Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Roy

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »
141
Основна тема тут

Дякую всім! Плюси в карму.

142
Відбулася довгоочікувана подорож у Чернівці (Черноуци :) ) У складі почесної делегації Львівських а також Франківських експлорерів були: Bottlehunter+Христина, Pavich, Roy, Alter а також Xaolas.
Все хороше з чогось починається. Наша суперова мандрівка Чернівцями взяла відлік від головного залізничного вокзалу. Там всі злізли з поїзда, зустрілись на пероні і пішли раннім, ще сонним містом, шукати вхід в "чернівецьке метро". Поки шукали легенду, проходилися по чернівецькими вуличками, які любязно були залиті ранковим сонечком.
Місто розташоване на пагорбах, що додає йому особливого колориту, впереміш з характерною забудовою часів Австро-Угорщини.

Звертаємо з головної вулиці, на ось таку.


Забудова переважно двох-трьох поверхова


Люки часів бабці Австрії. Таких там багато.


На одному з сквериків вискочили ось такі совок-style мухомори


Цікавий металічний електричний стовп


От такі будиночки мають перевагу в центральній частині міста, обов'язково з двориками, виноградом. Симпатично доволі.
А ми, впевнено крокуємо до входу в тунель.


Місто, часто густо ось так розфарбовано, яскравими фарбами і обов'язково з виразним дисонансом у архітектурі.


Тааа..., подумали ми, це не те що в нас люки в Полтву заверені тоненьким швом зварним, тут все серйозніше.  ;D
Боряться з дігерами мабуть  ;)


На тратуарі натрапляємо на ось таку штуку. Є маленькі отвори в металевому листі, є конденсат. Висловив гіпотезу, що це ВШ з тунелю, який ми шукаємо.
Ну але все попорядку ;)


Порою архітектура й справді милує око. Ну скажіть, ось така вілла, без шкарадних металопластикових вікон, чим не рідкість?


Практично центр міста, вулиця з помірно жвавим рухом. Забудова переважно одноповерхова, як мінімум довоєнна.


Краса.


Дивує що відсутня каналізація. Туалети - шпаківні, а також копані колодязі прикрашають подівр'я жителів.




Тут в когось ось так біля дороги капуста проростає


Про туалети я вже писав. Не більше сорока какашок за хвилину  ;D


Периферійна хатинка




Чимчикуємо далі, крутячи голови.
Фляшкохантер з Христьою.


Так... Метро. Побачивши вхід на власні очі, подумав про жарти метробудівців, яко залишати автографи і пишатись роботою.


А пишатись є чим. Був побудований дренажний тунель довжиною 1400 метрів, глибиною залягання від 30 до 80 метрів. Оскільки Чернівці побудовані на крутих та високих пагорбах, тут завжди існувала ймовірність зсуву грунтів. Власне, призначення цієї дренажної споруди зціджувати грунтові води з водоносних горизонтів тим самим зменшувати ймовірність зсувів.

Отже ми заходимо. Під ногами хлюпоче вода, котра витікає з тунелю.
Там гарно, особливо з такими тюбінгами. Завжди хотів попасти в такого роду тунель. Ну, мрії здійснюються, головне дуууже сильно захотіти.  :)


Невдала світлова спіраль. Йдемо далі. Через певну відстань в тунелі попадаються невеликі ніші.


Перші знахідки  :) "Так біг шо аж тапки погубив"  ;D


Тунель вперся в стіну, і далі на нас чекала трохи гнила драабина і підйом на вищий рівень.


Вже наверху.


А хто в рукавичці живе?


Команда в зборі.


Трохи тунелю




На вищому рівні дренажки почалась з'являтись якась флора


Продубльований Альтер




А також Рой. Думлювались там же, в тунелі.  ;D


Xaolas like a batman темних тунелів.


на афффку ;D


Пішли далі криві, по ходу нашого "топання"


Далі найцікавіше, що є у тунелі: нашарування кальцитових утворень, які роками вимивались з вузьких дренажних свердловин, тим самим замулюючи їх.
Поява рейок теж тішить.




