої будівлі чути характерний шум води що тече. Фото взято з Google Maps


Після бетонного блоку колектор йде рівно під газоном вулиці Широкої кудись в сторону вулиці Сяйво. І взагалі колектори у Львові прокладені під дорогами, а не під будинками. Деколи доводиться чути закиди ніби терористи можуть використати колектори щоб закласти вибухівку під будинки. Че-пу-ха! Це значно простіше та ефективніше зробити з підвалу. До того ж колектор сам по собі доволі міцний та лежить глибоко під землею. То ж такий вибух хіба що щурів налякає.

Ну а після переливу в колекторі тепер води стало багато, як і має бути. Плавають какахи. Що ж, почалапали туди далі!


Какахи


Йти стає суттєво важче. Бортики майже зникли під шаром намулу. Місцями руками приходиться допомагати переставляти ноги. Можна сказати що ти залипаєш в колекторі. Шолом постійно зачіпається за стелю. То ж чим нижчий дигер тим він прохідніший!

Плюс мінус в такому стані цей колектор мав би бути по проекту.


Вид з-за бортика звідки я прийшов. Чиї це тут сліди ?;) Нагорі мул, нанизу бетон.


Та, на жаль, вода часто доходила аж до колін


Надодачу на бортиках траплялися цілі острови з намулу. То ж треба було згинатися в три погибелі щоб там протиснутися. По центру колектора йти не варіант. Там мулу ще більше, і вода з какахами.


Ця притока свою функцію навряд чи вже виконує. Але пішохідний бортик вона загадила таки добряче.


Острів з намулу і бруду по центру колектора на вул.Широкій


Після кількохсот метрів бродіння мулом ми дійшли до роздоріжжя.


А ось і злив двох менших труб. Прямо дорога пішла вулицею Широкою на Головний Вокзал, праворуч – в сторону вулиці Рудненської. На стику колекторів є люк назовні. Через нього робимо прив'язку де зараз знаходимся.

Наліво підеш, в мулі застрянеш. Направо підеш – каках набереш. Обидва тунелі одинакові по висоті. Але в лівий при 1,7м зросту ну ніяк не втиснешся. Стільки там було мулу на дні.


Вид в сторону вулиць Рудненської та Курмановича


Вид в сторону вулиці Сяйво та Головного Вокзалу


Ось рівень мулу в сторону вулиці Рудненської


А ось рівень мулу в сторону вокзалу


Це фото цього ж місця, але вже на поверхні. На передньому плані люк через який зроблена прив'язка. Цей же люк фігурує і у відео з рятувальниками які шукають хлопчика.

Прямо пішов квадратний колектор на вул. Сяйво і головний Вокзал, праворуч попри супермаркет – круглий на вулицю Рудненську.


Ця ділянка щойно була пройдена під землею.


Поруч з попереднім люком є той самий люк який був на відео. Тепер він додатково накритий куском бетонію


Цей же люк на відео з новин 2013 року. Видно шо кришка лежить збоку, а обойми немає. І як тій людині що вкрала обойму від люка після цього всього живеться?


Йдемо в круглу трубу праворуч. Там я ще так сяк пролажуся. В прямокутний колектор теж би протиснувся якби йшов по бетонному дні. А так мул з'їдає висоту та затягує ноги. Залипаєш на місці і далі й кроку не годен ступити.

На моє здивування через сто метрів карабкання мул закінчився і колектор виявився майже без води. Тобто виходить що мул намиває з прямокутного колектора в круглий? Або його в дощ наносить з обох сторін і він на зливі накопичується.


Бокова притока чистої води зі сторони паркінгу за супермаркетом




Робимо візуальну прив'язку де ми є зараз


Після притоки води стало ще менше.


А ось і світло в кінці тунелю. Вода майже не тече, все тут чисто


Поки були під землею то нагорі встигло снігу трохи нападати


Притока зі сторони вул. Рудненської що впадає в цей колектор. Хтось зробив на ній кустарну решітку з прутів ліщини. Напевно щоб бруд затримувала.


Ось звідси ми вийшли


Тепер давайте пройдемося цим потоком вверх по течії і подивимся де він бере свій початок.

Вул. Широка за спиною і три ряди дерев'яної решітки проти бруду


Трохи далі потік перетинає дорогу до гаражів. Але тут і сміття... Бррр.


Підходимо до протезного заводу. Видно АЗК на задньому плані. Зверніть будь ласка увагу на дві круглі оранжеві труби що виходять з колодязя. З них йде сильний звук води що тече.


Звідси ми прийшли. Гарний і широкий канал для води. Але порожній.


Цей канал бере свій початок ось від цього люка. Видно навіть кілька бетонних плит яким він є викладений. Ну а далі самі бачите, все закидано листям, гілками і глиною.


Праворуч кругла труба йде з вулиці Рудненського. У цьому люці вона повертає перпендикулярно до каналу який на попередньому фото. У випадку сильної зливи рівень води підніметься і відбувається перелив. Надлишок скидається в цей канал через дві оранжеві труби. Перелив є ліворуч, на фото видно його край. Тобто та труба з якої ми щойно прийшли це лише аварійний дренаж на випадок зливи. А основні води течуть трубою що поруч в землі і впадають у прямокутний колектор. Саме тому весь мул там.



Я перейшовся ще сто метрів до залізниці і здибав аж дві притоки які формують «річку Левандівку». Вони також є на OpenStreetMaps картах.

«Річка Левандівка пахне поїздами,
мостами, переїздами і брудними словами»
(с) Скрябін.

Вул. Курмановича і притока з депо


Ця ж притока, вид на депо


Автомобілісти знають яке тут в дощ буває море


Ось цей потік втікає під землю в сторону Левандівки. Не пролізеш...


А це ще один потік зі сторони залізниці. Прямо навпроти Протезного заводу


Він теж тікає під землю і теж в сторону Левандівки. Десь там вони об'єднуються на шляху до люка з переливом. Арочний колектор з попереднього фото є праворуч за пару метрів.


Шкода що один великий колектор завели в дві малі непрохідні труби ☹ Так би можна було полізти подосліджувати.


Продублюю це фото ще раз щоб було все ясно. Дві труби ліворуч, арочний колектор праворуч.


Цікаво де ця притока бере свій початок?


Цей же злив але з іншої сторони насипу. Він об'єднує дві гілки ліворуч і праворуч, все як на карті.


Ого, це люди з вікон вагонів стільки понавикидали? На фото видно вихід арочного колектора з насипу.


Автентична стінка тунелю з тесаного каменю.


Але чомусь на ній напис 1946. Совєти навряд би чи так заморочувалися. Заклали б «то всьо кірпічом»


Права гілка зі сторони Левандівського моста. Світла це дощова вода, чорна – фекальна каналізація.


Ця ж фекалка і прив'язка де це сфотографовано. Праворуч дощова притока. Прямо – фекалка. В принципі все ок. Воно ж потім тече на очисні споруди Полтви.


Звідси витікає дренаж залізниці що навколо. Висота 1 метр.


По центру видно тунель. Там де ми щойно були це праворуч від локомотива на фото. Також на передньому плані видно ліву притоку. Вона об'єднується з правою перед тунелем в насипі.


