Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - maxiWELL

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 »
1
Читаючи звіти і переглядаючи відео про закинуті віськові бункери і піонертабори у лісах, шкодував, що у нашому лісі немає нічого подібного. Хоча ліс сам собі приховує купу всього — газопроводи, лінії зв'язку, водогін і свердловини, могили загиблих воїнів, пам'ятник вузькоколійці та її будівельникам, пам'ятник поету. А ось із закинутостями у лісі не склалося. Хоча... дещо таки є із заброшок. Руїни каналізаційних очисних. Маленькі і понурі. За інших обставин я би туди не поліз. Однак для достатньої кількості матеріалів для оглядового звіту про місцеві заброшки, потрібно було проінспектувати хоча б всі абандони у новій частині Боярки. Тому довелося навідатись і до руїн очисних посеред лісу.

Шлях до них був непростим через погоду і пошуки місцерозташування. Проте об'єкт перевершив очікування: надодачу до тлінної невеличкої будівлі виявив відстійники та інші споруди. Заброшку відфоткав для окремого звіту. Надодачу відзняв відео.

Ну а саундтреком до міні вилазки став новий кавер на пісню початку 2000-х. Якраз тоді я вперше й дізнався про таке місце.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=o9D5e1T8GH4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=o9D5e1T8GH4</a>

Про будівлю очисних почув аж 20 років тому, коли у 11-му, випускному, класі воєнрук організував ігри у зарницю. Наш «штаб» тоді був неподалік і однокласники бігали по руїнам з дерев'яними калашами. Я ж був при штабі, тому полазити вдалося лише зараз.


Знайти закинуті очисні не так-то й просто. Мені це вдалося лише з третього чи четвертого разу. Звичайно, можна було піти по просікам. Але це довший шлях. Простіше було «зрізати» дорогу по стежкам. Так і блукав, поки не зорієнтувався за супутниковими знімками, що треба топати не по стежкам, а за азимутом. Врешті вибрався до просіки. Значить заброшка близько.


За рогом й справді помітив якийсь пагорб і закинуту будівлю.


Пагорб, укріплений кам'яною кладкою. Невже бункер? Було б круто. Але бомбосховищ біля КНС не будують.


З іншого боку на пагорбі видно бетонні конструкції. Але це точно не бункер. Можливо, підземне водосховище?


Руїни насосної станції. Даху немає, перекриттів між поверхами — теж.




Власне, будівля невелика, тож розглядати особливо нічого.


Насосна розділена на три секції. Перша ось така. Помітно сліди перебування людей.


Дивна конструкція з трубою. Хтось знає її призначення?


Приміщення в центрі виглядає як стіни фортеці.




Крім того, що будівля маленька, задня частина ще й зруйнована.


Секція була розділена на дві кімнати.


Ліве приміщення із залишками нещодавнього першого снігу і чи то зруйнованою балкою, чи просто підпоркою.


Права кімната — як віддзеркалення лівої.


Навколо КНСи купа опалого листя з дубів. Серед нього можна знайти гриби.




Руїни КНСки виглядають моторошно.


Тепер на черзі дослідження пагорбу з бетонними уламками. Про його існування навіть не здогадувався, бо на мапі була розмічена лише будівля.


Гори бетонію з такого ракурсу нагадують ДОТ.


Краєвид з пагорбу. Навпроти видно будівлю насосної станції.


Бетонні штукенції виявились резервуарами-відстійниками, поділеними на сектори.


Зазвичай, закинуті споруди — рідкість серед моїх вилазок.




Таких відстійників виявилось два. Між ними — невеликий майданчик.


Обидва відстійника з'єднані жолобом для переливу.


Другий відстійник.


Можна оцінити глибину.




Стоки стікали вниз до струмка, який через це назвали Гівнянкою або Смердючкою.


Бічний відсік.


Ще не всі труби розпиляли.


