Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Bottlehunter

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »
1
Смітник / Re: Добу до Будапешта
« : 11.03.2020 17:27:12 »
Соляні копальні в Турді, Румунія
Турда в стилі Експлорер

Вид з підземелля в глибину землі. Я зараз знаходжуся в соляних копальнях Турда


В звіті також буде дестрой і помойки


Ну і як же без дахів і горокраксів Експлорера


Деколи хочеться поїхати кудись за кордон, але щоб не дуже далеко і було на що подивитися. Одним з таких місць є Турда, Румунія. Всього 250км від кордону мальовничими гірськими перевалами і ти в серці Трансильванії. В Труді знаходяться величезні та надзвичайно красиві соляні копальні. Сіль тут добували ще римляни. А зараз всередині облаштували туристичний рай. Соляні копальні вражають як своїми розмірами та і красою. Всередині є парк розваг і навіть соляне озера по якому можна кататися на човні.

Соляне озеро глибоко під землею


Для тенісу теж ок. В сухому повітрі напевно краще грається


Це острів посередині соляного озера. Самому не віриться що цю красу я бачив насправді


А як же черги на кордоні?!- спитаєтеся Ви. Я теж за це переживав тому виїхав з запасом. День перед поїздкою я катався на Буковелі. І раз вже тут, на Закарпатті, то чого б не відвідати Турду?! Неспішна дорога через Яблуницький перевал, чудові краєвиди на Петрос і Говерлу. Потім минаємо Рахів, Ділове і кілометрів з двадцять петляємо Тисою вздовж колючки і синьо-жовтих стовпців. Тут проходить Україно-Румунський кордон. GPS кудись веде, але пунктом пропуску щось і не пахне. Може він давно закритий і мені з обломом прийдеться вертатися назад?

Яблиницький перевал. Готуються до атомної зими?


І звідки цей гОцул взяв "участок" між Говерлою і Петросом?


Затишна брукована вулиця в Солотвино раптово обривається шляк-баумом. Біля нього стоїть людина в формі з маскою і термометром. Це і є Український кордон. Наші прикордонники віднеслися до мене з підозрою. Мовляв що я тут забув, чому не їду через Краковець, чи не везу часом бурштин або ікони і тому подібне. Я зробив висновок що наступного разу треба хоча би блок цигарок в багажник кинути аби менше привертати уваги.

Далі їду на Румунську сторону по дерев’яному мості! Уявіть собі: сполучення між двома європейськими країнами йде по дерев’яному мості!!! Під моїм маленьким Джимміком він звісно що не завалиться. Але багатогодинні черги ця хитка конструкція виключає як такі. Ну і фури та автобуси теж напевно не проїдуть.

Деревяний міст між Ромунією і Україною


Румунія мене почала вражати ще з кордону. Пропустили мене менше ніж за хвилину. Причому найдовше часу зайняло записати номер моєї машини на листочку!!! В наших прикордонників хоча б комп’ютери були! І взагалі наступні 150км шляху я постійно дивився в GPS щоб пересвідчитися чи я справді в Румунії. Вигляд з вікна, села, фіри з кіньми і дороги нічим не відрізнялися від Українських десь там в Путильському районі Карпат. Тому їдучи в Румунію не розраховуйте перетнувши кордон опинитися в шику і гламурі. Навіть у великих містах все плюс мінус так як і в нас, а деколи і гірше. Румунія – це насамперед колорит і самобутність. Це історичні пам’ятки та чудові краєвиди. Якщо це ваше – тоді вперед у дорогу!

Звичайна Ромунія мало чим відрізняється від України


Точно так само є сміття попри дорогу


Циганський телефон


Завершуючи тему кордону скажу що назад через Дяково я проскочив ще швидше. Бо Українці мене не шманали. І це не через корона вірус немає людей. Попри Вилок і в Берегово я спостерігав цілком звичні для цього місця черги на Угорщину. Це чомусь в Румунію нема бажаючих. Зі Львова до Турди через Мукачево вийшло 500км.

Дехто скаже шо пиляти 500км це капець як багато і тяжко. Але я дорогу сприймаю як відпочинок. Їдеш чудовими горами, минаєш стрімкі перевали, дивишся на нову країну і час минає швидко. До речі, я тепер розумію чому Трансфагараш побудували саме Румуни. Та в них тут всі дороги такі звивисті! Деколи в поворотах на першу передачу приходилося перемикатися. Просто Трансфагараш це фінал-апофеоз їхнього РомАвтодору.



Власне Турда це маленьке та симпатичне містечко з дуже довгою історією. Спочатку тут стояв великий римський табір. Потім розміщувався уряд Трансильванії. То ж тут є на що подивитися і поза копальнями. Але Саліна (так їх називають) того справді варта щоб лише заради неї сюди їхати…..

Центр, Турда


В принципі це і є десь пів-міста. Небагато. Копальні за тим горбом


де Урбан там і Поліція


Чому копальні а не шахти? Тому що видобуток вівся зверху вниз. Тут немає глибоких стволів та заплутаних ходів як наприклад у Велічці чи Стебнику. Зате є величезні підземні кімнати - виробітки. Всього три штуки відкриті для туристів. Ці виробітки настільки великі що всередину вмістилося колесо огляду, дитячий майданчик, тенісні та більярдні столи та інше. Усе це майстерно підсвічено то ж навіть на телефон фотки виходять офігенні! Попри всю цивілізацію атмосфера тут справжня, соляна. Повітря стерильне, ехо тишини та відсутність запахів… поки не сядеш у ліфт з іншими людьми 😊 Тому я користувався дерев’яними ходками

На дні трапеціїдальної камери






Вхід в копальню. 1857 рік.


Всередині є ліфт щоб не ходити сходами


Навколо справжні соляні стіни


Дякую Юркові і Олесю що своїми звітами спонукали мене сюди приїхати


Висота стелі кімнат коло 100 метрів, довжина кілька сотень. Вхід через верх, тому практично зразу виривається «Ваааав!». Мене вразило як така величезна пустота під землею може триматися і не обвалюватися. Може тут немає грунтових вод, то ж нічого не розмивається і не потрібно відкачувати. Виняток становить найглибша точка копалень з озером.

Старий вхід в копальні. Ним транспортували сіль до Турди


А це новий вхід для Туристів. Старий з тої сторони горба


Новий вхід спеціально зробили щоб всім було зручно попасти в копальні


Я рання пташка. Зранку лажу, ввечері відпочиваю. Більшість людей навпаки. Тому користуюся перевагою поки тут нікого немає


Апрув! Все як має бути. Хто був в інших соляних шахтах зрозуміє


Людський ходок вниз


Соляни сталактити на стінках.


Вид зі сходів. Трапеціїдальна форма мала перевагу над круглою. Вона дозволяла робити рудник в довжину, тобто добувати більше солі.


