Пройшло більше місяця з того часу як я побував в одеських катакомбах. І вот нарешті мені вдалося побороти свою лінь і написати коротеньку статтю.
Бувши в Одесі, я дуже загорівся ідеєю піти в катакомби, в чому мені допоміг одеський знайомий Сашко. Досвіду у тій справі у мене немає, тому із спогадів про фільм "Штольня", я уявляв собі вузькі бетонні коридори. Після того як мені розповіли, що в деяких місцях щоб пройти стіну потрібно залазити в яму і вилазити з іншої сторони, мені стало якось сцикотно і чесно кажучи по дорозі до входу я вже подумував, шо нафіг воно мені треба. Їхали ми досить довго у Тираспольському напрямку і накінець приїхали. Коли я вже побачив людей які поведуть нас, заспокоївся, тому, що люди адекватні і спочатку навіть видались мені дуже строгими. Всього, нас було 4 групи. 3 групи зйомочних по 2 чоловіка, які займалися топозйомкою, і наша з 9 чоловік, які просто гуляли по катакомбах. Нам як новичкам, на перший раз дуже пощастило, що ми пішли саме в ту систему, тому, що на відміну від відомого Нерубайського, тут майже всюди можна було стояти в повний ріст а не раком.
На початку нам провели інструктаж: дивитися на дупу того, хто впереді тебе і не відставати, якщо потрібно зупинитись в туалет чи пофоткатись, кричати "Ева!", після чого всі одне одному теж передають "Ева!" і зупиняються. Також ми пройшли інструктаж по діях у випадку якщо ти загубився: нікуда не йти з того місця де загубився, економити світло і сидіти бити камінь об камінь, бо кричати безполєзно, грубокажучи за поворотом вже нічого не чути.
Такий вот мох ми побачили недалеко від входу.
На останньому фото добре видно каміння з якого побудована вся стара Одеса. Доречі, якщо хтось не знає звідки взялись катакомби, то коротко розкажу: тут, під землею на відстані від 10 до 40 метрів добувалося каміння для будівництва, а лабіринти утворилися в результаті того, що пиляли в сторону хорошого камня. Робився запил, якщо камінь поганий, робився наступний запил, вот і наворотили коридорів, що хрен розбереш.
Судячи по одягу, не тяжко здогадатися, що всі четверо новачки :)
Такі стовчики як тут зліва краще руками не рухати.
Тут напевно заблукала коза і здохла від голоду. Хтось її похоронив.
Ця пила називається "Щука". Ріже каміння не гірше болгарки.
На наступній фотці видно колодязь, через який піднімали каміння нагору.
Касетна плівка, з якою ходять новачки, щоб не заблукати. Ми йшли з профі, тому вони обходилися балончиком з фарбою.
В 63 проводилась топозйомка О_о
Сир! Хтось бажає? :)
Час від часу йти було досить небезпечно, оскільки опори вже обвалені. В таких місцях треба йти дуже тихо, не топтатись як слон і не піднімати голос, а то в кращому випадку можна получити по шиї.
Ну і на закінчення пару веселих фоток.
На фотках все виглядає дуже яскравим, а насправді ми 15 метрів під землею в суцільній темряві.
Бувши в Одесі, я дуже загорівся ідеєю піти в катакомби, в чому мені допоміг одеський знайомий Сашко. Досвіду у тій справі у мене немає, тому із спогадів про фільм "Штольня", я уявляв собі вузькі бетонні коридори. Після того як мені розповіли, що в деяких місцях щоб пройти стіну потрібно залазити в яму і вилазити з іншої сторони, мені стало якось сцикотно і чесно кажучи по дорозі до входу я вже подумував, шо нафіг воно мені треба. Їхали ми досить довго у Тираспольському напрямку і накінець приїхали. Коли я вже побачив людей які поведуть нас, заспокоївся, тому, що люди адекватні і спочатку навіть видались мені дуже строгими. Всього, нас було 4 групи. 3 групи зйомочних по 2 чоловіка, які займалися топозйомкою, і наша з 9 чоловік, які просто гуляли по катакомбах. Нам як новичкам, на перший раз дуже пощастило, що ми пішли саме в ту систему, тому, що на відміну від відомого Нерубайського, тут майже всюди можна було стояти в повний ріст а не раком.
На початку нам провели інструктаж: дивитися на дупу того, хто впереді тебе і не відставати, якщо потрібно зупинитись в туалет чи пофоткатись, кричати "Ева!", після чого всі одне одному теж передають "Ева!" і зупиняються. Також ми пройшли інструктаж по діях у випадку якщо ти загубився: нікуда не йти з того місця де загубився, економити світло і сидіти бити камінь об камінь, бо кричати безполєзно, грубокажучи за поворотом вже нічого не чути.
Такий вот мох ми побачили недалеко від входу.
На останньому фото добре видно каміння з якого побудована вся стара Одеса. Доречі, якщо хтось не знає звідки взялись катакомби, то коротко розкажу: тут, під землею на відстані від 10 до 40 метрів добувалося каміння для будівництва, а лабіринти утворилися в результаті того, що пиляли в сторону хорошого камня. Робився запил, якщо камінь поганий, робився наступний запил, вот і наворотили коридорів, що хрен розбереш.
Судячи по одягу, не тяжко здогадатися, що всі четверо новачки :)
Такі стовчики як тут зліва краще руками не рухати.
Тут напевно заблукала коза і здохла від голоду. Хтось її похоронив.
Ця пила називається "Щука". Ріже каміння не гірше болгарки.
На наступній фотці видно колодязь, через який піднімали каміння нагору.
Касетна плівка, з якою ходять новачки, щоб не заблукати. Ми йшли з профі, тому вони обходилися балончиком з фарбою.
В 63 проводилась топозйомка О_о
Сир! Хтось бажає? :)
Час від часу йти було досить небезпечно, оскільки опори вже обвалені. В таких місцях треба йти дуже тихо, не топтатись як слон і не піднімати голос, а то в кращому випадку можна получити по шиї.
Ну і на закінчення пару веселих фоток.
На фотках все виглядає дуже яскравим, а насправді ми 15 метрів під землею в суцільній темряві.