Messages

Блін, надзвичайно жаль, що не зміг поїхати всетаки з тобою, але як ти знаєш друже, ще поїду, і думаю не менше відчую позитиви і враження від такої поїздки))
навіть без всяких слів ясно, що + ти получаєш, а наступного разу (не зважаючи, сам знаєш на які мої проблеми) тяни мене з собою))

оу,було б класно долучитись,я теж мав такі плани цим літом покататись по криму на вєліку.зготувався вже повністю (купив собі ,крім заднього, ще і передній багажник і сумки на нього).
не сподівався що тут народ про таке заговорить.
скільки вас є?
цікавить ще питання з квитками на поїзд... кажуть що тяжко цього року їх рішати...

Нас пятеро, квитки взяли 3-4 дні тому, а саме з Ужгороду (правда сідати будем в Мукачеві, так порадились), зара вони не на руках, сказати ні номер поїзду, ні час виїзду зара не можу, памятаю тільки що 21го їдем.

Та шарю звичайно :) Минулого року це не завадило проїхати ще більший і складніший маршрут (правда іншою трассою), а весна і осінь занадто проблематичні з часом, так як навчання і робота не дає змоги відлучитись, єдиний час за все літо випадає саме зараз :-\
В любому випадку залишимось задоволені, матимемо купу вражень і "чоткій" загар ;D

Дуже дякую, інформація пригодиться)
Ну з жарою нічого не зробиш, вимушені будем терпіти :-\

Гарно підмітив, звітом тут не пахне, шось я дійсно забув про головне призначення вкладки "Звіти".
Багато розповісти незнаю навіть чи можу, все досить коротко і сухо. В Усть-Чорній на службовому Уазі спас служби, з її ж начальником, та моїм батьком, поїхали в гори, в сторону Лопухова, згодом звернувши по дорозі на дорогу що вела вже по лісу все вище і вище. Складно визначити скільки саме ми проїхали, але їхали добру годину, не враховуючи зупинку ізза перегріву машини. Доїхавщи до певного місця, поблизу якого були вівчарі, залишили машину (наскільки зрозумів це були знайомі вівчарі), і пішли вниз лісом, потім перейшовши гору, почався дощ, але ідучи лісом спершу це не відчувалося. Знайшли пару грибів, перепочили, гроза чуть вщухла, але в лісі було вже і так мокро, шлях не складний ніби, але довгий і не цікавий, доки через 3-4 години, не прийшлт на галявину, мокрі, та і не дуже задоволені, зробили пару фоток, і рішили після невеличкого перекусу, йти швидше назад.вернувшись до машини, проїхавши пів дороги, хмари розійшлись, ше трохи поцяпав дощ, і все, приїхали, висушились, переночували, і додому.
Фотки є пару, де з батьком, вони в того татового друга, на татовий фотік зробив пару фото крупного плану коли вже в машині їхали вниз, і стали води набрати, так як забули його в машині коли залишали її.

Велопокатушка з Феодосії до Севастополя. На все про все десь тиждень часу, не спіша, з затримками в прикольних місцинах, і так далі)
Їдем через Судак, Алушту, Ялту, Алупку. Шлях наш лежить по трасі, ночувати будем в палатках на березі.
Хто може порадити цікаві місця, які б можна було відвідати, в тому числі місця для ночівлі на гарних пляжах, і тому подібне, буду радий внести в свої плани :)

зареєстровані і відзначені то одне, а я розповідав про ту про яку не знають, знаю це точно, мав розмову з начальником спас служби, який між іншим являється моїм другом, і знаю його з дитинства, а точніше він мене ...щодо вузькоколійки, то можеш мене не роздупляти, мій дід років з 20 був там директором лісокомбінату, і я неодноразово на ній катався, а нащот галявин, то галявини на свидовці то одне, пару з них при дорозі, і про них знають, я ж ввів тему про ту про яку незнають. Ще мало хто знає про водоспад, який є більшим за шипіиський, правда він не постійний, і водоспадом назвати складно, бо утворюється тільки під час обільних дощів, що характерно, вся висота це вільний політ води, а не як на шипоті :)
до тих що на свидовці можна навіть машиною підїхати...та що я маю на увазі, в глуші такій шо чорт ногу зламає