Вона витікає ось звідси. Ці дві притоки, по суті, і є найдальше живлення Білогорського потоку яке вдалося виявити. Вокзал не рахуємо 😊


Ось карта всієї системи під Левандівкою. Штрих пунктиром позначені ділянки де ми щойно пройшли. Синім позначені ті ділянки, що є на поверхні. На карті також були оригінальні позначення відкритих кусків річки. Я все це звів в одне ціле. Все проходить під зеленими зонами.



Чув я таке що дігери «розсекретили» карту Полтви для терористів. А в Москві її хіба немає ще з часів СССР? Напевно люди що так кажуть ніколи не заходили на сайт міськради. Там у вільний доступ викладають детальні карти комунікацій Львова. Також ці люди, напевно, не читали книжку Гранкіна Каналізація Львова. Там теж є її детальна карта.  А карта Полтви на  OpenStreetMaps (позначена синім)? Так шо діггери тут ні при чому. Вони просто лазять в своє задоволення і діляться побаченим. А то що воно не всім подобається...

Звіт завершено, та мене не покидає одна думка. Стільки тоді в 2013 році було уваги на цей колектор. Навіть по телебаченню говорили що там брудно і це реально утруднювало пошуки. Я очікував що після трагедії хоча б ця ділянка колектора буде в зразково-показовому стані. Тим більше всередину легко можна трактором BobCat заїхати і все це повигрібати. А як бачимо... ☹

То ж сподіваюся цей колектор колись таки почистять і я побачу Сяйво в кінці тунелю. А там може і до Вокзалу та його очисних споруд доберемося ...

Хто з вас вміє голосно хлопати і кричати Ууууууу? А ходити з розумним виглядом за келихом вина і всім розказувати як Книжка "Туристичні Креативи" вас вразила, то ж як можна її не придбати? Якщо це ви то саме такі люди мені і потрібні!



12 січня, коло Буська. Якщо ви ще досі не схарилися від Голема який все піариться і піариться то гайда до мене в Джиммік. Можливо напоять і нагодують, можливо ще якісь НУП-и по дорозі попадуться.

Напевно ви помічали вежу радіорелейки коло Миколаєва. Вона височить над трасою передаючи сигнал зі Львова на Стрий і Сколе. Колись радянський союз гордився перед Америкою своєю мережею радіорелейних станцій. Бо на всю країну можна було транслювати одну і ту ж пропаганду. Зараз в часи інтернету це вже неактуально.



Яка принципова різниця між радіорелейними лініями і кабельними? Радіорелейки мають значно вищу смугу пропускання. Тобто по них можна передати більше даних. Але такі системи є дорогі і складні. Натомість кабльні лінії можна протягнути в кожне містечко і мати там телефонні канали. Але телевізійний сигнал по кабелю далеко не передаш.

Найпростіша радіорелейка складається з двох антени: приймаючою і передаючої. Ну і підсилювач між ними. Щоб забезпечити широку смугу пропускання радіорелейки працюють на дуже високих частотах(ГГц діапазон). Тому антени теж високочастотні. Найчастіше застособуються параболічні антени, як в супутникового телебачення, і рупорно-параболічні (військові).

Параболічна антена


Рупорно - параболічна


З параболічною антеною все зрозуміло, їх сотнями стоїть на дахах. Прийнятий сигнал фокусується на головці приймача. Недоліком такої антени є власне цей приймач. Він затяніє частину антени, погіршуючи її параметри. Тому використовують рупорно-параболічні антени.





Сигнал проходить по хвилеводу з рупора, падає на параболу і перевідбивається у перпендикулярному напрямку. Такий сигнал є добре сфокусованим для його передачі не потрібна велика потужність. Недоліком антени є її габарити і ціна.

Це йде лінія Високий замок – Миколаїв – Корчанка – Темнатик. А ми з Лесиком підїхали під ту що в Миколаєві.

Високий замок, фото з Вікіпедії


Корчанка, фото Електричкіна


Боржава


Ну а ось кілька фоток з Миколаєва, де ми недавно з Лесиком побували

Вхід, горить лампочка посеред дня. Значить всередині нікого немає.


Майже як коло гуртожитку 😊


Класична параболічна антена без радіопрозорого покриття


зблизька


Рупорно-параболічна антена дивиться на захід


Зблизька, ці дивляться на Львів і Стрий


Базові правила руфінга


Така ж параболічна антена але з радіопрозорим покриттям і на землі.


Сучасні будки з обладнанням мобільних операторів. Як бачимо в Україні є три реальних оператори, решта віртуальні


Залаз на вежу


Параболічна антена ззаду


Скромні військові антени поруч


Напамять


Є ще РЛС коло Стрия, такої ж конструкції як і ця. Напевно теж світить на Боржаву.

Якщо маєте гарні фото цих антен – докидкуйте будь ласка!

Класно мати знайомого музиканта. Та ще й з Експлорера. Хоча б тому що є привід сходити до нього на концерт. А ще можна почерпнути щось з теорії музики та конструкції барабанів.

Це був щорічний виступ студентів консерваторії. Минулого року я відвідав його сам. Цього року прийшло вже значно більше учасників Експлорера. Сподіваюся на наступний рік традиція Святофілії продовжиться і розшириться.



Гандзя прискіпливо екзаменує ремонт, чи то пак реставрацію філармонії


Китайчики прийшли в неті посидіти з комфортом


Ось власне і оркестр.


Якщо не знати що це ще студенти то виглядає як "справжній" :)


Погляд Свята коли Голем в телеграмі написав шо "буде звіт з концерту" :)


Я думаю що скрипок в окрестрі забагато не буває :)


Ну просто не відірвати очей...


Ударники оркестру лишили самого непющого на варті а самі пішли за кусіли ;)

Може Свят докине троха своїх вражень і фоток з минулого року, якшо збереглися. Я свої десь переписав.

Також буду вдячний всім решта за їх доповнення даної теми.

Площа коло Коня. Прямо на Пекарську. Праворуч на Князя Романа


Старий колектор на Князя Романа який згадує Гранкін. Висота в людський зріст.


Вулиця Пекарська


Під "підземним" переходом коло пам'ятника Міцкевичу. Справжній підземний перехід є тут!


Цими вихідними було досліджено ділянку від пам'ятника Міцкевичу і до перехрестя вул. Пекарська – вул.Тершаківців. Під землею звісно що. Колектор стартує з Полтви, далі йде під підземним переходом і до перехрестя площа Галицька – Князя Романа (до Коня). Тут колектор роздвоюється. Колектор номер 14 йде до Галицького ринку і на вул. Пекарську. А колектор номер 16 йде по вул. Князя Романа. Ось Карта

Вхід у колектори 14 і 16 з Полтви


Загальний дебет колектора значний.


Поруч є залишки старого колектора. Ним йшли №14 і №16 до побудови цієї бетонної труби


Дороговказ щоб не зблудити


Забутований старий колектор №14 і №16


А це вже новий, напевно проклали при будівництві підземного переходу. Висота поза 3м


Хоч і новий, але вже ребра видно


Наді мною підземний перехід пл. Галицька – пр. Шевченка


Під площею коло Коня. Прямо пішов 14 колектор на Пекарську. Праворуч на Князя Романа. Наверх вилаз до люку для привязки


А Ви помічали посеред дороги на вул. Князя Романа величезні люки з отворами у формі квітки? Так от, вони ведуть у одну з приток Полтви. Нею можна пройтися під всією вулицею Князя Романа та потрапити в інші ділянки Полтви. Але унікальною ця вулиця є через старий колектор прямокутної форми під нею. Він викладений з каменю та цегли і виглядає як справжній підземний хід. Такі колектори будували ще в середньовіччі задовго до зведення «сучасної мережі». Їх дно було плоским тому вони мали схильність до замулювання. Через це сто років тому більшість з них були перебудовані на характерні яйцеподібні труби. А цей, на радість діггерам, лишили як є.

