Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Bottlehunter

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »
2
Нещодавно разом з колегами по роботі допомагали одному з собачих притулків в Чехії. Хочу трохи розповісти як організована волонтерська робота да догляд за бездомними собаками тут.

Фотозвіт з притулку для собак в Брюховичах був опублікований в нас кілька років тому. Чесно кажучи, я був трохи шокований з того, що побачив в Чехії. Окремо хочу наголосити, що роблячи будь-які порівняння, я не хочу показати як в нас зле, а там добре. Навпаки, є багато галузей, в яких ми можемо перейняти досвід і робити краще в себе. Замість того, щоб набивати гулі та гуляти по граблях, можна просто спитати поради в того, хто вже вміє.

Як організована волонтерська робота загалом. В нас на роботі для волонтерської діяльності передбачений відгул на весь день, який фірма повністю оплачує. Кількість таких днів по ідеї необмежена за умови попереднього погодження. Звичайно, ніхто не буде тобі платити зарплату за те, що ти цілими днями тусуєшся, скажімо, з бездомними собаками, але кілька разів на рік попрацювати в своє задоволення на соціальних проектах цілком можна.

Я не впевнений чи це якось закріплено на законодавчому рівні, але знаю, що на практиці дуже багато фірм надає таку можливість своїм співробітникам та постійно допомагає фінансово та робочими руками кільком соціальним проектам. В нас це дитячий кінний центр в Празі та Собачий притулок Дог-пойнт, про який мова нижче.

Як це виглядає на практиці: приблизно за два тижні на загальну пошту приходить лист, з текстом "Хто хоче поволонтерити, потрібно десять людей та дві машини. Збираємося о 9 зранку, якщо хтось хоче, щоб йому замовили вегетаріанський обід, то фу на вас то дайте знати".



В день Х перша група (в моїй машині) виїжджає, ще частина їде на закупи з обіцянкою приїхати пізніше.
Сам притулок знаходиться в сосновому лісі кілометрів за 30 від Праги. Приїжджаємо, вітаємося з працівниками, п'ємо каву. Дуже свіже повітря, чисто і якось по-домашньому затишно. Один з працівників живе тут з сім'єю: дружиною, яка йому допомагає та двома маленькими дітьми. На окремій обгородженій території розташовані воль'єри з собаками. Далі стоїть господарська будівля з кухнею, технічними приміщеннями, медпунктом і таким іншим. За нею - спеціальний обгороджений майданчик, де собаки займаються "фізкультурою". Трохи далі двоповерховий будинок, де живуть правцівники притулку.

Сюди потрапляють собаки, від яких відмовилися хазяї, або ті, котрі загубилися і неможливо знайти власника. В Чехії кожен пес зареєтрований в загальній системі, його персональний номер віибитий на жетоні. В систему внесені всі дані: дата народження, господарі, прививки, перенесені хвороби тощо. Відповідно, знайдену собаку зазвичай легко ідентифікувати. Але часом трапляються згуби без жетонів або з номерами, що не внесені в базу.

Собаки в притулку не просто сидять в клітках і їдять казенний харч. Їх лікують, доглядають, займаються з ними і кожного дня вигулюють в лісі. Крім того, активно шукають нових хазяїв. На сайті притулку постійно оновлюється інформація про собак, які чекають нових хазяїв https://www.dog-point.cz/nasi-psi/k-adopci

Поки нам розповідають про притулок, приїжджає решта з закупів. Привозять з собою повний багажник... овочів: салату, шпинату, ріпи, буряка та редьки.
Виявляється, собак тут не годують гранульованим кормом, а готують суміш: дві третини м'яса і третина перемелених на блендері овочів. Це набагато здоровіше для них, ніж гранули, і собаки засвоюють такий корм відчутно краще.

Розподіляємося на роботу. Хтось йде рубати дрова, хтось садити дерева, хтось косити траву чи фарбувати сарай. Загалом роботи мало і вона неважка. Для офісного планктону тільки радість помахати сокирою на свіжому повітрі.

Я зі ще двома співробітниками йду перемелювати овочі. Ріжемо, перемелюємо в блендері, пишемо на етикетці, що саме всередині та дату. Суміш заливаємо в звичайні пластмасові судочки та кладемо до морозильника. На кухні стоять три такі здорові морозильники: два забиті м'ясом, третій ми напакували овочами.
 










Команда дроворубів







Обідаємо і йдемо дивитися майстер-клас від тутешніх хвостатих. Видно, що працівники живуть своєю справою: розповідають дуже багато про психологію собак, як вони займаються реабілітацією, діляться цікавими історіями з притулку. Потім по черзі приводять кількох місцевих знаменитостей і займаються з ними собачою фізкультурою, паралельно і далі розказуючи тони цікавих речей про собак.

Це Черт (чорт українською), дуже енергійний пес. Найбільше любить стрибати, він без проблем залазив на дерево, що на першій фотці. А це він єдиний зі всіх вміє перелазити паркан, що на задньому плані на фото.





А це Маня

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vr_Tk5s5n7E" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vr_Tk5s5n7E</a>

А тепер вгадайте скільки загалом тут живе собак? Всього 18 (!), загалом притулок розрахований на 21 пса. І це цілком рядове таке місце, яких досить багато по всій Чехії. Фінансуються вони більшістю з приватних пожертв та праці волонтерів.

Ще кілька загальних фото. Баки для збору дощової води.



Вольєри для собак.















3
Кладно - невелике чеське містечко з багатою промисловою історією. В середині 19 століття тут знайшли поклади кам'яного вугілля, яке видобували аж то початку 2000-х.
Місце, про яке я хочу розповісти - історичний скансен, облаштований на закритій в 2002 році шахті Майрау. Знаходиться музей в селі Вінаріце, зовсім недалеко від Кладно. З Праги машиною сюди їхати менше години.

На мапі. Зверніть увагу, на гугл картах через дорогу від музею позначена тюрма. І в неї рейтинг за відгуками 5 зірок)))
Сайт музею. Тут можна знайти інформацію про актуальні виставки та розклад роботи.

На невеликій території типові будівлі радянської доби мирно вживаються з довоєнними зразками австрійської промислової архітектури. Дуже добре збереженими, до речі. Це взагалі якась відмінна риса Чехії: завжди якось мимоходом виявляється, що он той гарненький сільський костелик стоїть посеред села з середини 14 століття. Корчма через площу навпроти, як правило, теж.