І головне, знайшли ми вентшахту, про яку я згадував вище. Являла собою отвір діаметром тридцять сантиметрів, з хорошим протягом повітря і краплями води.


Не помилились в розрахунку - в збудований тунель вцілили.


Кальцитові утворення - їх там багато.


На дні не болото, а кальцит і чистенька вода










В одному з місць, було виявлено жертвоприношення українських копійок. Деякі навіть повростали.






Напис, доживший з часів будівництва


Маркування ніш


Далі все. Виходимо на світло, покидаємо тунель.




Оскільки місцеві експлорери знали за нас, феєрично відкрили нам ворота, он колодка висить.


А ось і вони, місцеві дослідники. Ми глянули на них та нервово покурили в сторонці і поїли крекер. Теж хоцем таку спорягу.. :'(  ;)


Pavich біля виходу


Що ж, а тепер на пошуки кладовища Єврейського.


Правда перед тим ми поїли в парку Шевченка, та покатались на американських гірках, мертвими петлями. Їжа в шлунку збилась в клубок. Весело було.


Там, у парку, оригінальний фонтан. Можна розгледіти персонажів.


Йдемо чернівцями до кладовища, минаючи цікаві вулички з хаотичною забудовою та будівлі.










Металопластиковий хаос






Ось і цвинтар. Вже з вулиці видно, яка щільність поховань. І що здивувало друге - це стан, війну і вандалів пережито добре.




Приємна атмосфера на цвинтарі цьому








Труни лежать під ось такими плитами з кільцями. І так в 90% поховань.






Капличка


клеймо виробника




Шрифти..нямка


Синьо-жовта осінь на єврейському кладовищі










З некрополя відкривався чудовий краєвид на місто




По такому величному цвинтарі можна сказати що переважна більшість населення Чернівців... ну точно не Українці  :)

І лише три фотки з "загального" кладовища міста. Не захотіли залишатись там довше, енергетика якась не та була, чи сонце вже сідало...




Клеймована черепичка на огорожі




Далі зупинка


 :)


І ностальгічна поїздка на старенькому Шкодівському тролейбусі до університету Федьковича






Чернівецький Університет - це комплекс споруд, який вимагає окремої уваги. Нажаль, ми трохи прийшли запізно, далі ніж від ходу ввічлива охорона відвідувачів не пускала.








Тому ми вирішили пройтись по одній з невідомих нам вулиць, і помилуватись заходом сонця, в останній теплий день осені.


Краєвиди з незнайомої вулички шикарні










Дякую. Це була чудова поїздка, з розряду "не близьких", в приємній компанії. І стукіт коліс в Чернівецькому поїзді та сон...

Тут обговорення
Всі фото


143
Фотодокази проїсходящего, з пабу Лемберг, станом на вечір 31 жовтня :)

Були: Руфус(його свєто ;D), Яр-79, Декстер(сто літ його не видів), Ромчик, Стінгер, Зед, Сункаталано, і я.

Ноу комментс:











































































Хе хе

145
Теплий, осінній сонячний день, віщував нам гарний збір грибів в лісі. Саме так, поїхавши дружньою компанією збирати осінні гриби, попали на такий об'єкт - Захисний командний пункт.
Бувають же такі співпадіння?  :)

Йдучи по лісовій дорозі, попали на ось такий рознесений КП.


Залишки ізоляторів на зруйнованих огорожах вказували що далі щось цікаве.


Крокуємо впевнено - бо попереду щось раніше небачене


Виходимо на рівну площадку, і бачимо попереду дивну споруду, як згодом вияснилось - купол бункеру.




Під стінами могутньої споруди зауважуємо гори плат та іншої викинутої електроніки


Мабуть чи не кожна плата перевірялась на вміст цінних металів


Ура-ура, ми на куполі і вже дивимося в нетрі бункера


В порядних грибників обов'язково має бути лазерний дальнемір.


Завдяки ньому, вірніше Student'у, ми отримали дані про глибину бункеру, конкретно до затопленого -10 рівня - це близько 50 метрів заглиблення.
А рівнів насправді 12.



Часу на роздуми обмаль - вирішено лізти, дослідити його. Знову ж таки, правильні грибники обов'язково не обділені кількома джерелами світла, рукавицями, бахілами та комплектами хімзахисту Л1.
Не всі це розуміли, особливо один дядько, який виявився охоронцем території, і повідав він нам що там дуже небезпечно. Бідні грибники в бахілах, о майн гот!





Доки надійшла група підтримки до охоронця, зовсім маленька частина з нас встигла заскочити у підземне, мокре, сире та нерозвідане підземне царство.

Їх було п'ятеро:
ZED


Mary


Lesyk


Настя


і я, Roy-дестroy


Бахіли згодились - води була сантиметрів з сорок, а далі більш-менш сухі ділянки. Звязку з верхом ясна річ не було.

Бункер являє собою заглиблення в землі у формі циліндра, обкладеного залізобетонними тюбінгами. Конструкція всередині залізобетонна також, стіни перекриття покриті залізними плитами, від чого всередині царює ржавчина, і під світлом ліхтарів та спалахів все кругом червоно-оранжеве.

-1 поверх, шахта


Шахта, трохи ближче до краю:


Одна з сходових систем бункеру


Для нашої зручності поверхи були пронумеровані, як на фото "9 ет" (етаж тобто)


Всередині.
Багато чого вже порізано. Є залишки вентиляційної системи, електрики, конструкцій для кріплення кабелів, тощо. Також попадались засоби індивідуального захисту.




Одне з великих приміщень


Пересовувались по таким дошкам, бо підлога, як і стіни була в тягучій, неприємній іржі. Відповідно, ми, та наша техніка була вся в "цьому".


Зауважу, що з нами були сміливі, дуже красиві дівчата, з якими нестрашні будь які негаразди. Дуже дружньо було.




Ржавчина - вона всюди.


Пробирається крізь фарбу


Ущільнювач на гермодверях восьмого рівня


В такому місці треба особливо уважно дивитися собі під ноги, таких нєжданчиків у вигляді квадратних отворів було достатньо.


Залишки якогось обладнання


Кабельне кріплення. Зібране і готове до винесення назовні.


Ізольований ліхтар - таких там багато, ще висять на стінах


Ізолюючий фільтр до протигаза


Индикаторная пленка ап-1





Ми теж свої ноги сфотографували, тож модно тепер так ;D


Приміщення з дивною розлитою субстанцією


На об'єкті були присутні характерні написи.






Стоїмо на краю шахти


На дев'ятому поверсі


Ця ж шахта


Погляд наверх


ZED пробує в штанах Л1 зайти на затоплений рівень


Разом з Лесиком


Зовсім трошки по фотофапив


Вирішили вертатись до своїх


Лесик - не без приколів  :)


А виходили ми через одну з потерн, довжиною метрів з чотириста. Дуже симпатична.


Вихід ясна річ недобудований, але форма дверей, довгий тунель, відчуття переслідування і обмеженого часу додавало особливих відчуттів. Незабутніх це точно.






Тихенько вибравшись, переодягнувшись, ми пішли іншим шляхом, до своїх, через ліс, подалі від шукаючої нас охорони. Як виявилось, не тільки охорони, але й міліції та МНС  :)
От так ми гриби збирали.*

*пару пакетів

Всім дякую за чудово проведений час! Окрема подяка Student'у.

Обговорення тут

Всі фотки на Пікасі


147
Однієї суботи зібрались ми, по справах поїхати у Червоноград. Було нас четверо: Inkognito, Lesyk, Цезар і я, Roy, яко фотофіксатор невеликого експедишину.

