Нарешті фотографії у мене, і я готовий зробити звіт, присвячений походу на Красну, та пошукам трубоукладчика.
Почну з того що в понеділок 4го червня, приїхавши в м.Тячів поїздом Львів-Солотвино, пересіли ми на автобус Тячів-Лопухово, що відправлявся о 10:30, ціна білету до Усть-Чорної складала 21 гривень, враховуючи ціну багажу. Вирушило в похід нас 4.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0805)
в дорозі проїжджали участки де річка розмила дорогу, і асфальт звисав над водою
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0807)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0811)
Прибувши в Усть-Чорну, залишили сумки в друга вдома, і на лігкє пішли гуляти по селі та найближчим лісам
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0812)
Відвідали звичайно ж водоспад, що знаходиться трохи вище по течії "чорного звура" (як називають його місцеві), що протікає в центрі селища.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0814)
Від водоспаду піднявшись біля дачних будинків (в колишньому називалась ця місцевість "Дом отдиха"), вийшли на доріжку, яка лісом вивела нас до турбази Ялинка, що зараз в закинутому стані
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0821)
Коли доріжка виходила з лісу на галявини, можна спостерігати з висоти, старий лісокомбінат, та річку протікаючу селищем
(http://lh4.googleusercontent.com/-ZdNYRM5xUns/T9YW1l_WoQI/AAAAAAAAAa8/rhehd09l9Wo/s755/IMG_0822.JPG)
Вернувшись в центр селища, зайшли до друга в якого залишили сумки, випили чайку, запросили його з нами, і він погодився піднятись трохи згодом до нас наніч. Взявши в нього гітару, та докупивши деякі харчі, почали підніматись на полонину дорогою що піднімається біля селищного кладовища
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0843)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0844)
Від самої Усть-Чорної за нами йшла собака, а на полонині приєдналась ще одна, згодом піднявся (прийшовши якраз на вечерю) і мій друг :)
Приємною компанією, з гітаркою під повним місяцем, насолодились перебуванням на полонині, і гарно виспались під звуки бурі яка почалась о 3 годині.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0872)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0882)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0885)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0886)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0927)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0938)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0955)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0913)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0918)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0965)так так, під одним дахом з нами спала і наша няшка "цуцик" (що виявилась потім "Цуцкою", так як являлась самкою ;D ;D)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0966)
гарно виспавшись, побігавши босяком по росі, поївши, зробивши загальне фото на память і попивши чайку, вирушили в нелегкий наш путь))
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0971)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0972)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0973)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0974)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0977)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0978)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0979)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0983)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0984)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0988)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0989)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0990)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0991)
На горі Гропа нас накрило хмарами і від неї, аж до колочави ми йшли в суцільному дощі.
дойшли ми нарешті і до трубопроводу, за яким десь неподалік сталась історія з трубоукладчиком, подробиці вкажу нижче, а на разі хочу продовжити, розповідь про наше невезіння, і про дощ і бурю, які чим дальше, тим сильніше бушували. Видимості ніякої, все промокше, і приблизно 16 км нічого цікавого крім сильного вітру що збивав з ніг, дощу, і мокрих речей.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0993)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0994)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0995)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0996)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_0997)
(http://lh4.googleusercontent.com/-tJ0QNmao7ps/T9Ya-OrEq_I/AAAAAAAAAfE/Dm6E43YUUWw/s755/IMG_0999.JPG)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5580/34001/IMG_1000)
Героєм дня визнано було нашу "Цуцик", яка дійшовши, з нами до Колочави, повернулась, і зникла в невідомому напрямку, очевидно повернувшись в Усть-Чорну.
Переночували в гостинної тьоті, яка напоїла чаєм, накормила, і приютила мокрих до нитки туристів. На ранок, у зв'язку з продовженням бурі, ми вирішили закінчити наш похід, і так і не покорили ні Стримбу ні Негровець, адже прогнози були ще гірші ніж ми очікували :(
Щодо трубоукладчика.вдалось взнати що це був Катерпіллер-Трубоукладчик з буром, що перевернувся з площадки на якій він стояв, із-за розмитого обільними дощами підґрунтя, але незадовго після того, поставлений на місце, мало того, щей в подальшому задіяний в укладанні газотраси. В процесі опитування дізнався, що слідів падіння, котіння, чи шо там мало б бути нема, навіть якщо і є щось подібне, то давно згладжене, заросше, і не схоже на місце якоїсь аварії чи як би це назвати. Так як карти в мене не було, бо знаю її як 5 пальців, вказати місце ціїї історії з трубоукладчиком людиною-очевидцем не вдалось, та і очевидець наголосив що і сам цього місця точно не показав би ні на карті, ні будучи присутнім з нами там, бо це було давно, і він не згадає:(
повний крах моїх мрій, нічого ми не знайшли, не пройшли всього запланованого маршруту, ще й неймовірно невдала погода під час половини нашого походу, спочатку мене гнітили, але потім якось змирився і радів хоча б тому що було, адже і так є що згадати, і багато чого встигли побачити, і пройти)
вразила невтомність і витримка дівчат, які ні раз не то щоб жалілися, а навпаки завзято йшли, веселили нас, і просто заставляли нас ними гордитися ;)