Враховуючи що тут з'явились посилання на усілякі жжшечки про об'єкти під всякими Москвами вирішив додати ще одну.
Блог про поїздки Донбасом :P (http://frankensstein.livejournal.com/)
Донбас якби ближче Московлянції, якби невід'ємний кусень нашої батьківщини, і якби ну дуже вже багатий на усілякі індустріальні і не тільки об'єкти.
Головна тема блогу - поїздки протагоніста містами, містечками, заводами і дирами Донбасу. Оповідає він і про промислові об'єкти, і про місцеві особливості та проблеми, і про настрої людей, і просто про своє враження від побаченого.
Хоча блог якби має трохи політичне забарвлення, і там часто трапляються і матеріали іншого спрямування - мені це ні трохи не заважає, тим більше політичні погляди у товариша проукраїнські :P
Також, це - найпопулярніший блог жителя Донецька, що мене не може не радувати.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/4838/28623/0_7e9b4_20e0e30_-1-XL)
Блог оновлюється доволі часто. Приведу тут фотку та цитату з його недавньої поїздки в Алчевськ:
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/4838/28623/0_7e810_236460a1_XL)
ЦитуватиВозле комбината ко мне прицепился охранник. По роду деятельности я не раз сталкивался с охраной в самых разных местах, мне попадались охранники-быки, охранники-ослы, охранники-петухи (в хорошем смысле), но в Алчевске я впервые столкнулся с охранником-слизняком. Пока я ходил и фотографировал завод, он плелся за мной сзади и канючил, чтобы я убрал фотоаппарат, не делая при этом никаких попыток воздействовать на меня физически.
С самого начала я показал ему журналистское удостоверение и объяснил, что по Конституции мешать мне он не имеет права. После этого охранник принялся звонить по мобиле каким-то своим товарищам и спрашивать у них, что со мной делать. Пока я фотографировал, он докладывал в трубку о моих действиях: «Я ему говорю, шобы он все зачехлил, а он прямо тока шо втупую профком сфотографировал».
Зачитався. Знайшов в цьому ЖЖ відповіді на багато запитань, які мене цікавили. Луганськ особливо порадував ;)
І ще:
ЦитуватиКто не ездил поездом Луганск-Львов – тот не мужик. Не хватит слов, чтобы описать всю гамму эмоций, которые испытывает человек в этом поезде. Единственный способ сохранить в нем психическое здоровье – это беспробудно пить все 27 часов, пока сатанинский агрегат ползет по рельсам.
8)
Цитата: Bottlehunter від 14.10.2011 15:55:23
Зачитався. Знайшов в цьому ЖЖ відповіді на багато запитань, які мене цікавили. Луганськ особливо порадував ;)
І ще:
ЦитуватиКто не ездил поездом Луганск-Львов – тот не мужик. Не хватит слов, чтобы описать всю гамму эмоций, которые испытывает человек в этом поезде. Единственный способ сохранить в нем психическое здоровье – это беспробудно пить все 27 часов, пока сатанинский агрегат ползет по рельсам.
8)
Тіко не 27 годин, а 28,той поїзд то сила. :P
Львів-Сімфік, здається, котиться 25 годин, не так вже і менше.
Цитата: inkognito від 14.10.2011 21:55:19
Львів-Сімфік, здається, котиться 25 годин, не так вже і менше.
Недоліком "Львів-Луганськ" являється не стільки час, скільки комфорт.
Цитата: Mike від 14.10.2011 22:45:22
Цитата: inkognito від 14.10.2011 21:55:19
Львів-Сімфік, здається, котиться 25 годин, не так вже і менше.
Недоліком "Львів-Луганськ" являється не стільки час, скільки комфорт.
Ну чого, там і купе навіть є :)
Сам "дух" поїзду разом з його провідниками це щось. Країна в країні.
От собі згадую двох провідників-грузинів, схожих на Дона Кіхота і Санчо Пансу, котрі блискавично заспокоювали в тамбурі дві міцно попиті компанії. Згадую обідню їжу в вагоні ресторані та горілку звідти, котру в мене з рук видерла провідниця і викинула у вікно, згадую зеків, сон при одному закритому оці, циган, вагітну жінку, котра знепритомнівши впала на мене сплячого, згадую екстрасенса гастролюючого, згадую фанів карпат.
Це ж курча, транснаціональний експрес! Йома йо. Кожна з моїх поїздок завжди відбувалася з пригодами.
Порахував, що наїздив я на ньому небагато-немало аж 658 годин. :)
Ми ж тим луганським до Шепетівки добиралися, коли на Лінію Сталіна прямували, хіба не так? Спати нікому не давали до ранку :-[ ;D