Видобуток солі припинили аж в 1930-х роках бо він став нерентабельним. Під час війни тут ховалися від бомбардувань а потім зберігали сири. Зараз водять туристів. «Цигани» циганами, але нам потрібно брати приклад. Вони свою копальню зберегли через десятиліття, а ми умудрилися зовсім недавно прокохати шахти в Солотвино. Тепер їздимо в Румунію дивитися на сіль під землею. Є ще Стебник… Дуже б не хотілося щоб він повторив долю Солотвино і Калуша. Хоча до того йде. Берімо в них приклад як потрібно поводитися з Приємно що цей  а зараз водять туристів.

Соляне озеро на дні копальні


Виглядає як у фантастичному фільмі


Це кругла дзвоноподібна копальня. Одна з найстаріших. Через ці отвори є вихід на поверхню


Місток з копальні соляного озера в трапеціїдальну копальню. Вони були незалежні і обєднали їх недавно.


Стовп для масштабу...


Люблю аварійні виходи!


Вид з аварійного виходу на озеро




курча! Треба сфоткатися а то потім сам не повірю що я тут був!


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=fwdhGCJCw5k" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=fwdhGCJCw5k</a>

Писати про копальні нема сенсу. Це треба бачити на власні очі! Місце реально тру ще й легкодоступне як для грудних дітей так і для сіньйорів на візочках. Вхід в районі 200 грн. Найближчий аналог це Велічка. Але в Польщі все ж класична соляна шахта. Тож аж настільки масштабних кімнат там немає. Також у Велічці не покатаєшся на човні по підземному озері.

В принципі вони і зараз схожі


Це дуже крута річ! Її крутили коні і вона піднімала сіль нагору. Небагато схожих механізмів збереглося в Європі


Кілометровий тунель. називається старий вхід. Його спеціально зробили щоб легше було сіль транспортувати. По поверхні це займало 5 км.


Позначки скільки ще залишилося йти на стінах


F J означає Franc Josef, імя однієї з копалень


Власне старий вхід з поверхні


Реально шкодував що Васіча зі мною не було. Він без розводла з дому не виходить. В копальнях є ще дві аналогічні виробітки. Але вони зараз закриті для туристів. Аж плакати хотілося шо в рюкзаку нічого корисного не маю.

Вхід в стару закинуту копальню


Зубами такий не перегризеш


Крім Саліни, в Турді є ще багато цікавого для Експлорерів. Тут є великий індустріальний район, половина з того закинуте. За тих пів дня що лишилося я встиг зробити розвідку боєм і намітити потенційні точки для наступної вилазки.

Вид на індустріальну Турду


Ну і на карті є чітко позначений район де треаб лазити


Крім часу стримуючим фактором були цигани. Я розумів що вони тут живуть як звичайні громадяни. Але є негативний український досвід. Тому коли бачив групу коричневих замурзаних людей в різнокольоровому вбранні то я підсвідомо групувався і готувався що будуть зараз або просити, або красти. Це мої упередження, насправді ніхто і слова не сказав. Тим не менше з чорним поясом карате я б чувся впевненіше на всіх цих помойках.

Щоб добратися до тієї недобудови треба пройти ці циганські поселення


Навпроти є склад ізоляторів. Електричкін би приторчав!


Ось СПИСОК!!! 😊 В фотках є спалені координати.

1)   Бомжатник коло річки. Виглядало що до мене тут не було жодних дослідників чи графіті. То ж я вирішив що це годне місце щоб лишити нашу наклейку любуватися на промислові пейзажі.



Це щоб влітку на даху не душно було пити Рево :)


Ось і верх. щось не дуже високо


Насправді вони молодці що балки зробили бетонні. були б деервяні то все давно б вже знило і впало


Деруся клеяти наклейку


Так що вона все місто бачила. Але її ні дощ ні сонце не пошкодив


Індустріальний вид для наклейки


До речі, сюди водять екскурсії. Але конкретно в той день все було закрито


Па-па, полізли далі досліджувати. Хто тут буде - робіть селфі, викладайте!






2)   Недобудований універмаг в центрі!!! Причому він чистий і там навіть презервативів на підлозі не було. Не кажучи про інше сміття. Аж просилося лишити тут ще один горокракс.

На перший погляд будівля як будівля


Придивляємося ближче: щось тут не так!


А ззаду взагалі капець.


Ну що, класична недобудова


Дивно що вікна цілі і чисто


Я зауважив що не на всіх вікнах збереглися заводські наклейки


Як рідна!


Помийна, тобто оркестрова, яма.


Центр міста


Кількома поверхами вище


Рекомендую для фотосесій з тянками. Гарне чисте місце


3)   Військова частина з танками, літаками та радарами

І як я здогадався що тут воєнщина? ;)






Натівські!


Якщо уважно придивитися то видно що паркан шатали


Правда це закинута частина


ось що за воротами




Троха далі є діюча


Охоронець розповідав що тут час від часу це все літає і тоді зівак збирається багато


ні ні, тільки на телефон! ;)


Ще радянські Т-54, згідно класифікації Альпініста


РЛС дециметрового діапазону. Короче того добра тут вистачає. Було б бажання фоткати і лазити.


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Dl0XcyXw6x0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Dl0XcyXw6x0</a>

4)   Закинутий завод з офігенними трубами

Свят би з цього зробив гарну фотку :)


"А так то тлєн і униніє"


Це з іншого боку


5)   Старі будівлі коло заводу

Ууу, як надійно вхід залочили!


Напевно тут колись жив власник заводу


Гарний історичний будинок. У Львові такому б пропасти не дали


6)   Закинута міськрада в центрі міста

Ось цей двохповерховий будинок мені нагадав пошту в Будапешті


Вхід у будинок. Видно що пошту давно ніхто не перевіряв


7)   Засрані купальні коло шахти

Добре що вона здохла, боюся уколів. Тим більше від сказу


Русская глубінка?


Точно! Двоє из ларца згадалося


Вихід назовні




Ззовні цілком пристойно виглядає


Але всередині краще заходити тільки в повному хімзахисті


напевно тут колись текла вода чи що...






8)   Римська цегла

Ось тут колись був величезний римський табір


Все що залишилося


Старі казарми






Бані на кількасот квадратних метрів. З розмахом!






З розмахом будували!


Ну і цегла з клеймом як і обіцяв ;)


Таке враження цього тут ніхто не цінує


9)   Закинута ферма коло Сату Маре. Це вже як на Україну їхати. Таких ферм тут багато попри дорогу зустрічалося. Вирішив одну пофоткати для прикладу.

Фасад. Адмінбудівля


Головний вхід до будівлі


Але інстинкт дослідника потягнув мене в тил будівлі.


Бачите дроти на землі? А ще кажуть що цигани все крадуть. На Львівщині вони би тут не лежали.


ну а далі "мальовничі руїни" як каже Максівел




Знову ж таки. Безхозний метал! шкода що в багажник не влізеться.




Всередині адмінки


Чимось нагадало пресозаготівельний на ЛАЗ-і






Під дахом є купа місця щоб знімати файні індастріал кліпи


Ну і тут лишив свій знак. Реально на цьому місці я перший. Хай буде як знак де в Румунії треба зупинятися правдивим дослідникам на пересик












Спочатку був обережний. А потім помітив що дроту ж то нема! В нас вони б так довго не провисіли.