галявина дето на висоті 1200, може чуть вище, якраз в межах закінчення лісової смуги...хоча здається що все таки трошки вище, там фіг паймьош, шукав на карті де би то могло бути, і неможу знайти, хіба тато покаже, а то я ніяк вдуплити неможу, зато запамятав, як туди добратись, наступного року в розгар цвітіння туди поїду.

яка мапа!! про мапу я зразу сказав, таємницю не видам, а от фотки закину, правда чуть пізніше, мушу їх собі скинути, бо там не було мого фотіка, він в ремонті після грози, яка нас зловила після велопокатушки на озірце(
да, нарциси цвітуть там і зараз, правда самий розгар цвітіння пройшов уже!

А як щодо моховика? А якщо у нього був відтінок ближче бо бузкового під шапкою то це якась "заяча губа".

не видумовуйте, яка заяча губа, кажу ж це Чортів грив :)
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2_%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B1
на фото не видно, але запевняю, це чортів гриб, я ж його в руках тримав, і мав з ним справу раніше, так що можу стверджувати точно)) на фотці вікіпедії трохи не характерна для цього гриба фотка, але сама інформація...отруйний)
Можливо і можна його їсти прокипятивши декілька раз, чи відмочивши, але це не по моїй часті ;D

Ну все, то ппц, скільки раз іду в гори, і постійно попадаю в бурю :(
ладно, то всьо пофіг, дойшли ми до тієї галявини, і можу запевнити що туди точно ніхто не ходить)
грибами поблизу і не пахне, а якщо і є, туди їх точно ніхто не ходить збирати. збирачі ягод теж думаю в таку далечінь і в глуш не ходять, залишається варіант з мисливцями, які теоретично могли транзитом там проходити :)

позволив собі зірвати 5 нарцисів, галявина думаю від цього не пропаде, а мамі було приїмно ;D

І все таки повір мені, це саме він, на фото не видно можливо, але так як до 8 класу я ріс в лісі скажем так, і на день двічі ходив на гриби, його розпізнавати я вмію, так що на фото це саме він!)) як і ти, теж ЗУБ даю, бо впевнений на всі сто ;D
І не козарик це, теж тобі можу сказати впевнено)) і не "сатанинський" а "чортовий" або "чортів", але наголошую це народна назва! Щодо польського гриба, то незнаю, не чув про такого, хіба що трохи іншу його назву :)

ні, їстівного ні одного, а в грибах розбираюсь я не погано!
ці 2 купки що є на фото, насправді отруйні, не знаю справжньої назви, латинської і так далі, але це є типу пародія на всім відомий білий гриб, правда різниться мінімально або більш бурим, або більш фіолетовим тоном забарвленням, а відрізнити найлегше відломавши чи відрізавши кусок гриба, так як він одразу ж починає синіти, або ставати фіолетовим.наскільки знаю він є дуже отруйним, і в народі його називають Чортовим грибом (можливо не тільки в народі)

Нарешті фотографії у мене, і я готовий зробити звіт, присвячений походу на Красну, та пошукам трубоукладчика.

Почну з того що в понеділок 4го червня, приїхавши в м.Тячів поїздом Львів-Солотвино, пересіли ми на автобус Тячів-Лопухово, що відправлявся о 10:30, ціна білету до Усть-Чорної складала 21 гривень, враховуючи ціну багажу. Вирушило в похід нас 4.

