Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Sunnyman

#1
Так як в мене з'явилася 360 камера, вирішив її затестити в місці де я ще раніше не був)
Лінк на фото
Мишкою чи стрілками можна переміщувати вид, колесиком збільшувати/зменшувати.
(Нажаль вбудувати переглядач фото на сторінку мені не вдалося)

Пробував також робити фото іншої зали (де немає природнього світла), проте нічого хорошого не вийшло через проблеми із підсівіткою фото - ліхтар давав сильні бліки на лінзи камери
Прототип підсвітки з камерою
Обовязково відпишу в тему про ліхтарики коли вийде щось путнє)

Ну і додам ще майже звичайне фото, щоб цей пост не виглядав вже зовсім пустим)



#2
Попередньо +1
#3
Нажаль -, маю справи на вихідні
#4
Попередньо +1
#5
+1 якщо в когось в транспорті буде місце)
#6
Це було дивне відчуття. Кілька годин тому я переглядав звіти про стару соляну шахту. А зараз це все бачу на власні очі. Спершу здавалося що це якийсь сон...



Але про все по-порядку.
Наша мандрівка розпочалася досить тривалим та складним як на мене спуском по дерев'яних, вкритими шаром глини і соляного розчину драбинках. Складності додавали рюкзаки набиті провізією, фото/відео технікою та ліхтарями. Та і я б не був собою якби не взяв би свого бластера.
Після спуску ми опиняємося в невеликій кам'яній кімнаті із вагонеткою та дверима. Проте кімната кам'яна лише на вигляд, насправді це сіль, вкрита шаром сірої пилюки. Трохи перепочивши, починаємо свій шлях глибинами підземного царства.

За дверима нас чекали досить низькі тунелі майже квадратного профілю. Колись ці тунелі були вищими, розміри змінилися через гірничий тиск. Також це видно по розламаних, наче сірники, балках:





Прогулявшись цими квадратними лабіринтами ми дійшли до першого масштабного місця – похил, по якому колись піднімали видобуту сіль за допомогою коней. Розмір цього місця реально вражає, особливо враховуючи те що воно знаходиться біля сотні метрів під землею...





Стіна похилу:



Вигляд зблизька:



Далі ми вийшли на тунель із колією. Він був трішки вищим, проте не всюди можна було пройти на повний зріст не зачепивши стелю каскою.



Доречі, каска тут просто маст хев, без неї не раз доведеться випробувати голову на міцність.

Далі ми попрямували в депо, де нас чекали дві «Тесли із автопілотом».
Обережно, двері зачиняються. Наступна станція – місце ночівлі.



Для наших рюкзаків поїздка виглядала якось так:



Ночували ми у дерев'яній кімнаті, розміщеній збоку від колії. Хоч вона і була невелика,  проте в ній було досить затишно. Ми розпакувалися, трішки перекусили та лягли поспати кілька годин.

Час під землею йде зовсім по інакшому: тільки годинник може сказати, день зараз чи ніч. По відчуттях здавалося ніби зараз лише перша чи друга година ночі. Але насправді на той момент на поверхні вже була о-пів на шосту ранку.

Я прокинувся раніше ніж всі. Тому щоб мені не було скучно та щоб не заважати іншим, вирішив оглянути місця довкола.

Найперше з чим я стикнувся - абсолютна тишина. Відійшовши всього лиш на десяток метрів, я спробував прислухатися до навколишніх звуків. Проте єдине що я почув – власне серцебиття та рух крові по тілу. Така тиша спочатку навіть була дещо дискомфортною.



Рухаючись далі по тунелю я знайшов насосну станцію:



Судячи по напряму стрілок на трубах, вона мала відкачувати ропу із цієї ями:



Обидва насоси по 160 кВт!



Цікаво, що труби від насосів просто зникають в стелі та підлозі:



Також поблизу розташований закритий тунель:







Лебідка:



Поки я розглядав все довкола, всі вже прокинулися. Ми поснідали і продовжили свою подорож.
Наступна точка – камери – гігантські пустоти, які були зроблені в процесі видобутку.

Огляд і тест глибини:



Падіння тривало 3.6 секунди... Якщо з цього обчислити висоту (h = (gt^2)/2 де g - прискорення вільного падіння, а t - час в секундах) , то виходить 60 метрів!
Ще кілька камер:



Далі ми знайшли драбину вверх та вирішили подивитися що там.



Зверху ми побачили табличку, яка казала що вентиляційний ствол знаходиться за якихось 500 метрів. Ну і звісно ми вирішили на нього подивитися.
На підході до ствола



А ось і він:



Зверху було видно світло з поверхні, так як на той момент вже була дванадцята година дня.
Розгледівши все довкола, ми пішли назад. Ось як виглядала ця прогулянка:



Далі ми відвідали місця з попередніх звітів:
Залишки комбайну:





Також відвідали другий горизонт, на якому ми пробули досить недовго. Спускалися ось такими сходами:



Місце ночівлі із попереднього звіту:



Головка бура:



Нефігові такі батарейки:



Ну і під кінець ми відвідали напевне найкрасивіше місце – луговні:





Дуже жалію що на цей момент бластер був повністю розряджений і мені не вдалося зняти там відео...