Тематичне шахтарське панно при вході



Екскурсія тривала загалом більше двох годин. Спочатку про вугілля взагалі і історію розвитку вугледобування біля Кладно. Виявляється, від найдавніших часів в цих краях існувало біля тисячі різного типу вугільних шахт і копанок. Майрау була закрита однією з останніх. Територія навколо зараз повністю ревіталізована, крім будівель і двох старих копрів нічого не нагадує, що тут займалися брудним і неекологічним гірничим промислом.

В першій кімнаті розміщена тимчасова виставка старої цегли, про неї я вже трохи писав.

Моделі старих шахт з околиць:







На цій шахті був високий рівень загазованості, досить часто траплялися нещасні випадки та пожежі. Один із залів присвячений засобам захисту. Я не фоткав стандартні радянського типу гірничі саморятівники, а от регенеративні ранці для пожежників виявилися цікавими. Вага одного такого 14-17кг, залежно від моделі.











Роздягалка - стандартні металеві шафки...



... з нестандартними деталями всередині))) Це одна з арт-інсталяцій, які органічно "вписані" по всій території старої шахти



Ось ще одна цікавинка: після зміни шахтарі перевдягалися, а робочий одяг в буквальному сенсі підвішували на стелю. Як пояснив екскурсовод, таким чином він просушувався, наверху тепліше...







Душові та сауна. І ще одна доречна тут скульптура.











Переходимо до приміщення, звідки колись спускалися в шахту. Зараз всі підземелля засипані, лишилися тільки верхні приміщення.









Ковані гвинтові сходи австрійської доби



Кліть двоповерхова, кожна секція розрахована на одну вагонетку або шість людей







Переходимо до будівлі, де був ще одни ствол.



Це все, що залишилося від шахти



Символічні "останні вагонетки", з кожної з найбільших тутешніх шахт



Шахтний електровоз Сіменс, 1910 рік



Піднімаємося на поверх вище. Збережені рельси і заїзди до кліті



В наступній кімнаті - збережений механізм парової машини, яка піднімала вантажі і людей по стволу. Вироблена 1905 року в Празі, пізніше двигун був замінений на електричний. Оригінальна потужність двигуна - сто кінських сил. Для порівняння - звичайний фольксвагенівський дволітровий дизель зараз має біля 150 коней))
На жаль, місця в кімнаті було мало, щоб зняти весь механізм одним кадром, тому буде по частинах)











Йдемо далі по території. Перевертачка для вагонеток



Отака штукенція для перевозу людей. Коментар екскурсовода: "Приїхали до нас пражани, покаталися на нашій чудовій трубі. Їм дуже сподобалося, приїхали додому і викопали собі метро".



Заходимо в наступне приміщення, а там...



Ще одна величезна парова машина! Блискуча і холодна, повний стімпанк! Ексурсовод натискає кнопку і важелезні поршні починають безшумно рухати п'ятиметрове колесо. Ця лялька мала 450 коней потужності, була виготовлена і встановлена тут в 1905 році



















Знову виходимо надвір, порозглядати мертвий метал. Вирваний зі свого підземного середовища, він виглядає трохи недоречно, як риба на березі чи запеклий експлорер в костюмі з краваткою)  Триповерхова кліть, не з цієї шахти.



Частина машини для прокладки метро, яка працювала в Празі. Я так і не зрозумів, що ця залізяка тут робить.



Вугільний комбайн







А це покровителька шахтарів, свята Варвара (Барбора). Трохи схода на персонажів фільмів про Мед Макса





На додачу в схилі пагорбу облаштований прототип діючої шахти, з низькими ходами, підпорками, конвейєрами, гідравлічними опорами і майже повною відсутністю світла. Як казав наш екскурсовод, саме так і виглядає зправжній забой, тільки без пилюки, води і смороду. І дихати є чим)
Маю хіба кілька фото з телефона, пізніше їх докину сюди.

Оце і все, загалом більше ніж дві години екскурсії проминули непомітно. А я поїхав експлорити закинуту промзону Кладно, але це вже зовсім інша історія



4
Сезон літніх полазок і ночівлі на свіжому повітрі закінчився, значить, прийшов час готуватися до наступного. В цій темі пропоную ділитися місцями у великих містах, де можна переночувати в наметі чи просто розкинувши на килимку спальник. По-перше, таким чином можна незле зекономити, особливо якщо ви десь в Європі. По-друге, так набагато цікавіше. Зірки над головою завжди цікавіші, ніж запах чужих шкарпетосів в десятимісному номері хостелу.

Додавайте, будь ласка, сюди свої місця. Я впевнений, вони будуть корисні багатьом мандрівникам.

Тільки з'ясуйте, будь ласка, спершу закони країни, де збираєтеся ночувати, щоб не мати проблем з поліцією.


Почну з Праги.

Місце номер раз - Мілічовский гай. Всього за п'ятнадцять хвилин пішки від кінцевої станції червоної гілки метро (Гає) можна знайти чистенький і затишний ліс. В районі точки, що я вказав, є три горбики, трошки спустившись з них можна знайти собі гарне місце для намету. Краще це робити подалі від стежок і, відповідно, подалі від бігунів та собачників. Вогонь тут розводити категорично не можна, якщо дим побачать, поліція приїде дуже швидко. В лісі досить багато всілякої дрібної звірини: зайців, фазанів, їжаків, різних птахів. Є навіть дикі кози. Тому не лякайтеся, якщо щось почне вночі шарудіти.
В районі метро також є супермаркет (Лідл), де можна закупитися їжею.
Мінуси - в околиці немає питної води, тільки заболочені озерця.

Місце номер два - Куточок в парку Панкрац. В точці, що на лінку, є досить глухий куточок: з одного боку густі кущі, що відгороджують вас від решти парку, з іншого - автостоянка величезного комплексу Чеського телебачення. Намет тут мабуть не вдастся розкласти, але виспатися у спальнику цілком можна. Очевидний плюс - недалеко є великий торговий центр Панкрац з безкоштовними туаалетами і теплою водою в них. До станції метро Панкрац - кілька хвилин пішки.



5
Сьогодні був в гірничому скансені Майрау, що біля містечка Кладно, Чехія.
Там, зокрема, зараз проходить виставка цегли одного з місцевих колекціонерів. Деякі експонати дуже навіть годні, ділюся фотографіями.
Виставка буде відкрита до кінця березня наступного року. Сайт музею з усією необхідною інформацією.

