eXplorer.lviv.ua

Тематичні матеріали => Література => Історія вулиць Львова => Тема розпочата: explorer від 30.05.2007 22:52:15

Назва: На південь від Личаківської
Відправлено: explorer від 30.05.2007 22:52:15
П'ятниця, 25 травня, 2007 року, № 87 (157)
На південь від Личаківської
Личаківську і Некрасова з'єднує вулиця Богдана Котика (1936-1991), яку так назвали 1997 року на честь першого демократичного мера Львова (1989-1991).




З 1913-го вулиця мала назву Добжаньського, в 1945-1950-х була Ахтирською, а з 1965-го – Борсоєва, на честь вояка Червоної Армії. Окрім кутового з Личаківською будинку №1, решта – п'ятиповерхові забудови 1960-х. У будинку №2 – овочевий магазин, під №3 – пивбар. У будинку №7 до початку ХХІ століття містилася базова метрологічна лабораторія "Побутрадіотехніка".   

Від Личаківської на південь у бік Некрасова йде тупикова вуличка Буцманюка, названа так 1992 року на честь галицького художника першої половини ХХ століття. Доти називалася Личаківською бічною, і тут збереглися номери будинків Личаківської. Забудова вулиці – двоповерхова, початку і середини ХХ століття.

Вулицю Черемшини з Чернігівською сполучає Некрасова, названа так 1944 року на честь великого російського поета Ніколая Нєкрасова (1821-1878), який народився в місті Немирові на Вінниччині. З 1871-го вона мала назву Піярів, бо на ній знаходилася колегія ордену піярів (тепер – приміщення Обласної клінічної лікарні), 1941-го за радянської влади вулицю йменували Павлова (на честь російського фізіолога ХХ століття), а за німецької окупації – Вірховштрассе. Північний її бік до перетину з Мечнікова до 1939-го був практично незабудованим. У №4 за Польщі розмістили Станцію санітарної авіації, нині там радіоізотопна лабораторія Обласної клінічної лікарні. Чотириповерховий будинок №5, у якому розташовано кафедру педіатрії Медуніверситету, звели наприкінці 1970-х. Під №7 – головний корпус Обласної клінічної лікарні, перед ним – пам'ятник видатному українському медикові та громадському діячеві Мар'янові Панчишину (1882-1943), споруджений на початку 1990-х. На території Обласної клінічної лікарні є будівлі 1960-х: консультативна поліклініка, аптека і котельня. П'ятиповерховий житловий будинок №10 спорудили наприкінці 1970-х. Під №30 за польських часів була Перша малопольська спілка постачальників взуття до армії, нині цього будинку не існує, найімовірніше, він стояв на місці теперішнього будинку 50-х років за адресою: Мечнікова, 17. Під №36 у повоєнні роки був авторемонтний завод, який згодом став станцією техобслуговування автомобілів. П'ятиповерхові житлові будинки №53/55, 57 спорудили наприкінці 1960-х. Під №59, який звели в 1950-х, розташована середня школа №16. Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм.     

Некрасова з територією Личаківського цвинтаря з'єднує невелика вулиця Сороки, названа так 1993 року на честь українського дисидента і політв'язня Михайла Сороки (1911-1977). З 1931-го вона мала назву Піярів бічна, в 1934-1945-х – Крупінського, в 1945-1993-х – Кольцова (на честь російського радянського письменника Міхаіла Кольцова (1898-1940). Багатоквартирний будинок №2 спорудили в 1988-1989-х. Забудова вулиці: класицизм, конструктивізм, нова забудова початку ХХІ століття.

Паралельно до вулиці Сороки йде вулиця Галілея, названа так 1946 року на честь видатного італійського фізика й астронома Галілео Галілея (1564-1642). З 1905-го вона мала назву Піярів бічна, з 1924-го – Піярів бічна ІІ, 1934-го – Ридиґера, 1945-го – Нікітіна. Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм.

Личаківську з Пекарською з'єднує вулиця Сковороди, названа так 1944 року на честь українського поета і філософа Григорія Сковороди (1722-1794). З 1895-го вона називалася Гауснера, а за німецької окупації – Вагнер-Яуреґґассе. Забудова вулиці – віденський класицизм. Під №2 за польських часів була фабрика кахлю Яворського, нині там житловий будинок. У житловому будинку №6 за Польщі працювала пекарня Садовського.

Паралельно до Сковороди йде вулиця Кармелюка, отримала свою назву 1944 року на честь ватажка українського селянського повстанського руху Устима Кармелюка (1787-1835). З 1910-го вона йменувалася Клушинською, в часи німецької окупації – Медіцінерґассе. Вулицю забудовано в стилі сецесії та конструктивізму. Під №1 – двоповерхова офісна будівля 2005 року. У №3 міститься Музей історії медицини Галичини. На фасаді – меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1925-1943 роках жив і працював видатний український медик і громадський діяч Мар'ян Панчишин. На цьому ж фасаді – меморіальна таблиця воїнів українського куреня "Соловій". Будинок №6 – двоповерховий особняк початку ХХІ століття. На фасаді №9 – меморіальна таблиця на честь українського художника Антона Манастирського, який жив і працював тут у 1941-1969 роках. Будинок у стилі конструктивізму №11 має 4-й поверх, надбудований на початку ХХІ століття.       

Личаківську з Пекарською з'єднує вулиця Чернігівська, яка одержала цю назву 1944 року. З 1825-го вона була Шпитальною, бо проходила повз шпиталь Піярів, з 1871-го її назвали Ґловіньського, з 1941-го – Чернігівською, під час німецької окупації – Роберт Кохґассе, 1944-го – епізодично знову Ґловіньського. Забудова вулиці різноманітна: від віденського класицизму та сецесії до конструктивізму. Під №2 на розі з Личаківською від радянських часів є продуктовий магазин, в цьому ж будинку з 1950-х був ремонт взуття. Під №3, де нині відділення отоларингології обласної клінічної лікарні, за Польщі був дитячий шпиталь святої Софії. В приміщеннях Обласної клінічної лікарні під №7 за Польщі були Загальний шпиталь, Клініка окулістична і Клініка педіатрична. У триповерховому будинку №14 у 1950-х діяла пральна фабрика №3, зараз тут салон професійної косметології "Аромафіт" і спільне українсько-голландське підприємство "Львівпетролеум". П'ятиповерховий житловий будинок №21 споруджено в 1970-х. Забудова вулиці: класицизм, сецесія та конструктивізм.

Ілько Лемко

http://gazeta.lviv.ua/articles/2007/05/25/23652/