Основна тема тут (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,5997.new.html#new)
Дуже гарний звіт. Проплюсив. Справді, приємно вражений добробутом, сподівався гіршого. Крім мами з татом діти в такому закладі ніколи не можуть побути одні, потішитися тишиною і спокоєм, своїм кутком. Думаю це також потрібно для розвитку. Ну і потім що тим дітям робити: вищу освіту здобути важко, та й шо дасть та вища освіта? В більшості випадків хіба шо папірець. Низькооплачувана робота, житлова проблема, відчай... Цікаво чи є якась допомога з боку держави, навчальних закалдів, роботодавців ?
Досить зачьотний як на українські мірки сиротинець. Що мене надиво вразило - це діти.
Знаєте, памятаються ліцейські/студентські роки, коли нас відряджали ходками на благодійку в різноманітні сиротаріуми (я, звісно, само собою, сачкував, але опісля фотки бачив) - то закарбувались мені дітиська оті сироти як такі собі напівкримінальні підростаючі гопчики в стилі "чьо-чьо опа ні**я", при тому так епічно закарбувались. Та воно й не дивно, адже будь-який конфайнмент - квітуча колиска для стадних інстинктів, жорстокості та криміналітету. Додайте до цього відсутність батьківської любові і посередність органів опіки та їхнього персоналу.
Власне, оцей звіт був таким собі майндсет-брейкером, не очікував побачити на таких фотках дітей з досить таки відсутністю жорстоких рис обличчя, фішок під очима, побоїв та затравлених вовчих поглядів. Може то просто фото вибіркові?) Короче, якось трохи злегшилось психічне навантаження слова "дєтдом" в моїй понятійній базі після перегляду вашого звіту.
P.S. можете до порівняння вибити на Яплакалъ чи інших диспенсерах інформаційної фкусняшки, статті про сиротаріуми російської глубінки - там жесть повна...