Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Indigo

#21
ALBUM INŻYNIERÓW I TECHNIKÓW W POLSCE
Альбом інжинерів і техніків у Польщі виданий у 1930их роках. В ньому статті та реклама присвячені промисловому розвитку міста.
Перші 2 сторінки - про водогін, і станцію у Волі Добростанській.
А потім 4 сторінки присвячені розбудові каналізації Міста. Є ФОТКИ! Більшість з них підписані, наприклад знимка будівництва корита для Полтви десь біля площі Різні
ЧИТАТИ ТУТ
#22
Цієї весни склались кілька обставин аби я ним зацікавився, побував і описав.
1. У квітні ФСЛ виклали кілька фоток з його відкриття, шо було аж у 1910 р.!! Хто б подумав, шо він вже досить старий!?  ::) :o Мало того, за ті 110 років (!!) був і є закладом охорони здоров'я. Уривок з офіційної іст. довідки:
Медики-фтизіатри старшого покоління згадують, що у 30-х роках минулого сторіччя у м.Львові, на вул.Замарстинівській 274, функціонував санаторій для хворих на туберкульоз, збудований за типовим проектом.

З 1946 року на цій базі функціонували туб.стаціонари для різних форм туберкульозу (а з 1988р. до даного часу – дитяче стаціонарне відділення ММО «Фтизіопульмонологія»). В області і у м.Львові було створено протитуберкульозні диспансери із стаціонарами, почала проводитись масова піркетизація дітям.
2.  ...у сер. травня проїздивши у справах Замарстинівською повз нього я не побачив на брамі якої-небудь таблички, шо вказує чим є ця група будівель і руїн...
3. ...a це цілком закономірно, бо де-юре незрозуміло кому належить санаторій! 30 квітня прокурорка області писала:
судимось за два та упереджуємо незаконне відчуження ще п'яти об'єктів нерухомості, у яких були розміщені лікувальні корпуси ліквідованих:
• Медичного об?єднання «Фтизіопульмонологія»,
• Львівського комунального шкірно-венерологічного диспансеру.
Йдеться про приміщення лікарень на вулицях:
? Лемківська, 24
? Устияновича, 14
? Замарстинівська, 274,  81, 83
? Личаківська, 233
? Кордуби, 4а
З'ясували, що у лютому 2008 року Львівська обласна рада, без встановлених законом підстав та поза волею дійсного власника (Львівської міської ради), своїм рішенням вилучила 7 приміщень закладів охорони здоров'я у Львові із власності міста у володіння області.



щоб упередити продаж у аналогічний спосіб ще п'яти приміщень, загальною площею  майже 5000 м2, ініціюємо їх повернення у судовому порядку до комунальної власності міста.

Наближаючись до його території вирішив за собі мету знайти хоч якийсь артефакт, натяк, доказ, слід про його роботу в ті давнi довоєнні часи.

Хоч санаторій відкривали в селі Голоско, я б сказав шо він є ПІД ГОЛОСКОМ (у цьому мікрорайоні є така вулиця): бо заклад фактично на околиці колишнього села і заодно міста Львова, якшо рухатись зі Львова у сторону Брюх, то на парній стор. Замарстинівської після нього лиш один двір, і той - нежитловий. Втім, з іншої сторони від санаторію живе досить відомий сусід. Але хто це тут я не афішуватиму.

Перш ніж вирушити на об'єкт, погуглив про нього і прочесав мапи. А державна мапа земельних ділянок показала шо за ним закріплено 7 га землі! Навіщо їм стільки? Що на цих лісових гектарах: якісь альтанки для дихання відносно лісовим повітрям, теренкури для оздоровчих прогулянок?

гугл-мапс зберегли, шо кілька літ назад при вході на його територію була хоч якась табличка, звідки можна було б дізнатись про заклад охорони здоров'я на цьому лісовому схилі. тепер є лише попередження про заборону СТОРОННІМ В'ЇЗДУ сюди. Що ж, я не їду, а заходжу пішки...

Варто звернути увагу на рельєф території: тут є можна сказати три рівні, три тераси: на найнижчому - сад (про нього трохи згодом) і будиночки менші,- їх одразу видно увійшовши в браму. Алейка від неї веде прямо до сходів що підіймаються на верхній, третій, рівень схилу - на цій терасі основні корпуси. Зліва від брами другий рівень, на цій терасі досить захаращено, чимало руїн, серед яких у одному з будиночків купка "слоників", позаду них увагу привертає майданчик зі смiтниками, на яких абревіатура "КЗ ЛОР" гласить, що тут все належить обласній раді.






Більш охайним серед хатинок виглядає дезнінфекційне відділення з дахом цікавої форми.

Хатки праворуч від головної алейки - старі проте накриті у наші часи, переважно замкнуті.



Хоча є виняток. Ближче до схилу головні корпуси - світлі та доглянуті будівлі. Під більшою бачив припарковану "копійку" в нормальному стані.
Аби не привертати уваги її власника, що мабуть працює тут і не захоче мене тут бачити, залишаю цю частину території. Зрештою за совка і дотепер тут лікують, його ремонтували, вкладали ресурси і про його давню історію тут в подвір'ї мало шо нагадує. Тим паче перш ніж побувати тут, натрапив на публікацію про ремонт і загалом нормальні умови всередині. Більше офіційно-стерильних фото його приміщень зсередини і ззовні - тут
Тому йду оглянути оті гектари, що в глибині лісу.

Безлюдність і переконаність що тут все-таки хтось працює і когось лікує нагадують мені уривок "Санаторію під клепсидрою" дрогобицького Бруно Шульца:
"Стосунки в Санаторії з кожним днем стають нестерпніші. Ніяк не заперечиш — ми просто потрапили в пастку. З часу мого приїзду, коли передо мною, новоприбулим, явлено було якісь види гостинної запобігливости, керівництво Санаторію не завдає собі найменшого труду, щоб залишити нам хоч би оману якоїсь опіки. Ми просто полишені самі на себе. Ніхто не турбується про наші потреби. Я давно виявив, що проводи електричних дзвоників уриваються тут-таки над дверима і нікуди не провадять. Служби не видно. Коридори і вдень, і вночі занурені у темряву і тишу. Маю сильне переконання, що ми — єдині гості в цьому Санаторії та що таємничі й дискретні міни, з якими покоївка хряскає дверима кімнат входячи або виходячи — то просто містифікація."

По дорозі в ліс бачу старий фруктовий садок,між дерев стежка, що веде до брамки лише для пішоходів.



Рухаючись вверх на схил натрапляю на краєвид, в якому домінують новобудови на малоголосківських пагорбах.

Ліс довкола огорожі закладу густо зарослий, і навіть якшо моя теорія про теренкури має право на існування, то нічим не підкріплена, - маркування нема. Тому фоткаю балкони і труби, що поєднуючи будівлі нагадують мости.



Але, після кільканацяти хвилин прочісування лісу натрапляю на якусь огорожу і металеві труби, - це вже цікавіше. Обходячи таку малу архітектурну форму здогадуюсь,що це - санаторний водозабір.

Обходжу його і...БІНГО! На водокачці бачу назву фірми-виробника, написане латиницею. ЦЕ і є те, що я шукав, той самий доказ того, що об'єкт є тут настільки давно!! Адже за України чи за совка навряд чи встановили б помпу NK Rudolf!?

Із відчуттям розкритої таємниці та виконаного обов'язку спускаюсь і фоткаю яскраві гойдалки і качелі біля найбільшого корпусу.

Ця водокачка мала б право бути унікальною частинкою тематичної підбірки, але у неї є прив'язка і спец. огорожа, тому будучи такої невільною, вона туди трохи "не вписується".
#23
Вирушаємо на промзону, - в дорозі наш гід і за сумісництвом працівник міськради (відтак людина, обізнана з цим не з чуток чи тирнету) розповідає про її значення: "Вона впливала на ВВП совка. Зараз є головним наповнювачем бюджету міста і району."
На перший погляд там все розносять, метал ржавіє, руїні і так далі. Це враження трохи підсилено і звітами на форумі з попередніх поїздок. Але одне - поїхати і наобум відвідувати абандони, інше - бути "в делегації зі Львова", маючи місцевого гіда-штурмана. Відтак делегація приїздить на невеличке виробництво туристичних і розважальних плавзасобів. Тут ми отримуємо ще два експонати для майб. музею. Голем як фахівець підтверджує шо вони годні до поєднання, шо звісно тішить засновників тої установи. Поряд з човнярським цехом є інші виробництва, але з тої частини промзони їдемо у ту, де великі підприємства.

ТЕЦ
Вона дає всій промзоні електрику. А також цікавить клятих олігархів.



Трубний завод має площу 9 або 7 га. І за словами директора це найбільший в Україні завод з виробництва пластмасових труб. Кому цікаво може прочитати інтерв'ю, - в ньому чимало тої ж інфи, яку від нього почули і ми. Звісно ж за 7 років є деякі зміни, - та це не суттєво. Крім трубного заводу ше проїздили повз велике підприємтво з виготовл. шпалер і повз ці фотогенічні кулі.



Далі водойми - те, що реально дивує своїми протиріччями. Кому як, а я побачив зі схилів хвостосхощиів-кар'єрів-озер саме протиріччя.
От наприклад тут: виходиш на рукотворний схил-хребет, що складається з уcяких залишків колишнього видобутку, а на ньому цвіте люпин і... ростуть суниці! 29 травня,а ми вже спробували ягід у промзоні.

На лінії горизонту проглядались високий карпатський хребет

Місце потенційно привабливе для оздоровлення, втім тут відпочивають і порівняно мало смітять


Найяскравішим залишком видобутку тут звісно ж є сіль. вона дуже відрізняється від тієї, що у Дрогобичі, під землями Стебника чи була :) у Добромилі. Адже лежить отак просто неба, ніхто її тут не згрібає додому чи на продаж і не сильно тане - зараз регулярно дощить, а їй хоч би що. На смак вона майже не солона, і в писку розтає порівняно з кухонною, моментально. Довкола неї багато різної рослинності.


Рослинність і промисловість





Як вона тут опинилась я не точно запам'ятав, але її вигляд привертає увагу здалеку, - наче текли тут струмки по схилах відвалів і залишили по собі "соляні струмки". Якшо коротко, це наслідок промисловості.




Інша водойма - кар'єр має досить солону зелену воду з гірким післясмаком. Досить чисте повітря контрастує з трубами,що позаду нас димлять, горять... Краєвиди чудові, шо приваблює сюди відпочивальників,і як не дивно, тут майже нема слідів їхнього перебування, - на берегах і схилах досить мало сміття.Ще один різновид активного відпочинку тут - мотокрос.


Та вернусь до протиріччя з одної сторони тут можна класно відпочити (активний чи пасивний відпочинок), оздоровитись, а з іншої - екологічна проблема водойми, як і в багатьох подібних у країні. Вода тут регулярно піднімається. Це видно, зокрема по деревах, що встили колись вирости на березі,а зараз вони "виринають" з плеса.
Голем своєю знимкою наче натякнув шо я на схилі кар'єру фотофапив :)



Підписання книги Тур. креативи перед від'їздом, - примірник дипломатично подарований керівником лелегації власнику більшості приміщень у корпусах обстеженої будівлі телефонного колись монополіста.
#24
Не пригадую такої поїздки, в якій називали форумчан "делегацією". Вчора у К. нас з Големом разок саме так і представили перед вітальною кавусею з дороги.

Власне її, каву ми випили на об'єкті, заради якого приїхали - будівлі Укртелекому. Зараз це велика споруда, в якій потихеньку розвивають різні маленькі бізнеси: гуртки, кафешка, офіси, квест-кімнати тощо. Від Укртелекому залишились два корпуси, - один з яких фасадом виходе на великий магістральний проспект. У другій також будуть різні приміщення для працевлаштування людей і соціального призначення. Серед них - музейна кімната присвячена телефонній та радіотехніці. Мета візиту делегації - глянути шо з тих залишків телефонного і радіобрухту варте музеєфікації.
Деталь на фасаді мені сподобалась:
-котра година за калуським часом?
-Діва Раком  :)

Інший корпус - адміністративно-стратегічно-технічний. В ньому ще офісні кабінети ДОСВІДЧЕНИХ працівників Укртелекому. Власне один із них нам розповів деякі моменти історії будівлі, а взамін отримав примірник мемуарів про пошуки літаків. Поведінка Голема сповна відповідала статусу, яким нас нарекли, - він дарував книги і деталь від літака калушанам, які нас там приймали і запрошували.

Поки йшли до кімнат з апаратурою звичні для таких будівель склоблоки замість вікон - втім на маршах між 2-3 і 3-4 поверхами отакі "панорамні" віконечка.

Безпосередньо з того корпусу відкрився дуже релігійний краєвид. Вдалині бачимо костел - він у історичному центрі міста.


Чесно кажучи я далекий від тої всієї апаратури, а її використання і значення мені незрозумілі. Тому я звертав увагу на якісь малопомітні елементи інтер'єру чи на те шо якийсь вимірювальний прилад має німецьке маркування.


Який натиснути??




Буде мабуть одним з настінних експонатів. Сфоткав її чітко, з велкими розширенням.

Календар виготовлений у 1997 році, і якшо він тут від 1998, то непогано зберігся в такому приміщенні з хорошою інсоляцією. Якісна поліграфія, і один з небагатьох тутешніх артефактів, що нагадує про гарні часи Укртелекому, - коли монополіст зв'язку був державним,а мобілки+нет не становили такої конкуренції.

Оця кімната запам'яталась календарем з Юлією Т. і "женскім журналом", - швидше за все тут працювали здебільшого жінки. Також у ній Голем виявив якусь штучку, що можна перетворити у лічильник і рахувати скільки людей відвідало музей у конкретний день.

З нами, як з делегацією місцеві тепер вже можна відкрито назвати господарі приміщень подились досить оптимістичними планами на будівлю, один з яких приурочать до професійного свята, що у середині листопада. Але то наразі не анонсую.

Продовження нашої калуської пригоди - у цій темі.
#25
Цікаво глянути на ту рухлядь і поїхати у Калуш: двічі там був і це були дві чудові пригоди!
#26
У центрі Львова зберігся один такий, про якого чимало відомо і зараз триває його реставрація. Цей сеердьновічний межовий камінь - колона Сикстів, що на перетині Бандери і Дорошенка (між двориком біб-ки Політехніки і Органним залом).
Більше про його давню історію тут, a тут - про сучасніші пригоди і відновлення пам'ятки.
Моя фотка з осені 2019. Зараз наче вже відкрили її повністю й можна розглянути відреставрованою.

#27
Так склалося, шо у тих краях після злив також утворювались озера. Торік я відео знімав. Це у травні, ріг Джерельна-Крехівська.


Поки 31 липня всі офігівали від привокзальної, вітовського-сахарова, кільце джерельна-під дубом також плавало.


Тоді епічності додало те, шо в той день там працювали водоканалівці. Їх флегматизм є на іншому відео :)


Якщо я правильно прочитав додану сюди стару карту, то проблеми джерельної криються у колекторі №5, що прямо під нею? Хоч ці відео не стостуються напряму сьомого, то принаймні будуть попередженням про те, шо і в п'ятому шось не так.

Додам і те шо до кол. №5 ймовірно приєднані каналізації трц форум і хмарочоса, шо будують напроти нього.
#28
На форумі ніхто не пише

Це Весняна нудьга
Не їжджу нікуда
І п'яним в драбадан
Я не заходжу в чати...

Холодна погода
У бункерах - вода
Шоб не зійти з ума,
Я звіти почитаю...

Приспів
На форумі ніхто не пише
На вилазки ніхто не йде


В нас нові юзера
В них пусто в головах,
Були в нових місцях, -
І впадло їм писати.

А старі юзера,
В них свіжо в головах
Вони вже хочуть йти
Де ми ше не бували...

Приспів
На форумі ніхто не пише
На вилазки ніхто не йде


#29
Пісня про коп. Натхнувся звітом Голема :)

Якщо вранці вийти в поле,
де ніхто давно не оре,
де не запасуть, оооо!
І дістати аську, деус
то монетка там найде вас-
Це вже доведено, оооо!

От! Новий робо-коп!
найшов шось, чи найоб!?
І не розбереш, - поки не копнеш:
яму або грот,
Яму або грот...

І нема чого лякатись
Шо прийдуть до вас лягаві
Бо - їм це вже все одно, саме так!
Може "чорні" тут копали,
Але ви цього не знали,-
Пох! Покопайте знов, ооов!

От! Новий робо-коп!
найшов шось, чи найоб!?
І не розбереш, - поки не копнеш:
яму або грот,
Яму або грот...

Чи то яма чи траншея,-
По коліна чи по шию -
вглиб! Копай, бо ти вже звик, ооо!
Чи значки, чи то монетки, -
Розклади це все і швидко
Їдь на новий коп , ооов!

От! Новий робо-коп!
найшов шось, чи найоб!?
І не розбереш, - поки не копнеш:
яму або грот,
яму або грот...

#31
Викладу нарешті я фоточок трохи
Загальне фото на підступах


Біб-ка де все і сталося. У кутку під вікном натрапили на місце, де ймовірно найбільше горіло.





Пригодився? А він взагалі придатний був?


Витримав пожежу


Вилізли на дах



Хто і навіщо лишив той бутиль? Що у ньому? Невідомо, - ми не чіпали його.


Цікаві залишки від кушеток. Може лишились тут з часів монастиря (1930ті рр.)




Цегла і черепиця марковані там


Знахідка десь на третьому поверсі


З вікон протилежної сторони добре видно кіптяву над вікнами.


#32
Щодо вчорашньої вилазки і спілкування з охороною та поліцією.
Нас виявило двоє чоловіків у цивільному,які не представились. "Знайомство" вони почали з вимоги на сховати фотоапарати, що ми і зробили. Спілкувався з нами  старший з них, інший, значно молодший, спостерігав з коридору. Потім він звелів показати вміст наших рюкзаків, це зробив тільки один з нас, інші відмовились робити це до приїзду поліції. Після виклику поліції та кількох дзвінків іншим чоловікам, він заявив що тут приватна територія і приватна власністю (не називаючи якої організації) і ми проникли сюди несанкціоновано. Також він розповів, що такі проникненні тут не вперше але наші дії для охорони матимуть наслідки присутності тут громадських активістів,ймовірно, журналістів для нього це все зайва непотрібна морока. Під час розмови він неодноразово акцентував на тому що та пожежа є підпалом, імовірно ми до нього причетні.
У відповідь ми нагадали, що будівля монастиря Ордену Кармелітів Босих є пам'яткою архітектури місцевого значення і нам не байдуже її стан після пожежі.
Тому ми вирішили це фотографувати ти аби в подальшому оприлюднити в інтернеті. Він також запитав звідки нам відомо пропожежу, на що ми відповіли що з повідомлення ДСНС.
Згодом до нього прийшли ще два чоловіки в уніформі охоронної фірми. Ми дали їм аналогічні пояснення. З приміщення в якому нас виявили надвір ми виходили в присутності двох поліцейських (також не представились), працівників охоронної фірми і двох чоловіків які нас виявили першими. Один з них представляючись поліцейським згадував якийсь керамічний магазину чи склад.


































#33
Все-таки є і маленька перемога: петиція про порятунок  ::) монастиря набрала необхідних 500 підписів. У вересні міськрада повинна дати відповідь. Логічно припустити, що це суттєвого ефекту не дасть, хіба ймовірно десь наступного року. та все ж...
#34
На Сихові, де кінцева трамваю, є незвичне скучпення ствопів ЛЕП, які не то перетинаються, не то сходяться у одному місці. То місце трохи болотисте і поросле кущами, якщо стати спиною до розворотного кільця трамваю, то ви точно побачите ті стовпи. Вони мені нагадують якесь кільце друїдів, які зібрались у енергетичне коло щоб чаклувати.


В тому колі ростуть маленькі хвойні деревця, обліпиха, кущі ожини тощо
#35
Більшість кліпу знята кажись на Львівхімсільмаші. Хоча пасувало би на Еротроні  ::) ;D ;)

Продовжуючи тему львівхімсільмашу, перейду до короткометражного кіно!
у 2013 львівські актори різних театрів (здеб. Курбаса) знялись у фільмі "Мар'яна". на 16:50 дія відбувається на величенькому за площею абандоні. Хто впізнає??
#36
Мені б зо 5 візитівок.
#37
Пісня про Полтву
Елементи триллера і жорсткої правди про міжнародні екологічні відносини з сусідами. Навіно звісткою, що у травні в річці виявили тіло жінки. Пісня виконана на 10 річниці, вночі. Хто слухав - зі зрозумілих причин пригадати не можу.
Мелодія

Слова
Тече річка Полтва, в ній жіночий труп (х2)
Міг би він доплисти у Західний Буг.

Міг би він доплисти навіть до Вісли (х2)
Але його вчасно від цього спасли.

Але за кордоном від нас трабли є (х2)
Бо саме річка Полтва їх туди і ллє!
#38

19 числа, у понеділок я і Stinger були на Винзаводі аби подивитись на перфоменс молодого львіського художника М.Скопа (нік Нейван) "Омивання вином і слізьми". Хлопака у одному з погребів понамальовував чудернацьких створінь та чоловічків у стилі сакрального примітивізму. Малюнки він робив ше з минулого року, а тепер вирішив їх показати широкому загалу, оскільки стало відомо, шо винзавод готують до знесення і забудови. До цього я ше вернусь. Фотки Нейвана, - зроблені напередодні відкриття мистецького об'єкту.







"Виставковою залою" його малюнків є один з погребів, що "вростили" у пагорб. Уфейсбучній події художник додав мапу як дійти до погребу, тому поки є час, можна подивитись на його творчість. Хоча, є велика ймовірність шо у середу там залило ту кімнату, тому в ній як мінімум під ногами мокро і слизько...


Хлопака колись давно шукаючи підходящі для творчого усамітнення абандони натрапив на винзавод, на території якого є підземелля, - одне з них дуже підійшло, і вирішив його він прикрасити чимось подібним на іконопис, але не прив'язаний до якоїсь конкретної релігії. Тепер той погріб наче святилище/каплиця (але без вівтаря, - про його відстуність дивіться у відео).


Йдучи головною алеєю Погулянки бачимо ще один малюнок Нейвана на огорожі заводу (дальній від входу кут, ближче до озер)


Місце для творчості саме тут він знайшов близько року тому весною, випадково. Малював з допомогою налобного ліхтаря. Бомжів-наркоманів на об'єктів під час малювання не бачив, працював наодинці.

"Хоч і місце є холодним, з кожною новою фігурою я відчував, що місце є у симбіозі зі мною. Малюючи, я відчував, що це місце "моє", хоч і мені не належить, воно має зі мною зв'язок.
Ці малюнки це моє враження від міфології як такої. Ці написи нічого не значать. Моїм завденням є, аби людина дивилась і мала враження, ніби вони щось значать. Сакральне мистецтво без писемності є неможливим на такому етапі, це писемність без чіткого значення.Це писемність враження,а не змісту."


На арт-подію прийшло з 20 людей. Багато з них дізнались про неї через Фб, відчувалось шо серед них були з малярського цеху, може однокурсники автора.












Пряма мова Нейвана до учасників омивання


Від себе: перебування у тому місці трохи мені нагадало фільм "Штольня", - там також легкодоступне підземелля, сліди якогось поклоніння в ньому і знаки на стінах :)
На майбутнє Нейван планує ше один подібний перфоменс з відкриття творчості у закнутім об'єкті, це десь у фак парку.

Про забудову того місця: інфа вже є офіційною. Але міськрада хоче жеби там НЕ БУЛО житла. А перед тим як будувати, хочуть зберегти панно «Збір винограду» (автори Г. Кичула, Я. Шеремета) з кераміки 1979 року. Воно наразі у непоганому стані.







#39
+
Але незважаючи на рішення організаторів, прибуду на 7-7:30 ранку.