Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#3861
Лазячи закинутими шахтами давно мріяв попасти сюда.

Мрія здійснюється. Плануємо відвідати або цими вихідними, або наступними. Чітко знатимемо в четвер. З дорогою, входом, хавкою і бухлом все виходить орієнтовно по 250 грн з чоловіка. Ночуватимемо там в наметах. В машині ше є два місця. Якшо буде багато бажаючих - можливо поїдемо двома машинами. Хто з нами - зголошуйтеся.

#3862
Дякую. Цим пішло. Перед тим юзав дежаву рідер встроєний в тотал, ним не працювало.
#3863
Новини / Безпека
16.03.2009 16:44:26
Завдяки Romel ми знову в Безпеці. 10 хв тому він поставив останню версію форуму разом з усіма патчами. Нас тепер так просто не взломиш.

Якшо шось не працюватиме шо працювало раніше - давайте знати.

#3864
Одним цікавим місцем у Львові більше :)
#3865
Не зовсім фотографії, відео. Але тим не менше. 3 хвилинне ефектне відео з пекла розпечених шлаків Всім рекомендую. Дивитися на повний екран і зі звуком. Мені найбільше сподобалося як в кінці екскаватор молотив по тих чанах з розпеченим шлаком.
#3866
Все пройшло як і планувалося. По дорозі захопили ше ше кілька цікавих обєктів. Всі враження в "Згадуємо"
#3867
Осилив передивитися вже половину. Дуже цікаво. Також серед них замішана дуже цікава панорама старого Дрогобича та Жовкви, яикйсь вокзал в горах. Додаю лінк на Старі фото Львова разом з коментарями і історичною довідкою

Відкрив для себе шо алеї від Памятника Федорова до однойменної вулиці колись не було. Одразу ж біля Королівського Арсеналу стояв будинок! також Площа ше не розкопана.

#3868
Чому цей напис на будці, де смітників і близько не видно?
#3869
У Брюховицькому лісі в урочищі Камянка ми найшли дві справжні печери посеред скель. Печери невисокі, до пів метра. Є кілька кімнат, від дощу сховатися якраз! Для Львова це досить непогана знахідка, адже печер в нас не так і багато.








#3870
Нанесення точок ВШ на карту перетворилося на захоплюючий день з сайтом Експлорер. Зібралися на 10 біля Південного і пішли. Перша ВШ знаходиться зразу за Південним з правої сторони, похилена як Пізанська вежа. Біля вежі знаходиться люк. Вниз йде така ж крива як і шахта драбина. Чути незначний плюскіт води, запаху колектора нема. Вирішуємо спочатку пройтися до Наукової, а потім вже йти на північ до Рясне.




Йдемо попри паркан аеропорта, функції якого чисто номінальні, колючий дріт порваний, плити похилені. За парканом стоїть метеообладнання, їздить техніка що розчищає смугу, працює локатор. Проходимо одне озеро, друге, далі повз Ботанічний сад (навіть такий тут є!) на якому ростуть тільки ялинки і бачимо наступну шахту. Розташована в полі посеред болота, вона добряче заставила нас потоптатити глину поки до неї дійшли. Збоку також відкритий люк, в глибину йде драбина. Досвічуємо до води, метрів 15 глибини. Сьогодні вирішуємо нікуди не спускатися, просто наносимо їх на карту. ПОкишо ніяких ознак каналізації, швидше схоже на дренажну систему. Причиму бетон та драбини старі, а надбудова у вигляді вентиляційної шахти - нова, побудована не більше двох років тому.



Попри дорогу на Щирецьку стоїть ше одна шахта. Серед усіх попередніх вона найбільш лазебельна. Драбина непогано збереглася, навколо неї нема сміття. Також це перша шахта з якої йшов запах колектора. Розглядаємо ми собі шахту, як зупиняється біля нас блискучий джип. Висовується з нього здоровезна пика типового вуйка-Зварича і питає  "Альпінізмом займаємся, хлопці". Більш очікувана відповідь була б тільки якби ми мали на собі циклопи. Назвав би нас шахтерами. Але після недовгої розмови з експлорером вуйки їдуть далі :)




Вертаємся назад до Південного. Наступну шахту видно в трьохсот метрах північніше. Між ними під поверхнею йде ціла мережа дрібних дренажних каналів шоб хоч якось осушити це болото. Напевно саме вони, а також частина стоків з Виговського наповнюють водою наступну шахту, яка стоїть на масивній бетонній основою три на три метри розміром. Вхід прикритий бетонною плитою, під яку підставлено деревяні бруски. Місця є якраз стільки, шоб пропхати всередину фотоапарат на штативі або руку з ліхтариком. Звук, шо йде з глибини колодязя, лякає своєю потужністю та силою. Напевно в цьому місці велика розвязка. Вниз також йде драбина з захистом, правда мостика не видно. Вдається досвітити до води, але відстань до неї визначити важко. Також йде сильний запах колектора. Друга перспективна шахта для спуску, якшо підважити плиту домкратом від автомобіля.






Висовуємо теорію, шо основне призначення вентиляційних шахт не стільки збільшувати тягу (її ітак достатньо при такій глибині залягання) скільки викидати випари високо в повітря і не розносити сморід по навколишніх місцях. Саме тому нема жодної ВШ посеред житлових будинків, завжди вони десь в стороні. А якшо по плfну вони б мали і бути десь серед будинків - її просто не ставлять.

Це була остання з нових шахт. Решта йдуть старі, типової архітектури. Характерний приклад - дві ВШ на Ряшівській. ВШ в парку мають вsдкритий і доступний вхід який веде глибоко вниз. Але не безпосередньо до води. Чути тільки її звук і запах. Досить перспективні обєкти шоб полізти. Безпечно і можна напевно буде побачити колектор збоку, оцінити шо там і як, небезпеки, рівень води, її зміни.







Шо ше цікаве в парку - викорчуваний бомбік. Шо не зробили американські ракети - вдалосі нашим вуйкам. Вентиляційна шахта стоїть перевернута збоку, а на місці бомбіка велика яма. Виходимо на Любінську та не втримуємся від спокуси побувати на закинутій ракетній частині. Тим більше шо за Словами Романа там ніхто нічого вже не охороняє. А й справді - в паркані сіяють великі дирки, всередину протоптана широка стежка. Повз закинуту вишку попадаємо на великий пустий пляц. Збоку в горбі два ангари, напевно колись було якесь пальне. Бо і двері надзвичайно товсті, та й стеля зроблена не з дошок як в наступних ангарах. Йдемо далі. Майже всі будівлі на правій стороні спалені, стоять одні каркаси. Зато на іншій стороні все гарно збереглося. Переходимо колію, звертаємо увагу на дріт шо стелиться по землі повз неї. Фіг його знає, може це і сигналізація периметру, а може і якийсь телефонний звязок. Я схиляюся до першої версії, бо недовго ми ходили по тих складах, як прийшли люди в формі і випровадили нас геть. Але ше до цього ми встигнули оглянути кілька з них, досхочу начитатися колись секретних описів деталей парашутної тормозної системи, порозглядати самі залишки деталей.






Йдемо по Ряшівській. Саме з цієї вулиці та 5 парком колись розпочалося моє знайомство з Львовом. В далекому 99-2000 році ше були проблеми з приміськими електричками. На Трускавець ходило тільки 6 вагонів, і в пятницю коли всі студенти їхали додому то місця в ній не було взагалі. Черга до каси – не менше пів години, тоді ше записували дані студентського. Люди ломляться в електрички через вікна, як поїзд тільки приїжджає - стараються заскочити на підніжку і вхопитися за двері. А коли він вже став - то натовп починав плисти в сторону дверей, легко могли і затоптати. Вагони були забиті по останню сходинку тамбура, і то лишалося ше купа людей які просто не влізли. Ясне діло шо їхати додому на одній нозі в тамбурі нікому не хотілося, тому багато студентів їхало 5 парк, де шукали свою кохану електричку і там вже забивали місця. Доходило до абсурду. Електричка приїжджає на вокзал - а сидячих місць нема! Звичайно, ані людей, ані залізничників такий стан речей не влаштовував. Людей - вони купили квитки і не влізлися в електричку. Залізничників - сотні студіків які шастали депом в пошуках своєї електрички і заважають їм спокійно пити горівку. Протривало це близько року, далі залізниця почала пускати 8 а потім аж 10 вагонів, та й народ став багатшим та почав їздити маршрутками. Шоб відучити студіків від провіреного методу мати сидяче місце залізниця пару разів пустила електричку не з депо, після чого все стало на місця.

ВШ за арсеном:



Вентиляційні шахти стоять на початку і в кінці Ряшівської. Покишо всі шо ми бачили йдуть по одній прямій. ВШ в кінці Ряшівської має одну особливість - а саме самий прямий туалет у Львові. Під шахтою стоїть така собі непримітна синя будка. В ній не вхід в колектор, не склад двірницького причандалля а самий шо не є справжній унітаз. Отвір унітазу виходить прямо в колектор. В якості кришки використовується чугунієвий люк, правда з написом ГТС.





Наступна ВШ через дорогу на Курмановича. Тут аж дві труби виходять назовні. Збоку якась будка, в яку йде ше одна, третя труба з колектора. Призначення будки неясне. Всередину колектора йде драбина, яка за кілька метрів закінчується мостиком. Як це не дивно - але з містка вниз нічого більше не йде. Попри сильний шум, досвітити до води не вдалося. Далі в лісі попри стежку йдуть ше дві вентиляційні шахти. Правда всі забиті. Характер міняється. Після великої подвійної ВШ всі наступні ВШ виглядають по іншому. Таке враження шо характер міняється кожен раз після великої розвязки :) Інший цікавий момент - залізні труби діаметру близько 30см шо стирчать з-землі на 20-50 см. На трубах дуже часто нарізана різьба, деколи вихід заварений, деколи забитий сміттям. А деколи труба йде глибоко вниз. Причому кількість труб значно більша, ніж кількість ВШ, деколи по них ми і шукали напрямок на наступну шахту.





На початку Депо стоїть бомбік, описаний тут. Проскакуємо залізниці, наступна ВШ на початку ліску до Левандівки. Теж забита. Виходимо на вулицю Широку - Роксоляни. Зразу при переході через дорогу Ромчик з Зелею знаходять люк в землі. Відкриваємо - там тече або наш колектор, або його притока. ВОди багато, але не смердить. З обох сторін люка решітки, шоб буд затримувати. Троха далі між будинками стоїть якась станція, теж повязана з колектором. Бо чути сильний звук зсередини, нічо не гудить як з підстанції, та й напис "ПІ АБІО. Вул Липинського. Вивіз ТПВ проводиться цілодобово". Шо б це означало?





На самій Левандівці шахт не було, хоча ми й ішли по уявній лінії яку малював ЖПС. Більшість ВШ знаходилися на однаковій відстані одна від одної і на прямій лінії. На початку пустиря знаходимо наступну шахту. Вже без труби, але зате з нормальним спуском. Заглядаю всередину - йдуть багатоярусні сходи вниз. Запах сірководню дуже сильний, аж важко дихати. Це характерна відмінність цієї ВШ. Всі наступні ВШ йдуть полем і оформлені ше скромніше ніж попередні, у вигляді простих асбесотвих труб без обмуровки та люків. Крім останньої, перед самою залізницею. Ця ВШ маю велику бетонну плиту згори і люк. Вниз йдуть гарні сходи під невеликим кутом. Сама ВШ пересікає якісь дві товсті труби, напевно водовід, але схований під землю. Чути шум води і видно бризки від зливу якоїсь дренажки. Сюда, на мою думку, обовязково треба полізти. Місце безлюдне, та й вхід зручний.







Неподалік розташована споруда недіючої водокачки. Видно де йшов старий водогін, на цьому місці невеликий земляний насип серед поля. Новий водогін йде поруч, але й він усіяний латками - затичками. В деяких місцях йде з них вода. Недаремно на сайті міської ради писалося шо 30% води втрачається. Але нам, як споживачам, приходиться за неї платити також. Шо поробиш. Якшо хтось буде в цих місцях - може ше заглянути  в діючу трансформаторну підстанцію. На одних з дверей колодки нема.





На цій ділянці ми втрачаємо слід наших ВШ. Приходиться вилізти на високий вал, потім обходити поїзди. Ну нічо. Ітак багато знайшли. Експлорер обіцяє методом апроксимації вичислити приблизну точку наступної ВШ, яка має бути десь посеред Рясне-1 і тоді можна буде виїхати туда на автомобілі. А ми, тим часом, оглядаємо затоплену і закинуту заправку навпроти елеватора і йдемо наугад блукати по Рясне, авось шось найдемо. Так нічо і не найшовши вирішуємо вертатися у Львів на тунельну через ліс. І це рішення було парвильне! У лісі в урочищі Камянка ми найшли дві справжні печери посеред скель. Печери невисокі, до пів метра. Є кілька кімнат, від дощу сховатися якраз! Для Львова це досить непогана знахідка, адже печер в нас не так і багато. Забиваємо координати і йдемо далі. Виходимо до ше одної закинутої заправки вже на Тунельній. Крім будки і баків під землею ніц не лишилося. Привертає увагу два тунелі під колією, але не той по якому автомобілі їздять, а ті шо ведуть у ліс. Висота та профіль сильно нагадують форму колектора Полтви, ностальгія :) З озерець та дач тече аотічок, потім він ховається під землю біля насипу і вже впадає у Полтву біля Арсену.






Остання точка на сьогодні - ВШ біля ОККО на Чорновола. Забиваємо і її координати. Далі йти нема сенсу, ітак всьо ясно і без координат :) Хто живе біля Бомби може знає, шо то у вас за вішалка біля троелйбусної Зупинки?






День підходить до завершення. З 10 до 6 на ногах, з Наукової на Чорновола через Рясне - не так вже і зле, майже похід по горах. Відкрили для себе багато цікавих місць та фактів, можемо тепер продавати міській раді координати GPS її вентшахт :) Висновки такі:
   - Вентшахти йдуть майже по прямій аж до Рясне з поворотом біля 5 парку
   - В них можна і треба спускатися. Для цього там є всі умови.
   - В них постійно є багато води, а не ситуативними напливами.
        - ВШ будувалися в різний час і мають різний зовінйшій вигляд
   - Якшо колектор і глибокого залягання - виходи на поверхню він все рівно має

Незакритими лишаються питання:
   - Куда вони йдуть після Наукової
   - Куда вони йдуть по Рясному
   - Яке призанчення труб-стовпчиків

В планах - як підсохне пробувати спускатися спочатку біля Південного, потім біля водокачки. Дякую Експлореру, Ромчику та Зелі за компанію. День з сайтом Експлорер пройшов чудово!

Всі фото
#3871
Чим ти її відкривав? мій джву рідер чомусь не хоче :(
#3872
Знайшов тут детальну карту Полтви з притоками. дякую.
#3873
Є якісь конкретні пропозиції? Мож кудась провести чи хоча б показати де входи в ті підземелля?
#3874
Таааа, широкофокусний обєктив рулить. Хоча фотка з покручнями теж зачотна
#3875
Затра Експлорер і Я збираємся на 10 ранку на зупинці навпроти Південного. Плануємо пройтися по точках аж до Рясного і нанести їх на ЖПС. Хто має бажання - приєднуйтеся.

Детальніше про обєкт досліджень тут
#3876
Фото Зелі - Зачот. Мені подобається як він фоткає!
#3877
Дякую. Цінне доповнення.

Питався в спеціаліста з ЕСУ Працює дійсно на лайфі і дійсно на 1800 MHz
#3878
Звіт тут
#3879
Є таке, читав. В Волошина цілий талмуд в "Ї" є про галичан. Правда нехватило сили то всьо пеерчитати
#3880
Звіт:



Не встиг я вернутисі зі Штатів - як Експлорер пише про закинутий корпус Аграрного університету в Ду-Бля-Нах. Курча, шо за пошлість - в одному слові аж два матюки. :)  Судячи з фоток, це мало б бути шось на зразок будівель за Податковою. Гугл показував, за площею воно ше й навіть більше. Ну шо тут думати, треба їхати і дивитися. Правда були певні сумніви, чи воно того варте. Типу там ніц цікавого нема, все загаджено студіками - аграріями і шо це буде просто змарнований час. Але, як потім виявилося, час був аж ніяк не змарнований. Більше того, обєкт унікальний в своїй незайманості та архітектурі. Всередині майже нема сміття а похилі аудиторії, покручені сходи та амфітеатр справляють незабутнє враження.

Шоб попасти до аграрного університету слід після вїзду в Дубляни одразу ж на першому світлофорі повернути наліво. Ознака - завод Олімпія. Далі їдемо по головній дорозі аж до самого університету. Сюди, між іншим, зі Львова ходить 180 маршрутка, шо значно полегшує добирання. Навпроти головного корпусу стоїть вітряк аля електростанція. Правда збудований він зовсім інакше, ніж його промислові побратими, та й матеріал - бляха, не додає йому солідності. Зато який красивий та блискучий!



Наш обєкт знаходиться за головним корпусом. Прямуємо туди. Напевно була саме якась перерва, бо надворі стояло купа молоді вдітої у чорний одяг :) Ми, а особливо Експлорер в яскраво оранжевій куртці, сильно виділяємся серед усього цього натовпу, на нас звертають увагу - типу "нємєсні", оглядаються. Куртку приходиться зняти. Обходимо весь корпус по периметру - всюди сітка. Правда з протилежної від головного корпусу сторони є ворота закручені аж одним дротом! Вирішуємо дочекатися початку пар та відсутності старших людей і лізти через них.



В загальному, недобудований корпус складається з трьох частин. Високого будинку з бетонних панелей, круглого амфітеарту і зєднувальної ланки із великими аудиторіями між ними. Спочатку піднімаємся сходами бетонного будинку. Поверхи мають одинакове планування, обслідувавши два з них йдемо на аж сам верх без зупинок. Увагу привертають ліфтові шахти, яких є аж 4 на таку незначну площу. На останньоиу поверсі знаходимо вентиляційні установки, а точніше їх залишки, місце під ватру і столик з цегли. Напевно хтось тут "оттягівалса" чи охороняв це все. На останньому поверсі також є багато сучасних пластикових труб від дренажу даху, шоб решта будівлі залишалося сухою.



Піднімаємся на сам дах. Попри загальну закинутість будівлі, дах покритий єврорубероїдом і справляє приємне враження. В куті знаходиться вишка мобільного звязку на 1800 МГц. Стараємся до неї не підходити, шоб не спрацювала сигналізація. З даху відкриваються чудові вигляди на навколишні горби, притрушені залишками снігу, корпуси університету, гуртожитки і Грибовицьке сміттєзвалище. Спускаємся вниз і йдемо по перемичці між амфітеатром і головним корпусом. Тут розташовані великі похилі аудиторії, одна з них є на фотці Експлорера, з неї і почалася вся тема. Під аудиторіями - кімнати підвальних приміщень. Шо цікавр. В Аудиторію є один нормальний вхід знизу, коли попадаєш одразу за трибуну і аж два входи зверху одразу на Гальорку. Напевно архітектори врахували специфіку контингенту, шо тут навчатиметься. Як слушно зауважив Експлорер, політех і близько немає таких корпусів, шо закладувалися тут. Все якесь маленьке тісне та непрактичне.





Проходимо в дальній кінець будівлі. За квадратовою і інчим непримітною зовнішньою оболонкою ховається овальний амфітеатр, більше схожий на якийсь реактор. З одної сторони амфітеатру є підвищення на метрів 4...5, по обох боках від нього сходи, як у квейку. Під трибуною на підвищенні в стінах знаходяться отвори для проекторів. З іншої сторони - півкругла сцена і кілька балкончиків над нею. Стеля амфітеатру всіяна довгими рівними арматурними прутами, які щопівметра вертикально звисають вниз – як у камері тортур. Пригадую у Прохаська в Непростих було шось подібне: в барі стеля також була покрита ножами лезом вниз. Закінчилось це тим, шо одні відвідувачі добряче напилися, взяли свого товариша за руки-ноги і підкинули до стелі. Позаду амфітеатру розташовані двоє дуже мальовничик кручених сходів на другий поверх. Улюблене місце для фотографувань.



Щасливі і задоволені від одержаної дози естетичного та морального задоволення йдемо назад. Виходимо тим же шляхом, через браму в паркані. Ніхто нас не засік. Сдудікам на нас пофіг, а викладачів злосних нема.

Раз вже ми в дуБляНах, то гріх не заїхати на сміттєзвалище. Для цього слід проїхати головною дорогою далі кілька км аж до виїзду на трасу. Потім наліво і за мостом поворот на Глібовичі направо. Височенне сміттєзвалище гарно видно з дороги. Біло - сірі помережені складками, тріщинами та карнизами сміттєві схили і урвища можна побачити по праву сторону. На перший погляд від природніх і не відрізниш :) Проїжджаємо один кпп, за ним другий. Ніхто нас не пиняє, ніхто не зважує. Наша легкова автівка виглядає троха неприродньо в цих краях газонів та зілів. Виїжджаємо на сам верх терикону, утвореного і нашим сміттям також. Всі, хто читав "Мальву Ланду" Винничука напевно уявляли його собі більшим. Зокрема я - точно. Насправді Грибовицьке сміттєзвалище цілком осяжне, не більше кілометра в довжину. Ми були спробували пройти по ньому до іншого кінця, де має бути закинутий погріб, але 10см глинобетону під ногами дуже швидко відбили у нас це бажання. Що ше кидається в очі - то це чайки: справжні, морські. Вони зграями кружляють над купами сміття, пірнаючи в нього неначе у морські хвилі і виринаючи назад із їжею в дзьобі. Напевно і в них є свій інтернет, де хавка на шару інформація поширюється дуже швидко. Далі за Грибовичами йдуть Малі Грибовичі, а за ними і рідні Блюховичі та Шевченка :)



Дорогою назад через Високий Замок ми звернули увагу, шо дирка біля воріт і далі є. А також на бомбік над ним. Треба буде полізти, поки доступно! А заодно і отвір під теелстудією оглянути.

Дякую всім за гарну компанію та першу спільну вилазку оновленого експлорера. Обєкт вартий тих пів дня на його огляд. Хто полізе нашими слідами – викладайте сюда свої враження.



Всі фото тут