Збоку від будівлі помітив бетонні канавки, що розходяться радіально.






На неспішну вилазку витратив, здається, лише 20 хвилин. Може навіть ще менше. Тому по дорозі ще помилувався природою і пошукав гриби.
Їх, до речі, навіть після приморозку було багато.


Підморожена говорушка буро-жовта у кристалах льоду. А мухомори геть зблідли від похолодання і поморщилися.


Наостанок заскочив до струмка. Вважав, що він пересох. А виявилось, що він просто стікає в колектор.
Струмок зі стічними водами "Гівнянка".


За сотню метрів до міста він переходить у колектор.



Ось така знаїхідка. Якби ж не карантин, пройшов повз.

Ну і відео.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vvMWcEfMNOQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vvMWcEfMNOQ</a>

2
KAZKA в Прип'яті.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=OD8I8PBiq1A" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=OD8I8PBiq1A</a>

3
Шкода, що можна милуватись лише з-за паркану.

Чому так? Як на рахунок інсайду?
На території живе сторож з собакою. Наскільки мені відомо, всередині ще ніхто не був.
+ Все зачинено.

4
Золотої осені виглядає офігенно! Шкода, що можна милуватись лише з-за паркану.






Турніки і котельня.


Спальний корпус.


Скульптури у фонтані знову є. Невже примарилося їхнє зникнення?


Видно, що залази оперативно заколочують.


Радує хіба шо паркан. Але, мабуть, довго доведеться чекати.


5
Спостереження за змінами стану місцевих заброшок.

Крісла вже викидають надвір. Аж 2 штуки вже ззовні кінотеатру. Тому, якщо хтось хоче там побувати, їхати нема сенсу (привіт друзям!  ;D).
Цікаво було б поглянути, чи не згоріло або чи не доламали піаніно. Але лізти одному не комільфо і "баянити" об'єкти не люблю.








Друге крісло валяється з заднього двору.


Оскільки вирубили кущі стало видно сходи до проекторної.


З кіоску відвалилися літери на вивісці.





6
Ужоцький перевал.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=22oZYU6jSPI" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=22oZYU6jSPI</a>

7
В санаторій дитинства, який, на відміну від санаторіїв знайомих сталкерів, не закинули і досі працює, ще кращі залази — взагалі не треба перелазити: з боку поля бетонна огорожа, а з лісу — сітка, в якій купа дірок і стежок.
Причому, коли я там відпочивав нудився, виховательки водили на екскурсію через дірку в паркані.  ;D

А в тому "Артеку" є закинутий корпус і будівлі. Чесно кажучи, думав, що полізли заради них.


8
Почув вперше і текст до приспіву сам напросився.
Пісня про дерибан забросу і запал.

Ой, лихо!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=XkmWEgA1j0s" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=XkmWEgA1j0s</a>

То сталося в лиху годину,
Коли в новий заброс пішли ми.
Мабуть господарі втікали,
Бо все навколо полишали.
Лишили меблі і портьєри,
Проводку в стінах, батареї,
Від вантажівок бензобаки,
Й на кухні посуду багато.

(Приспів х2)
Ой, йой лихо!
Сигналка нас "спалила" тихо.
Десять років ми хитали,
На одинадцятий попали.

Кавєс — народ хазяйнуватий.
Та й правда же, добру не ма що пропадати.
І того ж дня приперли із забросу з лісу
Плакати, вимпели і дещо із заліза.
Микола теж був файний парєнь,
Але він іншу мав забаву.
Він їздив до сусіднього села,
В магазі купувать собі пивка.

(Приспів х2)

- Хто там?!
- Сталкери.
- А кіко вас?
- 10.
- Кіко, кіко?!

І випало, що саме в час вертання,
Відчув Микола в дупі хвилювання.
Він не сказав у вічі ані слова —
Допив пивка і швидко втік додому.
Гриміли матюки й собаки —
Ледь не летіли в кавєсів гармати.
Сумний Микола їхав через ліс,
В маршрутці протигаз з заброшки віз.

