Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Roy

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »
1
Основна тема тут - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7689.msg50891/topicseen.html#msg50891



А головне, чому на завод кажуть ЛЯПА?
- Де ти сі робиш?
- Та на ЛЯПІ...

Працівники казали, що слово ЛЯПА пішло від того, що колись територія вся була в болоті, не було асфальтованих доріг. Цяп-ляп...Звідти слово. А чи правда це чи ні, невідомо))

2
Юхуху!
Настав той момент коли ми заходимо на завод через головні ворота. Робочий! Інші враження)

Львівський локомотиворемонтний завод займається ремонтом магістральних електровозів, кар'єрних електровозів, ремонтом тягових електричних машин, допоміжних електричних машин, та ремонтом колісних пар.
Електровози як правило то це моделі ВЛ8, ВЛ10, ВЛ11, ВЛ11м/5, ВЛ11м/6, ДЕ1 а також ВЛ 80,60,40 та ДС3
Електровози модернізують як правило за трьома рівнями, від напростішого, до наймастабнішого, з заміною більшості вузлів та агрегатів, включно з сучасною кабіною машиніста, світлом, тощо.
Детально про ЛЛРЗ з 150 річною історією можна почитати тут

Цей завод такий собі острівець в мегаполісі, оточений вулицями з жвавим рухом. Кожного разу, їдучи чи від'їжджаючи з вокзалу ми бачимо будівлі цього великого підприємства. І ось, нам, пронирам випала можливість подивитися на залізничний двірець, але під іншим, не знайомим ракурсом. Скажу чесно, враження цікаві. Відчуття міста в місті, зі своїм особливим колоритом, незважаючи на невисоку огорожу.

Зустрів нас начальник охорони праці, згідно регламенту провів нам інструктаж з техніки безпеки на заводі.

І все, гоу на оглядини!
Заходимо в цех ремонту колісних пар.



Кожна деталь колісної пари розбирається та на окремих участках доводиться до ладу. Технічної інформації від мене мало, що з гуманітарія візьмеш :)


В цеху чисто, кожен займається своєю ланкою роботи. Гріє на серці від того, що це державне підприємство, та й працює. Після побачених розвалених заводів, враження виключно приємні.



Працює портальний кран


Зубчасте колесо в обробці






Наступний етап накладання бандажу




Ось і сам бандаж колеса


Газова грілка


Зварювальні роботи








Шліфування




Стружка. Метал від нагріву отримав майже спектральні кольори)


Поверхня готова


Тут монтують корпуси буксів


Змазка, а ля варена згущонка:)




Один з територіальних засобів перевезення вантажів


Заглянули в цех по ремонту електродвигунів


Струмознімачі






Теж розбитий по "відділах" - мийка, розбірка, пресовка, зварювання і т.д. Від і до.


Тут спеціальна камера, де перед початком робіт електромотор миють за допомогою їдкого натрію


Цех "по підшипниках", даруйте за необізнаність




Метал, метал, метал - і ту на тобі, милий зелений куточок, з вічними, "закальонними" вазонками


Якщо лампочки світять, значить струм для живлення крану подається, все ок.


Робочий процес


Логістика між цехами


Блогери поналазили! А звітність писати мені)


Найкращий інструмент всіх часів і народів


Бювет)




Після ремонту


Йде монтаж


Цех по обробці кузовів. Чистка, грунтування, фарбування.
Якраз там такі процеси проходили, видно по специфічному тумані.






Ця табличка стала для мене відкриттям, не знав)




Механізм з попередньої мийки, для виявлення дефектів у кузові, на момент протікання


Вітчизняний локомотив ДЕ1. Зважаючи на 2001 рік стан в нього не дуже.


Порадувала спеціальна ворсова накладка на підніжку)


Як в більшості різних депо, контактний провід тут не йде всередину, а закінчується біля будівлі. Тому вже черговий ЧМЕЗ виштовхує їх туди-сюди, при потребі.


Середньовідновлений ВладімірЛєнін10 готовий до видачі замовнику


А ці ще чекають своєї черги









Ось вони, незвичні ракурси і фотки на добру пам'ять






Дякуємо керівництву заводу за цікаву екскурсію та можливість заглянути за куліси!
Щиро надіюсь, що в найближчому майбутньому ми побачимо збірку новеньких, сучасних електровозів, родом зі Львова!

Обговорення теми
Всі фотки тут


4
По факту безлюдний острів, але на ділі не зовсім. Достатньо "нашумівший", після подій 2014 року, острів стає з кожним роком все більше популярним серед туристів різних категорій. Починаючи від простих атдихающих під шезлонгом, до "виживальщиків", котрі з мінімальним спорядженням обходять острів.
Бо власне, бути там на одному місці  цікаво хіба день, максимум два. Все ж це море. Гарне, порою лазурного забарвлення. А головне, о чудо, воно чисте! То так, порівнюючи та згадуючи берегову лінію Одеської області.