Форми та клейма:





Величезні целини, телефон збоку для порівняння розміру





Полички з експонатами



















Найцікавіші одиничні екземпляри





















6
Смітник / test 2
« : 21.10.2019 17:38:47 »
test 2test 2test 2
test 2
test 2
test 2
test 2test 2

7
Справжнісінька діюча триповерхова підземна лікарня-бомбосховище є в Празі. KO 17 - це така кодова назва, щоб коли два шпигуни зустрічаються, відразу розуміли про що йде мова. На двох верхніх поверхах розташовані всілякі лікарняні приміщення, в тому числі і дві операційні. На нижньому - технічні приміщення. Розрахована лікарня на 170 людей, має 72 лежачі місця.

Звісно, що подивитися на вхід я пішов того ж дня, як дізнався про неї) Все розташоване в дуже гарній місцині в лісі і закрито. Видно господарську руку, перед зачиненими гратами лежить килимок, щоб витирати ноги)))

Приблизні координати. Даю приблизні тільки тому, що не пам'ятаю точне місце, а не тому, що я такий суперпідпільний кіндрат. Але за бажання ви легко її знайдете, пройшовшись асфальтованою доріжкою понад потічком.

За призначенням підземна лікарня використовувалася тільки раз, під час грандіозної повені влітку 2002р.

Важко повірити, але зрідка сюди все-таки пускають відвідувачів. Напевне, це дешевше, ніж потім лагодити ушатані герми і вентшахти))) Останній відомий мені раз - навесні минулого року, в рамках фестивалю Open House Praha.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=f5bFuoHKpvs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=f5bFuoHKpvs</a>






8
Спробував зібрати тут корисну інфу для тих, хто за відвідин чужих міст не обмежується центральною площею та пивом в найближчій ресторації.

Прага має настільки багато цікавинок, що й місяця не вистачить, щоб все усе побачити і відчути на смак. Постараюся поділитися чим знаю.



Після приїзду в Прагу відразу купіть собі квиток на громадський транспорт не весь термін, скільки плануєте тут бути. Чим більший термін, тим дешевше вийде. Квиток дійсний на весь транспорт в місті - трамваї, метро, автобуси, номер яких починається на 1 і 2, а ще паром (переправа) через річку і фунікулер. Купити квитки можна в жовтих автоматах в метро, в касах того ж метро, або в інших місцях, вказаних тут: https://pid.cz/en/where-to-buy-tickets/. Не забудьте його закомпастувати при вході в перший транспорт (тобто всунути в невеликий жовтий ящик))) і не викидати потім. Громадський транспорт дуже зручний і зекономить вам багато часу і здоров'я)

Завжди і всюди носіть з собою медичну страхівку і посвідчення особи, це роблять навіть місцеві. Відсутність страхівки при перевірці документів - причина для штрафу. Відсутність паспорта чи аналогічного документу - перспектива екскурсії в райвідділ.

Подбайте, щоб у вас був мобільний інтернет, гугл мапс чітко показує на який транспорт і коли пересідати, щоб кудись дістатися, навіть враховує якщо якусь ділянку шляху ремонтують і запускають громадський транспорт в об'їзд чи тимчасові маршрути на заміну.

Фунікулер є тут, ним можна дістатися до дуже гарного парку і там піднятися на Петршинську вежу. Від вежі стежкою через парк можна спуститися в центр, або до музею громадського транспорту, кажуть йому варто приділити трохи часу.

Найвідвідуваніший в місті, звичайно, історичний центр. І саме через вічний натовп туристів я там досі і не погуляв нормально. Якщо хочете пофоткати будівлі в центрі і Карлів міст, я б радив прокидатися як можна раніше. Щодо того, що подивитися в центрі - найкраще буде глянути в інтернеті пішохідні маршрути центром, що проходять повз найвідоміші пам’ятки, я навіть зустрічав аудіогіди, які можна скачати і гуляти з навушниками. Ще можна погуглити де є центри туристичної інформації, зайти туди і набрати безкоштовних карт і путівників. А також понабридати працівникам дурними запитаннями.

Безкоштовні туалети є в усіх торгових центрах. Продукти краще купувати у великих супермаркетах - Лідл, Білла, Альберт. Найкраще глянути на Гугл мапі де вони є і під'їхати кілька зупинок на метро, то буде несподівано швидко). Дуже не раджу купувати продукти в магазинах, що називаються Норма і Жабка. Крім супермаркетів є ще продуктові магазини, в них продають в'єтнамці і місцеві там морозяться щось купляти. Такі магазини мають загальну назву "Вечерка", ціни там вищі, а якісь не дуже. Єдиний плюс - вони працюють допізна.

Будьте обережні з обмінниками в центрі, там моцно дурять. Читайте дрібний шрифт на табличках, а краще платіть карткою. Попередньо слід зателефонувати на гарячу лінію вашого банку і уточнити чи відкриті у вас платежі за кордоном.
Два перевірені обмінники майже в самому центрі Праги, тут найвигідніший курс. Адреса: вул. Jindřišská, 10. Різниця з іншими місцями в центрі може бути 1.5 коруни на доларі, що дуже багато, як на мене. Про популярність цих обмінників говорить і те, що тут майже завжди черга.

Вода в крані чиста, але краще її не пити без крайньої потреби. Робити чай чи готувати їжу можна сміливо.

Я не в курсі, де можна нормально поїсти в центрі, там переважно все орієнтоване на туристів. Ось кілька справжніх чеських місць, які мені подобаються. Кожне з таких місць - це локальна історія і міські легенди на ваших очах. Найкрутіші чеські письменники (твори кожного щиро рекомендую) - Гашек, Шабах, Грабал свої історії брали з пивничок і гОспод, просто пили пиво і спостерігали за людьми. Кожна з сотень празьких гОспод по-своєму унікальна. Наприклад, в районі метро Панкрац є типовий сов’єт стайл заклад, навіть не позначений на Гугл мапах. Пиво там в принципі норм, їжа теж ок. Фішка в тому, що в понеділок і середу ввечері обслуга ходить топлес. Зацікавилися? Не спішіть гострити лижі, офіціанткам там впевнено перевалило за п’єдесєточку. Я досі не впевнений чи люблю екстрим, тому й не був там ввечері))) Ось координати для справжніх експлорерів. За спалену локацію з вас звіт на форум)

Ще кілька хороших закладів:

На Квєтніці

На Зеленій Лисці. До речі, будинки, що стоять на іншій стороні вулиці - перші панельки Праги, зведені в кінці 40 - на початку 50-х років.

Червона цибуля

У Кашпарка. Крім чудової кухні і пива, дуже гарний інтер’єр. На стіні, зокрема, можна побачити оригінальний старий плакат The Cure. Не знаю як вас, а мене такі речі завжди дуже тішать.

Hostinec U Vodoucha Пиво з локальної пивоварні, є навіть одне, яке називається Голем. До речі, ще один Голем, якого можна пити - це сорт слівовіци, самогогонки зі сливки або грушки. Цього Голема я бачив в супермаркеті Кауфланд.



Взагалі, підійдуть будь-які заклади, що розміщені далеко від туристичних шляхів, мають простий інтер’єр і не мають вивісок іншою мовою, ніж чеська. Чеська кухня проста і невибаглива, а наливання пива чехи вважають мистецтвом, що не кожному дається.
Традиційні страви: дуже навариста юшка з гов’ядини (чеською - говежі вівар), гуляш з кнедлями, свічкова (тушена гов’ядина з підливою і кнедлями), смажак (смажений сир, зазвичай подають з картоплею фрі і татарським соусом), татарак (ситна закуска до пива, щось типу напівсирого паштету. Подається разом із грінками з чорного пива і часником). Запити все треба пивом, бажано місцевим.
Коротше кажучи, вам сподобається.

Чехи (якщо ви забрели кудись з центру, що годується туристами, звичайно) дуже шанують рідну мову і зазвичай не дуже радо спілкуються з іноземцями. Щоб розтопити лід, варто почати розмову з “Пробачте, я ще не дуже добре розумію чеську” (просто перекладіть це в гугл перекладачі, або напишіть собі на листочку). Тоді всі усміхаються, згадують кілька слів англійською і приносять пиво в чистому бокалі ))) Російською мовою краще не розмовляти. Старші добре пам’ятають 1968 рік, а молодші бачать приклад росіян-емігрантів, що зазвичай жахливо поводитися і не годні за кілька років вивчити кілька елементарних чеських слів.

Куди я би радив поїхати, якщо ти експлорер і зневажаєш найпопулярніші туристичні місця:
 - Вишеград
 - Музей каналізації
 - Музей авіації, він великий і безкоштовний
 - Залізти на Браніцку скалу та пофоткати краєвид. Потім спуститися вниз та засунути носа до недобудованого німецького підземного заводу.
 - Піти до Влтави погодувати лебедів і випити там пива, там є такі барчики-кораблики. Тут же можна і покататися на поромі.



 - Погуляти в районі Жижковської телевежі
 - Знайти в якому барі є пиво Руфус і піти туди)
 - Поїхати на Головний вокзал, там є збережена стара частина, дуже гарна. Можна повтикати на поїзди, а ще там є барчик з пивом Муфлон. З вулички Spanelska, що за вокзалом, відкривається дуже гарний краєвид. А оцей місток чудово підійде для любителів фоткати поїзди (назвемо їх трейнспоттери, чи як?).
- Покататися на Празькому Моторачеку (Стареньким вагоном з головного вокзалу до Злічина (півгодини їзди) і назад). Розклад його, а також кількох інших історично-прогулянкових поїздів можна знайти тут: http://www.kzc.cz/vlak/prazsky-motoracek
 - Взагалі в Празі на вихідних відбувається багато всіляких атракцій,концертів, виставок, часто відкривають для відвідувачів місця типу метродепо або старого бомбосховища, краще буде просто погуглити і знайти щось собі до смаку.

Якщо ви зазирнете в цю тему через тиждень-другий, тут мала б з’явитися перша версія карти з позначеними експлорерськими та просто цікавими місцями. Я зараз над нею працюю.

Буду радий відповісти на запитання. І вдвічі більше радий, якщо додасте щось від себе.















9
Всім привіт. Наступний сніданок Експлорера планується в Празі, столиці Чехії, 17 липня.
Крім мене обіцялися бути Рой, Святодій, Голем та друзі. Час і місце уточнимо трохи пізніше. Можливо, підемо на Браніцку скалу або десь в район залізниці на Вршовіцах.

Якщо хтось з Праги нас читає і захоче приєднатися, будемо страшенно раді.

Попередні сніданки описані тут: https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7919.0.html

10
Нещодавно ділилися спогадами на цю тему в нашому Телеграм-чаті. Опублікую тут, і буду дуже радий почути історію як ви придумали свій нікнейм на Експлорері.

А щоб особисто познайомитися з усіма цими непересічними персонажами, приходьте, будь ласка, на ювілейну десяту річницю, яка відбудеться зовсім скоро:
https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,8133.0.html

Bottlehunter:
Я свій придумав на п'яну голову, коли повернувся зі свого першого експлорерського походу, з Центру космічного зв' язку і хотів зареєструватися на форумі. Дивно, бо слово Ботлхантер до того взагалі не вживав)

Lesyk:
Мене так мама кличе( попсово

Golem:
Я Голем 14 з однойменного твору Лема. Тому прохання не дивуватися і не будувати очікувань.

Romchick:
Мене так ше зі школи всі вчителі кликали.

Stinger:
В той час, коли я реєструвався, я часто бавився в іграшку Joint Operations, там мені подобалось бігати з пзрк Стінгер та збивати ворожі гелікоптери) ну якось так банально  :) :)

Зелена миша:
Десь у 10 класі я прокинулася ранком з твердою певністю, що я зелена миша. І назвала так свій мейл,який досі юзяю. А вупше, мене мишею бабця кликала.

DeZer:
я з cs1.6 брав назву

Svyatodiy:
Я просто в друга на телефоні був записаний як СвятоДен. Потім ми щось почали коверкати це з музичними термінами типу свядодієз, а потім дійшли до святодіяння. Так і придумав собі кличку) святодій

Блондинка в кедах:
Хм... В дитинстві була світловолосим дівчам з косами нижче пояса. Дівча виросло і з блондинки стало русявкою. Все б нічого, але часто можу натупити, як справжня блондинка: електрочайник на газову плиту поставити, благо не ввімкнену, залити чай холодним "кип'ятком", авто запаркувати і забути номер сектору парковки, з останнього: зупитинись на вимогу поліції: Водій Шевроле, прийміть вправо і зупиніться! Зупинитись, думати що я порушила, ображатись чому до мене так довго не підходять, а потім ще довго сміятися, бо в мене не Шевроле і ніколи на Шевроле я не їздила...
Іноді складається враження, що усі анекдоти про блондинок придумали вони ж самі.
Так от, якщо я іноді і туплю, як блондинка, то чому б не стати нею, бодай метафорично))) А в кеди я її взула бо Блондинкана підборах то явно нік для іншого форуму ;) якщо серйозно, то була в той час взута якраз  в кеди.
Р.S. були ще інші варіанти, не пам'ятаю вже які, але хтось їх вибрав вже до мене

Electri4king:
Electri4king бо чіпляв електрички з 2013. Так і приїлося то.

