Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Golem

#381
Карта Дрогобича, 1:12000 1994р. 5Mb


Карта Центру Міста, 1:5000


Карта Регіону, 1:70000


Цікаві місця:
- Закинуті теплиці, навпроти Наливайка в кінці Самбірської Вулиці
- Заводи по виготовленню Друкованих Плат. Кінець Стрийської, навпроти Стадіону поруч вулиці Степана Бандери
- Закинуте АТП на перехресті Нафтовиків і Горішньої брами. Там же і стара пивниця
- Річка Побуж тече через весь Дрогобич і Впадає в Тисменицю. Виконує ту ж роль шо і Полтва у Львові. І розмір такий самий. Але все відкрито, нічого не сховано під землю. дуже цікаво спостерігати за її формуванням від витоків і аж до місця впадіння.

ПС: Окрема подяка Екстремалу за допомогу в склеювання карти. також соррі за дечку розмитість в центрі. Все чітко є на другій. збільшеній фотці.
#382


Не встиг я вернутисі зі Штатів - як Експлорер пише про закинутий корпус Аграрного університету в Ду-Бля-Нах. Курча, шо за пошлість - в одному слові аж два матюки. :)  Судячи з фоток, це мало б бути шось на зразок будівель за Податковою. Гугл показував, за площею воно ше й навіть більше. Ну шо тут думати, треба їхати і дивитися. Правда були певні сумніви, чи воно того варте. Типу там ніц цікавого нема, все загаджено студіками - аграріями і шо це буде просто змарнований час. Але, як потім виявилося, час був аж ніяк не змарнований. Більше того, обєкт унікальний в своїй незайманості та архітектурі. Всередині майже нема сміття а похилі аудиторії, покручені сходи та амфітеатр справляють незабутнє враження.

Шоб попасти до аграрного університету слід після вїзду в Дубляни одразу ж на першому світлофорі повернути наліво. Ознака - завод Олімпія. Далі їдемо по головній дорозі аж до самого університету. Сюди, між іншим, зі Львова ходить 180 маршрутка, шо значно полегшує добирання. Навпроти головного корпусу стоїть вітряк аля електростанція. Правда збудований він зовсім інакше, ніж його промислові побратими, та й матеріал - бляха, не додає йому солідності. Зато який красивий та блискучий!



Наш обєкт знаходиться за головним корпусом. Прямуємо туди. Напевно була саме якась перерва, бо надворі стояло купа молоді вдітої у чорний одяг :) Ми, а особливо Експлорер в яскраво оранжевій куртці, сильно виділяємся серед усього цього натовпу, на нас звертають увагу - типу "нємєсні", оглядаються. Куртку приходиться зняти. Обходимо весь корпус по периметру - всюди сітка. Правда з протилежної від головного корпусу сторони є ворота закручені аж одним дротом! Вирішуємо дочекатися початку пар та відсутності старших людей і лізти через них.



В загальному, недобудований корпус складається з трьох частин. Високого будинку з бетонних панелей, круглого амфітеарту і зєднувальної ланки із великими аудиторіями між ними. Спочатку піднімаємся сходами бетонного будинку. Поверхи мають одинакове планування, обслідувавши два з них йдемо на аж сам верх без зупинок. Увагу привертають ліфтові шахти, яких є аж 4 на таку незначну площу. На останньоиу поверсі знаходимо вентиляційні установки, а точніше їх залишки, місце під ватру і столик з цегли. Напевно хтось тут "оттягівалса" чи охороняв це все. На останньому поверсі також є багато сучасних пластикових труб від дренажу даху, шоб решта будівлі залишалося сухою.



Піднімаємся на сам дах. Попри загальну закинутість будівлі, дах покритий єврорубероїдом і справляє приємне враження. В куті знаходиться вишка мобільного звязку на 1800 МГц. Стараємся до неї не підходити, шоб не спрацювала сигналізація. З даху відкриваються чудові вигляди на навколишні горби, притрушені залишками снігу, корпуси університету, гуртожитки і Грибовицьке сміттєзвалище. Спускаємся вниз і йдемо по перемичці між амфітеатром і головним корпусом. Тут розташовані великі похилі аудиторії, одна з них є на фотці Експлорера, з неї і почалася вся тема. Під аудиторіями - кімнати підвальних приміщень. Шо цікавр. В Аудиторію є один нормальний вхід знизу, коли попадаєш одразу за трибуну і аж два входи зверху одразу на Гальорку. Напевно архітектори врахували специфіку контингенту, шо тут навчатиметься. Як слушно зауважив Експлорер, політех і близько немає таких корпусів, шо закладувалися тут. Все якесь маленьке тісне та непрактичне.





Проходимо в дальній кінець будівлі. За квадратовою і інчим непримітною зовнішньою оболонкою ховається овальний амфітеатр, більше схожий на якийсь реактор. З одної сторони амфітеатру є підвищення на метрів 4...5, по обох боках від нього сходи, як у квейку. Під трибуною на підвищенні в стінах знаходяться отвори для проекторів. З іншої сторони - півкругла сцена і кілька балкончиків над нею. Стеля амфітеатру всіяна довгими рівними арматурними прутами, які щопівметра вертикально звисають вниз – як у камері тортур. Пригадую у Прохаська в Непростих було шось подібне: в барі стеля також була покрита ножами лезом вниз. Закінчилось це тим, шо одні відвідувачі добряче напилися, взяли свого товариша за руки-ноги і підкинули до стелі. Позаду амфітеатру розташовані двоє дуже мальовничик кручених сходів на другий поверх. Улюблене місце для фотографувань.



Щасливі і задоволені від одержаної дози естетичного та морального задоволення йдемо назад. Виходимо тим же шляхом, через браму в паркані. Ніхто нас не засік. Сдудікам на нас пофіг, а викладачів злосних нема.

Раз вже ми в дуБляНах, то гріх не заїхати на сміттєзвалище. Для цього слід проїхати головною дорогою далі кілька км аж до виїзду на трасу. Потім наліво і за мостом поворот на Глібовичі направо. Височенне сміттєзвалище гарно видно з дороги. Біло - сірі помережені складками, тріщинами та карнизами сміттєві схили і урвища можна побачити по праву сторону. На перший погляд від природніх і не відрізниш :) Проїжджаємо один кпп, за ним другий. Ніхто нас не пиняє, ніхто не зважує. Наша легкова автівка виглядає троха неприродньо в цих краях газонів та зілів. Виїжджаємо на сам верх терикону, утвореного і нашим сміттям також. Всі, хто читав "Мальву Ланду" Винничука напевно уявляли його собі більшим. Зокрема я - точно. Насправді Грибовицьке сміттєзвалище цілком осяжне, не більше кілометра в довжину. Ми були спробували пройти по ньому до іншого кінця, де має бути закинутий погріб, але 10см глинобетону під ногами дуже швидко відбили у нас це бажання. Що ше кидається в очі - то це чайки: справжні, морські. Вони зграями кружляють над купами сміття, пірнаючи в нього неначе у морські хвилі і виринаючи назад із їжею в дзьобі. Напевно і в них є свій інтернет, де хавка на шару інформація поширюється дуже швидко. Далі за Грибовичами йдуть Малі Грибовичі, а за ними і рідні Блюховичі та Шевченка :)



Дорогою назад через Високий Замок ми звернули увагу, шо дирка біля воріт і далі є. А також на бомбік над ним. Треба буде полізти, поки доступно! А заодно і отвір під теелстудією оглянути.

Дякую всім за гарну компанію та першу спільну вилазку оновленого експлорера. Обєкт вартий тих пів дня на його огляд. Хто полізе нашими слідами – викладайте сюда свої враження.



Всі фото тут

Карта

Фото Зелі:













всі фото з повним розширенням тут

Обговорення теми тут
#383


Треблянська ГЕС є досить цікавою інженерною спорудою в Карпатах. Живиться вона від Треблянського водосховища, найбільшій гірській водоймі України, правда штучній. Воно розташоване на 260 метрів вище самої електростанції з іншої сторони хребта. Гідроелектростанція збудована в 50 роках і є унікальною, оскільки живиться енергією двох гірських річок - Тереблі й Ріки, природний перепад висот між якими становить 230 м. Між річками споруджено дериваційний тунель завдовжки 3,7 км, яким води ріки Тереблі через ГЕС потрапляють до річки Ріка. Через тунель, вода під величезним тиском поступає по трубі вниз, де і крутить три 9 МВт турбіни. Енергія ця дуже дешева, шкода шо її небагато.

Тут вміщується ціла річка


Підвищуючі Трансформатори


Блок-Схема Електростанції


Черговий розказує про призначення запасного водоводу


Охорона на КПП нічого не вирішує, зате вирішує черговий. Кажу в трубку шо хочемо подивитися на обєкт і чи не могли б провести екскурсію. Після згадки шо бачив їх електростанцію в передачі по телевізору погоджуються і ми щасливі проходимо всередину.  Досить цікаво побувати на діючій електростанції, подивитися на турбіни, регулятори, обладнання, поспостерігати як все крутиться, фунциклює. Послухати захоплюючу оповідь чергового (дуже інтелігентний дядько). Все чисто та охайно.  Черговий проводить цікаву екскурсію, все показує і розказує. Досить незвично бути на робочому обєкті і ні від кого не ховатися :)


Перший генератор на 9МВт


Внизу турбіна


Збуджувач (все крутиться)


Регулятор обертів


Щитова


54р


Хто буде в цих місцях - обовязково відвідайте споруду. Точне місце розташування обєктів вказане на доданій карті. Попри саму електростанцію йде дорога з Міжгіря наХу(й)ст, до греблі - дорога з Синевира в Драгове. В тих краях є ше багато цікавих місць, звіти про відвідання яких можна прочитати тут і тут

Фотоальбом з відвідання електростанції
Фотоальбом з відвідання Греблі

ПС: Кого цікавить фортифікація часів ПСВ - зможуть оглянути лінію Арпада , Фото лінії

Арт позиція №1
#384
Причитавши заголовок теми не подумайте шо це назва якоїсь невідомої аптеки :) Хоча саме аптеки чомусь любили називати з приставкою "під". :) Так от, чи ніхто не звертав увагу на три наземні обєкти біля цього памятника? Два з них знаходяться за ним, а один - прямо перед.

Під пласкою залізною кришкою знаходиться звичайний каналізаційний люк. Я перевіряв. Можливо це просто якийсь звязок чи ше шось. А шоб не псував памятника - його замаскували. Другий люк з вентиляцією - напевно або якесь газове обладнання помальоване в зелений а не жовтий колір, шоб в траві незамітно було. Або якесь обладнання керування освітленням. Обидві версії не дуже правдоподібні, решітка стара та й на газову не дуже схожа. Ну і люк навпроти памятника - єдина версія шо то освітлення.

Вентиляція зліва коня
\

Люк зправа коня


Люк спереду коня


Дивився на старі фото - ніяких криниць чи колонок навпроти не було.


Хто які має версії, шо там може бути? Може хтось памятає як той памятник будувався і бачив шо було в тих колодязях? Казати шо там бомбік - де ж тоді вентшахта?
#385
Лазячи закинутими шахтами давно мріяв попасти сюда.

Мрія здійснюється. Плануємо відвідати або цими вихідними, або наступними. Чітко знатимемо в четвер. З дорогою, входом, хавкою і бухлом все виходить орієнтовно по 250 грн з чоловіка. Ночуватимемо там в наметах. В машині ше є два місця. Якшо буде багато бажаючих - можливо поїдемо двома машинами. Хто з нами - зголошуйтеся.

#386
Новини / Безпека
16.03.2009 16:44:26
Завдяки Romel ми знову в Безпеці. 10 хв тому він поставив останню версію форуму разом з усіма патчами. Нас тепер так просто не взломиш.

Якшо шось не працюватиме шо працювало раніше - давайте знати.

#387
У Брюховицькому лісі в урочищі Камянка ми найшли дві справжні печери посеред скель. Печери невисокі, до пів метра. Є кілька кімнат, від дощу сховатися якраз! Для Львова це досить непогана знахідка, адже печер в нас не так і багато.








#388
Затра Експлорер і Я збираємся на 10 ранку на зупинці навпроти Південного. Плануємо пройтися по точках аж до Рясного і нанести їх на ЖПС. Хто має бажання - приєднуйтеся.

Детальніше про обєкт досліджень тут
#389
На роботу в українському підрозділі компанії Cypress Semiconductor у Львові потрібні інженери-електронщики (HW Engenier, Embedded C Programming). Основні вимоги:

- Глибоке знання аналогової та цифрової електроніки
- Технічна англійська мова
- Сі, асемблер

Зарплата висока, хороші умови праці, дружній колектив!
#390
Недобудова в дублянах

Їдемо я і Ромчик. Є ше два місця. Орієнтовно в четвер ранком, годинка так 8-9. На пару годин перед роботою.
#391
Взято Звідси і Звідси

Европейському вододілі басейнів Чорного і Балтійського морів, в місцевості бідній на крупні родовища води питної якості. Складний рельєф міста (перепад висот 120 м.) ускладнює систему водопостачання і каналізування міста. Існує гостра необхідність у створенні 11-ти окремих зон тиску води та 3-ох основних басейнів сплавляння стоків.
Водозабезпечення м. Львова здійснюється з 17 водозаборів, розташованих у радіусі до 110 км від міста. Підземні води збираються 182 свердловиною, глибина окремих з них досягає 250 м. Гарантовані запаси води на водозаборах становлять 508 тис. м3 на добу. Проектна продуктивність водозаборів складає 452 тис.м3/добу, а фактична - в середньому 325тис. м3 води за добу.
Подачу води в місто здійснюють 20 водопровідних насосних станцій.
Для забезпечення водопостачання міста використовується 1748,8 км. водопровідних (в тому числі 653,7 км. магістральних, 849,8 км. вуличних і 245,3 км. внутріквартальних) мереж.
На даний час 193,5 км (29,6%) магістральних водогонів, 251,8 км (29,7%) міських та 72,6 км (29,6 %) внутріквартальних водопровідних мереж повністю замортизовані, а 27,7 км (42 %) магістральних водогонів, 11,2 км (14,7%) міських водопровідних мереж знаходяться в гостроаварійному стані потребують невідкладної заміни. Внаслідок чого на водогонах і водопровідних мережах міста виникало в середньому 650 витоків за місяць, що призводило до значних втрат води і коштів на їх ліквідацію.
Головним колектором для сплавляння стоків в Балтійському басейні (стара частина міста) є ріка Полтва, яка закрита в залізобетонний канал до каналізаційних очисних споруд. Стічні води самопливом стікають в р.Полтву численними колекторами другого порядку.
В зв'язку з складностями рельєфу міста каналізаційні стоки з Чорноморського басейну (південна і південно-західна частини міста) за допомогою каналізаційних насосних станцій (КНС) та напірних колекторів сплавляються в південно-західний щитовий колектор глибокого залягання, який з'єднаний з головним каналізаційним колектором міської каналізації "Полтва".
Стоки сплавляються на каналізаційні очисні споруди де проходять повну механічну та біологічну очистку з випуском у р.Полтва. Максимальна продуктивністю очисних споруд - 449 тис.м3/добу. В середньому очищається 330 тис.м3/добу.
Крім того існує проблема сплавляння стоків з Південносхідної частини міста, необхідно будувати південно-східний каналізаційний колектор, що дасть можливість сплавляти стоки самоплинно, каналізувати неканалізовані райони, ліквідувати каналізаційні насосні станції тим самим ліквідувати загрозу екологічних катастроф у місті та значно знизити використання електроенергії у водопровідно-каналізаційному господарстві міста. На що необхідно затратити близько 50 млн. грн.
Другою проблемою є незадовільний стан каналізаційних мереж Львова.
У м.Львові нараховується 562км. каналізаційних мереж, 33% яких замортизовані.
Фізично зношені і потребують заміни 29 км. в центральній частині міста. Для виконання аварійно-відновлювальних робіт на каналізаційній мережі в центральній частині міста необхідно біля 30,0 млн. грн.
Протягом 2004-2005рр. зареєстровано більше 300 аварій на вуличних колекторах.
Важкий фінансовий стан ЛМКП "Львівводоканал" і гострий дефіцит коштів міського бюджету не дозволяють приступити до невідкладного ремонту аварійних колекторів.
У 2004 році прокладено колектор ?1020 мм. довжиною 480 п.м., вартістю 3,1 млн. грн., що дало можливість ліквідувати КНС "Наукова" і аварійні напірні колектори , дозволило зменшити річне споживання електроенергії на 9,2 млн. кВт. год. та покращити екологічний стан міста.
Ще одною з нагальних проблем є відсутність каналізаційних очисних споруд дощової каналізації, яка через складний рельєф міста випускається на відкриту місцевість в різних районах.
Отже, основними проблемами галузі є:
- незадовільний технічний стан об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства
(необхідність заміни глибинних насосів, несправність запірної арматури та аварійний стан збірних водопроводів на окремих водозаборах; зношеність водопровідних та каналізаційних мереж;
застаріле технологічне обладнання водопровідних та каналізаційних насосних станцій;необхідність реконструкції каналізаційних очисних споруд);
- незадовільний фінансовий стан ЛМКП "Львівводоканал"
- великі втрати води.
Ці проблеми виникли через:
- недостатнє фінансування водопровідно-каналізаційного господарства;
- відсутність обліку води;
- не покриття затрат підприємства на видобуток, транспортування води, сплавляння та очистку
стоків, існуючими тарифами.
Така ситуація у водопровідно - каналізаційному господарстві є наслідком незадовільного фінансово-економічного стану ЛМКП "Львівводоканал" і виділення в попередні роки з міського бюджету коштів, недостатніх для розвитку, технічного обслуговування та реабілітації господарства.
Для покращення стану цього господарства ухвалою сесії Львівської міської ради від 10.04.2003р. №335 була затверджена "Комплексна Програма водопостачання м. Львова на 2003-2006 р.р.", яка складається з заходів, передбачених проектом "Водопостачання та каналізації міста Львова", який фінансується за кошти Світового Банку і невідкладних технічних заходів, які доповнюють його і фінансуються з місцевого бюджету.
Програма складається з заходів, передбачених проектом "Водопостачання та каналізації міста Львова", який фінансується за кошти Світового Банку, і невідкладних технічних заходів, які фінансуються з місцевого бюджету.
Технічні заходи Програми, які фінансуються за кошти міського бюджету, включають в себе 9 основних напрямків:
1. приведення до належного стану водозаборів ;
2. добудова та реконструкція насосних станцій;
3. ремонт аварійних водопроводів;
4. вирішення соціальних потреб сіл, які входять в зону депресійних лійок водозаборів;
5. встановлення загальнобудинкових лічильників холодної та гарячої води;
6. введення в дію незавершених і заміна аварійних міських водопроводів;
7. ремонт та реконструкція підкачуючих насосних станцій та ЦТП;
8. заходи з упередження аварій та запобігання техногенним катастрофам на об'єктах водопровідно-каналізаційного господарства;
9. будівництво резервуару і станції знезалізнення на н.с. ,,Будзень-II".
На виконання технічних заходів "Програми" у 2003-2005 роках за бюджетні кошти профінансовано роботи на суму 59,7 млн. грн. в т. ч.:
- 2002-2003р.р. виконано роботи на суму 12,970 млн. грн. (приведено до належного стану водозабори "Бібрка", "Глинна Наварія", "Вільшаниця", добудовано насосну станцію "Довга", реконструйовано насосну станцію "Сихів", замінено водогін "Старе Село-Львів" та 1,2 км. міських водопровідних мереж, реконструйовано 7 підкачуючих насосних станцій);
- 2004р. - 24,759 млн. грн. (приведено до належного стану водозабори "Будзень", "Керниця", розпочато реконструкцію водозабору "Плугів", замінено ділянку водогону "Будзень-Керниця" та 5,6 км. міських водопровідних мереж, реконструйовано 5 підкачуючих насосних станцій, розпочато будівництво резервуару і станції знезалізнення на насосній станції "Будень-II" );
- 2005р. - 21,968 млн. грн. (приведено до належного стану водозабори "Зарудці", "Завадів", "Магерів", "Рава Руська", продовжено реконструкцію водозабору "Плугів", замінено 5 км. міських водопровідних мереж, завершено I-шу черга будівництва станції знезалізнення на насосній станції "Будень-II" ).
Виконання даних напрямків протягом 2002-2005 р.р. дало можливість:
- зменшити фактичні втрати води у водопровідній системі міста - близько 41,1% до технологічного нормативу використання води - 37,4%;
- забезпечити мешканців міста водою - цілодобово і по розширеному графіку - 81,13% мешканців міста (649,04 тис. чол.) що в порівнянні з 2002 роком збільшилося на 52,13% (417,04 тис. чол.). До початку реалізації Програми 60% населення Львова отримувало воду за графіком (6 год. на добу), 11% - з недотриманням графіку, 20% - цілодобово і лише 9% - за розширеним графіком, що було спричинене відставанням розвитку водопровідного господарства від темпів розбудови міста у попередні роки.

---

Водопостачання міста здійснюється виключно з підземних джерел, розташованих на віддалі від 20 до 110 км від міста. Великий перепад геодезичних відміток (120м) обумовлює потребу в роботі 27 насосних станцій, створення гідравлічних зон в системі міста.

  Технічні характеристики підприємства:
1.    Середньодобова подача води – 280,6 тис. м.куб за добу;
2.    Середньодобова очистка стічних вод – 440 тис. м.куб за добу;
3.    Кількість абонентів, яке обслуговує підприємство –  260 тис. 921 абонентів
      Кількість абонентів з лічильниками води – 152 тис. 396 абонентів
4.    Джерело водопостачання – підземні джерела: 17 водозаборів, 182 свердловини;
5.    Кількість водопровідних насосних станцій – 27 шт;
6.    Кількість локальних насосних станцій підкачки  –  23шт;
7.    Кількість каналізаційних насосних станцій – 15 шт. (9 робочих, 6 законсервовані);
8.    Загальна протяжність  водопровідних мереж – 1 748,8 км;
в т.ч. протяжність водогонів – 653,7 км
протяжність вуличноі водопровідної мережі – 849,8 км;
протяжність внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі – 245,3 км
9.    Загальна протяжність каналізаційних мереж – 604,5 км;
10.    Кількість водопровідних насосів – 106 шт;
11.    Кількість артезіанських насосів – 182 шт;
12.    Кількість каналізаційних насосів – 39 шт;
13.    Енергоспоживання за 2005 рік – 147 млн. кВт;
14.    Спосіб знезараження води – хлорування, знезалізнення;
спосіб очищення стоків – механічний, бактеріологічний та хімічний.

Характеристика і стан системи водовідведення міста Львова

1. Загальна протяжність каналізаційних мереж – 604,5 км
-    в т.ч. протяжність головних колекторів – 69,2 км
-    протяжність вуличних каналізаційних мереж – 304,6 км
-    протяжність внутрішньоквартальних каналізаційних мереж – 230.7 км

2. Кількість каналізаційних насосних станцій – 15 шт. (9 робочих, 6 законсервовані);
3. Каналізаційниі очисні споруди з проектною потужністю -
4. Середньодобова очистка стічних вод – 440 тис. м.куб за добу;

Очищення стічних вод

Усі стічні води міста транспортуються через систему каналізаційних колекторів і насосних станцій на Каналізаційні очисні споруди, де  проводиться механічне і повне біологічне очищення стоків, після чого очищені стічні води скидаються в ріку Полтва.

Процес очищення стічних вод включає:

- затримка плаваючих грубодисперсних включень на решітках;
- відсіювання піску в пісколовках і видалення його на піскові майданчики;
- первинне відстоювання у відстійниках;
- біологічне очищення стічних вод в аеротенках;
- відстоювання мулової суміші у вторинних відстійниках.

Весь оброблений осад транспортується для зневоднення і сушіння в природних умовах на мулові поля площею 20 га

Потужність КОС (каналізаційних очисних споруд)  490,0 м3/добу.
У 2005р. фактичне навантаження становило 440,0  м3/добу.

Історія будівництва каналізаційних очисних споруд міста Львова

Перша черга очисних споруд міста Львова  була введена в експлуатацію у 1965 році, до того часу стоки по загальносплавних каналізаційних колекторах скидалися у річку Полтва неочишеними. З другої половини 60-х років відбувається інтенсивна розбудова міста, спричинена розвитком промисловості та зростанням кількості мешканців. Такі зміни вимагали збільшення обсягів водопостачання і водовідведення, побудови нових каналізаційних колекторів та підвищення продуктивності очисних споруд. У 1976 році  введена в експлуатацію друга технологічна лінія споруд очистки на лівому березі Полтви.

Внаслідок тривалої експлуатації та  дії агресивних середовищ, значна частина каналізаційних мереж перебуває у незадовільному технічному стані; морально застаріле та енергоємне обладнання каналізаційних очисних споруд вимагає заміни

Розвиток і реконструкція системи водовідведення

З 2001 року розпочалась реалізація Проекту ,,Водопостачання та каналізації міста Львова", який узгоджений та затверджений з бюджетом, що складає 40,8 млн. дол. США, у т.ч.:
-    позика Світового банку – 24,25 млн. дол. США;
-    грант Шведського уряду – 48,0 млн. шведських крон (~6,0 млн. дол. США);
-    місцеві кошти (місцевий бюджет та кошти ЛМКП "Львівводоканал") під гарантію міського бюджету – 10,55 млн. дол. США.

Першочергове завдання у вирішенні проблеми системи водовідведення полягає в модернізації технологічного процесу очищення стічних вод на каналізаційних очисних спорудах (КОС), що в основному включає виконання заходів по енергозбереженню та вирішення екологічних проблем забруднення басейнів річок Західний Буг і Вісла та басейну Балтійського моря.

В рамках Проекту "Водопостачання та каналізації міста Львова" для модернізації очисних споруд укладені такі контракти:
1.    Контракт на інженерні  послуги  та технічний нагляд по реконструкції каналізаційних очисних споруд міста Львова між ЛМКП "Львівводоканал" та компанією SWECO International AB (Швеція) на суму 10,7 млн. шведських крон.
2.    Контракт №LP-WW-02C "Поставка насосів та супутнього обладнання для головної насосної станції каналізаційних очисних споруд" між ЛМКП "Львівводоканал" і фірмою RMT Industrie- und Elektrotechnik GmbH (Німеччина) на суму 2,056 млн. євро.
3.    Контракт №LP-WW-03C "Поставка товарів та послуг для каналізаційних очисних споруд" між ЛМКП "Львівводоканал" та компанією Lackeby Water (Швеція) на суму 34,9 млн. шведських крон.
4.    Контракт №LP-WW-03W "Реконструкція каналізаційних очисних споруд міста Львова" між ЛМКП "Львівводоканал" та ВАТ "Пересувна механізована колона
№ 9" (Україна) на суму 8,41 млн. грн.


--

Сьогодні відбулося відкриття каналізаційного колектора від каналізаційно-насосної станції «Наукова» до тунельного колектора в південно-західному районі м. Львова. Відбулося об'єднання двох систем водовідведення.

«Оновлений колектор дасть змогу в майбутньому значно зекономити витрати. Окрім того, у районі відтепер ми можемо надалі розвивати житлове будівництво. Львів стоїть на вододілі – одна частина стоків іде в Балтійське море, а інша — в Чорне. Відтак, сьогодні у Львові ми об'єднали Балтійське та Чорне море», — зазначив Л.Буняк. Будівництво каналізаційного колектора в напрямку Кульпарківської-Любінської-Ряшівської-Суботівської-Тунельної було передбачено для переключення каналізаційних насосних станцій західної та південної частин міста і розвантаження існуючих колекторів центральної частини Львова.

Будівництво колектора розпочалося 20 років тому, однак у 1993 році через складні інженерно-геологічні умови та відсутність коштів було призупинене. У 2003 році відновили будівництво каналізаційного колектора від КНС «Наукова». Фактична вартість робіт склала 2 млн. 351 тис. грн.

---
#392
На попередньому експлорері існувала фотогалерея. Там розміщувалися різні цікаві тематичні фотоальбоми.

Вона і дальше є. Ось лінк Можна переглянути багато цікавих фото лінки на які є з різних тем. Зокрема і похід Тейпмейкера в ПОлтву, фото з якого зараз недоступні на інфосторе. Але є безумовно цікавими для всіх.

---

Чому альбом старий? Чому в ньому нема тих всіх нових фотографій? Тому що додавання фотографій в нього є досить марудною справою. Спочатку заливаєш файли на фтп, потім правиш вручну спеціальний текстовий файл. Якшо хтось може зробити нам нормальний сучасний фотоальбом - ми були б дуже вдячними.
#393
Взято звідси

Новий Світ - дільниця на південний захід від центру Львова - творилась протягом півтора сторіччя. Вперше назва Neue Welt з'являється на планах міста першої половини XIX ст. В ті часи назва Новий Світ на декілька десятиріч закріпилась за шляхом, що зв'язував Сокільницьку дорогу (або дорогу до Наварії) від костелу Св. Лазаря з рогаткою на Городоцькій дорозі. Нею проходила офіційна межа між Галицьким та Краківським передмістями Львова. Причому раніше дорога на Городок і далі на Перемишль дещо відрізнялась від траси нинішньої Городоцької вулиці. У XVIII ст. Городоцька дорога відходила від костелу Св. Анни, вздовж нинішньої вул. Замкненої піднімалась на Святоюрську гору, й далі йшла трасою нинішніх вул. Шептицьких та Федьковича. Згодом нею пройшла межа між Краківським та Галицьким передмістям до границі приміських громад Сигнівка та Білогорща. При цій дорозі наприкінці XVIII ст. було закладено Городоцький цвинтар.


Одночасно назва Новий Світ поширилась на всю околицю між Городоцькою та Сокільницькою (пізніше Вулецькою) дорогами. З півдня її межею стала прокладена у 1864-1866 рр. залізнична колія Львів-Чернівці. У 1930-х Новий Світ, разом з Кульпарковом, увійшов до складу VI дільниці Львова. Адміністративні межі Нового Світу тоді пролягали нинішніми вулицями Кульпарківською, Поліщука, Федьковича, Ангеловича, Митрополита Андрея, Листопадового Чину, Матейка, Каменярів, Колесси, проходили повз касарні Цитаделі до Академічного дому, завертаючи за ним на південь. Далі йшли вул. Грецькою, Обертинською (тепер Зарицьких), яка доходила до вул. Кадецької (Гвардійської) позаду "найвищого дому" у Львові, з підвалів якого колись можна було "побачити Сибір". Захопивши частину парної сторони вул. Гвардійської, границя повертала на захід вулицею Карпинця, спускалась з Вулецької (Кадетської) гори до нинішньої вул. Княгині Ольги, яка була східною межею VI дільниці. Новий світ й Кульпарків розмежовувала згадувана вище залізнична колія.

Отже, в межах адміністративного Нового Світу опинились давні передміські дільниці Сикстівка, Байки, Кастелівка, Францівка, частина Панєнської Бульки й околиці Пелчинського ставу, який вже був спущений у 1920-х рр.

Стара карта Львова


За німецької окупації дільниця називалась Носhschuhle (Вища школа). За радянських часів вона увійшла до складу Червоноармійського району, після його ліквідації до Залізничного, а з 1973 р. до новоутвореного Радянського району (тепер Франківський). Вулиця Новий Світ була перейменована на Демократичну, а її попередня назва повернулась у 1993 р.

Фрагмент сучасної карти Львова


Новий Світ, як назва вулиць та дільниць, у XVIII-XX ст. зустрічається в багатьох містах Центрально-Східної Європи: Варшаві, Відні, Познані... На теренах Королівства Галичини і Володимирії - окрім Львова, також у Кракові, Тарнові, Тернополі, Золочеві, Чернівцях та інших містах. Очевидно така тоді була мода: називати Новим Світом нові дільниці престижної забудови. У Варшаві ще наприкінці XVII ст. Новим Світом позначили частину "Королівського тракту", що вів від замку короля біля мурів Старого міста до заміської резиденції Яна III Собєського у Вілянові (Villa nova). За прикладом короля свої нові резиденції на південь від варшавського Краківського передмістя будували найзаможніші родини Речі Посполитої. Новий Світ у Кракові став у XIX ст. найпрестижнішою дільницею міста. У Львові такий процес творення осель для заможніших верств міської громади був започаткований Кастелівкою Івана Левинського та Юліана Захаревича (Захарієвича) у 1880-1890-х й поширився на всю дільницю протягом перших чотирьох десятиріч XX ст.

Щодо назви дільниці існує кілька версій. Можливо, це було копіювання варшавських чи краківських зразків топоніміки. Однак не варто нехтувати й оригінальнішими версіями, які могли народитись на львівському ґрунті.

У 1772 р. австрійське військо протягом трьох місяців таборувало в районі приміських сіл Скнилів та Скнилівок, перш ніж відважилось увійти до Львова через Краківську браму 21 вересня того ж року. Очевидно, що прихід нової влади (нового державного ладу - "Нового Світу") зі сторони південно-західних околиць міста міг залишити слід у міській топоніміці. Адже на творення нових горонімів можуть впливати цілком випадкові факти. Згадаймо такі стійкі назви, які вже понад п'ять десятиріч ніяк не витравлються із свідомості останніх львівських Генерацій: "Сьоме відділення міліції" чи "Старі городські каси" які вже понад 40 років тому переселили з храму Св. Анни.

До середини XX ст. кілька населених пунктів Галичини мало назву Новий Світ. "Уважаємо, що ця назва виникла самостійно. В даному разі, мабуть, з номінаційним навантаженням "щось нове, ново відкрите". Припускаємо, що ця назва могла бути первісно пов'язана з назвою Новий світ у розумінні Америка у її протиставному вживанні до назви Старий світ у розумінні Європа" - писав Михайло Худаш в книзі "Українські карпатські і прикарпатські назви населенних пунктів (відапелятивні утворення)" (Львів, 2006).

Тож має право на існування й версія, пов'язана з генералом Тадеушом Костюшком, героєм війни за незалежність Північноамериканських Сполучених Штатів. Він гостював 1792 року в маєтку князів Чарториських, який наприкінці XVIII ст. знаходився у верхній частині нинішньої вул. Дорошенка. Можливо, болотиста місцевість передміської оселі Байки нагадувала Костюшкові краєвиди Джорджії чи Вірджинїї, і генерал міг назвати її Новим Світом.



Роман Могитич у своєму дослідженні "Передмістя самоврядного Львова у першій половині XVII століття" (Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація", ч. 13, 2003 р.) описує терени (міські лани), що згодом увійшли до дільниці Новий Світ: "Микульчинські або Пєлчинські три лани з Сокільницькою вулицею перед ними (вул. Коперника, а далі Сахарова та Княгині Ольги) первісно належали українським родинам Микулки та Андрія Пелки і були викуплені Радою міста у 1540 р. На цьому лані розташовувались міські цегельні та млини: Пелчинський і Шумило. У верхів'ях землеволодіння починались витоки Полтви, звідки з двох найпотужніших джерел до міста провадив водогін Мелюзина.

Сикстівський лан з чвертю починався вулицею, яка ще донедавна називалась Сикстуською (вул. П. Дорошенка) - за іменем багатого львівського столяра Томаша Сикста, що викупив цю землю у 1540 р. У 1600 р. тут закладено капличку Марії Магдалини. Лан простягався до межі міста з селом Кульпарковом.

Півтретя лану Станцля (Станіслава) Шольца. ще у люстрації з 1570 р. ділилась на частини: "лан Петра Ганля з другого боку моста Сокільницького від фурти міської по лівій стороні, навпроти нього вулиця Чорна Ганусовська; лан один Войнарів - навпроти нього частина тої ж вулиці Чорної Ганусовської". На цьому угідді Станцель Шольц у 1591 р. заснував поселення Станцльову Волю, що простягалась від межі парку... У1602 р. фільварок проданий оо. Єзуїтам, де вони заснували Єзуїтський сад (парк ім. І. Франка). Три чверті лану Альпнерівського прилягали до гори Св. Юра, межею була теперішня вул. Листопадового Чину. А далі - оточений вулицями Коновальця та Антоновича - півланок Яна Жешовського починався уже за церквою Св. Юра між вул. Антоновича і Тургенєва."

На планах Львова 1841 і 1844 рр., на яких вже вміщено написи Neue Welt, можна побачити дороги серед полів, городів та нечисленних будиночків, якими пролягають траси нинішніх вулиць Степана Бандери, Київської, Генерала Чупринки (від Київської до Повстанської), Андрія Мельника, Єфремова (від вул. Київської на захід), Антоновича (від вул. Бандери до Мельника), Федьковича, Глибокої, Моршинської, частини вул. Тургенєва і Коновальця.

Видно на планах кілька водойм: стави Домініканського фільварку (між нинішніми вул. Японською та Новий Світ), ставки в районі нинішніх вул. Залізняка, Васильківського, Богуна, на місці Піскових озер, "Медика", Ву-лецький (потім Собківський) став, там, де тепер стадіон ЛКП "Львівелектротранс".

У 1870 р. Рада королівського столичного міста Львова впорядкувала назви вулиць та запровадила послідовну нумерацію будинків та парцель, поряд з якою ще до початку XX ст. діяла стара система конскрипційних номерів. За вулицями Нового Світу й околиць були закріплені такі назви (подаємо за другим путівником Антонія Шнайдера з 1875 р.):



Болотна - біля Городоцького цвинтаря (тепер частина вул. Залізняка). Вулецька дорога - продовження вул. Коперника на Бульку (тепер вул. Сахарова). Гіпсова - на Байках від вул. Болотної до гіпсярні Франца (тепер вул. Коновальця). Глибока - давні Глибока і Канонірська з вул. Новий Світ наліво на Байки. За Рогаткою - за Городоцькою рогаткою вліво (тепер вул. Смаль-Стоцького). Карпінського - з пл. Св.Юра на Новий Світ (давніше вулиця була названа на честь галицького польського поета Францішка Карпінського, за радянських часів її перейменували на честь президента АН СРСР Олександра Карпінського). Кляйнівська - від Сикстуської до верхньої частини Міського городу (тепер вул. Каменярів). Коперника - давніша Широка і Св. Лазаря, від Марійської площі і вул. Карла Людвіга, перетинає вул. Оссолінських і Новий Світ. Польова (Польна) дорога - з вул. Новий Світ навпроти дитячого шпиталику (тепер вул. Тургенєва). Хрестова (Кшижова) - від вул. На Байках в поле (тепер верхня частина вул. Генерала Чупринки від вул. Київської). Липова - давня Марії Магдалини, від пл. Св. Юра до Сикстуської (тепер вул. Устияновича і Бібліотечна). Марії Магдалини - колишня вул. Марії Магдалини бічна, сполучає вул. Новий Світ з Липовою (тепер вул. Професорська). Мулярська - колишня Шандовська, з вул. На Байках в поперек Садівничої (тепер верхня частина вул. Єфремова від вул. Київської). На Байках - колишні Байки, сполучає Садівничу дорогу з вул. Хрестовою (тепер вул. Київська). Новий Світ - колишня вул. Нового Світу, сполучає вул. Коперника з Городоцькою (тепер вуп. Бандери). Пелчинська - колишня Пливальні від Вулецької дороги до вул. Стрийської (тепер Вітовського). Садівнича дорога - колишня Городницька і Бічна Вулецька, від вул. Новий Світ, навпроти Закладу Св.Терези на Вулецьку дорогу (тепер вул. Антоновича, Мельника і Моршинська). Святої Терези -з пл. Св.Юра на вул. Новий Світ (тепер вул. Митрополита Андрея). Совкова дорога - від вул. Глибокої на Байках до Вулецької дороги (частина нинішніх вул. Котляревського та Романицького). Солярні - від вул. Городоцької до Цвинтарної (тепер частина пл. Кропивницького). Сикстуська - сполучає вул. Карла Людвіга з вул. Новий Світ (тепер вул. Дорошенка). Цвинтарна - давніша Цвинтарна бічна, від пл. Св. Юра до Городоцького цвинтаря (тепер вул. Шептицьких та Федьковича).

Від 1860-х рр. Новий Світ став інтенсивно інтегруватись в урбаністичну структуру Львова. Поштовхом для цього стало будівництво двірців залізниці Карла Людвіґа (1861 р.) та Чернівецького (1866 р.), а також головного корпусу Технічної академії (тепер НУ "Львівська політехніка") у 1877 р. при тодішній вул. Новий Світ. Тоді ж в околицях цієї вулиці стали будуватись 2-3-поверхові чиншові кам'яниці в стилі еклектики з типовим декором фасадів за віденськими каталогами.

Наприкінці 1880-х з ініціативи архітекторів Івана Левинського та Юліана Захаревича розпочалась забудова дільниці вілл Кастелівка за зразками найновіших тодішніх урбаністичних концепцій міста-саду. На жаль, проект архітекторів був реалізований лише частково. Зростання цін на земельні ділянки зумовило вторгнення у Кастелівку чиншової багатоповерхової забудови.

Будівельному рухові на Новому Світі сприяло прокладання у 1894 р. першої лінії електричного трамваю вздовж вул. Леона Сапіги (так стала називатись вул. Новий Світ) та Коперника й спорудження на краю дільниці трамвайного депо та електростанції. Іншими каталізаторами урбанізаційного розвитку Нового Світу стали збудовані у ті роки міська школа Марії Магдалини на розі вул. Сапіги та Кшижової, гімназія №4 на вул. Липовій та монастиря сс. Кармеліток босих при вул. Кшижовій. Однак більший вплив на будівельну активність в дільниці мали заснована Іваном Левинським фабрика будівельних матеріалів між вул. Кшижовою та Мурарською і гіпсове підприємство братів Франців на західному краю Нового Світу. Прилегла до гіпсярні околиця стала називатись Францівкою. У 1906 р. до неї почали тягнути нову лінію електричного трамваю від вул. Леона Сапіги через нинішні вул. Генерала Чупринки, Мельника, Коновальця.

З початком XX ст. Новий Світ став вбиратись у сецесійні шати. До І Світової війни продовжувалась інтенсивна забудова дільниці. У 1920-1930 рр. поблизу колії Чернівецької залізниці виріс новий район приватних віл. Його забудова розпочалася ще за Австро-Угорщини від вулиці 29 Листопада (тепер Євгена Коновальця) вздовж Грохувської (тепер вулиця Степана Рудницького). Тут 1910-го збудував собі будинок з майстернею знаменитий художник Іван Труш. Пізніше було прокладено вулиці, названі поляками на честь повстання 1830-1831 рр., сторіччя якого тоді відзначали, - Підхорунжих (тепер Осипа Маковея), Совінського (Л. Цегельського), Хлаповського (В. Сімовича), Ваверська (Б. Сметани), Білолуцька (М. Гайворонського), Іґанська (Нагірних), Висоцького (Сарненська). Лише вулиця Воля, названа тоді на честь дільниці Варшави, зберегла свою назву, яка однак має зараз інший зміст.

Дільниця була забудована дво-, триповерховими будинками у стилі функціоналізму, розробленого в 1920-х німецькою архітектурною та дизайнерською школою "Баугауз" з міста Дессау. Це будівлі правильної геометричної форми з прямокутними вікнами без архітектурних прикрас. У центрі міста вони зливались зі забудовою, що вже існувала, заповнюючи проміжки між будинками, а на околицях їх споруджували окремо серед зелені, відповідаючи модній тоді концепції міста-саду.

У Тель-Авіві такий район забудови 1930-х рр. ЮНЕСКО 2003 року внесло до Реєстру всесвітньої спадщини. Там намагаються зберегти цю забудову, і власників будинків під час ремонтів та перебудов заохочують підтримувати цей, хоч і не дуже вишуканий, однак своєрідний архітектурний стиль.

Однак львівський "Баугауз" уже не має шансів потрапити до спадщини ЮНЕСКО, бо впродовж останніх років чимало цих будинків кардинально перебудовують, довкола них з'являються височезні оборонні мури. А між ними на кожному вільному клаптику намагаються спорудити модерні споруди у стилі "євроремонт", які руйнують традиційне архітектурне середовище.

За радянських часів на Новому Світі постали великі промислові підприємства - електроламповий завод (потім ВО "Кінескоп"), завод телеграфної апаратури, які припинили свою індустріальну активність наприкінці 1990-х, і тепер їх терени поступово перетворюються на зони торгівлі та малого й середнього бізнесу. Великі комплекси навчальних корпусів та гуртожитків спорудили в дільниці Львівська політехніка, лісотехнічний університет, технікум радіоелектроніки. У 1950-1960 рр. будувались невеликі житлові масиви (на вул. Тургенєва, Коновальця, Сахарова) та окремі будинки, бо вільних земельних ділянок майже не залишилось. Сучасні забудовники намагаються "освоїти" будь яку земельну ділянку, захоплюючи для цього дитячі майданчики, парки, сквери...

Бо Новий Світ залишається престижною дільницею Львова.

Ігор МЕЛЬНИК
#395
Гумор / Про Ніштяк
24.02.2009 20:28:01
Шо таке Cправжній Ніштяк

"
Что такое ништяк

Ништяк на молодежном сленге означает «все хорошо», «все в порядке», то есть нечто приятное, хорошее. Слово «ништяк» может выступать как в значении слова-междометия, так и в значении вводного слова.

На самом же деле, происхождение данного слова, конечно же совсем иное, а именно: «Ништяк» - всегда означал именно промежуток между влагалищем и анальным отверстием, в дальнейшем, словом «ништяк» отвечали на вопрос о состоянии дел, когда они, эти самые дела шли плохо, то есть ни в «П», ни в «Ж», посередине... и лишь в наше время, с легкой руки молодежи, оно стало означать чисто обратное, противоположное значение.
"
#396
Скельки

Фільм про штольні в Запорізькій області. Раніше там був видобуток  ракушняку. Зараз вони закриті і їх досліджують місцеві спелеологи. Знято досить професійно в плані відео і режисури. Варто переглянути.  86Mb, 20 хв.
#397


Місткість простору – обмежена, і ця межа давно досягнута. Особливо у містах, де висока концентрація людей. Не вміщаючись на поверхні енергія витісняється вгору, де й носиться повітряними потоками взад вперед аж поки не зачепиться за вершини гір, а також вниз, під землю. Виходячи з-під землі на поверхню завжди відчуваєш, шо несеш з собою добрячий запас тої енергії, відчуваєш піднесення та радість, ейфорію і щастя. Чим більш глухе та рідковідвідуване підземелля – тим більше енергії виносиш звідти і тим ібльше кайфу одержуєш. Людський організм – машина по запамятовуванню кайфу тому він дуже добре памятає, де та коли йому було файно і його туда завжди тягнутиме. Тому я й лажу у підземелля...



Перші поселення в Сіетлі появилися не так і давно – в 19 столітті. До цього тут жили індіанці. Тодішні будинки були з дерева та стояли один зразу біля другого. Місто було розташоване на болоті і мало постійні проблеми з водою, яка хронічно його заливала. Також осідав грунт. Але найбільше жителям дошкуляла каналізація. Вона була проведена по вузьких деревяних трубах, часто переповнювалася і заливала помешкання зсередини нечистотами. Тому коли в 1852р місто повністю згоріло, було вирішено відбудовувати його тільки з каменю і тільки на сваях. Місце шо утворилося попід сваями відвели для каналізації. Все було б добре, якби різні райони міста не стояли на різній висоті. Тому між ними споруджували стіни аби припинити потік води. Шоб перейти з магазина в магазин, часто треба було перелазити десь через 2м стіну. Тож врешті міська влада назбирала грошей і зробила нагорі єдине покриття назване Піонер Сквер, яке заховало під собою цілий квартал, перетворивши багато вулиць та підїздів у підвали та підземелля. Для освітлення підвалів з них нагору часто робили вікна з грубої скляної плитки, багато з яких зараз можна побачити на тротуарах.



На то вона і Америка, шоб тут все було за гроші. Тому, на відміну від Львова, під землю тут спуститися цілком легально. Спочатку короткий екскурс в історію, потім нас ведуть через вулицю у перше підземелля. Попри всі мої побоювання його ніхто не окультурював. Зі стелі звисають гірлянди павутини, по кутах лежить бита цегла і старі дошки, все як іі\ на наших обєктах подібного типу. Єдине шо - проведене таке-сяке освітлення, шоб фото виходили красиві.Можна побачити старі комунікації, стіни з нетесаного каменю як у тернопільських замках, грубезні металеві швеллери, які підтримують стелю (тобто дорогу), стовпи, на яких тримаються хмарочоси.



Дуже цікаво дивитися через скляну мозаїку знизу на тротуар, як там проходять люди. Особливо вражає як під гламурністю та блиском вулиць зверху, знизу буквально через 10см ховаються ржаві бруски, росте мох і все присипано пилюкою. Чи споглядати старі замуровані вікна, входи в будинки, лоббі готелів. Взагалі лазити є де. Всяких темних кутків і дверей вистачає. Все це справляє враження, дуже цікаво дивитися на вивіски тих часів, їх сантехніку, залипші в нашаруваннях часу електричні щитки.




Одним словом нам дуже сподобалося. Доторкнулися і до старовини підвалів і до бруду підземелля. В саму ж каналізацію не спусилися, але бачили через решітку її брудне черево. Місця там зо два метри, а води майже нема. Все таки Полтва – потужна річка. А звичайна каналізація наповнюється повністю тільки в дощ.Може і туда якось можна буде полізти, але треба спочатку знайти американський аналог експлорера :)



ПС: Якшо можна в Америці, то чому не можна у Львові? Шо, в нас мало багатоповерхових та розгалужених підвалів? Чи хіба тяжко провести світло, зробити поручні і водити людей у Полтву? Хто там був – знає, шо від Міленіума до Грушевського йде нормальний широкий тротуар яким легко можна на мотоциклі проїхати. Не то шо туристів водити.













Всі фото тут
#398

Над Тернополем, який ми звикли бачити, є ще й Тернопіль підземний. Тисячі метрів каналізаційних труб, стічних лабіринтів та люків. Підземні ріки та величезні зали залиті водою або ж завалені сміттям. Такими закапелками часто мандрує команда тернопільських дигерів — напівпідпільних мандрівників по міських комунікаціях. На відміну від своїх колег із Києва, Нью-Йорка чи Москви, тернопільські екстремали не досліджують нескінченні ходи, а лазять нашими не такими великими тунелями в якості спорту.

Чотириметрова галереяРазом із трьома дигерами під землю спустився і кореспондент газети "20 хвилин".— Сьогодні далеко лізти не будемо, — інструктував перед спуском дигер Юхим ( імена та прізвища героїв з етичних міркувань змінено). — Заліземо у декілька "підшкірних" ходів. Але все одно треба бути обережним. Труби старі, вузькі та мокрі. Тут слизько та брудно, якщо поранитесь, можна легко підхопити якусь заразу. І головне — треба дивитися, щоб "кротів" не застати."Кротами" хлопці називають ремонтників із водоканалу, яких іноді можна зустріти при виході з каналізації."Підземники" оснащені не за останнім словом техніки. Невисокий двадцятирічний хлопчина Пантелеймон одягнений у гумові чоботи-бахіли від костюму хімзахисту. Його посилають на затоплені ділянки. У Пантелеймона в руках завжди невеличкий ломик "цвяходер". Це для того, щоб при потребі відсунути люк чи прочистити дорогу. В руках у хлопців маленькі тьмяні ліхтарики, щоб здалеку їх не було помітно.З нами пішов і молодший брат Пантелеймона. Хлопець рідко бере участь у подібних затіях, але йому це подобається. Під землю йдемо не через люк, а через величеньку яму в гідропарку. Незважаючи на високий зріст кореспондента, йому не доводиться навіть пригинатися. Стеля тут висока — близько чотирьох метрів.— У нас є мало таких великих тунелів, — каже Пантелеймон. — Більшість комунікацій — звичайні залізобетонні труби. А от у Москві, кажуть, дикі собаки та навіть крокодили живуть. "Веселі" каналізації також у Нью-Йорку. Там іноді ростуть цілі плантації коноплі. Наркоторговці змивають насіння в туалет, а воно проростає. Конопля ж як бур'ян. Є навіть сорт такий — каналізаційний, нью-йоркська бліда називається. Вона без сонця росте, тому й біла.Коноплі у тернопільському тунелі не видно, проте здалеку долинає плюскіт води. За десяток метрів бачимо щось схоже на водоспад. Із каналізаційного люка, який видніється за десяток метрів над головою, стікає цівка води. До люка веде ненадійна на вигляд драбина.— Нагорі — "Дружба", — показує пальцем на люк Юхим. — Вилазити не будемо, йдемо далі, там труба до озера веде.Проте повзти бетонною трубою діаметром близько метра просто нестерпно. Благенькі ліхтарики залишають під ногами добрячий шмат темряви, від чого робиться якось "клаустрофобічно" неприємно.— Гаразд, перейдемо ділянку згори, — погоджуються на вмовляння хлопці.Тепер треба розвертатись, а це куди не приємніше, ніж просто лізти вперед. Нарешті повернулись у високий тунель. Через декілька хвилин йдемо вечірнім Тернополем.— Ми показуємо лише найвідоміші проходи під землю, — розповідають хлопці. — Деякі відкрили ми самі і хотіли б залишити їх у таємниці. Зараз ми прийдемо до тунелю, яким можна всю "Дружбу" та Кутківецький ліс облазити. Це дренажі, місцями вони виходять до ставу.Під Тернополем — річка!Підходимо до земляного горбика неподалік Кутківецького лісу. Над ним видніється відкрита бетонна щілина. Там високо, тому дуже обережно спускаємося по проржавілих металевих прутах, які правлять за сходи. У великій вогкій камері на стінах видніються входи у залізобетонні труби. Залазимо у один із них. Тут не так тісно, як у попередній трубі, однак все одно доводиться несолодко. По дні труби ще й стікає цівочка води.— У напрямку на Білу через Новий Світ ще й річка Рудка тече, — розповідає Пантелеймон. Нею веселіше ходити. Але то треба, щоб всі були вдягнуті у штани від хімзахисту — глибоко. Місцями Рудка в отакій за товщиною трубі тече, там не пройдеш. Але в деяких місцях її русло — це досить великі гроти. Там навіть рибу, напевно, ловити можна, але ми не пробували.Через годину блукання виходимо на свіже повітря. Після підземного смороду лабіринтів воно особливо приємне. Хлопці прощаються і кажуть, що самому лізти в каналізацією не варто. Потрібно знати межу між дозволеним та забороненим. Адже у деяких місцях лазити під землею заборонено законом. А у деяких — смертельно небезпечно.

(c) 20 хвилин, статтю скинув Digger
#399
Народ з екстріму збирається в Полтву тут Серед них будуть як і досвідчені, так і багато новачків без споряги та досвіду. Тому похід повинен бути не надто складним, безпечним та демократичним. Кого цікавить - можете приєднатися до них.
#400


Всім хто мене не любить чи ненавидить - присвячується цей альбом