вул. Князя Романа


Біль всіх пузотерок на Князя Романа, вид знизу


Йдемо по Князя Романа


Ліворуч коло ще одного характерного люка бачу цікаву притоку.


Стара притока знаходиться праворуч від місця де знято відео

Заглянувши одразу зрозуміло що Годнота


Троха покарабкавшись старими слизькими стінами можна забратися всередину. Висота тут в повен зріст


Через десять метрів притокою прямо. Видно якісь камені обвалилися


Старий колектор знаходиться на два метри вище основного яйця. Залізши всередину опиняєшся ніби у старому підвалі. Стіни викладені з великих кам'яних брил у перемішку з цеглою. Все це колись скріплював розчин. Зараз кілька каменюк та цеглин відпали та лежать собі на дні. Ще деякі тримаються на чесному слові: якщо трішки потягнути то теж впадуть.

Вид на бічний злив праворуч від входу


Вид на продовження колектору прямо. Тут хіба що рачки повзти


Вид з кінця старого колектора на вхід. Обвалена цегла. Решта теж ледве тримається.


Фото з головного колектора на початок старої притоки


Довжина старого колектора коло десяти метрів. Якраз від проїжджої частини до цоколю будинку. Далі він переходить в значно менший та новіший колектор що прямує десь в глибини будівлі на Князя Романа 1. В старому колекторі є дві бокові притоки + одна основна. Добре було б якось це все укріпити. Щоб він витримав ще не одну львівську зливу.

Колектор на вул.Князя Романа. Вид на вулицю Франка. Тут мул і камені. Тому рівень води піднявся.


Характерний люк над головою

Притока зі сторони конЦерваторії


Цю ділянку від коня і сюди я щойно пройшов під землею


Вся вулиця Князя Романа є прохідною. Нею можна потрапити в інші ділянки Полтви. Прогулявшись туди-назад серед плаваючих бичків, шпаргалок та так і не почувши звуків з репетиційок консерваторії вертаємося назад. Хоч репетиційки і знаходяться в підвалі, але мають звукоізоляцію та й це троха в стороні від колектора.

Вид на 14 колектор в сторону Пекарської. Щойно було досліджено притоку що праворуч


Ну що, погнали на Пекарську!


Колектор кілька разів петляє по пл. Соборній, повторюючи форму дороги і виходить на вулицю Пекарську. Це характерне яйце висотою два метри. По дну йде спеціальний жолоб по якому тече вода. Цей жолоб викладений плиткою або бруківкою, тому вода його не розмиває.

Початок колектора. Оранжевий колір дає арматура що в бетоні


Турбодуш. В дощ напевно лиє як з відра :)


Симпатична бічна притока десь зі сторони Старгороду


Внизу колектора запроектовано спеціальні трубки. З них навіть зараз тече якась чорна жижа. На диво чорна і на дивно все періодично зроблено. Хто знає чому так?


Такими ділянками любо йти. Дно чисте, води мало. Тобто води як завжди, просто вона вся внизу.


«Джамшути» вивели трубу в колектор. Але троха перестаралися


Труба вперлася в стінку і з неї тепер мало що може текти


Зате вода знайшла собі шлях в Балтійське море навколо труби


Зроблено не раніше за 2012 рік


Десь посередині вул. Пекарської зустрілося анекдотичне творіння «Джамшутів». Вони виводили трубу в колектор але троха перестаралися. В результаті труба вперлася в протилежну стінку колектора і своєї функції не виконувала. А стоки мусять і далі текти через усі навколишні щілини. Вони також зацементували кілька інших бокових приток і навіть не посоромилися залишили автограф «2012р».

Чийсь автограф на забутовці бічної притоки. Таких тут було декілька


Чим вище по течії тим в кращому стані стінки колектора. Логічно, бо новіші.


Але деколи трапляються такі от речі і мимовільно натягуєш на голову капішон


За цим водопадом починається болото і купи сміття.


Видно шо є люк нагору. Напевно через нього бруд сюди і попадає.


Вище по течії після водопадів бачимо підняття рівня води і сміття. Через те що йдеш не по бетону а, по суті, по сміттю то приходиться згинатися в три погибелі. Також можна пошкодити підошву хімзахисту :(


Готичний колектор. Теж забруднений.


Коли зрадів що болото от щойно закінчилося... Маємо нове на горизонті


Все, прийшли. Далі вверх мале яйце. Перехрестя з вулицею Тершаківців


Вид всередину яйця.


Наша глибина під землею і люк щоб зробити привязку


Дійшли до перехрестя Пекарської і Тершаківців. Далі вгору йде вузьке яйце. Приток чистої води з навколишніх ставів немає, лише брудна. Прикро, але практично половина довжини колектора по вулиці Пекарській є замуленою. Зазвичай замулення починається з якоїсь каменюки у жолобі на дні. Вона затримує навколо себе мул, шмати та гілки і так утворюється загата. Як наслідок рівень води навколо піднімається, вода застоюється і починає смердіти. Але і це не найгірше. Бетонні стінки колектора не проектувалися щоб по них постійно текла вода. Для цього був закладений жолоб на дні.  Чи вплине така експлуатація на довготерміновий стан колектора, хто зна?

Від пам'ятника Міцкевичу можна пройти сюди під землею


Ззовні люк алєганський. А під ним....


Бокова притока Пекарської, вид зверху з люка. Забрався сюди щоб глянути у отвір


Дякую всім за увагу!

Це один з найзбереженіших закинутих костелів що нам з Лесиком доводилося зустрічати. Він знаходиться в селі Демня коло Миколаєва.  Збудований перед ПСВ. Дах недавно відновлений, стіни майже автентичні. Через дорогу знаходиться старий польський цвинтар.  Дивно що не коло костелу. На момент нашого відвідання двері в костел були відкриті, сміття майже не було. Ну а далі дивіться на фото





Праворуч від входу, сходи нагору




напевно що колись висів на костелі


було би бажання і хоч зараз вставляй вікна






Взад вперед літали пташки з цього гнізда


















Йдемо нагору






В принципі єдині вандалізми що я тут бачив




Підйом на Вежу




Над головним залом




Напевно тут колись висів Дзвін






Парадний вхід в костел


Ну і вид з трьох сторін


Стіни зроблені не з цегли, а з каменю добутого в карєрі поруч села



.

[Колись давно проскакувала ідея ходити по школах, ліцеях і так далі і розказувати про Експлорер. Що це таке, чим ми займаємося. Заодно і про банальну техніку безпеки як ото Полтва в дощ чи шолом в шахті. Ну і під цим соусом пояснити як себе вести на абуктах. Пропоную цю ідею реалізовувати! А в цій темі ділитися досвідом та результатами такої просвітницької діяльності. І не тільки серед школоло. Пердло теж заслуговує на увагу. :) Я от в міській раді час від часу виступаю.]