(Приспів х2)

9
Був вже сайт по історичним руїнам. Це мабуть його реінкарнація.

10
Київським кавесам ;D на замітку — мапа занедбаних (в тому числі, й закинутих) історичних будівель Києва.

https://renovationmap.org/

11
Трішки переробив відомий хіт у пісню про сталкерську дружбу і спільноту.

Сталкериєвсюди

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=82zroM-SPpg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=82zroM-SPpg</a>

Ей, друг!
Що сталося з нами?
Де місця,
Куди ходили роками?

Сталки й дахи
Вписки й машини
Кайф та екстрим
Твої сталк-кумири
І ті, хто до цього привчили нас.
І ті, хто до цього привчили нас.

(приспів)

СТАЛКЕРИЄВСЮДИ!
СТАЛКЕРИЄВСЮДИ!
Так було, так є й, й так буде!

СТАЛКЕРИЄВСЮДИ!

Ей, брат,
Навіщо лишати на "потім"
Гарні місця?
Не зникнуть турботи.

Нерви щораз
Стиснуті руки
То проти нас
Тут наші люди,
Так було, так є і так буде.

(приспів)


UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA
UA, UA, UA, UA

(приспів)

12
От такої ви про мене думки.
Здивувався нахабності. Але промовчав.  ;D

13
Не завадило б підписати моделі і роки виробництва. Не всі ж експерти з Volvo. Добре, що на номерах є таблички з назвою.

14
Треба було виходити по справам, тож не втримався від прогулянки по місту. Правда, народ не дотримується карантину і ледве не дихають один одному в потилицю. Але жагу до поїздок і прогулянок хотілося якось втамувати, бо нові поїздки хрін зна коли будуть. Можна було б полазити по місцевим закинутостям. Але вони вже у встратому стані. Тому вирішив прогулятись вздовж річки Притварка, що протікає по місту. «Ето історія не риболовна і не охотнича»( (с) Подерв'янський). І місця для мене не нові. Але ви навряд чи їх бачили. Місціна мальовнича (попри призвичаєність). Та й цікавинки є: старовинна дерев'яна церква, водоспад і джерело.

Сама річка невелика, схожа на струмок з перегородженими ставками. Довжина — 10 км. Починається річка з болота і струмків, розташованих у лісі між обласною туберкульозною лікарнею і селищем/мікрорайоном Сільгосптехнікум (праворуч на скріншоті з Google.Maps). Чимала частина протікає через Боярку. Біля села Забір'я вливається в річку Бобриця, яка, в свою чергу, витікає в річку Ірпінь, яка потім виливається у Дніпро.

Прогулянкою охопив лише чотири стави — Шкільний, Лісовий, Лодочний, озеро Церковне (з заходу на схід, тобто, перелічено проти течії). Маршрут був не по порядку — Лодочний став, Церковне озеро, Лісовий ставок, Шкільний ставок.


Перша цікавинка — стара дерев'яна залізнична опора для допоміжних служб (світлофори, будиночки чергових по переїзду). Наприкінці 200х-х їх замінили на бетонні на всій залізниці Київ - Фастів.


До ставків веде "стежка маніяка". Років 10 тому тут маніяк перестрівав жінок. Місця й справді стрьомні. Хоч влітку все зелено.


Пішохідний місток через річку і водопропускна труба.




Лодочний (чому не човновий) став.


На човнах таки й справді пересуваються. Зрідка. А ось купатися і ловити рибу заборонено.
Рибалок так і не зустрів. Хоча раніше їх тут було багато.


Можливо, це пояснюється тим, що вода зазеленіла.






Краєвид в бік залізниці.


Поїзд "Тарпан".


З нового — з'явилось багато мостків.


Вид у бік церкви і мосту.


Свято-Михайлівська церква філії Російської православної церкви. 1901 року побудови.