Лізу назад в сіру будність автоподорожей


10)   Недіючі вишки коло кордону. Антен на них немає, значить лізти має бути нескладно.


Розвідка показала що ніхто тут ще нічого не шатав. Все залочено так сяк, по Львівським міркам взагалі відкрито. Охорона час від часу є але мене ніхто не рухав. Я навіть заїхав до прохідної військового аеропорту і мило розмовляв з охоронцем. Пасажир з машини міг би спокійно все перефоткати. Що і зробимо наступного разу. ;)

Вони ще тонше не могли трубу врізати?


За трьома замками!


ну а це взагалі жесть


Дякую Юркові та Олесю за наводку на Турду!


Було реально круто!


2
Сайт MyHeritage запустив сервіс, який перетворює старі чорно-білі фото в кольорові.  Доступний за посиланням.

В нашому Телеграм чаті забавка дуже зайшла. Нижче додаю найцікавіші на мій погляд фотки. Докидайте ще!

Колоризовані парові машини з Волі Добростанської










Вулиця Харківська, 30 роки.



Львівський етнографічний музей, 40-ві роки.



Прадідусь Зеленої Миші



3
Команда сайту polyphonyproject.com  зробила просто колосальну роботу, вони професійно записали і упорядкували близько 1500 народних пісень майже з усієї території України.

Кожен голос поліфонічних пісень записаний окремим мікрофоном, що дозволяє розділяти їх та прослуховувати окремо або комбінувати між собою будь-яким чином за допомогою багатоканального програвача. Щоправда, той багатоканальний програвач працює тільки на мобільному  >:(

Пісні з архіву можна фільтрувати за темами, мотивами, обставинами виконання тощо. До кожної є відео в 4К. Коротше кажучи, справжній скарб для тих, хто цікавиться українською історією.

На жаль, з Західної України є тільки Волинь, гуцулів та бойків чомусь ще не записували :) Може пізніше з'явиться)

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=aofsxbVAN40" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=aofsxbVAN40</a>

4
Якщо ви би хотіли побачити Америку, Канаду і Мексику, але не маєте достатньо часу і грошей, то я маю лайфхак :) За сорок кілометрів від Праги, біля села Моріна є кар'єри, які так і називаються: Велика і Мала Америка, Мексика, Канада і ще з десяток інших. Зможете обійти всі за день і зробити фотки як з американського Гранд Каньйону.



Блог, де є багато інфи, фоток, мап і т.д. Чеською, звичайно ж. Ну а кому нині легко?  ;)

Майже всі кар'єри закинуті і закриті. Ще з кінця 19 століття тут видобували вапняк для металургії, тепер це популярна місце серед туристів, дослідників печер та кажанів. Кілометри лабіринтів штолень є одним з найбільших в Чехії місць зимівлі рукокрилих.

Влесне штольні і були моєю головною метою, вчора з'їздив сюди на розвідку. Встиг тільки обійти довкола двох найбільших кар'єрів та оцінити масштаб, і то має бути щось грандіозне. Ці кар'єри були (чи може є і зараз) сполучені штольнями для вивозу руди. Звичної нам дороги зверху для заїзду транспорту нема. Потрапити на дно Великої Америки зараз можна тільки через штольні, які є закриті залізними воротами, або по шнурку зверху, до Мексики - тільки шнурком. Зважаючи, що висота цих кар'єрів - 80 метрів, це має бути весела забава. Штольні тут йдуть навколо кар'єрів і мають п'ять, а в деяких місцях навіть шість ярусів (!). Щоб ви розуміли масштаб, такзвана Головна штольня, що сполучає кілька менших кар'єрів, має довжину 3 км, а є ж іще десятки інших. Пишуть, що входи переважно закриті або завалені, але я думаю, що залаз завжди можна знайти головне бажання.

Ось як виглядає один з таких заїздів:







Підсумовуючи сказане вище, мені зараз дуже потрібні а) команда експлорерів б) система для спуску



Старі фото. Більше можна знайти тут





Не зважаючи на паскудну погоду (+2 і вітер), погуляти навколо Америки вчора приїхали багато людей. Чехи взагалі дуже активні і у вихідні виїжджають за місто. Катаються на роверах, подорожують або їдуть на дачі, що взагалі може бути прирівняно до національного спорту нарівні з хокеєм. З одного боку це добре, з іншого - неможливо знайти спокійне місце без людей поблизу Праги на вихідних.

Навколо веде огороджена маркована стежка з тисячею табличок про небезпеку. Це й не дивно, тут досить часто гинуть люди, з власної волі чи випадково. Зустрічав кілька історій про те, як п'яні туристи пішли вночі попісяти "не туди". Один чувак так вийшов вночі зі штольні на висоті 60м. Навколо зустрічаються хрести та таблички в пам'ять загиблих.

Тут і там, на різній висоті на вертикальних стінах кар'єру видно великі нори - це штольні виходять на поверхню







Звичайно, що таке місце не може обійтися без легед. Найвідоміша - це історія про Ганса Хагена. Це есесівець, який після війни сховався в штольнях, та так тут і живе. Лякає туристів, краде в них їжу, а часом і може забрати необережного дослідника печер до себе назавжди.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Sa1uqvYPeiM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Sa1uqvYPeiM</a>

На дні Великої Америки - озерця з незвично синьою водою. Раніше люди часто приїжджали сюди купатися, зараз адміністрація кар'єру закрила сюди вхід. Маркованим маршрутом зівдси можна дістатися до відомого замку Карлштейн. Згідно таблички, до нього всього 3,5 кілометрів.
 






Виходжу на східний край кар'єру Мексика. Тут вже не так людно, багато хто схарюється і не доходить сюди по липкій грязюці. Кар'єр менший і вужчий від попереднього, кажуть, що на його дно ніколи не потрапляє сонячне проміння. Видно штольні внизу і залишки старих комунікацій.



Тут стоїть пам'ятник політичним в'язням, які працювали на кар'єрі в 50-х роках.



Вирішив обійти Мексику і спуститися вниз з західної сторони. Діюча частина кар'єрів





Знаходжу стежку вниз, ліс і прямовисні скелі порослі мохом трохи нагадують наші скелі в районі гори Ключ







Найнижча точка куди вийшло спуститися, далі тільки на шнурку.



Сиджу на камінчику, релаксую. Акустика тут просто бомба, чітко чути про що говорять люди на тому березі. Раптом помічаю когось зверху: якийсь пан по шнурку спускається в штольню. Крім великого рюкзака на собі мав ще й здорову торбу, мабуть збирався під землю надовго.



Піднімаюся наверх, щоб оглянути що тут ще є цікавого. Замурований вхід в підземелля.



Продираюся якимись напівпрохідними стежками на протилежному березі.