Колись давно проскакувала ідея ходити по школах, ліцеях і так далі і розказувати про Експлорер. Що це таке, чим ми займаємося. Заодно і про банальну техніку безпеки як ото Полтва в дощ чи шолом в шахті. Ну і під цим соусом пояснити як себе вести на абуктах.

Пропоную цю ідею реалізовувати! А в цій темі ділитися досвідом та результатами такої просвітницької діяльності. І не тільки серед школоло. Пердло теж заслуговує на увагу. :) Я от в міській раді час від часу виступаю.

---

В понеділок у Львівській Обласній Дитячо-Юнацькій бібліотеці, Винниченка 1, я розповідав про рік свого життя в стилі Експлорер. Про збиті літаки в Карпатах, про найвисокогірніші Печери, про нові підземелля Львова і, само собою, що про Полтву! А також про свою книжку "Туристичні Креативи", це ж бібліотека!

Прийшло два восьмих класи. Діти мене уважно слухали, в телефонах не залипали, задавали багато питань і розібрали майже всі візитким. :) То ж усі ми отримали масу задоволення!

Для чого я це роблю? - спитаєте ви. А з ким мені лазити через пять років як не з цими дітьми? - спитаю я. Дехто з них вже зараз встиг побувати у Лощині і кількох бомбарях. То ж потрібно знайомитися та ділитися досвідом. Поки не пізно розказувати що хабарити і нищити обєкти це зло. А заодно і рекламувати наш сайт www.Explorer.Lviv.Ua Та й і техніка безпеки само собою!! То ж я вважаю що такі заходи є корисними і закликаю інших учасників робити те саме.

Коли мене запрошували на цей захід то спеціально наголосили щоб я не забув каску


Ніби слухають


Виглядає що дітям цікаво. Це мій перший досвід перед такою аудиторією


А каска це щоб качани голову не травмували


дівчина в Касці задавала найбільше запитань


Впернений що ці двоє точно будуть лазити!






Ця дівчина з книгою купила її для Юри який активно читає Експлорер. Агов Юра, напиши шось про свої полазки!


Дуже вдячний колективу бібліотеки за теплий прийом і цю чудову можливість пропагувати своє хоббі.

Для декого це звичайний абандон, помойка не варта уваги. Для мене ж це місце де я виріс. В прямому сенсі слова. До 7 класу я був курдупель, останній в шерензі на фізкультурі. Такий собі недоросток якого всі чмирили. А тут за два тижні в таборі підтягнувся на десять сантиметрів. Після другого разу в цьому ж таборі я набув теперішньої довжини і ріс вже тільки в ширину і в паху.

Корпус де я жив


Який же табір без річки


Ми лазимо по різних закинутих спорудах і часто сприймаємо їх з точки зору «годноти і сохрану». Але ж тут колись жили та працювали люди! То ж я на власному прикладі вирішив розказати історію такого закинутого дитячого табору.

Баня і душові


Справа під вікном я спав


В 1996 році нафтопереробний комплекс(НПК) Галичина ще працював. Робітники мали змогу «оздоровити» своїх дітей в таборі "Журавлик" коло траси Дрогобич - Самбір. Позивний вплив на здоров'я також мали високовольтна підстанція на території табору і насоси технічної води для нафтопереробного заводу. Мої батьки на заводі не працювали, в цей табір я попав по знайомству. Таких дітей там було майже половина.



Технічні споруди поруч з табором


Добротна качеля. Досі крутиться. Єдине що вціліло




Мені було дванадцять років. Прутень вже стояв, але мені ще страшно було ним користуватися. Батьки мене здали в табір і я пішов досліджувати цю територію А що надривалася з дианміків на стовпах. Так називалася музична передача яка вперше вивела в ефір сучасну українську музику. До неї крутили щось типу Два Бункери і День народження у Полтві. А тут раптом маєш і Ван Гог, і Юрка Юрченка, ТНМК, Скрябін і всіх решта. Але хітом літа 1996 року була саме ця пісня:

Вони мені сьогодні подзвонили,
Сказали, що не можна більше так.
Сказали, що вони – мене зловили,
А я – ніхто, і звуть мене – ніяк.

Вони мене благали зупинитись,
Віддати, що належить тільки їм.
Та як на тебе можу не дивитись,
Для мене ти – один, ти – тільки мій!

Ти – мій!
Хабар!
Ти – мій!
Хабар!

Для них це все, звичайно, справжнє горе,
Для мене – море радості й драгла.
"Віддай його", – вони мені говорять,
Та як без тебе жити, без бабла!

Вони мені сьогодні подзвонили,
Сказали, що не можна більше так...

Хоча вперше я почув цю пісню не з динаміків, а від сусіда по ліжку. Він дуже мелодійно її нам співав, а ми сміялися. Текст же ш написаний для дівчини! З іншого боку, він на дитячих дискотеках ліз цілуватися до значно старших восьмикласниць коли в самого ще навіть волосні не було. Зараз я вже знаю що в людей закладено в генах ким вони мають стати. Дехто як був ще в садочку бандитом, таким і виріс в дорослому житті. Мали ми одного варята в класі, так він і зараз пляшки збирає. Теж стосується ловеласів. А я як сидів собі в куточку і думав як би це все описати, таким і виріс.



Їдальня. заодно крутили на відеомагнітофоно фільми про рембо, конг-фу і так далі. Про заборону насильства на ютубі тоді ще ніхто не знав


Вхід в головний корпус


Всередині все не так як я запамятав :(




Сам табір, як для дорослого, невеликий. Але для нас малих це був цілий світ. Настільки великий, що водонапірну вежу і водосховища я зауважив аж зараз. Ландшафт цього табору дуже добре в'ївся мені в голову, на все життя. Таке враження що я й досі мислю розставляючи думки на ньому. Опинившись тут я, через 20 років, безпомилково знав що і де є.

Тут були деревяні будиночки для старших дітей


Вїзд кудою всі потрапляли у цю пригоду


Крило з дівчатами


Льохи і водосховища






Нетипово для радянської архітектури.


Водонапірна вежа колись давала воду цій частині села. Потім всі викопали криниці і кинули насоси


Якось до нас привезли хлопця з села. Батьки, очевидно, хотіли собі троха відпочити наодинці, та й своє чадо соціалізувати. Бідака не витримав взаперті за парканом, на другий день його догнали аж коло дороги.

Все це будувалося як один комплекс. Насоси качали з річки Бистриця воду для НПК. Поруч була котельня на газі і водонапірна вежа для села. Заодно і звели кілька будинків для піонертабору. На початку 2000-х завод почав працювати як нафтобаза, табір закинули. А без догляду це все погнило і розвалилося.

На другий рік, коли мені вже було 13 років, я жив не в одній довгій казармі з вихователями, а у окремих будиночках. Всього шість чоловік, найстаршим 16 років. Звісно що вони гнобили мене молодшого, а я, будучи дилдою, тлумив своїх однолітків. Тут я зробив важливий висновок. Сила неефективна якщо на твоїй стороні немає правди. Якщо хтось провинився і ти його б'єш це одне. А якщо ти хоч когось образити чи щось забрати – це все набагато складніше. Значно ефективніше і легше домовитися. Зрештою малеча почала групуватися потроє і я збився.

Моя перша дискотека


Футбольне поле де я був получив мячом по яйцях. Боліло курча!




