Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Олесь

#221
Поморянський замок (1462 р.)
Усі чотири об'єкти Поморян знаходяться близенько центру. Акція "Я- Поморянський замок" дала результати, на подвір'ях та в підвалах чисто, навіть стоять смітники. В цокольних приміщеннях залишивши плящинку втік від мене місцевий любитель випити, сховався в дальніх кімнатах. Пішовши за ним змусив його евакуюватись через вузеньке вікно, що вело на двір, кімната в якій він окопався була тупікова. Побачивши активність на подвір'ї замку підтягнувся місцевий в камуфляжі, який супроводжував мої походеньки по цих руїнах, розповідаючи історії пов'язані із замком. А також в кого можна дістати ключі від храмів Поморян.

Поморянський замок розташований в південно- західній частині міста на невисокому пагорбі і колись омивався з трьох сторін ставами, мочарами та водами Золотої Липи і Махнівки. Засновник замку назвав його «Кораб» (від «корабель»). У документі датованому 1497 роком згадується, що Микола Свинка був дідичем і власником села та замка Поморян.


Сучасний стан замку, приблизно 1/3 з тих будівель, що тут раніш стояли. Навколо замку рови з водою заповнялись водами річок: Золота Липа, Махнівки.


Поморянський замок (Львовськаї обл.) на карті Ф. фон Міга (1779-1782). Замок виділений жовтим. Він має форму п'ятикутника (корабля). Засновник замку називав його "Корабом".


Макет замку, так його відбудували після руйнування татарами.


Фрагмент пластичної панорами Поморян XVIII ст. Автор І. Качор.


Так цей замок виглядав декілька десятиліть тому. Замок витримав 4 облоги татар, три рази його здобували і руйнували татари. Пережив століття, німецьку окупацію. В ці час в ньому проживали два гестапівці, яких розстріляли хлопці з УПА у воротах замку.
Також тут була жандармерія, підстаршинська школа ОУНР, райкому КПУ та райвиконкому, профтехучилище до 1980р.


І переживши століття загарбників і воїн, він не пережив 36 РОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ БЕЗГОСПОДАРНОСТІ !!  Сходи проваллями зіяють, бо вкрали плити кам'яні, також каміни, скульптури... , лишилось те, чого нікому вже не треба.


Графиня збудувала невеликий будинок біля замку — притулок для старих. Одну кімнату було відведено для дітей, де вони бавилися влітку.


Кутова вежа.


Колись тут планували відкрити санаторій.


В підвальному приміщенні, під завалом знайшов ось такий коп. Він веде у дві кімнати підземель, висотою 3 метри.




Зал, збереглись лиш оригінальні балки з модрини, місцями поверх балок закріплена тростина, дротом. Мабуть, щоб штукатурить легше було.
На першому поверсі розміщувався кутовий камін з каменю, його вночі розібрали.


Рештки сходів кутової вежі.


Бійниці цієї ж вежі.


Портал над дверима.


Портал в винні пивниці. Там же ж і криниця була. Вхід в пивниці був і з зовні замку, а цей неподалік залу банкетного.


Винний погріб.


Дах обвалившись зруйнував перекриття поверхів, та пробив склепіння підвалів.




Погрібець на в'їзді в замок.

#222
Поморянська ратуша (XIX столітті, у стилі неоготики).
Як видно на фото, теперішня ратуша лиш маленька частинка, 1/4 колишньої ратуші. В оригіналі від 7-10 веж, фасад мав 5 веж, одна з яких була центральною, значно більшою.
З іншої ж сторони ратуша могла мати від 2 до 5 веж (скоріш 2 вежі).


Збереглись лише три вежі. Ратушу пробують продати, ціна: 15 000$.
Власник ратуші начебто придбав її за борги колгоспу 23 роки тому. Він же отримав в безоплатну оренду на 49 років парк (12 соток біля ратуші).


Рештки балкону, художнє литво.

Це й же балкон видно на старому фото розміщеному вище:


Під ратушею є підземелля, один з провалів.


Надпис в ратуші над входом.


Так виглядає ратуша з середини, перекриття не збереглись. Зате дах перекрили.
#223
Костел Св. Трійці, 1748 р. (Поморяни)
Близько 1748 року Гумніцький заклав в Поморянах фундамент мурованого костелу. При ксьондзі Левандовському (1807–1808) будівництво костелу було завершене.
1854 року всередині костелу сталася пожежа.


Орган цього костелу вважається найстарішим в Україні, зараз він зберігається у Львові, у Вірменському кафедральному соборі.
Орган має один мануал, 10 регістрів, 740 труб. Серед регістрів є екзотичний і дуже приємний — бамбукова флейта, труби якого виготовлені з використанням натурального бамбука.


У костелі було декілька гарних картин: портрет Яна III (автор Й. Купецький), портрет Ю.Прушинського (автор Рейхан-молодший), образ Христа (автор Андре дель Сарто), образ св. Йосифа (автор Вассарій), образ св. Йосифа (італійського автора Гцерціна). Орнати (ризи) були виготовлені з турецьких прапорів, здобутих Яном III.


На фасаді є герб, на якому зображено традиційний для Галичини масонський символ — око в трикутнику, а також обличчя хлопчиків, які (таке враження) цілуються.



Вдалось дізнатись власника ключів до костелу та церкви, де проживають, але за браком часу довелось лиш відзняти фасади.
#224
Костел побудовано у 1731–1763 роках з цегли і каменю. Це пам'ятка архітектури бароко в місті Золочеві.
Позаду, та зліва костелу знаходяться інші монастирські споруди: келії монахів, трапезна, бібліотека і т.д. Фундатором колегії виступив син польського короля Яна III Собєцького, Якуб Людвіг Собєцький, який був в той час дідичем Золочева.


Спруджений костел як храм монастиря отців піярів у 1731-1763 роках.
Над головним входом знаходиться балкон. Особливістю костелу є одна вежа ліворуч, справа вежі немає. Головний фасад також має пять ніш де встановлені скульптури святих.


Таку клямку не кожен коваль зробить.


З приходом Австро-Угорської імперіїї в 1772 році монастир було закрито, монахів виселено, а монастирський храм було передано православній громаді міста. В 1838 році храм став парафіяльним костелом Золочева. В 1878 та 1907 роках храм відновлювався та реставрувався. В 1842 році, коштом Матеуша Мьочинського було встановлено на вежі храму годинник.


Бароковий костелу успіння Пресвятої Богородиці є справжньою окрасою міста.


Амвон в костелі.




Орган, мабуть, на реставрації.



#225
Випала нагода нарешті вибратись в Поморяни, 7 годин добирався в одну сторону, 5 назад, 2 години залишилось щоб оббігати усі цікаві місця.
Дерев'яна церква Собору Богородиці (1690р.)

Дерев'яний храм-попередник на цьому місці стояв здавна. Святиня згоріла в пожежі 1672 р. (татарська навала). Її було відбудовано у 1674 р. за священика Шашкевича.
В 1690 р. стареньку замінили більшою, нині існуючою церквою. Теж дерев'яною – з тесаного дуба.


Стіни церкви мають легкий нахил досередини – вірну ознаку по-справжньому старовинних споруд. Бляха вкриває дах святині ще з 1899 р. Одна з місцевих ікон (з 1658 р.) вважається в народі чудотворною.


В 1906 р. в Поморянах побував митрополит Андрей Шептицький.


Храм зводився без жодного цвяха. За місцевою легендою, її звели козаки з загонів Максима Кривоноса і полковника Морозенка, коли йшли в 1648 р. походом на Львів.


На одвірку зберігся старий напис.





Верхній ярус дзвіниці має арочні голосники по периметру. Дзвіниця постраждала від пожежі 19 травня 1889 р. – навіть дзвони розплавилися у вогні.


#226
Цеглини Поморянського замку.

#227
Вхід доступний, без охорони, якщо це та де був я. Можна і вдень спускатись. Драбини і перекриття ледве "живі".
#228
Стеля і стіни обкопчені вогнищами сучасних неандертальців і сміття після них залишилось. Отож природного медового кольору вапняку немає.
#229
Я за те, щоб відео доповнювало звіт, воно більш інформативне та дає просторове уявлення про об'єкт, оскільки знімається з різних ракурсів. Займає значно менше місця на форумі ніж 50-60 фото. Це вибір кожного дивитись його чи ні. Хтось віддає перевагу відео інший же фотографії переглядати любить. Добре, якщо звіт складається із фото та відео, кожен має вибір за бажанням (правда інколи лінь і часу немає формувати такй об'ємний звіт).
#230
"Питання до Олеся."
Шанці недалеко від вершини, мають півкруглу форму, розраховані на 3 солдат (невеликі заглиблення в стінах), частково засипані і дуже зарослі.
Те, що це шанці з ВВВ сказав єгер з рушничкою на плечі, який власне вивів на цю гору групу туристів (підзаробляє провідником).
Для чого цю гору захищати, якщо вона розміщена далеко від стратегічних доріг, перевалів і населених пунктів. Сам дивуюсь.

Недоходячи до вершини у лісі є ще залишки обвалених землянок, про них я чув, але їх не шукав.
#231
Найскладніший маршрут через Сопітські полонини. Стежок зовсім немає, ідеться по хребту і по компасу. Джерело на Сопітських полонинах лиш калюжка, з якої воду пити неможливо.
#232
Збудований у стилі необароко. Палац і парк у Сколе були закладені бароном Еугеніушем Кінскі в середині XIX століття після того, як він він придбав сколівські землі у графа Потоцького. Перед будівлею палацу розташований гарний фонтан.
У кінці вересня 1939 в палаці був розміщений відділ НКВС, який повернувся сюди у серпні 1944 і діяв до 1948.
З 1956 палац використовується для школи-інтернату на 260 дітей.
У палаці не збереглось майже нічого окрім гарних кручених сходів. Опалюється він з вугільної котельні. Розміщеної за палацом.












#233
Уся ця інформація разом з картою маршруту, часом, джерелами, привалами у відео вище. Переночувати можна біля Парашки 200м від вершини, будка на дві особи розміром як палатка (дерев'яна з підлогою). Споруджена спеціально для ночівлі, повідомив єгер, підзаробляє провідником на Парашку. Цікаво, що піднімався на цю гору з групою туристів з рушничкою ІЖ-18  (для солідності мабуть). Сказав, що вона йому по роботі потрібна. ;D
#234


г.Параска  висота:  1268,5 м


Хрест на вершині г.Параски.


Уся вершина гори помережена шанцями з Другої світової.


Мармурова табличка врізана в камінь. Сказано: 1015р. загинула і похована дочка Деревлянського князя Святослава Парасковія, і цю гору названо в її честь.



#235
Костел св. Франциска Борджія Розлуч, після поверхневої реставрації. Реставрацію провели коштами поляків.












#239
Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. З 1939 року тут діяв приватний музей князів Сангушків. 1940 року, після приходу радянської влади, замок-палац передали Львівському історичному музею. 1945 року замок розграбували військові Золочівського гарнізону. 1947 року музей закрили, а 1949-го в ньому влаштували санаторій для хворих на туберкульоз. Замок зачинено на реставраційно-відновлювальні роботи.

Замок в роки війни.


Замок за часів Вацлава Петра Жевуського 1720р.




Замок має каземати та 2 рівні підземель (можна попасти, якщо дуже захотіти).



#240
Згадується замок в XI столітті. З 1396 по 1414 року замком володів Подільський князь Федір Корятович. Він значно розбудував і укріпив замок. Фортеця мала потрійний захист, і в останьому (третьому) розташовувався замок. В замку були також глибокі підвали в скелях, куди могло сховатися населення. Внизу біля гори розкинулась Паланка, тобто містечко, оточене палями та ровом з водою. У 1782 р. тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій протягом більш ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. У період Чехословацької республіки (1919—1938 роки) в замку були розташовані військові частини.

Так хорватка графиня Ілона Зріні (Zrinyi Ilona, 1643-1703), протистояла в Паланку військам австрійського цісаря Леопольда І. Витримувала облогу на протязі 3 років. Зрадили підлеглі отруївши воду в колодязі. Це статуя її разом з сином.


Криницю замку "Паланок" визнано найглибшою криницею Закарпаття. Дата спорудження у 1300 році. Її видовбано у скелі разом з крученими сходами, що збігали до рівня води
Глибина криниці 85 метрів.

Ще одна легенда про замок пов'язана з колодязем і чортом. На території замку копали колодязь і все ніяк не могли дістатися до води. Тоді чорт запропонував воду в обмін на мішок золота, але князь Корятович обдурив сатану і підсунув йому маленький мішечок з двома монетами.