Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter_

#181
Всім дякую за гарну компанію. Поплюсував.
#182
Я теж паштараюшь прийти :)
#183
http://www.ex.ua/view/2730299 - Велика добірка фільмів та програм про Чорнобильську катастрофу.
#184
Ось знайшов цікавий сайт про військові споруди Севастополя http://sevdig.sevastopol.ws/issl/issl.html

Дуже цікаво, треба буде взяти на замітку і вибратися туди колись.
#185
Дуже сподобалося! Гарно написано і фотки класні. І ще  спалеологи-клаустрофоби ;D
#186
Я міг би взятися за ту справу. Правда, надшвидкого виконання не гарантую.
#187
В суботу були в Незвиську, я, Roy, Zelja та Onyx.
Спочатку облазили штольні. Виявилося, що крім входу, який ми минулого тижня розкопали, а потім заклали, є ще як мінімум два - один широкий і низький (біля метра висотою), інший цілком матрасний. І ще як мінімум три або чотири місця, де вихід можна легко відкопати, з усього видно, що там колись були виходи зі штолень, звідки вивозили добуту породу.
Штольні являють собою паралельні коридори, сполучені між собою. Є ще два досить широкі зали із струмком, кожанчегами і написом "корова" на стіні. Не знаю, що воно мало би означати. Ще були напівстерті нерозбірливі написи, мені здається, що вони стосуються часу, коли штольні розроблялися - 1930-ті роки.
Залишився один недосліджений прохід, який ми не пройшли - там занадто вузька дірка, треба було трохи розібрати завал, на що ми не мали ні часу ні бажання.

Потім ми з Оніксом пішли шукати печеру Сіру (природню). Роя і Зєлю залишили викопувати за допомогою металошукача кусники арматури і бальончики від дихлофосу. Кадастр печер казав, що печера має бути біля сільської ферми і не збрехав, як потім виявилося. Печера справді є. Колодязь, глибиною біля 2,5 метрів, на дні якого тече струмок. Далі вузька вертикальна щілина, трохи ширша донизу, яка власне і є входом до печери і з якої струмок витікає.
Місцевий дядько казав, що остання експедиція була тут років 30 тому. В щілину ми залізти не змогли, занадто вузька, можливо, повернемся сюди влітку з палатками і горілкою ;)  Метрів за 100 знайшли ще одну щілину, горизонтальну і низьку, пролізли по ній на пузі біля 40 метрів, далі був завал.

Фотоапарата я не брав, нижче кілька фоток з телефона - вапнярка, схожа більше на піраміди ацтеків і печера, в яку ми з Оніксом лазили на пузі.
Чекаємо на фотки штолень від Роя і Зєлі, прекрасні і незвичайні ;)














#188
Оя*бу!Круто! Але я би туди не поліз. Звіт один з кращих, однозначно.
#189
В цю суботу планую знову їхати в Незвисько, гарно облазити печеру, котру ми з Оніксом знайшли цих вихідних і знайти ще одну.
Виїжджати планується в суботу рано-вранці поїздом №43 Київ-Івано-Франківськ, відправлення зі Львова 4:17, прибуття в Франківськ 7:02. Далі маршруткою, орієнтовно 9:00 будемо на місці. Назад тим самим поїздом, з Франківська 18:15, до Львова прибуває 21:05. На всі печери будемо мати 7-8 годин, що, на мою думку, цілком достатньо.
Поїздка буде не матрасна, тому новачків брати не будемо. З собою треба мати мінімальне спорядження (ліхтарики, каски, бажано комбінезони, мотузку, можливо бахіли) і перекус, бо  з продуктами у селі трохи скрутно.
Наразі зголосилися крім мене ще Roy та Onyx. Погода обіцяє бути доброю, але за різкого погіршення прогнозу поїздка відміняється, про що повідомлю в цій темі.

#190
П'ятниця, вечір. Ми з Христиною сидимо в знайомих на кухні, п'ємо пиво і говоримо про те, яка то морока вкрутити лампочку, коли в тебе в квартирі висока стеля. Пиво закінчується, хочеться якихось розваг, мій рот сам по собі відкривається і каже:"А давай завтра поїдемо в Незвисько печери шукати". Христина на таку пригоду погоджується, дзвонимо Оніксу, далі квитки, швидко збираємося, дві години на сон, київський поїзд - коротше кажучи, не встиг я протверезитися, як вже був в Франківську. На вокзалі нас зустрічає довольний таким поворотом подій Онікс, ми пакуємося в маршрутку Івано-Франківськ - Городенка і майже без пригод добираємося до місця, тобто в село Незвисько Городенківського району.