Якби не охорона то б давно на метал порізали


Вид з дискотеки на табір


Мені не подобалося зі старшими хлопцями. У них були свої теми, свої приколи, шкаляння цигарок у вихователів і підглядання за дівчатами перед сном. Деякі, особливо безстрашні, дівчата навіть приходили грати з нами в карти. А потім знущатися з маленьких прутнів. Теж стосувалося і дискотеки. Танцювати я не вмів і не любив, краще би книжку десь почитав. Але в тому середовищі поводитися не як всі було ой як складно. Дискотека це ж круто! Тому я для себе чітко закарбував. Я повинен здобути незалежність! Повинен робити то що я хочу, як я хочу і з ким я хочу. Незалежності від суспільства досягнути можна різними способами. Фізичною силою неефективно, авторитетом чи дотепністю – це не моє. Залишався єдиний варіант, а саме розумом. Тож вернувшись з табору у восьмий клас я взявся за голову і за два роки свалив вчитися у Львів з дипломом із відзнакою. До того в мене навіть були трійки, з української мови наприклад.

Котельня і насосна що поруч


Поки був союз то палили газом


Видно місце де були вмонтовані пальники


Місток до водозабору


Як діти могли не стрибати звідси?


Вав! леблядь в дикій природі




Вертаємся назад, нам обіцяли показати ще насоси ;)


Мандрівка відбулася дорогою додому після Сукіля. Завдяки презентабельному вигляду Олеся жодного опору з боку сторожа-оператора насосів ми не зустріли :)

Що дає нам силу? Що дає нам отой приплив енергії який штовхає лізти вгору, спускатися вниз чи брести по коліна в гамні у невідому напрямку? Ти ж ніби ще п'ять хвилин тому думав що вже вмер і сил більше немає. А тут знову як огурчик!



Їжа? Ні! Їжа дає енергію щоб не здохнути. А якщо її забагато то вона тебе навпаки, помякшує та робить вялим. Як, в принципі, і алкоголь. Може страх надає нам силу? Викид адреналіну? Звісно що вони допомагають, але лише на короткий час.

Сніданок Експлорера


Ідея, ідея і ще раз ідея! Ось що нас постійно живить та спонукає до подвигів. Ідея залізти в глибокий бункер, ідея знайти втрачені монети чи літак, ідея дослідити невідомий хід, ідея першим видертися на найвищий дах. З'являється ідея і ти, забувши про страх та втому, крадешся через колючку у військову частину чи зі щитом у ріках йдеш відстоювати свою державу.

Давай туди заліземо?! ;)


Рюкзак вдвічі грубший за власника. Але без штатива ніяк


Ідея це насапреред те, що людині цікаво: поїзди, Полтва, скарби в землі, старі горища чи засекречені бункери, або її власна гідність. Люди люблять реалізовувати власні ідеї, а не чужі. Лідери це ті, хто вміє запалити своєю ідеєю інших, поселити її у їхні голови. Деколи один мечеться по об'єкту як заведений, в той час які інші тупо скучають. Це просто не їхня ідея.

Моя ідея


Дуже потужною «ідеєю» є думка оточуючих, самоствердження і самовивищення. Набагато цікавіше робити те, на що люди скажуть «Вааав!». Наприклад якщо на цьому даху всі вже були, то лізеш туди з нудьги та без особливого ентузіазму. Навіть фоткати ніц не хочеться хоч краєвиди там очлененні. Але наскільки більша мотивація якщо знаєщ що там ти будеш перший! Навіть якщо краєвиди звідти «неочєнь»





Взяти для прикладу нас. Ми проїхали 1000 км з кордоном за раз. Потім два дні досліджували об'єкти Бранденбургу та Чотириповерховий німецький бункер. По дорозі з Берліну в Варшаву відвідали MRU. Ще зранку ми хотіли схабарити німецького кота, а зараз сидимо на підвіконнику у центрі Варшави і думаємо куди би то піти далі. Чому ми не ляжемо спати? Чому не відпочинемо? Але ж так хочеться ще закинути в сторіс кілька фоток з Варшавських дахів! Щоб всі сказали Вав!







Після глухого німецького села ми попали в центр цивілізації. Наша квартира виходила майже на головну площу. Тут тобі і музика, і вогні, люди танцюють, вдалині світиться стадіон а ніс лоскоче такий милий та знайомий запах колектора. Так та! Не лише у Львові смердить, а й у центрі Варшави також.

Саундтрек до цього звіту

Центр Варшави ось над цим тунелем


Архітектура та памятки нас цікавили мало. Ми йшли куди підказувало нам серце і шукали де б то залізти. Раптом наші три голови синхронно повернулися праворуч! Думаєте там по вулиці йшла тянка в одних бахілах? Ні! Там стояло звичайне риштування на фасаді будинку. Звичайне для Варшавців але таке цікаве для нас.



Перші кілька ступенів риштування робочі забирають, щоб зіваки не лазили. Але ж є ще кріплення та опори. Надворі 12 година ночі, нас ніхто не зауважує. То ж ми маленько-помало, обираючи прольоти без вікон видираємося на найвищий ступінь урбан-свободи.







Звідси нам відкривається вид на маленьке Сан-Хосе. Принаймні хмарочоси і цей шпилястий будинок дуже схожі у Варшаві і столиці Силіконової долини. А ще і там і там є пальми на вулицях.



Далі ми перейшли з риштування на плоский дах і крадькова навшпиньках попрямували до кута будинку де була вивіска. Крадькома, бо наш шлях проходив повз відкрите вікно у квартиру. Там світилося і якась жінка в халаті ходила туди сюди.

«Вспишка зліва» - і я нерухомо лежу на даху притиснувши лице до рубероїда. Ніхто по мені не стріляв. Просто спрацював рефлекс вироблений на уроках ДПЮ. В темноті я зачепив ногою громовідвід. Жінка це почула і виглянула у вікно. Але до того часу я вже розмазав голубиний послід по своїх білих шортах.

Вивіска виявилася величезною. Фоткаємо її і ніяк ненатішимося які ж ми молодці. 😊 Та раптом Свят помітив чоловіка що мирно курив на балконі навпроти і, тримаючи другу руку в кишені, дивився у нашу сторону. Навряд чи він нас бачив, а якщо і бачив - то чи буде викликати поліцію? Від гріха подалі ми спустилися назад у місто.





Ось цей мужик що нас спалив


Туга за метро це характерна риса львівський експлорерів. Тут воно є. Ми не могли не поломитися вниз під землю поффтикати як могло би бути в нас дома. Троха побалувавшись синіми і червоними (таблетками) маршрутами ми під дощем перебіглися нарешті додому.



Задумалися де б то краще у Львів метро прокласти


Підйом нагору на одних руках!




Сранок добрим бути не міг. Після такого напруженого дня, швидко в місті не відновишся. В горах – так, в печері - так, на об'єкті – зазвичай так. На наступний ранок ти як нів чому не бувало пакуєш все скло в рюкзак і несеш його далі з собою по маршруту. Але відновитися в мякому ліжку посеред випарів мільйонів інших людей?

Щось тут "унило"


Маємо пів дня. Довгі пошуки абуктів по всіх можливих тегах не дали результату. Виглядає що крім дахів, у Варшаві повний голяк. Є щось за містом, але ми маємо лише пів дня до концерту Металіки.