От і підійшла до завершення наша прогулянка. Змучені, але задоволені, ми полізли на поверхню. Сподіваюся, що ще повернуся сюди.
#7
Я користувався VideoPad - досить простий редактор, підійде для простих задач ото як обрізати чи склеїти кілька відео і додати переходи між ними. Редактор безкоштовний для некомерційного використання.

Ще є DaVinci Resolve. Це вже професійний редактор, який як не дивно має безкоштовну версію з трішки меншим функціоналом ніж його платна версія. З мінусів - потребує досить потужного компа, на ютубі є лише англійські туторіали.
Поки я пробував ним робити лише базові речі і проблем з тим не було (обрізати відео та поправити звукову доріжку).
#8
+1
#9
Дякую всім за компанію!

Додам ще кілька фото:





Паровий котел на станції Нижанковичі:







Залишки будівель біля Саліни:



Замок Гербуртів:








#12
Додам ще трохи фотографій з повітря:









Якщо придивитися, то в центрі фотографії можна побачити обвалене перекриття:



А ось фото, зроблене 4 квітня 2019:


P.S.: Велика подяка Andron'у та DerTrident'у за участь у зйомці та якісні фотографії.
#13
Ще трішки відео з поїздки:

Блочний Щит Управління третім енергоблоком:


Центральний Щит Управління (з нього керують розподільчими пристроями на території ЧАЕС (ВРП 330/750 кВ))





Блочний Щит Управління другим енергоблоком:


СКАЛА - Головний комп'ютер енергоблоку. Збирав і опрацьовував дані з різних давачів всередині та навколо реактора. Завдяки ньому оператори могли дізнатися, що відбувається в системах енергоблоку і на основі цих даних керувати його роботою:
#14
Дуже дякую всім за компанію та Рою за організацію. Вийшло надзвичайно круто!

У цій поїздці вперше спробував себе в ролі оператора, назнімав трохи метеріалу:



#15
Ще трішки фоток для порівняння

Convoy S2+




Convoy C8




Бластер v1




Бластер v2





#16
LED матриця
Брав тут, але не рекомендую там купляти, так як останнього разу втулили явно не оригінал
https://www.aliexpress.com/item/32838602760.html

Лінза:
https://www.aliexpress.com/item/32416746134.html
#18
Після нашої здибанки лямпових ліхтарів я виявив слабке місце бластера - розсіяність світла. Таке світло класно застосовувати для зйомки всередині невеликих приміщень, проте дуже незручно коли є якийсь довгий неосвітлений коридор чи просто велике приміщення. Це також було дуже помітно в Клові. Найбільше це було помітно коли намагався зробити фото - найближчі до ліхтаря об'єкти виходили дуже пересвіченими, коли дальні не було видно взагалі.

Тому було вирішено зробити новий бластер з новою оптикою.
І ось що з того всього вийшло:



А тепер по порядку.

Першим ділом я став шукати, як можна краще сфокусовати світло з світлодіодної матриці. Досить важко було знайти щось підходяще - не підходили то кут то розміри відбивача/лінзи.

Проте блукаючи безмежними просторам аліекспресу я таки знайшов те що мені потрібно:



Ця лінза ідеально підійшла до вже провіреного в бластері CXA3050







Розглянувши купу варіантів взаємного розміщення основних компонентів бластера було вирішено зробити модульний дизайн - акумулятор та світлодіод із оптикою будуть розміщені в різних корпусах, що дозволить закинути акумулятор в рюкзак або під'єднати його до корпусу ліхтаря і використовувати як один пристрій.

Як тільки всі основні вимоги були сформовані, постало питання вибору корпусу.
До нього були поставлені такі вимоги:
1. зручність використання - руки не повинні сильно втомлюватися від носіння ліхтаря
2. розміри - повинні бути не надто великими для зручного перенесення в рюкзаку
3. Міцність - корпус не повинен розвалюватися в руках:)

Також було розглянуто багато варіантів корпусів - від банального заводського корпусу загального призначення до каналізаційної труби. Проте фінальним рішенням було спробувати склеїти його з листового пластику із прямокутного вентиляційного каналу.

Начинка основного модуля ліхтаря:









Батарейний модуль із акумуляторами з попередньої форумної закупівлі (всього 15шт, по 2900 mAh).





Електронна начинка практично не відрізняється від тої, що була використана в бластері v1. Єдина відмінність - наявність світлодіодного індикатора заряду та двох USB портів для зарядки різних гаджетів.

Для з'єднання обох модулів механічно, були вирізані алюмінієві пластинки із того самого алюмінієвого профілю що і кріплення ручки до корпусу. Для електричного ж з'єднання було зроблено два кабелі - один короткий для використання ліхтаря як одного цілого та другий подовжений для модульного використання.






Загальні характеристики:
- Вага:
      акумуляторний блок: 1200г
      блок ліхтаря: 750г
- Акумулятор: 11.1V 14.5Ah (3s5p)
- Світлодіод: CREE CXA3050, 50W
- Кут розсіювання світла: 25°
- Час роботи на максимальній потужності: ~ 2.5 год


#19
Візьму 50 шт Panasonic NCR18650A 3100mAh/5,9A якщо можливо і пропозиція ще в силі.