ЦитуватиПечерний світ

Обстежуючи схили пагорбів довкола села в пошуку слідів древніх цивілізацій, можемо натрапити на входи у підземелля.

Карстові печери під селом тягнуться на десятки кілометрів. Розвідана тільки невелика частина з них - ті, що знаходяться у товщі Червоної гори. У 80-ті роки минулого століття ці катакомби пройшли спелеологи івано-франківського клубу «Протей». А в середині 90-х у них побувала експедиція університету нафти й газу.

Найбільш докладно дослідники описали підземелля, вхід до якого знаходиться біля сільської ферми. Це печера з 5 залами, якою можна пройти близько кілометра. В ній тече підземна ріка, в одній із залів вона утворює невелике озеро. Біля нього спелеологи знайшли скелет корови, напівзогнилий одяг, дерев'яні колоди, дрова. Вони припускають, що під час другої світової війни, коли Незвисько опинилося на лінії фронту, тут переховувалися селяни...

Застерігаємо: без супроводу спеціаліста та спеціального спорядження подорож у підземелля може бути небезпечною - зали з'єднані вузькими лазами і вертикальними штольнями.

Про печерний світ Незвиська розповідає і місцевий фольклор.

Є чимало переказів про те, як у підземеллях рятувалися від нападів татар предки незвищан, що жили в урочищі Даличівка. А одна з легенд говорить, що у тутешніх печерах побували братчики Олекси Довбуша. Нібито «народні месники» спеціально прийшли в ці краї з гір, щоби покарати жорстоких місцевих панів. І що у печерах над Дністром справедливі розбійники не тільки перечікували облави, але й ховали відібрані у панів коштовності...

Уривок статті, взятої



Центр туризму і краєзнавства в селі. Закритий на ремонт.



Старий цвинтар






Підвальчик біля церкви







Гібрид дерева і кактуса



Розкопаний нами лаз






Всередині штольні
















Стара ферма на іншому березі Дністра і залишки моста(?) біля неї. На передньому плані - дерев'яна опора старого моста через Дністер.





Можливо, тут вхід в печери



Кілька неглибоких кімнаток, обкладених цеглою, під мостом







#191
Обговорення, коментарі і побажання до основної теми. Від себе - велике Дякую і великий плюс Onix'у і Христині, в чиїй приємній компанії я провів минулу суботу.
#192
Випадково знайшов в інтернеті інформацію про печери біля села Незвисько Городенківського району Івано-Франківської обл. Щось схоже до знаменитих і великих тернопільських печер, але з вільним входом і не таке попсове. По-моєму, дуже цікаве місце.

Згадуються в цій статті
#193
Докидую фотки від Смайла, на якого напала осіння депресія і він не міг цього зробити самостійно :) Всі небайдужі, поставте йому плюса. Або мінуса, якщо вважаєте, що це його розвеселить ;)












































#194
Знахідки / Re: Знахідки
03.11.2010 09:03:03
Якщо монети нема, значить, її вже продали (с) Капітан. Ювілейні монети випускає наш Національний банк кожного місяця по 4-5 різновидів, порівняно обмеженим тиражем (50-100 тис), деякі випускаються тиражем 3-5 тис., але такі до вільного продажу не  доходять, як правило.Перетираж не допускається. Нові монети друкуються кожного місяця в журналі "Вісник НБУ". Не повірите, там таких людей карбують деколи, що Мегатрону до них далеко :) Я собі колись купив 200 000 карбованців, присвячених Олімпійським іграм 1996 року в Атланті. До монети обов'язково вимагайте сертифікат - кусник паперу, на якому написані основні характеристики монети і в честь чого вона випущена.
Простіше купляти такі монети в Ощадбанку, котрий є державним банком, орієнтованим на роботу з населенням.Просто прийти у відділення і напасти на якогось працівника.  Комерційним банкам часто невигідно їх продавати по причині низької дохідності, їм вигідніше працювати з підприємствами, відкривати карткові рахунки, короткострокові кредити, випускати кредитки і переконувати людей, що кредитка - то круто. Пес. Дохідність по кредитці часто досягає 60% :)
#195
Ось мій звіт з недільної поїздки. З піснями і моралями :)

«Я поїздам повірю скоро
Нехай везуть, куди бажають...»
Піккардійська терція

Мандрівки переважно починаються з якого-небудь транспорту. Цього разу все почалося  з поїзда. Його звати «Львів-Чернівці». Він має дуже добрий характер, не може оминути жодної зупинки, попри яку проїжджає. В результаті поїзд кружляє по рідній Галичині, а дорога зі Львова до Івано-Франківська займає біля 7 годин (замість нецілих трьох, як їдуть всі пурєдні поїзди). Думаю, таку відстань (біля 140 км) за такий час цілком можна проїхати і ровером. (Треба кулєгам з Бескиду підкинути ідею змагань «Обжени Чернівецький поїзд. Нічне крос-кантрі»;) )
Звідси мораль: любити всіх і всім догоджати – не завжди добре.


- Ти де жиєш? Чим додому сі добераєш?
- В Ілемни (село в Рожнятівському районі І.-Ф. обл.- Bottlehunter). Стодола їздит туда.
- Яка ше стодола?
- Та автобус. Брошнів-Липовиця.
Розмова, підслухана на вокзалі в Долині.

А ще цікавило, де стоїть поїзд в ніч, коли переводять час (десь в чистому полі, чи все-таки їде до якоїсь станції) і чи вдастся ту лишню годину поспати.Закони Мерфі дивовижно живучі: свою лишню годину наша стодола мала чекати якраз в Франківську і провідники швиденько виштовхали сонних нас зі Смайлом під зоряне небо Станіславова.
Ще одна мораль: завжди треба пам'ятати слова старого механіка Мерфі, котрий казав, що якщо неприємність має трапитися, вона обов'язково трапиться.


«Говорить Івано-Франківськ!»
Перкалаба


Івано-Франківськ вночі ( а точніше рано-вранці) то є неймовірно гарно! Я тисячу разів пожалів, що нікон поїхав на Волинь фоткати бобрів і весілля, а всю ту красу ми змушені знімати на мильнці. Фі, як брутально! (Іларіона Давидівна витирає хусточкою сльози обурення і, не втрачаючи часу, розповідає, що Івано-Франківськ заснував Іван Франко, десь в 1660 році, коли йшов пішки до своєї дівчини, що жила якраз в Рожнятівському районі. Поет так задумався про опале листя, що геть заблукав і сів відпочити на березі Бистриці, а заодно заснував там місто і показав, де будувати ратушу).
Насправді та історія трохи неточна, краще почитати Вікіпедію або







«Брат! Піва кончілась, жена ушла...»
Юрій Андрухович, родом з Івано-Франківська.


Світає, потім сходить сонце, ми мерзнемо на зупинці, маршрутки в нашому напрямку ще не ходять, за тролейбус навіть і думати не варто, але є ще одна прикрість – алкоголь в Франківську не продають від 10 вечора до 8 ранку. Я думаю, то Всесвітня антибатлхантерна змова.
Зрештою доїжджаємо на місце, йдемо по полю, потім через кущі, потім через бетонний паркан потрапляємо на територію. Площу підприємство має десь таку як середніх розмірів село, більшість цехів працює і охорони тут дуже багато. ІМХО, погуляти всюди і все пофоткати міг би хіба гібрид ямакасі, людинопавука і джекічана, який в правій руці тримав би фотоапарат, а лівою і двома ногами відбивався від охорони. ;)
Залазимо на якусь джалізову споруду з роз'їденими дощами і кислотами східцями, фоткаємо панораму. Потім оглядаємо закинуту їдальню з цікавими артефактами і гаражі із розваленою «Татрою». Гарно. Шкода, що неможливо повноцінно погуляти по території.












































По поверненні до Франківська, спробували оглянути маєток Потоцьких, що стоїть занедбаний майже в центрі міста. Ця місцевість називається «На валах». Дядько-сторож навідріз відмовився нас пустити всередину, потрапити через огорожу також не вдалося – добротний мурований польський паркан обкопаний, і якщо зі сторони міста його висота до двох метрів, то з середини – всі три з половиною. Тобто вихід був би досить проблематичним, тут треба добрячого шнурка і гарантію, що ніхто з численних перехожих не буде нападати. ;) Ось фотки маєтку з-за паркану.








Дуже дякую учасникам вилазки за цікавий і змістовний день, всім по плюсу в кишеню. Обговорення тут
#197
Свіжа стаття з Інформатора про завод, гудрони і бардак в країні.
#198
Цитуватихутір з жидівськими корчмами, чи воєнний полігон середини 19-го століття.
Можна трохи докладніше? Що збереглося, в якому воно стані і де приблизно є?
#199
Гарно погуляли, всім по +.За фото окремий респект, всі суперові, а деякі - хоч зразу на виставку!
#200
Звіт написаний відомою українською філологинею Іларіоною Давидівною Драмбах, отримав почесну премію на щорічному Конкурсі Індустріальних Звітів «Де розвалений завод – нема що покласти в рот», що проходив цьогоріч в Маріуполі. Публікується вперше і, мабуть, востаннє.

Стояла тепла золота осінь. Сонечко посилало останні теплі передзимові промені людям, що заклопотано снували туди-сюди по засипаних червоним, жовтогарячим, а подекуди ще й зеленим листом вулицях, парках і площах, зовсім не помічаючи краси, яку дарує нам природа. Не зважаючи на неділю, всі, або майже всі займалися нечистими справами – розклеювали, а потім одразу ж зривали і знову розклеювали, щоб потім знову вночі зірвати передвиборчу агітацію і заробляли таким чином собі на життя.

До Підзамче під'їхала електричка і вивергла із себе веселий натовп студентів із туго напханими сумками. Сумки пахнули ковбасою, а студенти горілкою, що її підпільно і всупереч моральности, випили в електричці. Рухаючись  проти студентської течії і тримаючись за руки, йшли хлопець з дівчиною, котрих звали Христина і Фляшкохантер. Дивне своє ім'я, котре рідко трапляється на Галичині і навіть Фкантактє, хлопець пояснював тим, що його назвали в честь діда-емігранта з Шотландії. Дід був визнаним мисливцем на фляшки і стакани різного ступеню повності.

Вони дійшли до головного входу станції, озирнулися в пошуках ще яких-небудь Експлорерів, але біля сходів, покритих страшною плиткою, більше нікого не стояло. Тоді наші мандрівники вирушили вздовж колії в сторону Красного. Метою, яку вони поставили перед собою, було дослідити бічну залізничну гілку, що перетинає Новознесеньку, а пізніше і вул. Б. Хмельницького,  розвітляється, губиться в пожовтілій траві, подекуди обривається і, зрештою, незмінно пірнає під зачинені ворота чергового заводу.







Аж ось і початок цієї гілки. Болотяниста вуличка, що йде поруч, називається Бічна Новознесенської – це результат впливу Очевидного Капітана  на свідомість львівських чиновників. Туалети системи «Віходок» стоять біля самої колії, а з-під воріт посміхається привітна собача паща, ніби закликаючи випадкових перехожих щодуху поспішати далі... (Звіт Іларіони Давидівни займає ще 36 сторінок друкованого тексту, тому далі по суті) Переїзд через вулицю Новознесенську.





Приблизно через 300 метрів колія розтроюється. Причому не в очах, а насправді. Права гілка приводить до зачинених воріт, перелізти через які легко, але не варто – за першим ж поворотом наткнетеся на охорону. Там розташована велика нафтобаза і охоронці ходять тверезі, виголені, в чистій уніформі і явно при зброї.





Гілка, що йде прямо невдовзі знову роздвоюється, одна частина знову веде до нафтобази, а інша – на пункт збору металобрухту.















Залізнична гілка, що веде наліво приводить нас на Нафтомаслодослідний завод.
Ось переїзд через вул. Б. Хмельницького, на задньому плані видно пішохідний місток над колією, з якого зроблені фото розвалин справа від колії, напевно, в недалекому минулому частини заводу.









І, власне, сама територія заводу











Місток впирається в звичайні дерев'яні гниленькі двері, що закриті на якийсь цвях з середини.





Потрапити на територію можна і через рейки, і знайшовши дірку в паркані(обережно, можуть бути кусючі собаки), але ми чемно пішли проситися на прохідну. Прохідна зустрічає нас дзеркальним склом, опломбованими воротами (завод переживає процедуру банкрутства) і підозріливим мовчазним охоронцем. Після хвилини вагання і вмовлянь він пропускає нас на територію, проте по суті нічого не розповідає – ні що тут було, ні що тут буде, ні що тут роблять зараз  і чого старих тепловозів в них два,а на Керамічному аж три. При спробі розговорити охоронця я допустив Fatal Error – поцікавився гудронами, що ними завод залив Грибовичі і подальшою долею керівництва, після чого ми були змушені швидко прощатися.

На території цікавого небагато – від цехів залишилися самі коробки, все обладнання давно продане.



















По дорозі додому біля Еколану на Хмельницького знайшли такий старопольський девайс. Виглядає на електричний щиток.





І ще до теми виборів. Справжня ставлення виборців до кандидатів.




Альбом на Пікасі

Обговорення тут