НДІ "Опілля"


Звичайний "піддомнік"


Ми троха покаталися трамваєм по місту відвідавши тлєн і униніє променадних помойок. Крім вулиці «Колійової» ніц цікавого не найшли. То ж, за порадою Івана, ми пішли пробувати ще один дах офісного центру. Морда кірпічом і ми прослизаємо у щілину дверей на пік-пік. Далі ліфт на останній поверх і сходова клітка. Правда при спуску вниз якийсь двометровий чувак нас спитав «Що ми тут шукаємо» на польській. Моя англійська його переконала що це закордонні експлорери, а гостям потрібно бути завжди радим.

Вид знизу


Шатати чи не шатати? Питання блядські ці закохують!


Вид зверху, але троха не той будинок


Коло центру є ще два великих газосховища. Розміром вони навіть більші за вежі Цитаделі. Тут колись зберігався газ що йшов на освітлення вулиць. Газ видобували не з гавна, як прийнято вважати, а спалюванням дров чи перегонкою нафти. Газу потрібно було багато ввечері і зовсім не потрібно було вдень. А дрова собі горіли як горіли. Тому цей газ потрібно було десь тримати. Не маючи балонів і компресорів люди просто будували величезні пусті приміщення де подавали газ під малим тиском. Зараз ці приміщення, звісно шо, не використовуються. Всередині них ведуться будівельні роботи, то ж, на жаль, нас туди не пустили.









Ну і щоб хоч якось розвіятися ми за пару злотих піднялися на ратушу та глянули на дах, де ми були вчора вночі. І маючи у свому складі професійного ударника штурмової групи Експлорер, ми завчасно оголосили обід.

Початок і кінець наших всіх полазок. Зупинка на узбіччі


Це все висить в повітрі! Під ним тунель.


Бачу ціль не бачу перешкод?


Там нагорі ми щойно були


А там були вчора


На такому слабо?


Ух! Дзвін це тобі не перкусія!

ПС: Я потім поїхав у Хорватію. Хлопці продовжили свої пригоди у Польщі. Точно знаю що в них є ще багато гарних фоток 😉 Викладайте!

Більшість дослідників та туристів правого берега Полтви доходили до цього колектора. Але майже ніколи не заходили всередину. Яйцеподібний колектор номер 12 починається після памятника Міцкевичу і йде в сторону вулиці Личаківської. Занурившись у нього можна поспоглядати центральну частину міста та низини її мешканців з-під картерів припаркованих авто.



Якось в нас на форум 12 колектор висвітлений епізодично. Тож я вирішив створити цю тему щоб зібрати все в одному місці. Докидуйте будь-ласка хто що має. Троха про цей колектор є тут

Початок колектора. Фото Рой


Памятник Адаму Міцкевичу, Полтвяне бікіні. Фото Зеленої Миші. За ним починається 12 колектор по вулиці Валовій


Коло Укрсоцбанку.


Вилаз назовні. Галицька-Валова


Велику стару притоку переробили на малу нову


Далі вверх по Валовій. Видно пороги на дні


Після вулиці Галицької колектор звузився, приходилося згинатися. Так і йшли далі.



Грунтові води пробивають стінки тунелю


Тут вода зруйнувала дно колектора


Поворот праворуч. Фото аналогічне як з цієї теми. Інший ракурс.


Сучасна врізка в колектор


«Не зовсім чиста» ділянка коло Валової 29


Шкода що машина припаркована. Так би вилізли ...


Ну і скарби Полтви в бокових притоках


Троха далі за ним проти течії Полтви йде значно повноводніший 14 колектор. Його без бахіл не перейдеш. Але він матиме свою окрему тему. А тим часом заохочую всіх докидувати фото в цю!

«В Карпатах ще багато лежить незнайдених літаків з війни»,- таким був ключовий меседж мого звіту з пошуків літака Юнкерс-88 коло гори Яйко Ілемське, Долинський район. Та багато людей відносилося до цього твердження скептично. Мовляв: «Вам чисто випадково повезло знайти один літак! От і тіштеся, всіх їх давно вже здали на метал місцеві вуйкИ». Та не пройшло і пів року як Андрій Кірянов дав наводку на Ярослава і ще на один літак, на цей раз Юнкерс-52 коло Буковелю. Цей літак розташований лише за шість кілометрів по прямій, його навіть було б видно з оглядових майданчиків якби він там просто сів, а не розбився. Тим не менше місце його падіння цілком може бути на ваших зимових селфі з лижами. ;)

Двигун від літака


Ми знали орієнтовне місце де літак лежить, знали що його добряче покрамсали за совєтів і що не ми одні про нього в курсі. Останній момент найбільш важливий. Тобто якщо ми хочемо хоч щось побачити - то потрібно поспішати вже і зараз. Нагадаю сумну історію літака коло Яйка Ілемського. Ми на кілька тижнів затрималися з його пошуками через негоду і свята. Коли нарешті прийшли на місце падіння, то половини деталей вже кудись зникло. В той же час дуже схожі залізяки з'явилися в продажу на інтернет аукціоНах.



В нас є хороша багаторічна традиція святкувати день народження Любка в горах. Ось вже як шістнадцять років підряд ми йдемо хто зна куди щоб випити за його здоровлє. Компанія змінюється, місце кожен раз інше: незмінним залишається тільки Люпко. Якщо минулого року була «Овуляція-2018», то цього року Любко назвав акцію з пошуку збитого літака «Хеллоуінське Опришництво». Бо де Довбуш - там і Опришки, тобто ми.

«Лучший мой подарочєг, ето ти» 😊


Любко


Є дві системи як ефективно їхати в гори на вихідні. Перша: можна виїжджати з міста в п'ятницю ввечері, ночувати десь в горах і зранку мати цілий день на подорож. Ми так і робили коли шукали літак під Яйком. Але це добре коли не треба йти пів ночі до місця де впасти спати. А можна виїжджати зі Львова о 3-4 ранку і бути на тому ж місці за схід сонця. Так не потрібно йти в темноті до місця ночівлі, але зате спиш і киряєш менше. Любко, Глобальний, Ромко та Hvvi-шний Василь поїхали в п'ятницю. А Sunnyman, Бригадир і Я - в суботу.

Хата на полонинці


Всередині просторо і чисто


Третя ранку, мене будить дзвінок телефону раніше від будильника на 3-15:

-   От заварений в люк! Що за водокАнал так рано дзвонить!, - думав я.
-   Ну що ви там, вже виїхали?, - радісно спитав голос Люпка.

Вони якраз готували собі гречку в колибі і «сушили підштанки» після зустрічі зі «смотрящим» за звіриною в горах. Я побажав їм «надобраніч - смерчу наніч» і пішов будити друзів що заночували в мене дома. Спільна ночівля це не лише посиденьки на кухні, а й суттєва економія часу на добирання вранці.

Свіжі ведмежі сліди на дереві


Смотрящий


На газовому пальнику підштанки не просушиш :)


Ефективний спосіб швидше закип'ятити чай :) Ніколи так не робіть!


Ну а далі порожня дорога до "Бухавєля" і парковка коло дальнього возера. Звідти потрібно три години йти до маловідомої колиби на заниканій полонинці в самому серці Горган. Там ми, по плану, залишаємо в хаті усі важкі речі і лише з власною зайвою вагою йдемо займатися боді-шейпінгом у Жерепі.

Якщо не знати де ця хата то можна її на полонинці в туман і не найти


Всі важкі речі лишаємо тут


Хоч це і малоходжені Горгани - найдикіша частина Карпат, та шлях до полонинки надійно промаркований пластиковими пляшками та фантиками від цукерок. Вони лежать обабіч стежки і чітко вказують напрямки не тільки до колиби, а й до всіх найближчих грибівниць. Гм, а як тут люди орієнтуються взимку коли сніг? 😊 Та Йой, що я таке дурне придумав: звідки гриби в горах взимку! Взимку мєсні сидять дома. Тому цей літак і пролежав ту стілько років. Бо навіть зараз доїхати до полонинки можна лише на вузькому квадроциклі і то з бензопилою.

Дорога до полонинки


Колись тут рубали ліс, от і полишали металобрухту...


В горах відновлюєшся значно швидше ніж в місті. Тож друзі в колибі встигли файно виспатися після нічних пригод в лісі і вже з нетерпінням чекали на нас. Любко навіть вийшов кілометр назустріч. Швидко поївши смачними саморозігрівними пайками з Хайлендера ми рванули догори як навіжені. Ще б пак, всім хотілося дізнатися чи є там той літак взагалі! А якщо його не виявиться, то бити Голема до нестями 😊 Ну і бажано ще вернутися назад засвітла.

Протестовано Барбосом, мнєсо справжнє!


Ага, так от чого вона стіко років простояла!


В колиби ще зберігся автентичний дерев'яний дах!


Від полонини до літака потрібно було ломитися стрімко вверх. Юнкерс, по суті, мав лежати в жерепі у точці «Зю». Саме тому його і не розтягнули лісогуби бо їх просто так високо не буває. Впав би літак нижче у ліс - то і гайки б не лишилося. Впав би трохи вище на цекоти – туристи б розтягнули на сувеніри.

Дорога вверх до літака.


Спочатку шось було прорізано трохи


А далі пішов бурелом


На підйомі «маркованих» стежок вже не було. Дуже б мені пригодилася розтяжка в стилі Жана Клода Ван-Дама, колоди переступати. Час від часу траплялися старі райштоки, але вони йшли не туди куди нам було потрібно. З певної висоти ми зайшли у хмару, земля і гілки жерепу навколо вкрилися шаром снігу. Його якраз вистачало щоб обморожувати руки і слизьгати наші ноги. Та снігу було замало щоб нагнути жереп до землі і так зробити нам прохід. «Якщо жереп любиш - то він пускає», казав мені Ярослав. А ми його не просто любимо, кохаємо! Тож десь після сорока хвилин взаємних ласк та обнімань ми втратили в жерепі одного свого товариша....

У пошуках букви Зю


Ну, і куди нам йти далі?!


Та фіг його знає, в кожного своя точка Зю


Дороги тут немає. Просто деремся Жерепом


Ми добрячих десять хвилин йшли через весь цей мордохльост на звук Ромкових охканнь, ахканнь та прицьмокувань. Його ріст дозволяв бачити поверх жерепа. Розгледівши в тумані характерну прогалину він стрімголов телепортувався до неї.

Звідси ми прийшли


Це вже другий літак на рахунку цього прапора


Звільнившись від лагідних обіймів жерепу я аж сам зробив два рази Ку. Ще б пак! Адже по центру прогалини лежав ДВИГУН! І не просто двигун від якогось трильовщика, а характерний авіаційний карлсон з поршнями по колу. Коло двигуна на купі валялося ще багато всякого залізяччя. Ура, бити мене не будуть. Нижче додаю світлини цього всього, аби було для історії. Соррі якшо їх троха забагато.

Типова поза дослідника літаків


Хтось акуратно це все зніс на купку


Циліндр з повітряним охолодженням. Водяне охолодження у літаках було непопулярне. Куля пробивала радіатор і літак падав.


За роздумами як і шо тут було


Видно що пальці троха змістило від удару


Діаметр циліндра для масштабу


Барбосу цей літак не  цікавий


Василь шукає закладку :)


Цей же двигун на літаку. Фото з Вікіпедії




Після програшу в першій світовій війні Німеччині заборонили будувати військові літаки. То ж під транспортним соусом вони клепали вантажні Юнкерси-52, але із «недокументованою» можливістю довстановити ще два двигуни і пару кулеметів. Коли прийшлося захоплювати світ то німці швидко переобладнали вантажні Юнкерси під військові потреби і пустили їх на фронт. Після війни цей цей Юнкерс ще довго служив у різних країнах в цивільній авіації здобувши славу автомата Калашнікова серед літаків. Навіть зараз в каталогу Люфтганзи числиться цей літак. То ж нам цікаво було скільки двигунів було тут...

Двигун і втулка для гвинта


Так це все колись виглядало










Кусок поплавленого дюралюмінію


Знайшли балансир


Вдосхочу надивившись на це чудо техніки ми ще трохи пройшлися по прогалині де не було жерепу. На щастя снігу тут стало менше ніж на вершині звідки ми прийшли. В очі кидалися свіжі ямки в грунті, кусок хліба поруч із залізяками і упаковки від батарейок Крона. Тобто хтось тут копав з відносно дорогим апаратом Фішер, ну або з імпульсним Піратом. Дуже захотілося щоб зараз пішов густий лапатий сніг та вдарив мороз. Він би унеможливив коп і все це могло б спокійно лежати собі далі до весни... А там буде видно, може цей звіт підніме інтерес до цього літака.















Подвійна вихлопна труба. Таким чином забиралося тепло для обігріву салону




Я не спец в літаках. Але виглядає як якийсь тягарець чи балансир










А це вже фото в стороні від купки




Видно свіжі ямки


Неподалік першого двигуна ми знайшли другий і третій, десь до ста метрів відстані. Тобто всі три дирчика є на місці ще й відносно недалеко один від одного. Напевно ця прогалина власне і утворилася від падіння літака і ще досі не заростає. А потім літак згорів(спалили), весь дюралюміній поплавився. Така ситуація могло статися якщо літак летів занизько та зачепився за хребет. Наприклад він збився в темноті з маршруту і просто не знав що знаходиться в горах. Через це пального були повні баки і він добре горів.

Другий двигун


Третій двигун




Кусок поплавленого дюралюмінію






Якої ж сили був удар що все так погнуло!




Чому я вважаю що ямки свіжі? Бо сніг тут щойно випав кілька днів тому. Якби вони були давно то він би все засипав.


Якась неавіаційна фігня поруч. Може це був вантаж у літаку?


Все оглянувши йдемо назад до своєї купки


Інша версія що його збили коло Коломиї і тут він просто впав втікаючи додому. А потім літак спалило КГБ чи місцеві піонери. Бо всесоюзний АН-2 був жигулями в порівнянні з німецьким Мерседесом тридцятирічної давності. А потім браві піонери оплавнений дюраль здали на металобрухт. Чув інформацію що до 70-х років цей літак ще був у відносно «хорошому» стані.

Характерна ознака авіаційної техніки. Всі гайки зі шплінтами, щоб не розкручувалися.


Палець посередині циліндра (так має бути) і збоку. Таке враження що двигун хтось розбирав


Тойже балансир


Напевно кріплення двигуна




Ех, шкода пташки


З прогалини в сторону колиби жереп був трохи більше втоптаний ніж всюди решта. Це наводило на певні роздуми та суттєво полегшувало просування вперед і вниз. В принципі, це старе залізо не шкода, хай собі забирають. Шкода людей що тут загинули. Шкода якщо це місце заросте жерепом і через п'ятдесят років ніхто про нього не згадає.

Ми десь годину там просиділи поки не перебрали кожну деталь


То ж цікаво що це могло бути і як воно колись працювало


Циліндри хоч і великі, та нетяжкі. Бригадир запросто його тримає.


Якийсь поршеньок. Замалий як на цей двигун


Андрій Кірянов висунув гарну ідею: встановити пам'ятні таблички на місцях падіння літаків. Я цю ідею повністю підтримую та буду йому всіляко йому допомагати. Якщо Ви бажаєте долучитися то пишіть йому в приват. Він багато років займається літаками, має авторитет у цій сфері і знає схожі місця по всій Україні. Можливо хтось має вихід на Буковель і вони згодяться допомогти. Це пам'ятник буде видно в бінокль з оглядового майданчика.

Десь там Буковель


Добре шо нам повезло з погодою. Можна сміло викладати фото і не боятися за привязку


Хімік і його Турбо кола


Ведмежі сліди


От ми і біля колиби ще засвітла


Вода є на протилежному боці полонини


Вид від води в сторону колиби


Колиба потребує ремонту даху. Ярослав троха доглядає за нею


Ну а далі був традиційний вечірній колибінг, співання пісень, дертя горлянки та намарні спроби розпалити скандинавську свічку з горіхового поліна. Що ми йому вже тіко не робили – а горіх не горів навіть у пічці. Треба з цього дерева сауни і колиби робити, може довше стоятимуть. Приємно нам було згадувати аналогічні дні народження рівно десіть років тому на Молодій, чи лякання медведя в колибі під Яйком Ілемським, тоді ще цілій. Обіцяємо продовжувати цю традицію Опришківства і на наступний рік. Довольні собою та сьогоднішнім днем йдемо спати.

Любко приготувався на випадок якщо його буде вночі палити


Подарог


Рости широкий!


Я тепер знаю з чого був зроблений біблійський кущ що горів і не згорав


Правильно! Це був горіх


Як ми його тільки не мучили


Робосаня


Я люблю Експлорер


Вночі було непристойно тепло. Ми виїжджали зі Львова при - 5, а ту в горах на пурєдній висоті стало плюс десіть. В жару воно довго не спиться.... То ж поприбиравши колибу і лишивши її в кращому стані ніж було до нас ми всі разом пішли боротися з «маркуванням» стежки. Користь від цієї роботи подвійна: і Карпати стануть чистіші, і літак роззявам важче буде знайти. Якщо ж Ви адекватно-зацікавлений цим літаком то пишіть будь-ласка Андрію. Він надасть точні координати. Також ми обоє будемо дуже вдячні за будь-яку інформацію по інших можливих місцях загибелі літаків в Карпатах і не тільки.

Дистанційна чухалка пса


Залишаємо тут Горокракс на згадку


Троха фоток інтерєру колиби якщо хтось надумає сюди йти




Крім даху дуже добре було б ще поремонтувати пічку


Одна велика простора кімната якраз зручна для подібних дійств


Видно потьоки на стінах від дирявого даху


Вирішив перевірити що там нового на Експлорері


Всі неспалені дрова ми занесли в колибу. Жеби були для наступних туристів


Рішаємо якою дорогою йти назад в Буковель


Зазвичай броцик дорогою назад куди менший


Дякую всім за компанію, душевний настрій і чудові вихідні. Буду дуже вдячний за ваші враження викладені тут на форумі. Цікаво як воно все виглядало з іншої сторони.

Якось так є що коли заходимо в колектор на Чорновола то зразу хочеться кудись піти далі. Ніхто не затримується коло входу довше ніж необхідно шоб посцяти і надіти хімзахист. А даремно...

Бригадир вже собі навіть побут в Полтві облаштував


Одразу ліворуч є просторий колектор що йде в сторону Замарстинівської. Ми з Бригадиром туди і пішли. Забігаючи наперед скажу що нічого видатного там немає, звичайні какашки. Але можна пройтися аж до вулиці Богдана Хмельницького і далі.

Відгалуження 2 колектора праворуч. Вхід на Чорновола прямо


Частина старої карти. Бригадир пояснив шо номерація йшла парні з правого берега, непарні з лівого. Нумерація проти течії.


В цьому колекторі помітно прохолодніше ніж в основній Полтві. Напевно тому що це глибоке підземелля і теплої води з Сихова, щоб його нагріти, тут немає. Якби не камені на дні то води б взагалі було мізер. А так деколи є застійні місця на половину бахіл. Висота колектора в цьому місці десь два з половиною метри, яйце.

Колектор від Чорновола до Замарстинівської


Ліворуч Замарстинівська


І тут теж бувають потопи


Велика вулиця Замарстинівська має непристойно малу притоку, нічого цікавого. Але тут колектор нижчає, десь до 2м. Йдемо далі. Перед поворотом на вулицю Богдана Хмельницького ми спостерігали цікаве явище. В кінці колектора виникла локальна біла хмара. Що за нею видно не було навіть в далекобійному ліхтарику. хмара почала потроху сунутися в нашу сторону. Я згадав Стівена Кінга і його романи. Ми не стали тікати а обережно пішли на «мглу» штурмом. Та поки ми дійшли до хмари, то вона розсіялася. Напевно тому що ми її не боялися.

Вулиця Замарстинівська


Такі штуки спричиняють замулення колектора і приходиться в буквальному сенсі місити гамно


Таємничий туман попереду


Поки ми сюди дійшли то туман розвіявся


Поворот на вулицю Хмельницького доволі плавний. Десь коло колії люк назовні. До цього місця ми йшли прямі. Далі колектор ще звужується, йти вже важко, треба бути постійно зігнутим. До цього колектор був поза два метри. Але якшо знати що там Євреї сховали глечик з золотом то йти можна.

Колектор вверх по Татарській. Там далеко видно сталактитик


Цей же сталактит зблизька


Плавний поворот на вулицю Б. Хмельницького до центру


Поворот затяжний, це практично 90 градусів треба розвернути


Все, пройшли поворот. Вихід нагору коло Колії. Далі по вул. Б. Хмельницького колектор звужується


Наша глибина під землею. В принципі логічно, тут підйом


Ми прокарячилися ще з метрів тридцять вверх по вулиці Б. Хмельницького. Дійшли до дивної вертикальної притоки, як труба у кораБля і розвернулися назад. Хоча колектор йшов плавно вверх далі, все як на німецькій карті.

Рухаємося далі вверх проти течії. Вдалині видно цікаву трубу


Такої притоки я ще не бачив. Добре що хоча б в ту сторону що треба розвернули


Після цієї труби колектор потроху йде собі вгору


Курча, вода троха вже бруківку повимивала ☹


По дорозі назад нам шлях перегородив Полтвопад, його не було коли ми йшли сюди. Ми почекали кілька хвилин і він так само раптово закінчився як і почався. От вам і пояснення таємничої білої хмари.

Висота колектора якраз прохідна


Підсумовуючи: це красиве і дуже засмічене яйце. Явних руйнувань колектора немає, але якщо нічого не робити то скоро будуть. 😊 Це приємний історичний колектор для легкої прогулянки.

Бригадир запропонував оригінальний і простий спосіб привязки люків. Лишаєш в ньому знизу таку от закладку. А потім на поверхні її шукаєш. Головне щоб поруч патруль не проходив 😊 На фото вулиця Данилишина