Rufus:
Rufus означає рудий по латині. А ви чудово знаєте,  що я не брюнет)) і Рижим мене кликали з дитинства.

Yserl:
Як User но по іншому, увайзер ) А чого L навіть не пригадаю.

Driver:
Здавна читав форум, і думав шось просте із ніків придумати щоб легко ідентифікуватись, нік мав бути не з ігор (шутер, трупер і інші мортал комбати). Був на форумі Diver але я ближче до моторів і іншого автохламу тому скоренько зареєструвався як Driver))


11
Дуже дивно, що ніхто ще досі не написав про Заліщики. Спробую це виправити, виклавши свої старі (2015 рік) фото.

Як і багато містечок Тернопільщини, Заліщики мають чудову атмосферу та потужний туристичний потенціал. Всі мабуть знають класичну панораму міста, з трьох сторін обгорнутого Дністром. Раніше я думав, що то мабуть треба застосовувати панорамну фотографію або спеціальний об'єктив, щоб отаке пофоткати, але ні - коли піднімаєшся на горб перед містом, від вигляду перехоплює подих. Літо вже на носі, і це суперовий маршрут, щоб трохи поволоцюжити з рюкзаком і друзями по рідній землі.



Тільки не робіть дурниці і не їтьде в Заліщики автомобілем. Варіанти добирання громадським транспортом зі Львова такі, що від них перехоплює подих ще більше, ніж від красивої панорами міста. Ви детально роздивитеся всю Галичину, встигнете покуштувати місцевого пива і біляшів на сонних провінційних автостанціях, нажити собі друзів і ворогів і на власній шкурі зрозуміти, про що писав Прохасько в своїй книзі ФМ Галичина. Ось тільки деякі з них:

- Автобус Львів-Заліщики, 7+ годин в Еталоні на спеці
- Нічним поїздом в Коломию і звідти ранььою електричкою в Заліщики
- Якимось ковбойським поїздом вночі до Тернополя, а звідти електричкою чи автобусом

І таких варіантів безліч. Ми вибрали такий: київським поїздом до Франківська, потім маршруткою в Городенку, далі автобус в Заліщики. Назад довелося добиратися попутками до Городенки, бо "то неділі, в неділю автобус з села не їздит", а далі чим прийдеться))) Було спекотно, цікаво і весело.
Я не буду розписувати історію міста і що там можна побачити, ви це легко знайдете в інеті. Скажу тільки, що гарне місце для намету є метрів з 50 справа перед автомобільним мостом (якщо заїжджати зі сторони Чернівецької області). Джерела там ніякого нема, по воду можна зганяти в місто, набрати в когось) А далі ви і без мене знаєте що робити влітку на Дністрі.

Поділіться, будь ласка, своїми фото, враженнями та порадами.

По приїзді до Франківська посиділи в кафе (станіславівським кав'ярням одвічний респект) і подумали, чого нам ще не достає для походу.





Не вистачало трьох картоплин, одної мівіни та фляшки рому. Виправили це недорозуміння в гастрономі



Гігантська голова Бандери в Городенці


Міст в напрямку в'їзду в місто


Міст зі сторони річки


Розклали намет, можна і перекусити


Залізничні артефакти у воді


Інформаційна дошка в парку


Колишній панський маєток


Вулиці міста










Початок підйому на гору. Як завжди, замість нормальної дороги ходимо якимись собачими стежками


Піднялися)))






Угорський цвинтар часів Першої світової (хоча я в цьому не впевнений, досі не знаю чому він там)











Перший кілометр дороги назад


12


Один з націкавіших музеїв, які мені досі доводилося бачити - збережена історична будівля очисних споруд в Празі. під патронатом ERICH, - європейської організації, яка опікується об’єктами промислової історичної спадщини. Зазирніть на їх сайт, там багато цікавих місць, які любителям індастріалу захочеться побачити.





Для початку трохи історії.

В другій половині 19 століття Прага зіткнулася з тими ж проблемами, що й більшість великих міст Європи: промислова революція призвела до різкого збільшення населення і, відповідно, відходів його життєдіяльності. Існуюча каналізація - кількадесят прямокутних ровів, що “доставляли” какахи та мертвих тварин без жодної очистки просто до Влтави - явно не справлялася з покладеною на неї роллю. Крім того, ці канали не завжди прямували донизу, як би дивно це не звучало. Як наслідок, місто мало кілька великих помийних ям, які були постійним джерелом неприємного запаху і які треба було постійно очищати. Тому наприкінці 19 століття, після кількох років розгляду різних проектів та бюрократичної тяганини, стартували масштабні роботи.





Всі роботи з проектування та будівництва велися під керівництвом англійського інженера Вільяма Ліндлей, і це людина, якою я направду захоплююся.

 Він продовжив справу батька і проектував каналізації та водогони в різних країнах Європи та Росії. Кожного разу це був унікальний, масштабний та технологічно новаторський проект. Фактично, Ліндлей напрацьовував з нуля підходи та технології, якими ми користуємося і досі, наприклад форма колектора, кути нахилу певних ділянок, методи очищення, системи захисту від затоплення та переливів, технології виготовлення будівельних матеріалів тощо. Сер Вільям Ліндлей завжди прискіпливо ставився до вибору матеріалів і якості робіт. І в цьому можна пересвідчитися і тепер, спустившись під землю в Празі або відвідавши каналізацію міста Лодзь.

У Варшаві, де Ліндлей проектував водогін, інженерові навіть поставили пам’ятник.



Перед Вільямом Ліндлей стояла задача спроектувати каналізацію, яка могла б обслуговувати місто з 500 тис. населенням. Він її перевиконав і розрахував все для мільйона людей. Зараз населення Праги 1200 тис, і жодних проблем окрім поточних планових ремонтів поки немає. Більше того, доводилося читати, що коли проводяться якісь роботи під землею, то заміни зазвичай потребує бетон 50-70-х років, а не цегла часів Ліндлей.

Загальна схема каналізації міста проста - з периферійних частин міста стікаються три основні потоки. Вони зливаються докупи в самому серці міста, під Старомєстскою площею. Нерегулярно, з нагоди якихось історичних подій туди навіть проводять екскурсії, за ними можна слідкувати, наприклад, на сайті місцевого водоканалу

Далі каналізаційний потік тече до очисних споруд в район Бубенеч. Почали вони працювати в 1906 році і служили місту аж до 1967, коли на повну потужність почали працювати нові очисні споруди на Цісарському острові. Порівняйте, до речі масштаб: невеличка стара споруда і масштабний комплекс з найновішим обладнанням.





Зараз це затишне місце, зі збереженою старою промисловою архіткетурою та цікавими екскурсіями (чеською та англійською мовами).  Розклад екскурсій та правила можна знайти на Офіційному сайті музею. Час від часу тут відбуваються різні акції, як-от нічні тури чи запуск автентичних парових машин початку двадцятого століття. Також можна за окрему плату влізти на високу трубу котельні поруч. В тій самій будівлі, збоку, є затишне та недороге кафе з кавою, пивом та перекусами.

Ми з Големом потрапили сюди на Великдень, екскурсія була типу як офіційна прелюдія перед неофіційними полазками.

Розповідь гіда дуже цікава, але ще цікавіші приміщення з червоної цегли, де всюди зустрічаються органічно вписані інженерні артефакти початку століття. Постійно розриваєшся між бажанням послухати і пофоткати. Можу спорити, що ті форумчани, які люблять пофотографувати, із задоволенням провели би тут день, а то й більше ;) ;) ;) Ось що ми побачили того дня.

Хол та електричний мотор в ньому.







Автентична плитка на підлозі:



Оцей люк був спочатку спроектований для освітлення. Всі етапи з очистки води відбувалися внизу, вгорі тільки адміністративні приміщення.


А так люк виглядає знизу.



Потім освітлення зробили електричне.



Перше приміщення на нашому шляху - котельня



Спускаємося нижче, до приміщення, де відбувалася груба очистка.












Через комплекс в Бубенчі проходило 120 млн літрів води в день, з яких діставали до 25 вагонів нечистот. Влітку їх продавали фермерам як добрива, а взимку через низький попит складували у спеціальні “гімносховища” на сусідньому Цісарському острові.

Технологія очистки досить проста. Спочатку великі предмети, як-от гілляки, каміння, різне сміття, виловлюються спеціальними решітками. Потім вода потрапляє в спеціальний бак, де кілька годин відстоюється пісок і намул.
В підземній частині будівлі проводилася механічна очистка. Зокрема, в спеціальній ємності довжиною 13 і глибиною шість метрів осаджувався пісок, його згодом діставали і відвозили вузькоколійкою на Цісарський острів, потім промивали та продавали. Після кожної зими в каналізації зникають десятки тон піску, дощ вимиває його на вулицях та розмиває штукатурку стін будинків.





Насоси, які приводилися в дію паровими машинами. Дуже фотогієнічні)))









А це самі парові машини, вироблені в 1903 році в Празі. Чистенькі, відремонтовані і викликають правдивий захват відвідувачів. Всі відразу кидаються фотографувати блискучі механізми, що дуже пасували би до якогось фільму в жанрі Стімпанк. Час від часу їх запускають, сподіваюся, колись на цю атракцію потраплю.















Голем фоткає піч парової машини зсередини.



А я це зробив ще минулого року)))







Виходимо на задній дворик, щоб спуститися ще нижче







Вузькоколійка, якою відходи вивозилися на сусідній острів





Під цим полем знаходяться великі ємності загальною довжиною близько 88 метрів. Вони мали похиле дно, щоб збирати осад (шлам). Такого осаду за день збиралося біля ста кубометрів, його згодом збирали та використовували як добрива. Ці канали виходять прямо до Влтави.













І на завершення екскурсії вся група пливе на моторному човнику темним каналом.
Сподіваюся, Голем виправить мене, якщо десь щось перепутав і додасть свої враження. Дякую, що догортали аж досюди ;D



13
Якось раз на Великдень приїхав до мене в гості власною персоною сам Голем. Та не сам, а з паскою, крашанками і шнурком з карабінами. Справа в тому, що я вже давно запримітив кілька дзюр, які наполегливо вимагали дослідження, а самому спускатися не дуже хотілося. Міські підземелля нечасто але регулярно збирають данину людських життів, минулого року в празькій підземній річці також  втопився хлопець. Тому безпека і гарна компанія - на першому місці.

Після нетривалого сніданку, ми поїхали на старі очисні споруди, більш відомі як Музей каналізації. Про нього буде окрема тема, бо то не булька з носа - здоровенний шмат промислової історії і цікава екскурсія.




Відразу перепрошую за нездалу якість фото. Фотографії будуть які завгодно - пересвічені, несфокусовані, з заваленим горизонтом і те де. До повної колекції бракує хіба ще пальця в об'єктиві) Фотограф з мене так собі, а знімати під землею, та ще й коли  хочеться як можна швидше рухатися далі - то взагалі не моє. Я впевнений, що Голем зі своїм супертелефоном ситіацію пізніше виправить.

Зовсім недалеко від музею, в районі вулиці Млинської, є вхід в каналізацію, нора в людський ріст. Прикрита, як водиться, великою решіткою-мишоловкою. Звук з дірки долинав потужний. Таке враження, що всередині потік хоча б такий, як в Полтві на Чорновола. Перевдіваємося і заскакуємо всередину.



Спочатку метрів п'ятнадцять затопленого коридору. Потім тунель трохи крутиться і нарешті виходить у високе приміщення, довжиною метрів п'ятнадцять і шириною зо п'ять. Всередині два невеликі потічки падуть з висоти метрів чотирьох, і зливаються в один. Оце і все, звук зблизька таке враження що навіть менший, ніж назовні. Просто тунель викладений добротною цеглою, деколи навіть плиткою, і через це потужно резонує. На схожий трюк ми купувалися ще кілька раз: з бокового яйця звук як з Боїнга, пролазиш навкарачки метрів п'ятдесят, збираючи на шапку колекцію мертвих запліснявілих павуків, а там - маленький потічок з сусіднього будинку паде з метрової висоти.





До речі, про саме проектування цього місця - я був, м'яко кажучи, шокований. Все викладено ідеально гладенькою чорною цеглою з ідеально рівними швами. Всі деталі продумані до дрібниць - наприклад, якщо в яйце вливається бокова притока,нахил нижче по течії кілька метрів зроблений більший,щоб розігнати потік. Вода не просто паде з висоти, а затікає в спеціальну трубу, щоб не розбивати цеглу внизу. У всіх потрібних місцях для зручності робітників вставлені спеціальні металеві скоби, на них однаково зручно ставити ногу і взятися рукою. Навіть скоби під люками не прості собі залізяки, а мають зазубрини, щоб нога не ковзалася. Недарма в каналізацію Праги спускався сам Франц Йосиф, і я впевнений, що чехам за себе соромно не було. І вся ця господарка має поважний вік - більш ніж сто десять років.









За допомогою шнурка піднімаємося у верхнє яйце, проходимо метрів чотириста, зазираємо у бокові притоки. Чудове місце, що й казати. Йти можна і далі, але скільки - невідомо. Судячи з усього - далеко) Робимо ще кілька фото і йдемо на вихід, на сьогодні запланована ще одна підземна річка.





Наступний об'єкт - Мотольський потік. Невелика річка, яка в районі парку Цибулька затікає під землю і близько чотирьох кілометрів тече аж до Влтави. Вхід виглядає дещо незвично:



Всередині отого півкругу - бетонна яма з гладенькими стінками, висотою зо три метри. Тобто вниз без шнурка ще сяк там спустишся, а от назад то вже буде над чим задуматися)  Вхід сухий, вода з озера затікає через інший злив, збоку, і вже звідти тече руслом, час від часу поповнюючись мілкими бічними притоками.

Прив'язуємо шнурок і спускаємося вниз. Довкола досить людно, багато рибалок, дітей. Ми дуже надіємося, що ніхто нашого шнурка красти не буде, залишаємо його і йдемо всередину.











Вода чистенька і навіть по-своєму приємно пахне. Йдемо далі, розглядаючи нечисленні артефакти. Якихось цікавих знахідок, типу монеток або бивнів мамонта, в той день взагалі не було. Зате траплялися графіті, сюди досить часто спускаються.






Тут підлога викладена справжньою керамічною плиткою.



Голем пробує зловити сигнал ДжіПіЕс з люка, щоб зрозуміти, де ми є.



Велике озеро, де навіть живуть кажани. За ним цегляний колектор закінчується і починається одноманітний бетонний. Ми протопали ним ще з кілометр і, пам'ятаючи про те, що чим далі пройдеш, тим далі вертатися вирішили вертатися. Оце і все на сьогодні, до нових зустрічей в ефірі.



14
Не зважаючи на пафосний заголовок, не очікуйте, будь ласка, чогось надзвичайного всередині) Так називають це місце на всіх чеських сайтах, де я пробував шукати про нього інфу, хоча власне на завод воно схоже на так щоб дуже)))

Однак тема підземних нацистських заводів в Чехії - щось нове для мене і безумовно цікаве. Зараз активно збираю інфу по цих об'єктах, виявляється, їх було не один і не два. Одну зі статей чеською (ще не маю ради якісно перекласти) можете прочитати тут.

Є в Празі місцина, яка називається Браніцькі скали (Branické skály), це дуже красива вскеля, яка спускається майже до Влтави. Здавна тут видобували вапняк, в підніжжі скелі залишилися кілька штолень. Одну із них наприкінці 2 Св. війни нацисти почали розбудовувати, щоб розмістити тут чи то якісь майстерні чи то повноцінний військовий завод. Підземелля мали захистити виробництво від бомбардувань. Роботи так і не були закінчені, частина прокладених ходів підірвана. Документації чи свідчень, яким можна було б довіряти, не збереглося.

Вчора в Прагу прийшла справжня весна, я навіть перший раз в році ходив в шортах і пив пиво на столиках  ;D ;D ;D Побічним продуктом сімейної прогулянки стали неочікувані відвідини цього підземелля і нечіткі фото на мобільний. Всі ходи я не пройшов, то хотів би сюди повернутися ще раз, зі штативом і нормальним світлом як мінімум.

Щоб дістатися до скель, потрібно вийти на трамвайній зупинці Přístaviště. Навпроти неї розміщений отакий незвичний євангелистський костелик



І чудово видно круту скелю





Трохи далі за костелом можна побачити земляний насип, паралельний дорозі. В деяких джерелах вказано, що він мав захисну функцію, в деяких - що там ще й була чи мала бути вузькоколійка.



Відразу за насипом легко помітити вхід всередину



Всередині починаються розлогі і високі ходи, на землі трапляються рельси. Видно, що порівняно недавно ходи позамуровували, проте хтось наполегливий і озброєний кувалдою звільнив шлях товаришам-дігерам













Ще один вихід



Він же ззовні



Ще один вхід всередину, метрів за 200 від того, де я залазив. Швидше за все, вони навіть не сполучені



Камінь, підозріло схожий на бульбу



Ще раз перепрошую за якість фото. Сподіваюся, ще раз сходжу сюди з нормальним фотоапаратом і світлом, ну і заодно пройду штольні до кінця.

15
Звіт сі пише, троха зачекайте




16
Спочатку я хотів назвати цю тему "Лощина здорової людини", бо дуже хотів би, щоб і у Львові були схожі об'єкти, відкриті для загального відвідування. Вчора в одному з бомбосховищ Праги був день відкритих дверей. Атракція дуже популярна, люди приходили разом з сім'ями і дітьми у возиках, активно спілкувалися і робили знимки на пам'ять.

ТТХ об'єкту:
Загальна площа - 1332м2
Площа технічного блоку - 712м2
Кількість обслуговуючого персоналу - 4 + 1 командир
Місткість - 1300 людей

Для побудови укриття Фоліманка була використана штольня, яка в була викопана в часи Другої світової в схилі гори для цивільного населення. Люди мали б сюди ховатися у випадку авіаційного нальоту на місто. Не збереглося жодної інформації ні про тип цієї штольні, ні про її розмір.
Будівництво бомбосховища розпочалося в другій половині 50-х років. Згідно документації, роботи були закінчені в 1962 році. Весь час укриття перебувало на балансі армії під номером STOU 01 02 0004. На баланс міста його перевели наприкінці 1994 року і довгі роки бункер стояв закинутий та зачинений.

Всередині є дві кімнати ФВУ, дизельгенераторна, приміщення, де зберігався кисень, кімната зв’язку, два евакуаційні виходи, душові, туалети (один для чоловіків та один для жінок), спостережний пункт, два морги.

В 2014 році з ініціативи муніципалітету Прага 2 сховище відкрили для відвідування. Зараз там є світло та опалення, один з двох виходів зачинений.Частина приміщення функціонує як виставковий простір, тут можна побачити фото інших великих бомбосховищ Праги і невеличку експозицію, присвячену пам’яті бомбардування Праги в лютому 1945 року.

Бункер Фоліманка відкритий для відвідувачів один раз в місяць, в суботу. Відвідування безкоштовне. Точнішу інформацію щодо дати та часу можна знайти на офіційному сайті https://krytfolimanka.cz/ Також тут можете знайти більше інформації та фоток на тему ЦО в Празі та Чехії.

А тепер фото:

Горб, в який вкопаний бомбік





Книга відгуків відвідувачів та оригінальна печатка





Найбільша залізяка - знешкоджена американська авіаційна бомба AN-M43, такими щедро посипали Чехословаччину в 1945р.



Двері





Частина фотовиставки, присвяченої великим бомбосховищам Праги



Селфі в зеркалі над умивальником



План сховища та карта укриттів міста







ФВУ











Дизель-генератор "Шкода". Рік випуску 1955, потужність 32кВт. Цього достатньо, щоб живити світло, вентиляцію та водяні насоси.







Аварійний вихід, веде з туалету)





Душова, для тих, хто прийшов з вулиці, весь в радіоактивній пилюці і хотів би помити не тільки руки)



Склад



Повітряні клапани.






17
Так само, як на Львівщині багацько закинутих костелів (я навіть не даю посилання, бо постів про них на Експлорері є кілька десятків і ви можете скористатися пошуком), в Східній Польщі є багато закинутих українських церков, греко-католицьких та православних храмів. Більшість із них були полишені після сумнозвісної операції "Вісла". Думаю, дослідження таких місць може стати цікавою темою поїздки, можливо навіть не на один день. Черг на кордонах зараз майже нема, можна скинутися з товаришами на бензин і "зелену карту" - і вйо до Європи. Як бонус - похід в Бєдронку по Йогобеллу  ;D ;D ;D ;

Закинутими храмами, зокрема, цікавиться польський журналіст Пйотр ДУрак, в цих статтях є інфа про нього та його діяльність: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/krayeznavstvo_digest/61904/
http://vsviti.com.ua/makepeaple/56727

Думаю, при складанні маршруту можна буде проштудіювати його сторінку в Фейсбуку або сконтактуватися особисто.

А це українська церква в селі Олешичі, недалеко від нашого Грушова. Фото мої, зроблені минулого тижня. Не зважаючи на те, що храмом ніхто не користується, будівля доглянута, вікна і двері цілі і зачинені.







18
Зібралися якось ми з братом в сімейно-експлорерський автопохід, глянути на закинуті костели. При плануванні за основу взяли оцю статтю https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/explorertest/IMG_3230.JPG і склали маршрут Сокальським, Радехівським і Кам'янко-Бузькими районами, так, щоб і цікаво, і більш-менш по дорозі, не гасати полями ну і встигнути за день. Автоподорож має свої переваги - ти мобільний і не залежиш від графіку маршруток, спорядження можна більше взяти. Але є і недолік, принаймні для мене особисто - завжди переоцінюєш свій час і можливості (типу, ну я ж машиною, все встигну) і в результаті ганяєш як пес з висолопеним язиком і все одно всього не встигаєш. Крім того, час від часу виникає спокуса зупинитися, коли побачиш щось цікаве по дорозі, кілька таких зупинок - і мінус дві години в графіку.

Карта з мітками виглядала отак, всі точки ми і не об'їхали за браком часу.



Першою точкою мав стати костел в прикордонному селі Варяж. Але по дорозі трапився бонус - невеличкий костел в селі Бояничі, збудованого на початку 20-го століття (на мапі). На території розташована якась господарка, а з-під зачинених воріт привітно посміхалася паща алабая. Тому ми обмежилися кількома фотками з-за паркану і поїхали далі.





Трохи далі по дорозі закинутий цвинтарик, а біля нього висока колона. Думаю, колись тут були якісь релігійні статуї, чи щось таке, судячи з ніш збоку.







Моя вірна шкодувка, на своїй, як виявилося, останній вилазці. Вона ще не знає, що за кілька днів я її продам і вона поїде кудись в район Козятина.



Така ж колона, як біля цвинтаря, але відновлена і побілена, стоїть на в'їзді у Варяж.





Костел у Варяжі виглядає монументально, зовсім не пошкодував, що зробили гак, щоб потрапити сюди. Про нього вже є тема на Експлорері, отут. З часу відколи там побував goom, нічого не змінилося. Костел так і стоїть закинутий, потрапити всередину можна через здоровенну дірку.













Дзвіниця на подвір'ї сусідів і камінь з гербом





Всередині, цегла-пальцівка і залишки фресок. А щодо всього іншого - суцільна руїна.





















Результат роботи вітру і води



19
В неділю мав (не)щастя побувати в Радехові і не пройшов повз ушатану будівлю колишнього пивзаводу.
Заснований він був в далекому 1887 році, а остаточно виробництво закрилося в 2007. Коротку історію іноземною мовою можна прочитати тут.

Місце на Вікімапії

Якщо чесно, я взагалі не пригадую чи бачив колись в очі радехівське пиво. Зразки етикеток, нашукані в інтернеті:










Ворота на вході прочинені, є вагончик охоронця, але сходи на ньому були заметені снігом.





За браком часу, ми полазили тільки по старій будівлі, що на фото. Новіші цехи, споруджені в радянський час, тотально роздестроєні. Піднімаємося дерев'яними сходами з поверху на поверх, всюди напівтемрява і лежить зерно









Залишки обладнання











Види з вікон та дірок в дасі:









Дірки в цеху, мабуть тут стояли колись пивні баняки)







Ось такий короенький звіт,



20
Продовжуючи телевізійну тематику, хочу закинути кілька фоток з Празької телевежі. Розташована вона в районі Жижков і має висоту 216 метрів, це найвища споруда Чехії. Початок будівництва - 1985 рік. Свого часу вежа посіла друге місце в рейтингу найпотворніших будівель. Чесно кажучи, не розумію чому, мені вона навпаки дуже подобається.



Офіційний сайт вежі: https://www.towerpark.cz/

В 2000 році на вежі були встановлені десять скульптур Давіда Черного, композиція називається "Малята". Восени 2017 року скульптури були демонтовані для ремонту та реставрації.
Фото з Вікіпедії






Ліфтом можна піднятися на оглядовий майданчик на висоті 93 метри і гарно роздивитися всю Прагу.



















Вид на старий єврейський цвинтар











Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »