Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Drusja

#161
На Липинського помітив цікаве рішення - рекламний щит з сонячною батареєю.


Якість фото нажаль - гівно (фоткав з вікна маршрутки в русі)
#163
Чудове інженерне рішення - об'єднати підсидільну трубу з насосом, ще й виконати це все максимально якісно і надійно.





Параметри:
діаметр - 31,6мм
Довжина - 350мм
кріплення сідла - інтегрований замок (зажим) з одним болтом
колір - чорний
Здатен напомпувати колесо до 100pci ? 7 бар
Підходить для Presta (через перехідник, в комплекті) та Schrader.
Новесенький ніразу не використовувався, без царапин і т.п. в оригінальній упаковці. Чудовий подарунок для велосипедиста.

Ціна 720грн. або 35$































P.S. Купував для себе, але як виявилось в Haro Escape діаметр підсиділа - 30,9мм. Розточувати раму на 0,4мм - якось не хочу :)
#164
http://urban3p.ru/blogs/34145/   Покинута залізнична гілка Никалайчук-Чапланово
#165
Доволі цікавий девайс, але вентилятор я б замінив на турбінку від мертвого сервака типу такої



або



По розмірах 4х4 або 6х6см, споживають на максимумі 0,2 - 0,4А, а повітропотік набагато потужніший ніж у звичайного кулера.

А повітря з вентилятора гарно було б перед подачою в "котел" прогнати по мідінй трубці розміщеній всередині типу змійовика, для попереднього прогрівання, щоб не заганяти одразу морозне повітря.
#166
Вітаю друже, бажаю побільше цікавих моментів у житті і шаленого фарту, а саме головне побільше здоров'я
#167
Цитата: YserL від 02.01.2015 14:26:51
а як він працює 24/7?

Можна сказати й так, просто він не завжди в роутері але практично увесь час ввімкнений у якийсь комп.
#168
Для такої цілі юзаю Zyxel Keenetic Giga II (з USB портами) + USB HDD WD My passport 1Tb. Ніякого дод. живлення тільки роутер в резетці а хард вже живиться по USB від роутера.
#169
Щиро вітаю друже, всього тобі самого найкращого, побільше здоров'я і цікавих моментів у житті.
#170
Цитата: ІНТРОВЕРТ 997 від 17.12.2014 13:45:42
П.С. як робити активні посилання ( не є активним користувачем ЕОМ)

Типу так:
Код Select
[url=посилання] текст [/url]

Нприклад:
Код Select
[url=http://www.ebay.com/sch/i.html?_odkw=led+driver&_from=R40&_osacat=0&_from=R40&_trksid=p2045573.m570.l1313.TR0.TRC0.H0.Xled+flashlight+driver&_nkw=led+flashlight+driver&_sacat=0]eBay[/url]
#171
Простіше на eBay купити.
#173
Сюди http://tcomp.com.ua  не дзвонили для закупки футболок, щоб не паритись з пересилкою?
#174
Дуже дано хотів вийти на цю вершину, але чомусь ніяк не складалося. От нарешті влітку був час та натхнення, ще й погода радувала теплим сонечком - і я та Женя вирішили все ж таки туди сходити.
Почали свій шлях з Гребенова і піднімалися в лоб по стежці на хребет, хоч вона і не була позначена на карті.



Стежка нас радувала - йти було легко, але щастя тривало не довго. Приблизно через кілометр-півтора, коли на карті зявилась стежка вона в реальності вже ледь проглядалася і почалися суцільні повалені дерева, а ще через трохи до цього додались непролазні хащі ожини висотою в метр-півтора. Дряпаючись через ці зарослі швидкість ходу впала до нереального мінімуму і кілометр шляху забрав у нас дві години з гаком часу. З горем пополам, вибрались з хащів на якусь невідому вершину, з позначкою 974.0м і галявиною - вирішили перепочити і оцінити наші можливості все ж таки вийти на Кіндрат, до якого залишалось приблизно 3км., що за звичайних умов ходьби по хребту зайняло - хвилин 30-40 ну з підйомами максимум годину. Але уважно оглянувши підходи до Менчелика за яким була наша ціль, і не знайшовши жодної стежки - зрозуміли, що це на сьогодні наш фініш і пора спускатись. На цьому спроба підкорити Кіндрат завершилась та ще й до відправлення на Львів залишалось небагато часу.

Друга спроба відбулась вже на піднесеному настрої наступного дня після прогулянки на Захар, з Тухлі.
Вийшли не дуже рано, проте підйом не складав труднощів, гори накривали хмари та легкий туман - гарних краєвидів було важко знайти.





Пізніше трошки промахнулись з шляхом на гору Менчелик (через яку пролягав наш маршрут) і наткнулись на відслонення



Та молоді ялинки



Скориставшись протоптаними кабанячими стежками на галявині - знову потрапили на дорогу і продовжили підйом



Вершина менчелика була повністю засніжена, що теж дуже радувало зимовими пейзажами





Далі рушили по хребті роздивляючись з однієї сторони - красу осені а з іншої - зими.
На жаль фотоапарат не в змозі передати всю повноту картинки...




Вийшли на аналогічно засніжений Кіндрат, вершина його добре поросла деревами та кущами



Єдиним орієнтиром вершини - була невідома могила (фото нажаль не робив, тому додам чуже).



І попри засніжені ялинки спустились в Либохору, а звідти вже дорогою назад у Тухлю.



Альбом фото by Женя
Шлях
#175
Отож у понеділок, відпочивши від вихідних, вирішили прогулятись, і послухавши поради місцевих жителів - пішли на г. Захар. Не подумайте, не ту, що за Славським з гірськолижними підйомниками, а маловідому локальну гірку висотою всього 831,5 м. зі справжньою назвою г. Путище. Народна, пішла від імені Захара Беркута чия статуя височить на вершині — саме там, де за переказами, і поховано цю історичну постать.



Трохи історії Тухлі:
     "За історичними даними Тухля відома з 1397 року. Над селом височіє пам'ятка Захара Беркута (гора Путище). По річці Опір через Славське проходив старовинний торговельний шлях з долини Дністра на Закарпаття та Придунайську низовину. Цією ж дорогою у середині XIII століття через Карпати намагався прорватися один з найбільших татаро-монгольських загонів, очолюваний Батиєм, внуком Чінгісхана. Після того, як татари у 1241 році зруйнували Галич, щоб зберегти свою землю від дальшого спустошення, до хана звернувся захоплений воєвода Дмитро: ,,Ти не повинен залишатися довго в цій землі; це сильна земля, як останешся довго, люди зберуться, озброяться і вас вже звідси не випустять". Мабуть, після цих слів завойовники розділилися на дві частини: одні через Карпати пішли в Угорщину, другі через Польщу – на захід, знищивши столицю Волині – Володимир.

     12 березня 1241 року, стікаючи кров'ю, до Пешта, столиці угрів, прискакав командуючий угорським авангардом Діоніс і оголосив страшну вістку, що татари перейшли через ,,Руську браму" Карпат. Шлях татар проліг по долині Стрия та Опору. Про це розповідають численні перекази і легенди, а також історична повість Івана Франка ,,Захар Беркут".

     Село Тухля славне тим, що свого часу під час нашестя монголо-татар тут, в долині, були зупинені полчища татар. Тухольці – волелюбні герої твору великого Каменяра – збагнули святу істину: в єдності сила народу, тому вони і перемагають. Іван Франко у повісті ,,Захар Беркут" опирається на історичні факти, називає імена ватажків монголо-татар, та ще одним джерелом написання повісті став багатий карпатський фольклор. Зокрема, факт потоплення в Карпатах монголів в історії не відомий. Але народ опоетизовував ,,славні діла славних прадідів". Іван Франко використовує народний переказ про Сторожа – величезного кам'яного стовпа, що звисав над тухольською долиною. Цар велетнів, цей ,,святий" камінь, що знаходився на схилі хребта Зелемінь, є своєрідним уособленням життя – ворогом богині смерті Морани. Тухольці цим каменем завалили вхід у долину і тим самим перекрили течію Опору. Води річки в місці впадіння Головчанки постійно прибували, а діватися не мали куди. Орда схаменулася і почала втікати у сторону теперішнього села Либохора, та було пізно. Стихія зробила своє. Населення не дало собі ради із захороненням ворога, ще багато днів у повітрі витав запах мертвого тіла. Від того й пішла назва села Тухля. Ще й тепер можна оглянути котловину з ,,Кам'яною бабою", урочище Облаз, де за народними переказами, була перегороджена ріка Опір, що затопила монголів.
     У Тухлі бував ватажок опришків Олекса Довбуш. Очевидно, через Тухлю  його шлях лежав з Гуцульщини на Турку, Борислав, Дрогобич.

     В селі є погруддя великого письменника та криниця, поставлені у 1978 році. Біля криниці знаходиться камінь зі словами Захара Беркута і сам ватажок тухольської громади з яструбом на плечі. До речі, місцеві люди стверджують, що вершина гори Путище, на якій височіє Захар Беркут, насправді немає ніякого відношення до подій тих років, а є лише пам'ятним знаком для жителів Тухлі. А Беркут помер у 1243 році в закарпатському селі Болонному. Захар Беркут – ватажок тухольської громади. Саме під його мудрим керівництвом тухольці перемогли монголів. Це людина, яка понад усе ставила інтереси громади. Коли постало питання: вихід ворогів з тухольської долини, або смерть улюбленого сина Максима, Захар Беркут вибрав останнє. На камені, що стоїть поряд з Захаром Беркутом є напис:,,Доки будете жити ... дружно ..., незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Неподалік збудована 1802 року місцева церква, розмальована відомим художником Корнилом Устияновичем."

Інформація взята звідси, так як мудра вікіпедія не багатослівна і пропонує трохи інший варіант

Шлях пролягає попри пилораму і через підвісний місток.



Милуючись неймовірними краєвидами йдемо хорошою дорогою





і непомітно потрапляємо в зимове царство, з неймовірними кристалами льоду та памороззю на деревах траві і всьому навколо





Дорогою далі йти було нецікаво - тому зрізаємо напряму



На вершині - дерев'яна фігура Захара Беркута, якому ніяк не можуть відновити другу руку,



а по сусідству з нахабно розмістилась вишка мобільного зв'язку та місцевого інтернет провайдра



Кілька панорам згори





Загалом шлях доволі легкий - з Тухлі всього 4км. в одну сторону, краєвиди дуже гарні і при бажанні похід можна продовжити далі по хребту до г. Яровище 909м.

Альбом фото by Женя.
#176
Гумор / Re: Смішне Відео
25.11.2014 12:42:18
"Наша Файта" - 3 СЕРІЯ - "Хустські Пригоди"

#177
Вітаю чоловіче, побільше здоров'я і цікавих відкриттів!!!
#178
Це швидше токар-фрезерувальник має бути, так як на токарному станку шестигранник не виточиш - тільки на фрезерному.
#180
Привокзальна (Електрон) - Гуде і то так як має бути.