Messages

хороше

Класно. А коли плануєте наступний раз йти?

Якщо бути реалістьм, то через рік )

Гарна розповідь. Це посуті мають розвагу патрулі ловити сталкерів, сталкери отримують екстрім, мешканцям навколо не нудно)
В статті одиниці виміру мкЗв.

Повний цикл взаємовигоди у природі )
зараз виправлю для історії

Супер, прочитав з задоволенням!
А що це за такий китайський, керамічний фільтр? Можна глянути, як він виглядає?

Дякую)
Такий от фільтр
https://www.olx.ua/obyavlenie/keramicheskiy-filtr-dlya-vody-filtr-pohodnyy-legkohodnyy-filtr-IDvfig0.html#f1d0ae53a8

Наш маршрут базувався на основі цих двох треків з деякими відмінностями:
https://www.gpsies.com/map.do?fileId=cfhpkfkkjrorjref
https://www.gpsies.com/mapOnly.do?fileId=tfkbmhdjfladskbz&isFullScreenLeave=true

І пролягав через такі пункти:
Карпилівка (вхід) - Росоха (1 ночівля) - Іловниця (піонерський табір) - р. Уж - Корогод - Чистогалівка - Припять - чистогалівка -
Глінка -  р. Уж (вихід) - Черемошна



Декілька слів про підготовку до походу.
- В попередньому нашому поході ( https://gravitsapa-jabo.livejournal.com/48913.html ) ми не змогли перетнути Уж, тому що в квітні рівень води в річці нам не дав це зробити, тому цього разу ми перестрахувались тим, що обійшли Уж правіше, зі сторони піонерського табору і зробили це в серпні, коли річка не така повноводна.
- Цей раз я взяв з собою GPS трекер (без нього ми би не справились).
- Для води ми взяли вуглевий фільти "Гарт" і китайський керамічний фільтр за 800 грн.
- Щоб не палитись на маршрутних зупинках біля зоновської границі, ми домовились з одним шофером, що він нас довезе прям під кордон і потім забере. Шофер часто возить сталкерів і знає місця, де краще перетинати кордон (Сергій: 098 847 5090)
- після шести днів походу я планував поїхати в Затоку. У мене на руках були білети Київ-Одеса тому я дуже надіявся, що нас крихкий план здійсниться в точності і нас не злапають патрулі в перші же дні, а я зразу з Києва поїду матраснічати. А план був - походити 5-6 днів по Зоні і повернутись непоміченими.

1 День (Карпилівка-Росоха)
Приблизно 19:00
Зі всіх точок входу в зону, напевно в Карпиловці найчастіше ловлять нелегалів. Знаючи це, ми перетнули кордон лівіше від траси метрів на 500, щоб зі сторони траси не було чути ніякого звуку від нас.


(кордон зони)




(траса Карпилівка-Росоха)
Зробивши крюк, вийшли на трасу і по дорозі добрались до Росохи. Ледь знайшли одне більш-менш придатне до ночівлі горище.
У відстійник техніки не заходили.

2 День (Росоха-Іловниця-Уж-Корогод)
Я вийшов посцяти на вулицю. Сцяю, насолоджуюсь процесом і бачу, щоя насцяв на дохлу гадюку (здається це була гадюка).
"Як вона зливається з середовищем, а якщо би вона була жива... це би було небезпечно". Я взяв палку, ткнув її і вона відповзла в кущі.
Знов повернулись на трасу і по ній дійшли до повороту на піонерський табір.


( з траси можна побачити камінь, який інформує нас про це)
За весь цей час ми не бачили і не чули жодної машини.
В таборі можна лишитись на ніч. Там є симпатичне кругле  болотко з водою) і палати піонерів, де можна на ранок обмазувати своїх созоновщиків зубною пастою і робити інші піонерсько-таборні пакості.












Погуляли по табору, поїли аличі і вирушили до річки Уж.
Як ми і надіялись, води в річці було по коліна, тому ми без проблем перетнули її. Помились і набрали 6 літрів води.
Керамічним фільтром ці 6 літрів фільтрувались певно 45 хвили, і через кожний літр нам приходилось промивати фільтр, тому що він забивався конкретно.
Ця дрянь нас реально напрягала.

тут ми бачили білохвостого-орлана.
Після річки наш маршрут проходив під ЛЕПами.

Довгі монотонні години хотьби під сонцем, аж до самого Корогоду.









В Корогоді будинки збереглися значно краще, ніж в Рососі. В першому, вибраному нами будинку(біля пам'ятника Русскому солдату), горище було в прекрасному стані. Там ми і вирішили ночувати.
Через спеку, запаси води майже скінчились і по дорозі від Ужа до Корогода ми не бачили ні одного місця, де могли би набрати води.
Була шоста вечора, тому ми вирішили прогулятись до Корогодського саду (позначений на карті) в надії знайти там воду чи як мінімум фрукти, які би дали нам хоч якусь рідину.
Лишили рюкзаки на горищі і пішли по трасі до саду. Весь час, йдучи по трасі ми прислухались, чи не їде машина, знаючи, що спочатку ти чуєш звук, а потім вже бачиш машину. І тут ми бачим чорного джипа який тихесенько їде на нас.
Відразу рванули з дороги пробіжали до поля, по полю, лігли в траві, але за нами ніхто не побіжав.
Як ми зрозуміли, цей джип там був теж не зовсім легально і тому не хотів видавати багато звуку, інформуючи про свою присутність. Короче, це лишилось загадкою, хто це був.
Ми продовжили пошук саду. Наїлись яблук. Води не знайшли.
GPS показав якесь озеро, яке нам зустрінеться зранку по маршруту неподалік від місця ночівлі. Це нас заспокоїло. Ми повечеряли і лягли спати.

3 день (Корогод - Чистогалівка - Припять)
Почали маршрут в 6 ранку. Очікуване озеро пересохло. У нас лишився десь літр води. GPS і карти показували найближче ймовірне місце води через 8 кілометрів.
Набрали пів кулька винограду, щоб хоч якось забезпечити себе рідиною.

На виході з Корогода побачили вишку лісника. В таку рань ми його не бачили на вишці, в чому наше щастя. Поясню.
Після вишки маршрут проходить через 3 кілометри поля і далі ліс. І весь цей час, впродовж цих 3-х кілометрів ви будете помітні з вишки.
Обійти її - це додаткових 2-3 кілометри, вона просто всюдисуща з цього місця).
В полі бачили 2-х коней Пржевальського.
Зайшли в ліс і попрямували під ЛЕПами по просіці. 
Побачили оленя. Він, побачивши нас, змахався в ліс і через паро секунд, з того напрямку, куди він втік, ми почули звук не то ламання дерева, не то рик якоїсь здоровезної собаки.
"Впало дерево" - , подумали ми і тут же знов чітко почули гучний рик. Уява намалювала зграю вовків, яки загризли оленя, але потім один із них помітив нас і каже: ей, ребята, похоже полная луна, богиня наша, да славится ее имя вовеки веков, подарила нам сегодня пир из человечены.
І вся зграя завила оточивши нас. Я як завжди обісрався, а Юрка сказав: "сховайся за моєю спиною". Накинувся на першого вовка і почав відкручувати йому голову, тупо накрутив оборотів 15. Голова від цого не відкрутилась, але вовк здох.
Інших це не вразило і Юрка накинувся на зграю знов. Далі я втратив свідомість. Юрка привів мене у свідомість попросивши сфоткати його на фоні 15 дохлих вовків і 3-х рись. Я сказав, що у нього кров на обличчі. Він відповів, що це кров ворогів.

Якщо повернутись до реальності, то додам, що усе, що у нас було з засобів безпеки - це ножі, балончики, палки і пітарди. "Озброївшись" цим ви пришвидшились в два рази і це був лише початок лісу...
На щастя, більше контактів з хижаками ми не мали.
При наближенні до Чистогалівки наш радіомерт засигналив вперше, показавши десь 0,6 мкЗв. Ми запанікували і пришвидшились. Біжучи натрапляли на величезні підберезовики. Так і хотілось своткати їх на фоні показників радіометру.
Як на зло, наше довгоочікуване озеро знаходилось метрів 10 від нас і ми вимушені були там набрати дорогоцінну воду в цьому епіцентрі радіації. Але як тільки ми звернули до озера, радіометр перестав пищати.
Я спочатку подумав, що Юрка виключив його. Але ні, місцевість біля озера була чиста від радіації. Була десь перша година, ми пообідали, набрали води, попрали речі і поспали.
З водою їз болота наші фільтри не справились. Далі ми тільки проводили воду через вуглевий фільтри і кип'ятили.
До Припяті лишилось декілька кілометрів і ми планували увійти в неї після заходу сонця, тому влаштували собі період матраснічання біля болота.


Дочекавшись 21:00 ми рушили далі. Перед виходом на трасу, радіометр показав вже серйозніші значення - 3,0 мкЗв. Ми побіжали швидше і біля траси рівень радіації спустився до 1. Ця територія лісу
граничить з Рудим лісом, тому там є небезпечні зони. Так, як і у всьому районі навколо Припяті.
Бачили лося.
Стемніло і ми керувались лише треком GPSa. В одному місці, трек звертав з траси (скоріше за все, щоб уникати ймовірних машин)  в зарослі. В цих зарослях ми отримали найвищий рівень радіації -
9,0 мкЗв. Ми пробіжали цю небезпечну зону за хвилин 3. І вийшли до Янова.
Бачили нову колію і свалку старих колод. Далі почались два кілометри через темряву, зарослі, гілки, які лізуть у очі, зачіпаються за рюкзак і дуже тебе нервують.
Спочатку ми боялись включати ліхтарики, але з часом стали відчувати себе безпечніше і все частіше при потребі влючали їх.
Містицизму додавав величезний повний червоний місяць, який супроводжував нас при вході в Припять.
Я аж згадав "Пікнік на узбіччі", де герої рухались в зону для того, щоб виповнились їхні бажання. І я подумав, вилізу на дах при світлі повного червоного місяці і підсвіченої ЧАЕС і загадаю бажання.
Усі говорять, що ти опиняєшся в припяті непомітно. Ідеш по @бєням і тут помічаєш, що ти вже в Припяті.
І от що мене вразило: ми три дні йшли по лісам, болотам, весь цей час бачили якісь дерев'яні хатки, і тут несподівано (тебе ніщо не попереджає) на фоні темного неба ти бачиш
чорний 14-поверховий прямокутник в пафосній перспективі. Ця форма для тебе є такою  незвичною тут, що можна з переляку клякнути і поклонитись цій монументальності)).
Ми в Припяті.
Весь час чути було гавкання собаки з КПП.
Ми увійшли в якусь 14-поверхівку, кинули речі, вийшли на дах, офігіли від виду і пішли в річковий порт за водою.
Дуже приємно там купається влітку в ночі після спекотного потного дня, я вам скажу.
Доречі, я впав в каналізацію. Нащастя, втримався локтями і викарабкався. Тому теж пам'ятайте, що люків там немає)).
Перша година ночі. Ми плануєм вийти з Припяті в 5-й ранку.  У нас не було планів лишатись на декілька днів в Припяті, а лише переночувати там, тому ми пішли спати.
Коротке святкування успішного покорення Припяті самогонкою, салом і гірчицею і короткий сон. За час походу Юрка в зарослях загубив спальник, а потім і каримат, тому вночі ми користувались моїми. Хтось один спав на кариматі, закутавшись в кульок, хтось спав в спальнику.









4 день (Припять - Глінки)
Зранку хотіли пройти центром Припяті але побачили в сутінках на дорозі щось подібне на бобік і вирішили не ризикували.
Повернулись до Чистогалівки і пішли по дорозі  в напрямку Стечанки. За цей час ми вже пройшли більше 40 кілометрів. Ноги були вже досить обтоптані і походка наша змахувала на походку зомбі.
Після Чистогалівки ми попали в Буряківку (позначена на карті) і бачили сховище відпрацьованого ядерного палива. Також там є кормушки для конів і ємності для води. Вода була далеко не питна (з купою дохлих жуків) але прийшлось її набрати.
Там ми влаштували день "украинского мира" в зоні. Приготували борщ і знов прийняли самогонку з салом, щоб нейтралізувати вплив радіації, як говорить сталкерське повір'я)). Не бачили причин відмовлятись від цич віруваннь.






Далі бачили поламані ворота в десятикілометрову зону.

Ми надіялись, що в районі села Стечанка буде протікати річка Мар'янівка і ми зможем переночувати біля води. Річки не було, лише пересохлий канал. Ми йшли далі.
За весь день ми не бачили ні однієї машини. Ми стали настільки безпечними, що заснули прямо біля дороги.
І тут мене будить звук машини.
Білий бусік проїхав повз нас потім дав задню і зупинився біля нас. Це був мужик, який живе і працює в Чорнобилі. Запропонував нас трішки підвести.
Ми сіли. Я дешо захвилювався, коли в  салоні машини побачив книжку "Адміністративний кодекс України" "Зараз він нас забере на КПП", - думав я"))). Але мужик був нормальний. Пожалівся, що сталкери оминають Чорнобиль і не заходять до них  у гості. Так що врахуйте це)).
В селі Глінки ми знайшли адекватке, але загажене сталкерським сміттям горище, і зупинились там. Ще на горищі була розставлена поляна: шпроти, якась закуска від Торчина, тушонка, бутилка, підписана "воТка". Спочатку ми подумали, що це якісь сталкери лишили все на столі і пішли прогулятись селом.
Але придивившись,побачили, що ця їжа там стоїть не один день. Ми винесли 4 здорових пакети зі сміттям з цього горища. Не буду читати моралі по культурі поводження в місцях ночівлі, хоча і треба...
 
5 день (Глінки - Черемошна)
На виході з села Глінки знаходиться цвинтар із старими могилами і церква (не то руїни, не то недобудована). Біля неї вагончик в якому можна переночувати. За церквою доглядають люди з монастиря, що знаходиться в Бичках (в Бички заходити не треба,
там базується патруль). Церква виглядає так, ніби в певні дні там проводиться служба в польових умовах (свічки, ікони, були листки з проханням помолитись за упокій).
На цвинтарі багато дерев'яних хрестів і могил подібних на зменшену модель хати. Може хтось знає як вони називаються і що це за традиції.






























Далі почались системи каналів. На щастя, лишились цілими мости і всі канали ми перетинали по ним.
Без проблем перетнули річку Уж. Помились, попрались і увійшли в Черемошну.
Черемошна знаходиться за межами зони, тут навіть немає колючої проволки. І цей маршрут (Черемошна-Припять) вважається одним найбезпечніших.
В Черемошні ми мали позвонити до водія. У мене був лайф,  у Юрки МТС. Зв'язку не було. Нам пийшлось ще пройти одне село, поки ми не змогли викликати машину.
В цих місцевостях рекомендується, користуватись Київстаром.
Через те, що місцевий мужик нас підвіз, ми завершили похід на день раніше.

Висновки.
Нестача води на відрізку Уж - Чистогалівка.
Водні фільтри мають бути кращого рівня.
Вся краса в очах споглядаючого). Нічого прекрасного там немає. Лише через фільтр нашої уяви ця місцевість набуває просто казкового забарвлення.
Якщо спитатись у людей: "Що вас приваблює в зоні відчудження?", - я не знаю, чи вони зможуть дати дійсно обгрунтовану відповідь.
І я теж не знаю повністю, що мене туди так тягне. Є елемент гри. Ти ніби граєш у небезпеку, але боковою увагою розумієш, що вся ця небезпека є фейковою. Ніякі патрулі, дикі звірі і радіація нічого тобі смертельного не заподіють.
Але так, це хороша гра. Вона моментально переключить любого офісного працівника від робочих проблем. Хочеш віддихнути від свого ай-ті, тімки, правок замовників і т.д., - вали в Зону.
Її можна розглідати як сучасне центр паломництва в Україні. Бо дійсно, це місце обросло нормальним рівнем містики, і коли ти заходиш в це місто, ти відчуваєш трепет, який я і в Єрусалимі не відчув).


Плани на майбутнє.
Відвідати лівий берег Зони.

Жовта Терра) (мой любімий цвет і модель))
Умови казкові ). 

Привіт, народ.
З 12 по 17 серпня планую відвідати Зону Відчудження. Хто би міг дати в оренду свій радіометр (або порадити, в кого його можна взяти) на вигідних для обох сторін умовах?
Років 6 тому я брав його в оренду в одного з учасників форуму, але загубив його контакти.
В любому випадку, я адекватний, не рагуль,  бережно відношусь до чужого майна (список можна продовжувати).
На всякий випадок лишу тут свій номер мобільного (093 917 04 80)
Саша