Знайшов місце, де заякорився "печерний пан". Запам'ятав собі на всякий випадок  :D





Трохи далі помічаю, що земля навколо якась чи то потоптана чи то покопана. Поки пробую зрозуміти в чому справа, за два метри з-під куща зривається і з тупотом тікає... дикий кабан! На щастя, він мене злякався навіть більше, ніж я його. Якби кабану захотілося напасти, навіть не знаю що б я робив - навколо тільки зарослі колючих кущів типу глоду і шипшини, ні бігти, і навіть порядного дерева, щоб вилізти! Добре, що на цей раз обійшлося. Виходжу з лугу на стежку і повертаюся до машини.

Прекрасне місце і чудова прогулянка. Тепер маю плани подивитися ще решту кар'єрів і відвідати штольні. Сподіваюся, скоро докину в цю тему нові фото, бажано без кабанів  ;D






5
Продам свій Canon EOS 1100d, дзеркалку для початківців, з кітовим об'єктивом. Ця модель Кенона добре відома, найкраще підійде тим, хто робить перші кроки у фотографії.
Більше технічних характеристик тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Canon_EOS_1100D
Працює без жодних нарікань, на корпусі знизу є незначні потертості. До фотоапарату додаю сумку та зарядний пристрій для акумулятора.
Причина продажу - я ним останнім часом практично не користуюся. Не люблю, коли речі лежать без діла)

Ціна 3000 грн

Пробіг - неповні 25000 кадрів. Для цієї моделі - ресурс 100 000 (http://www.shutteractuations.com/canon-eos-camera-shutter-lifetime/)



















6
Смітник / Re: Варшавські дахи
« : 24.11.2019 22:08:27 »
Не маючи балонів і компресорів люди просто будували величезні пусті приміщення де подавали газ під малим тиском. Зараз ці приміщення, звісно шо, не використовуються. Всередині них ведуться будівельні роботи, то ж, на жаль, нас туди не пустили.



/quote]

Про ці будівлі писав колись Вільям під час свого польсько-українського туру. Текст є тут, але фотки на жаль не збереглися. Газосховища колись були "візитівкою" Варшави в плані Експлору, об'єктом, який був особливим в порівнянні з іншими містами і в який порівняно неважко було потрапити. По типу нашої Лощини.

Скопіюю сюди кілька речень про газовий завод та тогочасні методи зберігання газу.

Газ на Газовому заводі видобували методом газифікації вугілля. Спрощено процес виглядає так: у великий герметичний баняк кидають вугілля, і підпалюють частину. Кисню всередині бракує, вугілля тліє, вуглець з вугілля в результаті горіння окислюється не повністю. Тобто на отримуємо не СО2, а СО, який сам по собі непогано горить. Також можливе утворення горючих сполук з воднем. Утворений газ відсмоктують в трубу, очищують від твердих частинок, охолоджують і подають в газову мережу, тобто цьоці Касі, яка варить на ньому борщ.

Страі будівлі в Варшаві по-правильному називаються Газгольдери. Всередині там був великий металевий ковпак, під який подавася газ, для зберігання. Для герметичності ковпак був занурений у воду, схематично конструкція виглядала так:



У Львові теж колись був Газовий завод, на теперішній вул. Газовій.


До речі, а чому ви в якийсь технічний музей не сходили у Варшаві? Там є кілька досить оригінальних.

7
Побував сьогодні на екскурсії в національній агенції новин Чехії, Česká tisková kancelář.

Для екскурсантів вони дали тимчасовий доступ до свого архіву новин. Це відео, фото та тексти за останніх 30 років.
Кому цікаво, заходьте на https://nib.ctk.cz/ та вводьте логін DOD2019 та пароль Listopad89 Цей доступ буде дійсний до кінця листопаду, тобто ще два тижні.

Матеріалу направду дуже багато, приблизно 8.2 млн фото, 6.3 млн новин, а ще відео, звук та інфографіка.

По пошуку за словом "Ukrajina" знаходиться майже 27 тис. фото і біля 7 тис. текстових новин.



9
Нещодавно разом з колегами по роботі допомагали одному з собачих притулків в Чехії. Хочу трохи розповісти як організована волонтерська робота да догляд за безпритульними собаками тут.

Фотозвіт з притулку для собак в Брюховичах був опублікований в нас кілька років тому. Чесно кажучи, я був трохи шокований з того, що побачив в Чехії. Окремо хочу наголосити, що роблячи будь-які порівняння, я не хочу показати як в нас зле, а там добре. Навпаки, є багато галузей, в яких ми можемо перейняти досвід і робити краще в себе. Замість того, щоб набивати гулі та гуляти по граблях, можна просто спитати поради в того, хто вже вміє.

Як організована волонтерська робота загалом. В нас на роботі для волонтерської діяльності передбачений відгул на весь день, який фірма повністю оплачує. Кількість таких днів по ідеї необмежена за умови попереднього погодження. Звичайно, ніхто не буде тобі платити зарплату за те, що ти цілими днями тусуєшся, скажімо, з бездомними собаками, але кілька разів на рік попрацювати в своє задоволення на соціальних проектах цілком можна.

Я не впевнений чи це якось закріплено на законодавчому рівні, але знаю, що на практиці дуже багато фірм надає таку можливість своїм співробітникам та постійно допомагає фінансово та робочими руками кільком соціальним проектам. В нас це дитячий кінний центр в Празі та Собачий притулок Дог-пойнт, про який мова нижче.

Як це виглядає на практиці: приблизно за два тижні на загальну пошту приходить лист, з текстом "Хто хоче поволонтерити, потрібно десять людей та дві машини. Збираємося о 9 зранку, якщо хтось хоче, щоб йому замовили вегетаріанський обід, то фу на вас то дайте знати".



В день Х перша група (в моїй машині) виїжджає, ще частина їде на закупи з обіцянкою приїхати пізніше.
Сам притулок знаходиться в сосновому лісі кілометрів за 30 від Праги. Приїжджаємо, вітаємося з працівниками, п'ємо каву. Дуже свіже повітря, чисто і якось по-домашньому затишно. Один з працівників живе тут з сім'єю: дружиною, яка йому допомагає та двома маленькими дітьми. На окремій обгородженій території розташовані воль'єри з собаками. Далі стоїть господарська будівля з кухнею, технічними приміщеннями, медпунктом і таким іншим. За нею - спеціальний обгороджений майданчик, де собаки займаються "фізкультурою". Трохи далі двоповерховий будинок, де живуть правцівники притулку.

Сюди потрапляють собаки, від яких відмовилися хазяї, або ті, котрі загубилися і неможливо знайти власника. В Чехії кожен пес зареєтрований в загальній системі, його персональний номер віибитий на жетоні. В систему внесені всі дані: дата народження, господарі, прививки, перенесені хвороби тощо. Відповідно, знайдену собаку зазвичай легко ідентифікувати. Але часом трапляються згуби без жетонів або з номерами, що не внесені в базу.

