Messages

Так куди ви йдете? На Сільмаш чи Львівхімсільмаш? То ж різні об'єкти!

може не варто переходити на особистості, а Alter?

Згоден, погарячкував. Виправив.

Осьо чудесний сайт для навігації при добиранні з пересадками і без.
http://marshrutky.com.ua/

Там планували зробити кільце навколо св.Анни.

І що ж вони врізати хочуть щоб те кільце зробити?

Після історії з яєчком він в Галичині не появлявся.

Та чому ж. Ото минулого вроді року він робив збіговилько їхньої "партії" в актовому залі Львівської політехніки. Там ще Свобода бушувала під брамою головного корпусу...

Обговорення цієї теми.

http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4831.msg28565.html#msg28565

    Значить діло було так. Після тривалих роздумів про те, валити сьогодні кудись чи ні, особливо враховуючи невтішні метеопрогнози контори RP5, все ж вирішую, що кудись пройтись абсолютно би не мішало. Отож домовляємось з Расеm'ою (доречі новий користувач нашого форуму - прошу вітати в дружній команді) про відвідини "Львів*імсільмашу". Об'єкт в принципі загальнодоступний (в розумних межах ;)), простенький, та і я там не був (стид мені та позор :)).
    Отож 11.10.2011 я беру свій старий добрий бундес, трохи яблук в торбу, флягу і валю в центр, де має чекати  Pacema.
     Здибались, сідаємо у перше-ліпше ТЗ на Рясне 2. Або в ту сторону. В результаті істино львівської толкучки я чудом вмудряюсь опинитись всередині салону. Рюкзаку повезло менше. Жидомасонська пневматика маршрутки у підлому зговорі із дверями вирішують позбавити мене всього що в рюкзаку (та і його власне теж), в результаті чого він виявився трохи пожованим та перестрашеним, про що свідчило яблучне пюре, що тихо виповзало з-під замка. Отако трохи поїздивши в час-пік я прикидаю собі, як би то дивилась наукова робота на тему "Диференціальний розподіл львів'ян на метр квадратний маршрутки в залежності від відстані того метра до виходу". Концентрація стає все більшою, і маршрутка повільно перетворюється у солідний двоповерховий англійський "бас".



ДІЯ І.

Осьо ми тутка.
http://wikimapia.org/#lat=49.8695531&lon=23.9319134&z=15&l=0&m=b

    Незамітно ми під'їжджаємо до "потрібної" нам вулиці (то ми вже потім зрозуміли що трохи зарано здесантувались), і топаєм в сторону заводів. Проходимо "конвеєрний".







    Дикий рух вантажівок різних мастей заставляє вірити у диханність львівської промзони на Рясному та окремих її елементів у вигляді заводів, заводиків, фабрик, майстерень і так далі.

    Натрапляємо на досить провабливу для експлорингу котельню, але злісні та нецензурні матюки місцевих механіків альбо енергетиків (Смайлу салют :)), наніц відбивають бажання лізти туди з парадного входу.





Тож рулим вуличками в сторону Львівхімсільмашу, оглядаючи  по ходу все цікаве (тобто все, куди може протиснутись дупа юних експрорерів ;D)

Знайшли отаке.



Hарешті знаходимо місце, більш-менш придатне для інсталу.



    Проводимо дослідження об'єкту згідно методики "Лазіння попід вікна і в пошуках, де би то його залізти". І, о чудо, знаходимо чудесну дирку в гратах. Розмір- 40х25 см. Критично її оглядаєм і, за відсутності інших інсталяційних місць, вирішуємо все ж перевірити прохідність наших дуп через даний отвір.

...чути скрегіт металу, звуки подертої одежі, розбитого скла під ногами...

    І ось ми всередині! Довольні, дістаєм фонарики і на хвилі ентузіазму, сповнені енергії та рішучості, валим у найближчий (та єдиний) коридор. І що ми там бачимо? А бачимо там грандіозний епікфейл, адже через 2 метри після повороту стовбичить грязна та невблаганна стіна.

...купа емоцій. Стіна стоїть, вітер гуде, собаки гавка...

    Отож, радісні та чепурні, вириваємося із цієї підлої пастки долі, та чимчикуємо далі. Проте далеко не зайшли, бо замітили чудесну купку будівничого мусору, по якій можна було собі суттєво полегшити інстал на другий поверх по завареним воротам.

...знов чути скрегіт металу, звін битого (вже який раз за його мерзенне та немальовниче життя) скла, собаки гавка, мужики кричать, штокатурка інтенсивно пада...

ДІЯ ІІ.

   Ми всередині.

...емоцій нема, дух юного експлорера  просинається, дух юного альпініста відтирає руки від вапна ,цегли, кроваки та всякої бацили...

Місце нашого беспосереднього інсталу.



Тру-тестувальний апарат для провірки пробірок (а може і ламп :) ) на профпридатність.



Купа мотлоху (ІМХО ремені або сальники). Що б то не було ,але один з них все ж допоміг мені затягнути Pacem'у на другий поверх.

...дух юного альпініста Pacem'и ображено плюється...



ТУТ БУВ ДИТЯЧИЙ САДИК!!!...прокакує Думка при вигляді нєкого журналу з акуратними каракулями.

...Думка переможно шириться над Рясним, її очі сяють, вона щаслива...



...-Учительська!-Кричить Думка!...



...-Ем, походу спортзал...-не здається вона...



...-Графік нормо-сну на одиницю дитини в залежності від спожитого соку!-Думка
невпевнено озирається по сторонах в пошуках підтримки. Дух юного експлорера тихенько сміється, духу юного альпініста побарабану...



    Зустрічаємо характерні для закинутих будівель сталактити зі всього що тільки може загрозливо висіти над головою.



І все ж ця споруда , в яку ми з Расеm'ою попали чисто "на фонарь", має відношення до машинобудівної промисловості.

...Думка ображено плаче, дух юного експлорера шастає по поверхам, дух юного механіка із захватом переглядає все підряд...

Доки датовані 1997 роком. То саме пізніше що нарив.



Далі нагло лазим по будинку, з чого робим висновок, що то адмінка, схрещена із нєкою подобою КБ (конструкторське бюро). Ось деякі знайдені речі.

...дух юного експлорера віддано дивиться і вливається слізьми щастя...







Ось де стратегічний запас паркету на випадок ядерної війни!

Далі знаходимо ось такий симпатичний коридорчик, що веде до виробничих. Слід зауважити, що переміщення по будівлі, а тим більше по тому коридорчику, здійснювались з максимальною незапальністю, адже під нею постійно щось їздило, ходило, гриміло болгаркою, кричало. Про переміщення двориками годі було і думати. КЕП.

...КЕП поважно вітається, роздупляє обстановку, дух юного експлорера з готовністю вбирає інформацію...

Сам коридорчик.





Вигляд з нього.





...КЕП задоволено киває головою...

Тож пробігшись в позі "зю" із незапальною швидкістю по ньому ми потрапляєм у сходову клітку, внизу якої нас чекає вхід в цехи.

...біжимо, знаходим, смикаєм. Двері несамовито гудуть, проте не відкриваються, дух юного експлорера стурбовано оглядається по сторонах. Там КЕП. Він з наглою міною тикає пальцем назад на коридорчик...

...перебігаємо назад. Скло хрустить, час йде, сонце сідає...

І тут ОПА!

...-Ану-ну-ну!-підривається дух юного експлорера.
-Та тут щось таки та й роБЛЯТЬ!-КЕП шпортається, падає. Чути тихенький потік нецензурщини. Дух юного альпініста зневажливо кривить лице...





Так, все, задрала одноманітність! Треба вибиратись з того зачарованого корпусу!
Знаходим рятівну дзюрку.



...-Гм, а тут-то євроруберойд!-дух юного експлорера стурбовани дивиться на КЕПа, КЕП багатозначно мовчить...



ДІЯ ІІІ


Отже Ми на криші, яка небезпечно продивляється зі всіх сторін.

...собаки підтверджуючи гавка...

Валим через неї в другу адмінку.









...І тут в КЕПа паніка.
-Та ми ж!... Та тут же ж!... Та нас же ж!...
-Спокойствие, только спокойствие!-дух юного експлорера дає КЕПу піддупника, КЕП пада.
-То мож по кришам - і в цехи?.. Га, хлопці?-...подає несміливого голос дух юного альпініста. КЕП оглядає місцевість, дивиться вниз, істерично плаче.
-Значить так!-каже дух юного експлорера,-Ща ми незапально оглянем місцину на наявність опасних жидомасонів...

...незапально оглядають місцину на наявність опасних жидомасонів...



-НІ, ні, там зліва хтось був!-істерично кричить КЕП.



-І ще там, там, справа!-КЕП пада на підлогу без свідомості.



-То воно ж і накраще!-говорить дух юного альпініста. -А гайда-но Туди!...

Перебігаєм по кришах із зашкалюючим рівнем запальності.

...в повітрі пахне запальністю...

Там.









-А чому ми все надворі і надворі? Мож і всередину пора?-дух юного експлорера виймає ніж та із щирим завзяттям виколупує одну шибу.

-ВисотАААААааааааа.-чути агонію КЕПа на адмінці.



-Що це було? Вис... Висо... Що?-дух юного експлорера із зацікавленістю дивиться на духа юного альпініста.
-Та тобі причулось.-мовить дух юного альпініста.
-Так! Так! Саме причулось!-з нетерпінням вихоплюється у духа юного механіка.
-Лан, біс з вами! Поїхали!-мовить дух юного експлорера
...дупа юного експлорера зникає у пітьмі віконного отвору...

ДІЯ IV

Ліземо з Расеm'ою в дзюрку. Під ногами добрих метрів з 7-8 вільного польоту. Після дзюрки нас чекає прогулянка по отих фермах, вентиляціях, гуркіт бляхи яких під ногами вже напевно сповістив всіх охоронців в радіусі кілометра. То мінімум. Бавимось аццких еквілібристів.

...дух юного альпініста завзято карабкається попід стелею, вентиляція гуде, серце стука...

З горем пополам злазимо на оглядові площадки. Заодно шукаєм місце, де б то похитріше заникатись у випадку появи охорони (в тому що вона все ж буде ми вже ні хвилини не сумнівались після пробіжки по вентиляції). Отож злазимо, і нашим очам відкривається святая святих якогось там заводу.







...дух юного механіка готовий пригнути в обійми своєї стихії, дух юного альпініста все ж його стримує...

Заникуємось десь поміж ферми, вентиляцію та ще якийсь металолом.

...-Ха, чотра з два нас знайдуть!-дух юного експлорера із задоволенням спостерігає за цехом із надійного сховку.
-Вам труба.-донониться істеричний меседж КЕПа.
-Та щоб тобі вже заціпило! Замахав вже за день! Нема права віддихатись!...-дух юного експлорера, дух юного альпініста та дух юного механіка згадують КЕПа злим тихим словом...

Сидимо ,а нікого нема. Ні двері не скрипнути, ані топіт чобіт по заводському бетону... Ідилія...
Пропоную Расеm'і бути наглим до кінця, і спуститись вниз. Расеm'а апатично погоджується.

Ото хто грав Сталкер-Зов Припяти - хлопаки, інфа 100500% - все так само! Навіть ще прикольніше, бо в реалі! Сонце вже давно зайшло, небо затягнуло хмарами, в залі стало напівтемно... Завод Юпітер, інакше і не скажеш! Лиш бракує калаша в руках, аптечки, КАМАЗів та УАЗіків посеред цеху, і, звичайно ж, якоїсь місцевої живності. Короче відчуття зашкалюють, асоціації ростуть, фотік цикає...















Психотронний апарат! ;D Нехватає лиш гігантського мозку на його вершині.



...-16К20ааааааать!.-чути голос КЕПа...

...-Во ж панастроїлі!-дух юного механіка із захопленням бігає цехом, пригає, перевертається через голову.


ДІЯ V

Оскільки світла (природнього) вже фактично що і небуло, вирішуєм що хватить палити себе спалахами фотоапарату, адже в разі чого прикинутись сварщиком-понаднормовщиком нам навряд чи вдасться. Знов важкий шлях до заповітної дзюрки. Правда на цей раз вгору.

...дух юного альпініста пихтить, червоніє, але нагло лізе вгору...

Пробіжка кришами на другу адмінку, з другої на першу, ще трошки і ми вже будем на волі. І тут ні з того ні з сього вмикається дикокричаща сигналізація.

...-Та я ж нічого вже більше не чіпав!-виправдовується дух юного експлорера.
-Ага, ти вже все до того перемацав!...-єхидно зауважує КЕП.
-А от і не все! Там ще купа тих ангарів та криш!-дух юного експлорера з тугою дивиться назад, поривається було верутись, але отримує по голові від КЕПа, та тихенько злазить до першої адмінки...

Виходим до точки інсталу. Злазим (ІМХО звалюємось) на купу сміття, довольні та апатичні йдем назад до рідної та привітної Маршрутки...

...дух юного експлорера співає веселу пісеньку, Маршрутка єхидно сміється...

ЗАВІСА.

Рецензування (воно ж обговорення) тут
http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4832.0.html#new

музеї нашому народу не треба, дуже треба церкви. Ато природничих музеїв аж ніодного, а церков тільки кілька десятків.

...десь то вже обговорювалось...

на кавесі то палять місця, але сама Лана Сатор в своїх записах напевно ніколи

...за що їй респект і уважуха!

...і веде він, напевно, до замурованого кінця поблизу Полтви, або якогось підвалу. КЕП правий? :)

Під час плавання з аквалангом поблизу Херсонесу знайшов отаке цудо (чисто випадково). На ній майже нічого не видно. Чистити не хочу, бо ще і то пропаде. Вроді не золото. А мож то і зовсім не монета ;) Є здогадки?

ми туди не на фотосесію ходили

Пан напевне не потрапив на звіт, так як лінка для непосвячених в даній темі нема. Йно одна фотка.

http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4814.msg28393.html#msg28393

Осьо звіт у всіх його красках.

П.С. Полтву треба із середини дивитись, а то були вже журналісти, які її досліджували-досліджували, а як взяли їх під землю, то очі на викоті були допоки на світ Божий не вилізли. Журналісти вилізли. Не очі)

Знахідка була зроблена в декількох кілометрах від станції Єланської, де розквартирована військова частина біля села Калінінське.

То не то. Там танка ні одного не видно. І стоїть то вже роки там. І не тупо в лісі, а десь коло якоїсь частини. Це не про ту техніку історія.

Добре, надалі і впрєть, не буду.

Та ладно, то ж сарказм, ти чого?
П.С. Снились уралотанки.

Ех, Dima_ber, і нащо ти то кинув? Скільки народу тепер жити спокійно не зможе!... Ні, такі речі є ЗЛО і нагла провокація. Ех...

Враховуючи що більшість УРАЛів та ЗІЛів везли радіообладнання, а все те валяється під Москвою, то робим висновок, що то може бути списаний бойовий склад обслуговування радіорозвідки. А-ля Кольчуги. Туто про неї.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%87%D1%83%D0%B3%D0%B0_(%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%8F_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%BA%D0%B8)

А антени, доречі, один в один! Нє, то точно кольчуги. Ті, самі перші.

А мож те все проходило через випробування ядерної (хімічної, бактеріологічної) зброї? А відсутність відзнак та бортових номерів пояснюється тим, що воно взагалі позаштатне та неучотне при якомусь полігоні.

І відзнаки на дверцятах, які дівчинка намагалася позамальовувати говорять нам, що техніка на початку 90-х приїхала із Європи, оскільки юзалася групою РА в НДР.

А звідки власне такі висновки? Чому не тупо російські? І чому те все гниє , а не продане (потирине) кимось?

Ааааааааааааааааааааааааа!!!!!!!!!!! Я сьогодні не засну! Ну як так!? Ну де ж так?!?!. Блін!!!!!.. Аааааааааааа!!!!!! Їдем на москалі!


Так, все, вроді віддихався, емоції стримуються. Вроді.

Питання номер раз - як "на москалях" стільки добра - і нічого не покрадено? Ну не може воно просто так посеред звичайного лісу стояти! То певно якийсь спецліс зі спецгрибами та спецдеревами. Інакше ідей нема.

П.С. ТА ТАМ ЖЕ Ж ЕКСПЛОРЕР-МОБІЛЬ НА КОЖНОМУ КРОЦІ СТОЇТЬ! Пару тижнів роботи - і як мінімум щось одне, але поїхало би звідти своїм ходом. Зуб даю!

Все, сон знов відбило :'( :'( :'( :'( :'(

Рою бажаю чудового наРою! І купи отих файних слів, що є зверху і будуть знизу! Всього самого-самого тобі, дядьку!