Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Roy

#181
На автомобільну теж б підписався.
#183
Дуже гарний вид на міст насправді! Залік!

П.С. Я б з радістю поліз наступного разу, сьогодні на жаль було не до полазок...
#184
Цитата: Роман_1980 від 01.02.2019 14:36:51
Я би поїхав з дружиною, якщо ще є місця
Місця є
#185
То що, треба вдягати старі лахи і йти ритись :)
#186
Постараюсь. Як не як, але вийшло 50 футболок.)
#187
+1 в будь якому випадку
#188
Всім привіт!
Планується поїздка у ЧЗВ на два дні, 8-9 березня.
Виїзд зі Львова 7 березня, ввечері. На південному вокзалі нас чекатиме бусик та наш провідник.
Повернення з Києва 9 березня ввечері.



У програмі:
- Прип'ять
- завод Юпітер
- ЗГРЛС "Дуга"
- майданчик ЧАЕС
- недобудований 5-6 блок
- інші цікаві об'єкти, в процесі коригування маршруту
- ночівля в Чорнобильському готелі


Тур розрахований виключно під нас, інших зі сторони не буде.

Щодо цін:
- якщо нас назбирається 10 чоловік, це буде з особи 3600 грн;
- 15 чоловік, 2900 з особи
- 19 чоловік (максимальна кількість) - 2000 грн.

Тобто, чим більше нас назбирається, тим буде дешевше. Що є вигідно.
Як назбирається група 19 чоловік, одразу переходимо до збору коштів!

Збір коштів буде до 11 лютого.
До 7 лютого, прохання визначитись, поставити плюсик у темі.
Далі буде збір коштів та купівля залізничних квитків, в обидва напрямки.
Можливо, і на залізничні квитки організую збір коштів, згодом. Щоб мати можливість разом їхати.

Виїзд групи з Києва 8 березня (південний вокзал) - 08:00 ранку.
Приїзд в Київ 9 березня, о 20:00
#190
Запланований похід у Полтву це для мене виняткове дійство. Особливо, якщо ввечері.
Скрупульозно та заздалегідь готую необхідний "полтв'яний" реманент: бахіли, спеціальний одяг, акумулятори, ліхтарі, рукавички. Такий похід вимагає ретельної підготовки.
Бо коли за спиною закривається отвір, ти все таки попадаєш в якесь темне, вологе царство - де панують грибки та щурі. Така собі клоака, де весь Львів скидає свій непотріб, а ти опиняєшся з цим сам на сам.
Без сумніву, відчуваєш небезпеку. Один невірний крок, і є ризик возз'єднатись з нечистотами.

Місце магічне. Закриття входу за собою,  асоціюється з закриттям люку як в повітряному судні якомусь, тут вже своя атмосфера та тиск. І правила, зовсім інші, ніж на зовні.
Важке, вологе повітря. Втім, важчим воно стає під час довшого переходу.

Чим ще унікальне це місце, це тим, що зміни відбуваються і в голові. Думки, клопоти, негатив моментально розвіюється у цій темряві. Монотонний шум річки навіть заспокоює.

"Давненько я тут не знімав", - подумав про себе.
Справді, це одне з найважчих місць для зйомок. Вологий туман, шум, темрява, відсутність зв'язку, і в тих умовах треба робити кадри, малювати наново світлом, вічно темний тунель. Треба розуміти, хто, де, і як має стати з ліхтарем, щоб підсвітити тунель так, як цього вимагає задум.
Саме такі моменти для мене найцікавіші, і час "летить" тоді неймовірно швидко. П'ять хвилин може дорівнювати двадцяти хвилинам, по відчуттям.

Це був один з походів, в рамках дослідження теми переховування євреїв в Полтві. Нас було четверо, Зелена Миша, Stinger, Golem та я.

Тут ми щойно "заінсталились". Рюкзаки дружно лежать на бортиках. Якось жартував вже, що вони можуть десь так в кнайпі на столі лежати, днем пізніше))
Розглядаємо отвір тунелю, який був продовбаний з підвалу будинку на території гетто, який був заґратований та згодом забутований.



Колектор цікавий в деталях. Ось видно, як гарно врізаний отвір від вуличного люка! Чи зможуть в наш час таке повторити, під землею?



Класичний, впізнаваний ракурс Полтви - злив потоку з Городоцької. Вдалось підсвітити замощення бруківкою жолоба.



В такому боковому відгалуженні, мощеним каменем,  який залишився ще з австрійських часів, коли Полтва була відкритою, переховувались євреї.
Проте недовго. Тут можна можна вдихнути свіжого повітря з дощівки, та при потребі випити водопровідної води :).
Цікаво, а може з тих пір тече вода? Треба в гарячу лінію міста написати скаргу, у фейсбуці, от.  ;D



Те саме місце, тільки орієнтування в бік Полтви. Он, Stinger там примостився.
Взагалі, він ідеальний дігер-полтвоходець по комплекції. Всюди пролізе та підніметься! Я ж, змушений був зібрати шапкою та рюкзаком весь бруд з стінок тунелю.
При тому, це відгалуження забутоване, з нього витікає лише чиста вода.



Один з сюрпризних моментів: хідник перекриває потужний витік стічних води, від чого навколо все органічних відкладах, та відповідно дуже слизьке. Не раз було, коли водив когось, ловив за руку в останній момент.



Golem та бокова притока



А це Stinger та Зелена Миша. Їх не видно, але вони є. Буквально перед об'єктивом.)



Цікаво в колекторі спостерігати за змінами по укладці тунелю. Кожен інженер пропонував свою технологію, очевидно. Втім, ми це вивчимо в архіві, як воно все було насправді.






Колись був підземний хід



Драбинка виявилась корисною





Ну і наостанок, фото Каналєжа-Полтвоходця :)




#191
ЦитуватиЧому Експлорер 2.0 неодмінно хоче перейняти найгірші риси світового індустріального туризму - мені не відомо. Добре, що об'єкти хоча б не дестроїте самотужки. Між тим, речі, які було б дійсно круто зробити, залишаються за кадром. Взяти хоча б ту саму Полтву. Розмов про неї багато, а на ділі чомусь київляни її пройшли набагато краще, ніж місцеві, а їх карти системи набагато детальніші, ніж будь-що, що я бачив на цьому форумі. Це ганебно - жити в місті з найбільшою підземною річкою в Україні, і бути на другому місці по її дослідженням, після ентузіастів з іншого міста. Зате акіс в гімн форуму вписали, висміюєте.
Щодо Полтви, то не все так погано. Ми займаємось грунтовним дослідженням теми переховуванням євреїв в колекторі, тому, можна сказати, ми перші в цьому. І рівень відповідний.
А щодо карт та обмірів річки, не думаю що це першочергова для нас справа, тим паче, коли є можливість в нас скористатись архівом.

ЦитуватиПеЕс. Про мої полазки можна не тільки почути, але і подивитися сміщні історії в мене в інсті, запрошую, і список об'єктів там є, тільки без координат. То все було б на форумі, якби на форумі не склалась така не дуже приємна атмосфера, коли люди, які найкраще за всіх тут присутніх лазять по Львову, плюватись на той форум хотіли. Я зараз про Соулсторма, хоча і не виправдовую його лайку, але в житті він неадекватністю не відзначається. Нічого з нічого не виникає.

Так, гарна в тебе інста, рівень фоток, і те, як і чим ти знімаєш. Місця шикарні, респектую вкотре.
Форум за 10 років діяльності зібрав різних людей, які лазять" по спецухам", інші ж люблять досліджувати історію, будівлі, хтось захоплюється природними об'єктами. В нас кожен по своєму особливий.
А фішка в об'єднанні та спілкуванні між цими людьми. Крім того, тут люди зацікавлені також в офіційних потрапляннях на об'єкти, окрім нелегальних. От такий симбіоз. На жаль, бувають помилки, непорозуміння, хтось йде, хтось приходить. Вічного нічого немає. Це, як на мене, нормальна практика, як і оця тема.

Цитувати"Ви" в дописі - це адміни сайту і до них наближені, це люди, які де-факто виступають в ролі начальників двіжухи. Розповіді про "спільноту", яка "приймає рішення" - це трошки лицемірна неправда, бо жодні рішення, що не подобаються адмінам, тут не пройдуть.
Нема такого. Є кістяк з 15-20 людей, які можуть спільним голосуванням приймати якесь рішення, важливого характеру. А так, тут навіть адміни часом мають різні бачення на однакові речі. :)

ЦитуватиПро Полтву і мене - це еталонний маневр, який в Інтернеті називається "no u".
Тим не менше, ти в колекторі Полтви залишив свій автограф нарцистичного характеру у цементі. Інша справа, як б ти щось відкрив, чи збудував, а тут йшла мова про замащення дирки після Вашого недолугого дестрою.
Навіть і ті, бідні євреї, за довгий час перебування не залишили знаків про себе.
То якось навіть кармічно не правильно, ти поїхав, а по твоєму імені львівське лайно тектиме.  :-\
#192
Вліплю і свої п'ять копійок, до цієї історії.

Коли я потрапив на вулицю Солоний Ставок, зайшов на територію, яка дуже нагадувала середовище фільму Сталкер, Андрія Тарковського, відчув та освідомив дві речі:
- Українці. Так, якась несамовита праця українців, на залишках колись багатого підприємства, яке процвітало не одне десятиліття. Мабуть, це відчуття гордості, але впереміш з жалем;
- Енергетика. Колосальна позитивна енергетика місця, де навіть відчувається відгомин старого поселення часів Русі. На горбочку храм, внизу річечка, посередині місце покладу солі. Наші предки вміли вибирати місця, які окрім доступу до природних ресурсів, характерного рельєфу мали мати добру силу. Я, як пошуківець таких місць, часом, дивлячись на пейзаж, вже знаходив поселення. А ще, коли тобі тут приємно, ти хочеш тут залишитись на довше. Це місце правильне.

Мабуть це є ті причини, чому сюди треба навідатись. Потенціал індустріального туризму, такого характеру, заставляє задумуватись над світобаченням. Власне, тому сюди люблять навідуватись іноземці, дивуватись, милуватись та обіцяти перспективні договори по співпраці про експорт цінної, якісної солі в більш розвинені країни. Хоча, про якість в промислових масштабах важко говорити. Якісний продукт технічно зробити можна, але в невеликих об'ємах.

Ми зустрілись головним технологом, пані Оксаною Бундою, яка працює на підприємстві з 1980 року. Кажуть про таких людей, вклала душу і серце.
Отримали чудовий ознайомчий екскурс об'єктом.



Почали з адміністративної будівлі.



Йдемо до шурфа шахти, глибиною 50 метрів. В цьому місці добувають сіль з 1473 року! Важко повірити, але це факт.



Зауважуємо, що більшість будівель ще автрійських часів побудови. Дерево, цегла, навіть деякі дрібні елементи вказують на це.



Всередині:





Відкриваємо дерев'яний люк до шурфу шахти. В обличчя б'є повітря, насичене сірководнем.
Саме звідси, з надр землі насосами добувають соляний розсіл, який по трубам перетікає  у спеціальний відстійник - розсолозбірник.



Приміщення, яке зроблене з дерева, без металевих скріплюючих елементів. В противному разі, вони б згнили. Натомість, деревина, просякнута десятиліттями сіллю, стала надміцною.



Далі, після очищення, розчин солі по трубах тече у виварювальний цех.
Куди ми, після розмови і перебрались.





Напівзруйнована будівля, з ефектними льодяними бурульками справляла неймовірне враження, що Інтроверт навіть спробував їх на смак.
Втім, цікавіше було всередині.





Це воістину особливе місце! Приміщення наповнене парою, теплом, чути потріскування дров, звуки притихлі. Запах ропи, хочеться дихати ним.
Тут відбувається кристалізація. Ропа нагрівається до 106 градусів, і через 2-3 години отримується сіль. Далі її сушать, чистять, йодують та пакують.







Вогонь притягує людей завжди :)



В іншому боці споруди, відбувається випарювання, частково під відкритим небом





Заготівля природного палива - дров. Газ давно відключений.



Фасування, котики, булер'ян.



Результат праці в руках.



Наша братія :)



Далі, в нас по плану були відвідини Дрогобицької Хоральної синагоги, яку нещодавно реставрували за кошти мільярдера Віктора Вексельберга, який колись народився в Дрогобичі, але тепер є громадянином Росії.


Цікавий факт, що є одна з найбільш синагог західної Європи, яка збереглась до нині. На даний момент її відреставрували, та нечисельна громада євреїв в кількості 100 чоловік знову збираються тут.
Всередині є банери, з цікавою інформацію про історію краю, про промисловий розвиток та занепад. Звісно, є багато інформації про євреїв, зокрема про період німецької окупації.
Для себе дізнався цікавий факт, про те, як в період німецької окупації, німець майор Ебергард Гельмріх, разом з дружиною Донатою, будучи керівником економічного дістрікту, рятував євреїв від знищення.
За що його разом з дружиною визнали Праведниками Світу.



Після ДСВ будівля мала різну долю, проте каркас споруди вистояв. Чого тут тільки не було - конюшня, склад тканин, солі, магазин меблів, склад продуктів...і при тому, в будівлі було створене додаткове перекриття, яке зал розділив на два поверхи. Також, був ліфт та додаткові входи, один з яких був продовбаний в стіні, там де знаходиться синагогальний ковчег.

Вдалось відновити вікна споруди, та розписи на стінах. Все інше, вже зроблено в наші дні. Капітальна реставрація почалась у 2013 році.







Тим часом, я зробив серії світлин на згадку.

Тут, колись до прикладу, завжди були жінки, а чоловіки знизу :)



Вартує відволіктись, як вже експлорери кудись лізуть, де їх не запрошували.
Ось, наприклад Інтроверт:



який втім, різко притворився на нещасного, з патиком





Робимо загальну фотку, на сходах, де колись була ліфтова шахта.



Після пошуку місця, де ми мали пообідати, відправитись ще раз до солеварні, де на горбочку стоїть дерев'яна церква Святого Юрія.

Як виявилось, спокійно знайти місце, де в Дрогобичі можна пообідати непросто. Більшість закладів, де ми знаходили були тісні, та підправлені вже перегаром сп'янілих відвідувачів. Пройшовши добрих два кілометри, осіли в піцерії "Чикаго", назва якої, звісно далека для галицького провінційного містечка, хіба що, нагадує старі часи, коли тут було багатство та нафта лилася через край.





Церква вразила. Станом, збереженістю елементів, архітектурною цілісністю, а головне розписами інтер'єру.



На цьому пагорбі церква існувала з давніх-давен. В XIV -XV церква на цьому місті кілька разів знищувалась, внаслідок набігів татар. Громадою було вирішено, мабуть в цілях економії коштів купити, та перевезти вже існуючу церкву. Була така вибрана, з села Надіїв, Долинського району, Івано-Франківської області. Розібрали,завантажили на вози з волами, перевезли та звели знову. Причому, церкву обміняли на сіль :)

Звели її у 1656 році. Дзвіницю у 1670. З нечисленними перебудовами, церква набула теперішнього вигляду у  1711 році.

Іконостас, який ми бачимо на фото з 1659 року, пензля іконописця Стефана Маляра, який через смутні часи минулих віків дожив дотепер.








Окремої уваги заслуговують настінні розписи. Тут розлого подана композиція "Страсті Христові" впереміш з рослинним орнаментом.
Інтер'єр розписувався поетапно, з 1656 року по 1714 рік.
Стояти і розглядати розписи - неймовірна естетична насолода.
Чого вартує зображення Страшного суду, де грішники попадають прямо у пащу Левіафана.





Цікавий момент, мало де значиться, церква має у собі ще одну церкву, над хорами :)
Над бабинцем, поруч з хорами, розташована Введенська каплиця.

Ось вона.



Гарно ми провели час. Одразу після церкви, побігли до вокзалу, бо запізнювались на електричку.
Це гарний день мого життя запам'ятається. Дякую нашій чудовій компанії!

Були дня 26 січня, 2019 року
Vasi4,      Golem,      Блондинка в кедах,      Інтроверт 997,      Stinger,      Зелена Миша,      Svyatodiy,      Roy,      Андрій74,      Олесь,      PrimabezFiltra,      zelja
Всі мої фото тут: https://photos.app.goo.gl/n4eH2yyGRVxEYF479

Посилання по темі:
Хоральна синагога у Дрогобичі - https://zbruc.eu/node/80973
Солеварня - https://www.pravda.com.ua/articles/2018/12/14/7201096/
Церква святого Юрія - http://haidamac.org.ua/2009/12/drohobych2_1/


#193
ЦитуватиДруге заперечення я почув нині від Роя. «Що ми всім відкриваємо наші ідеї і вони ними скористаються.» Коби ж то! Хто всі??? Дійсно геніальні ідеї як ото Гугл, Еппл, Фейсбук, Сайпрес і так далі пробивали собі шлях через несприйняття оточуючих. Їх ініціатори тупо ходили по людях і шукали хто б їх підтримав. Якшо твою ідею хочуть вкрасти то вона ніц не варта!!! Є безліч прикладів в історії (той же Пулюй) коли бажання шось приховати шоб на тому нажитися оберталося повним провалом.

Гугл, епл - це трохи інші речі. Ми ж не знаємо, наскільки голодні Львівські гіди, не будучи у цій тусовці  :)

До всього треба підходити виважено, помірковано. Це моя думка і позиція. От наприклад, з історейка ЛАЗом.
Можна було злити інфу в Варту, а можна назбирати матеріал, щоб всі бажаючі сходили (наші), і написати супер статтю на ВВС Україна. Контакти є.
Теж відкритість, правда? Але фідбек буде значно кращий.

Стара, історія. Відкриті дані про портали у Полтву. Наслідок - все практично закрито. (Утім, навіть в тій історії є свої плюси, коли ми потрапили до Водоканалу на прийом до начальника :))
Тобто, сама специфіка Urban Exploration передбачає часткову відкритість, бо це:
а) може загрожувати життю та здоров'ю деяким відвідувачам;
б) збереженості певних типів спецоб'єктів;
Саме тому в нас є розділ "для своїх". А все решта, будь ласка!


Наприклад, історія з життя. Попав я колись в діючий бункер, за дві пачки сигарет, котрі дав строковику.
Чи буду я "палити" місцезнаходження" його? - ні. Чи покажу фото цього об'єкту для всіх? - так.

Звісно, це стосується не всього, лише окремої ланки нашого хоббі.


А так, я загалом погоджуюсь.
Налаштовуюсь на позитив. :)

#194
До всіх: збір біля приміського вокзалу о 06:35
#195
Я теж за колір.
Дивіться, ще є варіант з текстом.


#196
Добирання назад електричками:
16:30 - у Львові 19:30
20:00 - у Львові 23:07
#198
Варіанти нашивок:


#200
Та, я б теж Атлантиду б вибрав  ;)
Ну і, поки на Памір +