Собаки в притулку не просто сидять в клітках і їдять казенний харч. Їх лікують, доглядають, займаються з ними і кожного дня вигулюють в лісі. Крім того, активно шукають нових хазяїв. На сайті притулку постійно оновлюється інформація про собак, які чекають нових хазяїв https://www.dog-point.cz/nasi-psi/k-adopci

Поки нам розповідають про притулок, приїжджає решта з закупів. Привозять з собою повний багажник... овочів: салату, шпинату, ріпи, буряка та редьки.
Виявляється, собак тут не годують гранульованим кормом, а готують суміш: дві третини м'яса і третина перемелених на блендері овочів. Це набагато здоровіше для них, ніж гранули, і собаки засвоюють такий корм відчутно краще.

Розподіляємося на роботу. Хтось йде рубати дрова, хтось садити дерева, хтось косити траву чи фарбувати сарай. Загалом роботи мало і вона неважка. Для офісного планктону тільки радість помахати сокирою на свіжому повітрі.

Я зі ще двома співробітниками йду перемелювати овочі. Ріжемо, перемелюємо в блендері, пишемо на етикетці, що саме всередині та дату. Суміш заливаємо в звичайні пластмасові судочки та кладемо до морозильника. На кухні стоять три такі здорові морозильники: два забиті м'ясом, третій ми напакували овочами.
 










Команда дроворубів







Обідаємо і йдемо дивитися майстер-клас від тутешніх хвостатих. Видно, що працівники живуть своєю справою: розповідають дуже багато про психологію собак, як вони займаються реабілітацією, діляться цікавими історіями з притулку. Потім по черзі приводять кількох місцевих знаменитостей і займаються з ними собачою фізкультурою, паралельно і далі розказуючи тони цікавих речей про собак.

Це Черт (чорт українською), дуже енергійний пес. Найбільше любить стрибати, він без проблем залазив на дерево, що на першій фотці. А це він єдиний зі всіх вміє перелазити паркан, що на задньому плані на фото.





А це Маня

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vr_Tk5s5n7E" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vr_Tk5s5n7E</a>

А тепер вгадайте скільки загалом тут живе собак? Всього 18 (!), загалом притулок розрахований на 21 пса. І це цілком рядове таке місце, яких досить багато по всій Чехії. Фінансуються вони більшістю з приватних пожертв та праці волонтерів.

Ще кілька загальних фото. Баки для збору дощової води.



Вольєри для собак.















10
Кладно - невелике чеське містечко з багатою промисловою історією. В середині 19 століття тут знайшли поклади кам'яного вугілля, яке видобували аж то початку 2000-х.
Місце, про яке я хочу розповісти - історичний скансен, облаштований на закритій в 2002 році шахті Майрау. Знаходиться музей в селі Вінаріце, зовсім недалеко від Кладно. З Праги машиною сюди їхати менше години.

На мапі. Зверніть увагу, на гугл картах через дорогу від музею позначена тюрма. І в неї рейтинг за відгуками 5 зірок)))
Сайт музею. Тут можна знайти інформацію про актуальні виставки та розклад роботи.

На невеликій території типові будівлі радянської доби мирно вживаються з довоєнними зразками австрійської промислової архітектури. Дуже добре збереженими, до речі. Це взагалі якась відмінна риса Чехії: завжди якось мимоходом виявляється, що он той гарненький сільський костелик стоїть посеред села з середини 14 століття. Корчма через площу навпроти, як правило, теж.

Тематичне шахтарське панно при вході



Екскурсія тривала загалом більше двох годин. Спочатку про вугілля взагалі і історію розвитку вугледобування біля Кладно. Виявляється, від найдавніших часів в цих краях існувало біля тисячі різного типу вугільних шахт і копанок. Майрау була закрита однією з останніх. Територія навколо зараз повністю ревіталізована, крім будівель і двох старих копрів нічого не нагадує, що тут займалися брудним і неекологічним гірничим промислом.

В першій кімнаті розміщена тимчасова виставка старої цегли, про неї я вже трохи писав.

Моделі старих шахт з околиць:







На цій шахті був високий рівень загазованості, досить часто траплялися нещасні випадки та пожежі. Один із залів присвячений засобам захисту. Я не фоткав стандартні радянського типу гірничі саморятівники, а от регенеративні ранці для пожежників виявилися цікавими. Вага одного такого 14-17кг, залежно від моделі.











Роздягалка - стандартні металеві шафки...



... з нестандартними деталями всередині))) Це одна з арт-інсталяцій, які органічно "вписані" по всій території старої шахти



Ось ще одна цікавинка: після зміни шахтарі перевдягалися, а робочий одяг в буквальному сенсі підвішували на стелю. Як пояснив екскурсовод, таким чином він просушувався, наверху тепліше...







Душові та сауна. І ще одна доречна тут скульптура.











Переходимо до приміщення, звідки колись спускалися в шахту. Зараз всі підземелля засипані, лишилися тільки верхні приміщення.









Ковані гвинтові сходи австрійської доби



Кліть двоповерхова, кожна секція розрахована на одну вагонетку або шість людей







Переходимо до будівлі, де був ще одни ствол.



Це все, що залишилося від шахти



Символічні "останні вагонетки", з кожної з найбільших тутешніх шахт



Шахтний електровоз Сіменс, 1910 рік



Піднімаємося на поверх вище. Збережені рельси і заїзди до кліті



В наступній кімнаті - збережений механізм парової машини, яка піднімала вантажі і людей по стволу. Вироблена 1905 року в Празі, пізніше двигун був замінений на електричний. Оригінальна потужність двигуна - сто кінських сил. Для порівняння - звичайний фольксвагенівський дволітровий дизель зараз має біля 150 коней))
На жаль, місця в кімнаті було мало, щоб зняти весь механізм одним кадром, тому буде по частинах)











Йдемо далі по території. Перевертачка для вагонеток



Отака штукенція для перевозу людей. Коментар екскурсовода: "Приїхали до нас пражани, покаталися на нашій чудовій трубі. Їм дуже сподобалося, приїхали додому і викопали собі метро".



Заходимо в наступне приміщення, а там...



Ще одна величезна парова машина! Блискуча і холодна, повний стімпанк! Ексурсовод натискає кнопку і важелезні поршні починають безшумно рухати п'ятиметрове колесо. Ця лялька мала 450 коней потужності, була виготовлена і встановлена тут в 1905 році



















Знову виходимо надвір, порозглядати мертвий метал. Вирваний зі свого підземного середовища, він виглядає трохи недоречно, як риба на березі чи запеклий експлорер в костюмі з краваткою)  Триповерхова кліть, не з цієї шахти.



Частина машини для прокладки метро, яка працювала в Празі. Я так і не зрозумів, що ця залізяка тут робить.



Вугільний комбайн







А це покровителька шахтарів, свята Варвара (Барбора). Трохи схода на персонажів фільмів про Мед Макса





На додачу в схилі пагорбу облаштований прототип діючої шахти, з низькими ходами, підпорками, конвейєрами, гідравлічними опорами і майже повною відсутністю світла. Як казав наш екскурсовод, саме так і виглядає зправжній забой, тільки без пилюки, води і смороду. І дихати є чим)
Маю хіба кілька фото з телефона, пізніше їх докину сюди.