Після відвідин Кривого Рогу, волочились в поїзді до Херсону з першої до шостої ранку. Втома була добра, і ті кілька годин плацкартного сну додали бадьорості.
З головного вокзалу без проблем добрались до Скадовська. Водії бусиків одразу на пероні рекламували свої трансферні послуги на популярні напрямки, в Скадовськ зокрема.
Заплативши 110 вітчизняних купюр ми вже сиділи у переобладнаному "Спрінтері". У вартість трансферу також увійшла зупинка на пів-дорозі шляху, де ми закупилися овочами.
Я ще тоді дивувався, навіщо нам помідори, картопля, огірки, та ще й в не малій кількості. Море, спека, практично немає затінку. Але, я тоді трохи помилявся.
Це була душевна компанія, і їжа ця згодилась  :)

В Скадовську докупили  дещо з харчів, купили води в бутлях та шашлик, який в день прибуття і посмажили.

Є окремий пірс, звідки приватники ходять на острів. Знайшли ми і свій катер, котрий завіз нас та привіз назад, на материк :)



В руках візитка, якраз обмінювались телефонами.


Ну, будьмо! Старт на острів.


Десь на горизонті видніється баржа, так от, ми з нею розійшлись буквально на пару метрів.


Традиційно, дорогу я проспав. Хвилі, заколисало. Час від часу чув викрики нашої команди, які не стримували емоцій, бачачи зграйку дельфінів близько катеру. Виглядало гарно, особливо коли вони слідували за нами, певний час.


Мій короткий сон обірвав поштовх катера об мілину. Приплили.


Випаковуємось. Перед нами все ще залив, де практично відсутні класичні, морські хвилі. На лінії горизонту Скадовськ. Вода в затоці прозора. На диво. З велетенськими медузами.


Очевидно, що з такою кількістю речей ми не спроможні були б на серйозну експедицію. Планували стати табором, а звідти наскоками влаштовувати вилазки, по бажанню.

Вийшли ми в цьому місці. Табір розклали тут, недалеко від маяка. Чого там? Бо поруч з ним чудова, прохолодна вода доброї якості, яка витікає прямо в море.
Дуже мене здивувала відсутність сміття, зважаючи на те, що ми були на популярній точці острова, куди на день привозять людей з Скадовська. Приємно.

Табір наш виглядав так:




Не полінувались з собою прихопити по звичайній, китайській пляжній парасольці з Ашану. Вітром їх сильно не здувало, оскільки ми знаходились серед мінімальних, але дерев.
З деревами окрема історія. Назва дерев, які поширені на острові - "Лох" або ж інша назва "Маслинка". Можна відчути себе "лошарою", від дощу не сховатись, дров на наріжеш, бо колючки такі, що нема як взятися за деревину))
Зрештою, в перший день шашлик трохи галузок назбирали сухих, але їх було дуже мало. Допоміг пакет з вугіллям, який завбачливо придбали раніше.
Висновок такий: готувати їжу на дровах на острові проблемно. Саме тому ми запаслися газовими балонами з пальниками.
Також згодився тент. Ним була накрита кухня.

В обідню пору, коли сонце припікало ми зазвичай читали, благо запаслись книгами.


Пляж виглядав так:


Людей зазвичай було мало, хіба поодинокі сусіди. Радувало, що контингент був спокійний, не було масового розпиття, криків, матів та всього витікаючого звідти.
Хіба ми могли порушити тишу трохи)

В першу ніч сну дехто з нас чуть не наклав у бобік, прийшло сімейство кабанчиків на знайомство. Хтось сидів з ножем в наметі, хтось просто чекав, що далі буде. Розуміючи, коли сікач, нюхаючи гладить намет іклами то вже якось і не до сміху. Тільки мені пощастило, заспокоїв Руфус, сказав шо вони ніц не зроблять нам, завалився на бік і міцно захропів, перебиваючи хрюкання сімейства кабанів.
Я розслабився, та й теж заснув, в какофонії звуків матінки природи. Хоча, признаюсь чесно, я більше переживав за наш "холодильник" - сховище продуктів у викопаній ямі, накрите підручними засобами, що знайшли на території заповідника. Кусок шиферини, дошки і ми отримали хороший захист та оптимальну температуру для зберігання продуктів. Хряки не знайшли. Розкоперсали смітничок лише, та залишки багаття. Все.

З WC, а власне з прибиранням після себе проблем не було, дякуючи жуку Скарабею)

В перший день море вразило своєю чистотою та кольором. З двох метрів  глибини легко можна було побачити маленького краба чи рапана. Останніх нам не пощастило наловити, з наступного дня змінилась течія, море трохи помутніло, щезли і рапани і краби, яких спершу було достатньо. Те що їх там багато і їх їдять, було видно по ракушках, якими був масово вкритий простір біля нашого табору.



Тут ми пили, набирали воду, мились, світили голими ср@ками в бік Криму. Наявність води поруч суттєво добавило комфорту до відпочинку.
Позаду, лівіше будиночок, який ми дослідили. Дивно, він виявився відкритим.







Всередині були ліжка, посуд, сіль, решітки для грилю. При поганій днині можна було б пожити там. Спробувати вижити) Як для безлюдного острова дуже навіть гідно.


Видно, що будиночок вже давненько не навідували.








Те, що був виламаний замок у вхідних дверях нам не сподобалось. Студент знайшов написані на стіні телефони лісників, подзвонили, повідомили про ситуацію. Подякували...


Поруч, залишки будівлі, по часу мабуть ровесника старого маяка, а це початок ХХ століття. Суттєво підточило море.






Цокольний камінь фігурно тесаний.


Маячок непролазний. Двері заварені. Хоча на верху стоїть камера, яка направлена в бік того ж Криму.