Берег вузенький, майже впритул до подвірь. Ще й з величезними дубами.


Китайці тут знімали свою версію "Як гартувалась сталь". (Вид у бік залізниці.)


Лодочний став в сторону залізниці з мосту. Сам міст чомусь не здогадався сфотографувати.


З протилежного берегу — Церковне озеро. Воно називається так, бо на його березі розташована Свято-Михайлівська церква.


На протилежному березі будують причал.




В траві валялась зірвана печериця (шампіньон). Такі гриби справді можуть рости на березі ставків.
Мабуть хтось, як і я на дачі, переплутали з блідою поганкою і не захотіли брати.


Берег Церковного озера, на відмінеу від Лодочного ставу, пологий.


Праворуч, за кущами, — заброшка. Але я там був, тому не поліз.


Річкова трава. Зелене на зеленому.


Красиво.


Поммітив гарну квітучу водну рослину. порадьте як вона називається, бо я не ботанік.




Квітка сподобалась бабці (стрекоза).


Храм.


Перейшов на інший бік залізниці. Вулиця під ухилом.


Ліворуч — пішохідний міст через річку. Вулиця завертає праворуч.


Праворуч тече струмок.


А ліворуч — відомий "боярський водоспад", що йде від водопропускного тунелю під залізницею. Ось тільки потік чогось пересох.




Над стежкою, на насипу, розташована горловина станції "Боярка". А перед нею — нейтральна вставка.


Завдяки карантину тепер знаю, що означають ці знаки.


Повертаюсь у середмістя. Біля школи встановили фігуру школяра-пішохода, які вже давно понаставляли у сусідніх населених пунктах.


Стрьомний тротуар. Особливо весело, коли за парканом собаки зганяють на дорогу.


Автомобільна дорога до Боярської лісодослідної станції і селища лісодослідної станції. По обидва боки від дороги — ставки. Ліворуч — Лісовий. Праворуч — шкільний.


Що цікаво, ставок вважається лісовим угіддям, оскільки квартальний стовп розташований перед озером. Треба туди ткнути носом розумників, які вимальовують контури лісових кварталів на Вікімапії.


Лісовий став. За логікою він мав називатись Шкільним.


Там теж вода зелена.


Новий водоспуск.


Шкільний став, який було б логічніше назвати Лісовим, оскільки він розташований навколо ліса. Фактично, це вже за межами міста.


Два квартальні стовпи поруч. До речі, квартали цього року перенумерували у бік збільшення. Може якесь лісництво приєднали до лісгоспу?


За 700 метрів у лісі є джерело. Сфотографував декілька років тому.


Далі є Йосипів ставок. Можливо, колись розповім і про нього. Минулої осені ходив туди на розвідку — у тумані виглядає шикарно.

15
Хтось скомуниздив скульптуру з фонтану. Це при тому, що санаторій охороняється!
На території прибрано. Помітив шпаківню. А от стосовно збереженості, то здається, що всередині ніц нема.






16
Матеріалу є море! Місце на три зірки Мішліна:) хто і як пише звіт?
Так напиши. Хоча б коротко, про найцікавіше.

17
Відео від напарника. У ньому показане навіть те, на що я не звернув увагу.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=9NJ7R0H0eVE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=9NJ7R0H0eVE</a>

18
Пандемія ковіду змусила відкласти вилазки на невизначений термін. Це вже не кажучи про скасовані фестивалі, концерти і виставки. Але, схоже, новий коронавірус надовго із людством, якщо не назавжди, тож треба було думати, як повертатись до звичного ритму. Більшість людей нехтує дотриманням залишених карантинних обмежень, тому користуватись громадським транспортом небажано. А подорожувати і лазити хочеться! Отож залишався варіант поїздок на індивідуальному транспорті. А це не так-то й просто, бо знайомих з машинами мало. Та, на щастя, в своєму оточенні знайшовся знайомий сталкер. Однак організація і вибір об'єкту зайняли багато часу, бо знаходилися причини, щоб відласти поїздку.