в дорозі проїжджали участки де річка розмила дорогу, і асфальт звисав над водою


Прибувши в Усть-Чорну, залишили сумки в друга вдома, і на лігкє пішли гуляти по селі та найближчим лісам

Відвідали звичайно ж водоспад, що знаходиться трохи вище по течії "чорного звура" (як називають його місцеві), що протікає в центрі селища.

Від водоспаду піднявшись біля дачних будинків (в колишньому називалась ця місцевість "Дом отдиха"), вийшли на доріжку, яка лісом вивела нас до турбази Ялинка, що зараз в закинутому стані

Коли доріжка виходила з лісу на галявини, можна спостерігати з висоти, старий лісокомбінат, та річку протікаючу селищем

Вернувшись в центр селища, зайшли до друга в якого залишили сумки, випили чайку, запросили його з нами, і він погодився піднятись трохи згодом до нас наніч. Взявши в нього гітару, та докупивши деякі харчі, почали підніматись на полонину дорогою що піднімається біля селищного кладовища


Від самої Усть-Чорної за нами йшла собака, а на полонині приєдналась ще одна, згодом піднявся (прийшовши якраз на вечерю) і мій друг :)
Приємною компанією, з гітаркою під повним місяцем, насолодились перебуванням на полонині, і гарно виспались під звуки бурі яка почалась о 3 годині.









так так, під одним дахом з нами спала і наша няшка "цуцик" (що виявилась потім "Цуцкою", так як являлась самкою ;D ;D)

гарно виспавшись, побігавши босяком по росі, поївши, зробивши загальне фото на память і попивши чайку, вирушили в нелегкий наш путь))













На горі Гропа нас накрило хмарами і від неї, аж до колочави ми йшли в суцільному дощі.
дойшли ми нарешті і до трубопроводу, за яким десь неподалік сталась історія з трубоукладчиком, подробиці вкажу нижче, а на разі хочу продовжити, розповідь про наше невезіння, і про дощ і бурю, які чим дальше, тим сильніше бушували. Видимості ніякої, все промокше, і приблизно 16 км нічого цікавого крім сильного вітру що збивав з ніг, дощу, і мокрих речей.







Героєм дня визнано було нашу "Цуцик", яка дійшовши, з нами до Колочави, повернулась, і зникла в невідомому напрямку, очевидно повернувшись в Усть-Чорну.
Переночували в гостинної тьоті, яка напоїла чаєм, накормила, і приютила мокрих до нитки туристів. На ранок, у зв'язку з продовженням бурі, ми вирішили закінчити наш похід, і так і не покорили ні Стримбу ні Негровець, адже прогнози були ще гірші ніж ми очікували :(

Щодо трубоукладчика.вдалось взнати що це був Катерпіллер-Трубоукладчик з буром, що перевернувся з площадки на якій він стояв, із-за розмитого обільними дощами підґрунтя, але незадовго після того, поставлений на місце, мало того, щей в подальшому задіяний в укладанні газотраси. В процесі опитування дізнався, що слідів падіння, котіння, чи шо там мало б бути нема, навіть якщо і є щось подібне, то давно згладжене, заросше, і не схоже на місце якоїсь аварії чи як би це назвати. Так як карти в мене не було, бо знаю її як 5 пальців, вказати місце ціїї історії з трубоукладчиком людиною-очевидцем не вдалось, та і очевидець наголосив що і сам цього місця точно не показав би ні на карті, ні будучи присутнім з нами там, бо це було давно, і він не згадає:(

повний крах моїх мрій, нічого ми не знайшли, не пройшли всього запланованого маршруту, ще й неймовірно невдала погода під час половини нашого походу, спочатку мене гнітили, але потім якось змирився і радів хоча б тому що було, адже і так є що згадати, і багато чого встигли побачити, і пройти)

вразила невтомність і витримка дівчат, які ні раз не то щоб жалілися, а навпаки завзято йшли, веселили нас, і просто заставляли нас ними гордитися ;)

Про Хустську долину нарцисів знають всі, і в інтернеті про неї досить інформації, що не скажеш про Буштинську долину нарцисів, яка не є розрекламована, але існує, знаходиться всього за 20 км від Хуста, і щороку я маю можливість туди приходити любуватись!

Щодо долини в горах поблизу Усть-Чорної, запевнюю що знає про неї мало хто, навіть місцева молодь про таке не догадується, адже це місце є в глуші, де ні грибарі ні інші збирачі не доходять. Туристам про цю місцину не розповідають, і тримають її в секреті. мені поталанило знати про це досить таки випадково, а так як маю можливість туди потрапити (на карті навіть близько не знаю де це, повести туди має мене мій батько який там виріс, і надіюсь все буде як я очікую, і приготую звіт, правда не вкажу місце розташування цієї місцини :-\

Найближчим часом закину і карту, і маршрут, і приблизний час. Думаю хорошою ідеєю буде відмітити цікаві місця, на які варто звернути увагу, або де доцільно буде зупинитись! так як відгукнулись троє знайомих з Львова, то в мене є підготовлений маршрут і з Воловця, з картою, розкладом електричок і всією інформацією, але це трохи згодом.
Дуже жаль, але приїхати ніхто з них не зміг...ще раз вибачаюсь, маю невідкладні справи, думаю вже завтра все буде зроблено.
Як тільки сяду за свій комп, все скину і поясню!!
Щодо трубоукладача, то похід відбувся, пошуки зірвались, але взнав інформацію, яка відкинула зміст пошуків.
Думаю цікавіше вже буде, якщо підготую мінімальний звіт, і знайду деяку інформацію в інтернеті.

Ну от і відбулась довгожданна поїздка на Озірце. так як і планувалось виїхали ми 9го червня раненько, щоб не спішити і насолодитись краєвидами та дорогою.
зібрались в центрі смт. Буштино, в самісінькому центрі, почикавши одне одного і розприділивши вагу наплічників, ми вирушили в цей нелегкий шлях :)





взяли хороший темп, і тому позволяли собі гарно відпочити коли нам заманеться





перший привал зробили у с. Вільшани біля ось цього
потім нарешті ми доїхали до знаменитого Тереблеріцького (або Тереблянського) водосховища, цікавою ізюминкою якого в цей день, була ледь переливаюча через неї вода







розпитавшись охоронця дізнались що глубина водосховища сягає 45 метрів, але дно вкрите від 7 до 15 метрів намулу. ще взнали що в самій дамбі є нічогенький такий тунель :)
зробивши фотографії і чуть-чуть піднявшись почався довгий спуск, що нас дуже обрадувало ;D
від нєфіг дєлать зробив на ходу ще пару фото





і от ми доїхали до підвісного містка, переїхавши який ми пішли поповнити запаси води, до того ж що вона мінеральна ;D





перекусивши і напившись води у наявній там бісєдці, ми поїхали далі

полонина Ясновесь (Пішконя) та гора Стримба

проїхавши місток перед с. Колочава, розвернулися і вирішили скупнутись в холоднющій гірській річці
випадково через дорогу від місця де ми залишили речі, замітили вивіску, і ряд бункерів що є зараз одним з 7 чи 9 музеїв (вилетіло з голови) музеєм, а пройти туди вдалось тихенько, мимо двох сплячих там робочих, що заливали бордюри, чи шо, ми так і не зрозуміли





потішили зроблені з гільз рюмки ;D









маленька гостя цього бункера


вид з бункера

звернувши в центрі Колочави ліворуч, поїхали далі, і трохи згодом ззаді нас відкрився гарний вид на одну з вершин полонини Красна, г. Топас, і праворуч від неї здається 72 метрова ретрансляторна вишка





проїхавши с. Синевирська Поляна (в якому роздоріжжя на міжгіря і на синевир) доїхали до моста який веде дорогою кудою ми планували спускатись на наступний день


проїхавши пару кілометрів по трасі, ми доїхали до містка, на якому кпп, що вимагало в нас гроші за проїзд (5 з людини, 7 за велики), які ми звичайно ж не дали, сказавши що грошей в нас нема, хіба дамо буханку хліба чи картошки, потім відповіли що їдем сюдою тільки транзитно і що вже сьогодні спустимось через полонину в Колочаву...ну і звісно казали це закарпатським діалектом, що дуже помогло, так як він сказав шо "ви свої" і "давайте їдьте" ;D 8)
тепер дорога піднімалась вздовж Чорної ріки, до старого деревяного водосховища, і музею сплаву лісу...
















пройшовши стежку пішли в сторону Негровця ...


невеличкий поворот ліворуч, і знак нам показує напрямок

ну і нарешті після стількох мук довгоочікуване Озірце, вечеря і гарний сон ;D
ніч була тепла але з 1 ночі до 7-8 ранку була гроза





засмутив бруд на дні озера

це вже зранку









робивши обхід озера по стежині замітили старий плот (якщо це можна назвати плотом), "приручили його", і потім переправились на "плаваючий" по середині острів












потім перебрались на плоті на острів









хочу зазначити що місце для ночівлі є і навіть дуже хороше, чиста джерельна вода теж, з дровами в лісі проблем ніколи нема, тобто ніяких труднощів нема, щей до того всього там стоїть великий стіл з лавками
зробивши загальну фотографії, підтягнувши гальма, спустивши сідаки, вирушили в путь дорожку, що включала в себе непоганий спуск по камяній лісовій дорозі, що була мокра і слизька

під час спуску сталась невеличка аварія,так як на швидкості ізза розрива в колесі впав наш колллєга, і прийшлось стати на ремонт і перевязку












ось наш герой-бідось, перемотаний але задоволений

і ось ми добрались до моста про який говорилось вище


як на зло, за дорого додому, ми пробивали колесо разів з 10, навіть здається більше


за кілометрів з 15-20 від кінечного пункта (а саме Буштино, так як вертались ми тим самим маршрутом) почалась неймовірно сильна буря, і ми попали під проливний дощ, але вловивши азарт і задоволення від цього ми ше більш завзято і без зупинки докрутили до Буштина, правда змокли до нитки


по суті все начебто, прошу не сварити, це мій перший звіт, чекаю на коментарі, поради, поправки ну і так далі, ви мене зрозуміли)

і так...в Україні, а саме в Карпатах є гора, де є долина нарцисів, що збереглась незатронутою ніким, і про яку знає дууже мало народу..
це унікальне місце ще унікальне тим, що в світі є здається тільки 2 таких місця де незатронутими є галявини нарцисів у горах...одне з них в Канаді, інше в нас
на днях ітиму туди "на розвідку", так як останній раз людина що розповіла мені про це місце, була там більше 5 років тому. місце знаходження не дуже хотілось би розголошувати, скажу тільки що знаходиться близько 35 км від Усть-Чорної, в горах, де навіть пішки складно дойти

ну саму історію я переповів, яка вже вона є, така є, думку про можливий випадок з якимсь трактором теж висвітлив, і про можливість видумки щодо цього теж, більше варіантів в мене не знайшлось))
жаль що ніхто не приєднається, але по мимо того точно приймуть участь в поході і пошуках ше 2 дівчини, і 1 або 2 хлопці, під питанням участь ше 3 дівчат, у звязку з різними обставинами. Надіємось на хорошу погоду та удачу в пошуках)
дуже дякую за побажання)

Це відео я бачив, але думаю це абсолютно не те, так як в роки проведення робіт наврятче були мобільні телефони з камерою, чи фотоапарати з відео ;D а варіант з принесеним туди спеціально відеоустаткуванням, я відкидаю :)

можливо історія і схожа була (якщо взагалі була), але люди переповідали трохи по іншому))