Пройшлися на правий край острова. Виявляється, там влітку живе дідусь, який охороняє пірс, та інший реквізит. Мешкає в наметі радянського виробництва. Має при собі сокиру)


Ось і пірс з біотуалетом


Туалет насправді бутафорний, привезли його сюди, бо так вимагали дозвільні служби. Дверима підпертий до перил, функцію виконує лише декоративну.












Вітри там сильні. Чесно кажучи, незважаючи на літо, деколи було прохолодно. +28 для моря, при сильних вітрах не надто комфортно. Море асоціюється з спекою, а тут її, як такої в принципі не було.


Сонце сідає - час для фоточок!












Захід зі сторони заплави.


Одного вечора почався шторм. Ми були вже повідомлені про нього, на Одещині він добре тоді побушував.
Попідв'язували намети, обклали камінням, натягнули всі можливі мотузки...і забилися до Студентів в тамбур) Доварювали макарони, нарізали ковбасу, відкорковували плящину. І чекали, коли Друся з Женьою та Руфусом повернуться з походу по острові.
Зауважу, що напів-копчена салямі "не дожила", незважаючи на вакуумне пакування.  А от сирокопчені прекрасно себе чули і смакували.

Берегова лінія суттєво скоротилася




Чекаємо на прихід циклону


Перед наметом стоїть армійська, солідольна тушонка, яка чудово нам "заходила"






Дякуючи Остапу, ми мали постійний wi-fi)


Навіть в шторм)


Коли наші сусіди заховались у намет, покинувши імпровізований стіл з наїдками, прийшли кабанчики.


Ггг, доїли)


Тим часом в тамборі ще не тісно, потім нас там було семеро. Підготовка)




Гарно тоді ми повечеряли, посиділи  ;D. Ще й козу по наметах поводили.

Шторм трохи забрав пляжу


Підсумовуючи розповідь, скажу що час провели там ми чу-до-ВО! Не надто довго (4 дні), при тому що ми не сильно лазили та не долали багатьох кілометрів.
Багато плюсів насправді. Чистота місця, природа, вдала компанія, наявність води, можливість купити деякі продукти, рідкий хліб чи навіть хоробру воду для поціновувачів, на катері, котрий причалює щодня.
Можливість довезти до місця чимало краму. З недоліків, то це хіба кабани дикі, які вночі шукають поживи. Може й лось підійти. Хоча, тварини, як ми зрозуміли людей не бояться. Їх підгодовують.







Насправді, про флору і фауну, та інші пригоди має написати Друся. Він має найбільше цікавих світлин, мав зустріч з скатом і ще багато чого цікавого.

На острові дуже нам допомогла портативна сонячна батарея. Могли собі трохи пошикувати з нею. Інтернет, заряджання павербанків, телефонів, ліхтариків і т.д.



Мобільний душ, що на фото, використовувався для миття посуду)


Учасникам ++, дякую. Наступна розповідь з мандрівки буде про Українську пустелю та про місто Херсон)



Обговорення теми тут

6
Все це наше дійство відбулось влітку 2017-го, в рамках планованої поїздки: Кривий Ріг - о. Джарилгач - Олешківські піски та славне місто Херсон.

Перша розповідь про місто Кривий Ріг, який всі ми вперше побачили.
Чому Кривий ріг? Було не мало стереотипів, цікавих фактів про це місто. Найдовше місто чи найбрудніше місто, місто з підземним трамваєм, та червоною пилюкою.
Власне, ми хотіли з цим всім розібратись, що відповідає дійсності а що ні, і як воно є насправді.

Подорож класично розпочалася з залізничного вокзалу, вранці. Ні, не центрального, а з станції "Рокувата". Вокзалів, до речі, там декілька.

В нас був чудовий провідник, краєзнавець - Володимир Казаков. Попередньо, я з ним обговорив маршрут поїздки та відвідин різноманітних об'єктів індустріального значення.
Отже, все по порядку. Сівши в комфортний бусик ми відправились до крайньої північної частини міста, де фактично, навіть з не центру міста більше тридцяти кілометрів.
Всі ці кілометри минали за вікном, будинки сільського типу, поля з соняхами та об'єкти північного ГЗК. Доволі контрастно! Поля, а на горизонті величні труби.

Фактично місто, це конгломерат, який складається з навколишніх сіл. Тому воно і велике по відстані, та ще й криве. Здивували ще довгі тролейбусні маршрути.

Ми попрямували в Кочубеївські штольні. Місце відоме також тим, що там проводили зйомки українського фільму "Червоний".



Чим вони цікаві на перший погляд? Самі штольні - є де полазити. Плюс це те, що ти знаходишся ніби в каньйоні пересохлої ріки, звідки виглядаються темні отвори печер, в нашому випадку балконних виробіток.
І вдало це все повите природою.

Залишились декорації з фільму. І сходи, якими зручно спускатись всередину.




А там, класично прохолодне, підземне повітря. Після спеки те що треба.
Навіть не скажеш, що Руфус пережив п'янку в поїзді. :)




Спускались/піднімались в одну з виробіток.




Так виглядають штольні.


Штольні не високі, 1.50м висотою. Так, щоб лобом якраз стукнутись.
Зрештою, не травмувавшись, ми поїхали далі, назад у місто, на оглядини.


Заїхали до будинку культури Північного ГЗК (гірничо-збагачувального комбінату). Поруч виставковий стенд на відкритому повітрі з технікою, яка працює в кар'єрах та шахтах.
Ковш. Чого нам було тоді так смішно, вже не згадати)


Біля думпкару.


Фото шахтного електровоза немає, є тільки кабіна.


Бульдозер.


БеЛАЗик один, і то найменший з серії.


Ось і порода, на п'ятдесталі. Саме з такої добувають залізну руду.


Далі в нас наступна локація, знову ж таки, з зйомок фільму "Червоний". На території колишньої овочевої бази, був відтворений ГУЛАГ.
На мою думку, гарно відтворений об'єкт по стилістиці, та й загалом, атмосфера відповідала дійсності та уяві з таких місць. Шкода, що чимало декорацій вже зруйновані були на той час.
Що зараз, боюсь гадати.


Територія штучно посипана червоним пилом. Як вияснилось, райони з червоною пилюкою в Кривому Розі існують.










Зовсім поруч, серед хащів була стежина, котра вивела нас до відвалу шахти "Гвардійська" та до провальних воронок. Хащі ці, та отвори в землі є на місці старого селища, яке припинило своє існування десь в 1960х.


Частинки породи легкі. Водночас, піднятись нагору відвалу практично неможливо. Миттю стягує вниз "потік" камінців.


Ось і провалля. Видно, чому тут розповсюджений червоний колір, у вигляді пилюки. Площі вражають!










Провалля з іншого боку




Тут ми прямуємо через центральну частину міста. Попереду градирні Арселормітталу.


Їдемо ми, проїжджаємо десятки кілометрів, щоб побачити "махіну",  кар'єр ЮГОКу (ПГЗК).



По правді кажучи, місцями перехоплювало подих, від побаченої площі, та об'єму кар'єру. Дороги, прокладена колія, кар'єрні електровози серії ВЛ...Все так ВАУ!




Десь у глибині кар'єру


Ось так міняється рельєф.


Завантаження породи.


Кольори КривБасу)






Заради зменшення пило-утворення  постійно курсує поливальна машина.




Процес справді пилючний


Недалеко проїжджав тепловоз 2ТЕ116, котрий випускав диму не менше, ніж кар'єр)) Євро 5!






Наступна точка в нас - Бурщицький відвал. Це таке місце, де є чи не найкраща панорама на місто. Причому, оазис посеред підприємств, на верху ростуть рідкісні рослини, зокрема степова Ковила.
Разом з чистотою місця, та гарним ландшафтом знаходитись там приємно. Контрастно так.

На верхньому плато, в кадр помістився весь Арселлорміттал. А посередині невелике, проте організоване звалище побутових відходів.


З певним інтервалом завод викидує в атмосферу різного забарвлення дим. Білий, червоний, сірий, чорний. Стає очевидним, що екологія та чистота середовища тут є незадовільними, враховуючи що цей гігант практично в центрі міста. Запах своєрідний відчувався, особливо при поривах вітру.




Поруч, на сусідньому робочому відвалі відвантажували породу. Вітер дув в наший бік, відповідно пилюку відчули на собі.






Тим не менше, поруч є такі види:




Тепер я можу сміло сказати, що Кривий Ріг є дуже зеленим містом. Насаджень та дерев повно. Розуміючи, що це така свого роду компенсація за шкідливість викидів.






Цікаво було бачити таку техніку в роботі


Приміська електрина ЕР2






Йдемо до руїн шахти "Валявко-Південна".
Друся ходить з пістолетом ?!  ;D





Відкритий ствол шахти. Глибина 500+. Підходити якось не по собі, лише підповзти. Обов'язковою атракцією є кидання каміння.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg</a>
Місце загублених доказів та людей, як на мене.


Недалеко затоплений кар'єр, з бірюзово-синющою водою.






Зразки породи:




Мрія багатьох Львів'ян - МЕТРО. Правда, маємо таємне, а от цивільного на жаль ні.
Йдемо кататись.


Попадаємо в хол, через турнікети, на станцію. Запах, оточення, типічне метро.




Навіть шум схожий. Тільки, коли з тунелю на швидкості вивалюється трамвай, щось стає не одразу зрозуміло. Трамвай, хто тебе сюди засунув? :)


Трамваї Tatra T4SU, всередині в гарному стані, порівняно. В русі шумність в тунелі вища, ніж в звичайному метро.


На наземній станції, де ми вийшли, тьотя(шапка) почала сваритись на мене, що тут режимний об'єкт та фотографувати не можна.






Класичний совковий хол, з вазонами, певно ще тих часів. Сварлива цьоця аж до виходу супроводжувала.


Заступили трохи в центр міста. В принципі нічого надзвичайного, забудова 50-80х років, клюмби, поліція, дівчатка в спідничках. Чистенько доволі.






Зате цікаво було на відстійнику шахтних вод - червоному озері!


Де поверхня вкрита сіллю, з дивною рослинністю та залишками не менш дивних риб.






В цьому місці й закінчуємо наш ознайомчий тур Кривим Рогом. Дякуємо нашому гіду, та паралельно домовляємось про ще один екскурс - в підземні надра.


Але, про це вже згодом. Нас чекають ще пригоди, дорога в поїзді на море.


Вечір закінчився в одному з закладів міста, де ми смачно повечеряли.
Дійові особи: Rufus, Student+Hаталя, Drusja+Женя, Остап & Roy.
Наступний звіт буде з острова Джарилгач)
Дякую всім.

Тут обговорення
Всі фотки ТУТ



7
Так, так. Така об'єднана мандрівка ;)

Переходжу до конкретики.

Мета поїздки: отримати естетичну насолоду від промислового Кривого Рогу, катання мрією багатьох Львів'ян - на метротрамі, проживання на майже безлюдному острові, сон на пляжі, згоріти на сонці, покидатись медузами, вилов рапанів з подальшим приготуванням, навчити Руфуса плавати, та зрештою, гарно відпочити в дружньому товаристві. Що мабуть і буде основним.

Дата поїздки/виїзду
: 19-20 червня. Дата та час ще поки не узгоджені точно. Але, одна з цих дат точно.

Тривалість експедиції: до 10 днів. Знову ж таки, ще додатково буде узгоджено.

Логістика: Львів - Кривий Ріг сполучення поїздом. Кривий-Ріг-Херсон також поїзд. Херсон - Скадовськ, замовимо бус на шкірі, з деревом. Скадовськ - острів - катер.
Громіздкі речі, такі як намети, казан, тощо, можливо відправимо НП в Скадовськ.

План поїздки: День, максимум два виділяється на Кривий Ріг. Також, в маршрут можна включити Олешківські піски.
Приблизний план по Кривому Рогу:

Зустріч групи на залізничній станції «Кривий Ріг – Головний»   8.00
Трансфер до пам’ятника козаку Рогу – бренду міста. Вступ до екскурсії   8.00-8.15
Перехід до найбільшого у Європі квіткового годинника   8.15-8.20
Огляд квіткового годинника – найбільшого квіткового годинника у Європі   8.20-8.30
Відвідування 3D-відеогалереї історико-краєзнавчого музею   8.30-9.00
Трансфер до залізорудного кар’єру ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат. Супроводжуюча оглядова екскурсія містом   9.00-9.15
Екскурсія до залізорудного кар’єру ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат   9.15-9.45
Трансфер до музею підприємства ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат   9.45-10.00
Екскурсія до геологічного скансену та музею підприємства ПАТ Південний ГЗК   10.00-11.00
Трансфер до північної частини міста. На ділянці між станціями швидкісного трамваю «Кільцева – Вечірній Бульвар» переїзд на криворізькому метротрамі. Оглядова екскурсія містом   11.00-12.00
Обід у кафе «Челентано» по вул. Мусоргського   12.00-13.00
Трансфер до старого Кочубеївського рудника (с. Ганнівка Кіровоградської області)   13.00-13.45
Екскурсія до залізорудного кар’єру та штолень Кочубеївського рудника (початок ХХ ст.) – місце зйомок кінофільму «Червоний» на початку 2016 року   13.45-15.30
Трансфер до району шахти «Гвардійська». Оглядова екскурсія містом   15.30-16.15
Відвідання криворізької зони відчуження (гігантська безодня) шахти «Гвардійська». Збір колекції криворізьких мінералів і гірських порід   16.15-17.30
Відвідування «криворізького ГУЛАГу-концтабору» - знімального майданчику українського блокбастеру «Червоний»   17.30-18.00
Трансфер до цеху виробництва сувенірної продукції з криворізького каміння   18.00-18.10
Час промислового геотуризму. Відвідування цеху виробництва сувенірної продукції з криворізького каміння. Ознайомлення з технологіями виготовлення поробок з каміння. Придбання сувенірів з криворізького поробного каменю   18.10-19.00
Трансфер до адміністративної частини міста   19.00-19.30
Вечеря у кафе «Ложка. Вилка». Вільний час   19.30-21.15
Трансфер групи до залізничної станції «Кривий Ріг – Головний». Закінчення туру   21.15-21.30
Від’їзд групи   21.56


Однозначно, він ще буде скоригований, без всілякої попси, на кшталт квіткових годинників, найбільших в Еуропі)
Максимально підкреслена буде увага до промислового та техногенного комплексу.

Решта вільних днів буде відведена на острів Джарилгач, Олешківські піски та околиці.

Проживання на острові в наметах. Їжу варимо собі самі. Також є варіант, послуги гіда тамтешнього за 270 грн. день, у вартість входитиме намет, трьохразове гаряче харчування на місці та екскурсії островом. Це ще додатково вивчу, тре буде порахувати що вигідніше.

Спуск в шахту наразі нереальний - 200$ з особи. Буде спроба організувати відвідини потужного металургійного комбінату АрселорМіттал, але гарантій жодних немає. На жаль.

Вартість поїздки з особи: доїзд залізничним транспортом в Кривий Ріг, звідти в Херсон та з Херсону до Львова близько 900 грн. в купе.

Хто їде? Наразі є Студент з жінкою, Настьона, Друся, Женя, Руфус та я.

Про цікавинки Кривого Рогу можна тут переглянути - http://krt.dp.ua/ua/

Острів Джарилгач - http://discoverkherson.com.ua/dzharilgach, https://travel.tochka.net/ua/10578-ray-na-zemle-ostrov-dzharylgach-turisticheskaya-fishka-khersonshchiny/
Олешківські піски - http://discoverkherson.com.ua/oleshki

Питання, пропозиції, зауваження вітаються.

   

9
Це діло було ще у 2016 році, і ось, вирішив віддати свій боржок - нашкробати фотозвіт.