Оце і все, загалом більше ніж дві години екскурсії проминули непомітно. А я поїхав експлорити закинуту промзону Кладно, але це вже зовсім інша історія



11
Сезон літніх полазок і ночівлі на свіжому повітрі закінчився, значить, прийшов час готуватися до наступного. В цій темі пропоную ділитися місцями у великих містах, де можна переночувати в наметі чи просто розкинувши на килимку спальник. По-перше, таким чином можна незле зекономити, особливо якщо ви десь в Європі. По-друге, так набагато цікавіше. Зірки над головою завжди цікавіші, ніж запах чужих шкарпетосів в десятимісному номері хостелу.

Додавайте, будь ласка, сюди свої місця. Я впевнений, вони будуть корисні багатьом мандрівникам.

Тільки з'ясуйте, будь ласка, спершу закони країни, де збираєтеся ночувати, щоб не мати проблем з поліцією.


Почну з Праги.

Місце номер раз - Мілічовский гай. Всього за п'ятнадцять хвилин пішки від кінцевої станції червоної гілки метро (Гає) можна знайти чистенький і затишний ліс. В районі точки, що я вказав, є три горбики, трошки спустившись з них можна знайти собі гарне місце для намету. Краще це робити подалі від стежок і, відповідно, подалі від бігунів та собачників. Вогонь тут розводити категорично не можна, якщо дим побачать, поліція приїде дуже швидко. В лісі досить багато всілякої дрібної звірини: зайців, фазанів, їжаків, різних птахів. Є навіть дикі кози. Тому не лякайтеся, якщо щось почне вночі шарудіти.
В районі метро також є супермаркет (Лідл), де можна закупитися їжею.
Мінуси - в околиці немає питної води, тільки заболочені озерця.

Місце номер два - Куточок в парку Панкрац. В точці, що на лінку, є досить глухий куточок: з одного боку густі кущі, що відгороджують вас від решти парку, з іншого - автостоянка величезного комплексу Чеського телебачення. Намет тут мабуть не вдастся розкласти, але виспатися у спальнику цілком можна. Очевидний плюс - недалеко є великий торговий центр Панкрац з безкоштовними туаалетами і теплою водою в них. До станції метро Панкрац - кілька хвилин пішки.



12
Сьогодні був в гірничому скансені Майрау, що біля містечка Кладно, Чехія.
Там, зокрема, зараз проходить виставка цегли одного з місцевих колекціонерів. Деякі експонати дуже навіть годні, ділюся фотографіями.
Виставка буде відкрита до кінця березня наступного року. Сайт музею з усією необхідною інформацією.

Форми та клейма:





Величезні целини, телефон збоку для порівняння розміру





Полички з експонатами



















Найцікавіші одиничні екземпляри





















13
Смітник / test 2
« : 21.10.2019 17:38:47 »
test 2test 2test 2
test 2
test 2
test 2
test 2test 2

14
Справжнісінька діюча триповерхова підземна лікарня-бомбосховище є в Празі. KO 17 - це така кодова назва, щоб коли два шпигуни зустрічаються, відразу розуміли про що йде мова. На двох верхніх поверхах розташовані всілякі лікарняні приміщення, в тому числі і дві операційні. На нижньому - технічні приміщення. Розрахована лікарня на 170 людей, має 72 лежачі місця.

Звісно, що подивитися на вхід я пішов того ж дня, як дізнався про неї) Все розташоване в дуже гарній місцині в лісі і закрито. Видно господарську руку, перед зачиненими гратами лежить килимок, щоб витирати ноги)))

Приблизні координати. Даю приблизні тільки тому, що не пам'ятаю точне місце, а не тому, що я такий суперпідпільний кіндрат. Але за бажання ви легко її знайдете, пройшовшись асфальтованою доріжкою понад потічком.

За призначенням підземна лікарня використовувалася тільки раз, під час грандіозної повені влітку 2002р.

Важко повірити, але зрідка сюди все-таки пускають відвідувачів. Напевне, це дешевше, ніж потім лагодити ушатані герми і вентшахти))) Останній відомий мені раз - навесні минулого року, в рамках фестивалю Open House Praha.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=f5bFuoHKpvs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=f5bFuoHKpvs</a>






15
Спробував зібрати тут корисну інфу для тих, хто за відвідин чужих міст не обмежується центральною площею та пивом в найближчій ресторації.

Прага має настільки багато цікавинок, що й місяця не вистачить, щоб все усе побачити і відчути на смак. Постараюся поділитися чим знаю.



Після приїзду в Прагу відразу купіть собі квиток на громадський транспорт не весь термін, скільки плануєте тут бути. Чим більший термін, тим дешевше вийде. Квиток дійсний на весь транспорт в місті - трамваї, метро, автобуси, номер яких починається на 1 і 2, а ще паром (переправа) через річку і фунікулер. Купити квитки можна в жовтих автоматах в метро, в касах того ж метро, або в інших місцях, вказаних тут: https://pid.cz/en/where-to-buy-tickets/. Не забудьте його закомпастувати при вході в перший транспорт (тобто всунути в невеликий жовтий ящик))) і не викидати потім. Громадський транспорт дуже зручний і зекономить вам багато часу і здоров'я)

Завжди і всюди носіть з собою медичну страхівку і посвідчення особи, це роблять навіть місцеві. Відсутність страхівки при перевірці документів - причина для штрафу. Відсутність паспорта чи аналогічного документу - перспектива екскурсії в райвідділ.

Подбайте, щоб у вас був мобільний інтернет, гугл мапс чітко показує на який транспорт і коли пересідати, щоб кудись дістатися, навіть враховує якщо якусь ділянку шляху ремонтують і запускають громадський транспорт в об'їзд чи тимчасові маршрути на заміну.

Фунікулер є тут, ним можна дістатися до дуже гарного парку і там піднятися на Петршинську вежу. Від вежі стежкою через парк можна спуститися в центр, або до музею громадського транспорту, кажуть йому варто приділити трохи часу.

Найвідвідуваніший в місті, звичайно, історичний центр. І саме через вічний натовп туристів я там досі і не погуляв нормально. Якщо хочете пофоткати будівлі в центрі і Карлів міст, я б радив прокидатися як можна раніше. Щодо того, що подивитися в центрі - найкраще буде глянути в інтернеті пішохідні маршрути центром, що проходять повз найвідоміші пам’ятки, я навіть зустрічав аудіогіди, які можна скачати і гуляти з навушниками. Ще можна погуглити де є центри туристичної інформації, зайти туди і набрати безкоштовних карт і путівників. А також понабридати працівникам дурними запитаннями.

Безкоштовні туалети є в усіх торгових центрах. Продукти краще купувати у великих супермаркетах - Лідл, Білла, Альберт. Найкраще глянути на Гугл мапі де вони є і під'їхати кілька зупинок на метро, то буде несподівано швидко). Дуже не раджу купувати продукти в магазинах, що називаються Норма і Жабка. Крім супермаркетів є ще продуктові магазини, в них продають в'єтнамці і місцеві там морозяться щось купляти. Такі магазини мають загальну назву "Вечерка", ціни там вищі, а якісь не дуже. Єдиний плюс - вони працюють допізна.

Будьте обережні з обмінниками в центрі, там моцно дурять. Читайте дрібний шрифт на табличках, а краще платіть карткою. Попередньо слід зателефонувати на гарячу лінію вашого банку і уточнити чи відкриті у вас платежі за кордоном.
Два перевірені обмінники майже в самому центрі Праги, тут найвигідніший курс. Адреса: вул. Jindřišská, 10. Різниця з іншими місцями в центрі може бути 1.5 коруни на доларі, що дуже багато, як на мене. Про популярність цих обмінників говорить і те, що тут майже завжди черга.

Вода в крані чиста, але краще її не пити без крайньої потреби. Робити чай чи готувати їжу можна сміливо.

Я не в курсі, де можна нормально поїсти в центрі, там переважно все орієнтоване на туристів. Ось кілька справжніх чеських місць, які мені подобаються. Кожне з таких місць - це локальна історія і міські легенди на ваших очах. Найкрутіші чеські письменники (твори кожного щиро рекомендую) - Гашек, Шабах, Грабал свої історії брали з пивничок і гОспод, просто пили пиво і спостерігали за людьми. Кожна з сотень празьких гОспод по-своєму унікальна. Наприклад, в районі метро Панкрац є типовий сов’єт стайл заклад, навіть не позначений на Гугл мапах. Пиво там в принципі норм, їжа теж ок. Фішка в тому, що в понеділок і середу ввечері обслуга ходить топлес. Зацікавилися? Не спішіть гострити лижі, офіціанткам там впевнено перевалило за п’єдесєточку. Я досі не впевнений чи люблю екстрим, тому й не був там ввечері))) Ось координати для справжніх експлорерів. За спалену локацію з вас звіт на форум)

Ще кілька хороших закладів:

На Квєтніці

На Зеленій Лисці. До речі, будинки, що стоять на іншій стороні вулиці - перші панельки Праги, зведені в кінці 40 - на початку 50-х років.

Червона цибуля

У Кашпарка. Крім чудової кухні і пива, дуже гарний інтер’єр. На стіні, зокрема, можна побачити оригінальний старий плакат The Cure. Не знаю як вас, а мене такі речі завжди дуже тішать.

Hostinec U Vodoucha Пиво з локальної пивоварні, є навіть одне, яке називається Голем. До речі, ще один Голем, якого можна пити - це сорт слівовіци, самогогонки зі сливки або грушки. Цього Голема я бачив в супермаркеті Кауфланд.



Взагалі, підійдуть будь-які заклади, що розміщені далеко від туристичних шляхів, мають простий інтер’єр і не мають вивісок іншою мовою, ніж чеська. Чеська кухня проста і невибаглива, а наливання пива чехи вважають мистецтвом, що не кожному дається.
Традиційні страви: дуже навариста юшка з гов’ядини (чеською - говежі вівар), гуляш з кнедлями, свічкова (тушена гов’ядина з підливою і кнедлями), смажак (смажений сир, зазвичай подають з картоплею фрі і татарським соусом), татарак (ситна закуска до пива, щось типу напівсирого паштету. Подається разом із грінками з чорного пива і часником). Запити все треба пивом, бажано місцевим.
Коротше кажучи, вам сподобається.

Чехи (якщо ви забрели кудись з центру, що годується туристами, звичайно) дуже шанують рідну мову і зазвичай не дуже радо спілкуються з іноземцями. Щоб розтопити лід, варто почати розмову з “Пробачте, я ще не дуже добре розумію чеську” (просто перекладіть це в гугл перекладачі, або напишіть собі на листочку). Тоді всі усміхаються, згадують кілька слів англійською і приносять пиво в чистому бокалі ))) Російською мовою краще не розмовляти. Старші добре пам’ятають 1968 рік, а молодші бачать приклад росіян-емігрантів, що зазвичай жахливо поводитися і не годні за кілька років вивчити кілька елементарних чеських слів.

Куди я би радив поїхати, якщо ти експлорер і зневажаєш найпопулярніші туристичні місця:
 - Вишеград
 - Музей каналізації
 - Музей авіації, він великий і безкоштовний
 - Залізти на Браніцку скалу та пофоткати краєвид. Потім спуститися вниз та засунути носа до недобудованого німецького підземного заводу.
 - Піти до Влтави погодувати лебедів і випити там пива, там є такі барчики-кораблики. Тут же можна і покататися на поромі.



 - Погуляти в районі Жижковської телевежі
 - Знайти в якому барі є пиво Руфус і піти туди)
 - Поїхати на Головний вокзал, там є збережена стара частина, дуже гарна. Можна повтикати на поїзди, а ще там є барчик з пивом Муфлон. З вулички Spanelska, що за вокзалом, відкривається дуже гарний краєвид. А оцей місток чудово підійде для любителів фоткати поїзди (назвемо їх трейнспоттери, чи як?).
- Покататися на Празькому Моторачеку (Стареньким вагоном з головного вокзалу до Злічина (півгодини їзди) і назад). Розклад його, а також кількох інших історично-прогулянкових поїздів можна знайти тут: http://www.kzc.cz/vlak/prazsky-motoracek
 - Взагалі в Празі на вихідних відбувається багато всіляких атракцій,концертів, виставок, часто відкривають для відвідувачів місця типу метродепо або старого бомбосховища, краще буде просто погуглити і знайти щось собі до смаку.

Якщо ви зазирнете в цю тему через тиждень-другий, тут мала б з’явитися перша версія карти з позначеними експлорерськими та просто цікавими місцями. Я зараз над нею працюю.

Буду радий відповісти на запитання. І вдвічі більше радий, якщо додасте щось від себе.















16
Всім привіт. Наступний сніданок Експлорера планується в Празі, столиці Чехії, 17 липня.
Крім мене обіцялися бути Рой, Святодій, Голем та друзі. Час і місце уточнимо трохи пізніше. Можливо, підемо на Браніцку скалу або десь в район залізниці на Вршовіцах.

Якщо хтось з Праги нас читає і захоче приєднатися, будемо страшенно раді.

Попередні сніданки описані тут: https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7919.0.html

17
Нещодавно ділилися спогадами на цю тему в нашому Телеграм-чаті. Опублікую тут, і буду дуже радий почути історію як ви придумали свій нікнейм на Експлорері.

А щоб особисто познайомитися з усіма цими непересічними персонажами, приходьте, будь ласка, на ювілейну десяту річницю, яка відбудеться зовсім скоро:
https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,8133.0.html

Bottlehunter:
Я свій придумав на п'яну голову, коли повернувся зі свого першого експлорерського походу, з Центру космічного зв' язку і хотів зареєструватися на форумі. Дивно, бо слово Ботлхантер до того взагалі не вживав)

Lesyk:
Мене так мама кличе( попсово

Golem:
Я Голем 14 з однойменного твору Лема. Тому прохання не дивуватися і не будувати очікувань.

Romchick:
Мене так ше зі школи всі вчителі кликали.

Stinger:
В той час, коли я реєструвався, я часто бавився в іграшку Joint Operations, там мені подобалось бігати з пзрк Стінгер та збивати ворожі гелікоптери) ну якось так банально  :) :)

Зелена миша:
Десь у 10 класі я прокинулася ранком з твердою певністю, що я зелена миша. І назвала так свій мейл,який досі юзяю. А вупше, мене мишею бабця кликала.

DeZer:
я з cs1.6 брав назву

Svyatodiy:
Я просто в друга на телефоні був записаний як СвятоДен. Потім ми щось почали коверкати це з музичними термінами типу свядодієз, а потім дійшли до святодіяння. Так і придумав собі кличку) святодій

Блондинка в кедах:
Хм... В дитинстві була світловолосим дівчам з косами нижче пояса. Дівча виросло і з блондинки стало русявкою. Все б нічого, але часто можу натупити, як справжня блондинка: електрочайник на газову плиту поставити, благо не ввімкнену, залити чай холодним "кип'ятком", авто запаркувати і забути номер сектору парковки, з останнього: зупитинись на вимогу поліції: Водій Шевроле, прийміть вправо і зупиніться! Зупинитись, думати що я порушила, ображатись чому до мене так довго не підходять, а потім ще довго сміятися, бо в мене не Шевроле і ніколи на Шевроле я не їздила...
Іноді складається враження, що усі анекдоти про блондинок придумали вони ж самі.
Так от, якщо я іноді і туплю, як блондинка, то чому б не стати нею, бодай метафорично))) А в кеди я її взула бо Блондинкана підборах то явно нік для іншого форуму ;) якщо серйозно, то була в той час взута якраз  в кеди.
Р.S. були ще інші варіанти, не пам'ятаю вже які, але хтось їх вибрав вже до мене

Electri4king:
Electri4king бо чіпляв електрички з 2013. Так і приїлося то.

Rufus:
Rufus означає рудий по латині. А ви чудово знаєте,  що я не брюнет)) і Рижим мене кликали з дитинства.

Yserl:
Як User но по іншому, увайзер ) А чого L навіть не пригадаю.

Driver:
Здавна читав форум, і думав шось просте із ніків придумати щоб легко ідентифікуватись, нік мав бути не з ігор (шутер, трупер і інші мортал комбати). Був на форумі Diver але я ближче до моторів і іншого автохламу тому скоренько зареєструвався як Driver))


18
Дуже дивно, що ніхто ще досі не написав про Заліщики. Спробую це виправити, виклавши свої старі (2015 рік) фото.

Як і багато містечок Тернопільщини, Заліщики мають чудову атмосферу та потужний туристичний потенціал. Всі мабуть знають класичну панораму міста, з трьох сторін обгорнутого Дністром. Раніше я думав, що то мабуть треба застосовувати панорамну фотографію або спеціальний об'єктив, щоб отаке пофоткати, але ні - коли піднімаєшся на горб перед містом, від вигляду перехоплює подих. Літо вже на носі, і це суперовий маршрут, щоб трохи поволоцюжити з рюкзаком і друзями по рідній землі.



Тільки не робіть дурниці і не їтьде в Заліщики автомобілем. Варіанти добирання громадським транспортом зі Львова такі, що від них перехоплює подих ще більше, ніж від красивої панорами міста. Ви детально роздивитеся всю Галичину, встигнете покуштувати місцевого пива і біляшів на сонних провінційних автостанціях, нажити собі друзів і ворогів і на власній шкурі зрозуміти, про що писав Прохасько в своїй книзі ФМ Галичина. Ось тільки деякі з них:

- Автобус Львів-Заліщики, 7+ годин в Еталоні на спеці
- Нічним поїздом в Коломию і звідти ранььою електричкою в Заліщики
- Якимось ковбойським поїздом вночі до Тернополя, а звідти електричкою чи автобусом

І таких варіантів безліч. Ми вибрали такий: київським поїздом до Франківська, потім маршруткою в Городенку, далі автобус в Заліщики. Назад довелося добиратися попутками до Городенки, бо "то неділі, в неділю автобус з села не їздит", а далі чим прийдеться))) Було спекотно, цікаво і весело.
Я не буду розписувати історію міста і що там можна побачити, ви це легко знайдете в інеті. Скажу тільки, що гарне місце для намету є метрів з 50 справа перед автомобільним мостом (якщо заїжджати зі сторони Чернівецької області). Джерела там ніякого нема, по воду можна зганяти в місто, набрати в когось) А далі ви і без мене знаєте що робити влітку на Дністрі.

Поділіться, будь ласка, своїми фото, враженнями та порадами.

По приїзді до Франківська посиділи в кафе (станіславівським кав'ярням одвічний респект) і подумали, чого нам ще не достає для походу.





Не вистачало трьох картоплин, одної мівіни та фляшки рому. Виправили це недорозуміння в гастрономі



Гігантська голова Бандери в Городенці


Міст в напрямку в'їзду в місто


Міст зі сторони річки


Розклали намет, можна і перекусити


Залізничні артефакти у воді


Інформаційна дошка в парку


Колишній панський маєток


Вулиці міста










Початок підйому на гору. Як завжди, замість нормальної дороги ходимо якимись собачими стежками


Піднялися)))






Угорський цвинтар часів Першої світової (хоча я в цьому не впевнений, досі не знаю чому він там)











Перший кілометр дороги назад


19
Звіт сі пише, троха зачекайте




20
Так само, як на Львівщині багацько закинутих костелів (я навіть не даю посилання, бо постів про них на Експлорері є кілька десятків і ви можете скористатися пошуком), в Східній Польщі є багато закинутих українських церков, греко-католицьких та православних храмів. Більшість із них були полишені після сумнозвісної операції "Вісла". Думаю, дослідження таких місць може стати цікавою темою поїздки, можливо навіть не на один день. Черг на кордонах зараз майже нема, можна скинутися з товаришами на бензин і "зелену карту" - і вйо до Європи. Як бонус - похід в Бєдронку по Йогобеллу  ;D ;D ;D ;

Закинутими храмами, зокрема, цікавиться польський журналіст Пйотр ДУрак, в цих статтях є інфа про нього та його діяльність: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/krayeznavstvo_digest/61904/
http://vsviti.com.ua/makepeaple/56727

Думаю, при складанні маршруту можна буде проштудіювати його сторінку в Фейсбуку або сконтактуватися особисто.

А це українська церква в селі Олешичі, недалеко від нашого Грушова. Фото мої, зроблені минулого тижня. Не зважаючи на те, що храмом ніхто не користується, будівля доглянута, вікна і двері цілі і зачинені.





Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »