Минуло пять років, можна побавитися в ностальгія, згадати як то було. Пропоную тут викладати свої мемуари на етму оранжевої революції.
---
Я в вересні-жовтні не хотів голосувати взагалі, бо вважав шо Ющенко такий же підерас як і янукович. Спокійно пережив перший тур. Не пішов і на другий. Але от коли в понеділок вранці оголосили шо Янукович переміг, причому з відривом і навіть у західних областях - то було як мокрими трусами по пиці. В мені кипіла образа. Думаю не тільки в мені.
За кілька годин по радіо Люкс почали давати дуже толкові поради куда йти, шо робити, розказувати ситуацію. Пішли в центр, там мітинг. Вперше крикнув Ю!-Щен!-Ко!. Було питання: що робити далі, не хотілося йти на вуздечку у якоїсь партії? Виступив Олійник, голова штабу. Сказав шо від імені Ющенка просить всіх у Київ. Це було як наказ. Вернулися в гуртягу, закупилися продуктами. Продавець сказала: "Шо, в Київ?" і на мовчазний погляд додала "Всі беруть те саме". В понеділок ясно шо нікуди ми не попали, не було толком автобусів, на дорогах стояли їжаки, поїзди не ходили.
У вівторок пішли під штаб біля Грушевського. Вже хтось му повісив оранжеву стрічку. Тут купа таких самих як ми, складають якісь списки, холодно, нічого не ясно. Простояли допісля обіду. Тут до мене подзвонили з роботи і сказали шо організовано їдуть 2 машинами. Одна з них Таврія, хто їздив зі мною знає, як там ззаду 3 чоловікам.
Перше враження від майдану в середу зранку - величезне підняття духу, ейфорія, щастя. Всі люди об`єднані одною метою, всі позитивно відносяться один до одного, привітні, ввічливі. Ніхто не знає шо буде далі, всі в очікуванні. Виконуємо все, шо кажуть керівники. Ходимо колонами взад-вперед. Зустрічаю знайомих з якими чекав автобуса - вони в той день також добралися. На Майдан ходимо як на роботу.
В четвер ввечері стався перелом - суд визнав вибори сфальсифікованими. Тут я зрозумів, шо ціль досягнута, здачі ми ше не дали, але принаймні труси з лиця зняли. Стало легше. Але в Києві ми порбули до суботи, назначення пеервиборів; шоб остаточно впевнитися в перемозі. Замість слів навчилися говорити гаслами "Кидалов Пірдахуй", "Схід і Захід Разом", "Міліція з народом" і тому подібне.
Вертаючись назад було сумно і одночасно радісно. Адже розумів, шо був свідком та учасником справді історичної події, і шо ітак всі вони бандити. Але то, шо ми пережили і відчували тут - назавжди залишиться в генах. І я не жалкуватиму за жодною хвилиною проведеною тут незалежно від майбутнього країни. Ловлю себе на думці, як я відійшов від роботи та буденності, переключився на зовсім інші задачі, відпочив краще ніж будь-коли на відпустці. І то головне, бо в житті треба отримувати кайф.
Так, піднесення було не аби-яке! Я їздив восьморкою по Києві, а моя сеструха махала з вікна жовто-блакитним прапором! На майдані був два дні поспіль, потім викликали до Львова. Шкода, що народ у котре відхопив облизня... Думаю, що негатива від тої революції більше ніж позитива-тепер народ настільки зневірений у політиках і політиці, що, навіть як прийде справжній провідник, йому буде в кільканадцять разів тяжче розворушити маси :-\
Цитата: Golem від 23.11.2009 08:17:51
---
Я в вересні-жовтні не хотів голосувати взагалі, бо вважав шо Ющенко такий же підерас як і янукович.
ти правильно думав
я ж на той момент вчився в школі,в 10 класі,і клав великого (цензура) на політику і політиків,так само як і зараз-я просто нікому з них не вірю
а от то шо народ знову обвели круг пальця-це дійсно образливо
Піднесення було? Люди йшли хто з надією на краще, а хто за гроші. насправді колись один викладач висловив мудрі слова, що політики завжди будуть робити акцент на студентів, пенсіонерів, та бюджетників. розповідаючи, як всім буде "зашибісь", а потім приходять до влади та "зашибають" кризами, підняттям цін, та брехливими балачками.
Я на майдані стояла, але не кричала, а намагалась зрозуміти, та прогнозувати, що буде далі. А саме образливе від того, що тією революцією вони таки поділили Україну навпіл, та розвели родини по різні сторони барикад. І важко було дивитись коли родичі (самі найрідніші люди) не розмовляли один з одним, сварились. а потім прозріли, та як кожен зневірились
Хотілось додати свою суб*єктивну думку на рахунок Майдану. Політики прийдуть, та підуть , а Нація залишається. Ми йшли на Майдан не для того ,щоб слухати політиків, а для того, що Ми більше не хотіли бути рабами і більше не хотіли жити по кучмівським "понятіям". Тому що все, що мало відношення до відродження нації , культури , бізнесу простих Українців, тогочасну владу не цікавило і присікалося в корені.
Хто жив при кучмі ,може порівняти, яке життя було тоді ,а яке зараз. Так, багато обіцянок вилетіли в трубу , але лишились головні :що Ми є нацією ,про яку знає весь світ , яка виборола собі свободу під сонцем завдяки Майдану.
Порівняємо, що змінилось:
-свобода слова;
-відношення до мови;
-перегляд історії ,в якій Українці подані нарешті не "бомжами";
-зменшення тиску на бізнес в західних областях;
-відношення до України зі сторони світової спільноти.
Дуже слушно на мою думку висловився solodkas, респект і уважуха. Фактично сказав те, що я хтів дописати і за браком часу не дописав. Також був на Майдані, ми їхали 3-а машинами, сумарно було 18 чи 19 чоловік. Так, було тісно і затікали ноги (чи інші частини тіла) - але то було нічим на фоні духовного підняття та загальної ейфоріїї, що ми можемо щось змінити у державі - і то реально, своїми силами. У четвер сраня були в Києві, у п'ятницю (скоріш за все в суботу) рушили назад до міста Лева, об 08-00 зранку вже спали по ліжках вдома. Надто не терплю політику, не можу та не хочу висловлюватись за конкретних лідерів(так їх преса зве, особисто не бачу нікого хто би міг під цю категорію пасувати)/партій/програм - тут не місце для політичних перепалок. ГАЛАсуватиму Проти Всіх (навіть не за Василя Тернопільського чи то ба Івано-Франківського), а Проти Усіх - ніхто із кандидатів не виправдує моїх надій. Проте на вибори піду і саме так проГАЛАсую!
Ви знаєте, а я переглянув свої огляди на "свободу слова", мені здається зараз з тою свободою стався зворотній ефект, так само як колись Ющенко притиснув Гаїшників! І що, хабарників поменшало, а ДТП і смертність скочила догори...бо народ в нас такий! Так само і журналісти,відчувши повну свободу в біганині за грошима пишуть такі речі, що мені декого самому хочеться вивезти до Таращі. Паплюжать президента, а він лице України, є такі статті-що просто на голову не налазять, а інколи і на телебачені такого надивишся... Зробили з ВР шоу. Все дойшло до того, що всі кладуть болт на цю, так звану "свободу", бо повно жовтої преси і не знаєш що правда, а що брехня! Всім злодюгам похер що про них зараз пишуть, навіть не обертаючи голови на ці статті роблять свої чорні справи. Я думаю в СССР переоцінили загрозу від цієї свободи, і тому кожна звістка з під завіси робила такий вибух і галас. А цю "свободу", знівелювали самі журналюги втоптали в багно разом з високими ідеалами, і цензури зараз дуже не вистачає!!!
Цікаво, якби на Експлорері дозволити повну свободу слова: всі можуть писати шо хочуть, куда хочуть і як хочуть. За скільки б часу сайт перетворився на звалище правди?
Так однозначно, до повної свободи суспільство ще не доросло, можливо це прийде зі зміною поколінь. Люди сприймають свободу порою за вседозволеність .
На мою думку багато залежить від культури керівників, які на своєму прикладі
покажуть де проходить тонка грань між свободою та вседозволеністю. Але якщо
заборонити свободу думки, то в скорому часі навіть найцікавіший сайт, перетвореться на сайт, думки однієї людини і швидко стане не цікавим.
йшов я з цетру Львова, з мітингу а біля мкДональда стояв автобус який майже повністю був набити,зустрів знайомого яки сказав-*поїхали з нами*ну я вчому був і поїхав.а то було Михаїла.десь о 12й ночі подзвонила мама і спиталась чого я ще не вдома і де я є.. я сказав (виглянувши у вікно і прочитавши назву якогось села) що там то ітам..мама сказала що я пяни і щоб брав таксівку і їхав додому..на що я скзав-*мама я серйозно*,,,в трубку почув як мама плаче...
по дорозі нам під автобус кидали шипи які мали пробити колеса.одне таки пробили..але зусиллями місцевих все скоро полагодили...ще памятаю як мєнт котрий зупинив нас десь під Бродами(символічно нагадало битву під Бродами) з криком і матами вірвався в автобус і став перевіряти документи.. в мене був студентсяький , та морда його конфіскувала.паспорти правда повіддавав...
ще пригадую як вже на майдані ...біля Народного Дому бабуська тицяла якомусь чуваку з команди Ю. 100грн...і казала що вони йому більше треба.. памятаю як стрибав з кразу з піском і збив мєнта,як смітниками блокував адмістрацію і за мною бігло двоє мордоворотів(не догнали)..як познайомився з бомжем корий пропонував мені роботу)))) як плакав від емоцій і радості як переживав..як ніс дівчину котра підвернула ногу.як говорив ще з не дуже відомим і не дуже грубим Луценкомі ін. як в розмові біля ВР вони пипли мій чай з трофейного термоса...а я 5ть днів не спав...
але повірте я не шкодую я радий і гордий...і не вживайте слово розчарувння..
а саме що мене образило це те що одногрупник з революції привіз великий чорний кульок телефонів...
досі цікаво що творится в голові у таких людей...