Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

2
Побували там влітку, цього року.

Після побаченого в Кривому Розі та Джарилгачі Олешківські сприйнялись відносно нейтрально, мабуть після острова, піску вже доста було) Побачили, прогулялись, +1 до списку побаченого в Україні.
Але, щоб ще раз так, туди повернутись, то такого бажання не виникло.

Тим не менше, там звісно цікаво, з точки зори унікального клімату та природи. Можна побачити рослини які є доволі рідкісними та занесеними у Червону книгу. Також тварин.
До лінії горизонту там бархани звісно не тягнуться, та й бархани в більшості порослі характерною рослинністю, з де не де, зеленими горбками оазисів. Піски оточені хвойними деревами, насадженими штучним способом, з метою запобігання розповсюдженню пустелі на решту територію району.

Якщо ви захочете там побувати, сміло рекомендую одразу замовляти екскурсію у працівників національного природного парку "Олешківські піски".
Переваги очевидні:  вони мають власний транспорт, екскурсія найбільш розгорнута, маршрути довші, тим паче від людей, які люблять та "живуть" цією місциною. Та й дешевше.
(05542)4 57 22, nppop.gov.ua

Тематичні сайти:
http://discoverkherson.com.ua/oleshki
http://7chudes.in.ua/nominaciyi/oleshkivski-pisky/

Було не дуже гаряче. Тому прогулянка була комфортною.




Студент, пустеля і Гюльчатай)


Просто Гюльчатай


Туріст)


Якась рослина, вже забув назву. Пів року пройшло з поїздки. Ну майже)


Пісок тут має такий колір




Нірка чиясь


В оазисі. Джерело було пересохлим(


Слід марсіанина


Ну дуже змістовна фотка


Ось вони, Олешківські піски






Дерева є


Пісок не був сильно розпеченим, тому можна було безпечно ходити босим по ньому.

4
+ до Талінської

Смачно, здорово і не дорого





І олдскульно, для тих хто в темі)


5
Звіти / Re: Львівська залізниця
« : 11.11.2017 13:46:02 »
Десь на задвірках Депо Захід був виявлений ось такий ВЛ з сильно "розвальцованою" кабіною.
Поки фоткали, підійшов з тачкою п'яний в хлам залізничник, і на питання наше "Що сталося з локомотивом, коли і чи постраждала локомотивна бригада" - сказав "шо то на верблюда задом наїхали"))














А якщо серйозно, нам дуже цікаво що сталося, пошкодження якісь дуже дивні, я б сказав.

6
Ггг, паровозам можна, а ВЛам значить ні))

7
Вау, гарні кадри!
Vasi4, я так зрозумів ти працюєш там?

8
Основна тема тут - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7689.msg50891/topicseen.html#msg50891



А головне, чому на завод кажуть ЛЯПА?
- Де ти сі робиш?
- Та на ЛЯПІ...

Працівники казали, що слово ЛЯПА пішло від того, що колись територія вся була в болоті, не було асфальтованих доріг. Цяп-ляп...Звідти слово. А чи правда це чи ні, невідомо))

9
Юхуху!
Настав той момент коли ми заходимо на завод через головні ворота. Робочий! Інші враження)

Львівський локомотиворемонтний завод займається ремонтом магістральних електровозів, кар'єрних електровозів, ремонтом тягових електричних машин, допоміжних електричних машин, та ремонтом колісних пар.
Електровози як правило то це моделі ВЛ8, ВЛ10, ВЛ11, ВЛ11м/5, ВЛ11м/6, ДЕ1 а також ВЛ 80,60,40 та ДС3
Електровози модернізують як правило за трьома рівнями, від напростішого, до наймастабнішого, з заміною більшості вузлів та агрегатів, включно з сучасною кабіною машиніста, світлом, тощо.
Детально про ЛЛРЗ з 150 річною історією можна почитати тут

Цей завод такий собі острівець в мегаполісі, оточений вулицями з жвавим рухом. Кожного разу, їдучи чи від'їжджаючи з вокзалу ми бачимо будівлі цього великого підприємства. І ось, нам, пронирам випала можливість подивитися на залізничний двірець, але під іншим, не знайомим ракурсом. Скажу чесно, враження цікаві. Відчуття міста в місті, зі своїм особливим колоритом, незважаючи на невисоку огорожу.

