Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Bottlehunter

#121
Двотижнева матрасна мандрівка Грузією сьогодні добігла кінця. В цій темі хочу поділитися тим, що встиг побачити за цей час, розповісти про країну, людей та цікаві місця, які трапилися нам з Христиною на шляху. Готуючись до подорожі помітили, що матеріалів про Грузію в мережі, особливо українською мовою, майже немає. Можливо, ця тема трохи допоможе зорієнтуватися тим, хто планує мандрівку до цієї сонячної, гостинної та смачної країни.

Тут є обговорення, буду радий відповісти на всі запитання.




Грузія – маленька, але горда і красива країна. Колись разом з Україною входила до складу однієї великої імперії, де ковбаса була дешева. Відрізняється Грузія теплим кліматом, добрими людьми, красивими горами, теплим морем та смачною їжею. Столиця країни - Тбілісі з населенням біля мільйона чоловік. Всього ж населення Грузії складає 5 мільйонів.



З України є регулярні авіарейси до Тбілісі, Батумі (з аеропорту «Бориспіль», що в Києві) та Кутаїсі (з аеропорту «Жуляни», Київ). Можна добиратися також екзотичнішими шляхами: поїздами з пересадками через Росію, паромом через море з Іллічівська до Батумі, електричками, автостопом, ровером, собачими чи котячими упряжками і навіть пішки. Проте літаком все-таки найзручніше. Ціна на авіапереліт з Києва до Кутаїсі стартує від 1200 грн. за квиток туди і назад,  до Тбілісі та Батумі  від 2000 грн.

Можуть виникнути проблеми з перетином кордону у тих осіб, які перед тим відвідували Абхазію. Принаймні, мені відомі кілька таких випадків. Загалом же митний контроль в аеропорту не займає багато часу.



Окремого слова  заслуговують водії і дороги. Дороги тут хороші, але правила дорожнього руху існують тільки формально. Переходити дорогу треба дуже швидесенько, і марно надіятися на те, що на «зебрі» хтось зупиниться перед пішоходом. За весь час перебування в Грузії я таке чудо бачив тільки двічі, і обидва рази це були авто з вірменськими номерами.  Переходячи, треба найперше добре подивитися в обидва боки, навіть якщо рух тут односторонній. Знак про обмеження руху до 50 км/год означає, що всі акуратно будут пекти соточку, обганяти один одного і сигналити. Зараз ми їдемо в маршрутенвагені по трасі, де обмеження становить 110, тому я у вікно навіть не дивлюся, щоб не псувати собі настрій і штани). Розвертатися з крайнього правого ряду на світлофорі через подвійну суцільну лінію – норма, головне, як завжди, добре посигналити перед тим. Взагалі, сигналити треба завжди і всюди. Якомога більше. Паркуватися треба на тротуарах та вело доріжках (яких тут дуже багато).


#122
Після відвідин сірчаного рудника, купання і перекусу твердими, зеленими абрикосами, нам з Лесиком захотілося чогось цікавішого, незвичного. Бажалося доторкнутися до прекрасного, пізнати подих історії не тільки з сухих сторінок підручників. Тому ми влізли на територію дитячого протитуберкульозного санаторію, де стоїть закинутий, обгорілий, із забитими вікнами, совиними гніздами на даху і кістками закатованих бідолах в підвалі  палац Скшинських.

Трохи історії, тієї самої, з сухих сторінок підручника:

Цитувати
З 18 ст. у Журавно був величний палац, що вибудував Адам Жебровский. Це був симетричний із двома крилами будинок у вигляді підкови. У палаці був зимовий сад і альтанка, обрамлена чавунною балюстрадою. В 1904 році це спорудження згоріло. Нинішній палац вибудував власник містечка Антоній Скшинський біля старого на відстані 100 метрів у стилі неокласицизму. Була збережена стара частина дендропарку, 300-річне тюльпанове дерево, гинкго й стробус.

Будівлю часто називають палацом Чарторийських, на честь останніх його власників. Я ж схиляюся до думки, що хто збудував, той і тато, тобто того іменем і називати. Ось як він виглядав колись, фото з castles.com.ua:




А отак виглядає тепер, з двома потворними прибудовами збоку. Перепрошую, фото з такого ж ракурсу нема.



Стара будівля має весь арсенал супутних легенд. Про вбиту чоловіком і закопану "десь тут" паню, про підземний хід на той бік Дністра, про привидів, котрих тут цілий батальйон. Хоча якісь підземелля тут все-таки є, нехай це навіть дренаж чи щось типу того. Докази наведу трохи нижче.



На підході до палацу, ми зустріли двох парубків років по 13. Вони печально курили, сидячи в пустому фонтані і чекали, коли закінчиться тиха година в санаторії. Ми їм трохи розказали про Експлорер, чуваки взялися нам тут все показати і розказати. І дуже тішилися, що якщо нас тут зловлять, то їм за це нічого не буде. Ми почали оглядини з даху. Вилізти туди неважко. а вражень повні штани. Ось, дивіться.

Старий сад. Тут росте величезне тюльпанове дерево.





На коминах зверху металеві решітки



А на одному - буськова хата. Господаря вдома на той час не було.



Спускаємося донизу.



На верхніх поверхах йде ремонт. В 2006 році дітиска підпалили будівлю, причому зайнялося саме на горищі, де зберігалися старі папери.









Кілька фото з підвалу. Підвал чомусь є тільки під половиною будівлі.







Цегла, з якої складається будинок. Клеймо тільки таке - "A.S.", розмір я бачив стандартний та в 1,5 рази більший, в підвалі.



Перший поверх









Біля будинку натрапили на отаку плиту з металевими кільцями, збоку була розкопана невелика дірка, в яку я зміг просунути руку з фотоапаратом. Всередині бетонний колодязь, неглибокий і засипаний сміттям. Але на фотографії видно металеву скобу, це дає змогу припустити, що колодязь насправді дещо глибший. Пізніше барменша в барі розповіла, що біля палацу справді були підземелля і туди лазила її старша сестра, коли була маленька. Але про глибину і довжину ходів ніц згадати не змогла. Сестрі зараз поза 30 років, якщо що :) Може хтось десь бачив схожу плиту, то відпишіться. Я ж схиляюся до думки, що то звичайний собі дренаж.





Обходимо навколо будівлі. В око впадають красиві барельєфи над вікнами.









Ще одна цікава знахідка - відлитий в землі великий бетонний хрест біля грубезної старої липи. Ми спочатку думали, що хрест колись впав і заріс травою. Але трошки покопали - і стало видно нерівні краї, як буває, коли заливають фундамент.







Водонапірна башта



І ще трохи будівлі з різних ракурсів. Зачотне місце!





А потім ми пили пиво в барі на площі. грали в карти з барменшою та слухали її епічні паранормальні історії, після яких мені ще якийсь час смикалося око. Історії були про бабцю-відьму, що приходила душити внучку після смерті; про перехрестя шести доріг біля Журавного, озеро без дна, дівчину, котра померла на весіллі подруги, а тепер кличе її на той світ... Головне, що все це насправді було. Кому цікаво, десь за пивом розкажу.

Альбом з фото.

Обговорення.


#125
- Нє, хлопці, там дороги нема, ви не пройдете!
- Та ми не машиною, ми пішки. Що, зовсім нема? Навіть стежки?
- Та нє, стежка є. Але не така, як у Львові...


З отакої дивної розмови із місцевою панею почалася наша з Лесиком мандрівка до сірчаного кар'єру поблизу Журавно, що в Жидачівському районі. Ми вийшли з маршрутки на початку селища і розраховували польовою дорогою дійти до затопленого кар'єру та залишків сірчаного комбінату на його березі.

Ось це місце на мапі. Насправді озеро зараз більше, ніж сфотографовано на Вікімапії, процес затоплення кар'єру поки не закінчився.

Дорога, якої не мало бути, насправді була. І дуже навіть прохідна, звичайна собі дорога через поле. Йдеш собі та йдеш, весь час прямо і прямо, поміж кукурудзу і некошені бур'яни. Кілометрів зо п'ять. На шляху час від часу трапляються мертві пташки і тваринки, але справжні експлорери на такі дрібниці ніколи не зважають, а тільки йдуть вперед, бадьоро насвистуючи пісню про шмату.

Коли кукурудза збоку нарешті зміниться соняшниками, а примари фільму "Діти кукурудзи" нарешті відчепляться, це означає, що ви майже прийшли. Попереду буде тільки маленьке село, що має одну-єдину вулицю і симпатичну назву - Маринка.



Відразу за Маринкою потрібно звернути направо. І скоро впретеся в отакі симпатичні ворота:



Вони закриті на замок, але паркан існує тільки на 20 метрів в обидва боки. Якщо через метрів 200 після воріт звернете наліво - потрапите просто на озеро. Якщо ж наліво не ходити, можна оглянути залишки сірчаного комбінату. Охорона на території є, але привітна. Ми самі пішли шукати охоронця, коли налазилися по комбінаті і хотіли знати, в котрий бік йти до озера.



Один з корпусів. Всередині - кілька нецікавих залізяк, будівельні каски, все розвалено. Але - на диво - майже всі вікна цілі.









Емблема підприємства на дверцятах автомобіля:





Оскільки всередині нічого цікавого нема, вилазимо на напівкруглий просмолений дах. На даху ростуть дерева, як воно завжди буває в таких місцях, та місцями трапляються дірки. Але, в загальному, доволі надійно  :D









Лесик схарився...



...тому що залазити на дах набагато приємніше, ніж злазити



На більшості будівель фарбою написане попередження про те, що приміщення аварійне. На цю котельню фарби не витрачали - один погляд на цеглу зі стін, що мала впасти ще при будівництві, і бажання заходити всередину пропадає відразу.



Йдемо далі, стежкою через кущі...



І раптом - несподівано, неначе підводний човен в українському степу:





Недалеко від цього човна дислокується охорона у вигляді чувака на ровері. Відповідно і цех тут більш збережений, навіть із залишками техніки всередині. Але фоток ми більше не робили, пішли натомість на озеро. Тому мусите повірити на слово.





На фото тільки маленька затока, всього озера не видно. Вода чиста і тепла. Людей навколо нема взагалі, місця абсолютно глухі. За словами охоронця, тут просто прірва риби, водяться великі щуки, коропи, карасі і т.п. За бажання, з охороною можна домовитися і заїхати автомобілем на територію.

Зі Львова також є маршрутка на Подорожнє, звідти до озера тільки 200м. Їде вона з Приміського вокзалу, як часто та коли відправляється, на жаль, не знаю.



От такий маленький звіт вийшов. Традиційно: посилання на фотоальбом та тему з обговоренням.
#126
На найближчу неділю (11.08.2013) потрібна сумка-холодильник, а ще краще дві. Зобов'язуюся повернути неушкодженою і не порожньою ;)
#128
Текст з сайту ZIK.

ЦитуватиУ Львові тимчасово призупинили ремонтні роботи на вул. Городоцькій через виявлення залишків середньовічного муру, що можуть становити історичну цінність. На місці знахідки вже працюють археологи, які орієнтовно мають закінчити розкопки до понеділка.

Про це сьогодні, 25 липня, під час брифінгу повідомив директор ЛКП «Львівавтодор» Олег Береза, передає кореспондент IA ZIK.

«Вчора були виявлені дерев'яні рештки. Працівників археологічної служби це зацікавило. Ми зупинили будівельні роботи до встановлення археологами, що це за рештки. В ході розкопок виявили кам'яну стіну, яка може бути продовженням оборонного муру чи будівлі, що становить історичну цінність», – зазначив Олег Береза.

Натомість представник рятівної археологічної служби Остап Лазурко розповідає: «Зараз ми опрацьовуємо кілька версій, що це може бути. Виявлений мур досить цікавий, зроблений з потужних кам'яних брил, на вапняно-пісочному розчині, що вказує на те, що він є давній. Характерною ознакою муру є те, що він «крутиться», тобто він апсидного типу. Відповідно, такі апсиди наштовхують на думку про те, що тут могла стояти якась сакральна споруда.

Згідно з історичними даними, за часів Середньовіччя орієнтовно на цьому місці стояв костел святого Станіслава. Тобто, він був уже за містом. При костелі функціонував лепрозорій – шпиталь з монастирем, де лікували хворих на проказу. Це може бути досить суттєвою знахідкою. Якщо це підтвердиться, ми будемо дуже раді. Ми зможемо його локалізувати, тому що плани, на яких він намальований, є рукотворними і не досить точними».

Також, за його словами, опрацьовується версія, що знайдені залишки стіни можуть бути фрагментом оборонного муру Львова.

Наразі на об'єкті працюють археологи, які вже знайшли фрагменти керамічного посуду та кілька монет, а також турецьку люльку, які передадуть до історичного музею.

Сьогодні після роботи (орієнтовно біля 6 вечора) хочу піти глянути на незвичайну знахідку. Якщо хто має бажання приєднатися, буду радий. Нижче даю сюжет з новин:

#129
Були ми вчора на Закарпатті, в музеї, присвяченому лінії Арпада. Про це обов'язково буде звіт, а поки що маленька загадка, розгадки якої не знають працівники музею. Тому й просили нас, тобто львівський Експлорер, допомогти.

Отже. Є кругла металева коробка, діаметром біля 10 см. З однієї сторони годинник, з іншої кілька маленьких вічок. Всередині незрозумілий механізм і рулон паперової стрічки, на яку, очевидно, записувалася якась інформація. Ніякого маркування чи написів, окрім серійного номера всередині, немає. Цей механізм був викопаний на території військових укріплень і належав, швидше всього, воякам угорської армії, судячи з речей, що лежали близько цієї. Схожої речі більше не знаходили, не зважаючи на те, що "ехо війни" у них там дуже потужне, самі побачите пізніше на фото.

Які хто має здогадки, що це може бути?





#130
Товариш шукає одно- або двокімнатну квартиру на довготривалий термін. Район Героїв УПА або просп. Чорновола, в хорошому стані в межах 2500 грн/місяць.

Якщо хтось має якусь помічну інфу, віддячимо!
#131
Віталій Січкарчук (АКА Пекельний Бульба) відомий передусім своїми коміксами про УПА, козаків та футбол. Але є в нього старенький комікс про супергероя, який мені дуже подобається. Кому гумор здастся занадто примітивним, то що я вам зроблю?

Знайомтеся: Пляндермен!!!

#132
Вчора ввечері став свідком дивної події - площа Ринок повністю була задимлена.

Цитата з сайту Погляду:

ЦитуватиВчора, близько 21 години, з під'їзду будинку 18 на площі Ринок вибігли близько десяти осіб з масками на обличчі, запалили димові шашки і кинули біля входу в Ратушу.

Про це «Погляду» повідомила начальник прес-служби ГУ МВС України у Львівській області Світлана Добровольська.

За її словами, наразі встановлено і затримано 5 осіб, з них четверо – неповнолітні. Встановлюються також інші особи, причетні до «облоги» Ратуші.

«Зараз вирішується питання про притягнення цих осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Факт внесено у єдиний реєстр досудових розслідувань», - зазначила речниця МВС України у Львівській області.
.
Правоохоронці з'ясовують, яку мету переслідували хлопці



Хтось щось знає з цього приводу?
#133



У четвер, тобто завтра, 16 травня 2013р. у музеї "Тюрма на Лонцького", що знаходиться на вул. С. Бандери,1,  відбудеться фестивальний захід "Ніч музеїв". Починається все о 18:00 та триватиме до 24:00.


Цитата з ЗІКу:

ЦитуватиУ тюремному дворі громадська організація «Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» розгорне виставку автотранспорту, а у підвалах музею – виставку зброї періоду визвольної боротьби українців у XX ст. Історичні реконструктори «Пам'яті» відтворюватимуть сцени із в'язничного побуту і влаштують для охочих інсценізацію слідчого допиту, а музейний художник-реставратор навчить самотужки виготовляти листівки підручними засобами.

До виставлених арештантських вишивок із Тернопільського історико-меморіального музею політичних в'язнів до Львова знов прибудуть унікальні експонати: посмертна маска Степана Бандери та бронежилет Ярослава Стецька, а також 30 оригінальних світлин цих провідників в Альпах.

Програма святкувань на офіційному сайті музею. Вхід у всі приміщення вільний.

Я обов'язково прийду, десь ближче до дев'ятої. Якраз до реконструкція слідства політичної тюрми НКВД-КГБ.




Крім того, 18 травня, в суботу, відзначається Міжнародний день музеїв. У цей день вхід у всі музеї Львова безкоштовний, крім того, більшість з них працюватимуть і вночі, долучаючись таким чином до всесвітньої акції Ніч музеїв.

ЦитуватиНіч музеїв — міжнародна акція, яка дозволяє оглянути музейні експозиції вночі, звичайно приурочена до Міжнародного дня музеїв. У цю ніч більшість музеїв відкрито для відвідувачів після заходу сонця і майже до ранку. Основна мета акції — показати ресурс, можливості, потенціал сучасних музеїв, залучити до музеїв молодь.

Вперше «Ніч музеїв» була проведена в Берліні в 1997 році. Вдруге — 1999 року за ініціативою Міністерства культури і комунікацій Франції під назвою «Весна музеїв», оскільки 18 травня в усьому світі відзначається Міжнародний день музеїв. У 2001 році в цій акції брало участь вже 39 країн Європи та Америки, в 2005 році «Весна музеїв» переросла саме в «Ніч музеїв». 2005 року в акції взяли участь 750 музеїв Франції і 500 музеїв Європи.

Українські музеї вперше масово долучились до всесвітньої акції 2008 року. Хоча деякі музеї столиці провели подібну акцію наприкінці вересня 2007 року.

Якщо хтось має інфу про нічні акції і виставки в львівських музеях, уклінно прошу не встидатися і постити сюди.
#134
До мене часто звертаються різні товариші з проханням підказати, куди можна поїхати полазити. Попереду довгі вихідні і гарна погода, сподіваюся, список, що нижче, комусь-таки пригодиться. Більшості з цих місць на форумі немає або згадуються десь одним-двома словами, тобто повноцінних вилазок на ці об'єкти не було.

Всі фото тут з Вікімапії.

1. Калуська промзона. На мою думку, найкрутіший індастріал в радіусі 200 км. від Львова! Територія закинутого магнієвого заводу охороняється, треба вважєти.



2. Дашавський завод технічного вуглецю. Електричкою зі Стрия можна доїхати до станції Ходовичі, оглянути там склозавод (також закинутий), далі пішки по залізничній колії до заводу технічного вуглецю. На території є охорона, але якщо зайти з тилу, можна потрапити відразу до закинутих цехів.



3. Львівський лісокомбінат на Луганській. Ворота на територію зі сторони залізничної колії завжди гостинно відчинені, через дорогу навпроти є два бомбіки. Навколо є ще кілька цікавих об'єктів. Час точно не буде змарновано!



4. Подорожненський рудник та сірчаний комбінат біля нього. Все, звичайно, не таке вражаюче, як в Шклі чи Новому Роздолі. Озеро на місці кар'єру тут тільки ще формується, наповнюєть водою річки. Будівлі заводу охороняються і знаходяться в досить пристойному стані. Щоб дістатися до кар'єру, потрібно їхати маршруткою з Приміського до Журавно. Виходити біля польського цвинтаря, далі пішки.





5. Нововолинськ. Шахти, терикони, типове містечко радянського часу. Не таке круте, як Червоноград, звичайно, але подивитися є на що.





6. Давня соляна шахта біля Добромиля.

ЦитуватиСаліна — назва урочища і соляної шахти в Україні, Старосамбірському районі Львівської області, поблизу села Солянуватка, що біля Добромиля. Впродовж століть шахта була відома не тільки в Галичині, а й у Польщі, Словаччині, Австрії.

В урочищі існував санітарно-оздоровчий комплекс — санаторій на 365 ліжок та оздоровчі заклади для лікування туберкульозу, пневмонії та бронхіальної астми, у 1986 році був закритий Львівським облздороввідділом.

Сюди, напевне, найкраще їхати на авто. А по дорозі оглянути ще Добромиль (там дуже гарна будівля вокзалу), Хирів та Старий Самбір.



7. Форти біля Перемишля. Якщо хто має польську візу, авто і вільний день, можна відвідати оборонні форти часів 1 Св. війни. Всі споруди розташовані недалеко від кордону з Україною. На польській території їх є дуже багато, майже всі добре збережені і доступні для відвідин.



Наразі все. Як матимете питання, буду радий відповісти. Приємних вилазок!
#135
Вчора на 1+1 в новинах показували сюжет про пускові шахти Р-12 біля села  Великий Дивлин на Житомирщині.



Зверніть увагу на слова журналістки (2:10): "Під землею численні дороги. Куди ведуть підземні лабіринти, не знає ніхто." Тобто куди ведуть технічні коридори в ШПУ ніхто не знає??? Чи просто цього не знає людина, що веде сюжет, бо впадло було в Гуглі три слова написати?  Я остаточно для себе зрозумів: більшість журналістів є таким особливим типом людей, котрі не хочуть вникати в суть того, що роблять, вчитися чомусь новому, висвітлювати події правдиво. Набагато простіше зробити з інформаційного повідомлення шоу з таємницями та загадками, головне, щоби було побільше вбивств, крові, покинутих дітей і різного трешу. А чи відповідає інфа дійсності - неважливо.



А ось іще слова Вікторії Долик, журналіста ЗІК'у в усім відомому сюжеті про Експлорер (1:48): "Нишпорити по цьому жахіттю хлопці почали з дитинства. Потім серед руїн знаходили таких самих відчайдухів". Не зважаючи на нашу розповідь про рух Дослідників у Львові та у всьому світі, не зважаючи на скинуті матеріали про Урбекс, суть нашого захоплення полягає в тому, щоб "лазити по руїнах". На жаль, така ситуація не тільки на регіональних, а й на центральних каналах та газетах.

Коротше кажучи, я обурений. І хочу почути думку спільноти з цього приводу.

#136
Біля Кременця, що в Тернопільській області є село Білокриниця, кілька кілометрів по дорозі у напрямку Дубно. І є в цьому селі гарний та прекрасно збережений палац, зараз в цій будівлі розміщений коледж.



Але мова в цій темі не так про палац, як про військову частину на виїзді з населеного пункту. Отут, якщо бути точним.

ВЧ зараз стоїть закинута. І найцікавіше те, що частина будівель на території - віськові споруди кінця 19-го століття. Що тут було раніше докладно не знаю, швидше за все військова частина Російської імперії, як і форт Тараканів. Місце бачив лише з вікна авто, коли проїжджали мимо. Нижче кілька фото з Вікі та карта.  Буду мати вільні вихідні, обов'язково організую екіпаж туди ;)







#138
Кременець - маленьке і затишне містечко в Тернопільській області. Має дуже давню історію, красиву архітектуру та видатних уродженців, серед яких, зокрема, Віктор Морозов та Юрко Покальчук.

Цитувати«Афіни Волинські» або «Маленька Волинська Швейцарія». Саме так називають древній Кременець – невеличке містечко, що купається у чаші поміж гір, наповненій благодаттю. Бо як ще можна пояснити оцю незбагненну красу феєричних гірських ландшафтів, оксамитову зелень лісів, парків та скверів літом, надзвичайно красиві золоті пейзажі восени і м'які, снігові перини взимку. Кожен, хто бачить цю невимовну красу наповнюється цим незбагненним почуттям духовної насолоди.

Ось на цьому сайті можна знайти багато матеріалів про цікаві місця та видатних людей  краю. Ще на Ютубі знайшлося відео про місто. Запрошую до перегляду:



А ще Кременець, зимовий і засніжений, є у відео, що нижче. Приблизно з 02:55



На початку лютого зі Львова на Кременець виїхав автомобіль вітчизняного виробництва. І був він напханий Експлорерами, а саме Ромчиком, Марічкою, Фляшкохантером, Христиною та Утілізатором. Їхали через Броди і Почаїв, за порадою чувака з заправки, бо там краща дорога. Дорога, направду була не айс, хіба що ями трохи позамітало снігом.

На в'їзді до міста подорожніх зустрічають велетенські баняки цукрового заводу (фото з Вікімапії). Ми біля них не зупинялися, поїхали відразу до центру міста.



Залишили машину біля універмагу в центрі і пішли дорогою до замкової гори, яка має дивну назву Бона.  По дорозі траплялися чудові зразки архітектури, як давньої, так і совіцької.





Монастир



Єзуїтський колегіум та монастир, красивий і величний комплекс будівель









Меморіальні таблиці на стіні



Польська табличка на склєпі



Радянські вивіски









Кінотеатр в центрі називається Футурама. Робота Бендера поблизу ми не помічали. Хоча, можливо він просто не дуже полюбляє зиму?



Колесо огляду в парку





Практично з будь-якої точки центру міста проглядається гора із залишками стін замку на ній. Туди ми і пішли.



На гору можна добиратися стежкою, яка починається навпроти Єзуїтського колегіуму. Можна йти або їхати навколо, по дорозі.













Стіни давнього замку не так щоб аж дуже цікаві. А от для чого дійсно варто сюди піднятися, то це краєвиди, що відкриваються з гори на місто.





















Наприкінці нашої короткої прогулянки по Кременці завернули ще на давній єврейський цвинтар. Снігу тут було особливо багато – аж по яйця значно вище коліна, тому і не вдалося все оглянути наскільки близько, як хотілося би.









Обов'язково повернемося сюди влітку, щоб побачити все знову, вже без снігу і замаєне. І переночувати в Кременецьких горах. А ще щоб знову побачити оцього кота, що явно недолюблює «панаєхавших».

Обговорення теми.


#139


Малис-мо приємність з Цезаром оглянути на початку березня кілька об'єктів в одному з моїх найулюбленіших міст - Стрию. Фотки робив-ім на китайський телефон, тому потім мусив застосовувати функцію "зробити всьо файно" в Пікасі. Тому прошу сильно не плюватися на якість, дикі кольори та шум присутні на кожній знимці. Зате є прив'язка до карт Гугла, а то плюс.

Кому цікаво, весь альбом лежить отут.

Приблизне розташування об'єктів.

Спочатку пройшлися по цвинтарі, поробили фото, подивилися на старі гробівці. Як буде Цезарова на то воля, то фотки з'являться з часом
в темі про цвинтарі. Далі по колії пішли в напрямку великої круглої вежі, що маячила на горизонті.







Елекетрична підстанція заводу Ковальсько-пресового обладнання. Ми знайшли дірку в огорожі і залізли на територію. Цехи заводу на мапі позначені як закинуті, але за парканом стоїть різна техніка, все ніби в бойовому стані. Десь неподалік гавкали пси. Охорони не було видно, але ми вирішили не ризикувати, хоча драбинка на дах величезного цеху щиро запрошувала... Прошвирнулися швидко по території і через паркан перелізли назовні, знову на рельси. І пішли далі.







Нарешті дійшли до замерзлого ставка. На тому боці маячила водонапірна вежа. Щире бажання вилізти наверх не здійснилося, всі металеві сходинки зсередини випиляні. Нагорі сидів крук і цілився нагидити на Цезаря, поки він фоткав башту зсередини. Це був початок території колишнього м'ясокомбінату.





В розвалених цехах нічого доброго не виявилося, хіба цегла і дірки зверху, через котрі лилася тала вода. Площа велика, а лазити там бажання ніякого. Залишалося тільки шукати вихід на дах.





Виходи зі сходів замуровані, але вдалося знайти вентиляцію і драбину. На даху класно, можна перекусити ковбасою, що за збігом обставин була зроблена за 300 метрів звідси, і позирити довкола.







На даху сусіднього цеху зробився цілий ліс, з деревами, кущами, мохом і невеличкими озецями. А ще там бігала зграйка безхатніх собак. А це завод "Леоні", де виробляють електроустаткування для автомобілів.



Гуляємо всередині адмінбудівлі











Пройшли трохи далі. І через незапальну діру влізли в покинуту їдальню заводу Ковальсько-пресового обладнання.

Тру-ліхтарі біля забитої дошками прохідної.




Всередині трохи підтоплено, але трапляється багато артефактів. Ми, яко справжні урбан-експлорери, все залишили на своїх місцях. Навіть величезний баняк для замісу тіста))) Мені їдальня нагадала "Барву" в Франківську.













Оце і все поки. Фоток багато не закидаю, зважаючи на їхню погану якість. Може Цезар чимось підсобить згодом.
Обговорення тут.
#140
Обговорення теми про промзону Стрия.