Це був дощовий жовтень, звичайний будній, сіренький день. Не робочий для нас. Бо ми якраз виходили з поїзда в Подільську (раніше Котовськ), в пошуках транспортного засобу, який мав нас провезти через такі цікаві об'єкти як Південно-Українська АЕС, Олександрівська ГЕС, Ташлицька ГАЕС та через день в Музей ракетних військ стратегічного призначення, і на залишок Дендропарк "Софіївка", бо природа теж нам цікава. Інколи :)

Наш бусик по "убранству" інтер'єру був на рівні з шейховими лімузинами. Золото, шкіра, лак, дерево.


Заряджені дозиметрами, які врешті нам ніяких інших чисел не показали.


Ось і головний вхід в АЕС. Заборонено було його фотографувати до речі. А я що? Я кота фоткав!


Осьо наша братія. Такі чемні, усміхнені, слухаємось гіда. Позаду два працюючих блоки, та адміністративна будвіля.


А це будівля, в якій знаходяться різні пристанційні об'єкти, зокрема типографія, їдальня. Працівники закритої частини АЕС мають свою, окрему столовку.
Велике панно з мозаїки, радянські тру-металопластикові вікна. Ті що з алюмінієвого профілю.


Це ми підї'хали до недобудованого 4-го блоку. Попереду велетенська стіна приміщення машзалу. А там мав бути 4 блок та допоміжні приміщення. На основі консервації будови створили тренувальний центр для працівників АЕС.
Власне, туди ми і пішли на оглядини.




Секундочку! Трохи любові сімейної)


Студент з доцьою


А тут вже не до любові. ВОХР у вигляді жінок з гумовими палицями --- не можна було фоткати прохідну.


Ні, нулі це не туалет. Поверхів на такого роду об'єктах не позначають, лише відмітки у метрах.


Руфус казав, що йому не подобається ця світлина. Як на мене вона чудова. Експлорер то не Фейсбук, будеш Ігорку тут затеґований.


А ось і приміщення тренувального БЩУ, яке є відтворено до реального 1:1.
Щось описувати мені, особі з гуманітарною освітою як мінімум не доречно, але деякі деталі і без опису цікаві.
Як ось продумана система освітлення, для забезпечення м'якого, заливного світла без різких тіней.


Слоти ЮСБ для підзарядки ґаджетів). Чудово!


Соти в розрізі, мнемотабло реактора.


Ось воно, щастя експлорера!








Зеля б щось крутнув






Бракує так трохи тієї "ламповості", що ми бачили на БЩУ-2 на Чорнобильській АЕС.



Наглядач (екзаменатор)


Знимка на добру пам'ять


Наш гід. Вдячні йому за гарну екскурсію.


Flash і двері до майбутнього блоку.


Заслужений обід в пристанційній столовці.


Бюджетненько. Ну і смачно. Завжди смачно в таких місцях.


Ностальгуючим по совку є виділені моменти




Олександрівська ГЕС.
Лив такий дощ, що не виходили в більшості. Та й закрита для відвідин була, рівно так само як ПУАЕС. Високий рівень терористичної небезпеки тоді був.


Ташлицька ГАЕС. Реально гарне місце, затоплений каньйон, чудова природа. А сама ж ГАЕС, за кадром цього разу.




Водний транспорт для працівників ГАЕС


Види там шикарні. Навіть Stitch втішилась побаченим.






Ні-ні, то не ми :)


Nastyona




Чайка. Передавала вітання.




Протилежний берег









Тут рослинність сама вказує, де вона росте.


Yserl каже Хайль!


Оппа...Невеликий офтопчик:




Просто, коли ці троє збираються, вони мусять мати подібне фото.

Южноукраїнськ.
Міста не бачили. Відвідали музей, з гарною макетною частиною.


Макет приміщення блоку, з парогенераторами та циркуляційними насосами


Макет реактора ВВЕР-750 ВВЕР-1000, в розрізі, зі стержнями. В людський ріст.


Папік приймає екзамен))


Колись навіть макет був рухомим, для наглядності роботи.


Машзал. Турбогенератори.


Хто любить цю тему, ясно що було цікаво. Особливо, коли фахово розказували та пояснювали.


А хтось спав в той час)


Наостанок в Южноукраїнську - його набережна








На цій веселій ноті наш експлорерний день закінчився. Залишилось потрапити в готель, наїстись, напитись і виспатись.
Щоб зранку з новими силами потрапити сюди - в Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Місце в нас на форумі вже чудово описане, але я в рамках звіту, кілька слів добавлю від себе.

Знову ж таки. Дощ.


Екскурсію нам проводив веселий чоловік, колишній військовий. До речі, важко було визначити, які йому війська були близькі по духу, радянські чи українські вже. Неоднозначне враження після спілкування з ним таки залишилось.



УКП - Уніфікований командний пункт, куди ми згодом спустились.


Зауважу лише моменти, які найбільше мене вразили. Однозначно, музей як не музей, це щось інше і краще. Вартує це побачити, і не тільки, послухати колишніх працівників - офіцерів у відставці.
Ото ж, в рамках Будапештського меморандуму Україна мала позбутись ядерного озброєння, у нашому випадку як ця в/ч, мала бути зруйнована та шахти ліквідовані.

Але, є можливість побачити єдиний вцілілий артефакт - ковпак ракетної шахти, з усіма механізмами.
Єдине що, як ближче підійдеш, можна подивитись на завалений та затоплений ствол шахти.




Уніфікований Командний Пункт та підходи до нього - безумовно це родзинка цього місця.


Приємно дивує стан. Прямуємо через технологічні приміщення та потерну до УКП














Ряд гермодверей і ми попадаємо до шахти. Тільки всередині не ракета, а автономний модуль на амортизаційних підвісах.




В проміжку між модулем і шахтою є ліфт. Модуль має 12 поверхів з технологічними та житловими приміщеннями. Побачили тільки три з них.






В боковій ніші аварійній вихід знайшовся




Спускались в ліфті по двоє, до знаменитої кабінки. Ось тут, ще до прикладу в 1993 році змогла змінитись доля мільйонів людей. Через поворот ключа, по прямому наказу, з Москви, запуск балістичної ракети з ядерним зарядом. В час незалежної України. З її території.
Ось такий парадокс.




Поверхом нижче, на останній дванадцятій відмітці, житловий модуль.




Дуже багато елементів, фурнітури, яка зустрічалась в ГДРівських залізничних вагонах. І не тільки. Уніфікація - наше все.


Відчуття як в якомусь купе поїзда, тільки що вікна немає.
Є санвузол, з унітазом та умивальником




Холодильник, аптечка, самовар, який надійно закріплений. Щоб в разі чого не гримнув та не обпік захисника вітчизни.






Затишно. Такий собі космічний кокпіт.


Знизу ніщо інше, як вигрібна яма :)


Наостанок, вирішили дослідити броньовану башенку кругової оборони.
Позабирали павутиння, і о чудо, а вона ще крутиться! І танкові перископи на місці.








Дякую всім за компанію.
Добавляйте ще свої фото. І Софіївку заодно)

Обговорення тут


10
Продаю свою любиму "аську". Я єдиний її господар)
В комплекті катушка Mars Goliaf (робить її хорошим пилесосом), катушка Nel Tornado 2-го покоління (глючна, але можна полагодити), оригінальна катушка а також каплезахисний чехол на блок та акумулятори Sanyo eneloop 2450.
Зовнішній стан на тверду 4. Не топився, не ремонтувався. Коробка, документи в наявності. Апарат 2010 року.
Поміняний підлокітник на оригінальний, з ребрами жорсткості.
Ціна - 6200. Продається тільки комплектом.

11
Плани / Заохочувальна вилазка)
« : 15.03.2017 14:23:01 »
Всім привіт.
Невеличкий конкурс від адміністрації експлорера.
Є такий об'єкт - https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1660832737277805&set=o.288457521278710&type=3&theater, нами ще не досліджений. Люди питають що це є, а ми не можемо дати ствердної відповіді.
Позорище)
Тому, оголошується конкурс - красивий фотозвіт з об'єкту, з чіткою інформацією, що це є. Відводиться час - тиждень.
Від адмінів - респект&поважуха та подарунок, за фотозвіт, або ж кращий фотозвіт.

12
Так-так, не всі вилазки чи походи бувають вдалими для нас. Не завжди відкривається те, що хотіли дослідити.
Не без фейлів звісно.
Тема спеціально для подібних, трохи гуморних випадків.



От ми якось, в сніг, в дощ, залишили позаду на пару кілометрів цивілізацію та попрямували до одного мегаепічного об'єкту, після якого очевидно мав бути непоганий звіт.

Не сталось, як бажалось. Натомість у всіх нас настільки промокли ноги, що не допомогла хвалена мебрана Gore-Tex. До того ж, я примудрився провалитись у якусь неглибоку водойму.
Отже результат: у всіх без виключення мокрі ноги, до цивілізації 10 км пішки по невтоптаному 20 см снігу, та нічний мороз -10 після денної відлиги.
Було прийнято рішення, робити "пікнік на обочині" та залишатись наніч. Благо поруч була покинута, напів-розвалена будівля з цегли, з деревиною у вигляді дошок, дверей та паркету. На розпал чудово підійшла документація, з давно неіснуючого підприємства. Також, на моє щастя я мав запасні шкарпетки, був харч та навіть горілка, якою всі розтерли ноги а деякі профілактично прополоснули черево.
Все насправді було душевно:) І тепло.


 Тепмература навколо нашого вогнища була достатня для того, щоб зігрітися, посидіти босими а також  забутися і спалити черевики з шкарпетками))








Все було в кращих традиціях. Старенький телевізор, який слугував нам столом та стільцем, дошки, з полущеною фарбою, запахи котрої в'їдалися в одяг...Нюанси експлорерного дозвілля)









Майже сухі та веселі повертаємось довгою дорогою додому)






Маєте щось подібне - викладайте)


13
Ех, давненько я нічого тут не писав...
Ну що ж, збираємося відвідати разом з Soulstorm цей бункер, з метою перевірки однієї легенди, фотодрочерства (хто не знає, буде проводитись майстер-клас невеличкий), ну а також за ковтком ностальгії, 7-річної давності.
Зустріч: церква Анни, неділя, 29 січня о 10:00
До патріархів: якщо будете, можете згадати складники коктейлю "лощина" :)
До новачків: непоганий варіант познайомитись.

Далі, при бажанні можна кудись пройтися, щось інше побачити.

Хто буде, традиційно залишаєм+1 нижче в темі.

upd: з собою мати ліхтарик, рукавички, бахіли від хімкомплекту або ж гумові чоботи.

14
Пожежа сталася 20.09.2016, зафіксовано о 18:00.
Класика жанру для Львова, горище зі хламом, коротке замикання, або не виключено що інший фактор. Дерев'яні перекриття, згоріли повністю, даху також вже немає.
Позаливало квартири.


























15
Вже певно років з десять, як збудований цей спарений котедж, на 2 чи 3 сім'ї, практично на території парку, в останній точці вулиці Лісної.
Якщо дивитися на панораму цього місця, то будиночок-хонка примостився між дитячою комунальною лікарнею "Охмадит" та горою Стефана, причому на рівні вищому, ніж лікарня.
Гасподсвующая висота, курча. Види з терас та вікон мабуть одні з найкращих у Львові! Певно так і подумали тоді майбутні власники, коли купували 2 гаражі з землею на цьому місці та без необхідних дозволів звели цей дім, з каменю та дерева.

Без сумніву, будинок цікавий своїм архітектурним рішенням, в цьому середовищі. От ми вирішили підійти ближче до нього.
Хто не знає, позаду нього вершина пагорба, залишки дач та фруктового саду, заросляк страшний, що певно дідько каже там надобраніч вдень.
Зрештою, саме звідти ми потрапили на задню частину двору.


Тут все оздоблене річковим каменем, є сходи які ведуть у заросший сад, де кущі ожини розпинаються по кам'яних мурах, пилюка та відсутність сміття. Перший раз, новобудова сприйнялась як старий, покинутий будинок.
Ще одна чудова настроєва місцина.


Будівля тісно межує з Львівськими джунглями.


А от внизу, є будка сторожа, прожектор. Тим не менше, ми пройшлися трохи коло будинку, вилізти кудись наверх, чи всередину не бачили можливості. Все було під замками.






Судова тяганина тривала довго, закінчилась невтішним результатом для забудовників - будівля незаконна. Варіанти виходу з ситуації, або знесення або передача у комунальну власність, на потреби міста.
Але де ж ви бачили, щоб в нас зносили будинки? :)
Тут з серії, to be continued...

16
Обговорення тут

п.с. Об'єднав дві теми докупи, оскільки мова йде про один і той самий об'єкт.
За гарний звіт + в карму.

17
Прийшов час на зміну старим, запраним та витертим об брудні стіни футболкам.
Та й новачкам думаю згодяться.

Отже, робимо замовлення по прикладу:

Нікнейм, розмір футболки, кількість штук, колір футболки.
(Нікнейм буде в одному кольорі, тобто без виділення букв кольором)

Збираємо замовлення, трохи згодом буде оголошена ціна. Є 3 фірми, серед яких треба вибрати кращу, по співвідношенню ціна-якість.
Наразі скажу що ціна буде коливатись в межах 120 - 200 гривень.

18
Шукаю простий, навіть неробочий планшетний сканер формату А4. Головне щоб скло ціле було.
Куплю/поміняю.
Може в когось лежить в загашниках? Розгляну всі пропозиції.
Буду кріпко вдячним.


20
Погода була тоді кепська якась, і день загалом таким видавався. Дощ. Холод. Молодший Дедміт прагнув дах якийсь шатануть, а я от про теплу хату і капці мріяв.
Потім кажу - "Ні, я б хотів десь залізти на якийсь затишний дах, де б був якийсь старий, бажано антикварний хлам". :) І тут Сергійко каже, шо знає таке місце.



Серед двору колодязного типу вдивляємося через паркан, та в колодку на хвіртці. Помічаю вузенький прохід, і як зверху голос" А шо ви тут робите?"

Відповідно до свого настрою я сказав що шукаю пригод на дупу, а також повідомив щоб вже викликали #моюполіцію, бо нема на то ради. :)
Але чи то свято надворі було, чи шо, але жіночка приємна виявилась, ми ж повідомили що є дослідниками міста та являємось незалежними фотографами. То означало, що ми вже всередині.

Одинока, одноповерхова будівля, закута серед старих міських стін, з маленьким клаптиком живої землі, яка обросла букшпаном.

Можна зауважити сліди нещодавно зробленої гідроізоляції стін. До того ж, кажуть з'явився новий власник будинку.


Найцікавіше що побачили там, то це щось на зразок пральні, чи чогось іншого, в прибудові. Може ви підкажете, що то за обладнання?
Судячи з табличок ще з часів бабці Польщі.






Несподіванкою було побачити баночку з-під чаю, родом з царської Росії. Поруч були розкидані католицькі образки.


На горищі повно розкиданих речей. Видно неозброєним оком, що тут добряче все переверталось, з метою щось знайти цінне вочевидь.




В кімнатах акуратно збита штукатурка.


Залишена монашкою вервичка на кухонній витяжці


А ось і кухня. Очаг та умивальник ще до речі довоєнні. А на передньому плані викинуті побутові речі, посуд зокрема.


Тут була комора. Підлога ефектно провалилась у одну з нечисельних підвальних кімнат.


Так виглядає санвузол


Польська марка


По розкиданих речах, можна прийти до висновку що там жили літні люди. Чутно там якось старість, а специфічний запах то чітко підкреслює.
Атмосфера місця в одному фото:


Обговорення - тут

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »