Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Олесь

#341
Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив місто переселенцями-німцями.

У 1419 році згадується місцева парафіальна школа як одна з найдавніших на перемишльських землях. 1498 року татари та волохи знищили перший дерев'яний костел. У 1512 році розпочалось будівництво сучасної мурованої святині (ймовірно, коштом Гербуртів), яке, в основному, завершили через кілька років, проте оснащення святині тривало ще довго. 21.04.1639р. храм та вівтарі освятив єпископ Я. Замойський. 1648 року костел зазнав ушкоджень від козаків Б. Хмельницького. 1753 року єпископ В. Сераковський консекрував храм. У 90-х роках XVIII століття святиню було відремонтовано зусиллями та коштом о. Й. Лісовського, а в 1874-1884 та 1889-1890 роках її грунтовно відновлили. Протягом 1937-1990 років завдяки багаторічному парохові о. Я. Шетелі святиню не закрили у радянські часи.

Костел (1463 - перший дерев'яний костел спалений татарами, 1512, готика).








Двінниця


Двінниця, дзвони.


Великий дзвін (пережив 2 світові війни, і комунізм)


Малий дзвін, бронза. (видно місце удару язичка який витер окислення з бронзи)


В цій вежі розміщені гвинтові дерев'яні сходи, що ведуть на піддашшя. Там розміщена система регулювання клапанів вентиляції (цнуркова ) , і проводка до світильників.


Перед цим костелом давні польські поховання.


Оригінальні двері


А ось і ключ до них.


Замок вхідних дверей + запасний ключ.( замок як у сейфі- ригелі вверх, вниз і в бік, йому сотні років)


Вітряжі місцями здулися горбом на 2-3 см. (від перепадів температури та часу)




Різблена дерев'яна чаша для свяченої води. Всередину поміщалась посрібленна чаша з водою.


Чудова архітектура. Чистота і білизна нічого лишнього. Кріплення світильників окремо від вентиляційних отворів.






Клапан вентиляційного отвору.


Таких табличок багато.




Інтерєр відповідає готичному стилю.












Вхід на хори. (там розміщений орган.)


300 літній замок.


Сходи на хори.


Вид на хори і орган.


Унікальний древній орган. (відреставрований і робочий)


Орган складається з металевих та дерев'яних квадратного перерізу труб.


Різна товщина труби відповідає різним регістрам.


Рідні старі труби, їх замінили.


Рідні дерев'яні труби, їх також замінили.


З права видно дерев'яний ящик з цеглинами - це міхи. Цеглини вінтаж що забезпечує тиск у трубах. Колись цей орган мав ручний привід.(качали рукою як ковальські міхи.) Такий привід зберігся ще в Комарно (костелі). Зараз стоїть компресор (його видно зліва)


Можливо клеймо майстра. Ці ручки регулювали подачу повітря до різних регістрів.


Педалі та оновлена клавіатура.


Вид з заду органу. Червоні та білі органні труби.


В глибині видно органні труби товщиною з палець. На передньому плані на органних трубах видно клапани зверху.


Герб Нового Міста.


Новоміська ратуша (поч. XX ст., модерн).
Новомі?ська ра?туша — колишнє приміщення магістрату містечка (нині села) Нове Місто (Старосамбірський район, Львівська область).

Побудована 1910 року у стилі модерн на місці старої дерев'яної ратуші. Нині в ратуші містяться Народний дім «Просвіта», крамниця, бар.

У червні 2010 року новоміська ратуша отримала статус пам'ятки архітектури та охороняється Законом України. Пропонується відновлення-реставрація ратуші до початкового вигляду і силами місцевого самоврядування привести її до початкового призначення — Новоміський магістрат (Новоміська Рада).
Опалюється пєцами на дрова які ніхто не виділяє.


Пам'ятник загиблим солдатам перед ратошею.


Піддашшя ратуші.




Місцями збереглась черепиця, а в інших місцях шифер.


Крокви та горизонтальна обришітка на якій кріпиться черепиця.


Антикваріат




Драбина, що веде на сам шпиль вежі.