Отож завод. Очевидно, що ми попали у його нетрі. Смію зазначити, що завод випускає під своїм іменем, патентовані, тру-мега шкарпетки, які ніколи не смердять, лише від довгого носіння кам'яніють, як бетон.
Ось вони, на одному з нас:


Заводик, на даний момент в руках приватної власності. Основні цехи по виготовленні бетону є цілі неушкоджені, ще з тих незлопам'ятних часів. Решта приміщень використовуються в інших цілях (ремонтуються), інші, як заведено вже - у дестрої.




Тут Лесик чудово демонструє свій психологічний стан. Негодиться з таким настроєм долати небезпечні перешкоди, які на нас чекали на території.


Тому на одній дахівці вирішили підкріпитися, кожен приніс з собою що мав.


Цезар прийнявся відркривати кільку в томатному соусі




Я в свою чергу, вирішив випробувати свій ШКТ арсенівськими "суші"


Поївши, спускались не зовсім акуратно:


Всьо, пацики пожерли, розбіглись хто куди


А я як завжди, пішов шукати те, що мене цікавить найбільше






Тріо зі Львіво


Цех, звідки розвантажувалась дрібна порода


Під землю, і по конвеєру в інший технологічний цех


Хотів до вітру, а тут Цезар з-під землі вилазить


Взагалі, поруйнованих будівель було мало. Окрім котельні, куди ми й подались.




Помарнівша конвеєрна стрічка


Ось і вона


Всередині давно все порізано, проте залишились допоміжні приміщення, де зберглись деякі "няшки"

Що то - хз. Може точно хіба ясновельможний Смайл описати.




Порсались в документації




Запобіжник - можна зробити герметичну, невбиваєму флешку.


Санвузол котельні




Щит управління



Вибравшись, пішли до рельсового крану, робота котрого полягає у сортуванні та завантажуванні готової продукції.




Вигляд на площадку продукції




Обмежувачі ходу - гумові дампфери


Цезар спускається в кабіну


Тісно. Управління виглядає простим. Під ногами є обігрівач, присутній також вахтовий журнал.




"кран технічно несправний" Вуаля - значит не покатаємся, хоча підключити можна було


Оригінальна ручка дверей


А далі найцікавіше. Ми попали в те місце, де формується майбутній бетон




Зайшли ми туди з цієї споруди, з її нижнього рівня, де спеціална суміш подається на конвеєр і "шурує" нагору.


Виглядає воно так:




Тут, якщо не помиляюсь подається пісок




Далі - по конвеєрі нагору.


Табличка минулої епохи


Ось, ми вже на верхньому поверсі




Розписи робітників на новорічну тему.


Кабелі були добре ізольовані


Цезар оглядає окраїни заводу




Булерян - дешеве та ефективне опалення




Пульт управління. Все робоче, під напругою




Знайшли рахівницю, згадували як на ній рахувати


На передостанньому поверсі, зайшли у найцікавіше приміщення - підсобку/кухню/зал для засіданьзастіль. Дивує, як люди організували комфортний простір, серед суцільної індустрії. Є стіл, чайник, кава, цукор, чай. Втомленого, голодного дослідника це неабияк втішило.


Плакати кругом - ностальджі. Хто пам'ятає Династію? Блейк Керрінгтон і його жінка Кріста


Чудеса графічного дизайну кінця девяностих


Так ми собі класно полазили. Решта фоток можна подивитися тут.
Дякую усім за гарно проведений час, плюси в карму.

Тут обговорення.

148
Основна тема тут

149
Нова тема, для обговорення товарів китайського виробництва. Прошу тут ділитися своїми думками, а також досвідом користування вище написаним.

Скажу від себе, техніку Філіпс більше не купуватиму. Мав кілька історій з поворотом. Особливо побутова (кухонна) техніка останнього покоління, блендер та праска були по якості матеріалів на 3-, та звісно ж, китайська збірка. Марка Філіпс, це все що прикрашало цей товар. І ціна, неоправдано висока.

Вже неодноразово бачив китайські чайники невідомих раніше мені фірм (як DEX), з куди кращою якістю, у порівнянні з відомими виробниками. Стараються.  :)

151
Все починалось ось тут.

Отож, Sanecka, вигулюючи собак, запримітив обвалену кладку, на глибині метр-півтора. Зустрілись ввечері, вирішили разом оглянути місце завалу. Скептично глянув всередину, вдягнув ліхтарика і пірнув туди, всередину.
І, опа, здивування! Хід не йде до підвалів будинку, а кудись далі. Хм..


Вже сформований пошуковий інстинкт, дивитися собі під ноги не спить: серед сміття скляні пляшечки. Придивляюсь, беру в руку, а це скло як мінімум сто річної давності. І сміття, не те якесь. Одним словом, старий побутовий прошарок. Дивлюсь далі, а там ще фляшка, ще.. ;D


Ліземо далі, тунель в одному місці доволі аварійний. Збираємо старе серед намулу.








Попадалися уламки красивої кераміки


Також попадалися інші побутові речі початку ХХ століття.

Деякі знахідки діставав уламком скла з болота


Все, задоволені, з "кульочком" вибираємося нагору :)


Старе скло звідти:


Сані дякую за компанію. Направду розважились, з користю :) Класний ракохід.
Якщо буде можливість, лізти туди треба ще раз. Навіть обов'язково.

Тут обговорення.



153
Фоторозповідь про те, як ми з кумом прогулялись по двох потужних кар'єрах житомирщини.
Перший - Лемненський кар'єр (Іршанського ГЗК), в котрому добувають ільменіт, з якого власне роблять титан. До нього ми й відправились.

Рідкісне явище - працюючі крокуючі екскаватори


Вау! Рухається, крутиться, пихтить! Кльові відчуття, особливо коли стоїш поряд













Зняв коротеньке відео їхньої роботи + Коростеньский кар'єр далі
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=0zw6ikc55IY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=0zw6ikc55IY</a>

Далі, з кумом поїхали на "Коростенський щебзавод". Завдяки добрим друзям, отримали зелене світло на вхід на територію заводу.

Вже на території. Затоплений кар'єр.


Повсюди протягнуті конвеєрні стрічки, по котрим тягнеться порода.








Найцікавішим було подивитися на БЕЛАЗи зблизька, в роботі.




Зафіксив, що БЕЛАЗів є там два типорозміри.  Були також китайські, ноунейм самоскиди.


На території заводу достатньо пилюки, тому для працівників обладнані ось такі душові кабіни


Також, основні дороги регулярно зволожуються Н20


Два Белази, спереду той що більший




Піднімаюсь в кабіну


Ось так виглядає його кокпіт.




Максимальна швидкість. Тішить уяву ))


Гідромеханічна КП


Завантажений породою борт


Кум каже щоб злазив, а то мовляв вломити можуть. Люди там ж суворі.  ;D


Їздять на скутерах, територія ж немала


Маневровий тепловоз


Дорога в кар'єр


Ми спускались ось через таку споруду


Споруда мабуть відповідає за відвантаження породи


Якраз на ній проводились ремонтні-налагоджувальні роботи






Спускаємося нижче з кумом. Спека нестерпна, далеко за 40. Давно пересохло у роті, про воду лише мріємо. Аж тут раптом мужик на ровері, з кущів виїзджає, з відром води на кермі, яка солодко хлюпається по дорозі. Бігом побіли туди, а там джерело, з неймовірно солодкою, холодною водою. Мить щастя в таку спеку.  ;)


Стоїмо на серпантинній дорозі, спостерігаємо за рухом у кар'єрі










Зверху все виглядає маленьким, іграшковим


Підстанція






Здивував мене колір води затопленого кар'єру






Царство Белазів і граніту. Ось така стихія.  ;)


Обговорення ТУТ

154
Цікавий етно-ресурс, з старими фотографіями.

http://www.hutsul.com.ua/

155
Основна тема тут

Дякую всім за компанію, розуміємо що далеко не всі позитивні моменти описано. Було класно. Всім + в рейтинг.

156
В спекотну суботу, 30 червня виїхали зі Львова 4 персонажі в одинакових футболках - Inkognito, Romchick, Lesyk і Roy.
Їхали машиною Ромчика. Ввечері мали на меті відвідати ось цей об'єкт, і там же заночувати. По легенді там було ПРТБ, а також сховище ядерних матеріалів. Приїхавши туди, розчарувалися. Дестрой вже давно окупував колишню військову частину, також на місці була розташована бригада "рекультиваторів", котрі крім металу, очищали частину від бетону та цегли.
Побродивши серед руїн та хащів, поїхали до сховища ядерних матеріалів. Воно, сховище, являє собою підземний об'єкт, побудоване у великому земляному насипі. Є там два входи, всередині з десяток кімнат, різних за розміром, однак там все вичищено.
Походили по сховищу, подихали характерним підземним сирим повітрям і вийшовши на вулицю, вирішили розбити табір, та переночувати. Подальшого інтересу для дослідження вже не виникало.
Зате єгер дуже постарався, заготовив багато дров та гілок, котрі просто валялись кругом. Ми розвели велике багаття, усвідомлюючи небезпеку від літаючих кровопивців. Захист від комарів дружньо всі забули прихопити.





Пофіг на комарів! Зате в нас є вогненна вода, подумали ми. Спонсор нашої експедиції ))



Сальце смачненьке, домашні огірочки, мммм... Особливо смакувало в такому місці, де метрів з десять за спиною зберігали ЯМ.)




Все було добре до того часу, коли сонце почало котитись за горизонт. Кляті комарихи почали пити кров соломкою. Невитримавши такої наруги, переїхали в поле, коло села Кульчиці. А там..., а там все те саме.
Спальник рятував тіло протягом ночі, а обличчя залишилось комарам.
З настанням ранку, поїхали в Самбір, зустріти Sanecka на вокзалі. Пройшлись трохи містом, вирішили трохи підкріпитися.





Тішать око довоєнні металічні електричні стовпи






Нічого не вигадували, сіли на сходах і пожерли))


Отже, перед нами Самбірський цукровий завод. Про його стан нам було нічого невідомо, знали єдине що була присутня охорона. Потрапили на територію через вагову.





Ось тут вже ми на підході


Вхід ясна річ - традиційним способом


Зайшли одразу у найвищу споруду. Трохи наступив момент розчарування, все розбите та розтягнуте.






Знищено практично все, особливо в цехах де було виробниче обладнання.


Далі потрапили у склад, де колись зберігалась всяка всячина. Протигази, фільтри до них, робочий одяг, взуття, калькулятори, друкарські машинки.
Підлога прогнила, і столи ефектно провалились










Електрична друкарська машинка "Ромашка", одна ще була в упаковці


Знайшлась ось така ностальгічна упаковка з під чіпсів вітчизняного виробництва


Ромчик невтомно виковирював благородні метали з радянського компутера))


Цікаво було в цуровому складі. Розсувні двері, всередині пустота, півсотні залишених мішків з цукром. Цукор ясна річ вже не придатний був до вживання. Але який там стояв нестерпний запах цукру! І підлога липка була настільки, що черевик ледве відклеювався.


Нічого було робити, в одному з приміщень було знайдено рулони фульги. Лесик прийнявся до таких маніпуляцій з нею:  :)








На території внаслідок дестрою утворилася водойма, сидів навіть там рибак.


Наостанок, захотіли піднятися по найвищій конвеєрні стрічці.


Перекриття були вже в дуже аварійному стані, численні дири


Товщина перекриття якась непереконлива




Вид на частину колишнього заводу






Робити там вже нічого, завод вже давно про*раний  :)


Ми завдання своє виконали, навідались та дослідили ситуацію.


Обговорення теми

157
Власне, онлайн-музей нацбанку України. Цікаво ознайомитись з колекцією, подивитись зблизька. Як на мене, не надто насичена, але все ж. Решта - в приватних колекціях :)

http://bank.gov.ua/3dtour/#!prettyPhoto

158
Основна тема тут

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »