Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#481
Дуже ся тішу шо моя мрія так і не здійсниться:) Вежу освітили!

Фото з літака що впав є тут


#482
Репортаж про літак на UA Karpaty можна подивитися тут
#485
Успішно знайшли той що коло Ведмежика. Але в Карпатах точно є ще багато інших. Звіт тут








#486
«В Карпатах ще багато лежить незнайдених літаків з війни»,- таким був ключовий меседж мого звіту з пошуків літака Юнкерс-88 коло гори Яйко Ілемське, Долинський район. Та багато людей відносилося до цього твердження скептично. Мовляв: «Вам чисто випадково повезло знайти один літак! От і тіштеся, всіх їх давно вже здали на метал місцеві вуйкИ». Та не пройшло і пів року як Андрій Кірянов дав наводку на Ярослава і ще на один літак, на цей раз Юнкерс-52 коло Буковелю. Цей літак розташований лише за шість кілометрів по прямій, його навіть було б видно з оглядових майданчиків якби він там просто сів, а не розбився. Тим не менше місце його падіння цілком може бути на ваших зимових селфі з лижами. ;)

Двигун від літака


Ми знали орієнтовне місце де літак лежить, знали що його добряче покрамсали за совєтів і що не ми одні про нього в курсі. Останній момент найбільш важливий. Тобто якщо ми хочемо хоч щось побачити - то потрібно поспішати вже і зараз. Нагадаю сумну історію літака коло Яйка Ілемського. Ми на кілька тижнів затрималися з його пошуками через негоду і свята. Коли нарешті прийшли на місце падіння, то половини деталей вже кудись зникло. В той же час дуже схожі залізяки з'явилися в продажу на інтернет аукціоНах.



В нас є хороша багаторічна традиція святкувати день народження Любка в горах. Ось вже як шістнадцять років підряд ми йдемо хто зна куди щоб випити за його здоровлє. Компанія змінюється, місце кожен раз інше: незмінним залишається тільки Люпко. Якщо минулого року була «Овуляція-2018», то цього року Любко назвав акцію з пошуку збитого літака «Хеллоуінське Опришництво». Бо де Довбуш - там і Опришки, тобто ми.

«Лучший мой подарочєг, ето ти» 😊


Любко


Є дві системи як ефективно їхати в гори на вихідні. Перша: можна виїжджати з міста в п'ятницю ввечері, ночувати десь в горах і зранку мати цілий день на подорож. Ми так і робили коли шукали літак під Яйком. Але це добре коли не треба йти пів ночі до місця де впасти спати. А можна виїжджати зі Львова о 3-4 ранку і бути на тому ж місці за схід сонця. Так не потрібно йти в темноті до місця ночівлі, але зате спиш і киряєш менше. Любко, Глобальний, Ромко та Hvvi-шний Василь поїхали в п'ятницю. А Sunnyman, Бригадир і Я - в суботу.

Хата на полонинці


Всередині просторо і чисто


Третя ранку, мене будить дзвінок телефону раніше від будильника на 3-15:

-   От заварений в люк! Що за водокАнал так рано дзвонить!, - думав я.
-   Ну що ви там, вже виїхали?, - радісно спитав голос Люпка.

Вони якраз готували собі гречку в колибі і «сушили підштанки» після зустрічі зі «смотрящим» за звіриною в горах. Я побажав їм «надобраніч - смерчу наніч» і пішов будити друзів що заночували в мене дома. Спільна ночівля це не лише посиденьки на кухні, а й суттєва економія часу на добирання вранці.

Свіжі ведмежі сліди на дереві


Смотрящий


На газовому пальнику підштанки не просушиш :)


Ефективний спосіб швидше закип'ятити чай :) Ніколи так не робіть!


Ну а далі порожня дорога до "Бухавєля" і парковка коло дальнього возера. Звідти потрібно три години йти до маловідомої колиби на заниканій полонинці в самому серці Горган. Там ми, по плану, залишаємо в хаті усі важкі речі і лише з власною зайвою вагою йдемо займатися боді-шейпінгом у Жерепі.

Якщо не знати де ця хата то можна її на полонинці в туман і не найти


Всі важкі речі лишаємо тут


Хоч це і малоходжені Горгани - найдикіша частина Карпат, та шлях до полонинки надійно промаркований пластиковими пляшками та фантиками від цукерок. Вони лежать обабіч стежки і чітко вказують напрямки не тільки до колиби, а й до всіх найближчих грибівниць. Гм, а як тут люди орієнтуються взимку коли сніг? 😊 Та Йой, що я таке дурне придумав: звідки гриби в горах взимку! Взимку мєсні сидять дома. Тому цей літак і пролежав ту стілько років. Бо навіть зараз доїхати до полонинки можна лише на вузькому квадроциклі і то з бензопилою.

Дорога до полонинки


Колись тут рубали ліс, от і полишали металобрухту...


В горах відновлюєшся значно швидше ніж в місті. Тож друзі в колибі встигли файно виспатися після нічних пригод в лісі і вже з нетерпінням чекали на нас. Любко навіть вийшов кілометр назустріч. Швидко поївши смачними саморозігрівними пайками з Хайлендера ми рванули догори як навіжені. Ще б пак, всім хотілося дізнатися чи є там той літак взагалі! А якщо його не виявиться, то бити Голема до нестями 😊 Ну і бажано ще вернутися назад засвітла.

Протестовано Барбосом, мнєсо справжнє!


Ага, так от чого вона стіко років простояла!


В колиби ще зберігся автентичний дерев'яний дах!


Від полонини до літака потрібно було ломитися стрімко вверх. Юнкерс, по суті, мав лежати в жерепі у точці «Зю». Саме тому його і не розтягнули лісогуби бо їх просто так високо не буває. Впав би літак нижче у ліс - то і гайки б не лишилося. Впав би трохи вище на цекоти – туристи б розтягнули на сувеніри.

Дорога вверх до літака.


Спочатку шось було прорізано трохи


А далі пішов бурелом


На підйомі «маркованих» стежок вже не було. Дуже б мені пригодилася розтяжка в стилі Жана Клода Ван-Дама, колоди переступати. Час від часу траплялися старі райштоки, але вони йшли не туди куди нам було потрібно. З певної висоти ми зайшли у хмару, земля і гілки жерепу навколо вкрилися шаром снігу. Його якраз вистачало щоб обморожувати руки і слизьгати наші ноги. Та снігу було замало щоб нагнути жереп до землі і так зробити нам прохід. «Якщо жереп любиш - то він пускає», казав мені Ярослав. А ми його не просто любимо, кохаємо! Тож десь після сорока хвилин взаємних ласк та обнімань ми втратили в жерепі одного свого товариша....

У пошуках букви Зю


Ну, і куди нам йти далі?!


Та фіг його знає, в кожного своя точка Зю


Дороги тут немає. Просто деремся Жерепом


Ми добрячих десять хвилин йшли через весь цей мордохльост на звук Ромкових охканнь, ахканнь та прицьмокувань. Його ріст дозволяв бачити поверх жерепа. Розгледівши в тумані характерну прогалину він стрімголов телепортувався до неї.

Звідси ми прийшли


Це вже другий літак на рахунку цього прапора


Звільнившись від лагідних обіймів жерепу я аж сам зробив два рази Ку. Ще б пак! Адже по центру прогалини лежав ДВИГУН! І не просто двигун від якогось трильовщика, а характерний авіаційний карлсон з поршнями по колу. Коло двигуна на купі валялося ще багато всякого залізяччя. Ура, бити мене не будуть. Нижче додаю світлини цього всього, аби було для історії. Соррі якшо їх троха забагато.

Типова поза дослідника літаків


Хтось акуратно це все зніс на купку


Циліндр з повітряним охолодженням. Водяне охолодження у літаках було непопулярне. Куля пробивала радіатор і літак падав.


За роздумами як і шо тут було


Видно що пальці троха змістило від удару


Діаметр циліндра для масштабу


Барбосу цей літак не  цікавий


Василь шукає закладку :)


Цей же двигун на літаку. Фото з Вікіпедії




Після програшу в першій світовій війні Німеччині заборонили будувати військові літаки. То ж під транспортним соусом вони клепали вантажні Юнкерси-52, але із «недокументованою» можливістю довстановити ще два двигуни і пару кулеметів. Коли прийшлося захоплювати світ то німці швидко переобладнали вантажні Юнкерси під військові потреби і пустили їх на фронт. Після війни цей цей Юнкерс ще довго служив у різних країнах в цивільній авіації здобувши славу автомата Калашнікова серед літаків. Навіть зараз в каталогу Люфтганзи числиться цей літак. То ж нам цікаво було скільки двигунів було тут...

Двигун і втулка для гвинта


Так це все колись виглядало










Кусок поплавленого дюралюмінію


Знайшли балансир


Вдосхочу надивившись на це чудо техніки ми ще трохи пройшлися по прогалині де не було жерепу. На щастя снігу тут стало менше ніж на вершині звідки ми прийшли. В очі кидалися свіжі ямки в грунті, кусок хліба поруч із залізяками і упаковки від батарейок Крона. Тобто хтось тут копав з відносно дорогим апаратом Фішер, ну або з імпульсним Піратом. Дуже захотілося щоб зараз пішов густий лапатий сніг та вдарив мороз. Він би унеможливив коп і все це могло б спокійно лежати собі далі до весни... А там буде видно, може цей звіт підніме інтерес до цього літака.















Подвійна вихлопна труба. Таким чином забиралося тепло для обігріву салону




Я не спец в літаках. Але виглядає як якийсь тягарець чи балансир










А це вже фото в стороні від купки




Видно свіжі ямки


Неподалік першого двигуна ми знайшли другий і третій, десь до ста метрів відстані. Тобто всі три дирчика є на місці ще й відносно недалеко один від одного. Напевно ця прогалина власне і утворилася від падіння літака і ще досі не заростає. А потім літак згорів(спалили), весь дюралюміній поплавився. Така ситуація могло статися якщо літак летів занизько та зачепився за хребет. Наприклад він збився в темноті з маршруту і просто не знав що знаходиться в горах. Через це пального були повні баки і він добре горів.

Другий двигун


Третій двигун




Кусок поплавленого дюралюмінію






Якої ж сили був удар що все так погнуло!




Чому я вважаю що ямки свіжі? Бо сніг тут щойно випав кілька днів тому. Якби вони були давно то він би все засипав.


Якась неавіаційна фігня поруч. Може це був вантаж у літаку?


Все оглянувши йдемо назад до своєї купки


Інша версія що його збили коло Коломиї і тут він просто впав втікаючи додому. А потім літак спалило КГБ чи місцеві піонери. Бо всесоюзний АН-2 був жигулями в порівнянні з німецьким Мерседесом тридцятирічної давності. А потім браві піонери оплавнений дюраль здали на металобрухт. Чув інформацію що до 70-х років цей літак ще був у відносно «хорошому» стані.

Характерна ознака авіаційної техніки. Всі гайки зі шплінтами, щоб не розкручувалися.


Палець посередині циліндра (так має бути) і збоку. Таке враження що двигун хтось розбирав


Тойже балансир


Напевно кріплення двигуна




Ех, шкода пташки


З прогалини в сторону колиби жереп був трохи більше втоптаний ніж всюди решта. Це наводило на певні роздуми та суттєво полегшувало просування вперед і вниз. В принципі, це старе залізо не шкода, хай собі забирають. Шкода людей що тут загинули. Шкода якщо це місце заросте жерепом і через п'ятдесят років ніхто про нього не згадає.

Ми десь годину там просиділи поки не перебрали кожну деталь


То ж цікаво що це могло бути і як воно колись працювало


Циліндри хоч і великі, та нетяжкі. Бригадир запросто його тримає.


Якийсь поршеньок. Замалий як на цей двигун


Андрій Кірянов висунув гарну ідею: встановити пам'ятні таблички на місцях падіння літаків. Я цю ідею повністю підтримую та буду йому всіляко йому допомагати. Якщо Ви бажаєте долучитися то пишіть йому в приват. Він багато років займається літаками, має авторитет у цій сфері і знає схожі місця по всій Україні. Можливо хтось має вихід на Буковель і вони згодяться допомогти. Це пам'ятник буде видно в бінокль з оглядового майданчика.

Десь там Буковель


Добре шо нам повезло з погодою. Можна сміло викладати фото і не боятися за привязку


Хімік і його Турбо кола


Ведмежі сліди


От ми і біля колиби ще засвітла


Вода є на протилежному боці полонини


Вид від води в сторону колиби


Колиба потребує ремонту даху. Ярослав троха доглядає за нею


Ну а далі був традиційний вечірній колибінг, співання пісень, дертя горлянки та намарні спроби розпалити скандинавську свічку з горіхового поліна. Що ми йому вже тіко не робили – а горіх не горів навіть у пічці. Треба з цього дерева сауни і колиби робити, може довше стоятимуть. Приємно нам було згадувати аналогічні дні народження рівно десіть років тому на Молодій, чи лякання медведя в колибі під Яйком Ілемським, тоді ще цілій. Обіцяємо продовжувати цю традицію Опришківства і на наступний рік. Довольні собою та сьогоднішнім днем йдемо спати.

Любко приготувався на випадок якщо його буде вночі палити


Подарог


Рости широкий!


Я тепер знаю з чого був зроблений біблійський кущ що горів і не згорав


Правильно! Це був горіх


Як ми його тільки не мучили


Робосаня


Я люблю Експлорер


Вночі було непристойно тепло. Ми виїжджали зі Львова при - 5, а ту в горах на пурєдній висоті стало плюс десіть. В жару воно довго не спиться.... То ж поприбиравши колибу і лишивши її в кращому стані ніж було до нас ми всі разом пішли боротися з «маркуванням» стежки. Користь від цієї роботи подвійна: і Карпати стануть чистіші, і літак роззявам важче буде знайти. Якщо ж Ви адекватно-зацікавлений цим літаком то пишіть будь-ласка Андрію. Він надасть точні координати. Також ми обоє будемо дуже вдячні за будь-яку інформацію по інших можливих місцях загибелі літаків в Карпатах і не тільки.

Дистанційна чухалка пса


Залишаємо тут Горокракс на згадку


Троха фоток інтерєру колиби якщо хтось надумає сюди йти




Крім даху дуже добре було б ще поремонтувати пічку


Одна велика простора кімната якраз зручна для подібних дійств


Видно потьоки на стінах від дирявого даху


Вирішив перевірити що там нового на Експлорері


Всі неспалені дрова ми занесли в колибу. Жеби були для наступних туристів


Рішаємо якою дорогою йти назад в Буковель


Зазвичай броцик дорогою назад куди менший


Дякую всім за компанію, душевний настрій і чудові вихідні. Буду дуже вдячний за ваші враження викладені тут на форумі. Цікаво як воно все виглядало з іншої сторони.
#487
Знову день народження і знову пісня. Тримав її для себе, та вирішив подарувати людині що не  боїться лазити у всі дири як і я.

День народження у Полтві



У кожного є це свято,
Дзвінки лише раз у рік.
В цей день гівна багато,
В цей під землю втік.

Приспів:

День народження у Полтві,
Не зблуди і не втопись,
День народження  у Полтві,
Ти щурам всім усміхнись.
День народження у Полтві,
Всі дослідники зійшлись,
День народження у Полтві,
Наші плани щоб збулись!

Чи сонечко, чи негода,
Цей день завжди святий.
Все більш помітний мостик,
Ліхтарик твій ясний.

Приспів.

І ти в цей  день підземний
Славно в Полтві помочись,
Щоб колектор довгий, темний,
Без подарку не лишивсь.

Приспів.
#488
В Горганах діє непоганий прокат спорядження по адекватних цінах. Якщо брати наперед, як ото ти зараз плануєш, все має бути в наявності.
#489
Розклав все по поличках чому затоплює Львів і як там справи під землею
#490
Розклав все по поличках чому затоплює Львів і як там справи під землею
#491
Оооо! Бачу ти там розгулявся. То ж чекатиму наступних звітів. Маю питання по шахті. Вони засипали копр, а всі бічні ходи? Теж засипали? Просто сам знаєш, в нас улюблений метод "консервації" шахти це її затоплення. А потім грунт просідає як в Калуші чи Стебнику. Чехи до цього не догадалися?
#492
Дуже кортіло глянути на колектор під Стефаники десять років по тому. Саме стільки я там не був. А фото восьмирічної давності інших учасників форуму не вражали ані якістю, ані роздільною здатністю. Порівнюючи старі знимки з цієї теми і сучасні можна побачити наскільки ми спрогресували в плані колекторної фотографії за ці десять років. Тоді зі штативом, асистентами і світлом фотки виходили гірші ніж зараз з трясущихся в руках смартфонів. Кому цікаво тут є популярна стаття про це

Перехрестя Дорошенка - Словацького


-А що там є цікавого в Полтві? - Запитували мене вчора журналісти пятого каналу. Насамперед це можливість безперешкодно пересуватися під всім містом містом. У нашому випадку зайти коло ТЦ Форум а вийти на вул. Дудаєва. Іншими цікавинками є висячі сади коло Університету Франка, граната коло СІЗО, кілька Полтвопадів, місця де переховувалися Євреї і так далі. Звісно це все на таких любителів як ми. Тут я викладаю фотозвіт лише з колектора коло Університету. Що там і як зараз. Решта цікавинок Полтви є тут

Граната коло СІЗО вросла в колектор


"на цю ***ту" :) Востаннє тут ремонт робився 55 років тому? :)


Висячі сади Полтви коло Університету


Полтвяний і його шаурма на місці.


Етап 1: ТЦ Форум – Вулиця Менцицького

Недалеко в купі металобрухту хтозна скільки років лежить предмет схожий на гранату


Ми під Городоцькою


так виглядає портал у той Львів


Етап 2: Вулиця Менцицького – Листопадового Чину

Ми називаємо цю частину колектора домашньою. Води тут мало, стіни поштукатурені відносно недавно в 1964році, тут чисто, поруч є два бортика. Йдеш собі майже в домашніх тапочках.

Колектор 9А на Менцицького в сторону Стефаника. Початок від Городоцької


1960-і роки були визначними для Львівських колекторів. закрили Полтву коло Липинського, тут поштукатурили і так далі... Місце коло МВС і вулиці Костюшка






Тече Річка Полтва, в ній москальська кров...


Думаю це борЖч зі сторони будинку Вчених - Банку


Починаються заплави. Якшо промотати цю тему на 8 років назад то там є така ж фотка :)


Колись вхід був відкритий і тут проводили квести


Притока з глистопадового чину (ну бо там лікарня...) Васіч, може нею можна підійти до Управління Залізниці?


Вулиця Листопадового Чину


Коло головного корпусу Університету є широкі сходи під землю. Це міг би бути чудовий екскурсійний обєкт для дітвори що бавиться в парку. Показати їм що от під містом є каналізація, що туди стікають притоки з будинків, ось дощова вода і все таке. Не раз бачив як малюки заглядали в решітки дощоприймачів і люки цього колектора. А тати їм з поважним виглядом переказували прочитаний на Експлорері матеріал.

Сходи в парк


А ось і бетонна плита що закриває вхід. Приємно зауважити що крім квестерів ніхто нічого на стінах не писав і не царапав. Все таки Львів це культурна столиця


Вид зі сходів в Колектор




Чи це небезпечно? Ні! Це найбезпечніша частина колектора Полтви. Тому що води тут мало, вона вся тече в жолобі посередині, промислових підприємств немає. Назовні виходить багато люків та дощоприймачів, то ж можна тут навіть Львівський Полтвомарафон проводити.

Домашній колектор 9А


Щоб це зробити потрібно зовсім небагато. 1 – зняти бетонну плиту з входу. 2 – забрати з жолоба, по якому тече вода, кілька каменів. Це бруківка вимита напевно з якогось колектора. Сміття створює заплави і вода виливається на бортики. Тобто можна ноги замочити. Ну і 3 – здати це все в оренду приватним підприємцям, щоб був господар.

Бруд в колекторі спричинив такі от заплави


Забрати цю бруківку і вода тектиме де їй положено, по жолобу




Вище по течії вода вимила бруківку з дна. Вона тут осіла і створює затор. ну і це негігієнічно


Йдемо далі в сторону Головної Пошти




Що ж змінилося за 10 років в цьому колекторі? В кращу сторону нічого. Бруду і заплав стало більше, а з дощоприймачів почали рости коріння дерев. Вони дуже красиво звисають зі стелі і аж до води, утворюючи висячі сади Полтви. Олександра Сладкова колись ділилася спостереженням що у Львові дерева над колекторами ростуть краще. Бо мають додаткове підживлення.

Коріння дерев зі стелі


так ці коріння попали в колектор. Очевидно що ця притока вже не діє


Ці коріння беззаперечний доказ що тут ніхто нічого не чистив вже багато років. Тому що їм потрібен час аби вирости. Коріння виглядають красиво, але їх тут не повинно бути. Бо вони забивають собою отвори зливів, руйнують стелю колектора. Найсумнішим є те, що ростуть коріння одразу ж біля сходів в колектор, тобто навіть далеко йти не потрібно. Якби було бажання... Ну і аналогічна, чи навіть гірша ситуація, є на вулиці Зарицьких.

Як бачимо під час дощу вода сягала стелі навіть в цьому домашньому колекторі. Тому спуск сюди в дощ категорично небезпечний


Але ж яке місце для фотодрочу!


Коріння сягають води, дерева мають що пити. Добре що тут немає фруктових, а то б було гидно якось


Набавившись досхочу висячими садами Полтви ми пішли далі. Пробули вийти вверх по Дорошенка. Колектор там високий. Але течія стрімка і дно дуже слизьке. Потрібно шукати люк і вхід згори. Далі в сторону Стефаника йде троха менше яйце і притока з Коперника. Тут Бригадир мене зачекав а я пройшовся по вулиці Стефаника аж поки яйце не стало ще зменшуватися. Знаючи що мені ще назад вертатися я далеко не карячився.

Заплава перед вулицею Крушельницької


А ось і наші два люки. за десять років не пересунулися ні на міліметр








Люк всередину колектора. Якшо прикласти вухо то буде чути шум води ;)


Хтось болт забив на цей колектор


А ось і перехрестя з вулицею Дорошенка


Цей люк на проїжджій частині


Праворуч Дорошенка, прямо Словацького


Води небагато. Але дуже слизько. І видно як вода вимила яму.


Це ж перехрестя, вид з Словацького


Вулиця Словацького


Класика. Знову гімно місити в прямому сенсі


куски бруківки перегородили колектор


Чистий дощопричмач, вид знизу


Вулиця Коперника


Бригадир для Масштабу


А це вже вулиця Стефаника. І я туди зараз піду


За рахунок бруду тут стояча вода


Доліз досі і розвернувся. Далі низько і не дуже цікаво.


Етап 3: Повернення до Форуму

Дуже символічно. Нас всіх обєднав форум Explorer.Lviv.UA. І торговий центр коло одного з найвідвідуваніших наших входів в Полтву теж назвали Форум 😊 Тут у фонтані завжди зручно було митися після Полтви. Та щось вони його вже вимкнули, а ніби ще не зима...

Поки ми тут ходили в столовій вже вилили весь борж в Унітаз і взялися за молочні страви


Все було безпечно


Вид з вулиці Менціцького на вулицю Городоцьку.


Кажуть що наша влада вже настільки скотилася на дно, що аж пробила стелю колектора :)


Хоч би ті стирчаки арматури болгаркою були зрізали


Вулиця Данилишина


Якщо у Львові відімкнуть воду то тут можна буде гуляти по брукованому дну


Підходимо до основного русла Полтви


Смертельний номер :)


Ну але так як колектор на Стефаника був для нас відносно легким походом, то щоб додатково змучитися ми ще пішли в колектор номер 2 під Високим Замком.
#493
Гарна ідея! Підтримую!

Ось лінк на чудову тему Де у Львові можна стати з Наметом

Є також тема про Камянець Подільський

Не впевнений наскільки це доречно. Але думаю можна і без намета цілком комфортно переночувати в одному з бункерів-помойок типу Винниківського лісу, Давидова і тому подібне. Чи забратися в корпус якогось закинутого заводу. Поставлю два плюса тому хто створить якісну тему з переліком таких точок.
#494
Пропозицію підтримую. На жаль я буду в горах шукати літак ДСВ і заодно святкувати день народження друга. Так що пас. Але всіляко заохочую інших приєднатися до доброї справи! Щоб потім весь чат не нив що гнив дома цілі вихідні.
#495
Район 9 колектора коло Водопаду, ця неділя

#496
Якось так є що коли заходимо в колектор на Чорновола то зразу хочеться кудись піти далі. Ніхто не затримується коло входу довше ніж необхідно шоб посцяти і надіти хімзахист. А даремно...

Бригадир вже собі навіть побут в Полтві облаштував


Одразу ліворуч є просторий колектор що йде в сторону Замарстинівської. Ми з Бригадиром туди і пішли. Забігаючи наперед скажу що нічого видатного там немає, звичайні какашки. Але можна пройтися аж до вулиці Богдана Хмельницького і далі.

Відгалуження 2 колектора праворуч. Вхід на Чорновола прямо


Частина старої карти. Бригадир пояснив шо номерація йшла парні з правого берега, непарні з лівого. Нумерація проти течії.


В цьому колекторі помітно прохолодніше ніж в основній Полтві. Напевно тому що це глибоке підземелля і теплої води з Сихова, щоб його нагріти, тут немає. Якби не камені на дні то води б взагалі було мізер. А так деколи є застійні місця на половину бахіл. Висота колектора в цьому місці десь два з половиною метри, яйце.

Колектор від Чорновола до Замарстинівської


Ліворуч Замарстинівська


І тут теж бувають потопи


Велика вулиця Замарстинівська має непристойно малу притоку, нічого цікавого. Але тут колектор нижчає, десь до 2м. Йдемо далі. Перед поворотом на вулицю Богдана Хмельницького ми спостерігали цікаве явище. В кінці колектора виникла локальна біла хмара. Що за нею видно не було навіть в далекобійному ліхтарику. хмара почала потроху сунутися в нашу сторону. Я згадав Стівена Кінга і його романи. Ми не стали тікати а обережно пішли на «мглу» штурмом. Та поки ми дійшли до хмари, то вона розсіялася. Напевно тому що ми її не боялися.

Вулиця Замарстинівська


Такі штуки спричиняють замулення колектора і приходиться в буквальному сенсі місити гамно


Таємничий туман попереду


Поки ми сюди дійшли то туман розвіявся


Поворот на вулицю Хмельницького доволі плавний. Десь коло колії люк назовні. До цього місця ми йшли прямі. Далі колектор ще звужується, йти вже важко, треба бути постійно зігнутим. До цього колектор був поза два метри. Але якшо знати що там Євреї сховали глечик з золотом то йти можна.

Колектор вверх по Татарській. Там далеко видно сталактитик


Цей же сталактит зблизька


Плавний поворот на вулицю Б. Хмельницького до центру


Поворот затяжний, це практично 90 градусів треба розвернути


Все, пройшли поворот. Вихід нагору коло Колії. Далі по вул. Б. Хмельницького колектор звужується


Наша глибина під землею. В принципі логічно, тут підйом


Ми прокарячилися ще з метрів тридцять вверх по вулиці Б. Хмельницького. Дійшли до дивної вертикальної притоки, як труба у кораБля і розвернулися назад. Хоча колектор йшов плавно вверх далі, все як на німецькій карті.

Рухаємося далі вверх проти течії. Вдалині видно цікаву трубу


Такої притоки я ще не бачив. Добре що хоча б в ту сторону що треба розвернули


Після цієї труби колектор потроху йде собі вгору


Курча, вода троха вже бруківку повимивала ☹


По дорозі назад нам шлях перегородив Полтвопад, його не було коли ми йшли сюди. Ми почекали кілька хвилин і він так само раптово закінчився як і почався. От вам і пояснення таємничої білої хмари.

Висота колектора якраз прохідна


Підсумовуючи: це красиве і дуже засмічене яйце. Явних руйнувань колектора немає, але якщо нічого не робити то скоро будуть. 😊 Це приємний історичний колектор для легкої прогулянки.

Бригадир запропонував оригінальний і простий спосіб привязки люків. Лишаєш в ньому знизу таку от закладку. А потім на поверхні її шукаєш. Головне щоб поруч патруль не проходив 😊 На фото вулиця Данилишина

#497
Ця пісня не має жодного відношення до будь-кого з реальних Василів я знаю чи не знаю. Усі співпадіння випадкові.

А для тих кому років менше ніж оригінальній пісні розкажу історію. На початку 2000-х у Львові було багато скінхедів. Негрів та арабів на всіх не вистачало. Тому скіни воювали з патлатими неформалами. А так як нєфори в основному народ миролюбивий, то і житуха у скінів була зашибісь. Аж поки не зявився гурт Тостер.

Легенда оповідає що якось група скінів прийшла на Левандівку на їх концерт. Вони поводилися агресивно і своїми Zigh Hail всіляко заважали виступати. Тож прийшлося музикантам заграти «Скінхед Вася». Скіни відступили та обіцяли помститися. Ввечері після виступу коло залу зійшлися три сили: Кумар(вокаліст), група скінів і гітара Урал. Через півгодини їх залишилось лише двоє: Кумар і гітара Урал:)


Дігер Вася

Музика



Він був першим хлопцем на районі
Все через те що Вася знав залаз
Він недолюблював експлорерів і Тостер
Зате у Васі був противогаз
На харі маска а у руці Опілля
І Вася валить рохзабарити весь ЛАЗ
Його дихалка працює ледве чутно
Ні один сторож не піде навперекіс


Приспів:
Дігер Вася з Болторізом
У руках противогаз
Дігер Вася з Болторізом
Йде хабарити на ЛАЗ
Дігер Вася нам поможе
Хабарспасу ліпший друг
Дігер Вася нас заложе
Якщо чопи будуть тут!


Дігеру бабця зв'язала модний бомбер
Такого ти ніде вже не знайдеш.
Бахіли є, диряві трохи правда -
Умілець Вася змайстрував їх із калош.
І кожен день він прокидався рано-вранці
І діставав він із-під ліжка свій ліхтар
І йшов шатати на районі всі вентшахти
І забирав додому весь хабар!

Приспів.
Приспів.

Дігер Вася
Чіста Вася...

ПС: Кумар дав добро ;)
#498
Цитата: _Tarik_ від 27.10.2019 22:19:29
Круто, був там пів року тому. Види просто шикарні !

ну раз вже так пишеш то кидай звідти фото... Інакше в тому дописі немає сенсу :(
#499
Дякую за цей допис. Приємно шо ти взявся за археологію і перечитуєш старі теми. Як наслідок твоїх зусиль я обєднав її з Бункером Опілля. Щоб не плодити сутності бо це той же обєкт.

На щастя ти помилявся, там все ціле та неушкоджене, все як на фото з 2017 року.
#500
Вчора було ДН одного з наших учасників. Якось так спонтанно вийшло, по приколу. Вирішив тут записати, най буде для історії

Піду нап'юся

Музика


Скінчилось Опілля, скінчилося усе,
Заглядує Хведя у вікна осель.
Там тянки щасливі тож сумно вдвойні,
Піду утоплюся, спочину в гамні

Приспів:
Піду втоплюся у Полтві глибокій,
Бухати стануть – не скоро знайдуть.
Всі будуть лазить спливатимуть роки
Мене з Експлорера зразу потруть. (весь куплет – 2)

Життя, як той камінь, в хімзахист лягло
Зроблю, що надумав Блондинці на зло.
Прощай, форум любий, і Голем, прощай,
Флудилка і порно, прощай, милий край!

Приспів

А Полтва смердюча клоака була.
Що води із Лорти у море несла.
Я річку шукати чистенький піду –
Бухатиму доти, поки не знайду.

Приспів