Фундамент водяного млина 18ст.
#342
Хирів
Будівля колишньої тюрми НКВД.
#343
Плани / Re: Саліна
22.12.2014 15:49:56
Реально пройти можна лише в стару штольню, зараз щей після дощів рівень води піднявся, грунт розмок і пливе. Висока можливість обвалу.
#345
Плани / Re: Саліна
22.12.2014 11:27:16
Цитата: Fry від 21.12.2014 18:41:54
Наступного тижня збираюсь поїхати в Саліну і спробувати відвідати шахту та пройтися по підземній "річечці".
Можливо є бажаючі скласти компанію ?

Маю бахіли, але схоже користі від них не багато буде, бо доведеться рачкувати.

Гляньте відео, стара шахта висотою приблизно 2 м. бахіли потрібні, (води 20см.). Якщо відкривати двері, треба акуратно, щоб не завалилось склепіння. В інші тунелі пройти неможливо, висота 40см. + вода. Скиньте фото штольні як поїдете до теми.
#346
Цитата: Bottlehunter від 19.12.2014 16:37:31
Цитуватиодин одмому ставете + або всі разом знімаєте комусь одному.

То ми збираємося в понеділок і четвер ввечері після роботи. Найчастіше в лісі біля Винник. Щоб доїхати такою великою кількістю людей, винаймаємо маршрутку. В лісі палимо вогнище, одягаємо ритуальні плащ-палатки і проводимо обряди. Ставимо один одному ритуальні плюси, спалюємо котів і вирішуємо, кого замінусити наступного. Скоро буде звіт.

Класно) Можна з вами? ) зніму відео ;D
#347
Дякую за пораду, але по свому рейтингу бачу, що у вас тут народ дрібязковий, злопам'ятний і тріпливий (переважно) один одмому ставете + або всі разом знімаєте комусь одному.
Мене це загалом не турбує, їжджу для себе а тріпатись на форумах і рейтинги не для мене. Інформацію скидую не для рейтингу чи ще там чогось такого, а для людей які дійсно їздять і вона їм знадобиться і зацікавить.
#348
Панове, якщо хтось поїде в штольні скиньте фото. Я найближчим часом не поїду є багато інших цікавих місць. (цікаво, що за тими дверима в штольні)
#350
Цитата: inkognito від 18.12.2014 08:49:35
Цитувати..+ з..а фото  і .. - ..  за селфі. 1 фото з собою цілком достатньо ( на майбутне).

Аналогічно. Правда вже той селфізм пофіксив

Аналогічно як і пуста тріпанина. Краще б якусь цікаву інфу по об'єкту написав.
#351
Цитата: Roy від 17.12.2014 23:00:41
Цікавий, пізнавальний фотозвіт. "+" однозначно.

Наскільки далеко можна зайти в ці штольні?


Не мав можливості пройти тунелем, підтоплений злегка і я невідповідно вдітий. Промінь ліхтарика впирався в замуровані або закриті двері. Видно на відео загружу, найближчим часом. Треба інструмент, можливо присутній метан, токсини... в тунелях сусідньої шахти залишилось 3000 тіл. А всі шахти омиваються однією водою. Охорони на об'єкті немає.
#352
Впродовж століть шахта була відома не тільки в Галичині, а й у Польщі, Словаччині, Австрії. Видобуток солі у Добромилі вперше розпочато у ХV ст.
У 1622 році Саліна перейшла у власність магнатської сім'ї Концєпольських. У 1772 році солеварні перейшли у власність австрійської імперії.
Сіль добували виварювальним способом. Шахти називалися криницями або шибами (вікнами).
Високо с горах стояв відстійник, куди з шахт подавалася соляна ропа. Відстійник висотою близько трьох метрів та діаметром 25 метрів був виготовлений з дубових палів, вертикально закопаних у землю. Ропа по 150 мм трубах самопливом подавалася в дві варні, розташованих по обох боках будинку власника шахти.
Варні, або дві величезні цестерни, діаметром біля 20 метрів і висотою 1,5 метра, відокремлювали сіль від води.(випаровуванням), пыд варнями спалювали мазут.
Готову сіль дерев'яними молотами втрамбовували у прямокутні дерев'яні форми. Довоєнна Саліна складалася з чотирьох шахт збудованих ще в XV-XVII ст. Шахти називали іменами інженерів, які їх будували, - Францішка, Кароля, Коритовського та безіменна шахта. Кожна шахта була глибиною від 100 м і діаметром 2,5 м. Вони були сполучені підземними запасними виходами, які одночасно були вентиляторами. Під час німецької окупації виробництво зупинялося на короткий час у серпні 1944 року. На початку 1945 року завод знову було запущено. Через нерентабельність соляний завод було закрито у 1950 році. Пізніше тут був туберкульозний санаторій на 250 ліжок та школа-інтернат для хворих дітей. У 1986 році після закриття санаторію його передано львівському виробничому об'єднанню "Полярон".Керівниками заводу у різні роки були: 1925-1930 - М. Вертинський, 1930-1933 - Вількопольський, 1933-1937 - Міллер, 1937-1939 - Вількопольський, 1939-1940 - Мадей, 1940-1941 - Прокопець, 1941-1944 - Фернш, 1944-1948 - Шевченко, 1948 - Олександров, 1948-1950 - П. С. Гавриш.


Вхідні ворота на Саліну (далі йде багато фотографій, я максимально прочесав територію навколишніх лісів в різних напрямках виходячи на узлісся, щоб нічого не пропустити.)


КПП.


Будівля справа від кпп, в ній проживали працівники шахт. Усі будівлі повністю зруйновані, на моїх очах чоловік зрізав балки піддашшя собі на дрова, стіни розбирають на цеглу, неподалік чоловік з металошукачем добував залишки металу з руїн(дріт, арматура...) і пробував прив'язати це все до велосипеда. Казав, що заготував вже 500 кг. (за рік з цього місця не залишиться навіть фундаменту).








Частина адміністративної будівлі ( 1/8 з тієї, що була 1918 р. видно по фотографії вище).


Адмін будівля, рік тому тут ще був годинник (старовинний) - вкрали, замок з дверей австрійський теж вкрали. Рік тому в цих приміщеннях був музей, зараз вони майже зруйновані.


1/10 з цих колон, що були раніше біля адмінбудівлі.


Площадка перед адмінбудівлею.(За рік розібрали на цеглу)




Приміщення під адмінбудівлею.


Несуча колона, підтримує сходи в будівлі.




Сходи на 2 поверх адмінбудівлі. І колона яку було видно з підвалуі.


Вихід на стрих.


Стрих




Вежа з середини. (там був годинник)


Руїни санаторію легеневих хвороб на 365 ліжок. Був закритий в 1986 р. (розміщений за адмінбудівлею)




Частина штольні замулена та обвалена.


Вхід в штольню.


Ця ж штольня


Вентиляційний колодязь, штольні.


Засипаний шурф.


Обвал в штольню песеред лісу (таких багато зустрічав)


Один з 3 тунелів розгалуження. За роки його повністю замулило породою.


2 з 3 тунелів розгалуження.


Третій з 3 тунелів розгалуження. (це 'антикваріат' де знайшов там і залишив)


Будинок навпроти адмінбудівлі.В ній проживав весь керівний склад соляного заводу, включаючи директора, серед них інженери Козьол, Яворський, Жипецький, Мадей. Потім були лабораторії санаторію.






Залишки лабораторного обладнання санаторію в будівлі керівного складу шахт.


З цієї будівлі чоловік вирізав несучі балки даху собі на дрова (при мені).




Рештки облицювання лабораторій.


Підвали під будівлею.




Діаметр коло 2м. глибина 3-4м.


Вхід в шахту   ім. Вітольда Коритовського - четверта шахта Саліни збудована в кінці ХІХ ст.


Під цими гнилими дошками 100м. глибини шахта.


Будинок головного інженера.( жив краще ніж вся дирекція, в окремій будівлі )






Залишки фундаменту костелу. В цій будівлі в 1941 році відступаючи НКВД. вбило молотами для втрамбовування солі (дерев'яні, позабивали цв'яхи в них) коло 700 чоловік ( були жінки і дітей...)за 1 ніч.
Після того, як москалі відійшли, люди з острахом почали виходити з хат. Бачимо: біжить народ на Саліну. Ми за ним. Що я там побачила, ліпше би не бачила. В саду, коло молодої черешні, лежала купа одягу. Різного. Все в крові... Хтось пішов дивитися до костелу і звідти почувся нелюдський крик. Люди туди кинулися і я за ними.. А там на стіні розіп'ята людина", - пригадує пані Євгенія з Добромиля.
За словами Прокопець, підлога в храмі була по щиколотки в засохлій крові. Але страшніше картину люди побачили, коли розкопали шахту.
"Найбільше запам'ятався дідусь, який йшов у останньому ряді. Вирізнявся він гуцульським традиційним одягом .. Штани, сорочка були вишиті. Поверх сорочки була одягнена вовняна, розшита візерунками безрукавка-гунька..." - згадує в книзі спогадів, зібраній Марією Прокопець, тодішній місцевий мешканець Василь Фартушок.  Їх вели на страту.


Вхід у шахту ім. Францішка сьогодні. 100м. глибини, стіни обиті дерев'яними колодами. За 3 метри від костелу.


Шлюзова будівля.


Дах критий гонтом.(Шлюзова)


Тут були шлюзи, що перекривали воду.




Обвалена штольня (біля шлюзової)


Декілька будівель розміщені в лісі біля двох озер з шлюзами, що подавали воду на шахти. Спершу шахти викопали, потім заливали водою, вода розчиняла сіль з породи, воду вичерпували у відстійник, потім виварювали.




Дорога смерті. Цією дорогою мінімум 3600 жертв НКВД скинули в 100 метрову шахту імені Кароля.


Ємність для мазуту. (2 штуки в різних місцях) кришку, метал з стін - все вирізали і вкрали.


Праворуч капличка св. Кінги. Зліва пам'ятник над шахтою імені Кароля. Після відступу НКВД 1941р. в Добромиль увійшли розвідгрупи словаків в складі німецького війська. Разом з місцевими вони перші підійшли до шахти.
До верху вона була забита трупами. При тому, що її глибина сягала понад 100 метрів, діаметр 5 метрів. Вдалося дістати лише близько 500 тіл. Решта вже були розкладені на частини. Через жахливий сморід, а цей час, за спогадами людей, стояла страшна спека, шахту із залишками людей закопали назад.   
Півсотні тіл перепоховали за кількасот метрів від шахти, зверху зробили насип і поставили хрест.


Братська могила куди було поховано 500 жертв які вдалось дістати з шахти.
Указ про розвантаження в'язниць видав нарком держбезпеки СССР Меркулов. Як результат, сучасні дослідники нарахували тридцять вісім місць убивств в Західній Україні.
Червень 41-го року - найстрашніша сторінка історії кожної західноукраїнської тюрми.
Порядкова кількість убитих в'язнів у Західній Україні в період з 22 по 30 червня: Львів (три тюрми) - 4000, Дрогобич - 1000, Добромиль - 1000, Золочів - 749, , Стрий - 1101, Самбір - 1200, Дем'янів Лаз - 2500 , Чортків - 800, Тернопіль - 1000, Луцьк - 2754, Дубно - 1500, Перемишль - 1000. У решті міст кількість жертв вимірюється десятками і сотнями.




Це приміщення було можливо над аварійним шурфом, або вентшахтою. Отвір залили бетоном. Зверху поставили примітивний дах, назвали капличкою ( жодних образів немає). Бетонний куб 1.2х1.2 м.


Каплиця шахтарів-солінарників. Розміщена серед лісу на віддалі від шахт.


Збірник на воду (бачив 2 штуки), залишки шлюзів. Вода з нього самопливом поступала в шахту.


Можливо це 4 шахта, безіменна, затоплена водою.


У лісі весна (крокуси ?)


Зимовий гриб.(на дворі грудень)


Цю будівлю шукав найдовше, розміщена серед лісу на віддалі від шахт. В ній зберігали вибухівку для гірничих робіт, потім була каплиця-ротонда.


#353
1872 р. збудований залізничний вокзал Добромиль. Зараз закинутий.
Двічі на день їздить поїзд ( дизель + 1 або 2 вагони )
IMG-1802" border="0

Задній фасад будівлі
IMG-3077" border="0

IMG-1807" border="0

Автентична польська плитка товщиною 2 см.,  такаж як в палаці Лянцкоронських (Комарно)
IMG-1805" border="0

Квиткова каса.
IMG-1806" border="0

Сходи на 2 поверх.
IMG-1800" border="0

Вихід на піддашшя
IMG-1799" border="0

IMG-3064" border="0

IMG-3066" border="0

Вхід в підвал.
IMG-1870" border="0

IMG-3058" border="0

IMG-3062" border="0

IMG-1871" border="0

IMG-1872" border="0

IMG-3057" border="0

ДОК руїни.
IMG-3081" border="0

Підприємство заснував Самуель Ліхтман, батько шістьох синів та трьох дочок, у 1867 році. (ДОК - дерево обробний комбінат ) зараз пустує.
IMG-3078" border="0

Колектор (ДОК) таких 5 штук бачив. Бетонна ємність доволі велика 3х7 м. і глибока
IMG-3083" border="0

IMG-3082" border="0

Ратуша Добромиль (16-18 століття).
IMG-3227" border="0

Оригінальний годинник 1883 р. Над годинником дзвін винесений за межі будівлі. Годинник працює, дзвін ні.
IMG-3228" border="0

Пройшов мимо капітана в центрі Добромиля,нікого не рухаю, чезер 20с. він мене наздоганяє , представляється, показує посвідчення. Збоку біля нього іншій в цивільному повторяє його дії. За 5с. підходить, ще 6 чоловік (деякі в цивільному інші в камуфляжі).
Запитали хто я і звідки.
Показавши на людей в цивільному і камуфляжі я запитав:
- Це самооборона Добромилі?
- Ні погранслужба, це прикордонна зона. - мені відповіли.
- І чим я звернув вашу увагу, я що так виділяюся? - запитав
- Є трохи, - почув відповідь.
- 8 чоловік, стоїте на одній лінії, без броніків, небезпечна в вас робота, кайданки в вас хоч є ?, - запитав.
- Кайданки - це спецзасіб, в участку - відповів капітан.
Погранка показує на полу куртки і питає:
- Що там у тебе?
- Фотоапарат - 2 штуки, 9мм. 1 - штука, - відповів я.(кобура з CZ 83 на поясі)
Показав документи і через пару секунд вже пояснювали мені шлях до потрібного мені місця. ( з 5 км. залишилось пройти 2)
Хотів їх сфотографувати всіх разом ( стояли на 3 квадратних м. 8 чоловік) але відразуш побачивши фотоапарат таксамо оперативно розбіглись як і перед тим збіглись. Двоє невстигли і попали в кадр.
Цікаво чому вже 5 раз мене затримують ( 2 - погранка, 1 - воєнізована охорона, 2 - міліція ) у моїх подорожах.
Надіюсь він не образиться побачивши свою світлину. Спрацював ефективно, за 20с. знайшов 7 чоловік підмоги, показли посвідчення, представились (2 чоловік) розмовляли культурно, ввічливо, доброзичливо. Єдине, що всі стояли на лінії пострілу ніхто не зайшов за спину. (самбірські як затримували 2 спереду, 1 ззаді, один за відкритими дверками машини).В с.Сприня (20 км. проїхали за мною).
IMG-3086" border="0

Костел Преображення Господнього (Добромиль) збудований в 2 половині 17 століття.
IMG-3088" border="0

Таке диво техніки бачив у Хирові.
IMG-1701" border="0

Будівля 18 століття, була тюрмою НКВД. вбитих тут людей вивозили в соляні шахти і скидували шахту імені Кароля. 3600 чоловік мінімум. Потім була школа зараз закинута будівля.
IMG-1703" border="0

IMG-1705" border="0

Пам'ятний знак жертвам НКВД.
IMG-1704" border="0

Хирів Конвікт
Будівництво розпочалося чи то 1881 чи 1883 року. Повністю закінчене – 1906 року.  Стверджують, що за часів 2-ї Польщі о був найбільший навчальний заклад країни.
Наявність шести плавальних басейнів, астрономічної обсерваторії, спортивних залів на кожен клас – показники дійсно вражають. Під час війни тут містився військовий шпиталь). Одночасно тут перебувало до 4000 поранених. З 1939 року його окупували військові, спочатку радянські – величезне приміщення стало в нагоді. Зручно, бой кордон близенько. Згодом – німці. Певний час тут був концтабір, потім – знову шпиталь. З поверненням радянських військ – знову військові частини. В радянський час тут містилася 39 окрема ордену Червоної зірки десантно-штурмова бригада, а з 1992 року – 80-тий окремий аеромобільний полк української армії. В квітні 2003 року полк передислокований в місто Львів.
За Януковича перейшов у власність депутатці регіональці, зараз власник або співвласник депутат Лопушанський. Пробував пройти, територія охороняється (3 охоронці + пси) які піднімають шум при спробі проникнення в невідповідному місці. Охоронці без зброї. Не люблять чужих, бояться зброї, керівництво не беруть грошей. Після довгої розмои з ним, з їхнім керівництвом дозволили перейтись територіїю в супроводі охоронця і нічого не фотографувати. (Настрій зіпсований на 2 дні...) Прошовшись в супроводі охоронця, навіть фасад церкви не дозволили сфотографувати. 50 м. від церкви непоганий будиночок отця, за непоганим парканцем і садом. Шикарний об'єкт, 3 км. підземель (напевно на 2 рівнях) кажуть затоплені.
W-Y2-Oy-Z6c-M" border="0

Вижка для тренувань стрибків з парашутом, збереглась досі. Біля неї столи десятки висотних тренажерів, гірок для відпрацювання приземлення...
Все пішло на брухт. Приміщення повністю знищені, без вікон, дверей, ніяких робіт не проводиться. Усе страшно зруйноване, дверні пройоми закриті рештками металевого паркана. Повна руїна. Лише у нас можуть такий об'єкт так занехаята.
IMG-1709" border="0


#354
В закинутому вокзалі в Добромилі. Цифрове маркування характеризує ступінь прокаленості цегли. ( 1 для підвалу, 1 для стін інша для пєчі  та комину)










Соляні шахти під Добромилем. Випала з стіни штольні.


Адміністративна будівля Саліни. (соляні шахти)
#355
Закинутий готель. Був повністю завершений, вікна, опалення проводка ... Робочий басейн, власник  з Старого Самбора забанкрутував, виїхав в Київ. Люди потрохи розтягнули все. Вище за течією була дамба, колись стояв млин (18ст.) з водоспадом, підчас повені.
До готелю вів міст, ( війського зразку )


Міст розбірний, опори складаються при транспортуванні.




Для масштабу






Котел в підвалі


Басейн


Бар - ресторан






На 2 поверсі однокімнатні номери, на 3 двокімнатні




Залишки дамби на якій стояв водяний млин(18-19ст.).


Шлюзи млина





#356
Цитата: Roy від 10.11.2014 00:12:47
ЦитуватиВ центрі склепінь вентиляційні отвори діаметрон 25 см. для відводу конденсату.

Не чув про конденсат, але принаймі знаю, що отвори зручні для кріплення люстр та їх регулювання.
Костел Різдва Богородиці (1657 або 1656) (Комарно ) В даному костелі присутня система вентиляції яка складається з: вентиляційних каналів всередині стін, та вентиляціні отвори в склепінні, з круглим клапаном, що довзоляв відкривати та закривати при потребі.


Отвори в бічній стіні біля вікон і під ними. (вентиляція)
#357
Зведений на місці дерев'яного, збудованого в 1473р. Будівничий і, можливо, автор проекту - Я.Покорович.
Горів в 1774р. В антаблементі чітко помітні бійниці.
Фасади прикрашені пілястрами корінфського ордену. Фасад багато декорований скульптурами: по боках від головного входу фігури святителів.
За храм давно сперечаються громади римо- та греко-католиків.
Центральні ворота з трьома входами і дзвіниці над ними. Дзвонів ще не поставили.


Костел мабуть мав оборонне значення, по всьому периметру видно такі бійниці.









Під вікном і збоку видно прямокутні вентиляційні отвори. Вони ненаскрізні а ведуть в вентиляційні пустоти в стіні, таких отворів багато по контору.


Схоже на сліди від куль. На кожному древньому храмі можна їх знайти.

Підземелля




Над дверима в захристіє з зовні будівлі.

Рештки пружинного механізму дверей.

Водозлив з даху.(ринв небуло, вода стікала з даху системою порожнин в стінах.), він розміщений на висоті 0.5м. від землі. Можливо вентиляційні отвори по боках храму призначені для просушування водозливних каналів всередині стіни.

Прибудова до захристіє з вручну кованою решіткою.


Вікно підземель


Якщо зблизити, видно що бійниця закрита металевою сіткою для захисту приміщення від птахів.
[/img]
Бічні двері


Цікава ковка.

Вентиляційний отвір оббитий камінцями які кидали діти.( по сусідству спортмайданчик і школа).

Фундаментні блоки розповзаються в процесі вимивання вапняної суміші.

Вежа храму не розрахована на кріплення дзвону, скоріш за все дикор та вентиляція. Детально вгледівшиь можна зауважити вентотвір між колонами в центрі внутрішнього конусу.

Стеля ризниці. Храм був закритий велике спасибі пану Герману Богдану Михайловичу який його для мене відкрив, і ознайомив з храмом.

Двері з ризниці в захристіє

Захристя






Вентиляційний отвір з середини храму, веде в порожнину стіни.



Збереглись оригінальні розписи. На задньому плані хори в центрі яких стоїть пневматичний орган.(дуже старовинна і цікава конструкція інструменту)






Рака для мощей святого. Різблена з дерева, точена шашілем, реставрована гіпсом з маленькою колодкою, їй сотні років.





Мармурова чаша для свяченої води.

Двері храму з оригінальними завісами.

Колодка кустарна робота, на заклепках видно насічки зубилом, ціна 1р. 40к. видно.


Гвинтові сходи на хори.(реставровані)



Вид з хорів.



Орган костел Різдва Богородиці пневматичний трьохсотлітній неробочий (цей орган велика рідкість, в єдиному екземплярі)
під ним видно міх, зправа ручка якою накачували міхи.

Ручка для накачування міхів.

Внутрішня конструкція неробочого органу.

міхи

Труба для подачі повітря з міхів на пищалки труб.

Ручна та педальні клавіатури органу (повністю дерев'яні)

Дерев'яні труби органу квадратної форми, в глибині видно 1 круглу металеву трубу. Деякі ограни мали труби з різних матеріалів (дерев'яні, мідні, стальні, цинкові, срібні...) для різних регістрів.

Клавіатура


П-подібні цинкові труби для подачі повітря на пищалки органу. Круглі отвори - місця де кріпились органні труби (їх багато загубилось за століття). В ті отвори зліва подавалось повітря.

Органна труба (дерев'яна )

В глибині органна труба цинкова круглого перерізу.

Органні труби

Пищалки

#358
Зведена в 1754 році, як і дзвіниця. Діюча. За своє існування пережила чимало реставрацій і реконструкцій: в кінці ХІХ ст., в 1920-тих роках, в 1970-ті тощо. Зараз відновлена в первісному вигляді. В усіх довідниках фігурує як Михайлівська.
Церква і дзвіниця закриті, але дякуючи отцю Івану та пану Герману Богдану Михайловичу для мене її відрили, дали можливість задокументувати конструкцію та іконостаси. Нажаль забув оглянути з середини дзвіницю.

Перелаз


Центральний вхід, досить незький. Зліва від церкви між двох ялин видно дубок 5м. висоти. Розказали. що його посадила білка яка жила під дахом церкви (згубила жолудь). Його кілька разів скошували разом з травою, але вперто ріс, і його залишили.


Лавочка для літніх людей на осонні.

Зовнішні бруси стін стягнуті металевим клином на двох прямокутних шайбах.Забиваючи або попускаючи клин регулюють щільність з'єднання.

Фігурно викласти гонт доволі важко.


Два шари гонту, його замовляли в Старосамбірському районі с.Терло. Хвойний гонт.



Давні розписи, видно слід від сходів, що вели на хори. Сходи зліквідували.

Стяжні прути утримують стіни




Видно сліди протікання стелі.


Оригінальні двері з рідним окуттям.(металом)

Кована решітка з прошивними отворами ( ковальська робота )


Двері в захристіє.




Оригінальний іконопис та різблення церкви.



Захристіє





в захристії бічні двері в якесь приміщення.


Старовинні завіси

Рідна підлога ( їй сотні років ) шапка кованого цвяха розміром 2х1 см. з квадратним стержнем. (сучасні мають круглий переріз стержня )

Скарбонка для пожертвувань.

Міцно закріплена на стіні, видовбана з суцільного бруса дуже цікаве окуття.



Не кожен коваль викує зараз такий гак з отвором квадратної форми ненаскрізним.

Стяжні прути стін. з зовні вони дотягувалися металевим клином на 2 квадратних шайбах.( фото вище.)



Металевий клин регулює щільність кріплення брусів. ( як будували з сируватого дерева за рік часу клини добивали, щоб усунути шат брусів )

#359
Навершя воріт до кладовища.
#360
Перші відомості про місцеву церкву походять з 1515 року. В коментарях до акту генеральної візитації парафії 1730-1733 рр. дослідник І. Скочиляс зазначив, що церква в Кліцьку збудована 1603 року. На стінах церкви збереглися багато різьблених написів. Іконостас був зроблений у 1674 році, тоді ж розмалювали інтер`єр. Реставрація церкви відбулася у 1686-1687 рр. (вигляд до реставрації - акварель Антіна Вариводи, 1931 р. з www.picasaweb.google.com/ myronmycio), а 1707 року під неї був підведений кам`яний фундамент. Обновлена у 1808 та 1880 рр. В церковному інвентарі, складеному 12 липня 1838 року, зазначено, що церква збудована 1692 р.(?) і мала розмір 5 на 3,5 сажня (сажень- міра довжини, біля 2 метрів - моя прим.). З 1877 року парохом в селі був о. Антін Бачинський. Варто зазначити, що при о. Бачинському церква була відремонтована 1880 року. Він також мав намір збудувати нову церкву і 1905 року попросив дозволу на розібрання діючої, адже в 1904 році відомий архітект Василь Нагірний виготовив проект нової мурованої церкви. Але справа не була доведена до кінця. З 1955 по 1989 рр. церква використовувалася на архів та склад книжок, що і врятувало її від руйнації. Існуючий вигляд отримала після реставрації, яку розпочали в 2005 р. 22 квітня 2008 р. горіла - в результаті було частково пошкоджено покрівлю і стіни. Церква в користуванні громади УГКЦ. Пам'ятка архітектури національного значення.

Гонті на церкву замовляли в Старосамбірському районі с.Терло (підчас реставрації)

Бруси стягнуті за допомогою гвинтів з квадратними гайками.

Церква постраждала від підпалу (діти 10-11 років ) перекриття передньої частини відрізняються

Дзвіниця.

І дзвіниця і церква були закриті, але знайшов людей які мали ключі, і після перевірки документів (паспорта), відкрили церкву і дзвіницю.

Дерев'яна архітектура дзвіниці.


Дзвін має надписи які знизу майже неможливо прочитати і клеймо майстра


Перед входом в церкву розміщена алебастрова плита, це надмогильний камінь першого з служителів церкви (про це вже ніхто непам'ятає з місцевих)

Вирізблено череп з перехрещеними кістками. З права від черепа (якиого зрубали або стерся) цифри 46 з ліва цифра 2 можливо рік поховання

З права від хреста надпис Гробь (на староруській мабуть) а решта надписів майже стерті. Хоча при потребі можна прочитати.

Сліди пожежі




Відновили повністю покриття.(свіжі дошки) весь верх церкви відбудували заново.(вигорів)



Нажаль надпис не відповідає духу церкви.

Сліди пожежі

Прутки які стягують протилежні стіни



Захристіє оригінальна ікона, і свічники