Зустрів нас начальник охорони праці, згідно регламенту провів нам інструктаж з техніки безпеки на заводі.

І все, гоу на оглядини!
Заходимо в цех ремонту колісних пар.



Кожна деталь колісної пари розбирається та на окремих участках доводиться до ладу. Технічної інформації від мене мало, що з гуманітарія візьмеш :)


В цеху чисто, кожен займається своєю ланкою роботи. Гріє на серці від того, що це державне підприємство, та й працює. Після побачених розвалених заводів, враження виключно приємні.



Працює портальний кран


Зубчасте колесо в обробці






Наступний етап накладання бандажу




Ось і сам бандаж колеса


Газова грілка


Зварювальні роботи








Шліфування




Стружка. Метал від нагріву отримав майже спектральні кольори)


Поверхня готова


Тут монтують корпуси буксів


Змазка, а ля варена згущонка:)




Один з територіальних засобів перевезення вантажів


Заглянули в цех по ремонту електродвигунів


Струмознімачі






Теж розбитий по "відділах" - мийка, розбірка, пресовка, зварювання і т.д. Від і до.


Тут спеціальна камера, де перед початком робіт електромотор миють за допомогою їдкого натрію


Цех "по підшипниках", даруйте за необізнаність




Метал, метал, метал - і ту на тобі, милий зелений куточок, з вічними, "закальонними" вазонками


Якщо лампочки світять, значить струм для живлення крану подається, все ок.


Робочий процес


Логістика між цехами


Блогери поналазили! А звітність писати мені)


Найкращий інструмент всіх часів і народів


Бювет)




Після ремонту


Йде монтаж


Цех по обробці кузовів. Чистка, грунтування, фарбування.
Якраз там такі процеси проходили, видно по специфічному тумані.






Ця табличка стала для мене відкриттям, не знав)




Механізм з попередньої мийки, для виявлення дефектів у кузові, на момент протікання


Вітчизняний локомотив ДЕ1. Зважаючи на 2001 рік стан в нього не дуже.


Порадувала спеціальна ворсова накладка на підніжку)


Як в більшості різних депо, контактний провід тут не йде всередину, а закінчується біля будівлі. Тому вже черговий ЧМЕЗ виштовхує їх туди-сюди, при потребі.


Середньовідновлений ВладімірЛєнін10 готовий до видачі замовнику


А ці ще чекають своєї черги









Ось вони, незвичні ракурси і фотки на добру пам'ять






Дякуємо керівництву заводу за цікаву екскурсію та можливість заглянути за куліси!
Щиро надіюсь, що в найближчому майбутньому ми побачимо збірку новеньких, сучасних електровозів, родом зі Львова!

Обговорення теми
Всі фотки тут


10
Як у вас все пройшло?
Напишете якийсь звіт?

11
+1 Теж маю якусь двійку радянських світил в хаті)

12
Дякую.
Так,  там є заповідник, проте тоді ніяких поборів для дозволів не було. Думаю що це питання часу.

14
По факту безлюдний острів, але на ділі не зовсім. Достатньо "нашумівший", після подій 2014 року, острів стає з кожним роком все більше популярним серед туристів різних категорій. Починаючи від простих атдихающих під шезлонгом, до "виживальщиків", котрі з мінімальним спорядженням обходять острів.
Бо власне, бути там на одному місці  цікаво хіба день, максимум два. Все ж це море. Гарне, порою лазурного забарвлення. А головне, о чудо, воно чисте! То так, порівнюючи та згадуючи берегову лінію Одеської області.

Після відвідин Кривого Рогу, волочились в поїзді до Херсону з першої до шостої ранку. Втома була добра, і ті кілька годин плацкартного сну додали бадьорості.
З головного вокзалу без проблем добрались до Скадовська. Водії бусиків одразу на пероні рекламували свої трансферні послуги на популярні напрямки, в Скадовськ зокрема.
Заплативши 110 вітчизняних купюр ми вже сиділи у переобладнаному "Спрінтері". У вартість трансферу також увійшла зупинка на пів-дорозі шляху, де ми закупилися овочами.
Я ще тоді дивувався, навіщо нам помідори, картопля, огірки, та ще й в не малій кількості. Море, спека, практично немає затінку. Але, я тоді трохи помилявся.
Це була душевна компанія, і їжа ця згодилась  :)

В Скадовську докупили  дещо з харчів, купили води в бутлях та шашлик, який в день прибуття і посмажили.

Є окремий пірс, звідки приватники ходять на острів. Знайшли ми і свій катер, котрий завіз нас та привіз назад, на материк :)



В руках візитка, якраз обмінювались телефонами.


Ну, будьмо! Старт на острів.


Десь на горизонті видніється баржа, так от, ми з нею розійшлись буквально на пару метрів.


Традиційно, дорогу я проспав. Хвилі, заколисало. Час від часу чув викрики нашої команди, які не стримували емоцій, бачачи зграйку дельфінів близько катеру. Виглядало гарно, особливо коли вони слідували за нами, певний час.


Мій короткий сон обірвав поштовх катера об мілину. Приплили.


Випаковуємось. Перед нами все ще залив, де практично відсутні класичні, морські хвилі. На лінії горизонту Скадовськ. Вода в затоці прозора. На диво. З велетенськими медузами.


Очевидно, що з такою кількістю речей ми не спроможні були б на серйозну експедицію. Планували стати табором, а звідти наскоками влаштовувати вилазки, по бажанню.

Вийшли ми в цьому місці. Табір розклали тут, недалеко від маяка. Чого там? Бо поруч з ним чудова, прохолодна вода доброї якості, яка витікає прямо в море.
Дуже мене здивувала відсутність сміття, зважаючи на те, що ми були на популярній точці острова, куди на день привозять людей з Скадовська. Приємно.

Табір наш виглядав так:




Не полінувались з собою прихопити по звичайній, китайській пляжній парасольці з Ашану. Вітром їх сильно не здувало, оскільки ми знаходились серед мінімальних, але дерев.
З деревами окрема історія. Назва дерев, які поширені на острові - "Лох" або ж інша назва "Маслинка". Можна відчути себе "лошарою", від дощу не сховатись, дров на наріжеш, бо колючки такі, що нема як взятися за деревину))
Зрештою, в перший день шашлик трохи галузок назбирали сухих, але їх було дуже мало. Допоміг пакет з вугіллям, який завбачливо придбали раніше.
Висновок такий: готувати їжу на дровах на острові проблемно. Саме тому ми запаслися газовими балонами з пальниками.
Також згодився тент. Ним була накрита кухня.

В обідню пору, коли сонце припікало ми зазвичай читали, благо запаслись книгами.


Пляж виглядав так:


Людей зазвичай було мало, хіба поодинокі сусіди. Радувало, що контингент був спокійний, не було масового розпиття, криків, матів та всього витікаючого звідти.
Хіба ми могли порушити тишу трохи)

В першу ніч сну дехто з нас чуть не наклав у бобік, прийшло сімейство кабанчиків на знайомство. Хтось сидів з ножем в наметі, хтось просто чекав, що далі буде. Розуміючи, коли сікач, нюхаючи гладить намет іклами то вже якось і не до сміху. Тільки мені пощастило, заспокоїв Руфус, сказав шо вони ніц не зроблять нам, завалився на бік і міцно захропів, перебиваючи хрюкання сімейства кабанів.
Я розслабився, та й теж заснув, в какофонії звуків матінки природи. Хоча, признаюсь чесно, я більше переживав за наш "холодильник" - сховище продуктів у викопаній ямі, накрите підручними засобами, що знайшли на території заповідника. Кусок шиферини, дошки і ми отримали хороший захист та оптимальну температуру для зберігання продуктів. Хряки не знайшли. Розкоперсали смітничок лише, та залишки багаття. Все.

З WC, а власне з прибиранням після себе проблем не було, дякуючи жуку Скарабею)

В перший день море вразило своєю чистотою та кольором. З двох метрів  глибини легко можна було побачити маленького краба чи рапана. Останніх нам не пощастило наловити, з наступного дня змінилась течія, море трохи помутніло, щезли і рапани і краби, яких спершу було достатньо. Те що їх там багато і їх їдять, було видно по ракушках, якими був масово вкритий простір біля нашого табору.



Тут ми пили, набирали воду, мились, світили голими ср@ками в бік Криму. Наявність води поруч суттєво добавило комфорту до відпочинку.
Позаду, лівіше будиночок, який ми дослідили. Дивно, він виявився відкритим.







Всередині були ліжка, посуд, сіль, решітки для грилю. При поганій днині можна було б пожити там. Спробувати вижити) Як для безлюдного острова дуже навіть гідно.


Видно, що будиночок вже давненько не навідували.








Те, що був виламаний замок у вхідних дверях нам не сподобалось. Студент знайшов написані на стіні телефони лісників, подзвонили, повідомили про ситуацію. Подякували...


Поруч, залишки будівлі, по часу мабуть ровесника старого маяка, а це початок ХХ століття. Суттєво підточило море.






Цокольний камінь фігурно тесаний.


Маячок непролазний. Двері заварені. Хоча на верху стоїть камера, яка направлена в бік того ж Криму.






Пройшлися на правий край острова. Виявляється, там влітку живе дідусь, який охороняє пірс, та інший реквізит. Мешкає в наметі радянського виробництва. Має при собі сокиру)


Ось і пірс з біотуалетом


Туалет насправді бутафорний, привезли його сюди, бо так вимагали дозвільні служби. Дверима підпертий до перил, функцію виконує лише декоративну.












Вітри там сильні. Чесно кажучи, незважаючи на літо, деколи було прохолодно. +28 для моря, при сильних вітрах не надто комфортно. Море асоціюється з спекою, а тут її, як такої в принципі не було.


Сонце сідає - час для фоточок!












Захід зі сторони заплави.


Одного вечора почався шторм. Ми були вже повідомлені про нього, на Одещині він добре тоді побушував.
Попідв'язували намети, обклали камінням, натягнули всі можливі мотузки...і забилися до Студентів в тамбур) Доварювали макарони, нарізали ковбасу, відкорковували плящину. І чекали, коли Друся з Женьою та Руфусом повернуться з походу по острові.
Зауважу, що напів-копчена салямі "не дожила", незважаючи на вакуумне пакування.  А от сирокопчені прекрасно себе чули і смакували.

Берегова лінія суттєво скоротилася




Чекаємо на прихід циклону


Перед наметом стоїть армійська, солідольна тушонка, яка чудово нам "заходила"






Дякуючи Остапу, ми мали постійний wi-fi)


Навіть в шторм)


Коли наші сусіди заховались у намет, покинувши імпровізований стіл з наїдками, прийшли кабанчики.


Ггг, доїли)


Тим часом в тамборі ще не тісно, потім нас там було семеро. Підготовка)




Гарно тоді ми повечеряли, посиділи  ;D. Ще й козу по наметах поводили.

Шторм трохи забрав пляжу


Підсумовуючи розповідь, скажу що час провели там ми чу-до-ВО! Не надто довго (4 дні), при тому що ми не сильно лазили та не долали багатьох кілометрів.
Багато плюсів насправді. Чистота місця, природа, вдала компанія, наявність води, можливість купити деякі продукти, рідкий хліб чи навіть хоробру воду для поціновувачів, на катері, котрий причалює щодня.
Можливість довезти до місця чимало краму. З недоліків, то це хіба кабани дикі, які вночі шукають поживи. Може й лось підійти. Хоча, тварини, як ми зрозуміли людей не бояться. Їх підгодовують.







Насправді, про флору і фауну, та інші пригоди має написати Друся. Він має найбільше цікавих світлин, мав зустріч з скатом і ще багато чого цікавого.

На острові дуже нам допомогла портативна сонячна батарея. Могли собі трохи пошикувати з нею. Інтернет, заряджання павербанків, телефонів, ліхтариків і т.д.



Мобільний душ, що на фото, використовувався для миття посуду)


Учасникам ++, дякую. Наступна розповідь з мандрівки буде про Українську пустелю та про місто Херсон)



Обговорення теми тут

15
Ну і пруфи є на ютубі, але канал настільки непопулярний що йог неможливо найти, можу скинйти відео в вайбер, вк.
Не жартуйте більше за вк...

16
Класний звіт! Скільки вартувала екскурсія?
Дякую.
Якщо не помиляюся, то близько 500 грн. з особи.

18
Все це наше дійство відбулось влітку 2017-го, в рамках планованої поїздки: Кривий Ріг - о. Джарилгач - Олешківські піски та славне місто Херсон.

Перша розповідь про місто Кривий Ріг, який всі ми вперше побачили.
Чому Кривий ріг? Було не мало стереотипів, цікавих фактів про це місто. Найдовше місто чи найбрудніше місто, місто з підземним трамваєм, та червоною пилюкою.
Власне, ми хотіли з цим всім розібратись, що відповідає дійсності а що ні, і як воно є насправді.

Подорож класично розпочалася з залізничного вокзалу, вранці. Ні, не центрального, а з станції "Рокувата". Вокзалів, до речі, там декілька.

В нас був чудовий провідник, краєзнавець - Володимир Казаков. Попередньо, я з ним обговорив маршрут поїздки та відвідин різноманітних об'єктів індустріального значення.
Отже, все по порядку. Сівши в комфортний бусик ми відправились до крайньої північної частини міста, де фактично, навіть з не центру міста більше тридцяти кілометрів.
Всі ці кілометри минали за вікном, будинки сільського типу, поля з соняхами та об'єкти північного ГЗК. Доволі контрастно! Поля, а на горизонті величні труби.

Фактично місто, це конгломерат, який складається з навколишніх сіл. Тому воно і велике по відстані, та ще й криве. Здивували ще довгі тролейбусні маршрути.

Ми попрямували в Кочубеївські штольні. Місце відоме також тим, що там проводили зйомки українського фільму "Червоний".



Чим вони цікаві на перший погляд? Самі штольні - є де полазити. Плюс це те, що ти знаходишся ніби в каньйоні пересохлої ріки, звідки виглядаються темні отвори печер, в нашому випадку балконних виробіток.
І вдало це все повите природою.

Залишились декорації з фільму. І сходи, якими зручно спускатись всередину.




А там, класично прохолодне, підземне повітря. Після спеки те що треба.
Навіть не скажеш, що Руфус пережив п'янку в поїзді. :)




Спускались/піднімались в одну з виробіток.




Так виглядають штольні.


Штольні не високі, 1.50м висотою. Так, щоб лобом якраз стукнутись.
Зрештою, не травмувавшись, ми поїхали далі, назад у місто, на оглядини.


Заїхали до будинку культури Північного ГЗК (гірничо-збагачувального комбінату). Поруч виставковий стенд на відкритому повітрі з технікою, яка працює в кар'єрах та шахтах.
Ковш. Чого нам було тоді так смішно, вже не згадати)


Біля думпкару.


Фото шахтного електровоза немає, є тільки кабіна.


Бульдозер.


БеЛАЗик один, і то найменший з серії.


Ось і порода, на п'ятдесталі. Саме з такої добувають залізну руду.


Далі в нас наступна локація, знову ж таки, з зйомок фільму "Червоний". На території колишньої овочевої бази, був відтворений ГУЛАГ.
На мою думку, гарно відтворений об'єкт по стилістиці, та й загалом, атмосфера відповідала дійсності та уяві з таких місць. Шкода, що чимало декорацій вже зруйновані були на той час.
Що зараз, боюсь гадати.


Територія штучно посипана червоним пилом. Як вияснилось, райони з червоною пилюкою в Кривому Розі існують.










Зовсім поруч, серед хащів була стежина, котра вивела нас до відвалу шахти "Гвардійська" та до провальних воронок. Хащі ці, та отвори в землі є на місці старого селища, яке припинило своє існування десь в 1960х.


Частинки породи легкі. Водночас, піднятись нагору відвалу практично неможливо. Миттю стягує вниз "потік" камінців.


Ось і провалля. Видно, чому тут розповсюджений червоний колір, у вигляді пилюки. Площі вражають!










Провалля з іншого боку




Тут ми прямуємо через центральну частину міста. Попереду градирні Арселормітталу.


Їдемо ми, проїжджаємо десятки кілометрів, щоб побачити "махіну",  кар'єр ЮГОКу (ПГЗК).



По правді кажучи, місцями перехоплювало подих, від побаченої площі, та об'єму кар'єру. Дороги, прокладена колія, кар'єрні електровози серії ВЛ...Все так ВАУ!




Десь у глибині кар'єру


Ось так міняється рельєф.


Завантаження породи.


Кольори КривБасу)






Заради зменшення пило-утворення  постійно курсує поливальна машина.




Процес справді пилючний


Недалеко проїжджав тепловоз 2ТЕ116, котрий випускав диму не менше, ніж кар'єр)) Євро 5!






Наступна точка в нас - Бурщицький відвал. Це таке місце, де є чи не найкраща панорама на місто. Причому, оазис посеред підприємств, на верху ростуть рідкісні рослини, зокрема степова Ковила.
Разом з чистотою місця, та гарним ландшафтом знаходитись там приємно. Контрастно так.

На верхньому плато, в кадр помістився весь Арселлорміттал. А посередині невелике, проте організоване звалище побутових відходів.


З певним інтервалом завод викидує в атмосферу різного забарвлення дим. Білий, червоний, сірий, чорний. Стає очевидним, що екологія та чистота середовища тут є незадовільними, враховуючи що цей гігант практично в центрі міста. Запах своєрідний відчувався, особливо при поривах вітру.




Поруч, на сусідньому робочому відвалі відвантажували породу. Вітер дув в наший бік, відповідно пилюку відчули на собі.






Тим не менше, поруч є такі види:




Тепер я можу сміло сказати, що Кривий Ріг є дуже зеленим містом. Насаджень та дерев повно. Розуміючи, що це така свого роду компенсація за шкідливість викидів.






Цікаво було бачити таку техніку в роботі


Приміська електрина ЕР2






Йдемо до руїн шахти "Валявко-Південна".
Друся ходить з пістолетом ?!  ;D





Відкритий ствол шахти. Глибина 500+. Підходити якось не по собі, лише підповзти. Обов'язковою атракцією є кидання каміння.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg</a>
Місце загублених доказів та людей, як на мене.


Недалеко затоплений кар'єр, з бірюзово-синющою водою.






Зразки породи:




Мрія багатьох Львів'ян - МЕТРО. Правда, маємо таємне, а от цивільного на жаль ні.
Йдемо кататись.


Попадаємо в хол, через турнікети, на станцію. Запах, оточення, типічне метро.




Навіть шум схожий. Тільки, коли з тунелю на швидкості вивалюється трамвай, щось стає не одразу зрозуміло. Трамвай, хто тебе сюди засунув? :)


Трамваї Tatra T4SU, всередині в гарному стані, порівняно. В русі шумність в тунелі вища, ніж в звичайному метро.


На наземній станції, де ми вийшли, тьотя(шапка) почала сваритись на мене, що тут режимний об'єкт та фотографувати не можна.






Класичний совковий хол, з вазонами, певно ще тих часів. Сварлива цьоця аж до виходу супроводжувала.


Заступили трохи в центр міста. В принципі нічого надзвичайного, забудова 50-80х років, клюмби, поліція, дівчатка в спідничках. Чистенько доволі.






Зате цікаво було на відстійнику шахтних вод - червоному озері!


Де поверхня вкрита сіллю, з дивною рослинністю та залишками не менш дивних риб.






В цьому місці й закінчуємо наш ознайомчий тур Кривим Рогом. Дякуємо нашому гіду, та паралельно домовляємось про ще один екскурс - в підземні надра.


Але, про це вже згодом. Нас чекають ще пригоди, дорога в поїзді на море.


Вечір закінчився в одному з закладів міста, де ми смачно повечеряли.
Дійові особи: Rufus, Student+Hаталя, Drusja+Женя, Остап & Roy.
Наступний звіт буде з острова Джарилгач)
Дякую всім.

Тут обговорення
Всі фотки ТУТ



19
Хо-хо! Там біля самоката висить крута штука! Не знаю як назвивається, але виглядає вона в ділі так:
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=MQWRrkE5cWY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=MQWRrkE5cWY</a>

20
Wojtasow
Нагадую, мова спілкування на форумі є українська.