Це мала бути перша за 4 місяці поїздка поза свого міста(!) і перша вилазка протягом крайніх 5 місяців(!). Вирішили поїхати до закинутої школи, що в одному із сіл поблизу Чорнобильської зони відчуження, яку примітив ще в 2014 році. Об'єкт небаянний. З гарною мозаїкою на фасаді. В інтернеті було лише два знімки з того місця. Тому цікавість і близькість до Зони відчудження інтригувала. Школа виявилась не звичайною, а експериментальною. І попри очікуваний понурий тлін, здивувались знахідкам. До того ж, будівля не засмічена. Саме тому координати не розкриваю. Тим паче, під час вилазки натрапили на охоронця Зони відчудження. Ну а на зворотньому шляху потрапили під дощ з грозою.



Не знаю, з чого розпочати, тому розпочну з самого початку. В блозі деякі моменти упустив і переплутав фотки місцями. Та й дорогу покажу окремо.

Почну з того, що синоптики обіцяли суху погоду. Опади, й то — короткочасні, намічались лише о другій половині дня. Місцями. Однак зранку зарядив дощ, який переріс у грозову зливу і трива три години(!). Але вирішили, що "матч відбудеться за будь-якої погоди".
До місця зустрічі ледве не плив.


Після дощу в моєму місті намило здоровенні калюжі.


Київ зустрів заторами.
На виїзді з Києва.


Частина маршруту пролягла по відремонтованій дорозі.


По дорозі в одному місці було багато лелек.


Чим ближче до Зони відчудження, тим спрямованіша реклама. Такого не очікував!


79 кілометрів від Києва. Міст через річку Тетерів поблизу Іванкова. Погода прояснилася.


Стан мосту поганенький.


Пам'ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. І бігборд навмисно поставили, щоб реклама туроператора була в кадрі.


Високовольтна ЛЕП 750кВ. Дуже схожа на 330кВ. Хіба що дротів більше і вище підвіс.


Село виявилось бадьореньким. Покинутих хат штуки 3-4, не більше.


Поки їхали, знов почали насуватися хмари.


Пообідали на зупинці. Повністю павільон не показую, щоб не палити місцерозташування. Надпис "1984", мабуть, свідчить не лише про рік побудови зупиночного павільону, а й школи.
Хоч зголоднів, їсти не хотілося. По-перше, щоб не затримуватися на дорозі, щоб зайвий раз не палитися (поки їли, проїжджала автівка туди-сюди). По-друге, підганяв дощовий фронт.


Оцінивши густу траву з колючками ожини вирішили пошукати стежку, або ділянку, де менше трави.


До комірки і шкільних майстерень не дійшли. Бо і палєво, і по зарослям не хотілось пробиратись. Та й якби затримались, до машини повертались би під зливою.


Школа. На вигляд схожа на будівлю 1980-х.


В дорозі були передчуття, що можемо на когось натрапити. Як виявилось пізніше, в школі ми були не одні.
Бінокль бачите?


Перед школою красиво 9особливо перед фасадом): берези, сосни, ялини.




Цю щакинуту школу було варто побачити хоча б заради мозаїки на фасаді.
На панно школярі і гасло Ілліча: "Учитись, учитись, учитись". В санаторії, в якому відпочивав мучився в дитинстві було написано інакше: "Вчитися, вчитися, і ще раз вчитися".


Ґанок весь поріс мохом. А він же гарно накопичує радіацію.


Фойє на вході.


На підлозі не одразу помітив артефакти. Якось не звик звертати увагу на мотлох під ногами.


А там виявився аркуш з правил дрожнього руху і кіноплівка чи діафільми.




Нажаль, саму плівку не рзглядав, бо колись вже фотографував плівку на просвічування (в кінотеатрі).


Зала перед бічним коридором (ліворуч від входу) і спортзалом.


Спортзал. Навіть вікна часткового зберіглися.




Туалети біля спортзалу. Помітно, що вбиральнею постійно користуються.


Бічний коридор першого поверху.


Дивна підлгога.  Думав, що це криві плити, але напевно, там йшов електричний кабель.


Очікував на понурий тлін, бо проводка геть видрана, віконні рами лише в спортзалі, меблів і освітлення нема.


Кімнати, й справді, порожні.






В декількох кімнатах на підлозі валявся мотлох. А я ж бачу погано, тому поки напарник не підказав, не помітив, що там купа шкільного приладдя — макети, плакати, папки, платівки, кіноплівка.


Мабуть, це був клас біології та хімії.




Молекули.


На стіні якимось дивом вцілів плакат з двигунами.


Його-то я сам побачив.


Кінець коридору.


Бічні сходи чомусь зруйнували.


Ну, що, на другий поверх?


Хол другого поверху. Там, де на першому поверсі двері, стіна, оскільки спортзала займає два поверхи.


В кімнатах теж нічого немає.


Хіба, що повиглядати з вікна. Цим якраз і займався чоп у сусідній кімнаті.
Проходячи коридором, в одній з кімнат помітив рюкзак на стіні — і тупо пішов далі, тому не бачив, хто там і не вступав в контакт. А напарник розповів, що там сидів вояка з біноклем, який начебто відпочивав (ага, так і повірили). Мабуть, вистежував сталкерів чи збирачів чорниці.


Краєвид на внутрішній дворик.


Коридор бічного крила на другому поверсі. Вже вдома, редагуючи знімки, помітив відблискуючу кулю в кінці коридору. Що це могло бути?


Діафільми і рукомийник.


Повністю другий поверх не досліджував, бо після запалу різко захотілося спуститись на перший поверх.


Як виявилось, на підлозі були портрети біохіміків, шкільні трафарети, плакати. І плівки.


Віконечко. Коли писав звіт у блог не здогадався, що це їдальня.


Бічний коридор за спортзалою.


"Чи не їдуть по нас поліцаї?"


Фойє першого поверху. Виходжу.


Перед школою хтось поскладав протигази.


Ялинкова шишка просто гіантська.


Фасад зараз деревами і кущами, але вхід до будівлі проглядається з дороги.


Коли від'їжджали, посилився вітер, захмарилось і стало похмуро.


Як тільки виїхали з села, розпочався дощ, який потім перейшов у зливу з грозою. Не візняв і не зафільмував краєвиди з помаранчевим небом на фоні насуваючої сизо-сірої хмари. А дощ не припинявся аж д пізньої ночі. Тому подяка напарнику, що недовелося мокнути під дощем.

Підсумки. Закинута школа ймовірно була експериментальною. Стан оцінив на 3+/4-. Сподобалось, що чисто (крім декількох пляшок з води) і не засрано. Також нема шприців. Шкільні плакати додали цікавості об'єкту. Шкодую, що відфоткав не все і облазили не всі корпуси — поза нашою увагою залишились майстерні і котельня. Але й так вийшло непогано. Звіт +/- вийшов такого об'єму, як і планував.
Хоча хотілося, звісно, побільше. Якби ж не запал, більша уважність і несприятлива погода.

Проте відзняв невеличке відео.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=6DXmON2XZ38" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=6DXmON2XZ38</a>

P.S.: Здійснилась мрія побувати біля ЧЗВ. Однак патрулювання до "ключки" шокувало.

19
Звідки у них там БелАЗи? Старі, звичайно, могли постачатися. А от нові..?

20
Гумор / Re: Смішне Відео
« : 23.06.2020 18:35:38 »
Тс-с-с! Схоже на пародію деяких відеоблогерів.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=fStt_diAfC4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=fStt_diAfC4</a>

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 »